м. Вінниця
23 вересня 2025 р. Справа № 640/24623/21
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитришеної Р.М., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом: ОСОБА_1 до: Головного управління ДПС у м. Києві про: визнання протиправною та скасування вимоги, зобов'язання вчинити дії
В Окружний адміністративний суд міста Києва звернулася з адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправною та скасування вимоги, зобов'язання вчинити дії.
Позивач разом із позовною заявою подала заяву про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 10.05.2019 №Ф-8987-17, сформованої Головним управлінням ДПС у м. Києві (а.с. 20-23).
Ухвалою від 06.09.2021 Окружний адміністративний суд міста Києва відмовив ОСОБА_1 в задоволенні заяви про забезпечення позову (а.с. 90-91).
Ухвалою від 07.09.2021 Окружний адміністративний суд міста Києва відкрив провадження в адміністративній справі та вирішив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (а.с. 92-93).
На виконання пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" № 2825-IX, справу № 640/24623/21 скеровано до Вінницького окружного адміністративного суду та Автоматизованою системою документообігу суду, згідно із ст. 31 КАС України, головуючого суддю по справі визначено Дмитришену Р.М.
Ухвалою від 10.03.2025 адміністративну справу №640/24623/21 прийнято до провадження, розгляд якої постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання. Цією ж ухвалою запропоновано учасникам справи надати актуальну інформацію щодо адреси місця реєстрації, письмові пояснення та/або заяви у разі зміни фактичних обставин по цій справі, вибуття, необхідності залучення або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір.
Позивач, скориставшись своїм процесуальним правом, надала письмові пояснення. Зокрема вказала, що заявлені вимоги підтримує.
Так, спірні правовідносини у цій справі виникли у зв'язку з оскарженням Вимоги Головного управління ДПС у м. Києві від 10.05.2019 №Ф-8987-17 про сплату недоїмки (боргу) на суму 21030,90 грн.
Позивач у позовній заяві вказує, що на її звернення з приводу заборгованості з єдиного внеску, відповідач листом повідомив, що з даних Реєстру страхувальників про реєстрацію фізичної особи-підприємця, позивач є платником єдиного соціального з 12.12.2002 за №1109078. Відповідно за період 2017-2020 років сплата єдиного внеску відсутня, в картці обліковується недоїмка на суму 37788,74 грн. У зв'язку з відсутністю даних про припинення позивачкою статусу фізичної особи-підприємця, податковий орган сформував та направив Вимогу про сплату недоїмки (боргу) на суму 21030,90 грн.
Позивач вважає Вимогу протиправною з тих підстав, що нею заява для державної реєстрації про включення відомостей про фізичну особу-підприємця, зареєстрованої до 01.07.2004, державному реєстратору не подавалась, інформація стосовно ОСОБА_1 за результатами міжвідомчої спеціальної комісії роботи з інвентаризації, до державного реєстратора також не надходила.
Нездійснення підприємницької діяльності, зумовило не подання позивачкою відомостей до державного реєстратора щодо внесення інформації до ЄДР про неї як фізичної особи-підприємця. Крім того, з 2004 позивачка не подавала до контролюючого органу податкову звітність, не мала найманих працівників та відкритих банківських рахунків як ФОП.
Позивачка акцентує, що вона з 2004 працює безперервно на керівних посадах МБФ "СНІД Фонд Схід-Захід", що підтверджується записами в трудовій книжці.
Отже, на переконання заявниці, оскільки вона є найманим працівником, то в силу Закону №2464-УІ є застрахованою особою, і єдиний внесок за неї нараховує та сплачує роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов'язок останньої по сплаті єдиного внеску як фізичною особою-підприємцем.
Відповідно до додаткових пояснень від 21.03.2025 позивачка вказує, що вона продавжує працювати МБФ "СНІД Фонд Схід-Захід", що підтверджується Довідкою (форми ОК-5), надану ПФУ від 17.03.2025. Отже, позивачка є застрахованою особою - фізичною особою, за яку єдиний внесок сплачує у встановленому законом порядку роботодавець, тому стягнення з неї єдиного внеску як фізичної особи-підприємця суперечить чинному законодавству та не відповідає сталій позиції Верховного Суду з цього питання.
Також позивачка підтримує заявлені вимоги в частині зобов'язання Головного управління ДПС у м. Києві привести у відповідність облікові дані інформаційної системи органу доходів і зборів та її інтегровану картку платника податків шляхом виключення недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Водночас, просить зобов'язати відповідача зняти її з податкового обліку як фізичну особу-підприємця, оскільки з 2004 вона не займається підприємницькою діяльністю та не звітує.
Відповідач позовні вимоги не визнає. Позиція податкового органу викладена у відзиві на адміністративний позов та письмових поясненнях, яка полягає в правомірності своїх дій та безпідставності заявлених вимог. По суті спору відповідач зазначив, що у 2017-2019 позивач була платником єдиного внеску, незалежно від фактичного здійснення підприємницької діяльності та отримання прибутку від неї.
На думку відповідача, якщо позивач не займалась підприємницькою діяльністю, ніяк не звільняє її від обов'язку сплатити ЄСВ. З 01.01.2017, після внесення змін до Закону №2464, підприємці обов'язково мали сплачувати ЄСВ у розмірі не менше розміру мінімального страхового внеску, незалежно від того чи здійснювали підприємницьку діяльністю чи ні, отримували дохід чи ні.
Єдиний внесок нараховувався в автоматичному режимі виходячи з мінімального розміру єдиного внеску. Так, в інтегрованій картці ОСОБА_1 за кодом платежу 71040000 (єдиний внесок для фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну діяльність) обліковується нарахування єдиного внеску в автоматизованому режимі за січень грудень 2017 та щоквартальні нарахування за І квартал 2018 - ІУ квартал (жовтень - листопад) 2020 відповідно до обранної системи оподаткування в розмірі мінімального страхового внеску за кожен місяць на загальну суму 37788,74грн.
За вищевказаний період сплата єдиного внеску за кодом платежу 71040000 становить 21030,90 грн, в зв'язку з чим станом на 27.03.2025 в інтегрованій картці ФОП ОСОБА_1 обліковується недоїмка у сумі 16 575, 84грн.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи позову та відзиву, встановив такі обставини справи.
ОСОБА_1 04.12.2002 зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа Голосіївською районною у м. Києві державною адміністрацією.
Відповідно до заяви від 04.12.2002 взята на облік органами ДПС як фізична особа підприємець 10.12.2002, з 12.12.2002 є платником єдиного соціального внеску №1109078, про що внесено відомості до Реєстру страхувальників про реєстрацію фізичної особи-підприємця (а.с. 51-60).
Позивачка з 2004 підприємницькою діяльністю не займалась, звітність до податкових органів не подавала, що не заперечується жодною із сторін.
Позивачка з 26.04.2004 працює в Міжнародний благодійний фонд "СНІД Фонд Схід-Захід" на посаді заступника виконавчого директора, а з 01.01.2005 переведена на посаду виконавчого директора, що підтверджується записами трудової книжки (а.с. 78).
В інтегрованій картці ОСОБА_1 за кодом платежу 71040000 (єдиний внесок для фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну діяльність) в автоматизованому режимі обліковується нарахування єдиного внеску за січень грудень 2017 та щоквартальні нарахування за І квартал 2018 - ІУ квартал (жовтень - листопад) 2020 відповідно до обранної системи оподаткування в розмірі мінімального страхового внеску за кожен місяць на загальну суму 37788,74грн.
Головним управлінням ДПС у м. Києві сформована Вимога про сплату боргу (недоїмки) від 10.05.2019 №Ф-8987-17 з єдиного внеску за кодом платежу 71040000 в розмірі 21030,90 грн. (а.с. 40).
Позивачка Вимогу про сплату недоїмки (боргу) на суму 21030,90 грн. оскаржила до Державної податкової служби України (а.с. 63-70).
Рішенням ДПС від 10.08.2021 повідомлено, що оскаржувана Вимога є узгодженою, тому вона не може бути предметом оскарження в адміністративному порядку (а.с. 71-73).
З огляду на вищевикладене, позивачка, з метою захисту своїх прав та інтересів, звернулась до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв'язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд зазначає таке.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (далі-ПК України, в редакції чинній на дату спірних правовідносин).
Пункт 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України дає визначення поняттю "працівник" - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон від 08.07.2010 № 2464-VI).
Приписами пункту 2 частини 1 статті 1 Закону від 08.07.2010 № 2464-VI зазначено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону від 08.07.2010 № 2464-VI, платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Відповідно до абз. 1 п. 3 та п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:
- для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;
- для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
В той же час порядок адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї статусу фізичної особи-підприємця Законом №2464-VI не врегульовано.
При цьому необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Таким чином, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. За відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов'язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.
Таку правову позицію сформував Верховний Суд у постановах від 27.11.2019 у справі №160/3114/19, від 04.12.2019 у справі №440/2149/19, від 23.01.2020 у справі №480/4656/18, від 18.03.2020 у справі №140/1777/19, від 02.04.2020 у справі №140/2475/19.
Отже, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов'язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Таким чином, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов'язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, в постанові від 04 грудня 2019 року в справі №440/2149/19 Верховний Суд виснував, що особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.
Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.
З матеріалів справи встановлено, що у 2002 позивачка зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності (а.с. 54).
Так, відповідно до листа Голосіївської районної державної адміністрації від 01.06.2021 повідомлено, що згідно з реєстрацію справою в паперовій формі фізичної особи-підприємця, ОСОБА_1 зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа 04.12.2002 Голосіївською районною у м. Києві державною адміністрацією. (а.с 74-75).
Реєстраційна справа не містить відомостей та документів щодо припинення підприємницької діяльності фізичною-особою підприємцем ОСОБА_1 до набрання чинності Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підпримців та громадських формувань" від 15.03.2003 №755-ІУ. Станом на 01.06.2021 ОСОБА_1 заява для державної реєстрації включення відомостей про фізичну особу-підприємця, зареєстровану до 01.07.2004, відомості про яку не міститься в ЄДРПОУ державному реєстраторові не подавалась. Інформація стосовно зазначеної фізичної особи-підприємця за результатами проведеної міжвідомчої спеціальної комісії роботи з інвентаризації, до державного реєстратора не надходила.
Позивач стверджує, що протягом 2004 та дотепер, вона є застрахованою особою і єдиний внесок за неї регулярно нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального.
Суд згідно із здобутими доказами установив, що позивачка з 26.04.2004 працює в Міжнародний благодійний фонд "СНІД Фонд Схід-Захід" на посаді заступника виконавчого директора, а з 01.01.2005 переведена на посаду виконавчого директора (а.с. 78)
Згідно з Довідками від 03.06.2021, виданих позивачці, остання працює в Міжнародний благодійний фонд "СНІД Фонд Схід-Захід" з 26.04.2004. За період з 204-2019 роботодавцем нараховані та сплачені страхові внески. Зокрема, за спірний період 2017 у розмірі 109 727,00грн, 2018 - 147 430,80грн, 2019 - 190 687,20 грн (а.с. 79-80).
Відповідно до Відомостей ПФУ з реєстру застрахованих осіб за формою ОК-5 пдтверджується сплата страхових внесків (а.с. 81-85).
Відповідно до додаткових пояснень від 21.03.2025 позивачка вказує, що вона продавжує працювати МБФ "СНІД Фонд Схід-Захід", що підтверджується Довідкою (форми ОК-5), надану ПФУ від 17.03.2025. Отже, позивачка є найманим працівником, тому в силу Закону №2464-УІ є застрахованою особою, і єдиний внесок за неї нараховує та сплачує роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов'язок останньої по сплаті єдиного внеску як фізичною особою-підприємцем.
Суд вважає обґрунтованими доводи позивача про виконання нею обов'язку із сплати єдиного внеску її роботодавцем, і як наслідок відсутність у неї обов'язку сплати цього платежу, як фізичної особи-підприємця.
З приводу доводів відповідача, що фізичні особи - підприємці, що зареєстровані до 01.07.2024 та стосовно яких не проводилась державна реєстрація припинення підприємницької діяльності, не втратили статусу фізичної особи - підприємця.
Суд зазначає, що 01 липня 2004 року набрав чинності Закон України від 15 травня 2003 року № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" (далі - Закон № 755-IV), яким передбачено створення і формування Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Відповідно до частини першої статті 42 Закону № 755-IV для проведення державної реєстрації фізична особа, яка має намір стати підприємцем, повинна подати особисто (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) державному реєстратору за місцем проживання такі документи: заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця; копію довідки про включення заявника до Державного реєстру фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів; документ, що підтверджує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця.
Згідно з пунктом 2 розділу VIII "Прикінцеві положення" Закону № 755-IV державний реєстратор протягом 2004 - 2005 років при надходженні від юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців реєстраційної картки, відповідно до вимог статті 19 цього Закону, зобов'язаний провести заміну раніше виданих їм свідоцтв про державну реєстрацію на свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка. При цьому реєстраційний збір за заміну свідоцтва про державну реєстрацію не стягується.
Отож, визначена процедура державної реєстрації з дати набрання чинності Законом № 755-IV передбачала встановлення волевиявлення особи щодо одержання правового статусу фізичної особи-підприємця через здійснення повного (при первинному набутті) чи мінімального (при підтвердженні набутого статусу суб'єкта підприємницької діяльності до 01 липня 2004 року) комплексу дій шляхом подання державному реєстратору реєстраційної картки (документ встановленого зразка, який підтверджує волевиявлення особи щодо внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру - абзац сьомий частини першої статті 1 Закону № 755-IV) та отримання свідоцтва про державну реєстрацію (документ встановленого зразка, який засвідчує факт внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію юридичної особи або фізичної особи-підприємця - абзац дев'ятий частини першої статті 1 Закону № 755-IV).
03 березня 2011 року набрав чинності Закон України від 01 липня 2010 року № 2390-VI "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" щодо спрощення механізму державної реєстрації припинення суб'єктів господарювання» (далі - Закон № 2390-VI), яким було внесено зміни до Закону №755-IV.
Пунктами 2 - 4 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2390-VI передбачено, що процес включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстрованих до 01 липня 2004 року, завершується через рік, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Усі юридичні особи та фізичні особи-підприємці, створені та зареєстровані до 01 липня 2004 року, зобов'язані у встановлений пунктом 2 цього розділу строк подати державному реєстратору реєстраційну картку для включення відомостей про них до Єдиного державного реєстру та для заміни свідоцтв про їх державну реєстрацію на свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка або для отримання таких свідоцтв.
Свідоцтва про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 01 липня 2004 року, після настання встановленого пунктом 2 цього розділу строку вважаються недійсними.
Водночас пунктом 8 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2390-VI визначено, що після закінчення передбаченого для включення відомостей до Єдиного державного реєстру строку, встановленого пунктом 2 цього розділу, уповноважені органи у місячний строк проводять остаточне звірення даних відомчих реєстрів (баз даних реєстрів, журналів реєстрації, обліку тощо), за результатами якого готують аналітичну інформацію для передачі її тимчасовим міжвідомчим спеціальним комісіям, утвореним з метою проведення в Автономній Республіці Крим та відповідних областях інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстрованих до 01 липня 2004 року, відомості про яких до строку, встановленого пунктом 2 цього розділу, не включені до Єдиного державного реєстру. За результатами проведеної тимчасовими міжвідомчими спеціальними комісіями роботи відомості про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстрованих до 01 липня 2004 року, включаються до Єдиного державного реєстру з відміткою про те, що свідоцтва про їх державну реєстрацію, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 01 липня 2004 року, вважаються недійсними.
Таким чином, строк для включення до Єдиного державного реєстру відомостей про фізичних осіб-підприємців, державна реєстрація яких була проведена до 01 липня 2004 року, визначений пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2390-VI, закінчився 03 березня 2012 року. При цьому цей строк включення до Єдиного державного реєстру відомостей про фізичних осіб-підприємців, державна реєстрація яких проведена до 01 липня 2004 року, підлягав застосуванню виключно у випадках самостійного подання останніми реєстраційних карток державному реєстратору.
Натомість відомості про фізичних осіб-підприємців, які самостійно не звернулися із відповідною заявою у строк, установлений пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2390-VI, підлягали включенню до Єдиного державного реєстру на підставі інформації, отриманої від тимчасових міжвідомчих спеціальних комісій. Державні реєстратори, вносячи відомості про цих фізичних осіб-підприємців до Єдиного державного реєстру, зобов'язані були зробити відмітку про недійсність їхнього свідоцтва про державну реєстрацію.
25 квітня 2014 року набрав чинності Закон України від 25 березня 2014 року № 1155-VII "Про внесення змін до деяких законів України щодо включення відомостей про діючих юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців до Єдиного державного реєстру" (далі - Закон № 1155-VII).
Цим Законом пункт 2 розділу VIII «Прикінцеві положення» Закону № 755-IV викладено в новій редакції, відповідно до якої усі діючі юридичні особи та фізичні особи-підприємці, створені та зареєстровані до 01 липня 2004 року, відомості про яких не включені до Єдиного державного реєстру, зобов'язані подати державному реєстратору відповідно до вимог статті 19 цього Закону реєстраційну картку для включення відомостей про них до Єдиного державного реєстру. Державний реєстратор після отримання від юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців реєстраційної картки зобов'язаний включити відомості про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців і видати їм виписку з Єдиного державного реєстру.
До того ж Законом № 1155-VII виключено пункти 2 - 4 і 7 - 9 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2390-VI.
Як зазначила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 01 липня 2020 року у справі № 260/81/19, статус фізичної особи-підприємця є формою реалізації конституційного права на підприємницьку діяльність, відсутність підтвердженого у визначеній державою формі реалізації цього права у нових умовах нормативно-правового регулювання після 2004 року виключає можливість автоматичного перенесення набутих до 01 липня 2004 року ознак суб'єкта господарювання, оскільки особа не може бути примушена до реалізації наданого їй права в цих умовах, а користується ним на власний розсуд.
Водночас зміни у процедуру адміністрування системи державної реєстрації фізичних осіб-підприємців, запроваджені законами № 2390-VI та № 1155-VII, не спростовують наведених висновків щодо природи визначення статусу фізичної особи-підприємця, а лише визначають регулювання діяльності уповноважених органів у відношенні до фізичних осіб, які мають намір продовжувати здійснювати підприємницьку діяльність, розпочату ними до 01 липня 2004 року, що підтверджується виконанням ними обов'язку подати реєстраційну картку або ж констатації відмови особи від набуття статусу фізичної особи підприємця шляхом неподання реєстраційної картки, що за змістом нормативних приписів мало наслідком відмову в заміні свідоцтва про державну реєстрацію на бланки нового зразка та внесенні відмітки до Єдиного державного реєстру про те, що свідоцтва про їх державну реєстрацію, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 01 липня 2004 року, вважаються недійсними. Таким чином, виключалася можливість законного здійснення підприємницької діяльності, а відтак отримання доходу від такої діяльності.
Отже, відсутність офіційного підтвердження в особи статусу фізичної особи-підприємця шляхом проходження реєстраційних процедур у порядку, визначеному Законом № 755-IV, виключає можливість законного здійснення підприємницької діяльності та отримання відповідних доходів, за відсутності фактичних доказів протилежного, виключає і можливість формальної та фактичної участі такої особи у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування за відповідним статусом.
Повертаючись до обставин справи, суд зазначає, що відповідно до листа Голосіївської районної державної адміністрації від 01.06.2021 (а.с 74-75), ОСОБА_1 заява для державної реєстрації включення відомостей про фізичну особу-підприємця, зареєстровану до 01.07.2004, відомості про яку не міститься в ЄДРПОУ державному реєстраторові не подавалась. Інформація стосовно зазначеної фізичної особи-підприємця за результатами проведеної міжвідомчої спеціальної комісії роботи з інвентаризації, до державного реєстратора не надходила.
Отже, за умови того, що позивачка на підставі наведеного вище правового регулювання втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності, тому відсутні підстави для автоматичного нарахування єдиного внеску.
Із обсягу встановлених у цій справі обставин слідує протиправність нарахування позивачці єдиного внеску за кодом платежу 71040000 (єдиний внесок для фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну діяльність) на загальну суму 37788,74грн.
Виходячи із меж заявлених вимог, суд доходить висновку, що Вимога Головного управління ДПС у м. Києві про сплату боргу (недоїмки) від 10.05.2019 №Ф-8987-17 на суму 21030,90 грн є протиправною та підлягає скасуванню.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Головного управління ДПС у м. Києві привести у відповідність облікові дані інформаційної системи органу доходів і зборів та інтегровану картку платника ОСОБА_1 шляхом виключення недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Так, суд установив, що в інтегрованій картці ОСОБА_1 за кодом платежу 71040000 (єдиний внесок для фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну діяльність) обліковується нарахування єдиного внеску в автоматизованому режимі за січень грудень 2017 та щоквартальні нарахування за І квартал 2018 - ІУ квартал (жовтень - листопад) 2020 в розмірі мінімального страхового внеску за кожен місяць на загальну суму 37788,74грн.
Відповідно до постанови Верховного Суду у справі №826/9288/18 від 25.03.2020р. суд зробив висновок, що аналіз наведених положень Порядку № 422 свідчить про те, що відображення контролюючим органом в інтегрованій картці платника податків відомостей щодо своєчасного нарахування та сплати податкових зобов'язань створює певні наслідки для платника податків та наявність у останнього матеріально-правового інтересу, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом. Відповідно, у разі скасування вимоги про сплату боргу, контролюючий орган повинен вчинити дії щодо відображення/коригування у особовій картці позивача дійсного стану зобов'язань перед бюджетом.
Подібна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19 лютого 2019 року (справа №825/999/17) та від 26 лютого 2019 року (справа №805/4374/15-а).
Так, суд ураховує, що Порядок ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 №422, який був діючим на час спірних правовідносин, наразі втратив чинність.
Питання ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування обумовлене Порядком, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 12.01.2021 №5 (в редакції із змінами) (надалі - Порядок №5).
Цим же наказом визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністерства фінансів України від 07 квітня 2016 року № 422.
Згідно із абз 7, 8 розділу І Порядку №5, інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку за визначеними параметрами, яка містить інформацію щодо облікових даних платника та призначена для хронологічного, систематичного або комбінованого накопичення, групування та узагальнення інформації з реквізитів первинних документів, оброблених засобами ІКС ДПС (податкових декларацій, звітності з єдиного внеску, податкових повідомлень-рішень, рішень податкового органу, повідомлень економічних операторів, отриманих з Електронної системи обігу алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, про розраховану (зменшену) суму акцизного податку за сформовані (деактивовані) унікальні ідентифікатори, вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску, рішення про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань чи податкового боргу, даних Казначейства про надходження платежів тощо).
Інформація в ІКП ґрунтується на показниках первинних документів, оброблених ІКС ДПС.
Пуктом 4 Порядку №5 встановлено, що відображення/занесення первинних показників у підсистемах ІКС ДПС здійснюється працівниками структурних підрозділів територіальних органів ДПС за напрямами роботи.
Відповідно до абзацу 2 п. 1 розділу 2 Порядку №5, ІКП містить інформацію про первинні показники оперативного обліку, облікові операції та первинні показники оперативного обліку, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та фондами загальнообов'язкового державного соціального і пенсійного страхування за відповідним видом платежу та відповідною адміністративно-територіальною одиницею.
Відповідно до п. 3 розділу 2 Порядку №5, Територіальні органи ДПС формують відомості про відсутність (наявність) заборгованості зі сплати податків і зборів та відомості про відсутність (наявність) заборгованості зі сплати єдиного внеску за формами, визначеними Порядком обліку платників податків і зборів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 09 грудня 2011 року № 1588, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 29 грудня 2011 року за № 1562/20300 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 22 квітня 2014 року № 462) (далі - Порядок № 1588), та Порядком обліку платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24 листопада 2014 року № 1162, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 03 грудня 2014 року за № 1553/26330 (далі - Порядок № 1162), та проводять заходи, пов'язані з ліквідацією або реорганізацією платників податків.
Згідно із п. 1 підр 4 Порядку №5, працівники підрозділів адміністративного/судового оскарження податкового органу, до компетенції яких належать розгляд скарг під час проведення процедури адміністративного оскарження або супроводження справ у судах, під час проведення процедури судового оскарження прийнятих податкових повідомлень-рішень/рішень/вимог та/або рішень щодо єдиного внеску, в установленому порядку відповідно до вимог регламентів використання відповідних ІКС ДПС вносять дані до ІКС ДПС, які забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскарження, у день отримання чи складання відповідних документів або отримання інформації з подальшим збереженням даних та встановленням зв'язків записів зазначених ІКС ДПС із записами підсистеми, що відображає результати контрольно-перевірочної роботи.
Відображенню в ІКС ДПС підлягають матеріали, які зареєстровані в ІКС ДПС, що забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскарження, та мають безпосередній зв'язок з матеріалами, внесеними до підсистеми, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи в ході виконання її функцій.
Системний аналіз вищенаведених норм права дає суду підстави для висновку, що у платників податків наявний такий спосіб захисту порушеного права як зобов'язання податкового органу, в якому платник податків перебуває на податковому обліку, внести зміни до інтегрованої картки платника податків.
Отже, суд погоджується з доводами позивача, що правільні дані інтегрованих карток про фактичний стан розрахунків з бюджетом є допустимим способом захисту її порушеного права, тому слід зобов'язати відповідача привести у відповідність облікові дані інформаційної системи органу доходів і зборів та інтегровану картку платника податків шляхом виключення недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Щодо вимоги позивачки про зобов'язання Головного управління ДПС у м. Києві зняти її з обліку як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, як особу, яка не займається підприємницькою діяльністю та не звітує.
Вирішуючи заявлену вимогу суд зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 1 липня 2020 року у справі №260/81/19 щодо наявності у фізичних осіб обов'язку зі сплати ЄСВ з огляду на їх реєстрацію як суб'єктів підприємницької діяльності до 1 липня 2004 року, констатувала: «статус ФОП є формою реалізації конституційного права на підприємницьку діяльність, відсутність підтвердженого у визначеній державою формі реалізації цього права у нових умовах нормативно-правового регулювання після 2004 року виключає можливість автоматичного перенесення набутих до 1 липня 2004 року ознак суб'єкта господарювання, оскільки особа не може бути примушена до реалізації наданого їй права в цих умовах, а користується ним на власний розсуд».
З огляду на положення п. 3 розділу 2 Порядку №5, в силу яких територіальні органи ДПС формують відомості про відсутність (наявність) заборгованості зі сплати податків і зборів та відомості про відсутність (наявність) заборгованості зі сплати єдиного внеску та проводять заходи, пов'язані з ліквідацією або реорганізацією платників податків.
Відповідно до Порядку № 1162, що затверджений наказом Мінфіну від 24 листопада 2014 року № 1162 та зареєстрований у Мін'юсті 03 грудня 2014 року за № 1553/26330, встановлено правила взяття на облік платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (ЄСВ) шляхом внесення відомостей до реєстру страхувальників та зняття.
Відповідно до п. 4 Порядку № 1162, взяття на облік платників єдиного внеску здійснюється контролюючим органом шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників.
Відповідно до п. 8 розділу ІV Порядку № 1162, зняття з обліку платників єдиного внеску фізичних осіб - підприємців здійснюється з урахуванням таких особливостей:
процедури зняття з обліку платника єдиного внеску у контролюючому органі розпочинаються у разі надходження від державного реєстратора відомостей про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця із зазначенням номера та дати внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру;
платник єдиного внеску (фізична особа - підприємець) знімається з обліку після проведення передбаченої законодавством перевірки, здійснення остаточного розрахунку зі сплати єдиного внеску та закриття інтегрованих карток.
До реєстру страхувальників вносяться відповідні записи із зазначенням дати та причини зняття з обліку платника єдиного внеску.
Датою зняття з обліку платника єдиного внеску є дата внесення запису до реєстру страхувальників.
Дані про зняття з обліку платника єдиного внеску (фізичної особи - підприємця) передаються до державного реєстратора.
Отже, наведеними вище нормами обумовлений алгоритм дій контролюючого органу в разі знаття з обліку платників єдиного внеску фізичних осіб - підприємців.
Матеріалами справи підтверджується, що позивачка не подавала заяву для державної реєстрації включення відомостей про фізичну особу-підприємця, зареєстровану до 01.07.2004, відомості в ЄДРПОУ державному реєстраторові не подавались. Свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, оформлене з використанням бланків старого зразка та видане до 01 липня 2004 року, вважається недійсним.
При вирішенні цієї вимоги, суд ураховує, що відповідно до Порядку № 1162 взяття на облік, внесення змін до облікових даних та зняття з обліку платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - платники єдиного внеску) здійснюється територіальними органами Державної податкової служби України.
Отже, за правового регулювання спірних правовідносин, з метою захисту прав позивача, суд вважає що в цій частині позовна вимога підлягає задоволенню у спосіб зобов'язання Головного управління ДПС у м. Києві вчинити дії щодо зняття ОСОБА_1 з обліку платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування як фізичної особи - підприємця.
При цьому, задовольняючи позовні вимоги повністю, суд, використовуючи повноваження, передбачені ч. 2 ст. 9 КАС України, самостійно визначає формулювання резолютивної частини судового рішення, з метою її більш ефективного виконання та надання повного захисту правам позивача.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви. Натомість судовий збір за заявою про забезпечення позову не підлягає компенсації, оскільки відмовлено у її задоволенні.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати Вимогу Головного управління ДПС у м. Києві про сплату ОСОБА_1 боргу (недоїмки) від 10.05.2019 №Ф-8987-17 на суму 21030,90 грн.
Зобов'язати Головне управління ДПС у м. Києві привести у відповідність облікові дані інформаційної системи органу доходів і зборів та інтегровану картку платника ОСОБА_1 шляхом виключення недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Зобов'язати Головне управління ДПС у м. Києві вчинити дії щодо зняття ОСОБА_1 з обліку платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування як фізичної особи - підприємця.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань сплачений при зверненні до суду судовий збір у розмірі 2 724,00 грн (дві тисячі сімсот двадцять чотири гривні).
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 );
Відповідач: Головне управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011, адреса місцязнаходження: вул. Шолуденка, 33/19, місто Київ, 04116).
Повне судове рішення складено 24.09.2025.
Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна