25.09.25
22-ц/812/1650/25
Справа №479/668/25 Головуюча у 1-й інстанції Репушевська О. В.
Провадження № 22ц/812/1650/25 Доповідачка в апеляційній інстанції Ямкова О. О.
Іменем України
25 вересня 2025 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі:
головуючої судді: Ямкової О. О.,
суддів: Крамаренко Т. В., Локтіонової О. В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу
за апеляційною скаргою
ОСОБА_1 ,
подану від його імені адвокатом Кучерою Владиславом Людвиковичем,
на заочне рішення Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 4 червня 2025 року, ухваленого під головуванням судді Репушевської О. В. в залі суду в смт Криве Озеро Миколаївської області о 13 год 00 хв із складанням повного судового рішення у справі, за позовом
ОСОБА_2 до ОСОБА_1
про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини,
30 квітня 2025 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення з нього аліментів на утримання спільного малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частки заробітку(доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
В обґрунтування позову посилалася на те, що у період з 7 травня 2015 року по 28 лютого 2019 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем. Під час шлюбу у сторін народився син ОСОБА_4 , який проживає разом з нею та перебуває на її утриманні. Оскільки між сторонами не досягнуто згоди щодо добровільного відрахування відповідачем коштів на утримання дитини, позивачка змушена звернутись до суду із цим позовом.
Відзиву на позовну заяву не подано.
Ухвалою Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 4 червня 2025 року допущено заочний розгляд справи.
Заочним рішенням Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 4 червня року позов ОСОБА_2 задоволено, ухвалено про стягнення з ОСОБА_1 на її користь на утримання сина ОСОБА_4 аліменти в розмірі частки з усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 30 квітня 2025 року та до досягнення дитиною повноліття. Допущено негайне виконання рішення суду в межах платежу за 1 місяць.
Ухвалюючи рішення суд виходив з наявності підстав для задоволення позову, керуючись найкращими інтересами дитини та обов'язку батьків з її утримання.
19 червня 2025 року відповідач, діючи через свого представника ОСОБА_5 , звернувся з заявою про перегляд заочного рішення, мотивуючи її тим, що у зв'язку із несенням служби у Збройних Силах України перебуває в зоні бойових дій, а тому не був повідомлений про розгляд справи, що призвело до неврахування судом наявності у нього на утриманні ще двох дітей від іншої жінки: сина ОСОБА_6 , 2017 року народження, та доньки ОСОБА_7 , 2022 року народження. Вважав зазначене підставою для зміни рішення суду та стягнення з нього аліментів на утримання сина ОСОБА_3 у розмірі 1/6 частки від його доходу.
Ухвалою Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 17 липня 2025 року заяву ОСОБА_1 , подану від його імені представником ОСОБА_5 , залишено без задоволення.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 , діючи через свого представника ОСОБА_5 , посилаючись на порушення судом норм процесуального і матеріального права, з'ясування обставин справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про стягнення з відповідача аліментів на користь дитини в розмірі 1/6 частки від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Зазначав, що перебуває на військовій службі, тому не був обізнаним про розгляд справи та не мав можливості надати докази того, що заявлений позивачкою до стягнення розмір аліментів є завищеним та необґрунтованим, оскільки окрім спільної дитини з позивачкою, на утримання якої нею пред'явлено позов про стягнення аліментів, він має на утриманні ще двох малолітніх дітей, які народилися у нього від іншої жінки: син ОСОБА_6 , 2017 року народження, та донька ОСОБА_7 , 2022 року народження, а тому розмір стягуваних з нього аліментів за цим позовом не може перевищувати 1/6 частки від усіх видів його заробітку.
Також, внаслідок того, що він є військовослужбовцем, його дохід не є стабільно високим та його ледве вистачає на базові потреби сім'ї, оскільки дружина перебуває в декретній відпустці, та він один забезпечує сім'ю.
Крім того, ним добровільно надаються кошти на утримання дитини та забезпечення її базових потреб у різному розмірі, який жодного разу не був меншим, ніж встановлений законом прожитковий мінімум для дитини відповідного віку.
У відзиві на апеляційну скаргу позивачка, діючи через свого представника ОСОБА_8 , вважала її необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки твердження відповідача про порушення судом норм матеріального та процесуального права є безпідставними та ґрунтуються на внутрішньому переконанні відповідача. Так, стягнутий судом розмір аліментів у вигляді частки від його заробітку (доходу) є мінімальним гарантованим державою видом належного рівня життя для його дитини, що має забезпечувати фізичний, соціальний, духовний та моральний розвиток.
Також відповідачем не надано доказів, які б мали істотне значення для вирішення цієї справи, та ним наведені доводи, які мають бути предметом у іншому цивільному провадженні зі зменшення розміру аліментів, а тому оскарживши це рішення суду, відповідач обрав неправильний спосіб захисту.
Ухвалами колегії суддів Миколаївського апеляційного суду з розгляду цивільних справ від 29 серпня та 16 вересня 2025 року справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи у порядку спрощеного письмового провадження, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити із наступних підстав.
З матеріалів справи слідує, що на підставі ухвали судді Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 2 травня 2025 року відкрито провадження за позовом ОСОБА_2 . Постановлено про проведення розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено перше судове засідання на 4 червня 2025 року.
Відповідач ОСОБА_1 повідомлений про ці процесуальні дії за адресою, яка вказана позивачкою та за якою він не має реєстрації, внаслідок чого матеріали направлені судом отримані іншою особою (а.с.12). За зареєстрованим місцем проживання (а.с.10) відповідач належним чином судом не повідомлений (а.с.11-15).
В той же час відповідач зазначає, що не був і не міг бути обізнаним про розгляд справи та ухвалення рішення, оскільки перебуває на військовій службі (а.с.13, 19-24, 28, 32)
За частиною 5 статті 128 ЦПК України судова повістка про виклик особи повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання.
Процесуальне порушення, яке допущено судом першої інстанції щодо належного повідомлення учасника справи про дату, час і місце судового засідання, за положеннями пункту 3 частини 3 статті 376 ЦПК України є обов'язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового.
Оскільки судом першої інстанції під час розгляду справи за позовом пред'явленим до ОСОБА_1 допущено процесуальне порушення щодо належного повідомлення відповідача про дату та час слухання його справи за зареєстрованим місцем проживання, то це на думку колегії суддів є обов'язковою підставою для скасування заочного рішення суду з ухваленням нового про часткове задоволення позовних вимог, враховуюче наступне.
З матеріалів справи встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 7 травня 2015 року, який розірвано на підставі рішення Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 28 лютого 2019 року (а.с.5).
Під час шлюбу, ІНФОРМАЦІЯ_2 , у сторін народився син ОСОБА_4 (а.с.7), який проживає з позивачкою, що не оспорюється сторонами.
Позивачка ОСОБА_2 утримує дитину та забезпечує її всебічний та гармонійний розвиток, але відомостей про свої доходи та наявність у неї будь-якого майна нею не надано.
Відповідач проживає окремо від спільної з позивачкою дитини, є військовослужбовцем, перебуває з 17 серпня 2023 року в іншому зареєстрованому шлюбі та має на утриманні інших двох малолітніх дітей, які народилися від іншої жінки: сина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та доньку ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.13, 28, 30, 31).
За витягом із особового банківського рахунку в період з вересня 2024 року по квітень 2025 року відповідачем самостійно і добровільно щомісячно перераховано кошти із призначенням платежу «на дитину» у різних сумах від 1000 грн до 4000 грн (а.с.33-34).
Тому, вказуючи, що між сторонами не досягнуто згоди щодо розміру та порядку утримання спільного сина, позивачка звернулася до суду із цим позовом про стягнення аліментів на утримання сина ОСОБА_3 у розмірі частини від усіх видів доходу відповідача.
Відповідач, в свою чергу, не оспорюючи свій обов'язок утримувати спільну дитину, посилався на визначення розміру цих аліментів, виходячи із свого сімейного та майнового стану на час звернення позивачки до суду.
У частині 1 статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до частин 1-2 статті 27 Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
За змістом статей 150, 180 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Тому за положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Отже, виходячи із змісту статей 180, 183 СК України та встановлених колегією суддів обставин слід дійти висновку, що з відповідача підлягають стягненню аліменти на утримання малолітнього сина в частині від його доходу.
При визначенні розміру аліментів, що підлягають стягненню на утримання малолітнього ОСОБА_3 , слід виходити з рівних обов'язків батьків утримувати спільну дитину до повноліття, та обставини, передбачені статтею 182 СК України, а саме: наявність у відповідача іншої родини та двох малолітніх утриманців: сина ОСОБА_6 та доньки ОСОБА_7 , а також те, що ОСОБА_1 є працездатним, проходить службу, де отримує достатнє грошове забезпечення.
Враховуючи викладене колегія суддів вважає за потрібне визначити розмір аліментів в 1/6 частці від доходів відповідача, який є не лише таким, що значно перевищує встановлений Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а ще є достатнім для належного розвитку дитини 2015 року народження, з огляду на рівні права батьків з його виховання та утримання, а також рівні права усіх дітей відповідача на справедливе та співмірне утримання.
Доводи позивачки у відзиві на апеляційну скаргу стосовно відсутності підстав для зменшення розміру аліментів, що стягнутий судом із застосуванням судової практики у цих правовідносинах, є помилковим тлумаченням, як норм матеріального права, так і обставин справи, оскільки аліменти на утримання малолітнього ОСОБА_3 у судовому порядку позивачкою, як стягувачкою, визначаються вперше, а їх розмір відповідачем вперше оспорюється саме в цьому позовному провадженні.
За такого позов ОСОБА_2 слід задовольнити частково та стягнути з відповідача ОСОБА_1 на її користь аліменти на утримання спільного сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/6 частки від усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 30 квітня 2025 року і до повнолітня дитини.
У зв'язку зі скасуванням судового рішення, у відповідності до статті 141 ЦПК України з відповідача на користь держави слід стягнути судових збір за розгляд справи в суді першої інстанції в сумі 1 211 грн 20 коп.
Керуючись статтями 367-369, 374, 376, 382 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану від його імені представником ОСОБА_5 , задовольнити.
Заочне рішення Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 4 червня 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_2 ,зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/6 частки від усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 30 квітня 2025 року і до повнолітня дитини.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь держави судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції у розмірі 1 211 грн 20 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів, у випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України.
Головуюча О. О. Ямкова
Судді Т. В. Крамаренко
О. В. Локтіонова