Справа № 456/1567/24 Головуючий у 1 інстанції: Бучківська В. Л.
Провадження № 22-ц/811/1793/25 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.
23 вересня 2025 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Ніткевича А.В.,
суддів: Бойко С.М., Копняк С.М.,
секретаря Марко О.Р.
з участю представника апелянта Пилипів О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Львівського апеляційного суду у м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Пилипів Ольги Василівни на ухвалу Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 30 жовтня 2024 року в складі судді Бучківської В.Л. у справі за клопотанням адвоката Крушельницької Уляни Осипівни, подане в інтересах ОСОБА_2 , про визнання та надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду, що підлягає примусовому виконанню,-
встановив:
15.03.2024 адвокат Крушельницька У.О. звернулася до суду в інтересах ОСОБА_2 , заінтересована особа ОСОБА_1 про визнання та надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду.
Вимоги обгрунтовує тим, що рішенням Районного Суду Праги 3 у справі опіки над неповнолітньою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в особі Муніципального округу Прага 3 з юридичною адресою Управління Муніципального округу Прага 3 як конфліктний опікун, дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за заявою матері врегулювати обов'язки, також на період після розлучення батьків стосовно неповнолітнього, затверджено батьківську угоду, за якою:
1. Неповнолітня ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 була довірена на виховання матері на період після розірвання шлюбу батьків;
2. Батько зобов'язується сплачувати аліменти на утримання неповнолітньої дитини, починаючи з 01 вересня 2008 року і починаючи з дня винесення остаточного рішення суду про розірвання шлюбу батьків неповнолітньої дитини в розмірі 3000 чеських крон щомісячно;
3. Аліменти сплачуються щомісячно наперед матері, обов'язково до 15 числа кожного місяця;
4. Батько зобов'язується не пізніше 30 червня 2009 року сплатити матері заборгованість по аліментах за період з 1 вересня 2008 року по 30 квітня 2009 року в сумі 4241 крон;
5. Жоден із учасників не має права на відшкодування судових витрат.
22.07.2021 районний суд Праги 3 видав підтвердження про доручення та забезпечення виконання судового рішення для цілей вимагання виплати на дітей з-за кордону про право на аліменти ОСОБА_7 , якій були встановлені регулярні аліменти в розмірі 3000 крон на місяць з 15.06.2009 та нарахований аліментний борг на суму 4241 крон за період з 01.09.2008 по 30.04.2009.
З довідки про навчання студента вищого навчального закладу виданого 24.10.2023 Вищим навчальним закладом «NEWTON Uniwersiti» (місцезнаходження якого м.Прага-4, вул. 5.Квєтна 1640/65, поштовий індекс 140 21), ОСОБА_6 є студенткою 1-го курсу даного навчального закладу з 01.09.2023 по 31.08.2024, тому ОСОБА_6 має право на отримання визначеної районним судом Прага 3 аліментів в розмірі 3000 крон на місяць з 15.06.2009 по 25.09.2021, тобто досягнення повноліття, з 01.09.2023 по ІНФОРМАЦІЯ_4 на час навчання у вищому навчальному закладі та нарахований аліментний борг 4241 крон за період з 01.09.2008 по 30.04.2009.
У зв'язку з тим, що ОСОБА_6 проживає у Республіці Чехія, суд якої ухвалив рішення про стягнення аліментів в її користь з боржника, її батька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , житель с. Заплатин Стрийського району Львівської області Україна, згідно ст. 462 ЦПК України рішення іноземного суду визнається в Україні, якщо його визнання та виконання, передбачене міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України або за принципом взаємності. Просила клопотання задовольнити.
Оскаржуваною ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 30 жовтня 2024 року клопотання адвоката Крушельницької Уляни Осипівни, подане в інтересах ОСОБА_2 про визнання та надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду, що підлягає примусовому виконанню задоволено.
Надано дозвіл на примусове виконання на території України судового рішення Районного суду Праги 3 від 15 червня 2009, справа №10 Nc 6/2009-63, 10P і Nc 98/2009, 10P i Nc 151/2009, прийняте у особі одноособового судді Магістра Дани Пернетової у справі опіки над неповнолітньою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в особі Муніципального округу Прага 3 з юридичною адресою Управління Муніципального округу Прага 3 як конфліктний опікун, дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаючої на адресі: Прага 3, у Віноградске немоцніце 10 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживаючого там само, для доставки за адресою АДРЕСА_1 , за заявою матері врегулювати обов'язки також на період після розлучення батьків.
Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на утримання дочки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 3 000 чеських крон на місяць, що згідно офіційного курсу НБУ становить 5 274 (п'ять тисяч двісті сімдесят чотири) грн. 60 коп. за період з 15 червня 2009 року по 25 вересня 2021 року, тобто до досягнення повноліття, 3 000 чеських крон на місяць, що згідно офіційного курсу НБУ становить 5 274 (п'ять тисяч двісті сімдесят чотири) грн. 60 коп., на період навчання у вищому навчальному закладі з 01 вересня 2023 року по 31 серпня 2024 року та нарахований аліментний борг 4 241 чеських крон, що згідно офіційного курсу НБУ становить 7 456 (сім тисяч чотириста п'ятдесят шість) грн. 53 коп.
Ухвалу суду оскаржила представник ОСОБА_1 - адвокат Пилипів О.В., вважає ухвалу незаконною, такою, що підлягає скасуванню через неправильне застосування норм матеріального права.
Зазначає, що про розгляд справи в Стрийському міськрайонному суді Львівської області ОСОБА_1 не було відомо, оскільки з 29.04.2022 по даний час він перебуває на військовій службі у в/ч НОМЕР_1 у АДРЕСА_2 .
Зазначає, що рішення Районного суду Праги 3 від 15 червня 2009 року, яким затверджено батьківську угоду про стягнення аліментів та заборгованості по таких, набрало законної сили 15 червня 2009 року.
Таким чином, відповідно до ст. 463 ЦПК України зазначене рішення іноземного суду мало бути пред'явлене до примусового виконання в Україні в частині стягнення боргу по аліментах за період з 01 вересня 2008 року по 30 квітня 2009 року в сумі 4241 крон (який мав бути сплачений не пізніше 30 червня 2009 року) - протягом трьох років з дня набрання рішенням законної сили, в частині стягнення періодичних платежів - до досягнення дитиною повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_6 з погашенням заборгованості лише за останні три роки.
22.07.2021 Районний суд Праги 3 видав підтвердження про доручення та забезпечення виконання судового рішення для цілей вимагання виплати на дітей з-за кордону про право на аліменти ОСОБА_7 , якій були встановлені регулярні аліменти в розмірі 3000 крон на місяць з 15.06.2009 та нарахований борг на суму 4241 крон за період з 01.09.2008 по 30.04.2009.
Покликається на укладений між Україною та Чеською Республікою Договір про правову допомогу в цивільних справах, який ратифіковано ЗУ «Про ратифікацію договору між Україною та Чеською Республікою Договір про правову допомогу в цивільних справах»№ 2927-ІІІ від 10.01.2002.
Відповідно до ч. 1 ст. 54 цього Договору - у визнанні та виконанні рішення на території другої Договірної Сторони може бути відмовлено, якщо у тій же справі між тими ж сторонами існує чинне рішення суду тієї Договірної Сторони, на території якої це рішення має бути визнане і виконане, або між тими ж сторонами з тих же підстав раніше була порушена справа в органах юстиції тієї Договірної Сторони, на території якої це рішення має бути визнане і виконане.
Згідно із ст. 22 Конвенції про міжнародне стягнення аліментів на дітей та інших видів сімейного утримання у визнанні та виконання рішення може бути відмовлено, якщо рішення є несумісним з рішенням, винесеним між тими самими сторонами та про той самий предмет або в запитуваній державі, або в іншій державі, якщо це останнє рішення відповідає умовам, необхідним для визнання та виконання в запитуваній державі.
Так, рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 06 жовтня 2014 року у справі № 456/3539/14 задоволено позов ОСОБА_8 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дочки ОСОБА_9 2003 року народження, в твердій грошовій сумі в розмірі 700 грн. щомісячно, починаючи з 02.09.2014 до досягнення дитиною повноліття.
Рішення набрало законної сили 17.10.2014.
Крім цього, клопотання про визнання та надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду, яке подане 15 березня 2024 року містить вимогу про стягнення аліментів на повнолітню дочку, яка навчається, однак рішення іноземного суду не містить такого зобов'язання.
Також зазначає, що Україною зроблено застереження щодо застосування Конвенції про міжнародне стягнення аліментів на дітей та інших видів сімейного утримання, а саме стосовно підпункту а пункту 1, лише до осіб, які не досягли 18-річного віку.
Поряд з цим, іншого рішення про утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання немає.
Таким чином, клопотання про визнання та надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду, не підлягає задоволенню з підстав пропущення стоку для пред'явлення рішення іноземного суду до примусового виконання в Україні, наявності іншого чинного рішення про стягнення аліментів на неповнолітню дитину, ухваленого в Україні та відсутності рішення про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання.
Просить скасувати ухвалу Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 30.10.2024 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні клопотання.
23.06.2025 на адресу апеляційного суду надійшов відзив представника ОСОБА_10 на апеляційну скаргу, зазначає, що до скарги не додано документів про надання утримання дочки ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_1 . При цьому, інші обставини, на якій звернуто увагу в апеляційній скаргі, були враховані судом першої інстанції, тому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а оскаржувану ухвалу залишити без змін.
В судовому засіданні представник апелянта ОСОБА_12 апеляційну скаргу підтримала, в обґрунтування надала пояснення, аналогічні доводам скарги.
Заявниця ОСОБА_13 та її представник ОСОБА_10 будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, в судове засідання не прибули, не повідомили про причину неявки.
На переконання колегії суддів, матеріалів справи достатньо для розгляду справи по суті, а тому вважає за можливе відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України розглядати справу за відсутності осіб, що не з'явилися.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта ОСОБА_12 на підтримання доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, межі та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, виходячи з такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК України).
Відповідно до ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Укладення міжнародних договорів, які суперечать Конституції України, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції України.
Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору України.
Згідно із ст. 1 Закону України «Про міжнародне приватне право» визнання рішення іноземного суду - це поширення законної сили рішення іноземного суду на територію України в порядку, встановленому законом.
Відповідно до ст. 81 Закону України «Про міжнародне приватне право», в Україні можуть бути визнані та виконані рішення іноземних судів у справах, що виникають з цивільних, трудових, сімейних та господарських правовідносин, вироки іноземних судів у кримінальних провадженнях у частині, що стосується відшкодування шкоди та заподіяних збитків, а також рішення іноземних арбітражів та інших органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних і господарських справ, що набрали законної сили.
Згідно із ст. 82 ЗУ «Про міжнародне приватне право», визнання та виконання рішень, визначених у статті 81 цього Закону, здійснюється у порядку, встановленому законом України.
Постановляючи оскаржувану ухвалу про визнання та надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду,суд першої інстанції виходив з того, що між Україною та Чеською Республікою укладено Договір про правову допомогу в цивільних справах, який ратифіковано Законом України «Про ратифікацію Договору між Україною та Чеською Республікою про правову допомогу в цивільних справах» № 2927-III від 10.01.2002.
Крім цього, згідно із Законом України «Про ратифікацію Конвенції про міжнародне стягнення аліментів на дітей та інших видів сімейного утримання» Верховна Рада України ратифікувала Конвенцію про міжнародне стягнення аліментів на дітей та інших видів сімейного утримання, вчинену 23 листопада 2007 року у м. Гаазі (додається), яка набирає чинності для України у перший день місяця, що настає після закінчення тримісячного строку після передачі Україною на зберігання її ратифікаційної грамоти, з такими заявами і застереженнями, щодо зобов'язань про утримання, що виникають з відносин між батьками та дитиною, стосовно особи віком до 18 років.
Відповідно до статті 63 Конвенції Україна заявляє, що буде поширювати застосування розділів V та VIII Конвенції на стягнення утримання, зокрема, з батьків на повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання, до досягнення ними 23 років.
Таким чином, згідно цього закону, стягнення аліментів не може бути абсолютним, оскільки зобов'язання по сплаті аліментів припиняється у випадку досягнення дитиною 18 років або до закінчення навчання, тобто до 23 років.
Зважаючи на те, що на момент звернення до суду з клопотанням ОСОБА_14 виповнився 21 рік, при цьому, з довідки про навчання студента вищого навчального закладу, виданої 24.10.2023 Вищим навчальним закладом «NEWTON Uniwersiti» (місцезнаходження якого м.Прага-4, вул. 5.квєтна 1640/65, поштовий індекс 140 21, ОСОБА_6 є студенткою 1-го курсу даного навчального закладу з 01.09.2023 по 31.08.2024, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду, оскільки таке відповідає вимогам статті 466 ЦПК України, до нього доданий перелік необхідних документів та відсутні підстави передбачені статтею 468 ЦПК України для відмови у задоволенні клопотання, тому рішення Районний суд Праги 3 від 15 червня 2009 року підлягає примусовому виконання на території України.
На момент вирішення клопотання, станом на 30.10.2024, відповідно до інформації розміщеної на сайті Національного банку України 1 чеської крони становить еквівалент 1,7582 гривень.
Таким чином, суд стягнув аліменти на утримання дочки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 3 000 чеських крон на місяць, що згідно офіційного курсу НБУ становить 5 274 (п'ять тисяч двісті сімдесят чотири) грн. 60 коп. за період з 15 червня 2009 року по 25 вересня 2021 року, тобто до досягнення повноліття, цей самий розмір аліментів, на період навчання у вищому навчальному закладі з 01 вересня 2023 року по 31 серпня 2024 року та нарахований аліментний борг 4 241 чеських крон, що згідно офіційного курсу НБУ становить 7 456 (сім тисяч чотириста п'ятдесят шість) грн. 53 коп.
Колегія суддів не може погодитися з такими висновками місцевого суду, виходячи з такого.
Відповідно до статті 462 ЦПК України рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних справ) визнаються та виконуються в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності.
У разі, якщо визнання та виконання рішення іноземного суду залежить від принципу взаємності, вважається, що він існує, оскільки не доведено інше.
Згідно із вимогами статті 463 ЦПК України рішення іноземного суду може бути пред'явлено до примусового виконання в Україні протягом трьох років з дня набрання ним законної сили, за винятком рішення про стягнення періодичних платежів, яке може бути пред'явлено до примусового виконання протягом усього строку проведення стягнення з погашенням заборгованості за останні три роки.
Частиною першою статті 464 ЦПК передбачено, що питання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду розглядається судом за місцем проживання (перебування) або місцезнаходженням боржника.
Згідно із частиною першою статті 465 ЦПК України клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду подається до суду безпосередньо стягувачем (його представником) або відповідно до міжнародного договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, іншою особою (її представником).
За змістом частин першої та другої статті 466 ЦПК України клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду подається у письмовій формі і повинно містити:
1) ім'я (найменування) особи, що подає клопотання, зазначення її місця проживання (перебування) або місцезнаходження;
2) ім'я (найменування) боржника, зазначення його місця проживання (перебування), його місцезнаходження чи місцезнаходження його майна в Україні;
3) мотиви подання клопотання.
До клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду додаються документи, передбачені міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до вимог частини шостої статті 467 ЦПК України за наслідками розгляду поданих документів та вислухавши пояснення сторін, суд постановляє ухвалу про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду або про відмову в задоволенні з цього питання.
Частиною восьмою статті 467 ЦПК України визначено, якщо в рішенні іноземного суду суму стягнення зазначено в іноземній валюті, суд, який розглядає це клопотання, визначає суму в національній валюті за курсом Національного банку України на день постановлення ухвали.
Підстави для відмови в задоволенні клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду передбачені статтею 468 ЦПК України.
За приписами статті 468 ЦПК України клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду не задовольняється у випадках, передбачених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Якщо міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, такі випадки не передбачено, у задоволенні клопотання може бути відмовлено:
1) якщо рішення суду за законодавством держави, на території якої воно постановлено, не набрало законної сили;
2) якщо сторона, стосовно якої постановлено рішення іноземного суду, була позбавлена можливості взяти участь у судовому процесі через те, що їй не було належним чином і вчасно повідомлено про розгляд справи;
3) якщо рішення ухвалене у справі, розгляд якої належить виключно до компетенції суду або іншого уповноваженого відповідно до закону органу України;
4) якщо ухвалене рішення суду України у спорі між тими самими сторонами, з того самого предмета і на тих самих підставах, що набрало законної сили, або якщо у провадженні суду України є справа у спорі між тими самими сторонами, з того самого предмета і на тих самих підставах, яка порушена до часу відкриття провадження у справі в іноземному суді;
5) якщо пропущено встановлений міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та цим Кодексом строк пред'явлення рішення іноземного суду до примусового виконання в Україні;
6) якщо предмет спору за законами України не підлягає судовому розгляду;
7) якщо виконання рішення загрожувало б інтересам України;
8) якщо раніше в Україні було визнано та надано дозвіл на виконання рішення суду іноземної держави у спорі між тими самими сторонами, з того самого предмета і на тих самих підставах, що і рішення, що запитується до виконання;
9) в інших випадках, встановлених законами України.
Як роз'яснено у п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24.12.1999 року «Про практику розгляду судами клопотань про визнання й виконання рішень іноземних судів та арбітражів і про скасування рішень, постановлених у порядку міжнародного комерційного арбітражу на території України», клопотання про визнання й виконання рішень іноземних судів (арбітражів) суд розглядає у визначених ними межах і не може входити в обговорення правильності цих рішень по суті, вносити до останніх будь-які зміни.
Відповідно до ст. 465 ЦПК України клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду подається до суду безпосередньо стягувачем (його представником) або, відповідно до міжнародного договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, іншою особою (її представником). Якщо міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, передбачено подання клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду через органи державної влади України, суд приймає до розгляду клопотання, що надійшло через орган державної влади України.
Згідно зі ст. 466 ЦПК України клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду подається у письмовій формі і повинно містити: 1) ім'я (найменування) особи, що подає клопотання, зазначення її місця проживання (перебування) або місцезнаходження; 2) ім'я (найменування) боржника, зазначення його місця проживання (перебування), його місцезнаходження чи місцезнаходження його майна в Україні; 3) мотиви подання клопотання.
Якщо міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, не визначено перелік документів, що мають додаватися до клопотання, або за відсутності такого договору, до клопотання додаються такі документи: 1) засвідчена в установленому порядку копія рішення іноземного суду, про примусове виконання якого подається клопотання; 2) офіційний документ про те, що рішення іноземного суду набрало законної сили (якщо це не зазначено в самому рішенні); 3) документ, який засвідчує, що сторона, стосовно якої постановлено рішення іноземного суду і яка не брала участі в судовому процесі, була належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи; 4) документ, що визначає, в якій частині чи з якого часу рішення іноземного суду підлягає виконанню (якщо воно вже виконувалося раніше); 5) документ, що посвідчує повноваження представника (якщо клопотання подається представником); 6) засвідчений відповідно до законодавства переклад перелічених документів українською мовою або мовою, передбаченою міжнародними договорами України.
Згідно із ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Між Україною та Чеською Республікою укладено Договір про правову допомогу в цивільних справах, який ратифіковано Законом України «Про ратифікацію Договору між Україною та Чеською Республікою про правову допомогу в цивільних справах» №2927-III від 10.01.2002.
Для цілей цього Договору розуміється, що цивільними вважаються такі справи, які виникають із цивільних, трудових, сімейних і комерційних правовідносин.
За статтею 15 Договору, органи юстиції Договірних Сторін надаватимуть одна одній
допомогу при з'ясуванні адрес та інших даних таким чином:
a) якщо адреса особи, яку потрібно допитати або вручити їй документ, наведена неправильно або неточно, орган юстиції запитуваної Договірної Сторони, по можливості, з'ясовуватиме точну адресу;
b) якщо до органу юстиції однієї Договірної Сторони подано заяву про стягнення аліментів із особи, яка проживає або перебуває на території другої Договірної Сторони, відповідний орган юстиції останньої на підставі запиту надає допомогу для з'ясування місця роботи цієї особи, джерел і розміру її доходів відповідно до законодавства запитуваної Договірної Сторони.
В свою чергу, 20 червня 1956 року у Ньою-Йорку, з метою спрощення стягнення аліментів, на які особа, що перебуває на території однієї з Договірних Сторін, заявляє своє право, з іншої особи, яка підпадає під юрисдикцію іншої Договірної Сторони була підписана Конвенція про стягнення аліментів за кордоном (далі Конвенція), яка 20 липня 2006 року була ратифікована Верховною Радою України та19 жовтня 2006 року набула чинності для України.
Зазначена Конвенція застосовується у відносинах України з країнами, які її підписали, серед яких є і Чехія.
Наказом Міністерства юстиції України № 121/5 від 29 грудня 2006 року затверджено Інструкцію про виконання в Україні Конвенції про стягнення аліментів за кордоном (далі Інструкція).
Ця Інструкція визначає спрощену процедуру стягнення аліментів на дитину або утримання на іншого члена сім'ї згідно з Конвенцією у відносинах з такими державами, які є її сторонами: Австралія, Алжир, Аргентина, Барбадос, Бельгія, Білорусь, Боснія і Герцеговина, Бразилія, Буркіна-Фасо, Ватикан, Великобританія, Гаїті, Гватемала, Греція, Данія, Еквадор, Естонія, Ізраїль, Ірландія, Іспанія, Італія, Кабо-Верде, Казахстан, Кіпр, Киргизстан, Колумбія, Німеччина, Ліберія, Люксембург, Македонія, Мексика, Молдова, Монако, Марокко, Нігер, Нідерланди, Нова Зеландія, Норвегія, Пакистан, Польща, Португалія, Румунія, Сейшели, Сербія, Словаччина, Словенія, Суринам, Туніс, Туреччина, Уругвай, Угорщина, Філіппіни, Фінляндія, Франція, Хорватія, Центральноафриканська Республіка, Чехія, Чилі, Швейцарія, Швеція, Шрі-Ланка (далі - Договірні Сторони).
За змістом пункту 15 Інструкції клопотання про визнання і виконання рішення іноземного суду про стягнення аліментів з відповідача (боржника), який проживає в Україні, оформлюється позивачем (стягувачем) або уповноваженою ним особою у письмовій формі та з урахуванням статті 394 Цивільного процесуального кодексу України і повинно містити:
а) повне ім'я позивача, дату народження, громадянство, місце проживання (перебування) або місцезнаходження, місце роботи, а також ім'я й адресу законного представника позивача, а у відповідних випадках - повне ім'я і дату народження особи, на утримання якої стягуються аліменти;
б) повне ім'я відповідача, дату народження, громадянство та, наскільки це відомо позивачеві, його адреси протягом останніх п'яти років, і рід занять, його місцезнаходження чи місцезнаходження його майна в Україні;
в) мотиви подання клопотання, а також будь-яку іншу інформацію, зокрема про фінансовий та сімейний стан позивача й відповідача.
До клопотання додаються такі документи:
а) засвідчена в установленому порядку копія рішення іноземного суду, про примусове виконання якого подається заява;
б) офіційний документ про те, що рішення іноземного суду набрало законної сили (якщо це не зазначено в самому рішенні);
в) документ, який засвідчує, що сторона, стосовно якої постановлено рішення іноземного суду і яка не брала участі в судовому процесі, була належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи;
г) документ, що визначає, у якій частині чи з якого часу рішення іноземного суду підлягає виконанню (якщо воно вже виконувалося раніше);
ґ) документ, що посвідчує повноваження представника позивача (якщо заява подається представником);
д) фотокартка позивача та, по можливості, фотокартка відповідача;
е) довіреність на уповноваження Міністерства юстиції України представляти інтереси стягувача у справі про стягнення аліментів.
Разом із заявою надсилається засвідчений переклад усіх матеріалів на українську мову.
Відповідно до пункту 18 Інструкції питання про стягнення аліментів або про визнання і виконання рішення про стягнення аліментів на користь особи, що проживає за кордоном, в Україні вирішується з урахуванням Цивільного процесуального кодексу України та Закону України "Про міжнародне приватне право".
Як вбачається з матеріалів справи, згідно із свідоцтвом про народження від 10.07.2003 ОСОБА_1 та ОСОБА_8 записані батьками ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 15).
15 червня 2009 року Районний суд Праги 3 вирішив в особі одноособового судді Магістра Дани Пернетової у справі опіки над неповнолітньою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в особі Муніципального округу Прага 3 з юридичною адресою Управління Муніципального округу Прага 3 як конфліктний опікун, дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаючої на адресі: Прага 3, у Віноградске немоцніце 10 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживаючого там само, для доставки за адресою АДРЕСА_1 , за заявою матері врегулювати обов'язки також на період після розлучення батьків стосовно неповнолітньої, затвердити наступну батьківську угоду:
І. Неповнолітня ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 була довірена на виховання матері на період після розірвання шлюбу батьків.
ІІ. Батько зобов'язується сплачувати аліменти на утримання неповнолітньої дитини починаючи з 1 вересня 2008 року і починаючи з дня винесення остаточного рішення суду про розірвання шлюбу батьків неповнолітньої дитини в розмірі 3000 чеських крон щомісячно.
ІІІ. Аліменти сплачуються щомісяця наперед, матері, обов'язково до 15 числа кожного місяця.
IV. Батько зобов'язується не пізніше 30 червня 2009 року сплатити матері заборгованість по аліментах за період з 1 вересня 2008 року по 30 квітня 2009 року в сумі 4241 крон.
V. Жоден із учасників не має права на відшкодування судових витрат.
Судове рішеня набрало законної сили 15.06.2009 (а.с. 4, 6-8).
Згідно із постановою Районного суду Праги 3 від 12.11.2021 апеляції проти цієї ухвали не прийнято (а.с. 9-10)
22.07.2021 районний суд Праги 3 видав підтвердження про доручення та забезпечення виконання судового рішення для цілей вимагання виплати на дітей з-за кордону про право на аліменти ОСОБА_7 , якій були встановлені регулярні аліменти в розмірі 3000 крон на місяць з 15.06.2009 та нарахований аліментний борг на суму 4241 крон за період з 01.09.2008 по 30.04.2009 (а.с. 14).
Відповідно до довідки про навчання студента вищого навчального закладу, виданої 24.10.2023 Вищим навчальним закладом «NEWTON Uniwersiti» (місцезнаходження якого м.Прага-4, вул. 5.квєтна 1640/65, поштовий індекс 140 21, ОСОБА_6 є студенткою 1-го курсу даного навчального закладу з 01.09.2023 по 31.08.2024, навчається по акредитованій бакалаврській програмі з Економіки та менеджменту (а.с. 19).
Враховуючи наведене, колегія суддів розділяє доводи апеляційної скарги та знаходить підставними такі в частині відсутності рішення про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, оскільки про таке не йдеться у рішенні Районного суду Праги 3від 15 червня 2009 року.
Разом з тим, у статті 468 ЦПК України визначені підстави для відмови у задоволенні клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду, за якими клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду не задовольняється у випадках, передбачених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, такі випадки не передбачено, у задоволенні клопотання може бути відмовлено, зокрема, якщо раніше ухвалене рішення суду України у спорі між тими самими сторонами, з того самого предмета і на тих самих підставах, що набрало законної сили, або якщо у провадженні суду України є справа у спорі між тими самими сторонами, з того самого предмета і на тих самих підставах, яка порушена до часу відкриття провадження у справі в іноземному суді.
Відповідно до ч. 1 ст. 54 цього Договору про правову допомогу в цивільних справах між Україною та Чеською Республікою - у визнанні та виконанні рішення на території другої Договірної Сторони може бути відмовлено, якщо у тій же справі між тими ж сторонами існує чинне рішення суду тієї Договірної Сторони, на території якої це рішення має бути визнане і виконане, або між тими ж сторонами з тих же підстав раніше була порушена справа в органах юстиції тієї Договірної Сторони, на території якої це рішення має бути визнане і виконане.
Згідно із ст. 22 Конвенції про міжнародне стягнення аліментів на дітей та інших видів сімейного утримання, ратифікованої Україною 11.01.2013 у визнанні та виконанні рішення може бути відмовлено, якщо: a) визнання та виконання рішення є очевидно несумісним з основами правопорядку («ordre public») запитуваної держави; b) рішення було отримано шляхом шахрайства у зв'язку з процесуальними питаннями; c) провадження між тими самими сторонами про той самий предмет триває в органі запитуваної держави, і таке провадження було розпочато раніше; d) рішення є несумісним з рішенням, винесеним між тими самими сторонами та про той самий предмет або в запитуваній державі, або в іншій державі, якщо це останнє рішення відповідає умовам, необхідним для визнання та виконання в запитуваній державі; e) у справі, у якій відповідач або не з'явився, або не був представлений у провадженні в державі походження: i) коли закон держави походження передбачає повідомлення про провадження, відповідач не був належним чином повідомлений про провадження та не мав можливості бути заслуханим або коли закон держави походження не передбачає повідомлення про провадження, відповідач не був належним чином повідомлений про рішення та не мав можливості оскаржити або подати апеляцію на підставі неправильного встановлення обставин справи та застосування закону, або f) рішення було прийнято в порушення статті 18.
Таким чином, наявність рішення суду України, як Договірної Сторони, у спорі між тими самими сторонами, з того самого предмета і на тих самих підставах, що набрало законної сили є підставою для відмови у задоволенні клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду.
З долучених документів до апеляційної скарги вбачається, що рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 06 жовтня 2014 року у справі № 456/3539/14 задоволено частково позов ОСОБА_8 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дочки ОСОБА_9 2003 року народження, в твердій грошовій сумі в розмірі 700 грн. щомісячно, починаючи з 02.09.2014 до досягнення дитиною повноліття.
Рішення не оскаржувалося та набрало законної сили 17.10.2014 (а.с. 98-99).
Постановою заступника начальника Стрийського міськрайонного управління юстиції від 28.11.2014 відкрито ВП № 45642199 з виконання виконавчого листа № 456/3539/14 від 20.11.2014 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_8 аліментів на утримання малолітньої дочки ОСОБА_9 2003 року народження, в твердій грошовій сумі в розмірі 700 грн. щомісячно, починаючи з 02.09.2014 до досягнення дитиною повноліття (а.с. 100).
Враховуючи наведене, між сторонами у справі наявне судове рішення, зокрема України, як Договірної Сторони, яке перебуває на стадії виконання.
Окрему увагу колегія суддів звертає на те, що рішення Районного суду Праги 3 від 15 червня 2009 року, яким затверджено батьківську угоду про стягнення аліментів та заборгованості по таких, набрало законної сили 15 червня 2009 року, відтак слідуючи ст. 463 ЦПК України зазначене рішення іноземного суду могло бути пред'явлене до примусового виконання в Україні в частині стягнення боргу по аліментах за період з 01 вересня 2008 року по 30 квітня 2009 року в сумі 4241 крон (який мав бути сплачений не пізніше 30 червня 2009 року) - протягом трьох років з дня набрання рішенням законної сили, тобто не пізніше травня 2012 року, що стосується стягнення періодичних платежів - до досягнення дитиною повноліття, тобто в цій частині до 25.09.2021 з погашенням заборгованості лише за останні три роки.
Натомість, клопотання про визнання та надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду, подано лише у березні 2024 року.
Зважаючи на зазначене, колегія суддів вимушена констатувати також і пропуск процесуального строку на вчинення відповідної дії, що є окремою підставою згідно із п. 5 ч. 2 ст. 468 ЦПК України для відмови у задоволенні клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду.
Підсумовуючи, колегія суддів приходить висновку, що клопотання про визнання та надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду, не підлягає задоволенню з підстав пропущення стоку для пред'явлення іноземного суду до примусового виконання в Україні, наявності іншого чинного рішення про стягнення аліментів на неповнолітню дитину, ухваленого в Україні та відсутності рішення іноземного суду (чеського) про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання.
Не може залишатися поза увагою апеляційного суду і порушення процесуального порядку розгляду відповідного клопотання.
Так, частинами 1, 2 статті 467 ЦПК України визначено, що про надходження клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду, суд у п'ятиденний строк письмово повідомляє боржника і пропонує йому у місячний строк подати можливі заперечення проти цього клопотання.
Після подання боржником заперечень у письмовій формі або у разі його відмови від подання заперечень, а також якщо у місячний строк з часу повідомлення боржника про одержане судом клопотання заперечення не подано, суддя постановляє ухвалу, в якій визначає дату, час і місце судового розгляду клопотання, про що сторони повідомляються письмово не пізніше ніж за десять днів до його розгляду.
Незважаючи на надіслання судом судових повідомлень (викликів) учасникам справи, у матеріалах справи відсутні докази про належне повідомлення ОСОБА_1 про день та місце розгляду справи, відтак розгляд клопотання відбувся без будь яких заперечень у письмовій формі або відмови від подання заперечень зі сторони останнього.
На вищевикладене суд першої інстанції уваги не звернув, не в повному обсязі з'ясував обставини справи, у зв'язку з чим дійшов помилкових висновків по суті поданого клопотання, з порушенням норм процесуального права.
Таким чином, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.
Неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування права норм матеріального права відповідно до п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є підставами для скасування ухвали суду першої інстанції з ухваленням нового судового рішення.
Обґрунтовуючи своє рішення, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 376 ЦПК України ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановленням нового судового рішення про відмову в задоволенні клопотання адвоката Крушельницької Уляни Осипівни, поданого в інтересах ОСОБА_2 , про визнання та надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду, що підлягає примусовому виконанню.
Керуючись ст.ст. 258, 259, 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381, 382, 383 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Пилипів Ольги Василівни - задовольнити.
Ухвалу Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 30 жовтня 2024 року скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні клопотання адвоката Крушельницької Уляни Осипівни, подане в інтересах ОСОБА_2 , про визнання та надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду, що підлягає примусовому виконанню - відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складений 24 вересня 2025 року.
Головуючий: А.В. Ніткевич
Судді: С.М. Бойко
С.М. Копняк