28 липня 2025 рокуСправа №160/12698/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луніної О.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду в Харківській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, -
02.05.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі-позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі-відповідач), в якому позивач просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду в Харківській області, щодо відмови ОСОБА_1 , у призначенні та виплаті пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, яка оформлена рішенням про відмову у призначенні пенсії №047250022832 від 14.10.2024 року;
- визнати право ОСОБА_1 на пенсію за віком на пільгових умовах згідно Списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах з 19.06.2022 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 в якості стажу, що дає право на пенсію на пільгових умовах за Списком №2, періоди її роботи 22.08.1992 року по 27.04.2012 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період з 28.10.2011 року по 27.04.2012 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України Харківській області зарахувати ОСОБА_1 період 17.03.1992 року по 27.04.2012 року до страхового стажу у подвійному розмірі, відповідно до ст.60 Закону України Про пенсійне забезпечення;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію на пільгових умовах за Списком №2 з 19.06.2022 року та виплатити заборгованість, що утворилася з 19.06.2022 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що у неї наявне право на зарахування спірних періодів до стажу роботи за Списком №2. Зі спірними рішеннями позивач не погоджується, посилаючись на те, що рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 року №1-р/2020 у справі №1-5/2018(746/15) положення статті 13, частини другої статті 14, пунктів "б"-"г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року №1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 року №213-VIII, визнані неконституційними та втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення. А відтак, позивач, як жінка, яка на момент звернення із заявою досягла 50-річного віку та набула необхідного загального стажу та пільгового стажу роботи за Списком №2, має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту "б" частини першої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02.03.2015 року №213-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення".
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.05.2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії залишено без руху із наданням часу на усунення недоліків.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.05.2025 року відкрито провадження в адміністративній справі №160/12698/25, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників справи у письмовому провадженні.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.
09.06.2025 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, яким останній заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі з огляду на наступне. Відповідач зауважив, що 07.10.2024 ОСОБА_1 звернулася до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Дана заява про призначення пенсії за віком за принципом екстериторіальності була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області. Рішенням Відділу призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг головного управління головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 14.10.2024 ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу та з недосягненням необхідного пенсійного віку, передбаченого підпунктом 2 пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Відповідач зазначив, що на даний час, до статті 114 Закону №1058-IV не внесені зміни, даний Закон є чинним та не визнаний таким, що не відповідає Конституції України, а враховуючи основні правила розв'язання колізій між чинними актами права, які є рівними за своєю юридичною силою, застосовується пізніше прийнятий акт. Отже, в даному випадку застосовується Закон №1058-IV від 09.07.2003 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Частинами 5, 8 статті 262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
За викладених обставин, відповідно до вимог ст.ст. 258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини.
07.10.2024 року позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровської області з заявою про призначення пенсії за віком згідно п. «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
14.10.2024 року Головним управлінням Пенсійного фонду в Харківській області прийняло рішення №047250022832 про відмову у призначенні пенсії (заява від 07.10.2024 року), в обґрунтування якого зазначено наступне:
«Вік заявника на дату звернення 52 років 03 місяців 19 днів.
Страховий стаж становить 20 років 08 місяців 17 днів.
Страховий стаж з урахуванням кратності (ст. 60) 21 років 04 місяців 03 днів.
Пільговий стаж за списком № 2 01 років 08 місяців 07 днів.
Додатковий коментар
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.
Відповідно до пункту 3 Порядку застосування Списків №1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України 18.11.2005 року № 383, при визначені права на пенсію на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи.
До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями від дати їх внесення до списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умови праці після 21.08.1992 року.
Результати розгляду документів:
До загального страхового стажу не зарахований період роботи грудень 1990 по квітень 1991 згідно довідки про вихододні від 29.08.2024 № 1997/0/2-24 в зв'язку з відсутністю наказів про прийняття та звільнення з роботи та документів, які підтверджують підстави збереження архівів Червоногригорівського ясла - садку № 2 Червоногригорівською селищною радою. Зарахувати зазначений період згідно довідки про заробітну плату від 29.08.2024 № 1997/0/2-24 можливо лише після надходження акту перевірки заробітної плати.
До пільгового стажу не зараховані періоди роботи згідно пільгової довідки від 03.09.2024 № 104, оскільки надана довідка не відповідає вимогам Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (Додаток № 5), зокрема;
- в довідці за періоди роботи з 16.01.2003 по 01.01.2004, з 01.01.2004 по 20,06.2004 та з 21.06.2004 по 27.04.2012 зазначена позиція « 24а-2а», яка не відповідає посадам списку виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах - списку № 2 розділу XXIV «Охорона здоров'я та соціальна допомога», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року № 36;
- за період роботи з 16.01.2003 по 01.01.2004 та з 01.01.2004 по 20.06.2004 зазначені посади «санітарка сестра» та «молодша медсестра палатна» відсутні в списку № 2;
- в довідці не зазначена дата проведення первинної атестації.
Зазначаємо, що за періоди роботи з 22.08.1992 по 05.12.2004 накази про результати атестації робочих місць відсутні.
Враховуючи зазначене, вирішено відмовити в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу та з недосягненням необхідного пенсійного віку, передбаченого підпунктом 2 пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Не працює.
Дата з якої заявник матиме право на пенсійну виплату - 19.06.2037 відповідно до частини 3 статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Вважаючи спірні рішення протиправними, позивач звернулась до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII від 05 листопада 1991 року (надалі Закон №1788-XIІ0 громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Згідно зі статтею 12 Закону №1788-XIІ право на пенсію за віком мають: чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Відповідно до пункту "б" частини першої статті 13 "Пенсії за віком на пільгових умовах" Закону №1788-XIІ (із змінами, внесеними Законом України від 02 березня 2015 року №213-VIII) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", зокрема жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи. Зазначене зменшення пенсійного віку жінкам застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року.
Аналогічні положення містить і Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-ІV (надалі Закон №1058-ІV).
Так, підпунктом 2 частини другої статті 114 Закону №1058-ІV передбачено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону, зокрема жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи. Зазначене зменшення пенсійного віку для жінок застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року.
Водночас 23 січня 2020 року Конституційним Судом України прийнято рішення №1-р/2020 у справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу І, пункту 2 розділу ІІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213-VІІІ.
Пунктом 1 резолютивної частини вказаного Рішення визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти "б"- "г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року №1788XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року №213-VIII.
Згідно з пунктом 2 резолютивної частини цього Рішення стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року №1788XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року №213VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Пунктом 3 резолютивної частини цього ж Рішення передбачено, що застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року №1788-XII в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:
"На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:
а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам;
б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам;
в) трактористи-машиністи, безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - чоловіки після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі;
г) жінки, які працюють трактористами-машиністами, машиністами будівельних, шляхових і вантажно-розвантажувальних машин, змонтованих на базі тракторів і екскаваторів, - після досягнення 50 років і при загальному стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 15 років на зазначеній роботі;
д) жінки, які працюють доярками (операторами машинного доїння), свинарками-операторами в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - після досягнення 50 років і при стажі зазначеної роботи не менше 20 років за умови виконання встановлених норм обслуговування.
Норми обслуговування для цих цілей встановлюються в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України;
е) жінки, зайняті протягом повного сезону на вирощуванні, збиранні та післязбиральній обробці тютюну, - після досягнення 50 років і при стажі зазначеної роботи не менше 20 років;
є) робітниці текстильного виробництва, зайняті на верстатах і машинах, - за списком виробництв і професій, затверджуваним у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, - після досягнення 50 років і при стажі зазначеної роботи не менше 20 років;
ж) жінки, які працюють у сільськогосподарському виробництві та виховали п'ятеро і більше дітей, - незалежно від віку і трудового стажу, в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України;
з) водії міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятих у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв:
чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи 25 років, в тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців;
жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи 20 років, в тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років.
Працівникам інших виробництв, професій та посад дострокові пенсії залежно від умов праці (але не раніш як після досягнення 55 років чоловіками і 50 років жінками) можуть встановлюватися за результатами атестації робочих місць за рахунок коштів підприємств та організацій, призначених на оплату праці, які перераховуються до Пенсійного фонду України на виплату пенсій до досягнення працівником пенсійного віку, передбаченого статтею 12 цього Закону.
Порядок пенсійного забезпечення осіб, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених законодавством, що діяло раніше, визначається статтею 100 даного Закону.
Контроль за правильністю застосування списків на пільгове пенсійне забезпечення і якістю проведення атестації робочих місць на підприємствах та в організаціях, підготовка пропозицій щодо вдосконалення цих списків покладаються на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю" (стаття 13);
"При наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок за кожний повний рік цих робіт пенсійний вік, передбачений статтею 12 цього Закону, знижується на 1 рік" (стаття 14);
"б) працівники, які здійснюють управління повітряним рухом і мають свідоцтво диспетчера:
чоловіки - після досягнення 50 років і при загальному стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 12 років 6 місяців роботи по безпосередньому управлінню польотами повітряних суден;
жінки - після досягнення 45 років і при загальному стажі роботи не менше 17 років 6 місяців, з них не менше 10 років роботи по безпосередньому управлінню польотами повітряних суден.
Зазначені працівники, звільнені від роботи по безпосередньому управлінню польотами повітряних суден за станом здоров'я (через хворобу), при наявності вислуги років у чоловіків не менше 10 років і у жінок не менше 7 років 6 місяців мають право на пенсію пропорційно відпрацьованому часу.
У вислугу років працівникам, які здійснюють управління повітряним рухом, зараховується також робота, зазначена у пункті "а" цієї статті.
Працівники, які здійснюють управління повітряним рухом і мають посвідчення (диспетчери, старші диспетчери, керівники польотів), мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах:
чоловіки - не менше 20 років;
жінки - не менше 17 років 6 місяців.
Порядок обчислення строків вислуги для призначення їм пенсій затверджується Кабінетом Міністрів України;
в) інженерно-технічний склад - за переліком посад і робіт, що затверджується в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України:
чоловіки - після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи в цивільній авіації не менше 25 років, з них не менше 20 років на зазначених посадах;
жінки - після досягнення 50 років і при загальному стажі роботи в цивільній авіації не менше 20 років, з них не менше 15 років на зазначених посадах.
У вислугу років працівникам інженерно-технічного складу зараховується також робота, зазначена в пунктах "а" і "б" цієї статті;
г) бортпровідники:
чоловіки - після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 15 років як бортпровідник;
жінки - після досягнення 45 років і при загальному стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років як бортпровідниця" (пункти "б"-"г" статті 54) ".
Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Отже, положення статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", які збільшували пенсійний вік для осіб, що мають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, втратили чинність з 23 січня 2020 року та саме з цієї дати підлягає застосуванню норма статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції, яка діяла до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року №213-VIII, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам.
Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення КСУ №1-р/2020 з одного боку, та Законом №1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах та стажу роботи. Перший із цих законів для жінок визначав вік - 50 років, а загальний стаж - не менше 20 років та пільговий стаж-не менше 10 років, тоді як другий закон визначав вік 55 років, а загальний стаж не менше 25 років та пільговий стаж - не менше 10 років.
У постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а (провадження №11-1207апп19, пункт 56) Велика Палата Верховного Суду сформулювала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Враховуючи викладене, до спірних правовідносин застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення КСУ №1-р/2020, а не норми Закону №1058-ІV.
Станом на дату звернення із заявою про призначення пенсії за віком (07.10.2024 року) вік позивачки становив 52 роки 03 місяці 19 днів, що вказано у оскаржуваному рішенні Головного управління Пенсійного фонду в Харківській області №04750026064 від 14.10.2024 року.
Стосовно позовних вимог, які стосуються зарахування до пільгового стажу позивача за Списком №2 та у подвійному розмірі до стажу роботи періоди з 22.08.1992 року по 27.04.2012 року, з 28.10.2011 року по 27.04.2012 року, з 17.03.1992 року по 27.04.2012 року до страхового стажу у подвійному розмірі, відповідно до ст.60 Закону України Про пенсійне забезпечення, суд зазначає наступне.
Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII від 05 листопада 1991 року визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12 серпня 1993 року (надалі Порядок №637), встановлено, що за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 20 Порядку №637 передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Згідно з пунктом 10 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року №383 /надалі Порядок №383/, для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637.
Зі змісту вказаних норм вбачається, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи та/або уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку №637.
Так, у матеріалах справи наявна копія трудової книжки позивачки серії НОМЕР_1 , відповідно до якої:
- запис №1: 01.08.1991 року прийнята на посаду санітарки 3 відділення в Нікопольській міській інфекційній лікарні (наказ №201к від 31.07.1991 року);
- запис №2: 31.12.1997 року у зв'язку зі зміною структури лікувальних відділень лікарні переведена санітаркою відділення повітряно-крапельних інфекцій Нікопольської міської інфекційній лікарні (наказ №1к від 31.12.1997 року);
- запис №3: 01.01.2004 року звільнена по переводу в Нікопольську міську лікарню №1 НМЕД (наказ №125к від 30.12.2003 року);
- запис №4: 01.01.2012 року прийнята по переводу молодшою медичною сестрою палатною відділення повітряно-крапельних інфекцій Нікопольської міської лікарні №1 НМЕД(наказ №137к від 31.12.2003 року);
- запис №5: 01.06.2004 року Нікопольська міська лікарня №1 НМЕД перейменована в Нікопольську міську лікарню №1 ;
- запис №6: 21.06.2004 року молодшу медичну сестру палатну відділення повітряно-крапельних інфекцій вважати молодшою медичною сестрою палатною інфекційного відділення (Рішення міської ради №53-13 ХХIV від 19.03.2004 року);
- запис №7: 20.04.2006 року згідно класифікатора професій вважати посаду молодшої медичної сестри з догляду за хворими інфекційного відділення (наказ Держ стандарту України №257 від 27.07.1995 року);
- запис №8: 01.01.2012 року КЗ «Нікопольська міська лікарня №1» перейменована в КЗ «Нікопольська міська лікарня №1» ДОР» ;
- запис №9: 27.04.2012 року звільнена за власним бажанням ст.38 КЗПП України (наказ №31к від 26.04.2012 року).
Разом з тим, до матеріалів справи долучено і уточнюючі довідки, зі змісту яких встановлено наступне.
Відповідно до Довідки №97 від 22.08.2024 року про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки, або відповідних записів у ній, яка видана Комунальним підприємством «Нікопольська міська лікарня №4 Нікопольської міської ради», позивачка працювала повний робочий день в Нікопольській міській інфекційній лікарні з 01.08.1991 року.
“В зв'язку зі змінами структури лікувальних відділень лікарні переведена на посаду палатної санітарки відділення повітряно-крапельних інфекцій з 31.12.1997р. наказ №1-к від 31.12.1997р, рішення виконкому, наказу МВОЗ №153 від 30.12.1997р.
01.01.2004р. /наказ № 125-К від 30.12.2003р./ звільнена по переводу в Нікопольську міську лікарню НЕМД п.5. ст.36 КЗпП України.
3 01.01.2004р. /наказ № 137-КБ від 31.12.2003р./ - прийнята за переводом в Нікопольську міську лікарню НЕМД на посаду молодшої медсестри відділення повітряно- крапельних інфекцій на 40 ліжок.
3 21.06.2004р. /п.2 наказу No 55 КВ від 21.06.2004р., згідно рішення Нікопольської міської ради №-59-13 XXIV від 19.03.2004р./ - посаду молодшої сестри палатної відділення повітряно-крапельних інфекцій вважати молодшою медсестрою палатою інфекційного відділення.
27.04.2012р. /п.1 наказу № 31-к від 26.04.2012р./ - звільнена за власним бажанням ст.38 КЗпП України.
Працювала повний робочий день в особливо шкідливих і особливо важких умовах праці (безпосередньо обслуговувала хворих з інфекційними хворобами, контакт з інфекційними матеріалами).
Згідно ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» робота в інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я зараховується до стажу роботи в подвійному розмірі.
Частково-оплачувана відпустка по догляду за дитиною до 3-х років:
- з 17.03.1992р. по 31.01.1995р. /§1 наказу № 49 від 14.03.1992р.
- з 17.10.1998р. по 09.10.2001 р. / наказ № 96-к від 14.10.1998р.
- з 05.12.2008р. по 27.10.2011р. /п.1 наказу № 104-к від 04.12.2008р.»
У цій же ж довідці вказано, що згідно із Законом України «Про внесення змін» до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» має право на подвійний стаж роботи.
Відповідно до Довідки №104 від 03.09.2024 року про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки, або відповідних записів у ній, яка видана Комунальним підприємством «Нікопольська міська лікарня №4 Нікопольської міської ради», зазначено наступне:
“Видана ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про те, що зазначена особа працювала повний робочий день з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці в Нікопольській міській інфекційній лікарні і за період з 01.08.1991р. по 15.01.2003р. виконувала обслуговування хворих на інфекційні хвороби, контактувала з інфікованими матеріалами за посадою санітарки у відділенні ПКІ, що передбачена постановою КМУ № 162 від 11.03.1994р. список 2 розділ XXIV підр.22600000-17546 поз 22600006 за період з 01.08.1991р. по 15.01.2003р. 05 років 07 місяців 07 днів.
У період з 16.01.2003р. по 01.01.2004р. працювала повний робочий день з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці в Нікопольській міській інфекційній лікарні, виконувала обслуговування хворих на інфекційні хвороби, контактувала з інфікованими матеріалами за посадою санітарки сестра у відділенні ПКІ, що передбачена постановою КМУ № 36 від 16.01.2003 року, список 2 розділ XXIV поз. 24а-2а. за період 16.01.2003р. по 01.01.2004р. 00 років 11 місяців 16 днів.
У період з 01.01.2004р. по 20.06.2004р. працювала повний робочий день з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці в Нікопольській міській лікарні №1, виконувала обслуговування хворих на інфекційні хвороби, контактувала з інфікованими матеріалами за посадою молодшої медсестри палатної у відділенні ПКІ, що передбачена постановою КМУ № 36 від 16.01.2003 року, список 2 розділ XXIV поз. 24а-2а, за період 01.01.2004р. по 20.06.2004р. 00 років 05 місяців 20 днів.
За період з 21.06.2004р. по 27.04.2012р. працювала повний: робочий день з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, виконувала обслуговування хворих на інфекційні хвороби, контактувала з інфікованими матеріалами за посадою молодшої медичної сестри з догляду за хворими інфекційного відділення, що передбачена постанова КМУ №36 від 16.01.2003 року, список 2 розділ XXIV поз. 24а-2а, за період 21.06.2004р. по 27.04.2012р. 04 років 11 місяців 14 днів.
Підстава видачі довідки: книги наказів 1991-2012р.р.. особова картка форми П-2.
Додаткові відомості: атестація робочих місць наказ №248 від 06.12.2004р., наказ №199 від 04.12.2009р.
Відповідно до статті 50 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", суми пенсії, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України чи в судовому порядку.»
Стосовно зауважень пенсійних органів про встановлені ними недоліки довідок про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки, або відповідних записів у ній.
Суд вказує, що уточнююча довідка є офіційним документом, форма якої затверджена постановою Кабінету Міністрів України №637, і роботодавець за правильність відомостей зазначених у ній несе відповідальність, у зв'язку з чим підприємство не може на власний розсуд відкликати або скасовувати видану довідку.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.02.2019 року (справа №362/7962/15).
Суд також зазначає, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Посилання на неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Висновки аналогічного характеру викладені в постановах Верховного Суду від 29.03.2019 року у справі №548/2056/16-а та від 24.05.2018 року у справі №490/12392/16-а.
Окрім цього, Верховний Суд в постанові від 06.03.2018 року по справі №754/14898/15-а, зауважив, що підставою для призначення пенсії на пільгових умовах є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. ПФУ не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Вирішуючи спір по суті, суд також зважає на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 11.11.2020 року у справі №677/831/17, де Верховний Суд звернув увагу на те, що орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі. При цьому витребування та перевірка додаткових документів і довідок є правом пенсійного органу.
Відтак, враховуючи наведене вище, у випадку виникнення сумнівів щодо достовірності поданих позивачем документів, відповідач наділений правом звернення до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій з метою отримання інформації, необхідної для здійснення їхньої діяльності, а також зобов'язаний письмово повідомляти заявника про надання додаткових документів.
Пенсійні органи, маючи низку повноважень, визначених ч.1 ст. 64 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», жодних дій спрямованих на дотримання конституційного права на пенсію не вчинили, поклавши весь тягар відповідальності на позивача.
З огляду на вищезазначені норми права, слід дійти висновку, що реалізовуючи обов'язок держави щодо забезпечення реалізації права особи на соціальний захист, територіальний пенсійний орган в межах наданих йому повноважень та відповідно до пенсійного законодавства повинен сприяти такій особі у реалізації права на призначення їй пенсії, зокрема, шляхом перевірки правильності оформлення заяви, відповідності викладених у ній відомостей, змісту і належності оформлення, а у випадку їх невідповідності, роз'яснювати такій особі її права, а також надавати строк для усунення вказаних недоліків.
Варто зауважити, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком, на загальних підставах.
Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 року у справі №687/975/17 та від 16.04.2020 року у справі №159/4315/16-а .
Стосовно аргументів пенсійних органів, що в уточнюючих довідках вказані посади, які відсутні у постановах КМУ №36 від 16.01.2003 року, №461 від 24.06.2016 року
Пунктом 3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 року №383 (надалі по тексту також - Порядок №383), регламентовано, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, які чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 року.
Відповідно до Списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 року №36, який діяв до 03.08.2016 року, «молодші медичні сестри, молодші медичні сестри з догляду за хворими, сестри-господині молодші спеціалісти з медичною освітою» віднесені до працівників, які безпосередньо обслуговують хворих а) у туберкульозних та інфекційних закладах, відділеннях, кабінетах. (розділ XXIV. ОХОРОНА ЗДОРОВ'Я ТА СОЦІАЛЬНА ДОПОМОГА).
24.06.2016 року постановою КМУ №461 затверджено Список №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Так, розділ XXIV. ОХОРОНА ЗДОРОВ'Я ТА СОЦІАЛЬНА ДОПОМОГА включає в себе працівників, які безпосередньо обслуговують хворих у туберкульозних та інфекційних закладах, відділеннях, кабінетах - молодші спеціалісти з медичною освітою, молодші медичні сестри/молодші медичні брати, молодші медичні сестри/молодші медичні брати з догляду за хворими, сестри-господині/працівники з господарської діяльності закладу охорони здоров'я.
Тож, Списками у відповідні періоди підтверджено, що посада «молодша медична сестра», яку займала позивач у спірні періоди, відноситься до Списку №2.
Разом з тим, суд вказує, що у додатку до Класифікатора професій ДК003:2005 Національного класифікатора професій, передбаченого наказом Держспоживстандарту України від 26.12.2005 року №375, який розроблений на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 04.05.1993 року №326, вказано, що він призначений для застосування центральними органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, Федерацією роботодавців України, всіма суб'єктами господарювання під час запису про роботу у трудові книжки працівників, а також зазначено, що останніми можуть утворюватися та застосовуватися похідні слова до професій, за умови збереження галузевої та функціональної належності, кваліфікаційних вимог, виключення дублювання, збереження коду професії.
Примітка 2 у Додатку Б,В Класифікатора професій ДК003:2010 Національного класифікатора професій, затвердженого Наказом Держспоживстандарту України від 28.07.2010 року №327 також містить аналогічне положення, а саме:
«Назви професій можуть бути розширені за потребою користувача термінами та словами, які уточнюють місце роботи, виконувані роботи, сферу діяльності за умови дотримання лаконічності викладення, якщо інше не передбачено у КП чи відповідних законодавчо-правових актах.».
Таким чином, суд констатує, що назви професій можуть бути розширені за потреби користувача для внутрішнього використання термінами та словами, які уточнюють місце роботи, виконувані роботи, сферу діяльності за умови фактичного дотримання лаконічності викладення та якщо інше не передбачено у самому Класифікаторі професій чи відповідних нормативно-правових актах.
Тож, у даному випадку від базової професійної назви роботи «молодша медична сестра» утворюються деталізовані назви посад «молодша медична сестра-буфетниця», «молодша медична сестра (санітарка-буфетниця)», «молодша медична сестра (санітарка-прибиральниця)» що узгоджується з нормами «Класифікатора професій» щодо новоутворення професійних назв робіт.
Таким чином, суд вказує, що позивачем належними документами підтверджено пільговий характер її роботи у період з 22.08.1992 року по 27.04.2012 року, а тому наявні підстави для зарахування вказаних періодів до пільгового стажу позивача за Списком №2 та страховий стаж за період з 28.10.2011 року по 27.04.2012 року.
Стосовно позовних вимог про зарахування до стажу роботи позивача в подвійному розмірі періодів роботи: 17.03.1992 року по 27.04.2012 року на посаді молодша медична сестра у інфекційному відділенні для надання стаціонарної медичної допомоги хворим на повітряно-крапельні інфекції в Нікопольській міській лікарні №1.
Згідно ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» інфекційні хвороби розлади здоров'я людей, що викликаються живими збудниками (вірусами, бактеріями, рикетсіями, найпростішими, грибками, гельмінтами, кліщами, іншими патогенними паразитами), продуктами їх життєдіяльності (токсинами), патогенними білками (пріонами), передаються від заражених осіб здоровим і схильні до масового поширення;
Статтею 7 зазначеного Закону регламентовано, що лікування хворих на інфекційні хвороби може проводитися в акредитованих у встановленому законодавством порядку державних і комунальних спеціалізованих закладах (відділеннях) охорони здоров'я та клініках наукових установ, а також в акредитованих закладах охорони здоров'я, заснованих у встановленому законодавством порядку на приватній формі власності. У разі якщо перебіг інфекційної хвороби легкий, а епідемічна ситуація в осередку інфекційної хвороби благополучна, лікування такого хворого під систематичним медичним наглядом може здійснюватися амбулаторно, крім випадків, передбачених статтями 22, 27 і 31 цього Закону.
Аналізуючи наведені норми, суд зазначає, що інфекційне відділення лікування хворих на повітряно-крапельні захворювання, в яких працювала позивачка в зазначені періоди, є інфекційними закладами охорони здоров'я, оскільки здійснюють лікування інфекційного захворювання
Як встановлено судом вище з трудової книжки позивача та Довідок, позивач працювала саме у інфекційних відділеннях.
Суд вважає за необхідне зазначити, що на момент виникнення спірних правовідносин стаття 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є чинною. Стаття 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не скасовує ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та не зупиняє її дію.
З аналізу положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV слідує, що вказаний Закон не зупиняє дію норм Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788.
Відповідно до ст. 22 Конституції України, конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27.02.2020 року по справі №462/1713/17, від 23.01.2019 року по справі №485/103/17, від 04.12.2019 року по справі №689/872/17.
Також, у постанові від 03.11.2021 у справі №360/3611/20 Велика Палата Верховного Суду, визначаючи співвідношення між Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV та Законом України «Про пенсійне забезпечення» №1788 вказала, що Конституція України не передбачає можливості надання певному закону вищої юридичної сили щодо інших законів, або можливості передбачити законом заборону законодавцю приймати інші закони, що регулюють однопредметні відносини.
Крім того, Закон України «Про пенсійне забезпечення» №1788 був прийнятий раніше за Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV.
Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що якби законодавець мав намір обмежити сферу застосування Закону України «Про пенсійне забезпечення», то він мав би виключити із Закону України «Про пенсійне забезпечення» усі інші положення, чого зроблено не було.
За таких підстав, з метою ефективного захисту прав позивача, суд вважає задовольнити позов і в цій частині позовних вимог.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання пенсійного органу призначити та виплачувати пенсію за віком на пільгових умовах суд вказує наступне.
Згідно зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом №475/97-ВР від 17.07.1997 року кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно до частини третьої статті 245 КАС України у разі скасування індивідуального акта, суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 21.03.2019 року у справі №817/498/17 наголосив, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Враховуючи, що на момент прийняття відповідачем рішення про відмову у призначенні пенсії пільговий стаж позивача було обраховано без врахування періодів роботи, які були досліджені судом у даній справі, адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо обрахунку пільгового стажу позивача.
Тому суд вважає за необхідне, зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача саме від 07.10.2024 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.
Одночасно, суд вказує, що позовні вимоги в частині «виплачувати» пенсію позивачу є вимогами заявленими на майбутнє, та не є предметом порушеного права позивача, а отже, задоволенню не підлягають.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а за змістом ст. 90 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України, суд зазначає, що позивачем у справі, що розглядається, понесено судові витрати в розмірі 1211,20 грн., що підтверджується платіжною квитанцією №4020690967 від 21.05.2025 року, та підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Оскільки, позовну заяву задоволено частково, судовий збір підлягає стягненню з відповідача в співмірному розмірі, а саме 908,40 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 7, 139, 241, 243-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду в Харківській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №047250022832 від 14.10.2024 року про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №2.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (пл. Свободи, 5, Держпром, 3 під., 2 поверх, м.Харків, 61000, код ЄДРПОУ 14099344) зарахувати до пільгового стажу за Списком №2 ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) період роботи з 22.08.1992 року по 27.04.2012 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (пл. Свободи, 5, Держпром, 3 під., 2 поверх, м. Харків, 61000, код ЄДРПОУ 14099344) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) період роботи з 28.10.2011 року по 27.04.2012 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в в Харківській області (пл. Свободи, 5, Держпром, 3 під., 2 поверх, м. Харків, 61000, код ЄДРПОУ 14099344) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) період з 17.03.1992 року по 27.04.2012 року до страхового стажу у подвійному розмірі, відповідно до ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (пл. Свободи, 5, Держпром, 3 під., 2 поверх, м.Харків, 61000, код ЄДРПОУ 14099344) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) від 07.10.2024 року про призначення пенсії по Списку №2 відповідно до п. б ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції від 05.11.1991 року №1788-ХП, з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року за №1-р/202 з 07.10.2024 року, та прийняти відповідне рішення, з урахуванням висновків суду.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (пл. Свободи, 5, Держпром, 3 під., 2 поверх, м.Харків, 61000, код ЄДРПОУ 14099344) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати з оплати судового збору у сумі 908,40 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.С. Луніна