Номер провадження: 11-сс/813/1598/25
Справа № 523/8793/25 1-кс/523/4905/25
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
22.09.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
за участі прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 та підозрюваної ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваної ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Пересипського районного суду м. Одеси від 01.08.2025, якою в межах к/п № 22025160000000097 від 07.02.2025 стосовно:
ОСОБА_8 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Бушинка Тиврівського р-ну Вінницької обл., громадянки України, депутата Таїровської селищної ради Одеського р-ну Одеської обл., зареєстрованої і проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
- підозрюваної у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 436-2 КК України, застосовано запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту до 30.09.2025
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин.
Оскарженою ухвалою слідчого судді задоволено клопотання начальника відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_9 та стосовно підозрюваної ОСОБА_8 застосовано запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту до 30.09.2025.
Обґрунтовуючи ухвалу, слідчий суддя виходив з наявності обґрунтованої підозри вчинення ОСОБА_8 інкримінованого її злочину, а також ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 не погодилася із оскаржуваною ухвалою, вважає її необґрунтованою та незаконною з огляду на те, що встановлені ризики, передбачені ст. 177 КПК України не доведені; слідчий суддя належним чином не дослідив докази, надані прокурором та не врахував наявність у підозрюваної хворого батька, який потребує догляду, а також рід її занять - діючий депутат, що потребує здійснення постійної діяльності задля забезпечення прав виборців.
За таких обставин захисник ОСОБА_7 просить скасувати оскаржувану ухвалу та винести нову, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту стосовно підозрюваної ОСОБА_8 .
В судовому засіданні захисник ОСОБА_7 та підозрювана ОСОБА_8 підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, натомість прокурор ОСОБА_6 заперечував щодо задоволення апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді, з'ясувавши позиції учасників провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали судового провадження, колегія суддів доходить наступних висновків.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Частина 1 ст. 404 КПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду 1-ої інстанції в межах апеляційної скарги.
Разом з тим, ч. 1 ст. 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
За наслідками апеляційного провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя зазначених вище вимог кримінального процесуального закону дотримався не в повній мірі з огляду на наступне.
За приписами ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий і прокурор; недостатність підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При розгляді зазначеного кримінального провадження у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» апеляційний суд застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Пунктами 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і практики ЄСПЛ передбачено, що обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до п. 219 рішення у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» від 21.04.2011, заява №42310/04, ЄСПЛ повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Оскільки в апеляційній скарзі захисник фактично не оспорює обґрунтованість підозри ОСОБА_8 за обставинами, які викладені у повідомленні про підозру, апеляційний суд не переглядає оскаржувану ухвалу в цій частині та констатує, що підозра ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 436-2 КК України на даному етапі є обґрунтованою та потребує подальшого розслідування.
За приписами ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
Частина 1 ст. 176 КПК України визначає перелік запобіжних заходів, які можуть бути застосовані, зокрема особисте зобов'язання; особиста порука; застава; домашній арешт; тримання під вартою.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 436-2 України, за вчинення якого передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років з конфіскацією майна або без такої, що є тяжким злочином відповідно до класифікації ст. 12 КК України.
Слідчий суддя, задовольняючи клопотання прокурора виходив з наявності підтверджених ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, з чим погоджується апеляційний суд, оскільки:
- санкція інкримінованої статті передбачає суворе покарання в разі доведення вчинення злочину підозрюваною; кримінальне провадження знаходиться на стадії зібрання необхідних доказів, при цьому повідомлення про підозру не є завершальним етапом досудового розслідування та не свідчить про здійснення всіх необхідних процесуальних дій та отримання необхідних доказів;
- за матеріалами к/п підозрюваною поширювались матеріали через соціальну мережу іншій особі, що підтверджує існування невстановленої особи, яка контактувала з підозрюваною, є учасником кримінального провадження та може бути допитана як свідок в разі потреби;
- оскільки поширення матеріалів мало епізодичний характер не виключено, що в ході досудового розслідування може бути отримана нова інформація щодо інкримінованого діяння, що безпосередньо може вплинути на подальшу кваліфікацію дій підозрюваної.
Наявність вказаних ризиків підтверджується доказами, наявними в матеріалах к/п, належність яких не була спростована в ході розгляду апеляційної скарги.
ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Апеляційний суд зауважує, що запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки обвинуваченого та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто в даному випадку, слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд мають зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Отже, з огляду на вище наведене апеляційний суд відхиляє доводи захисника щодо необґрунтованості ризиків в даному кримінальному провадженні.
В контексті доводів захисника щодо неналежного дослідження слідчим суддею доказів в к/п, апеляційний суд зауважує, що слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.
У справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23.10.1994 ЄСПЛ зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Разом з тим, при вирішенні питання щодо обрання виду запобіжного заходу та особливостей його застосування слідчий суддя не врахував рід діяльності підозрюваної ОСОБА_8 , яка є депутатом Таїровської селищної ради Одеського р-ну Одеської обл., що вимагає від неї постійного здійснення певних обов'язків (участь в засіданнях ради, постійних комісіях та органах влади, взаємодія з органами виконавчої влади, періодичне звітування, виконання рішень ради та її органів тощо), а сама робоча діяльність полягає в представленні інтересів територіальної громади, в тому числі захист їх прав.
Апеляційний суд звертає увагу, що специфіка інкримінованого діяння підозрюваній ОСОБА_8 , не обумовлює висновку про наявність підвищених ризиків за ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки вона раніше не судима, доказів її неправомірної поведінки органом досудового розслідування чи прокурором не надавалось, необхідність здійснення нею постійної діяльності як депутата Таїровської селищної ради Одеського р-ну Одеської обл. прокурором не спростовувалось, тому на переконання колегій суддів вказане свідчить про можливість застосування стосовно підозрюваної ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді домашнього арешту в межах строку досудового розслідування в період з 21 год до 6 год наступної доби.
Більш того, суд апеляційної інстанції враховує, що підозрювана ОСОБА_8 перебувала під цілодобовим домашнім арештом більше ніж 50 діб, не порушувала умови застосовного запобіжного заходу до неї протягом вказаного часу, що свідчить про її сумлінну поведінку та виконання обов'язків, покладених на неї слідчим суддею.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
З врахуванням вище наведеного, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга захисника підлягає частковому задоволенню, а ухвала слідчого судді - скасуванню з постановленням нової ухвали про часткове задоволення клопотання прокурора та застосування до ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді домашнього арешту в нічний час добиз покладенням на неї певних обов'язків передбачених ст. 194 КПК України.
Керуючись ст.ст. 24, 177, 182, 183, 194, 370, 404, 405, 407, 409, 411, 419, 422, 532, 615 КПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , в інтересах підозрюваної ОСОБА_8 - задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Пересипського районного суду м. Одеси від 01.08.2025, якою стосовно ОСОБА_8 , підозрюваної у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 436-2 КК України застосовано запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту до 30.09.2025 - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання начальника відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_9 - задовольнити частково.
Застосувати до ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваної у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 436-2 КК України запобіжний захід у виді домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 в межах строку досудового розслідування в період з 21 год до 6 год наступної доби.
Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на підозрювану ОСОБА_8 обов'язки:
- прибувати за викликом слідчого, прокурора, слідчого судді, суду;
- не відлучатися з Одеської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
- здати (за наявності) на зберігання до ГУ ДМС в Одеській обл. свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в'їзд в Україну.
- утримуватись від спілкування зі свідками, визначеними слідчим, у вказаному кримінальному провадженні.
Попередити підозрювану ОСОБА_8 про наслідки ухилення від покладених на неї обов'язків.
Строк дії ухвали Одеського апеляційного суду до 30.09.2025 включно.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4