Дата документу 25.09.2025 Справа № 333/641/22
Справа № 22-ц/807/1482/25 Головуючий у 1-й інстанції: Піх Ю.Р.
Є.У.№333/641/22 Суддя-доповідач: Кочеткова І.В.
25 вересня 2025 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої: Кочеткової І.В.,
суддів: Кухаря С.В.,
Подліянової Г.С.,
розглянувши в порядку спрощеного письмового позовного провадження цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Водоканал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані послуги централізованого водопостачання та водовідведення,
із апеляційною скаргою ОСОБА_3 , інтереси якої представляє адвокат Олексієнко Сергій Вікторович, на заочне рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 10 листопада 2022 року,
У вересні 2021 року КП «Водоканал» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані послуги централізованого водопостачання та водовідведення за період з 01.01.2019 по 30.11.2021 у розмірі 12 334 грн. 79 коп. та витрати зі сплати судового збору.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що в квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_1 , проживають ОСОБА_1 , ОСОБА_2 . Відповідачі користуються послугами КП «Водоканал», але оплату за послуги підприємства вносять не в повному обсязі, і за вищевказаний період часу утворилась заборгованість в сумі 12 334 грн. 79 коп., що підтверджується відповідним розрахунком заборгованості. Особистий рахунок на вказану квартиру № НОМЕР_1 оформлений на відповідача ОСОБА_1 .
Заочним рішенням Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 10 листопада 2022 року позов задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 на користь КП «Водоканал» заборгованість з оплати послуг з централізованого водопостачання і водовідведення у розмірі 12 334,79 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 270 грн.
22 квітня 2025 року ОСОБА_3 звернулася до суду із заявою про перегляд заочного рішення .
Ухвалою цього ж суду від 03 червня 2025 року заява ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення залишена без задоволення.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, представник ОСОБА_4 , адвокат Олексієнко С.В. подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального право просить його скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що на думку апелянта, суд першої інстанції прийшов до помилкових висновків про задоволення позову. Нарахування за надані послуги з централізованого водопостачання та водовідведення здійснювалось в період з 01.01.2019 по 30.11.2021 на 2 особи, тоді як відповідно до рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 17.12.2003, ОСОБА_1 було позбавлено батьківських прав стосовно доньки ОСОБА_2 та подальша адреса проживання дитини сироти до листопада 2013 була разом з бабусею у АДРЕСА_2 , а з листопада 2013 після укладення шлюбу з ОСОБА_5 постійним місцем проживання було АДРЕСА_3 з 14.11.2013 по 20.04.2023 рік.
Відзив на апеляційну скаргу КП «Водоканал» не надав, копію апеляційної скарги та ухвалу про відкриття апеляційного провадження отримано 21.07.2025 року (а.с.100).
За нормами ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.
Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Згідно із ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 186/1743/15-ц, зазначено, що у разі, якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.
З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів звертає увагу, що заочне рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 10 листопада 2022 року оскаржується ОСОБА_4 фактично в частині задоволених вимог, а саме щодо солідарного стягнення з ОСОБА_6 заборгованості за послуги централізованого водопостачання та водовідведення, а тому в іншій частині зазначене рішення не переглядається.
Відповідно до пункту другого частини першої статті 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до статті 376 ЦПК України, суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення повністю або частково та ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює судове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.
Судом встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_1 відкритий особовий рахунок № НОМЕР_1 як споживача послуг холодного водопостачання та водовідведення, наданих позивачем, що підтверджується довідкою,виданою позивачем.
У період з 01.01.2019 по 30.11.2021 за вказаною адресою КП «Водоканал» надавались послуги з централізованого водопостачання і водовідведення. Однак, зобов'язання зі сплати спожитих послуг споживачами належним чином не виконувались, у зв'язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 12 334,79 грн., що підтверджується відповідним розрахунком.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі не належним чином виконували свої зобов'язання по оплаті отриманих ними комунальних послуг за період з 01.01.2019 по 30.11.2021, тому заборгованість за вказаний період у розмірі 12 334,79 грн. підлягає стягненню з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в солідарному порядку.
Із вказаними висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду не погоджується з огляду на таке.
При ухваленні судового рішення судом першої інстанції не було повною мірою з'ясовано обставини, які мають значення для вирішення справи, а саме залишено поза увагою факт не проживання та не користування вказаними послугами ОСОБА_2 .
Згідно із п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Положеннями статей 322 ЦК України, 162 ЖК України передбачено обов'язок власника утримувати майно, що йому належить, та оплачувати комунальні послуги, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором чи законом.
Досліджуючи доводи скаржниці ОСОБА_3 щодо відсутності у неї права користування вказаною квартирою та послугами централізованого водопостачання та водовідведення, колегія суддів виходить з таких обставин.
Позивачем КП «Водоканал» при зверненні до суду з вимогами до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані послуги не надав доказів того, що ОСОБА_2 була користувачем вказаних послуг та мешкала у вказаний ними період з 01.01.2019 30.11.2021 за адресою надання таких послуг.
Відповідно до витягу, реєстру територіальної громади міста Запоріжжя щодо реєстрації місця проживання фізичної особи, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 інформація станом на 07.02.2022 щодо зареєстрованого місця проживання не знайдено (а.с.9).
Відповідачкою ОСОБА_3 до заяви про перегляд заочного рішення були надані докази на підтвердження того, що в спірний період з 01.01.2019 по 30.11.2021 вона не була споживачем послуг за адресою АДРЕСА_1 .
Зокрема, рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 17.12.2003 ОСОБА_1 було позбавлено батьківських прав стосовно доньки ОСОБА_2 .
Розпорядженням голови Комунарської районної адміністрації від 20.08.2001 опікуном ОСОБА_2 було призначено ОСОБА_7 , з якою дитина сирота до листопада 2013 проживала у АДРЕСА_2 ,
З листопада 2013 після укладення шлюбу з ОСОБА_5 постійним місцем проживання ОСОБА_8 було АДРЕСА_3 (а.с. 40-45).
Вказані обставини зазначені в апеляційній скарзі.
Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Отже, висновки суду в оскаржуваному рішенні про те, що Коса ( ОСОБА_2 ) була користувачем (споживачем) послуг, які надавалися позивачем в кв. АДРЕСА_4 , у період з 01.01.2019 по 30.11. 2021 спростовуються матеріалами справи.
Крім того, колегія суддів наголошує на тому, що позов, як і розрахунок, наданий позивачем, не містить точного зазначення за якими тарифами здійснювалося нарахування заборгованості за надані комунальні послуги.
Наданий позивачем розрахунок заборгованості містить інформацію щодо періодів та розмірів нарахування сплати.
Проаналізувавши матеріали судової справи, колегія суддів зосереджує увагу на тому, що позивачем надано розрахунок заборгованості, особистий рахунок за яким обліковано за ОСОБА_1 (а.с. 3).
Належних і допустимих доказів на підтвердження факту користування послугами відповідачкою ОСОБА_2 , щодо якої відсутня інформація про реєстрацію її місця проживання в квартирі, матеріали справи не містять.
Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в частині солідарного стягнення заборгованості з ОСОБА_2 залишивши поза увагою обставини, які мають значення для ухвалення правильного рішення по справі.
Таким чином, зважаючи на часткову обґрунтованість доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції в частині солідарного стягнення заборгованості з ОСОБА_2 та прийняття нової постанови про відмову у задоволенні позову в цій частині.
Згідно із частинами першою, тринадцятою статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат
Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України, ОСОБА_3 , має право на компенсацію позивачем суми судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги в розмірі 3 721,50 грн.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Заочне рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 10 листопада 2022 року по цій справі в частині солідарного стягнення з ОСОБА_2 на користь Концерну «Міські теплові мережі» заборгованість за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 01 січня 2019 року по 30 листопада 2021 року у розмірі 12 334,79 грн. та витрат по сплаті судового збору скасувати.
У задоволенні позову Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_9 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 01 січня 2019 року по 30 листопада 2021 року у розмірі 12 334,79 грн. відмовити.
В іншій частині рішення суду не оскаржувалось і не переглядалось.
Стягнути з Концерну «Міські теплові мережі» на користь ОСОБА_4 компенсацію витрат зі сплати судового збору у розмірі 3 721,50 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Головуюча: І.В. Кочеткова
Судді: С.В. Кухар
Г.С. Подліянова