Справа № 127/4773/25
Провадження № 22-ц/801/1954/2025
Категорія: 88
Головуючий у суді 1-ї інстанції Іщук Т. П.
Доповідач:Войтко Ю. Б.
23 вересня 2025 рокуСправа № 127/4773/25м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ:
головуючого (судді-доповідача): Войтка Ю. Б.,
суддів Стадника І. М., Міхасішина І. В.,
з участю секретаря судового засідання: Кахно О. А.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 07 липня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Іщук Т. П. та присяжних - Паламар Л. Ф., Рожок Т. Л., в залі суду в м. Вінниці, повне судове рішення складено 14 липня 2025 року,
у цивільній справі № 127/4773/25 за заявою ОСОБА_1 , за участю заінтересованої особи - Органу опіки та піклування Вінницької міської ради, про визнання особи недієздатною, призначення опікуна,
встановив:
Короткий зміст вимог
У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про визнання недієздатним його брата ОСОБА_2 , встановлення над ним опіки та призначення опікуна.
Заява мотивована тим, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 2001 року хворіє на психічне захворювання, перебуває на обліку в КНП «Вінницька обласна клінічна лікарня ім. О.І. Ющенка Вінницької обласної ради», є особою з інвалідністю ІІ групи, що підтверджується відповідними медичними документами, та інвалідність встановлена йому безстроково.
У зв'язку із зазначеним захворюванням ОСОБА_2 : не здатен працювати та забезпечувати свої життєві потреби; дезорієнтований у життєвих ситуаціях, не спроможний належним чином реалізовувати свої права та обов'язки, не усвідомлює значення власних дій і не може керувати ними; йому притаманні різкі зміни настрою, прояви агресії, неадекватна поведінка стосовно оточуючих та членів сім'ї, висловлення погроз; може залишати місце проживання на тривалий час без повідомлення родичів; нераціонально витрачає пенсійні кошти, що створює ризик порушення його матеріальних інтересів.
Унаслідок хвороби ОСОБА_2 потребує постійного медичного нагляду, систематичного лікування та сторонньої допомоги у здійсненні повсякденних потреб. Його батьки, які є особами похилого віку та пенсіонерами, самі мають хронічні захворювання і через стан здоров'я не можуть здійснювати належний догляд за сином.
За таких обставин виникла необхідність у визнанні ОСОБА_2 недієздатним, встановленні над ним опіки та призначенні опікуна, що дозволить забезпечити належний захист його особистих і майнових прав та законних інтересів.
Заявник, як брат ОСОБА_2 , має реальну можливість, належні житлові умови та бажання здійснювати постійний догляд за ним і виконувати обов'язки опікуна.
На підставі викладеного заявник просив визнати ОСОБА_2 недієздатним, встановити над ним опіку та за поданням органу опіки та піклування призначити його опікуном батька.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 07 липня 2025 року заяву ОСОБА_1 про визнання ОСОБА_2 недієздатним - задоволено.
В задоволенні подання Виконавчого комітету Вінницької міської ради як органу опіки і піклування про призначення опікуна - відмовлено.
Визнано недієздатним ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та встановлено над ним опіку.
До призначення опікуна недієздатному ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покладено на орган опіки та піклування Вінницької міської ради обов'язки зі здійснення опіки над ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Визначено строк дії рішення суду в частині визнання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , недієздатним - 2 роки з моменту набрання даним рішенням законної сили.
Витрати, пов'язані з проведенням експертизи, в розмірі 20765,88 грн компенсовано за рахунок держави.
Рішення суду мотивовано тим, що вимоги заявника про визнання ОСОБА_2 недієздатним повністю доведені, ґрунтуються на вимогах закону, а тому підлягають задоволенню. Призначаючи опіку над ОСОБА_2 орган опіки та піклування Вінницької міської ради та відмовляючи у призначенні опікуном його брата ОСОБА_1 , суд виходив із того, що подання органу опіки та піклування не є рішенням за процесуальним статусом та має для суду лише рекомендаційний характер, і при постановленні судом рішення по справі не має пріоритетного значення, та може бути врахований на розсуд суду.
Також, суд установив, що ОСОБА_2 проживає разом із батьками, які фактично здійснюють за ним догляд, а доказів їхньої нездатності виконувати обов'язки опікуна суду не надано. Орган опіки та піклування не з'ясував питання їх переважного права на призначення опікунами. При цьому, заявник ОСОБА_1 є військовослужбовцем, що виключає можливість постійного та безпосереднього здійснення догляду за недієздатним братом. Доказів особливої прив'язаності чи довірливих стосунків між ним та ОСОБА_2 не подано. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову в призначенні ОСОБА_1 опікуном, а до визначення іншої особи обов'язок опіки покладається на орган опіки та піклування (ст. 65 ЦК України).
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
У серпні 2025 року ОСОБА_1 , не погоджуючись з рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 07 липня 2025 року, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови в задоволенні подання ВК Вінницької міської ради як органу опіки та піклування про призначення ОСОБА_1 опікуном недієздатного ОСОБА_2 і ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким призначити ОСОБА_1 опікуном над недієздатним ОСОБА_2 .
Рух справи в суді апеляційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 01 серпня 2025 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: головуючий - суддя Войтко Ю. Б., судді: Стадник І. М., Міхасішин І. В.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 12 серпня 2025 року після усунення недоліків скаржником відкрито апеляційне провадження у цій справі.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 26 серпня 2025 року справу призначено до апеляційного розгляду 23 вересня 2025 року о 11:20 год з повідомленням учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Основними доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про визнання ОСОБА_2 недієздатним.
Апелянт вважає, що висновок суду про відмову у призначенні ОСОБА_1 опікуном недієздатного брата є помилковим та незаконним. Судом неповно встановлено фактичні обставини, що мають значення для справи, не проведено ретельного аналізу та оцінки доказів, а своє рішення в цій частині місцевий суд не мотивував належним чином.
Місцевий суд мотивував своє рішення тим, що конституційний обов'язок захисту незалежності та територіальної цілісності України має перевагу над бажанням заявника бути опікуном недієздатного брата за наявності інших членів сім'ї, які також можуть виконувати ці обов'язки. Крім того, суд дійшов висновку, що подання органу опіки та піклування про призначення ОСОБА_1 опікуном не містить належної мотивації та доказів неможливості виконання обов'язків опікуна іншими родичами, зокрема батьками ОСОБА_2 .
Апелянт вважає за необхідне спростувати помилковий висновок суду про те, що його бажання бути опікуном рідного брата є менш значущим, ніж виконання конституційного обов'язку щодо захисту незалежності та територіальної цілісності України.
Скаржник звертає увагу, що він призваний на військову службу під час мобілізації та на момент розгляду справи продовжує проходити службу, виконуючи конституційний обов'язок, визначений ст. 65 Конституції України, щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України.
Звернення до суду із заявою про призначення його опікуном недієздатного брата жодним чином не є способом ухилення від виконання цього обов'язку, оскільки апелянт його фактично виконує. Натомість зазначене звернення зумовлене реальною життєвою необхідністю - забезпеченням належного догляду за його рідним братом, який страждає на тяжкі психоневрологічні захворювання, є повністю недієздатним та потребує постійної допомоги, яку не може отримувати від інших членів сім'ї.
Водночас суд першої інстанції у рішенні безпідставно допустив припущення про можливість призначення опікунами недієздатного ОСОБА_2 його непрацюючих батьків, що стало підставою для відмови у задоволенні заяви скаржника. Проте суд не вжив передбачених ст. 394 ЦПК України заходів для всебічного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин справи, зокрема не витребував належні докази на підтвердження можливості чи неможливості батьків здійснювати відповідні обов'язки опікунів.
Крім того, місцевий суд залишив поза увагою обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи, а саме - існування тісних родинних і приязних стосунків між скаржником та його братом, які є визначальними для забезпечення належного догляду і нормального життєзабезпечення недієздатного ОСОБА_2 .
Суд першої інстанції не з'ясував та навіть не намагався з'ясувати характер відносин між батьками та недієздатним ОСОБА_2 , тоді як для них, з огляду на похилий вік та стан здоров'я, щоденне утримання сина є непосильним тягарем.
Так, батько ОСОБА_2 хворіє на злоякісне новоутворення передміхурової залози, остеохондроз хребта та має низку інших захворювань, що підтверджується копією виписки з медичної карти. Вік (77 років), фізичні обмеження та потреба у постійному медичному догляді фактично унеможливлюють виконання ним обов'язків опікуна, про що він подав відповідну письмову заяву.
Мати ОСОБА_2 протягом останніх п'яти років страждає на двобічний деформуючий коксартроз кульшових суглобів 3 ступеня з вираженим больовим синдромом, деформуючий артроз плечового суглоба 2 ступеня, а також на гіпертонічну хворобу ІІІ ступеня та має інші хронічні захворювання, підтверджені медичною документацією. У 2014 році вона перенесла інсульт, а на теперішній час їй рекомендовано оперативне лікування кульшового суглоба. Зазначені хвороби суттєво обмежують її рухливість, ускладнюють виконання побутових справ та унеможливлюють здійснення опіки над сином, про що вона також подала письмову заяву.
Усі ці обставини відображені у висновку органу опіки та піклування і підтверджені належними доказами, однак суд першої інстанції їх не дослідив та не надав їм належної оцінки.
Апелянт наголошує, що питання подання заяви до суду було попередньо обговорено на сімейній нараді між ним та його батьками. Ініціатива звернення до суду фактично належала батькам, які, з огляду на похилий вік та наявність у них тяжких невиліковних захворювань, об'єктивно не спроможні здійснювати належний догляд за недієздатним ОСОБА_2 . У зв'язку з цим батьки подали відповідні письмові заяви до органу опіки та піклування, в яких зазначили про неможливість виконання ними обов'язків опікунів та надали згоду на призначення апелянта опікуном їхнього сина.
Доводи особи, яка подала відзив апеляційну скаргу
20 серпня 2025 року через систему «Електронний суд» представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подала письмовий відзив, в якому не заперечила аргументи, викладені в апеляційній скарзі, та вважає рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні подання ВК Вінницької міської ради як органу опіки та піклування про призначення опікуна ОСОБА_2 його брата ОСОБА_1 незаконним, тому просить апеляційну скаргу задовольнити.
Позиція учасників справи у судовому засіданні
Заявник ОСОБА_1 в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав в повному обсязі та просив її задовольнити.
Заінтересована особа Органу опіки та піклування Вінницької міської ради підтримала доводи апеляційної скарги, просили її задовольнити.
Відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України, неявка учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є рідними братами та синами ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження серії НОМЕР_1 від 09 квітня 1981 року та серії НОМЕР_2 від 29 січня 1983 року та свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 від 09 квітня 1981 року.
ОСОБА_2 є особою з інвалідністю другої групи по загальному захворюванню, інвалідність встановлена безстроково (довідка до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААА №002228 від 17 липня 2014 року).
З індивідуальних програм реабілітації інваліда №1574 від 02 липня 2012 року та №42487 від 17 липня 2014 року слідує, що ОСОБА_2 встановлений діагноз F20.00 - психічне захворювання та з 01 січня 2003 року встановлено інвалідність ІІ групи безстроково.
Згідно висновку лікарської комісії щодо необхідності стороннього догляду за інвалідом І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу від 16 липня 2012 року, виданого КЗ « Вінницька обласна психоневрологічна лікарня ім. акад. О.І. Ющенка», ОСОБА_2 , інвалід ІІ групи внаслідок психічного розладу, який проживає разом із ОСОБА_5 , потребує постійного стороннього догляду.
ОСОБА_2 проходив лікування в КНП «ВОКПЛ ім. акад. О.І. Ющенка» з 02 грудня 2022 року по 29 грудня 2022 року у зв'язку з погіршенням стану здоров'я, попередньо був госпіталізований 02 січня 2018 року, діагноз - параноїдна шизофренія (виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №14186 КНП «ВОКПЛ ім. акад. О.І. Ющенка» від 01 листопада 2024 року).
ОСОБА_2 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Вінницькій області та отримує пенсію по інвалідності (2 група загальне захворювання) (копія довідки ГУ ПФУ у Вінницькій області №2506 від 31 липня 2024 року.
Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта № 426 від 29 травня 2025 року ОСОБА_2 страждає на хронічний стійкий психічний розлад у вигляді параноїчної шизофренії (F20.00), внаслідок захворювання ОСОБА_2 не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, потребує встановлення відносно нього опіки.
Позиція суду апеляційної інстанції
Апеляційний суд у складі судової колегії, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, дійшов таких висновків.
Оскільки рішення суду першої інстанції оскаржується лише у частині відмови у задоволенні вимог про призначення опікуна, у іншій частині рішення апеляційним судом не переглядається.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Указаним вимогам рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині не відповідає.
Україна є демократичною, правовою, соціальною державою, в якій людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (статті 1, 3 Конституції України).
Відповідно до Основного Закону України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах; права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані; кожен має право на повагу до його гідності; кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність; права і свободи людини і громадянина захищаються судом; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (стаття 21, частина друга статті 22, частина перша статті 28, частина перша статті 29, частини перша, друга статті 55 Конституції України).
Обмеження щодо реалізації конституційних прав і свобод не можуть бути свавільними та несправедливими, вони мають встановлюватися виключно Конституцією і законами України, переслідувати легітимну мету, бути обумовленими суспільною необхідністю досягнення цієї мети, пропорційними та обґрунтованими, у разі обмеження конституційного права або свободи законодавець зобов'язаний запровадити таке правове регулювання, яке дасть можливість оптимально досягти легітимної мети з мінімальним втручанням у реалізацію цього права або свободи і не порушувати сутнісний зміст такого права.
Недієздатні особи є особливою категорією людей (фізичних осіб), які внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу тимчасово або постійно не можуть самостійно на власний розсуд реалізовувати майнові та особисті немайнові права, виконувати обов'язки й нести юридичну відповідальність за свої діяння.
Хоча за станом здоров'я недієздатні особи не спроможні особисто реалізовувати окремі конституційні права і свободи, вони не можуть бути повністю позбавлені цих прав і свобод, тому держава зобов'язана створити ефективні законодавчі механізми та гарантії для їх максимальної реалізації.
Відповідно до Цивільного кодексу України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними; фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це (частина перша статті 39, частина перша статті 40 ЦК України).
Над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка; недієздатна фізична особа не має права вчиняти будь-якого правочину; правочини від імені недієздатної фізичної особи та в її інтересах вчиняє її опікун (частини перша-третя статті 41 ЦК України).
Відповідно до статті 55 ЦК України опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов'язки.
Згідно з частиною першою статті 60 ЦК України суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.
Відповідно до частин четвертої та п'ятої статті 63 ЦК України опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов'язки опікуна чи піклувальника.
Положеннями частини першої статті 67 ЦК України передбачено, що опікун зобов'язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням.
При призначенні опікуна важливі і обов'язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряється органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна.
У ході розгляду цієї справи судом першої інстанції було призначено судово-психіатричну експертизу, за результатами проведення якої 29.05.2025 надано висновок експерта № 426 про те, що ОСОБА_2 страждає на хронічний стійкий психічний розлад у вигляді параноїчної шизофренії (F20.00), внаслідок захворювання він не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, потребує встановлення відносно нього опіки.
Встановивши, що ОСОБА_2 має хронічний, стійкий психічний розлад, який позбавляє його можливості усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, що підтверджується висновком судово-психіатричної експертизи, місцевий суд дійшов висновку про визнання його недієздатним та встановлення над ним опіки.
Разом з тим, відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про призначення його опікуном недієздатного рідного брата, суд першої інстанції вважав подання органу опіки та піклування щодо призначення опікуном саме ОСОБА_1 належним чином не мотивованим, що на переконання суду, свідчить про застосування суто формального підходу до вирішення питання про призначення заявника опікуном ОСОБА_2 .
При цьому суд зазначив, що подання не містить доказів позитивного ставлення чи прив'язаності ОСОБА_2 до заявника, які б свідчили про існування між ними довірливих і доброзичливих стосунків, а відтак - що призначення заявника опікуном відповідатиме його інтересам. Хоча законодавство не містить прямої заборони для військовослужбовців бути опікунами, специфіка військової служби (відрядження, ненормований графік, ризик залучення до бойових дій) істотно обмежує можливість належного та безперервного виконання опікунських обов'язків. За таких обставин заявник не може гарантувати стабільний догляд за ОСОБА_2 , що є визначальною умовою для забезпечення інтересів недієздатної особи з психічними розладами.
Суд першої інстанції також звернув увагу на те, що будь-яких доказів належності, обґрунтованості, достовірності, достатності, які б свідчили і спростовували ту обставину, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не можуть здійснювати догляд за сином ОСОБА_2 , заявником не надано та таких під час розгляду справи не здобуто. Наявні у справі докази свідчать лише про те, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є особами пенсійного віку та мають ряд певних захворювань. Однак такі обставини не свідчить про те, що останні не можуть в силу тих чи інших обставин бути усуненими від догляду за своїм сином над яким просить заявник здійснювати опіку/призначити опікуном, а питання про можливість призначення батьків чи одного з них опікуном ОСОБА_2 взагалі не досліджувалося.
На думку суду, ні заявником в заяві поданій до суду, ні органом опіки і піклування у висновку про доцільність призначення опікуном ОСОБА_1 не обґрунтовано неможливість здійснювати догляд іншими членом сім'ї, а саме батьками: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ..
Колегія судів не погоджується із зазначеним висновком суду апеляційної інстанції з огляду на таке.
Згідно зі статтею 64 ЦК України опікуном або піклувальником не може бути фізична особа: 1) яка позбавлена батьківських прав, якщо ці права не були поновлені; 2) поведінка та інтереси якої суперечать інтересам фізичної особи, яка потребує опіки або піклування.
При призначенні опікуна важливі і обов'язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряється органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна.
Згідно з підпунктами 3.2, 3.3 Правил опіки та піклування опікунами (піклувальниками) не можуть бути особи, які: не досягли 18 років; визнані в установленому порядку недієздатними або обмежено дієздатними; перебувають на обліку або лікуються в психоневрологічних та наркологічних закладах; раніше були опікунами чи піклувальниками та з їх вини опіку чи піклування було припинено; позбавлені батьківських прав; інтереси яких суперечать інтересам осіб, що підлягають опіці чи піклуванню; засуджені за скоєння тяжкого злочину. Документи, за наявності яких органи опіки і піклування призначають опікуна: повідомлення державних, громадських організацій або заяви громадянина (громадян); копії свідоцтва про народження особи, що потребує опіки, або іншого документа, який підтверджує її вік; копія свідоцтва про смерть батьків або рішення суду про визнання громадянина безвісно відсутнім або оголошення їх померлими чи інших матеріалів, які підтверджують неможливість виховання дитини. Якщо опіка призначається над повнолітньою особою, - рішення суду про визнання даної особи недієздатною; акт обстеження умов життя особи, що потребує опіки, і опис її майна; довідки про стан здоров'я особи, що потребує опіки (якщо вона раніше проживала окремо), та майбутнього опікуна (піклувальника); довідка про місце проживання майбутнього опікуна і його заява про прийняття на себе обов'язків про опіку; акт перевірки умов життя майбутнього опікуна та висновок від органів опіки та піклування за місцем проживання опікуна про можливість виконувати опікунські обов'язки; довідка лікувальної установи про відсутність в сім'ї майбутнього опікуна (піклувальника) захворювань, що перешкоджають влаштуванню до нього особи, що потребує опіки; документ про закріплення за дитиною житлової площі.
Отже, можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряються органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна. Тому за наявності висновку органу опіки та піклування про доцільність призначення опікуном певної особи суд зобов'язаний лише перевірити відповідність цього висновку вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, зокрема чи складений такий висновок на підставі документів, передбачених Правилами опіки та піклування.
У постанові Верховного Суду від 08 січня 2024 року у справі № 753/1905/22 (провадження № 61-8758св23) зроблено висновок про те, що призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно з вимогами ЦПК України. При внесенні подання орган опіки та піклування має врахувати якнайкращі інтереси особи, над якою встановлюється опіка.
Обов'язковою умовою призначення судом конкретної фізичної особи опікуном над недієздатною фізичною особою є наявність подання органу опіки та піклування щодо доцільності призначення саме цієї особи опікуном.
Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 736/1508/17 (провадження № 61-39361св18), від 23 листопада 2021 року у справі № 751/9572/19 (провадження № 61-3053св21), від 28 лютого 2024 року у справі № 372/3474/21 (провадження № 61-16349св23), від 24 липня 2024 року у справі № 727/597/24 (провадження № 61-6720св24).
Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених ЦПК України, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.
У справі, що переглядається, можливість ОСОБА_1 здійснювати повноваження опікуна перевірена органом опіки та піклування, за наслідками чого висловлено пропозицію про доцільність призначення саме його опікуном рідного брата у разі визнання його судом недієздатним.
Відповідно до подання Виконавчого комітету Вінницької міської ради, як органу опіки та піклування, від 30.05.2025 №К/01/30285/10010, останній просить призначити ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у разі визнання його недієздатним (а.с. 90).
Зазначене подання мотивоване тим, що ОСОБА_1 є рідним братом ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який одружений, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , разом з дружиною та неповнолітнім сином, дружина згідно з поданою заявою від 06.05.2025 не заперечує щодо призначення чоловіка опікуном.
Батько заявника ОСОБА_4 , 1948 року народження та мати ОСОБА_5 , 1956 року народження, згідно з поданих заяв від 06.05.2025 не заперечують щодо призначення сина опікуном, так як є особами пенсійного віку та мають ряд захворювань, тому не можуть бути опікунами.
На переконання колегії суддів, таке подання органу опіки та піклування про призначення ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_2 , мотивоване, викладене з урахуванням його інтересів.
Разом з тим, суд першої інстанції залишив поза увагою обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи. Зокрема, ОСОБА_4 є особою похилого віку (77 років), перебуває на пенсії та має значні проблеми зі станом здоров'я, що підтверджується наявними у матеріалах справи медичними документами. З виписки з медичної карти вбачається, що він страждає на низку тяжких захворювань, серед яких: злоякісне новоутворення передміхурової залози, атеросклеротична серцево-судинна хвороба, гіпертензивна хвороба з переважним ураженням серця, остеохондроз хребта, хвороби жовчного міхура, кіста нирки, початкова стареча катаракта, фонова ретинопатія, пресбіопія, залізодефіцитна анемія. Крім того, у лютому 2023 року він проходив лікування у КНП «Подільський регіональний центр онкології» з діагнозом «злоякісне новоутворення простати І ст. рТ1 N0 M0, ІІ кл.гр.», що також підтверджується виписками з медичної карти.
Наведене свідчить про істотні обмеження його фізичних можливостей, ускладнення виконання щоденних побутових справ, зниження якості життя та підвищений рівень психологічного стресу. У зв'язку із цим ОСОБА_4 сам потребує постійного медичного нагляду та сторонньої допомоги, що фактично унеможливлює виконання ним обов'язків опікуна. Цю обставину підтверджує й власна заява ОСОБА_4 , у якій він зазначив про неможливість здійснювати опікунські функції за станом здоров'я.
Крім того, суду належало врахувати й стан здоров'я матері недієздатного - ОСОБА_5 , який об'єктивно виключає можливість виконання нею обов'язків опікуна. З матеріалів справи (копія виписки з медичної карти від 04 червня 2025 року, консультативний висновок травматолога від 23 травня 2025 року а.с. 140,141) убачається, що вона має ряд тяжких хронічних захворювань. Основне захворювання - ДЕ ІІ ступеня змішаного генезу (гіпертонічна, вертеброгенна, атеросклеротична), наслідки перенесеного ГПМК в ВББ (2014 рік), що проявляються легким парезом правої руки, вестибулоатактичним і вегето-астенічним синдромами. Серед супутніх захворювань: правобічний деформуючий коксартроз ІІ ступеня з вираженим больовим синдромом, деформуючий остеоартроз правого плечового суглоба ІІ ступеня, теносиновіїт СДГД справа, багатовузловий нетоксичний зоб (еутиреоз), розповсюджений остеохондроз хребта, полірадикулярний і м'язово-тонічний синдроми, ПФХ ІІ ступеня, гіпертонічна хвороба ІІІ ступеня, Гіпертонічна хвороба ІІІ ст. (ГПМК 2014 р.), 2 ст. ССР-4 ІХС: атеросклеротичний та постміокардитичний (міокардит 2006 р.), кардіосклероз СН ІІа). За консультативним висновком травматолога від 23 травня 2025 року у ОСОБА_5 діагностовано двобічний коксартроз ІІІ ступеня, що потребує оперативного лікування, а також повторно підтверджено наявність ДОА правого плечового суглоба ІІ ступеня та теносиновіїту СДГД справа.
Сукупність перелічених хвороб свідчить про значні обмеження рухливості, суттєві труднощі у самостійному пересуванні та виконанні побутових справ, наявність постійного больового синдрому, що істотно впливає на її спосіб життя та фактично унеможливлює виконання опікунських обов'язків. Цю обставину підтверджує і власна письмова заява ОСОБА_5 про неможливість здійснення нею опікунських функцій.
Наведені дані відображені у висновку органу опіки та піклування і підтверджені належними та допустимими доказами, долученими до матеріалів справи.
ОСОБА_1 , як близька особа - рідний брат недієздатного ОСОБА_2 , звернувся до суду із заявою про призначення його опікуном, мотивуючи це тим, що він має можливість здійснювати належний догляд та опіку над братом, а також не належить до категорії осіб, які відповідно до закону не можуть бути призначені опікунами. Інші родичі ОСОБА_2 із заявами про призначення їх опікунами не зверталися.
Зі встановлених обставин убачається, що питання звернення до суду з відповідною заявою було попередньо обговорено між заявником та його батьками. Останні, враховуючи свій похилий вік та наявність тяжких хронічних невиліковних захворювань, які об'єктивно позбавляють їх можливості здійснювати опікунські обов'язки щодо недієздатного сина, підтримали кандидатуру ОСОБА_1 щодо призначення його опікуном.
Ця обставина підтверджується письмовими заявами батьків, поданими до органу опіки та піклування, в яких вони вказали на неможливість здійснення ними особистої опіки за ОСОБА_2 та надали згоду на призначення опікуном їхнього сина ОСОБА_1 .
Таким чином, волевиявлення батьків узгоджується з вимогами закону та спрямоване на забезпечення інтересів недієздатної особи, шляхом покладення опікунських повноважень на найближчого родича - рідного брата.
З урахуванням наведеного подання про призначення ОСОБА_1 опікуном недієздатного ОСОБА_2 , яке скероване органом опіки та піклування до суду, містить перелік усіх необхідних документів. Інших документів чинними нормативно-правовими актами, якими врегульовано порядок та механізм вирішення судом питання про встановлення опіки та призначення опікуна, не визначено. Форма подання відповідає вимогам ЦК України, є обґрунтованим та правильним, тому приймається апеляційним судом до уваги.
Як уже зазначалося, статтею 64 Цивільного кодексу України встановлено вичерпний перелік обставин, за наявності яких фізична особа не може бути призначена опікуном чи піклувальником. Зокрема, такими обставинами є позбавлення батьківських прав або ж наявність у поведінці та інтересах особи суперечностей із інтересами фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування.
Той факт, що заявник є військовозобов'язаним, не виключає можливості призначення його опікуном недієздатного брата, адже норми Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" не містять положень щодо заборони призначати опікунами осіб чоловічої статі призивного віку.
У ході розгляду справи місцевим судом не було встановлено жодних фактичних обставин, які б свідчили про те, що поведінка або інтереси заявника - ОСОБА_1 , який є рідним братом недієздатного ОСОБА_2 та виявив бажання бути його опікуном, суперечать інтересам останнього.
Таким чином, у суду були відсутні підстави вважати, що звернення ОСОБА_1 із заявою про призначення його опікуном може бути пов'язане з намаганням уникнути мобілізації.
Колегія суддів також зауважує, що обов'язок оборони незалежності та територіальної цілісності України не є єдиним конституційним обов'язком громадянина України й не має переваг перед іншими конституційними обов'язками. Бажання заявника бути опікуном близькій людині є однією із визначених законом вимог для призначення особи опікуном. Введення військового стану в країні не зупинило дію актів Цивільного законодавства, що визначають порядок призначення опікуна та наразі не містять заборон або обмежень у контексті правовідносин цієї справи на призначення опікуна недієздатній особі, його брата, який є чоловіком призивного віку.
Суд першої інстанції належним чином не дослідив усіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, не надав належної правової оцінки поданим доказам, залишив поза увагою особливості конкретної ситуації та ті обставини, у зв'язку з якими заявник просить призначити його опікуном. Окрім того, судом не враховано характер захворювання недієздатної особи та специфіку його стану здоров'я, що потребує постійного догляду і турботи. За таких умов висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви в частині призначення опікуна є передчасним та помилковим.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно зі статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Отже апеляційний суд дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині слід скасувати та ухвалити у відповідній частині нове судове рішення, яким задовольнити вимоги заяви ОСОБА_1 та подання Виконавчого комітету Вінницької міської ради про призначення ОСОБА_1 опікуном недієздатного ОСОБА_2 ..
Щодо судових витрат
Відшкодування судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, можливе у справах позовного провадження, але у справах окремого провадження, з урахуванням особливостей розгляду цих справ, судові витрати не відшкодовуються.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах ВС від 30.09.2020 у справі № 263/1265/18 та від 16.11.2022 у справі № 214/4179/21, постанова ОП КЦС від 25.03.2024 у справі № 161/9609/22.
За таких обставин, судові витрати, понесені заявником при подання апеляційної скарги, слід залишити за ОСОБА_1 ..
Керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , задовольнити.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 07 липня 2025 року скасувати в частині відмови в задоволенні подання Виконавчого комітету Вінницької міської ради як органу опіки та піклування про призначення ОСОБА_1 , і ухвалити в цій частині нове судове рішення.
Призначити опікуном недієздатного ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , його брата ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
В решті рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 25 вересня 2025 року.
Головуючий Ю. Б. Войтко
Судді: І. М. Стадник
І. В. Міхасішин