Номер провадження: 22-ц/813/1153/25
Справа № 522/825/23
Головуючий у першій інстанції Ярема Х.С.
Доповідач Таварткіладзе О. М.
24.09.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Таварткіладзе О.М.,
суддів: Вадовської Л.М., Сєвєрової Є.С.,
розглянувши у порядку письмового провадження в залі суду в м. Одеса апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 24 січня 2024 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Малого підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково виробничий центр «Екострой», Товариства з обмеженою відповідальністю «Екострой і К», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково виробничий центр «Екострой+» про стягнення коштів, набутих без достатньої правової підстави, -
У січні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду до Малого підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково виробничий центр «Екострой», Товариства з обмеженою відповідальністю «Екострой і К», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково виробничий центр «Екострой+» з позовом про стягнення коштів, набутих без достатньої правової підстави, мотивуючи це тим, що в травні 2017 року він звернувся до проектної організації ТОВ «НВЦ «ЕКОСТРОЙ+», керівником якої був ОСОБА_2 , із пропозицією розробити для нього проект будівництва садового будинку. Після узгодження основних вимог до майбутнього проекту ОСОБА_2 склав попередній кошторис проектних робіт на суму 90 000 грн. та запропонував ОСОБА_1 сплатити третину від цієї суми. 07.07.2017 року ОСОБА_1 сплатив 35 000 грн. на користь ТОВ «НВЦ «ЕКОСТРОЙ+». Правовідносини між ТОВ «НВЦ «ЕКОСТРОЙ+» та ОСОБА_1 були оформлені договором від 02.08.2017 року, де вартість робіт визначено в розмірі 69 854,74 грн. Насправді цей договір був оформлений лише в серпні 2018 року, а позивача примусили підписати договір заднім числом - 02.08.2017 року. До цього ОСОБА_1 , при оплаті керувався погодженим кошторисом робіт.
Після платежу 07.07.2017 року, ОСОБА_1 частинами готівкою сплатив ще 50000 грн., а саме 06.12.2017 року сплатив 10 000 грн. на користь ТОВ «Науково виробничий центр «Екострой», 17.01.2018 року сплатив 20 000 грн. на користь ТОВ «Екострой і К», 14.02.2018 року сплатив 20000 грн. на користь ТОВ «Екострой і К». Отже, з моменту підготовки підрядником кошторису, ОСОБА_1 сплатив різнив юридичним особам (відповідачам та третій особі) 85 000 грн.
Згодом ОСОБА_1 дізнався, що проектна документація виготовлена ТОВ «НВЦ «ЕКОСТРОЙ+» з недоліками, що унеможливлює її використання. Позивач зазначає, що проектна документація виготовлена ТОВ «НВЦ «ЕКОСТРОЙ+» з недоліками, що унеможливлює її використання, у зв'язку з чим ОСОБА_1 має намір розірвати договір та вимагати від ТОВ «НВЦ «ЕКОСТРОЙ+» повернення 35 000 грн. Решту сплачених 50 000 грн. позивач не може повернути шляхом пред'явлення вимог до Виконавця, оскільки ці кошти сплачені іншим юридичним особам (відповідачам) з якими позивач не мав жодних правовідносин. Вважає, що відповідачі отримали кошти без достатньої правової підстави. Кошти перераховувались відповідачам за вказівкою керівника ТОВ «НВЦ «ЕКОСТРОЙ+» Суханова В.Г. (Виконавець). При цьому кінцевими бенефіціарами відповідачів є родичі ОСОБА_2 ОСОБА_3 (ТОВ «Науково виробничий центр «Екострой») та ОСОБА_4 (ТОВ «Екострой і К»), тобто всі ці юридичні особи пов'язані між собою родинними відносинами. Позивач зазначає, що під час сплати коштів на рахунки цих компаній (відповідачів) він не міг передбачити неналежне виконання ТОВ «НВЦ «ЕКОСТРОЙ+» (підрядником) зобов'язань за договором від 02.08.2017 року. Вважає, що про безпідставність набуття відповідачами коштів свідчать квитанції про оплату. Відповідачі стверджують, що не отримували кошти, однак на квитанціях до прибуткового касового ордера від 06.12.2017 року, 17.01.2018 року, 14.02.2018 року наявна печатка саме юридичних осіб відповідачів з якими позивач не мав жодних правовідносин. Крім того, позивач особливу увагу звертає на те, що надані ТОВ «НВЦ «ЕКОСТРОЙ+» (Виконавець) квитанції до прибуткового касового ордеру є підробленими і відрізняються від тих квитанцій до прибуткового касового ордеру, які були видані позивачу, як платнику. Тобто, в ТОВ «НВЦ «ЕКОСТРОЙ+» надало до справи копії квитанцій до прибуткового касового ордеру (на яких зазначено, що вони зроблені з оригіналу) не могло бути в цієї юридичної особи і вони є відмінними від тих, які має платник. На квитанції від 06.12.2017 року немає назви організації, але є печатка ТОВ «Екострой». На квитанції від 17.01.2018 року вказано назву організації ТОВ «Екострой», але наявна печатка ТОВ «Екострой і К». Квитанції, до прибуткового касового ордеру, які залишились у позивача і ті, які надані ТОВ «НВЦ «ЕКОСТРОЙ+» відрізняються, зокрема, їх заповненням (одні заповнені вручну і різний почерк, інші друкованим текстом; на квитанціях платника одні печатки юридичних осіб, а на квитанціях, які надані підрядником - інші печатки).
Відповідачі ТОВ «Науково виробничий центр «Екострой», ТОВ «Екострой і К» просили відмовити в задоволенні позову. Між ними та позивачем відсутні будь-які договірні відносини. Не отримували від ОСОБА_1 кошти за виконання проектної документації. Представлені позивачем квитанції до прибуткового касового ордеру від 17.01.2018 року та 14.02.2018 року на суму по 20 000 грн. кожна є неналежним доказом, оскільки не зрозуміло, хто оформив ці квитанції та звідки на них є печатки ТОВ «Екострой і К» ТОВ «НВЦ «ЕКОСТРОЙ+». Квитанції позивача не мають усіх обов'язкових реквізитів, в квитанції від 17.01.2018 року взагалі зазначено ТОВ «Науково виробничий центр «Екострой».
ТОВ «НВЦ «ЕКОСТРОЙ+» визнало отримання від позивача 85 000 грн. за договором від 02.08.2017 року, до яких входять ті 50 000 грн., які позивач хоче стягнути з ТОВ «НВЦ «Екострой», ТОВ «Екострой і К». Це не є безпідставно набуті кошти, оскільки Підрядник отримав кошти, незалежно від того, що маються якісь розбіжності в квитанціях до прибуткового касового ордеру від 06.12.2017 року, 17.01.2018 року, 14.02.2018 року. Звертає увагу, що ТОВ «НВЦ « ОСОБА_1 насправді викладає ці обставини як безпідставно набуті кошти лише з тією метою, що зараз намагається повернути собі 50000 грн., а потім, як сам зазначає, звернеться до суду з позовом ще до ТОВ «НВЦ «ЕКОСТРОЙ+» про стягнення 35 000 грн. Договірні відносини щодо розробки проекту будівництва садового будинку закінчені. Те, що ОСОБА_1 не згодний з якістю виконаних робіт не є підставою для стягнення коштів, як безпідставно набутих з ТОВ «НВЦ «Екострой», ТОВ «Екострой і К». Тим самим, ОСОБА_1 планує подвійне стягнення, а причиною є невдоволення виконаними роботами.
Третя особа ТОВ «НВЦ «ЕКОСТРОЙ+» зазначає, що відповідачі коштів від ОСОБА_1 не отримували. Всі кошти (35 000 грн. та 50 000 грн.), що були сплачені позивачем за виконання роботи з розробки проекту садового дому на підставі Договору № 35, отримані ТОВ «НВЦ «ЕКОСТРОЙ+», як головним підрядником. Кошти отримані на підставі за квитанцій до прибуткового касового ордеру від 06.12.2017 року, 17.01.2018 року, 14.02.2018 року, які містять печатки ТОВ «НВЦ «ЕКОСТРОЙ+». Сплата коштів відбулась 5 років тому і позивач ніколи не мав претензій щодо недоплати коштів (оскільки він вважає, що він заплатив 50 000 грн. іншим особам, а не підряднику). Тоді виходить так, що це ОСОБА_1 повинен заплатити 50 000 грн. підряднику, оскільки помилково заплатив кошти іншим особами. Проте підрядник немає претензій до Замовника щодо не сплати коштів за договором та підтверджує отримання від нього коштів у повному обсязі.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 24 січня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Малого підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково виробничий центр «Екострой», Товариства з обмеженою відповідальністю «Екострой і К» про стягнення коштів, набутих без достатньої правової підстави залишено без задоволення.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 подав до суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 24 січня 2024 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що оскаржуване рішення ухвалено судом при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, невірній оцінці доказів, які надані сторонами, з порушенням порядку прийняття доказів, що призвело до ухвалення незаконного рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є:
1) справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
Відповідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Ураховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи вбачається, що предметом спору є стягнення коштів, набутих без достатньої правової підстави, ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наведених у цій постанові підстав.
Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Стаття 375 ЦПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Приймаючи рішення про залишення позову ОСОБА_1 до МП у формі ТОВ «Науково виробничий центр «Екострой», ТОВ «Екострой і К», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ТОВ «Науково виробничий центр «Екострой+» про стягнення коштів, набутих без достатньої правової підстави без задоволення, суд першої інстанції виходив з того, що:
- предметом позову є стягнення з ТОВ «НВЦ «Екострой» та ТОВ «Екострой і К» коштів, як таких, що набуті ними без правових підстав, а підставами позову те, що позивач не перебував з ТОВ «НВЦ «Екострой» та ТОВ «Екострой і К» в жодних договірних відносинах, що ці юридичні особи не могли приймати від нього кошти, навіть як оплату за послуги щодо розробки проекту будівництва, які на договірній основі надавала інша юридична особа;
- між позивачем та ТОВ «НВЦ Екострой+» виникли правовідносини щодо розробки проекту будівництва. Вартість послуг погоджена в 85 000 грн. Істотними умовами цього договору, є його предмет, ціна та умови (порядок) оплати, строк виконання. Договір не передбачає умов, які б вимагали оплати на певні рахунки. В даній ситуації оплата здійснювалась готівкою в касі підприємства;
- 13.08.2018 року позивач звертався до ТОВ «НВЦ Екострой+» з вимогою про повернення 36 712,92 грн., з яких 15 145,26 грн. як різниці між 85 000 грн. та 69 854, 74 грн. (знижка) та ще 21 567,66 грн. за неналежно виконані послуги, що свідчить про існування між позивачем та ТОВ «НВЦ Екострой+» договірних грошових взаємовідносин на суму 85 000 грн.;
- здійсненням позивачем відповідачам ТОВ «НВЦ «Екострой» та ТОВ «Екострой і К» оплати без прямих договірних відносин за послуги, які позивач мав з третьою особою ТОВ «НВЦ Екострой+» на підставі договору з огляду на надання третьою особою таких послуг позивачу і підтвердження факту отримання цією третьою особою ТОВ «НВЦ «Екострой» та ТОВ «Екострой і К» коштів за надані позивачу послуги за договором на суму 85 000 грн. та відсутність майнових відповідних претензій третьої особи ТОВ «НВЦ Екострой+», як сторони договору про надання послуг до позивача, як до іншої сторони цього договору;
- сплачуючи 06.12.2017 року, 17.01.2018 року, 14.02.2018 року кошти, позивач не міг не знати і знав, що сплачує кошти відповідачам, з якими у нього відсутні договірні зобов'язання (відсутній обов'язок), а тому поведінка позивача тепер є суперечливою (тобто, потерпіла особа вільно і без помилки погодилася на настання для себе наслідків, які вважає невигідними).
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції.
Судом встановлено, з матеріалів справи вбачається, що:
- 02.08.2017 року між ТОВ «НВЦ «Екострой+» (Виконавець) в особі керівника Суханова В.Г. та ОСОБА_1 (Замовник) було укладено Договір № 35 за яким Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання виконати архітектурно-будівельний розділ проекту садового будинку. Згідно з п. 2.1 Договору вартість робіт складає 69 854,74 грн.;
- згідно з кошторисом від 20.06.2017 року (а. с. 26), в якому відсутнє посилання на договір від 02.08.2017 року, адреси об'єкта, підписів, вартість робіт становить 87 325,79 грн.;
- згідно з копіями квитанцій до прибуткового касового ордеру, наданих позивачем (а. с. 27);
- на підставі квитанції до прибуткового касового ордеру від 07.07.2017 року ОСОБА_1 сплатив ТОВ «НВЦ Екострой+» 35 000 грн. (аванс) за розробку проекту будинку. Квитанція видана бухгалтером «Горбовим О.Л.», наявний відбиток печатки ТОВ «НВЦ Екострой+»; ОСОБА_1 сплатив ТОВ «НВЦ «Екострой» 10 000 грн. за розробку проекту будинку (ІІ частина). Квитанція містить підпис касира без зазначення ПІБ, та печатку ТОВ «НВЦ «Екострой»;
- на підставі квитанції до прибуткового касового ордеру від №1 від 17.01.2018 року ОСОБА_1 сплатив ТОВ «Екострой і К» 20 000 грн. за розробку проекту будинку. Квитанція містить дані головного бухгалтера ОСОБА_4 » та підпис касира, а також відбиток печатки ТОВ «Екострой і К», в найменування зазначено установу, що видала квитанцію ТОВ «НВЦ «Екострой»;
- на підставі квитанції до прибуткового касового ордеру № 2 від 14.02.2018 року ОСОБА_1 сплатив 20 000 грн. ТОВ «Екострой і К» за розробку проекту будинку. Квитанція містить головного бухгалтера « ОСОБА_4 » підпис касира ОСОБА_4 , в найменування зазначено установу, що видала квитанцію ТОВ «Екострой і К» та є відбиток печатки ТОВ «Екострой і К»;
- згідно з копіями квитанцій до прибуткового касового ордеру, наданих третьою особою ТОВ «НВЦ Екострой+» (а. с. 94);
- на підставі квитанції до прибуткового касового ордеру від 06.12.2017 року ОСОБА_1 сплатив ТОВ «НВЦ «Екострой+» 10 000 грн. за розробку проекту будинку (ІІ частина). Квитанція містить підпис касира ОСОБА_4 та печатку ТОВ «НВЦ «Екострой+»;
- на підставі квитанції до прибуткового касового ордеру №1 від 17.01.2018 року ОСОБА_1 сплатив ТОВ «НВЦ «Екострой+» 20000 грн. за розробку проекту будинку. Квитанція містить підпис головного бухгалтера, касира ОСОБА_4 та печатку ТОВ «НВЦ Екострой+»;
- на підставі квитанції до прибуткового касового ордеру №2 від 14.02.2018 ОСОБА_1 сплатив ТОВ «НВЦ «Екострой+» 20000 грн. за розробку проекту будинку. Квитанція містить підпис головного бухгалтера, касира ОСОБА_4 та печатку ТОВ «НВЦ Екострой+».;
- згідно з відповіддю від 21.08.2018 року ТОВ «НВЦ Екострой+» на претензію ОСОБА_5 (щодо повернення 36 712,92 грн., з яких 15 145,26 грн. це різниця між сплаченою ОСОБА_1 сумою 85 000 грн. та вартістю робіт в сумі 69 854,74 грн., а 21 567,66 грн. це вартість робіт за розділи проекту, які не були виконані) зазначено, що первинна вартість робіт в розмірі 85 000 грн. була знижена до 69 854,74 грн., як знижка;
- ОСОБА_5 замовив експертний звіт проектної документації. Експертом надано експертний звіт від 13.08.2019 року;
- листом від 21.08.2019 року ОСОБА_5 звертався до ТОВ «НВЦ Екострой+» щодо виправлення недоліків проекту. Відповідь не надано;
- ОСОБА_5 звернувся до правоохоронних органів на дії керівника ТОВ «НВЦ Екострой», де визнаний потерпілим;
- ОСОБА_5 звертався до ГУ ДФС в Одеській області щодо проведення перевірки щодо можливого порушення фінансового законодавства ТОВ «НВЦ Екострой+»;
- листом від 06.08.2019 року ГУ ДФС в Одеській області повідомило, що було проведено перевірку ТОВ «НВЦ Екострой+», виявлено порушення ст. 85 ПК України, проте зміст виявлених порушень не може бути розкритий.
Оскільки між представленими позивачем та третьою особою квитанціями є розбіжності, суд за клопотанням позивача викликав для допиту як свідка ОСОБА_4 , яка в цих квитанціях значиться як головний бухгалтер, касир. Представник третьої особи, керівником якої є ОСОБА_4 , надав медичні документи про те, що свідок має онкологічне захворювання ще з 2013 року. Зараз їй 71 рік, тому вона не може з поважних причин з'явитись до суду, що позбавило суд можливості допитати свідка.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з такого.
Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з частиною 1 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Виходячи із норм статті 1212 ЦК України правова природа безпідставного отримання чи збереження майна (предмет регулювання) - це відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збережено за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акту, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Під вiдсутнiстю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто, вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.
Отже, для виникнення зобов'язання, передбаченого статтею 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося.
Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 2 статті 11, частин 1 та 2 статті 509 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків
Згідно з частинами 1, 2 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Частиною 1 статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Результат системного аналізу зазначених положень закону дає підстави вважати, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошових коштів).
Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків.
Загальна умова частини 1 статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Зазначена норма закону застосовується лише у тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунено за допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, в разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов'язання повернути майно потерпілому.
За змістом статті 1212 ЦК України у правовідносинах у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави праву потерпілого кореспондує зобов'язання особи, яка набула це майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), повернути потерпілому це майно.
Отже,вирішення судом спору щодо повернення безпідставно набутого майна,вимагає встановлення наявності чи відсутності договірного характеру спірних правовідносин.
Згідно з ч.1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Пунктом 3.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затверджене Постановою правління НБУ 15.1.2.2004 року № 637 зі змінами та доповненнями (яка була чинною станом на 06.12.2017 року) визначено, що приймання готівки в каси проводиться за прибутковими касовими ордерами, підписаними головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства. Про приймання підприємствами готівки в касу за прибутковими касовими ордерами видається засвідчена відбитком печатки цього підприємства квитанція (що є відривною частиною прибуткового касового ордера) за підписами головного бухгалтера або працівника підприємства, який на це уповноважений керівником;
Згідно з п.25 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене Постановою правління НБУ 29.12.2017 року № 148 (яка була чинною станом на 17.01.2018 року та 14.02.2018 року), приймання готівки в касу проводиться за прибутковим касовим ордером, підписаним головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником установи/підприємства. До прибуткових касових ордерів можуть додаватися документи, які є підставою для їх складання. Про приймання установами/підприємствами готівки в касу за прибутковими касовими ордерами видається квитанція (що є відривною частиною прибуткового касового ордера), підписана головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником, підпис яких може бути засвідчений відбитком печатки цієї/цього установи/підприємства. Використання печатки установою/підприємством не є обов'язковим.
Суд першої інстанції вірно зазначив, що предметом позову є стягнення з ТОВ «НВЦ «Екострой» та ТОВ «Екострой і К» коштів, як таких, що набуті ними без правових підстав, а підставами позову, те що позивач не перебував з ТОВ «НВЦ «Екострой» та ТОВ «Екострой і К» в жодних договірних відносинах, що ці юридичні особи не могли приймати від нього кошти, навіть як оплату за послуги щодо розробки проекту будівництва, які на договірній основі надавала інша юридична особа.
Встановивши, що:
- між позивачем та ТОВ «НВЦ Екострой+» виникли правовідносини щодо розробки проекту будівництва погодженою вартістю послуг у 85 000 грн.;
- 13.08.2018 року ОСОБА_1 звертався до ТОВ «НВЦ Екострой+» з вимогою про повернення 36 712,92 грн., з яких 15 145,26 грн. як різниці між 85 000 грн. та 69 854, 74 грн. (знижка) та ще 21 567,66 грн. за неналежно виконані послуги;
- ТОВ «НВЦ Екострой+» в суді офіційно підтвердило факт отримання грошових коштів у погодженому договором розмірі за надані позивачу послуги з розробки проекту землеустрою та відсутність майнових претензій до позивача за договором послуг з розробки проекту землеустрою;
суд першої інстанцій дійшов до обґрунтованого висновку проте, що незважаючи на відсутність прямих договірних відносин між позивачем та відповідачами, оплата здійснена за послуги, які позивач мав з третьою особою (ТОВ «НВЦ Екострой+») на підставі договору і яке підтверджує отримання ним коштів і немає до позивача претензій майнового характеру.
Тобто, фактична оплата коштів відбувалась на виконання умов договору з ТОВ «НВЦ Екострой+", що визнано даним суб'єктом господарювання і з огляду на договірний характер спірних правовідносин між ТОВ «НВЦ Екострой+» та позивачем, унеможливлює застосування до них положення статті 1212 ЦК України.
Слід зазначити, що в апеляційній скарзі сам скаржник зазначає, що грошові кошти у розмірі 50 000 грн. передавались ним саме в межах виконання договірних зобов'язань з приводу розробки ТОВ «НВЦ Екострой+» проекту землеустрою і квитанції про їх отримання ТОВ «Науково виробничий центр «Екострой», ТОВ «Екострой і К», йому видала ОСОБА_4 , приводом звернення позивача до суду з даним позовом про стягнення 50 000 грн., як отриманих без достатньої правової підстави, послугувало те, що ТОВ «НВЦ Екострой+» не виконало належним чином свої договірні зобов'язання та не передало позивачу необхідний пакет документів для здійснення будівництва у повному обсязі та у належній якості і після відмови ТОВ «НВЦ Екострой+» повернути кошти позивачу, з'ясувалось, що підтверджуючи документи про сплату позивачем 50 000 грн. видані від ТОВ «Науково виробничий центр «Екострой» та ТОВ «Екострой і К».
Отже, у разі виконання належним чином своїх договірних зобов'язань ТОВ «НВЦ Екострой+» або у разі згоди повернути позивачу кошти через неналежне виконання договірних зобов'язань, позивач не мав наміру звертатися до суду з позовом ТОВ «Науково виробничий центр «Екострой», ТОВ «Екострой і К» про стягнення 50 000 грн., як отриманих ними без достатньої правової підстави.
Оскільки, ТОВ «НВЦ Екострой+» підтвердило отримання коштів за договором від 02.08.2017 року і відсутність майнових претензій до позивача за цим договором, суд першої інстанції враховуючи встановлені обставини набув вірного висновку, що спірні правовідносини склались між позивачем та ТОВ «НВЦ Екострой+» через невиконання (неналежне виконання) договору та наслідків такого невиконання (неналежного виконання).
Враховуючи наведене, суд набув правильного висновку про відсутність підстав для задоволення вимог ОСОБА_1 до ТОВ «Науково виробничий центр «Екострой», ТОВ «Екострой і К» про стягнення коштів, набутих без достатньої правової підстави.
Доводи апеляційної скарги зведені лише до незгоди з висновком районного суду без наведення будь-яких обставин, які б ставили під сумнів набутий судом висновок або свідчили б про невірну оцінку судом доказів, які надані сторонами та невірне застосування законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Зазначений Висновок також звертає увагу на те, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
Таким чином, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 383 ЦПК України, Одеський апеляційний суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 24 січня 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених частиною 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий О.М. Таварткіладзе
Судді: Л.М. Вадовська
Є.С. Сєвєрова