про відкриття провадження в адміністративній справі
м. Вінниця
25 вересня 2025 р. Справа № 120/12471/25
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Слободонюк Михайло Васильович, розглянувши матеріали позовної заяви за позовом ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , поштова адреса: АДРЕСА_2 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
04.09.2025 до суду через систему "Електронний суд" надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 , який поданий представником позивача - Дяченком О.В., до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги обґрунтовуються протиправністю дій відповідача щодо нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення за період з 17.02.2020 по 16.11.2023, а саме: посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості військової служби, щомісячної премії, надбавок та доплат за спірний період, грошової допомоги для оздоровлення за 2020-2023 роки, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового одержаних забезпечення, грошових винагород військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44.
Ухвалою від 09.09.2025 дану позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позову шляхом подання обґрунтованої заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду за період позовних вимог з 19.07.2022.
18.09.2025 представником позивача подано до суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду. В обґрунтування такої заяви представник позивача вказав на те, що відповідно до частини 2 статті 233 КЗпП України із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Водночас представник позивача стверджує, що позивач при звільненні зі служби не отримував письмового повідомлення про розмір нарахованих та виплачених належних йому сум при звільненні, а наказ про виключення зі списків особового складу військової частини не містить інформації про щомісячне грошове забезпечення у період з 19.07.2022 по 16.11.2023. При цьому лише після отримання відповіді від 07 серпня 2025 року (яку позивач отримав 03 вересня 2025 року) ОСОБА_1 фактично стало відомо про порушення його прав та інтересів.
Представник позивача наголошує, що жодних підстав стверджувати, що позивач сам повинен був дізнатися розшифровку виплаченого грошового забезпечення не має, а перекладання відповідальності із роботодавця на працівника за неповідомлення про виплачену заробітну плату (грошове забезпечення) є неприпустимим.
За таких обставин представник позивача просить поновити строк звернення до суду з цією позовною заявою.
Вирішуючи вказане процесуальне питання, суд виходить з наступного.
Особливості строків звернення до адміністративного суду врегульовані статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), частиною 2 якої передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина 3 статті 122 КАС України).
Водночас положення статті 122 КАС України не містять норм, які б врегульовували особливості звернення до суду осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці (грошового забезпечення військовослужбовців).
Такі відносини врегульовано Кодексом законів про працю України, відповідно до частин 1 та 2 статті 233 якого у редакції, яка діяла до 19.07.2022, передбачалось, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки
У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Тобто, у редакції КЗпП України, що була чинною до 19.07.2022, у разі порушення законодавства про оплату праці в частині її виплати, працівник мав право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати (грошового забезпечення) без обмеження будь-яким строком.
Щодо вимоги здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення у період після 19.07.2022, то слід зазначити, що 19.07.2022 набув чинності Закон України від 01.07.2022 № 2352-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин", яким внесені зміни до законодавства про працю.
Так, пунктом 18 частини 1 розділу І Закону № 2352-IX назву та частини першу і другу статті 233 Кодексу законів про працю України викладено в такій редакції:
"Стаття 233. Строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів.
Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)".
Отже, Законом № 2352-IX внесено зміни до статті 233 КЗпП України, а відтак змінено нормативне регулювання правовідносин, які виникли з питань щодо стягнення (виплати) заробітної плати (її складових).
Відтак починаючи з 19.07.2022 у КЗпП України відсутня норма, яка б передбачала право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати, у разі порушення законодавства про оплату праці, без обмеження будь-яким строком.
Водночас після внесення Законом № 2352-IX відповідних змін частиною другою статті 233 КЗпП України установлено строк звернення до суду у справах про звільнення (місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення) та у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні (тримісячний строк з дня одержання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні).
При цьому варто звернути увагу на те, що питання щодо застосування строку звернення до суду з позовними вимогами, які стосуються перерахунку грошового забезпечення військовослужбовця, за період з 01.02.2020 по 30.03.2023 було предметом дослідження судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в постанові від 21.03.2025 у справі № 460/21394/23.
У вказаній справі судова палата, вирішуючи питання щодо застосування статті 233 КЗпП України в частині строку звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати, дійшла таких висновків (дослівно):
"Якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19.07.2022, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин", то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19.07.2022, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19.07.2022 підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин").
З урахуванням пункту 1 глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651, відлік тримісячного строку звернення до суду зі спорами, визначеними статтею 233 КЗпП України, почався 01.07.2023."
Отже, Верховний Суд в постанові від 21.03.2025 у справі № 460/21394/23 виснував, що до вимог щодо виплати грошового забезпечення після 19.07.2022 застосовні норми вже нині чинної редакції статті 233 КЗпП України, яка передбачає тримісячний строк звернення до суду з дня одержання особою письмового повідомлення про суми, що нараховані та виплачені при звільненні.
У зв'язку із цим зроблено висновок про те, що початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову (у частині вимог за період з 19.07.2022) слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум.
Так, предметом оскарження у цій справі є дії відповідача щодо обчислення з 17.02.2020 по 16.11.2023 сум грошового забезпечення позивача без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на відповідний календарний рік.
Суд зауважує, що в контексті спірних правовідносин, необхідним є з'ясування відомостей про те, чи надавалась позивачеві після видачі наказу про його виключення зі списків особового складу частини для ознайомлення інформація про обсяг і характер виплачених йому сум грошового забезпечення за період проходження служби у військовій частині НОМЕР_1 .
В даному ж випадку, позовні матеріали не містять достатніх відомостей про те, що позивач при виключені його зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 був належним чином обізнаний про обсяг нарахованого та виплаченого йому грошового забезпечення, як і отримав повну інформацію про відповідні виплати.
Разом з тим до матеріалів позовної заяви долучено лист відповідача від 07.08.2025 №809/119/5/425, зі змісту якого видно, що він наданий у відповідь на звернення позивача, у тому числі з питання надання інформації щодо розміру прожиткового мінімуму, який застосовувався при розрахунку грошового забезпечення позивача. Тобто позивач не був належним чином обізнаний про обсяг нарахованого та виплаченого грошового забезпечення, оскільки йому не вручено грошовий атестат або інший документ, що містить повну інформацію про відповідні виплати. Лише після отримання листа відповідача від 07.08.2025, який містить позицію щодо прожиткового мінімуму для працездатних осіб, позивач дізнався про порушення своїх прав.
За відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження протилежного, є підстави вважати, що позивач дізнався про порушення своїх прав лише після 07.08.2025 з листа відповідача, яким відмовлено у перерахунку належних сум грошового забезпечення та інших складових.
З огляду на викладене суд доходить до висновку, що строк звернення до суду позивачем не пропущений, а тому заява про поновлення такого строку задоволенню не підлягає.
Водночас питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду у цій частині позовних вимог може бути переглянуте судом на інших стадіях судового процесу за ініціативою відповідача та у разі надання ним нових доказів, які б вказували на пропущення позивачем строку звернення до суду.
Оскільки в іншому позовна заява в цілому відповідає вимогам, встановленим статтями 160, 161 КАС України, відтак наявні підстави для відкриття провадження у справі.
Вирішуючи питання про те, за якими правилами позовного провадження (загального чи спрощеного) буде розглядатися справа, суд враховує положення частини 6 статті 12 КАС України, відповідної до пункту 10 якої справами незначної складності є, зокрема, справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
Крім того, згідно з частиною 2 статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Відповідно до частини 1 статті 260 КАС України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
З огляду на викладене, беручи до уваги те, що за характером спірних правовідносин, предметом доказування і складом учасників ця справа має ознаки адміністративної справи незначної складності та не належить до категорії тих адміністративних справ, які можуть розглядатися виключно за правилами загального провадження, розгляд цієї справи необхідно здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні). При цьому враховується клопотання представника позивача про розгляд справи за його відсутності (в порядку письмового провадження).
Керуючись ст.ст. 12, 160, 161, 171, 248, 256, 257, 260, 263, 294 КАС України, -
1. Залишити без задоволення клопотання представника позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду.
2. Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
3. Розгляд справи здійснюватиметься суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).
4. Встановити відповідачу 15-ти денний строк з дня отримання даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву в порядку, визначеному статтею 162 КАС України.
5. Встановити позивачеві 3-денний строк з дня отримання відзиву на позовну заяву для подання відповіді на відзив в порядку, визначеному статтею 163 КАС України.
6. Встановити відповідачу 3-денний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення в порядку, визначеному статтею 164 КАС України.
7. Роз'яснити учасникам справи, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті розпочнеться через 30 днів з дня відкриття провадження у справі.
8. Повідомити учасників справи про можливість отримати інформацію по даній справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за посиланням: "http://court.gov.ua/fair/".
9. Копію ухвали суду надіслати учасникам справи.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Суддя Слободонюк Михайло Васильович