м. Вінниця
24 вересня 2025 р. Справа № 120/6685/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитришеної Р.М., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом: ОСОБА_1 до: Міністерства оборони України в особі Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум про: визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії
У Вінницький окружний адміністративний суд звернулася з адміністративним позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Міністерства оборони України в особі Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, (далі - відповідач, Комісія) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги мотивовані протиправністю рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформлене протоколом засідання від 21.03.2025 №25/д, про повернення на доопрацювання документів по призначенню одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум.
З метою зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву про виплату одноразової грошової допомоги, позивач звернулася до суду з цим позовом.
Ухвалою від 20.05.2025 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні). Установлено строк для подання заяв по суті.
Скориставшись своїм процесуальним правом відповідач подав відзив, у якому проти задоволення позову заперечує. По суті спору відповідач вказав, що на дату смерті військовослужбовця діяла редакція частини першої статті 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", яка передбачала виключний перелік осіб, уповноважених на отримання одноразової грошової допомоги. Зокрема, батьки; один із подружжя, який не одружився вдруге; діти, які не досягли повноліття; утриманці загиблого (померлого).
Тобто, на переконання відповідача, жінка, яка проживала з військовослужбовцем у незареєстрованому шлюбі, не входила до жодної з визначених законом категорій, зокрема, не є одним із подружжя в розумінні статті 21 Сімейного кодексу України.
Відповідач вважає, що право на отримання одноразової грошової допомоги виникає лише у визначених законом осіб і розширеному тлумаченню цей перелік не підлягає. Отже, оскільки позивачка не надала документа, який би підтверджував факт зареєстрованого шлюбу, та/або статусу утриманця, рішення Комісії є правомірним.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи позову та відзиву, встановив такі обставини справи.
Позивач ОСОБА_1 спільно проживала з ОСОБА_2 однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з 2018 до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Військовослужбовець ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 загинув в зоні військових дій, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 02.10.2023, витягом з протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії 11 Регіональної ВЛК (протокол №200 від 18.01.2024), у якому обумовлено травма, яка призвела до смерті, ТАК, причина смерті, пов'язана із захистом Батьківщини (а.с. 12, 18).
Згідно із рішенням Барського районного суду Вінницької області від 31.10.2024 у справі №125/1566/24 встановлений факт проживання однією сім'єю як чоловіка та жінки, без реєстрації шлюбу, ОСОБА_1 з ОСОБА_2 , з 2018 до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 13-16).
Позивачка, з метою призначення та виплати одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум у зв'язку з загибеллю її чоловіка, подала через ІНФОРМАЦІЯ_2 всі необхідні документи до Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум.
Відповідно до витягу з протоколу засідання Комісії від 21.03.2025 №25/д (п. 12), документи ОСОБА_1 повернуті на доопрацювання з метою надання документів, які відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" підтверджують право на призначення пенсії у разі втрати годувальника або факт призначення даного виду пенсії чи документів про перебування на утриманні загиблого військовослужбовця, що дають право на отримання одноразової грошової допомоги (а.с. 10-11).
За змістом рішення, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги (ОГД) мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого, померлого, що передбачено редакцією частини першої статті 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Позивачка, не погоджується з рішенням відповідача, тому звернулась до суду за захистом своїх прав та інтересів.
Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв'язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд зазначає таке.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин другої, третьої, п'ятої статті 17 Конституції України оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.
Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-ХІІ).
Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону №2232-ХІІ гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України "Про Збройні Сили України", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" та іншими законами.
Відповідно до статті 41 Закону № 2232-ХІІ виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей (далі - Закон № 2011-XII).
Згідно з частиною першою статті 3 Закону № 2011-XII дія цього Закону поширюється на:
- військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - правоохоронних органів), Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов'язок за межами України, та членів їх сімей;
- військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти;
- військовозобов'язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і членів їх сімей.
Статтею 16 Закону № 2011-ХІІ регламентовано питання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.
Перелік осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, визначено у статті 16-1 Закону №2011-XII.
Відповідно до частин першої, другої статті 16-1 Закону №2011-XII у випадках, зазначених у пунктах 1-3 частини другої статті 16 Закону №2011-XII, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста.
Відповідно до частини дев'ятої статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв'язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозицій Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", з 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року на території України введений воєнний стан.
Воєнний стан на території України неодноразово продовжувався та діє дотепер.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 69 "Про загальну мобілізацію" Кабінет Міністрів України 28 лютого 2022 року прийняв постанову №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану".
Абзацами 1-4, 6 п. 2 Постанови №168 установлено, що сім'ям загиблих осіб, зазначених у пунктах 1-1-2 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15000000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", крім громадян російської федерації або республіки білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.
Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пунктах 1-1-2 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.
У разі відмови однієї або кількох осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, від її отримання або якщо зазначені особи протягом трьох років з дня виникнення у них такого права його не реалізували, їх частки розподіляються між іншими особами, які мають право на одноразову грошову допомогу. Особам, які мають право на одноразову грошову допомогу, виплата їх частки здійснюється незалежно від реалізації такого права іншими особами.
Якщо після призначення та виплати одноразової грошової допомоги у повному розмірі, зазначеному в абзаці першому цього пункту, за її отриманням звертаються інші особи, які мають на неї право, питання щодо перерозподілу суми такої допомоги вирішується за взаємною згодою осіб або в судовому порядку.
Виплата одноразової грошової допомоги, передбаченої у цьому пункті, здійснюється також сім'ям осіб, зазначених у пунктах 1-1-2 цієї постанови, які померли внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого у період дії воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва).
За висновками Верховного Суду у постанові від 11.09.2024 у справі №160/14225/23, єдиними умовами виплати одноразової грошової допомоги на момент смерті військовослужбовця є належність до певної категорії осіб, передбачених п. 1 Постанови 168 та загибель в період дії воєнного стану.
За обставин справи, позивачка з метою призначення та виплати одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум у зв'язку з загибеллю її чоловіка, подала всі необхідні документи до Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум.
На своє звернення з питань виплати їй ОГД, Комісією документи повернуті з огляду на те, що вона відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" не надала документи, що підтверджують право на призначення пенсії у разі втрати годувальника або факт призначення даного виду пенсії чи документів про перебування на утриманні загиблого військовослужбовця, що дають право на отримання одноразової грошової допомоги (а.с. 10-11).
Суд зазначає, що правовідносини з приводу виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця унормовані ст.16-1 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Згідно з ч. 1 ст. 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-ХІІ (у редакції Закону України від 09.12.2023 №3515-ІХ, що набрав чинності - 29.03.2024) у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, зазначені у пункті 4 цієї статті.
Згідно з ч. 3 ст. 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (у редакції Закону України від 09.12.2023 №3515-ІХ, набрав чинності - 29.03.2024) у разі відсутності особистого розпорядження або за наявності неохопленої особистим розпорядженням частки розміру одноразової грошової допомоги право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги (її частки) мають особи, визначені у пункті 4 цієї статті, у рівних частках.
За правилами ч. 4 ст. 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (у редакції Закону України від 09.12.2023 №3515-ІХ; набрав чинності - 29.03.2024) до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать: діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав; вдова (вдівець); батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті); внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли); жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім'єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили; утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Між тим, до набрання чинності Законом України від 09.12.2023 №3515-ІХ, тобто до 29.03.2024, положення ч. 1 ст. 16-1 Закону №2011-ХІІ обумовлювали, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім'ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).
Отже, до 29.03.2024 право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із смертю (загибеллю) військовослужбовця належало, зокрема, один із подружжя, який не одружився вдруге, особи, які є утриманцями загиблого (померлого) у розумінні Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" з урахуванням субсидіарного застосування норм Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині змісту юридичної категорії "непрацездатні особи" (тобто особи, які є утриманцями і після досягнення повноліття).
Після 29.03.2024 законодавцем сформульовано нове правило, згідно з яким право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із смертю (загибеллю) військовослужбовця належить жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім'єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили.
Факт спільного проживання установлено відповідно до рішення Барського районного суду Вінницької області від 31.10.2024 у справі №125/1566/24 у якому установлено, що ОСОБА_1 проживала однією сім'єю як чоловіка та жінки, без реєстрації шлюбу, з ОСОБА_2 , з 2018 до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 13-16).
Щодо доводів відповідача, що одноразова грошова допомога повинна призначатись і виплачуватись в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання ОГД, тобто станом на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд вважає необґрунтованим та зазначає, що реалізація права на виплату одноразової грошової допомоги передбачена абз. 2 п. 2 Постанови № 168 та визначається з дати загибелі, визначеної у свідоцтві про смерть військовослужбовця, а також обмежується відповідно до п. 9 ст. 16-3 ЗУ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" строком у три роки з дня виникнення такого права. Оскільки датою смерті ОСОБА_2 є 03.09.2023, тобто з цієї дати виникає у неї право саме на звернення з заявами про отримання ОГД.
Позивачка звернулась із заявою у грудні 2024, тому вона дотрималась строку, обумовленого п. 9 ст. 16-3 Закону №2011.
Суд зазначає, що визначальним для правильного вирішення спору є не календарна дата, на яку припав момент загибелі військовослужбовця і чинне станом на цю дату законодавство, а правова природа соціальної гарантії на виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовця як грошового еквіваленту соціальної гарантії на випадок загибелі військовослужбовця у зв'язку із втратою годувальника чи як грошового еквіваленту соціальної гарантії на випадок загибелі військовослужбовця у зв'язку із втратою члена родини під час виконання конституційного військового обов'язку.
В контексті спірних правовідносин, суд застосовує висновки Верховного Суду, наведених у постанові від 05.02.2025 у справі №120/17960/23, що Держава має забезпечити рівні та справедливі соціально-правові гарантії для усіх членів сімей військовослужбовців, що загинули (померли) через виконання ними обов'язків військової служби.
У постанові від 17.03.2025 у справі № 280/2749/24 Верховний Суд виснував, що на відміну від Закону № 2011-ХІІ та Порядку № 975, Постанова № 168 містить звужений перелік підстав для виплати допомоги у збільшеному розмірі, через те, що розмір допомоги у сумі 15 000 000 грн передбачений лише на період дії воєнного стану та виключно для сімей загиблих військовослужбовців, а також померлих, але внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва) військовослужбовців.
За обставин справи, солдат ОСОБА_2 є загиблим у період дії воєнного стану, що підтверджено свідоцтвом про смерть від 02.10.2023, листом Кадрового Центру Збройних Сил України від 14.03.2024, що відображено у п. 1 спірного рішення.
Відповідно до Довідки Військової частини від 11.02.2025 №989 солдат ОСОБА_2 дійсно брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військової агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в н.п. Новопрокопівка, Запорізької області (а.с. 19).
Військовослужбовець ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 загинув в зоні військових дій через травму, що підтверджується протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії 11 Регіональної ВЛК (протокол №200 від 18.01.2024), у якому обумовлено травма, яка призвела до смерті, ТАК, причина смерті, пов'язана із захистом Батьківщини (а.с. 18).
З огляду на встановлені обставини у цій справі, суд вважає, що у відповідача були відсутні підстави для повернення на доопрацювання документів Позивачки.
Рішення Комісії приймалося за нового правового регулювання, яким в силу приписів ч. 4 ст. 16-1 Закону №2011-ХІІ (у редакції Закону від 09.12.2023 №3515-ІХ; набрав чинності 29.03.2024) обумовлено право на отримання ОГД у зв'язку із смертю (загибеллю) військовослужбовця, жінки, з якою загибла (померла) особа проживали однією сім'єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили.
Доводи відповідача, що виключно шлюб є підставою для виникнення прав на виплату спірної ОГД суд відхиляє, оскільки позивачка відповідно до рішення суду проживала однією сім'єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу до моменту смерті ОСОБА_2 , вони вели спільне господарство, разом виховували дітей (а.с. 13-16).
Отже, суд доходить висновку про протиправність та таким, що підлягає скасуванню рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформлене протоколом від 21.03.2025 №25/д в частині п. 12, яким документи ОСОБА_1 повернуті на доопрацювання.
З метою захисту прав позивачки, слід зобов'язати Комісію повторно розглянути її заяву про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю її чоловіка - військовослужбовця ОСОБА_2 та прийняти рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Відповідно до статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань необхідно стягнути на користь позивача судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформлене протоколом від 21.03.2025 №25/д, в частині п. 12, яким повернуті на доопрацювання документи ОСОБА_1 про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з загибеллю солдата ОСОБА_2 .
Зобов'язати Міністерство оборони України в особі Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з загибеллю солдата ОСОБА_2 на підставі частини 4 статті 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей (у редакції Закону від 09.12.2023 №3515-ІХ), постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України сплачений при зверненні до суду судовий збір у розмірі 1211, 20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 );
Відповідач: Комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (код ЄДРПОУ - 00034022, пр-т. Повітряних сил, буд. 6, м. Київ, 03168).
Повне судове рішення складено 24.09.2025.
Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна