Справа № 127/14412/25
Провадження № 33/801/940/2025
Категорія: 156
Головуючий у суді 1-ї інстанції Ковальчук Л. В.
Доповідач: Береговий О. Ю.
25 вересня 2025 рокум. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Берегового О. Ю.,
за участю захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Сікорського Я. О.,
розглянув апеляційну скаргу адвоката Сікорського Ярослава Олександровича на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 29 липня 2025 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
встановив:
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №383834 від 07 травня 2025 року, цього ж дня о 08.10 год. у м. Вінниці по вул. Хмельницьке шосе, 130-А, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Mercedes-Benz Vario 815D», д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння зі згоди водія проводився у встановленому законом порядку та у повному обсязі на місці зупинки за допомогою приладу «Драгер №6810», тест №3798, результат позитивний 0,28‰, при безперервній відеофіксації на портативні відеореєстратори №472969, №472970. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9а Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 29 липня 2025 року ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 17000,00 грн в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 605,60 грн судового збору.
Не погоджуючись із такою постановою суду першої інстанції, захисник ОСОБА_1 - адвокат Сікорський Я. О. оскаржує її в апеляційному порядку. Вважаючи оскаржувану постанову суду незаконною та необґрунтованою, винесеною з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати, а провадження у справі - закрити, у зв'язку із відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Обґрунтовуючи доводи скарги, адвокат вказує про неправильність встановлення судом обставин, зокрема, що стосуються незгоди ОСОБА_1 із результатами огляду. Так останній після оголошення результату огляду у стані помітного хвилювання звернувся до поліцейського із проханням повторного огляду, тобто висловив сумнів у достовірності показників. Поліцейський, відмовивши повідомивши про можливість проходження тесту один раз, фактично позбавив ОСОБА_1 права на повторну перевірку у медичному закладі, що передбачено положеннями законодавства, та таким чином порушено порядок проведення огляду. При цьому, направлення на огляд до медичного закладу складено ще до проведення огляду за допомогою газоаналізатора. Також вказує, що у матеріалах справи відсутній акт медичного огляду, що підтверджує невиконання вимог ст. 266 КУпАП. Адвокат зазначає про спірність результату огляду у 0,28% у зв'язку із технічною непридатністю приладу «Drager Alcotest 6810» через застарілість та зношеність сенсора алкотестера, а також похибку вимірювання та граничний характер результату. Захисник серед іншого зазначає і про неможливість ОСОБА_1 самостійно пройти медичний огляд у зв'язку із оформлення адміністративних матеріалів, хоча самостійно неодноразово висловлював таке бажання, однак, поліцейські такі вимоги проігнорували.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, співставивши їх з наявними в матеріалах справи доказами, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Статтею 245 КУпАП визначені завдання провадження у справах про адміністративні правопорушення. Це своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган ( посадова особа ) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо підчас розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом. Згідно з п. 2 ч. 8 цієї статті за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.
Відповідно до положень ст. 251 КУпАП вина особи у вчиненні адміністративного правопорушення доводиться доказами. Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків.
З матеріалів справи, зокрема, протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №383834 від 07 травня 2025 року слідує, що 07 травня 2025 року о 08.10 год. у м. Вінниці по вул. Хмельницьке шосе, 130-А, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Mercedes-Benz Vario 815D», д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння зі згоди водія проводився у встановленому законом порядку та у повному обсязі на місці зупинки за допомогою приладу «Драгер №6810», тест №3798, результат позитивний 0,28‰, при безперервній відеофіксації на портативні відеореєстратори №472969, №472970. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9а Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
До протоколу про адміністративне правопорушення доданий акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно із яким у ОСОБА_1 виявлені ознаки сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук. Огляд проведений за допомогою приладу «Alcotest Drager 6810» тест №3798. Огляд проводився під час відеофіксації на портативний відеореєстратор №472969. Відповідний чек драгера із зафіксованим результатом тесту у 0, 28‰ також долучений до протоколу.
У матеріалах справи наявне направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп'яніння до закладу охорони здоров'я КНП ВОНД «Соціотерапія» від 07 травня 2025 року, з якого слідує, що у ОСОБА_1 виявлені ознаки сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, огляд на стан сп'яніння проводився уповноваженою особою патрульної служби за допомогою приладу «Драгер Alcotest 6810», тест №3798, результат позитивний - 0,28‰.
Окрім цього, у матеріалах справи наявний відеозапис з портативного відеореєстратора поліцейського, яким зафіксована хронологія події 07 травня 2025 року за участі ОСОБА_1 від моменту запинки транспортного засобу та встановлення особи водія до закінчення оформлення протоколу про адміністративне правопорушення.
Визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції виходив із того, що його вина у вчиненні адміністративного правопорушення цілком доведена матеріалами справи, а саме наявними у ній вищезазначеними доказами.
За викладених фактичних та об'єктивних обставин у справі з висновком судді суду першої інстанції належить погодитися; у діях ОСОБА_1 дійсно наявний склад правопорушення, його правильно та обґрунтовано визнано винним за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Пунктом 2.9а Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП особа несе відповідальність за керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції водія, а також за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває у стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п. 2, 4, 6 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; вира жене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. Встановлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться поліцейським згідно із вимогами згаданої Інструкції з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю у крові ( пункт сьомий розділу ІІ Інструкції).
Відповідно до п. 10 розділу ІІ Інструкції результати проведеного поліцейським огляду на стан сп'яніння водія транспортного засобу зазначаються в акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів. У випадку встановлення стану сп'яніння результати проведеного поліцейським огляду зазначаються у протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду. Акт огляду складається у двох примірниках, один з яких вручається водію, а другий залишається у поліцейського та/або долучається до протоколу про адміністративне правопорушення у разі встановлення стану сп'яніння. Якщо технічними характеристиками спеціального технічного засобу передбачається роздрукування його показників на папері, ці результати долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Як слідує із матеріалів цієї адміністративної справи, огляд ОСОБА_1 за його згоди проведений на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора. Результат огляду встановлений у 0,28‰, тобто, з очевидним перевищенням допустимого цифрового показника.
Крім того, у відповідності до норм ст. 266 КУпАП під час проведення огляду застосовувалися технічні засоби відеозапису, що також свідчить про належне фіксування події та огляду водія на стан алкогольного сп'яніння. Із наявного відеозапису безумовно убачається, що ОСОБА_1 у зв'язку із виявленими ознаками сп'яніння було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння як у медичному закладі, так і за допомогою приладу «Драгер». ОСОБА_1 погодився без жодних заперечень пройти огляд за допомогою газоаналізатора на місці зупинки. Після проведення тесту ОСОБА_1 не заперечував виявлених результатів огляду.
За викладених обставин неможливо належним чином спростувати зафіксований в установленому порядку факт перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння під час керування транспортним засобом, як і неможливо заперечити належним чином зафіксованих результатів проведення огляду на стан сп'яніння, що вказує на наявність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Оскаржуючи постанову суду першої інстанції захисник вказує на неправильність встановлення фактичних обставин, зокрема, неврахування, що ОСОБА_1 висловив незгоду із результатами огляду та просив провести його повторно, що свідчить про необхідність доставлення його до медичного закладу для проведення огляду. Проте такі дії працівниками поліції вчинені не були, що вказує на порушення порядку проведення огляду на стан сп'яніння.
Проте з такими доводами скарги погодитися не можна, такі спростовуються даними долученого до матеріалів справи відеозапису. Так із відеозапису слідує, що після оголошення ОСОБА_1 результатів огляду він жодної незгоди із ними не виявляв та не оголошував, а лише висловив бажання повторно пройти огляд. Проте чинним законодавством, що регулює порядок проведення огляду на стан сп'яніння можливість саме повторного проведення огляду не передбачена. Тобто підстав для доставлення особи до медичного закладу для проведення огляду не було. Крім того, ОСОБА_1 особисто підписав чек з алкотестеру Драгер та протокол про адміністративне правопорушення, не зазначивши при цьому жодних зауважень.
Таким чином, суд апеляційної інстанції не убачає в діях працівників поліції порушення порядку проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння, який передбачений ст.266 КУпАП.
Твердження адвоката про відсутність у матеріалах справи акту огляду на увагу не заслуговують, оскільки такий у матеріалах справи наявний на п'ятому аркуші справи.
Стосовно доводів адвоката про те, що направлення на огляд до медичного закладу складене до проходження огляду за допомогою алкотестера на місці зупинки транспортного засобу, то відповідно до відеозапису поліцейських ОСОБА_1 запропоновано пройти огляд як на місці зупинки транспортного засобу, так і у медичному закладі, проходження огляду в якому передбачає наявність направлення. В даному випадку ОСОБА_1 погодився пройти огляд на місці зупинки, який і був проведений та надалі, як встановлено, підстав для доставлення його до медичного закладу для проведення огляду не було, тому час зазначений у направлені не впливає на вину ОСОБА_1 у інкримінованому адміністративному правопорушенні
Щодо доводів захисника про спірність результатів огляду через тривале використання газоаналізатора, що впливає на похибку у вимірюванні результатів, то такі не є спроможними. Докази про те, що тривалість експлуатації приладу «Драгер 6810» у даному випадку будь-яким чином вплинула на точність вимірювання показників відсутні, до того ж огляд проведений у межах строків калібрування приладу, що виключає твердження про можливість похибки у сторону перевищення, крім тих, що встановлені самим виробником технічного засобу під час експлуатування у робочих умовах навколишнього середовища. Встановлений результат огляду у 0,28‰ є перевищенням допустимого цифрового показника навіть з урахуванням границі допустимої основної похибки - абсолютної ±0,042‰ в інтервалі діапазону вимірювань від 0 до 0,84‰.
Україна як Висока Договірна Сторона Конвенції Ради Європи про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року гарантує кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, право на справедливий суд, закріплене у статті 6 цієї Конвенції, згідно з пунктом першим якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» національні суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду як джерело права.
Вимога пункту першого статті 6 Конвенції щодо обґрунтування судових рішень не може розумітися як обов'язок суду детально відповідати на кожний довід заявника. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною у залежності від характеру рішення ( Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58, Європейський суд з прав людини, від 10 лютого 2010 року; Проніна проти України, № 63566/00, § 23, Європейський суд з прав людини, від 18 липня 2006 року ). Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання у першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності у ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови у прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Наведені в апеляційній скарзі аргументи в цілому не свідчать про порушення судом першої інстанції при розгляді справи норм матеріального чи процесуального права, не спростовують правильні висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваній постанові, оскільки вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, повністю доведена матеріалами справи. З урахуванням наведеного вимогу апеляційної скарги про скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції апеляційний суд визнає необґрунтованою та не знаходить підстав для її задоволення.
У пункті 52 рішення Європейського суду з прав людини від 05 лютого 2008 року у справі «Романаускас проти Литви» констатований обов'язок національного суду переконатися, що провадження у цілому, зокрема, спосіб отримання доказів, були справедливими. У справі «Бакланов проти Росії» ( рішення Європейського суду з прав людини від 09 червня 2005 року ), у справі «Фрізен проти Росії» ( рішення від 24 березня 2005 року ) Європейський суд з прав людини зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним.
Таким чином питання, чи виконав суд свій обов'язок стосовно подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначене тільки у світлі конкретних обставин справи ( Проніна проти України, № 63566/00, § 23, Європейський суд з прав людини, рішення від 18 липня 2006 року ).
З огляду на викладене апеляційний суд не знаходить законних, ґрунтовних та об'єктивних підстав для скасування правильної, належно умотивованої та справедливої постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 29 липня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
постановив:
Апеляційну скаргу адвоката Сікорського Ярослава Олександровича залишити без задоволення.
Постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 29 липня 2025 року у справі про притягнення ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Вінницького
апеляційного суду О. Ю. Береговий