м. Вінниця
25 вересня 2025 р. Справа № 120/15746/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комара П.А., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до: Міністерства оборони України про: визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у зв'язку із загибеллю ІНФОРМАЦІЯ_1 майора ОСОБА_4 під час мінометного обстрілу, захворювання та причини смерті якого пов'язані з із захистом Батьківщини, позивачі, які являються донькою, дружиною та матір'ю загиблого, мають право на отримання одноразової грошової допомоги. Однак, відповідно до п. 81.4 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 16.08.2024 №22/д, комісія дійшла висновку про повернення на доопрацювання документів позивачів для призначення одноразової грошової допомоги, оскільки майор ОСОБА_4 помер внаслідок захворювання, яке не пов'язане з пораненням (травмою, контузією, каліцтвом) отриманим у період дії воєнного стану під час захисту Батьківщини, прав на отримання одноразової грошової допомоги визначаються відповідно до статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей" та Постановою №975.
На думку представника позивачів, таке рішення відповідача є протиправним, оскільки загибель військовослужбовця ОСОБА_4 спричинена в результаті гострої недостатності кровообігу пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби , наявні підстава для виплати сім'ї загиблого одноразової грошової допомоги в розмірі 15 000 000 грн. відповідно до постанови №168.
Відповідач правом подати відзив на позовну заяву не скористався, у зв'язку із чим розгляд справи здійснюється за наявними у справі матеріалами відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, оцінивши наведені сторонами доводи, судом встановлено наступне.
ІНФОРМАЦІЯ_1 загинув майор ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 під час мінометного обстрілу в результаті гострої реакції на стрес "Гостра недостатність кровообігу. Атеросклеротична хвороба серця", що підтверджується свідоцтвом про смерть, актом службового розслідування від 10.01.2022.
Згідно витягу з протоколу 11 Регіональної військово-лікарської комісії від 22.03.2023 №1736 "захворювання та причина смерті пов'язана із захистом Батьківщини. Витягом із журналу бойових дій від 13.04.2023 підтверджується, що ОСОБА_4 загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 під час безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації проти України біля населеного пункту Красногорівка, Ясинуватського р-ну, Донецької області.
Згідно акту службового розслідування від 09.01.2023, що міститься в матеріалах справи, 30.12.2022 солдат ОСОБА_5 був за кермом службового автомобіля, молодший сержант ОСОБА_6 був старшим машини, на автомобілі Ford, рухаючись разом з заступником командира військової частини НОМЕР_1 в населеному пункті АДРЕСА_1 . Під час руху близько 13:50 розпочався мінометний обстріл, в результаті якого через гостру реакцію на стрес стало зле майору ОСОБА_4 при цьому він перебував в засобах захисту (бронежилет, захисний шолом) та з Б/К. Прибувши на КСП батальйону ЗКБ з МПЗ почали надати медичну допомогу та визвали евакуаційну медичну групу , яка по приїзду теж надавала медичну допомогу. Близька 15.00 медичні працівники констатували смерть ОСОБА_4
04.07.2023 наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 308 майора ОСОБА_4 , заступника командира батальйону з морально-психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 через гостру недостатність кровообігу, атероскеротичну хворобу серця від ушкодження поблизу населеного пункту с. Красногорівка, Ясинуватського району Донецької області виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.
Згідно витягу з протоколу засідання 11 Регіональної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця №1736 від 22.05.2023 підтверджено, що захворювання і причина смерті майора ОСОБА_4 , так, пов'язані із захистом Батьківщини.
Для отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку зі смертю ОСОБА_7 , позивачі (мати, дружина та неповнолітня донька) звернулись із заявами про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 за №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану ".
Рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, що оформлене протоколом від 16.08.2024 року №22/д, у зв'язку із тим, що майор ОСОБА_4 помер внаслідок захворювання, яке не пов'язане з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом) отриманим в період дії воєнного стану під час захисту батьківщини, право на отримання одноразової грошової допомоги визначається відповідно до статті 16 Закону України "про соціальний правовий захист військовослужбовців та членів " та Постанови №975. Документи повернуто на доопрацювання.
Вважаючи протиправною таку відмову комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум у призначенні одноразової грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовця, позивачі звернулись до суду із позовом у цій справі.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ст.55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
У відповідності до ст.65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Як передбачено у ч.1 ст.4 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991р. №1932-XII, у разі збройної агресії проти України або загрози нападу на Україну Президент України приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або ж окремих її місцевостях, застосування Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, подає його Верховній Раді України на схвалення чи затвердження, а також вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни.
24.02.2022р. Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 (затв. Законом України від 24.02.2022р. №2102-IX), на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, згідно з п.20 ч.1 ст.106 Конституції України та Закону України «Про правовий режим воєнного стану», в Україні введено воєнний стан із 05:30 год. 24.02.2022р. строком на 30 діб.
Надалі дія воєнного стану в Україні продовжувалася згідно з Указами Президента України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992р. №2232-ХІІ, який визначає загальні засади проходження військової служби в Україні.
У силу ст.41 Закону №2232-XII, виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності, часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991р. №2011-ХІІ.
Частиною 1 ст.16 Закону № 2011-XII регламентовано, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
За ч.2 цієї статті, одноразова грошова допомога призначається і виплачується, зокрема, у разі: 1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби; 2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов'язаних із проходженням військової служби; 3) загибелі (смерті) військовозобов'язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов'язків військової служби або служби у військовому резерві;
Звідси слідує, що подія смерті військовослужбовця під час виконання обов'язків військової служби і подія смерті військовослужбовця під час проходження військової служби є визначеними законом підставами для призначення допомоги.
Перелік осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги визначено у ст.16-1 Закону №2011-XII. За змістом вказаної норми у випадках, зазначених у пп.1-3 п.2 ст.16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого).
Члени сім'ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або ж резервіста визначаються відповідно до СК України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (ч.2 ст.16-1 Закону №2011-XII).
За правилами пп.«а» п.1 ст.16-2 Закону №2011-ХІІ, допомога призначається і виплачується у розмірі: 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, зазначених у пп.1 п.2 ст.16 цього Закону; 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, зазначених у пп.2-3 п.2 ст.16 цього Закону.
Пунктом 3 ст.16-2 Закону №2011-XII передбачено, що розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України.
Виходячи з наведеного вище законодавчого врегулювання, дана одноразова грошова допомога за своєю правовою природою є гарантованою державою соціальною допомогою, яка виплачується, зокрема, членам сім'ї військовослужбовця у разі, якщо його смерть настала під час виконання військовослужбовцем обов'язків військової служби.
Відповідно до вимог ч.1 ст.16-3 Закону №2011-XII, одноразова грошова допомога у випадках, передбачених пп.1-3 п.2 ст.16 вказаного Закону, призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою чи заявою їх законних представників. У разі відмови якоїсь з осіб, зазначених у ст.16-1 цього ж Закону, від призначення та отримання одноразової грошової допомоги, або якщо одна із зазначених осіб у строк, встановлений пунктом 8 цієї статті, не реалізувала своє право на призначення та отримання такої допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги. Особам, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, її виплата здійснюється незалежно від реалізації права на призначення та отримання такої допомоги будь-якою з осіб, зазначених у ст.16-1 цього Закону.
Як передбачено у ч.6 ст.16-3 Закону №2011-XII, одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.
За приписами ч.ч.7-9 ст.16-3 Закону №2011-XII, якщо особа одночасно має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, та одноразової грошової допомоги або компенсаційної виплати, встановлених іншими нормативно-правовими актами, виплата грошових сум здійснюється за однією з підстав за її вибором.
Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права (ч.8 ст.16-3 Закону №2011-XII).
Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги, як це встановлено ч.9 ст.16-3 Закону №2011-XII, визначається Кабінетом Міністрів України.
На виконання вказаної норми Закону, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 25.12.2013р. №975, якою було затверджено «Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», який і врегульовує питання пов'язані з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.
Відповідно до п.3 Порядку № 975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста є дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.
Згідно з п.4 даного Порядку, одноразова грошова допомога призначається у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста, якщо смерть настала, зокрема, під час виконання військовослужбовцем обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби.
Аналогічно, як і в Законі №2011-ХІІ, абз.2 п.5 Порядку №975 встановлює, що у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, розмір допомоги встановлений на рівні 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть).
Крім того, Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги» від 29.07.2022р. №2489-IX, ст.16-2 Закону № 2011-XII, доповнено ч.3, згідно з якою, розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України.
У п.1 розділу ІІ Прикінцеві положення Закону №2489-IX, зазначено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, крім п.3 розділу I Закону, який набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та застосовується з 24.02.2022р.
Так, у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України, Кабінет Міністрів України, на виконання Указів Президента України про введення воєнного стану, а також загальну мобілізацію, прийняв постанову «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час ді
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022р. №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України 28.02.2022р. прийнято постанову №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», п.2 якої установлено, що сім'ям загиблих осіб, зазначених у п.1 Постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15000000 грн., яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у ст.16-1 Закону №2011-ХІІ, крім громадян російської федерації чи Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях вказаних країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.
Також, п.2 Постанови №168 передбачено, що особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення.
Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у п.1 цієї Постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.
У разі відмови однієї або кількох осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, від її отримання або якщо зазначені особи протягом трьох років з дня виникнення у них такого права його не реалізували, їх частки розподіляються між іншими особами, які мають право на одноразову грошову допомогу. Особам, які мають право на одноразову грошову допомогу, виплата їх частки здійснюється незалежно від реалізації такого права іншими особами.
Якщо після призначення та виплати одноразової грошової допомоги у повному розмірі, зазначеному в абзаці першому цього пункту, за її отриманням звертаються інші особи, які мають на неї право, питання щодо перерозподілу суми такої допомоги вирішується за взаємною згодою осіб або в судовому порядку.
Отже, Постанова №168 є нормативно-правовим актом, який встановлює право на отримання одноразової грошової допомоги сім'ям загиблих осіб, зазначених у п.1-1-2 цієї Постанови, у період дії воєнного стану. При цьому виплата збільшеного до 15000000 грн. розміру одноразової допомоги згідно з п.2 Постанови №168, передбачена для сімей військовослужбовців лише у двох випадках:
1) у разі загибелі військовослужбовця;
2) у разі, якщо військовослужбовець помер саме внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого під час захисту Батьківщини у період дії воєнного стану, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва).
Так, на відміну від Закону №2011-ХІІ та Порядку №975, Постанова № 168 містить звужений перелік підстав для виплати допомоги у збільшеному розмірі. Зокрема, такий розмір допомоги передбачений виключно на період дії воєнного стану та покликаний підвищити рівень соціального захисту сімей саме загиблих та померлих військовослужбовців внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва).
Термін «загиблий» у військовій справі означає «військову втрату», що стосується категорії військовослужбовців, котрі брали участь у військових діях і загинули внаслідок дії противника, як безпосередньо під час бойових дій, так і в разі смерті від поранень (контузії, травми, каліцтва) або ж інших пошкоджень, несумісних із життям.
Норми Законів №2232-ХІІ, №2011-XII, а також Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» наведено термінологію «загибель (смерть)».
СУд зазначає, що вказане не означає, що поняття загибель та смерть є тотожними, коли мова йде про визначення розміру одноразової грошової допомоги у період дії воєнного стану.
Правова дефініція використаної термінології, що розкриває її зміст, в контексті наведених законів, стосується наслідків загибелі (смерті) особи.
У всіх випадках наслідки для ситуацій, наведених у перерахованих законах однакові.
Відтак, з точки зору законодавчої техніки, є коректним зазначення термінології «загибель (смерть)» як одного поняття, без їхнього розмежування окремо на «загибель» та окремо на «смерть».
Відповідно до приписів ч.3 ст.24 Закону №2232-ХІІ, наслідком як загибелі так і смерті особи, є її виключення із списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо).
Згідно з приписами згаданого вище Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», наслідком як загибелі так і смерті особи є отримання статусу «члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни».
Статтею 16 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що наслідком, як загибелі, так і смерті особи, є виплата одноразової грошової допомоги особам, які згідно з Законом мають право на її отримання.
Суд вважає, що питання розміру допомоги визначається окремо та залежить від окремих чинників (умов), а саме:
- у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби (абз.1 п.«а» ч.1 ст.16-2 Закону №2011-ХІІ);
- у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб у разі смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов'язаних з проходженням військової служби (абз.2 п.«а» ч.1 ст.16-2 Закону №2011-ХІІ);
- у розмірі 15000000 грн. на період дії воєнного стану для сімей загиблих осіб (абз.1 п.2 Постанови №168). Також, сімей осіб, які померли внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого у період дії воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема, на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва) (абз.6 п.2 Постанови №168).
Відтак, чинним законодавством передбачено три розміри одноразової грошової допомоги, для кожного із яких є свої законодавчо визначені умови для виплати, на чому цілком обґрунтовано зазначає апелянт.
При цьому, розмір допомоги, згідно з Постановою №168 в сумі 15000000 грн., передбачений виключно на період дії воєнного стану та у чітко визначених випадках, а саме, для сімей загиблих військовослужбовців, а також померлих, але внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва) осіб.
Такий підхід держави у врегулюванні даного спірного питання покликаний підвищити рівень соціального захисту сімей саме загиблих та померлих внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва) військовослужбовців.
Стосовно розмежування понять «загибель» та «смерть», то колегія суддів зазначає наступне.
Загибель та смерть мають різне змістове навантаження, хоча й поєднані єдиними наслідками (людина припинила своє існування). Будь-яка загибель передбачає припинення життя внаслідок впливу зовнішніх чинників стрімкої дії (вибух, постріл, удар, дія хімічних речовин), які не сумісні із життям та не залишають людині шансу вижити.
Смерть, на відміну від загибелі, характеризується припиненням життя через захворювання, які викликають «збої» в функціонуванні (роботі) внутрішніх органів людини, що забезпечують її життєдіяльність. Якщо ці «збої» викликані пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), отриманим під час захисту Батьківщини, то розмір допомоги визначено на рівні 15000000 грн.
Колегія суддів звертає увагу на те, що матеріали справи не містять відомостей про отримання майором ОСОБА_4 за період проходження служби поранень (контузії, травми, каліцтва), від яких могла настати його смерть.
Відповідно до витягу з протоколу засідання 11 Регіональної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця (протокол №1736 від 22.05.202), захворювання майора ОСОБА_4 «Гостра недостатність кровообігу. Атеросклеротична хвороба серця", підтверджене військово-обліковими документами, лікарським свідоцтвом про смерть №14/НЕ від 04.01.2023, виданого комунальним закладом "Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи" .
Захворювання та причини смерті: "Так, пов'язане із захистом Батьківщини".
Згідно з п.п.1.3,21.9. «Положення про ВЛК в Збройних Силах України» (затв. наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008р. №402), уповноваженим органом, на який покладеного завдання з визначення причинного зв'язку захворювань, поранень, які заподіяли військовослужбовцям смерть, є штатні військово-лікарські комісії.
Відтак, причиною смертімайора ОСОБА_4 стало не поранення, травма чи контузія, а саме захворювання (Гостра недостатність кровообігу. Атеросклеротична хвороба серця).
Первинні медичні документи та матеріали цієї справи містять інформацію, що майор ОСОБА_4 не мав поранень (контузій, травм, каліцтв), а помер внаслідок захворювання, відповідно, він не належить до категорії загиблих та померлих внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва) військовослужбовців, що давало б родині право на отримання допомоги у збільшеному розмірі, відповідно до вимог Постанови №168, а саме 15000000 грн.
Таким чином, позивачами помилково ототожнюється поняття «загибель або смерть внаслідок поранення» із «смертю внаслідок захворювання».
Тобто, майор ОСОБА_4 не належить до категорії загиблих та померлих внаслідок поранення (контузій, травм, каліцтв) військовослужбовців, що давало б підстави на отримання допомоги у розмірі 15000000 грн, а тому мати, дружина та донька загиблого, який помер внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом батьківщини, відповідно до ч.1 ст.16-1 Закону, має право саме на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої ст.16 Закону, у кратному розмірі до прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.
Як на дату прийняття Комісією Міністерства оборони України оскаржуваного рішення, так і на поточну дату, зазначені вище документи залишаються дійсними, чинними і не скасованими у визначеному законодавством України порядку.
Судом встановлено, що позивачами було подано заяву про виплату одноразової грошової допомоги на підставі Постанови №168, а тому, Комісія оцінювала зазначену заяву на відповідність умовам, які встановлені в абз.1,6 п.2 Постанови №168. З огляду на це, у п.63 протоколу від 15.03.2024р. №10/д, Комісія дійшла висновку про те, що Постанова №168 передбачає саме виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі або у разі смерті внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), тоді як смерть майора ОСОБА_4 , згідно з наданим висновком ВЛК, не є наслідком отриманого поранення (контузії, травми, каліцтва), а настала внаслідок захворювання.
Таким чином, Комісія прийняла протокол в частині повернення на доопрацювання документів позивачів для призначення одноразової грошової допомоги на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
До того ж, варто наголосити і врахувати той факт, що Комісія у оскаржуваному рішенні чітко роз'яснила позивачу, що у даному випадку, право на отримання одноразової грошової допомоги має визначатися відповідно до ст.16 Закону №2011-ХІІ та Постанови №975.
Судом при вирішенні справи по суті враховується правова позиція, висловлена Верховним Судом у постанові від 29.03.2024р. у справі №440/3321/23, в якій Суд дійшов висновку, що відповідно до абз.1 п.2 Постанови №168, сім'ям загиблих осіб, зазначених у п.п.1-1-2 Постанови, виплачується одноразова грошова допомога - 15000000 грн., яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у ст.16-1 Закону №2011-ХІІ, крім громадян російської федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.
Абзац 6 п.2 Постанови №168 передбачає те, що виплата одноразової грошової допомоги, передбаченої у цьому пункті, здійснюється також сім'ям осіб, зазначених у п.п.1-1-2 Постанови, які померли внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого у період дії воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави- агресора, у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва).
Отже, в обох зазначених абзацах п.2 Постанови №168 йдеться про особливий вид виплати - одноразової грошової допомоги сім'ям осіб, зазначених у п.п.1-1-2 цієї Постанови, в тому числі поліцейських, які загинули або померли внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва).
При цьому, виходячи з буквального змісту п.2 Постанови №168, висновується, що Кабінет Міністрів України при установленні права сімей загиблих осіб на одноразову грошову допомогу не визначає жодних інших умов її виплати, окрім факту смерті особи у період воєнного стану.
Водночас, й інший вид допомоги - одноразова грошова допомога сім'ям осіб, які померли внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), пов'язаний з воєнним станом. Однак, на відміну від допомоги сім'ям загиблих осіб, положенням абз.6 п.2 Постанови №168 передбачено низку умов для виплати такої одноразової грошової допомоги, а саме:
1) наслідкова умова - отримання поранення (контузії, травми, каліцтва), яке спричинило смерть особи;
2) часова умова - отримання поранення (контузії, травми, каліцтва) саме в період воєнного стану;
3) функціональна умова - отримання поранення під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії;
4) територіальна умова - перебування безпосередньо в районах ведення (здійснення) зазначених у п.3 дій, зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора;
5) функціонально-часова - отримання поранення у період здійснення зазначених у п.3 дій;
6) наслідково-часова умова - настання смерті особи не пізніше ніж через один рік після такого поранення (контузії, травми, каліцтва).
Отже, формальний зміст абз.1 та 6 п.2 Постанови №168 вказує на те, що Кабінет Міністрів України установив виплату одноразової грошової допомоги в однаковому розмірі 15000000 грн. при настанні одного і того наслідку - смерті особи, але залежно від її причин (загибель або в результаті, зокрема поранення) він застосував різні способи викладення змісту таких норм, зокрема, стосовно встановлення певних умов її виплати.
Суд доходить висновку, що той факт, що абз.1 п.2 Постанови №168 не визначає формулювання причини загибелі поліцейського, необхідне для призначення одноразової грошової допомоги в разі загибелі поліцейського, як «загинув у період дії воєнного стану під час участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів», вказане не може означати достатність підстав для виникнення права на одноразову грошову допомогу в разі загибелі поліцейського лише умов воєнного стану.
Також,суд враховується правова позиція, яка була висловлена Верховним Судом у постанові від 17.03.2025р. у справі №280/2749/24.
За висновком суду, позовні вимоги є необґрунтованими, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду та задоволенню не підлягають.
Слід також зазначити про те, що за правилами ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно зі ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За правилами ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.
Ухвалюючи дане судове рішення, суд керується ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент.
Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п.58 рішення у справі «Серявін та інші проти України»).
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення має засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у даній справі, суд дійшов висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші зазначені в позові аргументи, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 )
Позивач: ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 )
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 )
Відповідач: Міністерство оборони України (03168, м Київ, проспект Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022)
Суддя Комар Павло Анатолійович