22 вересня 2025 року ЛуцькСправа № 140/5257/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Димарчук Т.М.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ГЕНПОСТАЧ» до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю “ГЕНПОСТАЧ» (далі - ТОВ “ГЕНПОСТАЧ», позивач) звернулося з позовом до Волинської митниці (далі - митниця, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2024/000342/2 від 18.11.2024.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення про коригування митної вартості товарів відповідач прийняв за відсутності обґрунтованих підстав вважати, що декларантом заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, та в порушення положень Митного кодексу України митний орган не навів аргументованих доводів на підтвердження висновків про неповноту відомостей щодо складових митної вартості.
Позивач зазначає, що декларантом на підтвердження заявленої митної вартості і обраного методу її визначення було подано усі необхідні документи. Ці документи не містять розбіжностей, що могли б вплинути на невірний розрахунок митної вартості, не містять ознак підробки та відображають усі відомості, що підтверджують ціну товару.
Натомість, зазначені митницею у рішенні про коригування митної вартості зауваження та розбіжності, які стали підставою для витребування додаткових документів та прийняття спірного рішення про коригування митної вартості, не можуть бути визнані об'єктивними, обґрунтованими та такими, що впливають на числові значення заявленої митної вартості.
З наведених підстав просить позов задовольнити.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 13.06.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
У відзиві на позовну заяву від 24.06.2025 представник відповідача позовні вимоги заперечила та у їх задоволенні просила відмовити. Стверджує, що митний орган правомірно прийняв оскаржене рішення. Відповідач посилається на норми частини п'ятої статті 54 Митного кодексу України (далі - МК України), відповідно до яких митний орган має право впевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, письмово запитувати від декларанта встановлені статтею 53 МК України додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості. Вказує, що під час здійснення митного контролю за митною декларацією було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення документах і за результатами проведеного опрацювання виявлено ряд розбіжностей. Встановлено, що основні документи, що підтверджують заявлений рівень митної вартості, подані не в повному обсязі, складові митної вартості не можна вважати такими, що є документально підтвердженими та піддаються обчисленню, а тому митну вартість товару скориговано із застосуванням резервного методу визначення митної вартості.
Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази встановив такі обставини.
Як слідує з матеріалів справи, 01.03.2024 між фірмою “LIAOCHENG CHAOHANG BEARING CO., LTD» (Китай) (продавець) та ТОВ “ГЕНПОСТАЧ» (покупець) укладено контракт №2024-1, відповідно до якого постачальник бере на себе зобов'язання передати у власність покупця, а покупець - прийняти та сплатити на умовах цього контракту підшипники, ланцюги, ремені, корпуси, сальники та іншу продукцію технічного призначення, далі за текстом “товар» (п. 1.1. контракту) (а.с.18-21).
Найменування, асортимент, кількість, комплектність, ціна та вартість, умови та строки поставки, умови та строки оплати визначаються у відповідності з виставленим інвойсами, що є невід'ємною частиною цього контракту (п. 1.2. контракту).
Ціни на товар, що належать поставці за цим контрактом встановлюються у доларах США і приймаються на умовах, зазначених у виставленому інвойсі, що є невід'ємною частиною контракту, включаючи експортну упаковку, маркування та завантаження (п. 2.1. Контракту).
Загальна сума контракту дорівнює сумі інвойсів на відвантажену продукцію. Виставлення кожного наступного інвойсу збільшує суму цього контракту на суму, зазначену в інвойсі (п. 2.2. контракту).
Відповідно до п. 2.4. контракту розрахунки за товар, що постачається відбуваються покупцем у доларах США, на підставі виставлених інвойсів на поставку партії товару, шляхом перерахування на рахунок, зазначений постачальником. Терміни оплати прописуються у погоджених проформах-інвойсах.
Продавець постачає “товар» на умовах “FOB Qingdao», згідно з базисними умовами постачання Інкотермс 2010. Продукція повинна бути відвантажена постачальником не пізніше 30 календарних днів з дати виставлення інвойсу (п. 3.1., 3.2. контракту).
На виконання умов контракту постачальником виставлено проформу-інвойс від 29.05.2024 №2024-5 на суму 41051,68 дол. США, оплата за яким була проведена платіжними дорученнями від 07.06.2024 №353 на суму 12315,50 дол. США (30%) та від 14.08.2024 №366 на суму 28736,18 дол. США (70%) (а.с.220-24,28-29).
Постачальником відповідно до умов цього контракту та згідно з комерційним інвойсом від 29.05.2024 №2024-5 поставлено товар, а саме: підшипники, частини до підшипників, корпуси підшипників в асортименті загальною вартістю 38151,52 дол. США (а.с.25-27).
15.11.2024 для митного оформлення товару декларантом в інтересах ТОВ “ГЕНПОСТАЧ» подано митну декларацію №24UA205140072098U1 на товар (9 товарних позицій): «1. Частини до підшипників (кулька сталева) в асортименті; 2. Підшипники кулькові в асортименті; 3. Корпуси підшипників з умонтованими кульковими підшипниками в асортименті; 4. Підшипники роликові конічні в асортименті; 5. Підшипники роликові сферичні в асортименті; 6. Підшипники з циліндричними роликами в асортименті; 7. Підшипники роликові конічні в асортименті; 8. Підшипники кулькові в асортименті; 9. Підшипники ковзання для валів, втулки в асортименті… Торговельна марка GLP. Виробник LIAOCHENG CHAOHANG BEARING CO., LTD. CN», де в графі 22 МД вказано фактурну вартість товару 38151,52 дол. США. В графі 12 зазначено митну вартість товару (з урахуванням витрат на транспортування - 6817,80 дол. США) в сумі 1 854 741,78 грн (еквівалентно 44969,32 дол. США), яку визначено за 1 методом визначення митної вартості товару - за ціною контракту.
На підтвердження обґрунтованості заявленої у МД митної вартості товару та обраного методу її визначення разом з МД декларант надав митному органу документи, які посвідчують підстави придбання товару, його якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування, а саме: контракт №2024-1 від 01.03.2024; комерційний інвойс №2024-5 від 29.05.2024; проформу-інвойс №2024-5 від 29.05.2024; пакувальний лист від 29.05.2024; банківські платіжні документи №366 від 14.08.2024 та №353 від 07.06.2024; заявку ОБ001076 від 20.08.2024; рахунок №241025 від 22.10.2024 (транспортні витрати); рахунок №241024 від 22.10.2024 (транспортні витрати); платіжне доручення №1857 від 01.11.2024 (оплата транспортних витрат); платіжне доручення №1858 від 01.11.2024 (оплата транспортних витрат); довідку №ОБ1076 від 22.10.2024 (про транспортні витрати); міжнародну автотранспортну накладну №00013585 від 11.11.2024; накладну СІМ №05100 від 04.11.2024; коносамент №ХМ240800236 від 28.08.2024; супровідний документ Т1 №24PL322080NS72W2A1 від 28.10.2024; сертифікат про походження товару С24МА3NGE6L90001 від 08.11.2024 (а.с.18-29,57-63,81-85,98-104).
Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення, митницею у зв'язку з наявністю розбіжностей в поданих документах, в електронному повідомленні декларанту згідно з статтями 53 та 54 МК України у 10-ти денний термін запропоновано подати такі документи: виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; транспортні (перевізні) документи; якщо здійснювалось страхування - страхові документи та відомості про вартість страхування; банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; інших додаткових наявних документів для підтвердження заявленої митної вартості товару (за бажанням).
Декларант на вимогу митного органу надав додаткові документи: пояснення щодо прайс-листа виробника №2024/1511-1 від 15.11.2024; лінійний коносамент №243321602 від 28.08.2024, пояснення №15/11 від 15.11.2024 щодо розбіжності в проформі інвойсі та комерційному інвойсі; повідомлення ТОВ "ОУШН БРІДЖ" №ОБ1076/1 від 15.11.2024 стосовно транспортних документів (а.с.70-72).
Про відсутність інших документів повідомив листом б/н від 18.11.2024.
18.11.2024 Волинською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2024/000342/2 (а.с.13-16).
У графі 33 оскаржуваного рішення зазначено, що митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв'язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності, а саме:
- згідно рахунків-фактур про надання транспортно-експедиційних послуг №241024 та №241025 від 22.10.2024 зазначена вартість експедиційних послуг по території України, однак такі послуги не враховані у вартість перевезення до кордону. Вказане свідчить про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неповних відомостей щодо транспортних витрат, оскільки недостатньо інформації для перевірки числового розрахунку заявленої митної вартості у відповідності до вимог частини 10 статті 58 МКУ;
- відповідно рахунка-фактури №2024-5 від 29.05.2024 передбачена оплата за товар: передоплата 30% та 70% перед відправленням. Банківські платіжні документи №(MUR) 353 від 07.06.2024 на суму 12315,50 дол. США та №(MUR) 366 від 14.08.2024 на суму 28736,18 дол. США не ідентифікуються з умовами розрахунків та вартістю 38151,52 дол. США згідно рахунка-фактури №2024-5 від 29.05.2024;
- в супровідному документі Т1 №24PL322080NS72W2A1 від 28.10.2024 заявлений Konosament - №243321602, тоді як до митного оформлення надано коносамент №XM240800236 від 28.08.2024.
У зв'язку з тим, що документи подані для підтвердження митної вартості товарів не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, та містять вищевказані розбіжності, а також в зв'язку з спрацюванням ризиків АСУР, митницею відповідно до положень ст. 55 та ст.57 МКУ з декларантом проведена письмова консультація щодо вибору методу визначення митної вартості товару. Митну вартість товару визначено за резервним методом згідно зі ст. 64 МК України, згідно рівня раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостей, інформація про які міститься в ЄАІС Держмитслужби, а саме: Товари на рівні: товар №1 - 2,54 дол. США/кг за МД №UA205140/2024/065295 від 14.10.2024; товар №2 - 2,58 дол. США/кг за МД №UA205140/2024/065295 від 14.10.2024, товар №3 - 2,62 дол. США/кг за МД №UA205140/2024/064573 від 11.10.2024, товар №4 - 3,43 дол. США/кг за МД №UA209170/2024/095117 від 11.11.2024, товар №5 - 2,98 дол. США/кг за МД №UA205140/2024/064573 від 11.10.2024, товар №9 - 3,06 дол. США/кг за МД №UA205140/2024/064573 від 11.10.2024.
Митницею за основу для коригування митної вартості взято вартість товару з врахуванням найменування товару, умов поставки FOB, обсягів ввезеної партії, торговельної марки GPL, країни виробництва, зовнішньоекономічного контракту, стороною якого є виробник товару.
Товар випущено у вільний обіг з наданням гарантій, передбачених ч.7 ст. 55 МК України, про що свідчить МД № 24UA205140072745U2 від 18.11.2024.
ТОВ “ГЕНПОСТАЧ», не погоджуючись із рішенням про коригування митної вартості товарів, звернулося до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується таким.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов'язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Рішення відповідача як суб'єкта владних повноважень, що є предметом даного позову, підлягає оцінці судом на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.
Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України та іншими законами України.
Відповідно до частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товару, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товару.
Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно із частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Як встановлено частиною першою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Як визначено частиною п'ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості.
У частині третій статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до частини четвертої статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п'ята статті 53 МК України).
Із наведених положень випливає, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару - "1. Частини до підшипників (кулька сталева) в асортименті; 2. Підшипники кулькові в асортименті; 3. Корпуси підшипників з умонтованими кульковими підшипниками в асортименті; 4. Підшипники роликові конічні в асортименті; 5. Підшипники роликові сферичні в асортименті; 6. Підшипники з циліндричними роликами в асортименті; 7. Підшипники роликові конічні в асортименті; 8. Підшипники кулькові в асортименті; 9. Підшипники ковзання для валів, втулки в асортименті…"- за основним методом - за ціною договору (контракту).
Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товару може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару та ініціювання повної її перевірки, але така інформація сама аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.
Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Наведені норми зобов'язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали вiдповiднi сумніви, причини неможливості їх перевірки на пiдставi наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхiднiсть перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.
Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 53 МК України).
Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
У розглядуваному випадку спірне рішення прийняте відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України - декларант не надав усіх додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані до митного оформлення документи, в тому числі додатково надані, містять розбіжності і неточності.
Надаючи оцінку доводам сторін у справі, зокрема, щодо наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, суд зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом - за ціною договору (контракту) ТОВ “ГЕНПОСТАЧ» подало разом із митною декларацією документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України (зовнішньоекономічний договір (контракт); рахунок-фактуру (інвойс); банківський платіжний документ, що стосуються придбаного товару; документи, що підтверджують надання послуг з транспортування).
Як визначено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).
У розумінні частини п'ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.
На переконання суду, подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи є вичерпними та підтверджують усі складові митної вартості за першим (основним) методом. Так, зовнішньоекономічний контракт №2024-1 від 01.03.2024 містить усі необхідні відомості щодо сторін договору, комерційних умов поставки (FCA Olomouc, Інкотермс 2010) та оплати; комерційний інвойс №2024-5 від 29.05.2024 містить усі необхідні відомості щодо комерційних умов поставки товару, оплати та визначає вартість товару 38151,52 дол. США (а.с.18-21,25-27).
Пункт 4 частини другої статті 53 МК України зобов'язує декларанта надати банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, якщо рахунок сплачено.
Відповідно до п. 2.4. контракту №2024-1 від 01.03.2024 розрахунки за товар, що постачається відбуваються покупцем у доларах США, на підставі виставлених інвойсів на поставку партії товару, шляхом перерахування на рахунок, зазначений постачальником. Терміни оплати прописуються у погоджених проформах-інвойсах.
Відповідно рахунка-фактури №2024-5 від 29.05.2024 передбачена оплата за товар: передоплата 30% та 70% перед відправленням.
Доказом оплати є банківський платіжний документ №(MUR) 353 від 07.06.2024 на суму 12315,50 дол. США (30%), де у графі призначення платежу вказано, що передоплата проводиться згідно з контрактом №2024-1 від 01.03.2024 та проформи-інвойсу №2024-5 від 29.05.2024; та банківський платіжний документ №(MUR) 366 від 14.08.2024 на суму 28736,18 дол. США (70%), де у графі призначення платежу вказано, що оплата проводиться згідно з контрактом №2024-1 від 01.03.2024, всього на загальну суму 41051,68 дол. США (а.с.28-29).
Щодо посилання відповідача у спірному рішенні на те, що банківські платіжні документи №(MUR) 353 від 07.06.2024 на суму 12315,50 дол. США та №(MUR) 366 від 14.08.2024 на суму 28736,18 дол. США не ідентифікуються з умовами розрахунків та вартістю 38151,52 дол. США згідно рахунка-фактури №2024-5 від 29.05.2024, суд зазначає, що сума обох платежів (12315,50 + 28736,18) дорівнює загальній сумі проформи-інвойсу 41051,68 дол. США. Розбіжність між сумою проформи-інвойсу (41051,68 дол. США) та сумою комерційного інвойсу №2024-5 від 29.05.2024 (38151,52 дол. США) пояснюється тим, що фактично було відвантажено меншу кількість товару, ніж передбачалося у проформі-інвойсі (7264 штуки замість 10002 штук), що підтверджується поясненням ТОВ “ГЕНПОСТАЧ» №15/11 від 15.11.2024, які було надано митному органу, та узгоджується з кількістю товару, зазначеною у самому комерційному інвойсі. Митному органу повідомлено, що залишок товару на суму 2900,16 дол. США буде відвантажено згодом (а.с.71).
Разом з тим, суд наголошує, що ціна продажу імпортованих товарів - це ціна, зазначена саме відправником у рахунках-фактурах. Лише рахунок-фактура (інвойс), згідно з частиною 2 статті 53 МК України є документом, який підтверджує митну вартість товару.
Вказана в МД №24UA205140072098U1 від 15.11.2024 ціна товару відповідає тій, що зазначена в рахунку-фактурі (комерційному інвойсі) №2024-5 від 29.05.2024 та становить 38151,52 дол. США.
Отже, вказаними документами підтверджується, що вартість оцінюваного товару становить 38151,52 дол. США. Жодних розбіжностей чи суперечностей щодо ціни товару подані позивачем документи не містили.
Згідно з пунктами 6, 8 частини другої статті 53 МК України декларант має обов'язок подати документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, лише якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару; страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, - лише якщо здійснювалося страхування.
Згідно пунктом 6 частини 10 статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.
Відповідно до п. 3.1 контракту №2024-1 від 01.03.2024 продавець постачає “товар» на умовах “FOB Qingdao», згідно з базисними умовам постачання Інкотермс 2010.
Визначаючи митну вартість за першим методом, декларант відповідно до частини 10 статті 58 МК України до фактурної вартості додав також витрати з перевезення товару у сумі 281197,57 грн.
На підтвердження вартості витрат на транспортування товару позивачем надано: договір транспортного експедирування №ОВ1225 від 01.09.2020 з додатком №1, укладений між ТОВ «ОУШН БРІДЖ» та ТОВ «ГЕНПОСТАЧ»; генеральний договір транспортного експедирування №10401 від 21.02.2024, укладений між ТОВ «ОУШН БРІДЖ» та ТОВ «МЕДЛОГ Україна»; договір про надання послуг №27/03-24 від 27.03.2024, укладений між ТОВ «МЕДЛОГ Україна» та ТОВ СП «ІМТРЕКС»; заявку ОБ001076 від 20.08.2024; рахунки №241025 від 22.10.2024 та №241024 від 22.10.2024 (транспортні витрати); платіжні доручення №1857 від 01.11.2024 та №1858 від 01.11.2024 (оплата транспортних витрат); довідку №ОБ1076 від 22.10.2024 (про транспортні витрати) (а.с.30-63).
Відповідно до довідки про транспортні витрати №ОБ1076 від 22.10.2024, вартість доставки вантажу за межами України в контейнері №MSKU5072117 за маршрутом Qingdao (Китай) - порт Гданськ (Польща) - п/п Володимир-Волинський (Україна), в тому числі навантажувально-розвантажувальні роботи, складає 281197,59 грн (що в еквіваленті становить 6817,80 дол. США). Перевезення по Україні проводиться залізничним транспортом. Транспортно-експедиційні послуги за межами території України не надавались. Страхування вантажу не проводилось (а.с.63).
З вищенаведеного слідує, що визначена у митній декларації №24UA205140072098U1 від 15.11.2024 митна вартість товару у розмірі 1 854 741,78 грн (еквівалентно 44969,32 дол. США), включає вартість товару (38151,52 дол. США) і вартість витрат на транспортування до кордону України 281197,57 грн (еквівалентно 6817,80 дол. США), та підтверджена всіма необхідними документами, наданими декларантом.
Вказані документи надані Волинській митниці, а тому у відповідача була можливість для перевірки складових митної вартості товару, вказаної декларантом у митній декларації №24UA205140072098U1 від 15.11.2024.
Суд вважає безпідставним посилання митного органу в спірному рішенні на те, що згідно рахунків-фактур про надання транспортно-експедиційних послуг №241024 та №241025 від 22.10.2024 зазначена вартість експедиційних послуг по території України, однак такі послуги не враховані у вартість перевезення до кордону, з огляду на наступне.
Відповідно до частини ю статті 58 МКУ, до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту чи іншого місця ввезення на митну територію України. Тобто, до митної вартості включаються витрати, понесені покупцем до моменту перетину товаром митного кордону України.
Експедиційні послуги, про які йде мова у рахунках № 241024 та 241025 від 22.10.2024 надавалися на території України.
Таким чином, доводи митного органу щодо цього є необгрунтованими, оскільки стосуються витрат, які за законом не є складовою митної вартості.
Щодо посилання митного органу в спірному рішенні на те, що в супровідному документі Т1 №24PL322080NS72W2A1 від 28.10.2024 заявлений Konosament - №243321602 від 28.08.2024, тоді як до митного оформлення надано коносамент №XM240800236 від 28.08.2024, суд зазначає наступне.
Лінійний коносамент (Master Bill of Lading - MBL) - документ, виданий безпосередньо судноплавною лінією першому перевізнику (зазвичай, експедитору). У даному випадку це коносамент №243321602 від 28.08.2024.
Домашній коносамент (House Bill of Lading - HBL) - документ, виданий експедитором безпосередньо вантажовідправнику, який є основним перевізним документом між продавцем та покупцем. У даному випадку це коносамент №ХМ240800236 від 28.08.2024.
Обидва коносаменти є чинними та стосуються одного й того самого вантажу. Домашній коносамент №ХМ240800236 містить посилання на лінійний коносамент №243321602 (що зазначено у нижньому лівому кутку документа), а також обидва коносаменти та супровідний документ Т1 № 24PL322080NS72W2A1 посилаються на один і той самий номер контейнера (MSKU5072117), в якому переміщувався вантаж.
До митного оформлення був наданий домашній коносамент № ХМ240800236, оскільки саме він регулює відносини перевезення між продавцем та покупцем і підтверджує факт перевезення саме цього товару на адресу позивача. Супровідний документ Т1 використовується для митного транзиту вантажу від пункту ввезення до внутрішньої митниці і посилання в ньому на номер лінійного коносамента не спростовує достовірності домашнього коносамента та факту перевезення товару
Позивачем було надано пояснення ТОВ “ОУШН БРІДЖ» №ОБ1076/1 від 15.11.2024 щодо цього питання, що повністю спростовує сумніви митного органу (а.с.72).
Отже, доводи митного органу про наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах викликані безпідставними припущеннями. Суд погоджується із позивачем, що надані до митного оформлення товару документи дозволяли визначити складові митної вартості імпортованого товару та їх числові значення.
Суд також не може погодитися із діями відповідача стосовно витребування додаткових документів, оскільки відповідачем не вказано та не обґрунтовано, які числові значення такі документи мали підтвердити чи спростувати, при тому, що вартість придбання оцінюваного товару підтверджена документально.
Суд наголошує, що вимога про надання документів відповідно до частини третьої статті 53 МК України є обґрунтованою тільки тоді, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або відсутні відомості про усі числові значення складових митної вартості товарів.
За обставин цієї справи відповідач не встановив розбіжностей, які дійсно мають вплив на правильність визначення митної вартості, ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар згідно з умовами поставки, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем).
При цьому вимога митного органу надати договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, може мати місце тоді, якщо позивач вступав у договірні відносини із третіми особами, проте жодні докази у справі не вказують на такі обставини.
Суд наголошує, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Водночас, на думку суду, у своєму рішенні про коригування митної вартості відповідач аргументовано не довів, що декларантом заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів; сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях. При цьому ненадання декларантом запитуваних митницею документів за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатньою підставою для застосування іншого методу визначення митної вартості.
Крім того, враховуючи позицію Верховного суду у постановах від 12.03.2019 у справі № 826/2313/16 та 13.06.2019 у справі № 820/6315/15 суд зауважує, що вимоги частини третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Суд звертає увагу, що надані до митного оформлення товару документи не містять числових розбіжностей чи ознак підробки, а відповідач не спростував їх достовірність та не обґрунтував неможливість їх врахування при визначенні митної вартості оцінюваного товару.
Як вказано в постанові Верховного Суду від 28.05.2019 в справі №818/6493/13-а однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз'яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.
Не наведення митницею в рішеннях про коригування митної вартості товарів обставин, про які зазначено вище, свідчить про протиправність рішень щодо застосування іншого, ніж основний, методу визначення митної вартості оцінюваного товару.
Застосування другорядного - резервного методу визначення митної вартості товару, передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товару визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Згідно з пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товару, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за №883/21195), у рішенні про коригування митної вартості зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Посилання на використання цінової бази ЄАІС Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товару, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товару, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товару із застосуванням резервного методу.
Такої ж правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 у справі №825/648/17.
При прийнятті спірного рішення відповідач використав цінову інформацію наявну в митного органу та навів номер і дату митної декларації, митну вартість з якої взято за основу. Однак суд зазначає, що сам факт здійснення митного оформлення подібних товарів за митною вартістю, що є більша заявленої декларантом, не може бути безумовною підставою для коригування відповідачем митної вартості товару. На думку суду, відповідач не виконав обов'язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. При цьому суд враховує, що вартість аналогічних чи подібних товарів може істотно відрізнятись з огляду на технічний стан транспортного засобу, пробіг, умови поставки (оптова/роздрібна ціна) тощо.
Щодо митних декларацій, які були використані відповідачем для визначення митної вартості при прийнятті спірного рішення, то суд зазначає, що можливість поставки товару іншим покупцям за більшою ціною відповідає принципам свободи зовнішньоекономічних зв'язків та не суперечить нормам національного та міжнародного законодавства. При прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем використано виключно інформацію з бази даних митного органу, тобто при винесенні спірного рішення відповідач керувався не документами, поданими декларантом до митного оформлення, а опирався вже на наявну в митного органу цінову інформацію.
Разом з тим, суд зазначає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.
Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації митниці, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено.
Сам факт здійснення митного оформлення подібних товарів за митною вартістю, що є більша заявленої декларантом, не може бути безумовною підставою для коригування відповідачем митної вартості товару.
Також, Верховний Суд у постанові від 21.12.2018 по справі №815/228/17 дійшов висновку, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості, жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.
Крім цього, суд зазначає, що будь-яка інформація, отримана від юридичних осіб носить виключно інформативний характер та не є безумовною рекомендацією митному органу визначати митну вартість інших аналогічних/подібних товарів саме за такою вартістю. Кожна зовнішньоекономічна угода містить свої умови, які погоджуються сторонами. Принцип свободи договорів чітко передбачає, що сторони можуть самостійно визначити вартість товару.
На підставі досліджених письмових доказів суд вважає, що використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно; їх достовірність не спростована відомостями від компетентних органів інших країн щодо не підтвердження обставин відчуження позивачу продавцем товару, або що видані позивачу документи є фіктивними, недійсними.
Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення орган доходів і зборів повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Також суд зазначає, що Верховний Суд в постанові від 08.10.2019 у справі №803/776/17 вказав, що декларант не зобов'язаний (звільнений від обов'язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, доки протилежне не буде доведено контролюючим органом.
На переконання суду, позивач надав усі наявні та достатні документи, передбачені МК України, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість товару. Натомість митний орган не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу.
Отже, підстави вважати, що рішення відповідача №UA205140/2024/000342/2 від 18.11.2024 про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм частини другої статті 55 МК України, відсутні. Тому таке рішення підлягає скасуванню як протиправне.
Крім того, відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Звертаючись до суду, позивач сплатила судовий збір у сумі 3556,84 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 16.05.2025 №3339 (а.с.12).
З урахуванням наведеного на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати в сумі 3556,84 грн.
Зважаючи на відсутність документально підтверджених витрат на правову допомогу, пов'язаних з розглядом справи, питання про їх розподіл судом не вирішується.
Керуючись статтями 139, 241-246, 257, 260, 262, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “ГЕНПОСТАЧ» до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів №UA205140/2024/000342/2 від 18 листопада 2024 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ГЕНПОСТАЧ» судові витрати у сумі 3556,84 грн (три тисячі п'ятсот п'ятдесят шість гривень 84 копійки).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю “ГЕНПОСТАЧ» (43000, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кравчука, будинок 48, квартира 51, код ЄДРПОУ 38339580).
Відповідач: Волинська митниця (44350, Волинська область, Ковельський район, село Римачі, вулиця Призалізнична, будинок 13, код ЄДРПОУ ВП 43958385).
Суддя Т.М. Димарчук