Дата документу 23.09.2025 Справа № 335/1396/22
Єдиний унікальний №335/1396/22 Головуючий у 1-й інстанції: Шалагінова А.В.
Провадження №22-ц/807/1769/25 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С.
23 вересня 2025 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого,судді-доповідача суддів: за участю секретаря Подліянової Г.С., Гончар М.С., Полякова О.З., Волчанової І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 14 серпня 2025 року у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи - ОСОБА_2 , державний виконавець Лівобережного відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Данилейко Дмитро Дмитрович, про зобов'язання подати звіт про виконання судового рішення у цивільній справі № 335/1396/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди за триваюче невиконання судових рішень по кримінальній та цивільній справам про відшкодування шкоди, завданої злочином здоров'ю позивача, -
У серпні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про зобов'язання подати звіт про виконання судового рішення у цивільній справі № 335/1396/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди за триваюче невиконання судових рішень по кримінальній та цивільній справам про відшкодування шкоди, завданої злочином здоров'ю позивача, заінтересовані особи - ОСОБА_2 , державний виконавець Лівобережного відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Данилейко Дмитро Дмитрович.
В обгрунтування заяви зазначила, що в провадженні Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя перебувала на розгляді цивільна справа №335/1396/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди за триваюче невиконання судових рішень по кримінальній та цивільній справам про відшкодування шкоди, завданої злочином здоров'ю позивача.
Вироком Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 23 грудня 2009 року ОСОБА_2 був визнаний винуватим у вчиненні злочину, ознаки якого передбачені ч.2 ст.286 КК України та засуджений. Вирок суду набрав законної сили 24 березня 2010 року. Вирішуючи справу у частині відшкодування моральної шкоди, суд постановив, стягнути з ОСОБА_2 на користь заявниці в рахунок відшкодування моральної шкоди 188 714 грн.
Проте, рішення суду в цій часині не виконувалось, що змусило ОСОБА_1 звернутись з позовом до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, трьох відсотків річних від простроченої суми та пені.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 13 липня 2022 року у справі №335/1396/22 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію моральної шкоди за триваюче невиконання вироку Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 23 грудня 2009 року у кримінальній справі №1-142/09 (в частині цивільного позову) та рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18 грудня 2019 року, частково зміненого постановою Запорізького апеляційного суду від 20 березня 2020 року та постановою Верховного Суду від 12 січня 2022 року, у цивільній справі № 336/4262/19, розміром 300 000, 00 грн. Вирішено питання про стягнення з боржника судових витрат. Рішення суду набрало законної сили.
По вказаній цивільній справі видано виконавчий лист, який в подальшому було пред'явлено для примусового виконання рішення суду.
На виконання вказаного судового рішення було зведено виконавче провадження ВП №69729498, ідентифікатор доступу ЗБ72ГГБГ618Е, про стягнення з боржника на користь стягувача 300 000.00 грн.
29 серпня 2022 року державним виконавцем Вознесенівського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Проценко Ю.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП 69729498, на підставі виконавчого листа N 335/1396/22, виданого 25 серпня 2022 року Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя про стягнення з боржника на користь стягувача 300 000, 00 грн. Боржника зобов'язано подати декларацію про доходи та майно, та попереджено про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
Постановою державного виконавця від 30 серпня 2022 року виконавче провадження ВП 69729498 приєднано до зведеного виконавчого провадження ВП 59288506, яке веде Вознесенівський відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).
Постановою від 18 травня 2023 року вказане виконавче провадження прийнято до виконання державним виконавцем Лівобережного відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Данилейком Д.Д.
Виходячи з інформації, яка міститься в Автоматизованій системі виконавчого провадження у ВП 69729498, ідентифікатор доступу 3Б72ГГБГ618Е, про стягнення з боржника на користь стягувача 300 000, 00 грн не здійснюється, стан виконавчого провадження: відкрито. Боржник рішення суду не виконує. Разом із тим, боржник є адвокатом, обліковується у Раді адвокатів Запорізької області, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 05 квітня 2012 року №947, який активно надає правничу допомогу у справах, інформація про які наявна на офіційному сайті "Судова влада України". Так, протягом 2024 року ОСОБА_2 надав правничу допомогу у 23 справах, у 2025 році у 40 справах. Однак, відповіді на запити державного виконавця до органів податкової служби та Пенсійного фонду України стосовно реєстрації боржника як платника податків, єдиного соціального внеску, містять інформацію про відсутність боржника на відповідних обліках.
Зважаючи на те, що інститут судового контролю за виконанням судового рішення є новим у цивільному судочинстві та почав застосовуватись з 19 грудня 2024 року, просила поновити строк на подачу заяви про зобов'язання подати звіт про виконання судового рішення. Заяву задовольнити, зобов'язати ОСОБА_2 , боржника у виконавчому провадженні ВП №69729498, ідентифікатор доступу 3Б72ГГБГ618Е, про стягнення з боржника на користь стягувача 300 000, 00 грн Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), відкритого на підставі виконавчого листа №335/1396/22, виданого Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя, про стягнення на користь ОСОБА_1 суми, звіт про виконання судового рішення, визначити строк для подання такого звіту та розглянути звіт у порядку письмового провадження.
Ухвалою Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 14 серпня 2025 року у задоволені заяви ОСОБА_1 , про зобов'язання подати звіт про виконання судового рішення у цивільній справі № 335/1396/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди за триваюче невиконання судових рішень по кримінальній та цивільній справам про відшкодування шкоди, завданої злочином здоров'ю позивача, відмовлено.
Не погоджуючись із зазначено ухвалою суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати ухвалу Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 14 серпня 2025 року та ухвалити нове рішення, яким заяву ОСОБА_1 про зобов'язання боржника - ОСОБА_2 подати звіт про виконання судового рішення у цивільній справі №335/1396/22, задовольнити.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції відмовляючи у задоволені заяви дійшов помилкового висновку про те, що у даному виконавчому провадженні вчиняються виконавчі дії, спрямовані на виконання судового рішення, а отже не перевірені умови, за наявності яких стягувач має право звернутись до суду із заявою про зобов'язання подати звіт про виконання судового рішення. З урахуванням помилкового визначення умов для звернення до суду із такою категорією заяв, суд помилково постався на принцип диспозитивності. Апелянт зазначив, що згідно ст. 129-1 Конституції України держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Однак суд необґрунтовано ухиляється від виконання своїх обов'язків щодо ст.129-1 Конституції України, та примусу подати звіти зі сторони боржника, що є підставою припускати ухилення від здійснення правосуддя та дій на швидке виконання рішення суду для ОСОБА_1 .. Також апелянт звернув увагу, що в нормах закону ст. 453-1, 453-2, 453-3 ЦПК України не має жодного згадування, що стягувач має використати всі можливі способи впливу на боржника через виконавця, а лише потім подавати заяву до суду в рамках судового контролю.
Відзиву на апеляційну скаргу в порядку ст. 360 ЦПК України, до суду не надходило. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Заінтересовані особи - ОСОБА_2 , державний виконавець Лівобережного відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Данилейко Дмитро Дмитрович,будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи, а саме шляхом надсилання судової повістки-повідомлення в електронний кабінет підсистеми «Електронний суд», що підтверджується довідкою відповідального працівника суду ( а.с. 130, а.с. 132).
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Зважаючи на вказане, колегія у відповідності до положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України ухвалила здійснювати апеляційний розгляд у відсутності заінтересованих осіб ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає частковому задоволенню.
Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно з ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Відповідно до частини першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судове рішення зазначеним вимогам в повній мірі не відповідає.
Відмовляючи у задоволенні заяви про зобов'язання боржника подати звіт щодо виконання судового рішення у справі №335/1396/22, суд першої інстанції виходив з того, що у виконавчому провадженні ВП №69729498, відкритого на підставі виконавчого листа №335/1396/22, виданого 25 серпня 2022 року Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 300 000, 00 грн, наразі державним виконавцем проводяться дії, спрямовані на примусове виконання рішення суду. Даних, які б свідчили про вжиття під час примусового виконання рішення вичерпних заходів, спрямованих на задоволення вимог стягувача, та їх неефективність, з матеріалів справи та з Автоматизованої системи виконавчого провадження не вбачається.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може повністю погодитися, виходячи з наступного.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа, має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Судом встановлено, що вироком Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 23 грудня 2009 року ОСОБА_2 був визнаний винуватим у вчиненні злочину, ознаки якого передбачені ч.2 ст.286 КК України та засуджений. Вирок суду набрав законної сили 24 березня 2010 року. Вирішуючи справу у частині відшкодування моральної шкоди, суд постановив, стягнути з ОСОБА_2 на користь заявниці в рахунок відшкодування моральної шкоди 188 714 грн (а.с.7-9).
Проте, рішення суду в цій часині не виконувалось, що змусило ОСОБА_1 звернутись з позовом до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, трьох відсотків річних від простроченої суми та пені (а.с.1-2).
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 13 липня 2022 року у справі №335/1396/22 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію моральної шкоди за триваюче невиконання вироку Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 23 грудня 2009 року у кримінальній справі №1-142/09 (в частині цивільного позову) та рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18 грудня 2019 року, частково зміненого постановою Запорізького апеляційного суду від 20 березня 2020 року та постановою Верховного Суду від 12 січня 2022 року, у цивільній справі № 336/4262/19, розміром 300 000, 00 грн. Вирішено питання про стягнення з боржника судових витрат. Рішення суду набрало законної сили (а.с.62-64).
25 серпня 2022 року по вказаній цивільній справі видано виконавчий лист, який в подальшому було пред'явлено для примусового виконання рішення суду, що підтверджується супровідним листом Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 19 серпня 2022 року №335/1396/22/6254/2022 (а.с.71).
На виконання вказаного судового рішення було зведено виконавче провадження ВП №69729498, ідентифікатор доступу ЗБ72ГГБГ618Е, про стягнення з боржника на користь стягувача 300 000.00 грн.
29 серпня 2022 року державним виконавцем Вознесенівського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Проценко Ю.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП 69729498, на підставі виконавчого листа N 335/1396/22, виданого 25 серпня 2022 року Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя про стягнення з боржника на користь стягувача 300 000, 00 грн. Боржника зобов'язано подати декларацію про доходи та майно, та попереджено про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
Постановою державного виконавця від 30 серпня 2022 року виконавче провадження ВП 69729498 приєднано до зведеного виконавчого провадження ВП 59288506, яке веде Вознесенівський відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).
Постановою від 18 травня 2023 року вказане виконавче провадження прийнято до виконання державним виконавцем Лівобережного відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Данилейком Д.Д.
У заяві ОСОБА_1 зазначила ідентифікатор доступу до Автоматизованої системи виконавчого провадження, за яким наявний доступ до ВП 69729498. Перевіривши інформацію про виконавче провадження за вказаним заявницею ідентифікатором як вірно суд першої інстанції встановив наявність вищезазначених постанов державного виконавця у виконавчому провадженні, якими підтверджується відкриття виконавчого провадження, його приєднання до зведеного виконавчого провадження, передача виконавчого провадження у зв'язку з реорганізацією відділу ДВС та прийняття до виконання цього виконавчого провадження державним виконавцем Лівобережного відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Данилейком Д.Д.
З документів, які містяться в Автоматизованій системі виконавчого провадження ВП 69729498, випливає, що постановою державного виконавця Лівобережного відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Омельяненка А.П. від 16.01.2024 звернуто стягнення на кошти на рахунках боржника. Крім того, з 04.08.2025 по 13.08.2025 державним виконавцем зроблені запити до ДФС, Податкової служби, МВС щодо наявних рахунків боржника, джерела та суми доходів, зареєстрованих за боржником транспортних засобів тощо. Відповіді на ці запити в Автоматизованій системі виконавчого провадження відсутні.
Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Згідно до положень ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Тобто, рішення суду, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи.
Згідно ст. 129-1 Конституції України держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Так, судовий контроль за виконанням судових рішень встановлено розділом VII ЦПК України.
Відповідно до вимог ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Судом вірно зазначено, що ОСОБА_1 до суду зі скаргою про порушення її прав під час виконання судового рішення не зверталася.
Відповідно до частини 1 статті 453-1 ЦПК України суд, який розглянув справу як суд першої інстанції, за письмовою заявою стягувача може зобов'язати боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення в цивільних справах: що виникають із трудових правовідносин; що виникають із сімейних правовідносин; щодо відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, чи шкоди, заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення; щодо відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду; щодо відшкодування моральної шкоди; щодо захисту прав споживачів; щодо захисту честі, гідності та ділової репутації; в інших спорах немайнового характеру.
Стягувач може звернутися до суду із заявою, передбаченою частиною першою цієї статті, в разі невиконання боржником судового рішення та за умови відкриття виконавчого провадження.
У заяві обов'язково зазначається ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження.
Якщо боржником, який не виконує судове рішення, є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, суб'єкт господарювання державного або комунального сектору економіки, суд за письмовою заявою стягувача та за умови відкриття виконавчого провадження зобов'язує такого боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення незалежно від характеру спору.
Відповідно до ст. 453-2 ЦПК України, суд розглядає заяву про зобов'язання боржника подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п'ятою статті 453-1 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні за правилами статті 450 цього Кодексу.
За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов'язання боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання боржником відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.
Суд може зобов'язати подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення особисто керівника боржника, якщо боржник є юридичною особою.
Ухвалу суду про відмову у задоволенні заяви може бути оскаржено в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції за результатами перегляду ухвали є остаточною і оскарженню не підлягає.
Ухвала суду про задоволення заяви та зобов'язання боржника подати звіт про виконання судового рішення є остаточною і оскарженню не підлягає. Заперечення на таку ухвалу включаються до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою статті 453-4 цього Кодексу.
Отже, вказаною нормою ЦПК України передбачено право суду, який ухвалив судове рішення в цивільній справі, зобов'язати боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.
Так, судове рішення може бути виконано в добровільному, або в примусовому порядку. Примусове виконання рішень суду в Україні покладається на органи державної виконавчої служби та у передбачених законом випадках - на приватних виконавців.
Порядок примусового виконання судових рішень регламентовано Законом України "Про виконавче провадження".
Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з частиною 1 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Відповідно до абзацу 1 частини 6 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, встановлено статтею 63 Закону України "Про виконавче провадження".
Відповідно до статті 63 Закону України "Про виконавче провадження" за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження (частина 1 статті 63 Закону України "Про виконавче провадження").
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (частина 2 статті 63 Закону України "Про виконавче провадження").
Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом (частина 3 статті 63 Закону України "Про виконавче провадження").
Отже, нормами Закону України "Про виконавче провадження" визначено певний алгоритм дій виконавця в ході примусового виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.
При цьому відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець наділений достатніми повноваженнями для вжиття заходів щодо примусового виконання боржником судового рішення.
У разі відсутності добровільного виконання судових рішень, приписами Закону України "Про виконавче провадження" врегульований порядок дій та заходів, що спрямовані на примусове виконання таких рішень.
Завершальною стадією судового провадження з примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) є виконавче провадження (стаття 1 Закону України "Про виконавче провадження").
У той же час, з документів, які містяться в Автоматизованій системі виконавчого провадження ВП 69729498, випливає, що постановою державного виконавця Лівобережного відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Омельяненка А.П. від 16.01.2024 звернуто стягнення на кошти на рахунках боржника. Крім того, з 04.08.2025 по 13.08.2025 державним виконавцем зроблені запити до ДФС, Податкової служби, МВС щодо наявних рахунків боржника, джерела та суми доходів, зареєстрованих за боржником транспортних засобів тощо. Відповіді на ці запити в Автоматизованій системі виконавчого провадження відсутні.
Водночас з огляду на матеріали виконавчого провадження вбачається, що боржник рішення суду не виконує. Результатами виконавчий дій - 0 гривень відшкодування шкоди.
Прийшовши до висновку, що у даному виконавчому провадженні вчиняються виконавчі дії, суд першої інстанції не звернув увагу, що ще 16 січня 2024 року було звернуто стягнення на грошові кошти боржника, а з 04 серпня 2025 року по 13 серпня 2025 року державним виконавцем зроблені запити до ДФС, Податкової служби, МВС щодо наявних рахунків боржника, джерела та суми доходів, зареєстрованих за боржником транспортних засобів.
Проте, що відбувалось у виконавчому провадженні у проміжок часу між 16 січня 2024 по 04.08.2025, тобто більше, ніж півтора роки судом не перевірено.
В заяві про зобов'язання подати звіт про виконання судового рішення ОСОБА_1 зазначає, що боржник є адвокатом, обліковується у раді адвокатів Запорізької області, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю від 05 квітня 2012 року № 947, який активно надає професійну правничу допомогу.
Зокрема, з інформації, яка розміщена на офіційному сайті « Судова влада» України адвокат Щербина К.В. лише протягом 2024 року надавав правничу допомогу у 23 справах, за сім місяців 2025 року кількість таких справ збільшилася до 40.
Відповідно до Закону України « Про адвокатуру та адвокатську діяльність», фізичні особи, які мають намір проводити незалежну професійну діяльність, підлягають взяттю на облік як самозайнятті особи - платники податків та є платниками єдиного внеску ( п. 63.5 ст.63 Податкового Кодексу, ст. 4 Закону «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»). Знятися з обліку як самозайнята особа адвокат може, якщо до ЄРАУ внесено відомості про зупинення або припинення його адвокатської діяльності чи зміну форми адвокатської діяльності з індивідуальної на іншу ( бюро, об'єднання).
Зі змісту відповідей ДПС, ПФУ, МВС вбачається, що протягом півтора роки вони ідентичні за змістом - боржник в органах ПФУ не обліковується, відкритих- банківських рахунків не має, в ДПС з реєстрації знятий, транспортні засоби не зареєстровані.
При цьому, ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд не звернув уваги на зміст відповідей на запити Державної виконавчої служби, будь-якій правовій оцінці кожного окремо та у їх сукупності не надав.
Суд також не надав належної оцінки доводам заяви ОСОБА_4 , що її звернення обумовлене не оскарженням дій державного виконавця, а її звернення обумовлене тим, що боржником штучно створена така реальність, що боржник не обліковується у будь-яких наглядових органах, що виключає ефективність виконавчих дій. Саме через те, що така ситуація створена самим боржником - нею подана заява, яка мала вирішити питання про його зобов'язання подати звіт. Вказана можливість як раз і передбачена розділом V11 ЦПК України « Судовий контроль за виконання судових рішень».
Таким чином, слід дійти висновку, що у даному виконавчому провадженні наразі проводяться виконавчі дії, спрямовані на примусове виконання рішення суду, проте даних, які б свідчили про вжиття під час примусового виконання рішення вичерпних заходів, спрямованих на задоволення вимог стягувача, та їх ефективність, з матеріалів справи та з Автоматизованої системи виконавчого провадження не вбачається
Зважаючи на вказане, судом першої інстанції не проведено повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи відповідно до вимог ЦПК України, не надано оцінку всім доказам у справі на які посилається заявник та відповідно судове рішення, яке ухвалене судом підлягає скасуванню.
Однак, враховуючи, що наведені вище повноваження, а саме про зобов'язання боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення в цивільній справі належать виключно суду першої інстанції, оскільки саме від наділений такими повноваженнями, як суд який розглянув справу, як суд першої інстанції, а також, відповідно до ч.ч.3-5 ст.453-4 ЦПК України передбаченні подальші дії суду першої інстанції у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту, відповідно, такі повноваження не може переймати на себе суд апеляційної інстанції, оскільки відповідно до ст.ст.453-1 - 453-4 ЦПК України заява про подання звіту та сам звіт подається та розглядається відповідно тим судом, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Отже, апеляційний суд в межах своїх повноважень наділений компетенцією скасувати судове рішення суду першої інстанції, ухвалене за наслідками розгляду звіту (прийняття або відмову в прийнятті звіту про виконання судового рішення), і направити справу для розгляду до суду першої інстанції, до повноважень якого у цій справі віднесено вирішення питання щодо прийняття або відмову в прийнятті звіту про виконання судового рішення.
Оскільки ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, суд першої інстанції не повно з'ясував обставини, що мають значення для справи, не надав належної оцінки всім доводам та доказам на які посилається заявник - ухвалу суду слід скасувати з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
З огляду на зазначене аргументи апеляційної скарги частково знайшли своє підтвердження.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 379, 381-384, 390 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Ухвалу Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 14 серпня 2025 року скасувати, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повна постанова складена 24 вересня 2025 року.
Головуючий, суддя СуддяСуддя
Подліянова Г.С.Гончар М.С. Поляков О.З.