м. Вінниця
25 вересня 2025 р. Справа № 120/1344/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Бошкової Юлії Миколаївни, розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області про визнання рішення протиправним, зобов'язання вчинити дії
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області (далі - ГУ ПФУ у Донецькій області, відповідач 1) Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - ГУ ПФУ у Вінницькій області, відповідач 2) про визнання рішення протиправним, зобов'язання вчинити дії.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Донецькій області прийняло рішення № 025650007456 від 20.03.2024, яким відмовлено у призначенні пенсії за віком.
Ухвалою від 07.02.2025 відкрито провадження у справі за вказаним позовом та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), з особливостями, визначеними статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Також, даною ухвалою витребувано докази направлення оскаржуваного рішення відповідачем на адресу позивача та докази його отримання.
24.02.2025 представником відповідача-2 до суду подано відзив, яким просить відмовити у задоволенні адміністративного позову. Крім іншого зауважує, що позивачу відмовлено у призначенні пенсії з підстав відсутності необхідного страхового стажу. Окремо наголошує на строках звернення до суду, зазначає, що позивачем пропущено строки звернення до суду, оскільки про порушення своїх прав позивач міг дізнатися не отримавши пенсійні виплати у квітні 2023, однак до суду звернувся лише в січні 2025.
19.02.2025 через підсистему "Електронний суд" представником відповідача - 1 до суду подано відзив на адміністративний позов, яким просить відмовити у задоволенні адміністративного позову. Крім іншого зауважує, що за результатами розгляду документів до страхового стажу не зараховано періоди з 01.07.2000 по 29.01.2003, період отримання допомоги по безробіттю з 25.03.2003 по 18.03.2004, з 04.05.2005 по 28.04.2006, періоди роботи в ФГ "Арістіон" з 01.06.2007 по 31.11.2007, з 01.04.2008 по 31.1.2008. Відповідно до наданих документів страховий стаж позивача становить 11 років 7 місяців 8 днів, а тому відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.
Також, 19.02.2025 через підсистему "Електронний суд" представником відповідача - 1 до суду подано клопотання про залишення позовної заяви без розгляду з підстав пропуску позивачем строку звернення до суду. Подане клопотання обгрунтоване тим, що рішення ГУ ПФУ у Донецькій області про відмову у призначенні пенсії за віком було прийнято 20.03.2023, однак до суду позивач звернувся лише 31.01.2025, тобто з пропуском шестимісячного строку звернення до суду.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що 14.03.2023 ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ у Вінницькій області із заявою про призначення пенсії за віком.
Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає/перераховує пенсію, ГУ ПФУ у Донецькій області.
За результатами розгляду документів доданих до заяви ГУ ПФУ у Донецькій області прийняло рішення № 025650007456 від 20.03.2023, яким до страхового стажу не зараховано період роботи: - з 01.07.2000 по 29.01.2003 (частково зараховано за відомостями реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування); - періоди отримання допомоги по безробіттю з 25.03.2003 по 18.03.2004, з 04.05.2005 по 28.04.2006 (відсутній підпис відповідальної особи та печатка установи на записі про припинення виплати допомоги по безробіттю); - періоди роботи в ФГ "Арістіон" з 01.06.2007 по 30.11.2007, з 01.04.2008 по 31.10.2008 (відомості в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутні).
Однак, до грудня 2024 на адресу позивача рішення про призначення/відмову у призначені пенсії не надходило.
18.12.2024 позивач повторно подав заяву про призначення пенсії за віком, однак листом від 30.12.2024, відповідач 2 повідомив про те, що 20.03.2023 прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за віком.
Отже, позивач, не погоджується з прийнятим рішенням управління Пенсійного фонду № 025650007456 від 20.03.2023, яким йому відмовлено у призначенні пенсії по віку, звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
Визначаючись щодо клопотання про залишення позовної заяви без розгляду з підстав пропуску позивачем строку звернення до суду, слід зазначити наступне.
Поняття процесуальних строків визначено статтею 118 КАС України.
Частиною першою статті 118 КАС України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною другою статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Водночас для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Отже, з матеріалів справи вбачається, що 14.03.2023 позивач звернувся із письмовою заявою за місцем свого проживання до Відділу обслуговування громадян № 9 ГУ ПФУ у Вінницькій області про призначення пенсії за віком, однак жодної письмової відповіді на це звернення не отримав.
18.12.2024 в наслідок цих подій позивач повторно звернувся із заявою на адресу Пенсійного фонду, у зв'язку із чим, листом від 30.12.2024 ГУ ПФУ у Вінницькій області повідомило позивача, що 20.03.2023 прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за віком.
Отже, як слідує із зазначеного лише в грудні 2024 позивач дізнався, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області від 20.03.2023 № 025650007456 йому відмовлено у призначенні пенсії за віком.
Разом з тим, протилежного матеріали справи не містять і відповідачем не спростовано. Окремо суд звертає увагу, що відповідачем не було надано витребувані ухвалою від 07.02.2025 докази, а саме документи щодо направлення рішення від 20.03.2023 та підтвердження його отримання позивачем.
Таким чином, суд зазначає, що позивачем дотримано шестимісячний строк звернення до суду з даним адміністративним позовом. У зв'язку з цим, клопотання про залишення адміністративного позову без розгляду задоволенню не підлягає як необґрунтоване.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли, суд зважає на таке.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-VI (далі Закон №1058-VI).
Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону №1058-VI періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Частиною першою статті 9 Закону №1058-VI передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Стаття 4 Закону №1058-VI зазначає, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема: види пенсійного забезпечення, умови участі в пенсійній системі чи їх рівнях, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 24 Закону №1058-VI страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною другою статті 24 Закону №1058-VI встановлено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Статтею 26 Закону №1058-VI визначено умови призначення пенсії за віком.
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону №1058-IV право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Статтею 62 Закону №1788-XII передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Зазначеній нормі відповідає пункт 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637), відповідно до якого за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (пункт 3 Порядку № 637).
Відповідно до підпункту 2 пункту 6 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2, Управління Фонду має право отримувати безоплатно в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності і від фізичних осіб підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для здійснення покладених на управління Фонду завдань.
Відтак, враховуючи вищенаведене, у випадку виникнення сумнівів щодо достовірності поданих особою документів відповідач наділений правом звернення до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій з метою отримання інформації, необхідної для здійснення їхньої діяльності.
З матеріалів справи суд встановив, що оскаржуваним рішенням ГУ ПФУ у Донецькій області від 20.03.2023, зараховано позивачу до страхового стажу період роботи з 01.07.2000 по 29.01.2003 частково за відомостями реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також відмовлено у зарахуванні періоду роботи в ФГ "Арістіон" з 01.06.2007 по 30.11.2007, з 01.04.2008 по 31.10.2008, оскільки відомості в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутні, у зв'язку із чим суд зазначає наступне.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 27.03.2018 у справі № 208/6680/16-а, від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а, від 30.09.2019 у справі № 316/1392/16-а, від 20.03.2019 у справі №688/947/17, за загальним правилом, несвоєчасна сплата підприємством страхових внесків, за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві, отримання заробітної плати та утримання з неї єдиного соціального внеску, не повинна порушувати законні права та інтереси позивача, зокрема, порушувати його право на належне пенсійне забезпечення, оскільки обов'язок своєчасної сплати страхових внесків до пенсійного фонду покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі.
Законодавством не передбачена відповідальність застрахованої особи - найманого працівника за невиконання страхувальником - роботодавцем обов'язку сплати страхових внесків. При цьому, найманий працівник не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством - страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при перерахунку пенсії особи періодів її роботи на такому підприємстві.
Позбавлення працівника соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на підприємстві внаслідок невиконання підприємством обов'язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України є неприпустимим та суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.
Суд звертає увагу, що у випадку невиконання страхувальником обов'язку щодо сплати єдиного внеску, в тому числі порушення строків його сплати, законодавством передбачає відповідальність страхувальника, шляхом сплати недоїмки, штрафу та пені на вимогу органу доходів і зборів, встановлюючи можливість виконання такої вимоги як виконавчого документа державною виконавчою службою та наділяючи орган доходів і зборів правом звернення до суду з позовом про стягнення такої недоїмки.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 01.0.2021 у справі № 423/757/17 та від 31.03.2021 у справі № 242/5696/16-а, за умови підтвердження пільгового стажу, позивач як громадянин України наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних (надуманих) підстав.
Відомостями трудової книжки серії НОМЕР_1 , підтверджується робота позивача:
- у період з 01.07.2000 по 29.01.2003 у ТОВ "Велас" на посаді механізатора.
А також, у період з 01.04.2008 по 31.10.2008 позивач займав посаду механізатора сезонних польових робіт у ФГ "Арістіон".
Однак відповідачем періоди трудової діяльності позивача у період з 01.07.2000 по 29.01.2003 у ТОВ "Велас" на посаді механізатора, зараховано лише частково на підставі відомостей реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. А період з 01.04.2008 по 31.10.2008 у ФГ "Арістіон"- не зараховано взагалі.
Разом з тим, суд наголошує, що обов'язок зі сплати страхових внесків покладено на роботодавця, тобто на ТОВ "Велас" та ФГ "Арістіон". Відтак, зазначені періоди роботи на підприємствах підлягають зарахуванню та зарахуванню до страхового стажу в повному обсязі, а не вибірково, як це було здійснено ГУ ПФУ у Донецькій області.
За встановлених фактичних обставин, суд приходить до переконання про безпідставність не зарахування відповідачем-1 до страхового стажу періоду роботи позивача з 01.07.2000 по 29.01.2003 у ТОВ "Велас" та з 01.04.2008 по 31.10.2008 у ФГ "Арістіон".
Як наслідок, вказані періоди роботи підлягають зарахуванню до страхового стажу позивача у повному обсязі.
Щодо відмови у зарахуванні до трудового стажу періоду отримання допомоги по безробіттю з 25.03.2003 по 18.03.2004, з 04.05.2005 по 28.04.2006, оскільки відсутній підпис відповідальної особи та печатки установи на записі про припинення виплати допомоги по безробіттю, суд зазначає наступне.
Згідно з пунктами 1, 2 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Пунктом 17 Порядку № 637 визначено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливість їх одержання у зв'язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.
За відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника (пункт 18 Порядку № 637).
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку №637: довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи, а за відсутності документів про наявний стаж або відсутності архівних даних, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, пов'язаних з заявником спільною роботою.
Тобто першочерговим документом за яким здійснюється обрахунок страхового стажу є трудова книжка особи.
Разом з тим, відповідачем 1 не враховано до страхового стажу позивача період отримання допомоги по безробіттю за період з 25.03.2003 по 18.03.2004, з 04.05.2005 по 28.04.2006 згідно запису в трудовій книжці, оскільки відсутні печатки та підписи відповідальних осіб після запису про закінчення виплати по безробіттю.
Судом досліджено копію трудової книжки серії НОМЕР_1 , з якої слідує, що під № 6 від 25.03.2003 міститься запис про початок виплати допомоги по безробіттю.
Наступний запис № 7 від 18.03.2004, свідчить про припинення виплати допомоги по безробіттю.
В подальшому, записом № 11 від 04.05.2005, призначено виплату допомоги по безробіттю.
Записом № 12 від 28.04.2006, зазначено про припинення виплати допомоги по безробіттю.
Вказані записи викладені в хронологічному порядку, є чіткими та без будь-яких виправлень та скріплені підписом директора центру зайнятості.
У зв'язку із чим, мотиви рішення про відмову у зарахуванні спірного періоду до страхового стажу суд оцінює критично, оскільки в трудовій книжці зроблені відповідні записи про початок та закінчення виплати допомоги по безробіттю позивачу, та вказано на підставі яких наказів. Записи про отримання допомоги по безробіттю позивачем викладені в хронологічному порядку, є чіткими та без будь-яких виправлень.
У трудовій книжці містяться штампи Козятинського міськрайонного центру зайнятості, перед записами про виплату допомоги.
Також період виплати допомоги по безробіттю за період з 25.03.2003 по 18.03.2004 та з 04.05.2005 по 28.04.2006 підтверджуються довідкою № 422 від 16.12.2024, виданою КУ ХФ Вінницьким обласним центром зайнятості.
Тому, незначні недоліки заповнення трудової книжки позивача при дотриманні усіх інших вимог щодо порядку оформлення записів, що містять відомості про початок виплати та її припинення, не є достатньою підставою для не зарахування окремого періоду отримання допомоги по безробіттю до страхового стажу, адже визначальним є підтвердження факту отримання допомоги по безробіттю, а не правильність заповнення трудової книжки.
Суд звертає увагу, що певна дефектність при заповненні трудової книжки особи не може бути підставою для не врахування відповідного періоду для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
При цьому суд зазначає, що за усталеною практикою розгляду пенсійних спорів, сформованою Верховним Судом, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на загальних підставах.
Окремі недоліки щодо заповнення трудової книжки, а також ведення іншої первинної документації (як-от, неповне зазначення відомостей про особу, перекручення даних про особу чи неправильне написання відомостей про особу) не можуть бути підставою для не врахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Таким чином, виявлені територіальним органом Пенсійного фонду України недоліки у заповненні трудової книжки позивача при дотриманні усіх інших вимог щодо порядку оформлення записів, не є підставою для не зарахування спірних періодів до стажу.
Відтак, періоди отримання допомоги по безробіттю з 25.03.2003 по 18.03.2004, з 04.05.2005 по 28.04.2006 повинні бути зараховані до страхового стажу ОСОБА_1 .
Зважаючи на встановлені обставини справи та наведені вище норми права, якими врегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку, що рішення ГУ ПФУ у Донецькій області від 20.03.2023 № 025650007456 про відмову в призначенні пенсії прийняте відповідачем не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законодавством України, та без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень, тобто необґрунтовано, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.
Разом з тим, у прохальній частині адміністративного позову позивач просить лише зарахувати оскаржувані періоди до його трудового стажу без зобов'язання щодо призначення пенсії чи повторного розгляду заяви від 14.03.2023, у зв'язку із чим суд зазначає наступне.
Частиною третьою статті 245 КАС України обумовлено, що у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Скасування рішення ГУ ПФУ у Донецькій області про відмову у призначенні пенсії за віком матиме наслідком, що за заявою 14.03.2023 року буде відсутнє рішення по суті.
Однак, відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову, суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно з частиною четвертою цієї статті у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Таким чином для належного захисту прав позивача, суд виходить за межі позовних вимог та вважає за необхідне зобов'язати ГУ ПФУ у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14.03.2023, зарахувавши періоди роботи відповідно до книжки колгоспника від 05.12.1980 року серії НОМЕР_1 з 01.07.2000 по 29.01.2003, з 25.03.2003 по 18.03.2004, з 04.05.2005 по 28.04.2006, з 01.06.2007 по 30.11.2007, з 01.04.2008 по 31.10.2008, з урахуванням висновків, викладених судом у цьому рішенні.
Окремо суд зауважує, що період трудової діяльності з 05.12.1980 по 30.06.2000 не є спірним, та щодо нього відповідачами не висловлено сумнівів, а тому суд оцінки такому не надає.
З огляду на викладене, позовні вимоги є обгрунтованими та підлягають частковому задоволенню.
Розподіл судових витрат здійснюється за правилами статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області від 20.03.2023 № 025650007456 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи відповідно до трудової книжки колгоспника від 05.12.1980 року серії НОМЕР_1 з 01.07.2000 по 29.01.2003, з 25.03.2003 по 18.03.2004, з 04.05.2005 по 28.04.2006, з 01.06.2007 по 30.11.2007, з 01.04.2008 по 31.10.2008 та повторно розглянути заяву від 14.03.2023, урахуванням висновків, викладених судом у цьому рішенні.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 968,96 грн. (дев'ядсот шістдесят вісім гривень дев'яносто шість копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 )
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, 21005, код ЄДРПОУ 13322403)
Відповідач6 Головне управління Пенсійного фонду України у Донецькій області (площа Соборності 3, м. Слов'янськ, Донецька область, 84100, код ЄДРПОУ 13486010)
Рішення суду сформовано: 25.09.2025.
Суддя Бошкова Юлія Миколаївна