24 вересня 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 686/23066/25
Провадження № 33/820/634/25
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Хмельницького апеляційного суду Преснякова А.А.
за участю секретаря судового засідання Романової А.В.
особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1
захисника Кузнецова К.С.
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Хмельницькому апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 серпня 2025 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Черепівка, Хмельницького району Хмельницької області, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частиною 4 статті 130, статтями 122-4, 124 КУпАП, та
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені суддею І інстанції обставини
Відповідно до постанови судді, ОСОБА_1 о 15 год. 09 хв. 08 серпня 2025 року по вул. Вайсера, 7, у м. Хмельницькому, керуючи транспортним засобом марки та моделі «ГАЗ 3302», номерний знак НОМЕР_1 , у порушення п.п. 2.3 «б», 13.1 Правил дорожнього руху, проявив неуважність, не стежив за дорожньою обстановкою, не дотримався безпечного правого бокового інтервалу та здійснив наїзд на припаркований автомобіль марки та моделі «Jepp Compass», номерний знак НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_2 , в результаті чого вказані транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Після цього ОСОБА_1 , у порушення п.п. 2.10 «а», 2.10 «є» Правил дорожнього руху, залишив вказане місце дорожньо-транспортної пригоди та після вказаної дорожньо-транспортної пригоди за його участю, до проведення медичного огляду з метою встановлення стану сп'яніння, вжив алкоголь.
Постановою судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 серпня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 130, ст.ст. 122-4, 124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 (тридцять чотири тисячі) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки. Стягнуто на користь держави судовий збір у розмірі 605 грн. 60 коп.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
Не погоджуючись із висновком суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 серпня 2025 року та ухвалити нову, якою закрити провадження у справі про адміністративні правопорушення щодо нього на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП.
На обґрунтування зазначає, що судом першої інстанції не в повній мірі було встановлено і перевірено усі обставини справи. Надані до суду матеріали справи про адміністративне правопорушення, на підставі яких і було винесено оскаржувану постанову, були дослідженні лише поверхнево та формально.
Також, всупереч ст. 63 Конституції України, у суді першої інстанції його позбавлено права на захист, 21.08.2025 року об 10:00 год. він з?явився на судове засідання до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області. Після початку судового засідання заявив, що бажає скористатись правом на правову допомогу, у зв?язку з чим є необхідність просити суд відкласти розгляд справи. Натомість, суд не відреагував на таке прохання, продовжив розгляд справи та повідомив, що усі свої заперечення він зможу висловити в суді апеляційної інстанції.
Крім того, ОСОБА_1 зазначає, що дійсно і під час складання адміністративних матеріалів працівниками поліції, і в суді першої інстанції зазначав, що дійсно керував у вище вказані дату та час транспортним засобом марки та моделі «ГАЗ 3302», номерний знак НОМЕР_1 , водночас місце ДТП залишив не умисно, а у зв?язку з тим, що не відчув поштовх внаслідок зіткнення.
Щодо відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, які передбачені ст. 122-4, ч. 4 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Позиція зводиться до того, що можливість притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 130 КУпАП знаходиться у прямому зв?язку із доведенням поза розумним сумнівом наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Про вчинення ДТП ОСОБА_1 відомо не було, внаслідок того, що поштовх був не відчутний, то і вживання алкоголю після нього не утворює склад правопорушення, яке передбачене ч. 4 ст. 130 КУпАП, оскільки відсутні всі його елементи, зокрема вина.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1
ставиться в провину те, що він порушив п. 2.10 (а) ПР України, оскільки залишив місце ДТП. При цьому будь-яких доказів, що він дійсно умисно залишив місце ДТП в матеріалах справи немає, а ОСОБА_1 , в свою чергу, пояснив, що не відчув зіткнення, а якби відчув, то обов?язково б зупинився та місце події не покидав.
Будь-яких належних доказів на підтвердження вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП матеріали справи не містять, а один протокол про адміністративне правопорушення сам по собі не може бути достатнім доказом для встановлення вини.
Отже, при розгляді справи не встановлено фактичних даних на спростування
доводів особи, щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення, водночас суд першої інстанції прийняв незаконне та необґрунтоване рішення щодо притягнення його до адміністративної відповідальності.
Позиції учасників судового провадження
Особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисник адвокат Кузнецов К.С. підтримали доводи поданої апеляційної скарги, просили скасувати постанову судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 серпня 2025 року.
Потерпілий ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, поважних причин неявки не повідомив, що відповідно до вимог частини 6 статті 294 КУпАП, не перешкоджає проведенню апеляційного розгляду.
Заслухавши особу, яку притягнуто до адміністративної відповідальності та його захисника, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви суду
Відповідно до вимог статті 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
В апеляційній скарзі особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 оскаржує наявність умислу та вини у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-4, ч.4 ст.130 КУпАП, посилаючись на те, що він не відчув зіткнення, тому поїхав з місця ДТП та після роботи вживав алкоголь, визнавши вчинення ним ДТП, тобто адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.
Згідно ст.7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до вимог ст. 245, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, а орган чи посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відтак,у ході апеляційного перегляду встановлено, що зміст оскаржуваної постанови судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 серпня 2025 року про вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених частиною 4 статті 130, статтями 122-4, 124 КУпАП, відповідає вимогам статей 283-284 КУпАП, а справу суддею першої інстанції розглянуто відповідно до вимог статті 280 КУпАП.
Висновки суду щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частиною 4 статті 130, статтями 122-4, 124 КУпАП, ґрунтуються на наступних доказах: протоколах про адміністративне правопорушення від 08.08.2025 р.: серії ЕПР1 №416548 щодо фіксації порушень п.п.2.3 «б», 13.1 Правил дорожнього руху (а/с 14); серії ЕПР1 №416564 щодо фіксації порушення п.2.10 «а» Правил дорожнього руху (а/с 20); серії ЕПР1 №416593 щодо фіксації порушення п.2.10 «є» Правил дорожнього руху(а/с 1); акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, у якому зафіксований результат огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння - 2,26 %, із яким сам ОСОБА_1 погодився, поставивши підпис у відповідній графі цього акту (а/с 5); направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, від 08.08.2025 р., дані якого не суперечать тим даним, що зафіксовані в означеному акті(а/с 6); роздруківці тесту приладу «Drager Alcotest 6810» від 08.08.2025 року (тест №3048, результат - 2,26 %) (а/с 7); схемі місця ДТП, в якій зафіксована дорожня обстановка, місце розташування автомобіля марки та моделі «Jeеp Compass», номерний знак НОМЕР_2 , після наїзду та механічні пошкодження цього транспортного засобу (а/с 18); відеозаписах, із фіксацією обставини вчинення ОСОБА_1 вищевказаних порушень Правил дорожнього руху (а/с 12, 28, 35); рапорті працівника поліції від 08.08.2025 р. (а/с 11); письмових поясненнях ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а/с 8-10).
Вважаю, що докази, які містяться у матеріалах справи, є належними, допустимими та достовірними, оскільки вони здобуті з додержанням процесуальної процедури, не суперечать фактичним обставинам справи і об'єктивно узгоджуються між собою, а їх сукупність є достатньою для прийняття рішення по справі.
ОСОБА_1 порушення п.п. 2.3 «б», 13.1 Правил дорожнього руху та як наслідок вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, апелянтом визнано та не оскаржується, тому в ході апеляційного розгляду ці обставини не перевірялись.
Стосовно доводів про відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-4, ч. 4 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, через те, що він не відчув, коли скоїв ДТП, тому умислу залишити місце ДТП не мав та після роботи вживав алкоголь також не маючи умислу саме після ДТП вжити алкоголь, то вони перевірялись суддею суду першої інстанції, не знайшли свого підтвердження та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами. Відтак, зазначені доводи ОСОБА_1 є обраним ним способом захисту, який не спростовує факту наявності вини останнього у скоєнні адміністративних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 130, статтями 122-4 КУпАП.
Згідно з пунктом 2.10 (А), у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди. Статтею 122-4 КУпАП передбачається адміністративна відповідальність за залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.
Так, крім протоколів про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №416593 від 08.08.2025 року та серії ЕПР1 №416564 від 08.08.2025, які мають доказову силу лише у сукупності з іншими доказами, що дозволяють дійти беззаперечного висновку про винуватість особи, стосовно якої складено протокол, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.122-4, ч.4 ст.130 КУпАП підтверджується поясненнями ОСОБА_3 , доданими до справи відеозаписами.
Крім того, ОСОБА_1 в судовому засіданні показав, що у вищевказаний час та місці означена ДТП за його участю дійсно мала місце за вказаних в протоколі обставин, після чого, у вказаний день він припаркував біля гуртожитку Кооперативного коледжу керований ним транспортний засіб марки «ГАЗ» та, пересівши на інший автомобіль марки та моделі «Тойота Корола», загнав цей автомобіль на вул. Гната Чекірди, 10, і недалеко від цього місця в кафе «Світанок» випив 50 гр. горілки та поїхав громадським транспортом додому в мікрорайон Ракове, де також вживав алкоголь і пішов додому, а вже о 16 год. 35 хв. йому зателефонував керівник, який повідомив, що його у зв'язку зі скоєною ДТП розшукують працівники поліції, пропущений виклик від яких на телефоні ОСОБА_1 з'явився о 16 год. 19 хв., тому останній о 16 год. 57 хв. сам перетелефонував поліцейському та прибув на місце оформлення ДТП, де й пройшов огляд на стан сп'яніння.
Як вбачається із пояснень ОСОБА_3 , 08.08.2025 о 15:09 год. він був свідком ДТП, в якому автомобіль ГАЗ 3302 д.н.з. НОМЕР_3 допустив зіткнення з припаркованим автомобілем «Jeep Compass» д.н.з. НОМЕР_2 . Водій ГАЗ 3302 відчув, що скоїв ДТП, зупинився на 5 секунд і поїхав далі (а/с 10).
Вказані письмові пояснення ОСОБА_3 підтверджуються також наявним у матеріалах справи відеозаписом «0-02-05-38115a85ef362853e21cb7edd34d553…mp4», з якого вбачається факт зіткнення транспортного засобу «ГАЗ 3302» під керуванням ОСОБА_1 , з припаркованим автомобілем, а також те, що ОСОБА_1 після зіткнення зупинився на декілька секунд, після чого зник з місця ДТП.
Крім того, на доданих відеозаписах з-поміж іншого, зафіксовано перші пояснення очевидців вищеозначеної події (один з яких намагався зупинити ОСОБА_1 в той час, коли той змінював транспортний засіб), обставини розшуку водія, причетного до дорожньо-транспортної пригоди, сила наїзду на припаркований автомобіль та його механічні пошкодження.
Суддя суду першої інстанції твердження ОСОБА_1 про те, що місце дорожньо-транспортної пригоди він не залишав, про наїзд на припаркований автомобіль не знав і цю обставину йому не повідомляв присутній біля гуртожитку коледжу чоловік, від якого він не тікав, розцінив як суперечливі, непослідовні і такі, що повністю спростовуються дослідженими у суді доказами, які доводять, що ОСОБА_1 не міг не зрозуміти, що він залишає місце дорожньо-транспортної пригоди, після якої й вживав алкогольні напої.
Враховуючи встановлене, заперечення ОСОБА_1 про те, що він не відчув зіткнення з іншим автомобілем, а тому продовжив рух далі, не знайшли свого підтвердження як в суді першої інстанції, так і під час апеляційного розгляду, спростовуються матеріалами справи та розцінюються судом як тактика захисту особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, з метою уникнення такої відповідальності.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що під час судового розгляду було порушено право особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності на захист, оскільки суд проігнорував заяву ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи, оскільки він бажав скористатись правовою допомогою та розглянув справу за відсутності захисника, то апеляційний суд вважає такі доводи безпідставними зважаючи на наступне.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції ОСОБА_1 був присутній в судовому засіданні, надавав свої пояснення.
При цьому апеляційний суд звертає увагу, що протоколи про адміністративні правопорушення щодо ОСОБА_1 були складені 08.08.2025 року, судовий розгляд призначено на 21.08.2025 року, тобто у правопорушника було достатньо часу для того, щоб скористатись правовою допомогою та обрати бажану тактику захисту у суді. Разом з тим, договір із захисником - адвокатом Кузнецовим К.С. ОСОБА_1 уклав 26.08.2025 року.
Під час апеляційного розгляду ОСОБА_1 користувався юридичною допомогою адвоката, його інтереси захищав адвокат Кузнецов К.С., який надавав пояснення суду за суттю правопорушення. ОСОБА_1 у свою чергу також пояснив, що до початку судового розгляду в суді першої інстанції не користувався правовою допомогою, оскільки не був повідомлений про міру покарання за вчиненні адміністративні правопорушення, після накладення судом стягнення він звернувся до захисника, оскільки стягнення на його думку суворе.
Таким чином, апеляційний суд не вбачає у діях суду першої інстанції ознак упередженості, необ'єктивності та формальності підходу до розгляду цієї справи, доказів на підтвердження зворотнього учасниками судового розгляду не надано, не знайшли підтвердження доводи особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності про порушення судом першої інстанції права на захист.
Отже, треба зазначити, що під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови, апелянтом не наведено переконливих відомостей, які б спростовували висновки суду першої інстанції щодо його винуватості у вчиненні зазначених адміністративних правопорушень.
Згідно зі статтею 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд апеляційної інстанції бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини.
В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
Крім того, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року зазначив, що згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам.
Отже, доказів, які б спростовували правильність висновків суду першої інстанції, особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності не надано, не знайдено їх і при апеляційному перегляді постанови судді.
Суддя суду першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складів адміністративних правопорушень, передбачених частиною 4 статті 130, статтями 122-4,124 КУпАП, правильно визначив вид стягнення у межах цих статей, відповідно до вимог статті 33, 36 КУпАП, у межах передбаченого статтею 38 КУпАП строку.
Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що суддя суду першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 пунктів 2.10 «є», 2.10 «а», 2.3 «б», 13.1 ПДР України, не встановлено порушень судом першої інстанції норм закону, які б слугували підставою для скасування чи зміни постанови суду, відсутні підстави для закриття провадження у справі, отже апеляційна скарга особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 про скасування постанови судді суду першої інстанції та закриття провадження у справі не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 285, 294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 серпня 2025 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частиною 4 статті 130, статтями 122-4, 124 КУпАПта на нього накладено адміністративне стягнення, у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 (тридцять чотири тисячі) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки, залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя