м. Вінниця
24 вересня 2025 р. Справа № 120/7359/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитришеної Руслани Миколаївни, розглянувши письмово клопотання про залишення позовної заяви без розгляду в справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії
У провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою від 02.06.2025 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні). Установлено строк для подання заяв по суті.
Відповідач 27.08.2025 подав клопотання про залишення позовної заяви без розгляду з підстав пропущення позивачем строку на звернення до суду.
В обґрунтування своїх доводів відповідач вказує, що позивач звернувся до суду з трудовим спором, строк звернення за яким має визначатися відповідно до вимог частини 2 статті 233 КЗпП України в редакції після 19 липня 2022 року, тобто обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Звільнення позивача та ознайомлення з сумами нарахованого та виплаченого забезпечення мало місце 20.01.2025, натомість до суду з цим позовом позивач звернувся 21.05.2025, тобто, із пропуском тримісячного строку звернення до суду, передбаченого статтею 233 КЗпП України.
Відтак, на думку відповідача, вказаний позов слід залишити без розгляду.
Вирішуючи клопотання відповідача про залишення позову без розгляду, суд виходить з такого.
Так, у позовній заяві позивач посилається на протиправну бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 28.07.2016 по 28.02.2018, враховуючи базовий місяць - січень 2008 року.
Згідно з частиною 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частини п'ята указаної статті Кодексу).
Натомість ч. 2 ст. 233 КЗпП України (в редакції до 19.07.2022) встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Водночас, ч. 2 ст. 233 КЗпП України в редакції, яка набула чинності з 19 липня 2022 встановлено, що із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Згідно з статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Конституційний Суд України неодноразово висловлювався щодо зворотної дії закону в часі. Зокрема, у рішенні від 05.04.2001 у справі №3-рп/2001 (справа про податки) Конституційний Суд України дійшов висновку, що Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58). Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом. Закріплення принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави.
Винятки з цього конституційного принципу, тобто надання закону або іншому нормативно-правовому акту зворотної сили, передбачено частиною першою статті 58 Конституції України, а саме: коли закони або інші нормативно-правові акти пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Враховуючи зазначене тлумачення норм статті 58 Конституції України Конституційним Судом України суд зазначає, що на час виникнення спірних правовідносин Закон №2352-IX не набрав чинності, тому у цьому випадку належить застосовувати положення статті 233 КЗпП України у редакції станом до 19.07.2022, згідно з якою строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому при звільненні заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці не обмежувався будь-яким строком.
Вказані висновки суду узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 19.01.2023 у справі № 460/17052/21.
З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що позивачем не пропущено визначений статтею 233 КЗпП України строк звернення до суду, у зв'язку із чим в задоволенні клопотання відповідача про залишення позову без розгляду слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 240, 248, 256 КАС України, суд
У задоволенні клопотання ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна