24 вересня 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 601/178/25
Провадження № 22-ц/820/1627/25
Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: П'єнти І.В. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., Талалай О.І.,
секретар судового засідання Заворотна А.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана її представником ОСОБА_2 , на рішення Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 12 травня 2025 року (суддя Самойлович А.П.).
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд
У січні 2025 року ТОВ «Фінансова компанія «Профіт Капітал» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позову зазначалось, що 16.01.2020 між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № R01.00211.006223797, за умовами якого банк надав позичальниці кредит на поточні потреби в сумі 38846,91 грн строком до 16.10.2022 зі сплатою про зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 64,7 % річних від неповернутої суми кредиту.
19 грудня 2023 року між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «Оптіма Факторинг» укладений договір факторингу № 19/12-2023, згідно з умовами якого первісний кредитор передав (відступив) новому кредитору свої права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, у тому числі до ОСОБА_1
22 грудня 2023 року між ТОВ «Оптіма Факторинг» та ТОВ «ФК «Профіт Капітал» укладений договір факторингу № 22/12-2023, згідно з умовами якого ТОВ «Оптіма Факторинг» передало (відступило), а ТОВ «ФК «Профіт Капітал» прийняло права вимоги за кредитним договором № R01.00211.006223797 від 16 січня 2020 року до ОСОБА_1 .
У зв'язку із неналежним виконанням відповідачкою кредитних зобов'язань за кредитним договором, станом на 19 грудня 2023 року (дата відступлення прав вимоги) у неї утворилася заборгованість у розмірі 120808,70 грн, з яких: заборгованість за основним боргом 38846,91 грн; заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками 81961,79 грн.
Враховуючи викладене вище, ТОВ «ФК «Профіт Капітал» просило суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором № R01.00211.006223797 від 16 січня 2020 року, яка становить 120808,70 грн і складається з заборгованості по тілу кредиту в сумі 38846,91 грн та заборгованості за відсотками в сумі 81961,79 грн, а також судові витрати.
Рішенням Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 12 травня 2025 року позов задоволено частково.
Стягнуто ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Профіт Капітал» 110296,34 грн заборгованості за кредитним договором № R01.00211.006223797, укладеним 16 січня 2020 року між кредитодавцем АТ «Ідея Банк» та позичальницею ОСОБА_1 , яка складається із заборгованості за основним боргом в сумі 38846,91 грн та заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками в сумі 71449,43 грн.
Відмовлено в задоволенні решти позовних вимог.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Профіт Капітал» 5959,96 грн судових витрат, з яких 2764,51 грн сплаченого при подачі позову судового збору та 3195,44 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Не погоджуючись рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі. При цьому, посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.
Зазначає, що з виписки по рахунку, складеної за період з 16.01.2020 по 19.12.2023 вбачається, що за відкритим рахунком операції здійснювались з 16.01.2020 по 16.01.2020. Отже, після 16.01.2020 руху коштів на рахунку не було. Відповідно до виписки з рахунку з 16.01.2020 по 19.12.2023 вбачається, що дебет рахунку становить 38846,91 грн, як і кредит рахунку 38846,91 грн, вхідний - 0, вихідний - 0. Враховуючи, що дохідна та витратна частини поточного рахунку тотожні, то надані позивачем докази підтверджують, що будь-яка заборгованість у нього на момент переходу права вимоги до позивача була відсутня. Таким чином, відомості довідки-розрахунку про заборгованість за основним боргом 38846,91 грн спростовуються випискою по рахунку.
Вказує, що позивачем не надано детального розрахунку заборгованості, зокрема, щодо нарахованих відсотків, за відсутності документів, які б свідчили про рух коштів по відкритому рахунку після 16.01.2020, відомостей про період та суми нарахованих за користування кредитними коштами відсотків, а тому, на думку скаржниці, визначена позивачем сума заборгованості є не доведеною належними, допустимими та достатніми доказами. Єдиний наданий позивачем документ - довідка-розрахунок заборгованості за кредитним договором станом на 19.12.2023, не містить відомостей щодо періоду, за який утворилася заборгованість з тіла кредиту та періоду, за який нараховані відсотки, враховуючи закінчення строку кредитування (дії картки), з неї не вбачається також ні відсоткової ставки, ні залишкової суми кредиту, на яку згідно договору мають нараховуватись відсотки, ні дані про суми, що були сплачені позичальником, ні інших необхідних даних.
Вважає, що доведення позивачем умов кредитування і наявності заборгованості за відсотками є обов'язком позивача, виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого статтею 12 ЦПК України, а тому неподання стороною позивача належних і допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог є підставою для висновку про недоведеність та необґрунтованість позовних вимог про стягнення заборгованості за відсотками у розмірі 81961,79 грн.
Вказує, що трирічний строк позовної давності для звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості слід обраховувати з 16.01.2020, а з позовом товариство звернулося лише 15.01.2025, що свідчить про те, що строк позовної давності для подачі позивачем позовної заяви про стягнення заборгованості сплив 16.01.2023. Зазначене, за позицією скаржниці, є підставою для відмови у позові згідно із частиною 4 статті 267 Цивільного кодексу України.
Вважає заявлену суму витрат на правову допомогу в розмірі 7000 гривень неспіврозмірною зі складністю справи та обсягом наданих адвокатським об'єднанням послуг.
Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.
Учасники справи в судове засідання не з'явилися, про день, місце і час слухання повідомлені належним чином.
В силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1 ст. 367 ЦПК України).
За змістом апеляційної скарги рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог не оскаржується, а тому апеляційним судом, відповідно до ст. 367 ЦПК України, не переглядається.
Відповідно до частини 1 статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до положень частин 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог не в повній мірі відповідає вказаним вимогам.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з доведеності невиконання відповідачкою зобов'язань за кредитним договором та стягнення у зв'язку з цим з відповідачки на користь товариства заборгованості за кредитом в розмірі 38846 грн 91 коп та відсотків за користування кредитом в розмірі 71449 грн 43 коп.
Проте, з такими висновками суду першої інстанції не можна погодитись в повному обсязі виходячи з наступного.
Встановлено, що 16 січня 2020 року між АТ «Ідея банк» та ОСОБА_1 був укладено кредитний договір № R01.00211.006223797, відповідно до якого банк надав позичальниці кредит (грошові кошти) на поточні потреби в сумі 38846,91 грн на 33 місяці, а відповідачка зобов'язалась одержати кредит і повернути його разом з процентами. (а.с. 5-6)
Пунктом 1.2 кредитного договору передбачено, що кредит надається шляхом переказу усієї суми кредиту з позичкового рахунку позичальника на рахунок в АТ «Ідея банк» за призначенням «Погашення кредитної заборгованості договір № Z62.907.10335 від 31 серпня 2017 року».
Повернення кредиту разом з процентами, згідно п. 2.1 кредитного договору, здійснюються на транзитний рахунок № НОМЕР_1 .
Пунктом 1.3 кредитного договору визначено, що за користування кредитом позичальник сплачує проценти за ставкою: протягом періоду від початку кредитування до 30 календарного дня (включно) після завершення перших двох місяців кредитування (надалі - пільговий період) - 0,00 річних від неповернутої суми кредиту; починаючи з 31 календарного дня після завершення пільгового періоду - 64,7% річних від неповернутої суми кредиту.
Факт надання кредитний коштів підтверджується випискою з вищезазначеного рахунку з 16 січня 2020 року по 19 грудня 2023 року, згідно якого 16 січня 2020 року за вказаним рахунком банком було здійснено дві операції, а саме: видача кредиту в сумі 38846,91 грн згідно кредитного договору № R01.00211.006223797 від 16 січня 2020 року, та погашення кредиту в сумі 38846,91 грн за кредитним договором № Z62.907.10335 від 31 серпня 2017 року. (а.с. 13)
19 грудня 2023 року між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «Оптіма Факторинг» укладений договір факторингу № 19/12-2023, згідно з умовами якого (п. 2.1.) АТ «Ідея Банк» відступило ТОВ «Оптіма Факторинг», а останнє прийняло права вимоги та в їх оплату зобов'язувалося передати грошові кошти в розпорядження АТ «Ідея Банк» за плату та на умовах визначених договором факторингу (а.с.19-30). Права вимоги, які клієнт відступає фактору за цим договором, відступаються (передаються) у розмірі заборгованості боржників перед АТ «Ідея Банк», та визначені в реєстрі боржників, що підписується сторонами у паперовому вигляді в день укладення цього договору, в тому числі за кредитним договором № R01.00211.006223797 від 16 січня 2020 року. Так, ТОВ «Оптіма Факторинг» зобов'язання за договором факторингу виконало в повному обсязі, та відповідно перерахувало грошові кошти на користь АТ «Ідея Банк». (а.с. 18-29)
22 грудня 2023 року між ТОВ «Оптіма Факторинг» та ТОВ «ФК «Профіт Капітал» укладений договір факторингу № 22/12-2023, згідно з умовами якого ТОВ «Оптіма Факторинг» передало (відступило), а ТОВ «ФК «Профіт Капітал» прийняло права вимоги за кредитним договором № R01.00211.006223797 від 16 січня 2020 року (а.с.30-35).
Отже, до ТОВ «ФК «Профіт Капітал», починаючи з 22 грудня 2023 року відповідно до умов договору факторингу № 22/12-2023 перейшло право вимоги за кредитним договором № R01.00211.006223797 від 16 січня 2020 року, укладеним між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 .
За розрахунками позивача, у зв'язку з неповерненням кредитних коштів за кредитним договором № R01.00211.006223797 від 16 січня 2020 року, станом на 19 грудня 2023 року (дата відступлення) заборгованість ОСОБА_3 становить 120808,70 грн, з яких: заборгованість за основним боргом 38846,91 грн; заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками 81961,79 грн.
Дані обставини підтверджуються матеріалами справи.
Частиною 1 ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до статей 526, 530, 598, 599 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, установлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами або законом про банки і банківську діяльність.
Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).
За приписами ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов'язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
За приписами ч. 1 ст. 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч. 1 ст. 519 ЦК України).
Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору.
З урахуванням викладеного вище, суд першої інстанції правильно виходив з того, що позивач, як новий кредитор, набув право вимоги за кредитним договором № R01.00211.006223797 від 16.01.2020 до ОСОБА_1 . При цьому, суд дійшов вірного висновку щодо наявності заборгованості за кредитом (тілом кредиту) в розмірі 38846 грн 91 коп.
Разом з тим, при ухваленні рішення про стягнення заборгованості по відсотках судом першої інстанції не взято до уваги, що в умовах кредитного договору від 16 січня 2020 року сторони погодили строк його дії до 16.10.2022, тому починаючи з 17.10.2022 банк не мав права нараховувати проценти за користування кредитом.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року в справі № 444/9519/12-ц (провадження № 14-10цс18) зроблено висновок, що «після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси позивача у цих правовідносинах забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Отже, з умов договору, вищезазначених норм права, правової позиції Верховного Суду випливає, що строк повернення всієї суми кредиту та відсотків настав 16.10.2022 й саме в межах цього строку кредитор мав право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом.
Таким чином, розмір відсотків, який підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача по 16.10.2022 включно становить 41977 грн 29 коп. (а.с. 7)
З огляду на викладене вище, рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості по відсотках підлягає зміні, а розмір заборгованості по відсотках підлягає зменшенню до 41 977 грн 29 коп.
Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги щодо пропуску позивачем строку позовної давності, оскільки такі доводи суперечать умовам договору щодо визначення 5-річного строку позовної давності.
Безпідставним також є доводи апеляційної скарги щодо відсутності боргу по кредиту та його погашення, оскільки відповідачкою отримано кредит в сумі 38846,91 грн за кредитним договором № R01.00211.006223797 від 16.01.2020 на погашення кредитної заборгованості за договором № Z62.907.10335 від 31 серпня 2017 року, і зобов'язання за кредитним договором № R01.00211.006223797 від 16.01.2020 є невиконаними.
Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно, слід змінити розподіл судових витрат, та з відповідачки на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог (66,90%) підлягає стягненню 2025 грн 73 коп судового збору та 2341 грн 50 коп витрат на професійну правничу допомогу. Пропорційно розміру позовних вимог, у задоволенні яких відмовлено апеляційним судом, з позивача на користь позивачки підлягає стягненню судовий збір, сплачений при подачі апеляційної скарги, в розмірі 886 грн 44 коп (26,72%). Відповідно, на підставі ч. 10 ст. 141 ЦПК України, слід стягнути з відповідачки на користь позивача різницю у сумах судового збору в розмірі 1139 грн 29 коп (2025,73-886,44).
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником ОСОБА_2 , задовольнити частково.
Рішення Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 12 травня 2025 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ ФК «Профіт Капітал» заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками змінити, зменшивши суму до 41977 грн 29 коп.
Рішення Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 12 травня 2025 року в частині визначення загальної суми заборгованості змінити, визначивши її в сумі 80824 грн 20 коп.
В решті рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог залишити без змін.
Змінити розподіл судових витрат.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» 1139 грн 29 коп судового збору та 2341 грн 50 коп витрат на професійну правничу допомогу.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 24 вересня 2025 року.
Суддя-доповідач І.В. П'єнта
Судді: А.П. Корніюк
О.І. Талалай