25 вересня 2025 року Справа №160/26205/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Дєєв М.В., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
15.09.2025 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не проведення індексації пенсії з 01 березня 2025 року із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії під час її призначення ОСОБА_1 (13871,28 грн) - у розмірі 1,0796 та у розмірі 1,115;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести з 01 березня 2025 року індексацію пенсії шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії під час її призначення ОСОБА_1 (13871,28 грн) - на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,0796 та на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,115 та у зв'язку із цим провести перерахунок та виплату пенсії за віком.
18.09.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду вказаний адміністративний позов було залишено без руху з огляду на відсутність доказів сплати судового збору, на виконання якої позивачем надано відповідну квитанцію.
Разом з тим, перевіривши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Відповідно до пунктів 1, 3, 4 та 6 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України та чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Так, звернувшись до суду з цим позовом 14.09.2025 року, згідно конверту в якому надійшов позов, позивач заявив вимоги щодо проведення індексації пенсії з 01 березня 2025 року, тобто з пропуском 6 місячного строку.
Суд зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 грудня 2020 року у справі №510/1286/16-а дійшла висновку, що норми, зокрема статі 87 Закону України “Про пенсійне забезпечення» та статті 46 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (щодо необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії), підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб'єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов:
1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом;
2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.
У справі, яка розглядається, фактичні обставини свідчать про те, що спірна доплата позивачу не нараховувалася, тому відсутні підстави для необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії.
Суд зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Наведена правова позиція узгоджується з висновками викладеними в Постанові Верховного Суду від 13 січня 2025 року в справі № 160/28752/23.
Відповідно до ч.6 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Так, позивачем не надано до суду заяву про поновлення строку звернення до суду та докази поважності причин його пропуску.
Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачу необхідно надати до суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду із позовом у відповідній частині позовних вимог із зазначенням обставин, які б свідчили про поважність причин пропуску вказаного строку та докази на підтвердження таких обставин.
Частиною 2 статті 121 КАС України визначено, що встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про необхідність продовження строку, встановленого ухвалою суду від 18.09.2025 року по даній справі на 10 днів з дня отримання даної ухвали для усунення вищевказаних недоліків.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 121, 123, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Продовжити ОСОБА_1 строк усунення недоліків позовної заяви, встановлений ухвалою суду по даній справі від 18.09.2025 року, на 10 днів з дня отримання даної ухвали.
Відповідно до статті 256 КАС України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та окремо оскарженню не підлягає.
Суддя М.В. Дєєв