Номер провадження: 22-ц/813/3760/25
Справа № 523/1935/23
Головуючий у першій інстанції Середа І. В.
Доповідач Громік Р. Д.
17.09.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого - Громіка Р.Д.,
суддів - Драгомерецького М.М., Комлевої О.С.,
за участю секретаря - Скрипченко Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 04 грудня 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, відновлення меж земельної ділянки,
1. ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог.
03 лютого 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою площею 119 кв.м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом зобов'язання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звільнити земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , та відновити межі земельної ділянки площею 119 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , яка знаходиться у користуванні позивача.
Свої позовні вимоги він обґрунтовував тим, що йому на праві власності належить домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , яке складається із житлового будинку, літ. «Н»: 4-1 тамбур, площею 2,8 кв.м; 4-2 коридор, площею 4,1 кв.м; 4-3 кухня, площею 10,6 кв.м; 4- 4 коридор, площею 6,5 кв.м; 4-5 санвузол, площею 4,4 кв.м; 4-6 житлова, площею 17,9 кв.м; 4-7 житлова, площею 15,4 кв.м; 4-8 житлова, площею 14,8 кв.м; 4-9 житлова, площею 10,3 кв.м, І коридор, площею 2,2 кв.м, житловою площею 58,4 кв.м, загальною площею 89,0 кв.м; № 1, 2 огорожа та розташоване на земельній ділянці площею 119 кв.м.
На підставі рішення Одеської міської ради № 4820-VI від 25.06.2014 отримав дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за вказаною адресою з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
Відповідачці ОСОБА_2 на праві власності належить 10/25 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_3 на праві власності належить 3/10 та 11/50 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 .
У користуванні позивача перебуває земельна ділянка площею 119 кв.м, в користуванні відповідачок - земельна ділянка площею 805 кв.м.
У 2021 році ОСОБА_2 та ОСОБА_3 переставили межу земельної ділянки шляхом встановлення паркану на частину земельної ділянки, яка знаходиться у користуванні позивача, самовільно зайнявши її.
Позиція відповідачів у суді першої інстанції.
Представниця відповідачок - адвокат Гусельщикова М.А. позовні вимоги не визнала, вказавши на те, що права на земельну ділянку не оформлювалися сторонами, порядок користування не визначався, тому вимоги є безпідставними.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 04 грудня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, відновлення меж земельної ділянки відмовлено. Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 31 березня 2023 року, у виді заборони ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проводити будівельні, землевпорядні та будь-які інші роботи на земельних ділянках за адресами: АДРЕСА_1 , та АДРЕСА_1 .
Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить оскаржуване судове рішення скасувати та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись при цьому на порушення норм процесуального та матеріального права.
Апеляційна скарга вмотивована тим, що судом першої інстанції не в повному обсязі досліджено матеріали справи та зроблено помилкові висновки про відмову у задоволенні позовних вимог.
2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція апеляційного суду.
Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення вимог позовної заяви.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права.
У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно із ч. 1 п. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Так, відмовляючи у задоволенні позовної заяви, суд першої інстанції послався на те, що:
1)земельна ділянка знаходиться в користуванні співвласників домоволодіння, порядок її користування не визначався, у зв'язку з чим наданий позивачем висновок щодо технічної можливості поділу об'єкту нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , складений 25 вересня 2013 року ТОВ "Нове бюро технічної інвентаризації", не може бути врахований судом як належний доказ підтверджуючий право користування у позивача саме 119 кв.м.;
2)висновок експерта ґрунтується на вказаному висновку щодо технічної можливості поділу об'єкту нерухомого майна, суд дійшов висновку, що твердження позивача про порушення відповідачами його прав є передчасним. Незгода відповідачів з заявленими вимогами та їх позиція вказують на наявність спору між сторонами щодо порядку користування земельною ділянкою, на якій розташоване домоволодіння. Отже, необхідно зазначити, що лише за умови встановлення порядку користування земельною ділянкою між співвласниками, можна було б встановити порушення прав позивача.
Однак повністю з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна з огляду на таке.
Апеляційним судом встановлено, що ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 05 травня 2010 року у справі №2-2238/10 затверджено мирову угоду між співвласниками домоволодіння та за ОСОБА_1 визнано право власності на 2/25 частини домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 .
Одеська міська рада своїм рішенням №4820-VI від 25 червня 2014 року «Про надання дозволу громадянам на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» надала ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
На підставі ухвали Суворовського районного суду м. Одеси від 05 травня 2010 року, Декларації про готовність об'єкта до експлуатації ОДІ 8212117489, виданої 12 липня 2013 року Інспекцією ДАБК в Одеській області, висновка щодо технічної можливості поділу об'єкту нерухомого майна № 765/09-13 ТОВ «Нове бюро технічної інвентаризації» від 25 вересня 2013 року за ОСОБА_1 зареєстровано право приватної власності на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстраційним № 1536945851101 від 17 квітня 2018 року на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора Лиманської районної державної адміністрації Одеської області Гриба М.П. (з відкриттям розділу), індексний номер: 40760148 від 23 квітня 2018 року, що підтверджується відповідним Витягом № 121580774 від 23 квітня 2018 року.
Вказане домоволодіння під АДРЕСА_2 складається із житлового будинку літ. «Н»: 4-1 тамбуру площею 2,8 кв.м; 4-2 коридору площею 4,1 кв.м; 4-3 кухні площею 10,6 кв.м; 4- 4 коридору площею 6,5 кв.м; 4-5 санвузла площею 4,4 кв.м; 4-6 житлової площею 17,9 кв.м; 4-7 житловаої площею 15,4 кв.м; 4-8 житлової площею 14,8 кв.м; 4-9 житловою площею 10,3 кв.м, І коридору площею 2,2 кв.м, всього житловою площею 58,4 кв.м, загальною площею 89,0 кв.м; № 1, 2 огорожа та розташоване на земельній ділянці площею 119 кв.м.
Відповідачці ОСОБА_2 на праві приватної спільної часткової власності належить 12/25 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 01 серпня 2005 року після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , виданого Державним нотаріусом Восьмої одеської державної нотаріальної контори Туйск Ф.Л. та зареєстрованого в реєстрі за № 1-2442.
Право власності ОСОБА_2 зареєстровано в КП «Одеське МБТІ та РОН», номер запису 40053 в книзі 249-66, реєстраційний номер майна 10957339.
Відповідачці ОСОБА_3 на праві приватної спільної часткової власності належить 3/10 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 06 вересня 2010 року після смерті ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , виданого державним нотаріусом Четвертої одеської державної нотаріальної контори Толстих Н.М. та зареєстрованого в реєстрі за № 1-1385.
Також ОСОБА_3 на праві приватної спільної часткової власності належить 11/50 частин вказаного домоволодіння на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 07 листопада 2011 року після смерті ОСОБА_6 , виданого державним нотаріусом та зареєстрованого в реєстрі за № 1-1544.
Право приватної спільної часткової власності на частину вказаного домоволодіння зареєстровано за ОСОБА_3 в КП «Одеське МБТІ та РОН», номер запису 40053 в книзі 249-67, реєстраційний номер 10957339.
У користуванні відповідачок ОСОБА_3 та ОСОБА_2 перебуває житловий будинок літ «А»: 1-1 коридор 7,9 кв. м, 1-2 - житлова 12,6 кв. м, 1-3 - житлова 15,0 кв. м, загальною площею 35,5 кв. м, житловою площею 27,6 кв. м, житловий будинок літ. «Б»: 2-1 санвузол 8,9 кв. м, 2-2 - коридор 5,9 кв.м, 2-3 - кухня 14,9 кв. м, 2-4 - житлова 11,8 кв. м, 2-5 - житлова 17,1 кв. м, 2-6 - житлова 11,1 кв. м, 2-7 - коридор 5,0 кв. м, 2-8 - коридор 9,1 кв. м, 2-11 - коридор 1,9 кв. м, 2-12 - коридор 7,0 кв. м, 2-13 - кухня 22,2 кв. м, 2-14 - житлова 14,6 кв. м, 2-15 - житлова 18.0 кв. м, 2-16 - житлова 15,6 кв. м, 2-17 - санвузол 6,2 кв. м, загальною площею 169,3 кв. м, житловою площею 88,2 кв. м, житловий будинок літ. «Д»: 3-1 - коридор 6,8 кв. м, 3-2 - котельня 4,7 кв. м, 3-3 - житлова 12,2 кв. м, 3-4 - житлова 15,7 кв. м, 3-5 кухня 9,4 кв. м, загальною площею 48,8 кв. м, житловою площею 27,9 кв. м, літня кухня літ. «Г», сарай літ. «З», сарай літ. «И», вбиральня літ. «Ж», № 1, 2, 3, 4, 6, 7 - огорожа, І - мостіння, що розташовані на земельній ділянці 805 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 .
Належні сторонам домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 та домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 знаходяться на земельній ділянці площею 924 кв.м, яка знаходиться у фактичному користуванні, що підтверджується матеріалами інвентаризаційної справи сформованої КП "БТІ та РОН" ОМР починаючи з 1981 року.
За висновком експерта №23-3329 судової земельно-технічної експертизи встановлено, що у позивача ОСОБА_1 у користуванні знаходиться земельна ділянка площею 98 кв.м., в користуванні відповідачок - земельна ділянка площею 805 кв.м, зокрема у ОСОБА_2 - 385 кв.м, у ОСОБА_3 - 417 кв.м.
Фактичні межі земельної ділянки ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 не відповідають даним правовстановлюючих документів (висновок №765/09-13 від 25.09.2013 року щодо технічної можливості поділу об'єкту нерухомого майна), а саме фактична площа земельної ділянки гр. ОСОБА_1 зменшена на 21 кв.м.
Відновлення меж земельної ділянки ОСОБА_1 , що розташована по АДРЕСА_1 відповідно до висновку № 765/09-13 від 25 вересня 2013 року щодо технічної можливості поділу об'єкту нерухомого майна можливо. При визначенні можливості відновлення меж ділянки експерт виходив із площі ділянки згідно з висновком, конфігурації меж відносно існуючої забудови.
Для відновлення меж земельної ділянки ОСОБА_1 необхідно перенести суміжну межу із земельною ділянкою ОСОБА_2 відповідно до розмірів вказаних у додатку В «Суміщена схема з вказанням фактичних меж земельних ділянок АДРЕСА_1 , АДРЕСА_1 та меж ділянки АДРЕСА_2 згідно з висновком № 765/09-13 від 25 вересня 2013 року.
У судовому засіданні у суді першої інстанції судовий експерт за клопотанням представниці відповідачок надав додаткові пояснення щодо складеного висновку та повідомив, що розрахунки площ здійснювалися виходом на місце, з урахуванням висновку щодо технічної можливості поділу об'єкту нерухомого майна. Невідповідність площ відображена в додатку до висновку.
Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Частина перша статті 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке суд захищає у спосіб, встановлений частиною другою статті 16 ЦК України або іншим способом, що встановлений договором або законом.
Згідно з частиною другою статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Відповідно до п. 14.1.73 Податкового кодексу України землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), які користуються земельними ділянками державної та комунальної власності: на праві постійного користування; на умовах оренди.
Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
За змістом частини першої статті 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Частинами першою та другою статті 120 ЗК України передбачено, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 користується земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0119 га на підставі Договору на безстрокове користування земельною ділянкою від 29.03.1956, укладеного з Виконавчим комітетом Одеської міської ради депутатів трудящих (а.с. 14, т. 1).
Таким чином, твердження суду першої інстанції про те, що «висновок щодо технічної можливості поділу об'єкту нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , складений 25 вересня 2013 року ТОВ "Нове бюро технічної інвентаризації", не може бути врахований судом як належний доказ підтверджуючий право користування у позивача саме 119 кв.м.» також є неспроможним, так як доказом право користування земельною ділянкою є саме Договір на безстрокове користування земельною ділянкою від 29.03.1956, укладеного з Виконавчим комітетом Одеської міської ради депутатів трудящих.
У подальшому, 12 липня 2013 року видано Декларацію про готовність об'єкта до експлуатації №ОД18212117489, згідно із якою об'єкт (житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 89,0 кв.м., житлова площа 58,4 кв.м.) є закінченим будівництвом та об'єктом готовим до експлуатації (т. 1, а.с. 12 - 14).
Згідно з Адресного реєстру міста Одеси про резервування адреси об'єкта нерухомого майна від 28.10.2013 у адресному реєстрі міста Одеси на підставі Положення про Адресний реєстр міста Одеси; ухвали Суворовського районного суду м. Одеси від 05 травня 2010 року у справі №2-2238/10; декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 12.07.2013 № ОД18212117489, висновку щодо технічної можливості поділу об'єкта нерухомого майна від 25.09.2013 №765/09-13, зарезервовано наступне адресу об'єкта нерухомого майна: житловий будинок, АДРЕСА_1 (а.с. 15, т. 1).
Аналізуючи дані докази, колегія суддів доходить висновку, що домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 , перебуває у межах земельної ділянки по АДРЕСА_1 , право безстрокове користування має ОСОБА_1 , як вже встановлено вище.
Крім того, з метою оформлення земельної ділянки по АДРЕСА_2 , у приватну власність ОСОБА_1 звернувся до Одеської міської ради із заявою про надання дозволу громадянам на розробку проектів землеустрою та отримав відповідне рішення.
Таким чином, на момент розгляду справи у суді першої інстанції ОСОБА_1 є землекористувачем земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , у межах площі площею 0,0119 га і може вимагати усунення порушень його права як землекористувача.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року в справі №911/2701/17 (провадження № 12-258гс18) вказано, що частиною п'ятою статті 116 ЗК України унормовано, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом. Земельні ділянки формуються як об'єкти цивільних прав: власності, постійного користування, оренди відповідно до закону, і припинення прав щодо цих об'єктів також має відбуватись виключно у відповідності до закону».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі №514/1571/14-ц (провадження № 14-552цс18) зазначено, що «у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження, що право ОСОБА_3 порушене, оскільки для таких висновків мають бути надані належні та допустимі докази, які б беззаперечно вказували, яка саме земельна ділянка перебувала у власності позивачки, де проходить її межа, чи порушена межа її земельної ділянки відповідачем. Такі докази зазвичай можуть підтверджуватися висновками експерта чи спеціаліста».
Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 30 травня 2023 року клопотання позивача ОСОБА_1 про призначення судової земельно-технічної експертизи задоволено. Призначено у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та відновлення меж земельної ділянки, судову земельно-технічну експертизу, на вирішення якої поставити такі питання: 1) визначити фактичні межі та площу земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , яка знаходиться у користуванні ОСОБА_1 ; 2) чи розташовані фактичні межі земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , яка знаходиться у користуванні ОСОБА_1 в межах правовстановлюючих документів (висновок № 765/09-13 від 25.09.2013 року щодо технічної можливості поділу об'єкту нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ); 3) визначити фактичні межі та площу земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , яка знаходиться у користуванні ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ; 4) чи має місце порушення меж земельних ділянок за адресою: АДРЕСА_1 , яка знаходиться у користуванні ОСОБА_1 та за адресою: АДРЕСА_1 , яка знаходиться у користуванні ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Якщо має місце порушення меж зазначених земельних ділянок, описати межі та площу порушення, які зазначити на суміжній схемі; 5) які дії необхідно здійснити для відновлення меж земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , яка знаходиться у користуванні ОСОБА_1 . Проведення експертизи доручено експертам Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз, попередивши їх про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384, 385 КК України.
Висновком експерта №23-3329 судової земельно-технічної експертизи від 24.01.2024 встановлено, зокрема, що: фактичні межі земельної ділянки гр. ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 не відповідають даним правовстановлюючих документів (висновок №765/09-13 від 25.09.213 щодо технічної можливості поділу об'єкту нерухомого майна), а саме фактична площа земельної ділянки гр. ОСОБА_1 зменшена на 21 кв.м.
Дійсно, висновок №765/09-13 від 25.09.213 щодо технічної можливості поділу об'єкту нерухомого майна не є правовстановлюючим документом щодо права користування ОСОБА_1 щодо спірної земельної ділянки. Водночас як вже було встановлено судом апеляційної інстанції, право користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0119 га виникло на підставі Договору на безстрокове користування земельною ділянкою від 29.03.1956, укладеного з Виконавчим комітетом Одеської міської ради депутатів трудящих (а.с. 14, т. 1).
Таким чином, висновком експерта встановлено порушення прав ОСОБА_1 як землекористувача. Підстав для відхилення або неприйняття експертного висновку як доказу апеляційній суд не вбачає.
На думку колегії суддів, посилання у висновку судового експерта на висновок №765/09-13 від 25.09.2013 щодо технічної можливості поділу об'єкту нерухомого майна не впливає на правильність висновків експертизи, так як фактично наявне порушення прав ОСОБА_1 як землекористувача. Крім того, технічні документи (технічний паспорт на домоволодіння, технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок тощо) також містять інформацію про земельні ділянки домоволодіння і ніким з відповідачів не оскаржувались.
Крім того, висновок №765/09-13 від 25.09.2013 щодо технічної можливості поділу об'єкту нерухомого майна сторонами у справі не оскаржувався і не заперечувався, врахований під час державної реєстрації житлового будинок за адресою АДРЕСА_1 .
Також, апеляційним судом встановлено, що житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 , є окремим об'єктом нерухомого майна (реєстраційний номер нерухомого майна: 1536945851101) та належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 23.04.2018 (а.с. 10, т. 1).
Враховуючи зазначене, будинок по АДРЕСА_2 є окремим об'єктом нерухомості і перебуває на праві приватної власності у ОСОБА_1 , а тому останній ставить питання про захист своїх прав як власника будинку і відповідної земельної ділянки навколо, яка належить йому на праві користування, на якій і зведено паркан.
На підставі викладеного, апеляційний суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є доведеними та обґрунтованими, а тому їх необхідно задовольнити у повному обсязі.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, тому є підстави для скасування рішення суду першої інстанції та постановлення нового судового рішення про задоволення вимог позовної заяви.
Розподіл судових витрат.
Згідно із ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення чи ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З матеріалів справи вбачається, що за подання позовної заяви ОСОБА_1 сплатив 2147,20 гривень, а за подання апеляційної скарги - 3220,80, а також за проведення судової земельно-технічної експертизи - 11 471,04 гривень.
Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено, а отже необхідно:
Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у рівних частках на користь ОСОБА_1 судові витрати:
- судовий збір за подання позовної заяви - 2147,20 гривень, а саме: по 1073,60 гривень з кожного;
- судовий збір за подання апеляційної скарги - 3220,80 гривень, а саме: по 1610,40 гривень з кожного.
- за проведення судової земельно-технічної експертизи - 11 471,04 гривень, а саме: по 5735,52 гривні з кожного.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 04 грудня 2024 року скасувати.
Постановити у справі нове судове рішення.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, відновлення меж земельної ділянки задовольнити.
Усунути ОСОБА_1 перешкоди у користуванні земельною ділянкою площею 119 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом зобов'язання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звільнити земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 .
Відновити межі земельної ділянки площею 119 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , яка знаходиться у користуванні ОСОБА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у рівних частках на користь ОСОБА_1 судові витрати:
- судовий збір за подання позовної заяви - 2147,20 гривень, а саме: по 1073,60 гривень з кожного;
- судовий збір за подання апеляційної скарги - 3220,80 гривень, а саме: по 1610,40 гривень з кожного.
- за проведення судової земельно-технічної експертизи - 11 471,04 гривень, а саме: по 5735,52 гривні з кожного.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її ухвалення, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 25 вересня 2025 року.
Головуючий Р.Д. Громік
Судді: М.М. Драгомерецький
О.С. Комлева