Справа № 129/3993/24
Провадження № 22-ц/801/1805/2025
Категорія: 41
Головуючий у суді 1-ї інстанції Рудь О. Г.
Доповідач:Рибчинський В. П.
24 вересня 2025 рокуСправа № 129/3993/24м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати
у цивільних справах:
судді-доповідача Рибчинського В.П.,
суддів Оніщука В.В., Сопруна В.В.,
розглянувши в письмовому провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 16 червня 2025 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У грудні 2024 року до суду звернулося ТОВ «ФК «Процент» з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи свої вимоги тим, що 15.11.2023 між ТОВ «ФК «Процент» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 2342-1647-1, відповідно до якого відповідачка отримала кредит у розмірі 5 000,00 грн строком на 365 днів (до 14.11.2024 року), шляхом переказу на її платіжну картку № НОМЕР_1 емітовану АТ «ПРИВАТБАНК» зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 3,5 % від суми кредиту за кожен день користування (1277,5 % річних). Кредитний договір був укладений в електронному вигляді шляхом реєстрації відповідачки на веб-сайті в мережі Інтернет та підписанням кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».
ОСОБА_1 не виконує свої кредитні зобов'язання належним чином, внаслідок чого допустила заборгованість, яка станом на 06.12.2024 становить 68 875 грн, яка складається з: 5 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 63 875,00 грн - заборгованість за процентами.
На підставі викладеного ТОВ «ФК «Процент» просило суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором № 2342-1647-1 в розмірі 68 875,00 грн, а також судові витрати у розмірі 2422,40 грн. та 10000 грн. витрати на правову допомогу.
Рішенням Бершадського районного суду Вінницької області від 16 червня 2025 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» (місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела буд. 48, ЄДРПОУ 41466388) заборгованість за кредитним договором № 2342-1647-1 від 15.11.2023 року станом на 06.12.2024 року у розмірі 68 875 грн, яка складається з: 5 000,00 грн - заборгованість за кредитом; 63 875,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами за період з 15.11.2023 року по 14.11.2024 року, що нараховані відповідно до п. 1.2. Кредитного договору за ставкою 3,5 % за кожен день користування кредитом (1277,5% річних) та Графіку платежів.
Стягнуто з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» (місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела буд. 48, ЄДРПОУ 41466388) суму сплаченого судового збору в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять два) гривень 40 копійок.
Стягнуто з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» (місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела буд. 48, ЄДРПОУ 41466388) суму понесених витрат на правову допомогу у розмірі 4 000 (чотири тисячі) гривень.
Не погоджуючись з таким рішенням суду ОСОБА_1 -подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ «ФК «Процент» просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін як законне та обґрунтоване. Зазначив, що кредитний договір був укладений в електронному вигляді шляхом реєстрації відповідача на веб-сайті в мережі Інтернет https://procent.com.ua та підписання Кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».
Відповідно до укладеного кредитного договору № 2342-1647-1 від 15.11.2023 року між ТОВ «Фінансова компанія «Процент» та ОСОБА_2 остання отримала кредит у розмірі 5 000 грн строком на 365: днів (до 14.11.2024 року), шляхом переказу на її платіжну картку № НОМЕР_1 емітовану АТ «КБ «ПРИВАТБАНК» зі сплатою відсотків зі користування кредитом у розмірі 3,5 % від суми кредиту за кожен день користування (1277,5% річних).
Зазначив, що відповідно до п. 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3498-ІХ, дія пункту 5 розділу I Закону України «Про споживче кредитування» поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Кредитний договір укладено до набрання чинності Законом №3498-ІХ, зміни до Кредитного договору, що укладений з відповідачем, не вносились (додаткові договори щодо продовження строку дії та інших умов не укладались), то відповідно правових підстав для перерахунку денної процентної ставки яка є фіксованою немає. Договір № 2342-1647-1 від 15.11.2023 укладений між сторонами, є чинним, не визнаний недійсним, судовими рішеннями не встановлена його нікчемність чи неукладеність.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з огляду на таке.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції частково не відповідає цим вимогам.
Судом встановлено, що 15.11.2023 між ТОВ «ФК «Процент» та ОСОБА_2 , було укладено кредитний договір № 2342-1647-1 від 15.11.2023, відповідно умов якого відповідачці надано кредит у розмірі 5000,00 грн, строком на 365 днів (до 14.11.2024 року), шляхом переказу на її платіжну картку № НОМЕР_1 емітовану АТ КБ «ПРИВАТБАНК» зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 3,5 % від суми кредиту за кожен день користування (1277,5 % річних).
Кредитний договір був укладений в електронному вигляді шляхом реєстрації відповідача на веб-сайті в мережі Інтернет https://procent.com.ua та підписання кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».
Підписання Кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором є прямою і безумовною згодою Відповідача з умовами Кредитного договору, Правилами надання грошових коштів у позику в тому числі і на умовах фінансового кредиту, з яким він ознайомився перед підписанням Кредитного договору та отриманням кредиту. Зразок кредитного договору, Правила надання грошових коштів у позику в тому числі і на умовах фінансового кредиту, затвердженими наказом директора ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ», викладені для загального доступну в мережі Інтернет на сайті https://procent.com.ua/uk/about_us.
Відповідно до п. 1.2. Кредитного договору, позивач нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі 3,5 % від суми кредиту за кожен день користування (1277,5% річних). Строк надання кредиту відповідно до п. 1.3. кредитного договору становить 365 днів. Відповідно до п.1.3. періодичність платежів зі сплати процентів ставлять кожні 30 днів, що відображено в Додатку № 1.
Факт отримання кредитних коштів відповідачкою у сумі 5 000 грн за договором № 2342-1647-1 від 15.11.2023 року підтверджується квитанцією про перерахування суми кредиту, яке здійснювалося за допомогою системи Fondy на картковий рахунок, вказаний відповідачкою в анкеті-заяві 536354ХХХХХХ26.
Інформацією АТ КБ «ПРИВАТБАНК» №20.1.0.0.0/7-250407/40793-БТ від 24.03.2025 підтверджується, що на ім'я ОСОБА_3 в банку емітовано карту № НОМЕР_3 .
Номер телефону на який відправляється інформація про підтвердження операцій (фінансовий номер телефону) за платіжною карткою № НОМЕР_3 за період з 15.11.2023 по 20.11.2023 та який знаходиться в анкетних даних ОСОБА_3 НОМЕР_4 .
Відповідно до виписки по рахунку № НОМЕР_3 за період з 15.11.2023 по 20.11.2023 ОСОБА_3 користувалася кредитними коштами в сумі 5000,00 грн, які були зараховані на його кредитну карту 15.11.2023.
Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором №1446-1111-1 від 27.10.2023, заборгованість відповідача за кредитним договором станом на 23.12.2024 складає 68875,00 грн, з яких: 5000 грн прострочена заборгованість за сумою кредиту, 63875, 00 грн прострочена заборгованість по нарахованим та не сплаченим процентам, у період з 27.10.2023 по 26.10.2024, що нараховані відповідно до п. 1.2. Кредитного договору за ставкою 3,5 % за кожен день користування кредитом (1277,5% річних) та Графіку платежів.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що кредитор виконав свої обов'язки за кредитним договором та надав кредит, проте відповідачка взяті на себе договірні зобов'язання не виконала, не здійснювала погашення кредитної заборгованості, у зв'язку з чим станом на 06.12.2024 виникла заборгованість по тілу кредиту та несплаченим процентам за користування кредитом у розмірі 68 875 грн. Разом з тим, враховуючи предмет і складність справи, час, необхідний для вчинення дій і надання послуг, а також виходячи із засад розумності, справедливості та співмірності, суд дійшов висновку про стягнення з відповідачки на користь позивача судових витрат у розмірі 4000 гривень на професійну правничу допомогу, що є співмірним із наданим обсягом послуг, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.
Колегія суддів частково не погоджується із цими висновками суду першої інстанції з таких підстав.
Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Законом України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення договорів в мережі, процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
Так, електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у Постанові від 23 березня 2020 року по справі № 404/502/18, відповідно до якого: будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Отже, кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
У справі, яка переглядається, встановлено, що 15.11.2023 між сторонами було укладеного кредитний договір № 2342-1647-1, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 5 000 гривень, строком на 365 днів.
Кредитний договір був укладений в електронному вигляді шляхом реєстрації відповідача на веб-сайті в мережі інтернет https://procent.com.ua та підписання кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».
Кредитний договір № 2342-1647-1 містить персональні дані відповідача, зокрема, його паспортні дані, номер картки платника податків, номер мобільного телефону, а також номер карткового рахунку, на який перераховуватимуться грошові кошти. Також в даному кредитному договору визначено предмет, порядок та умови надання кредитного договору та строк дії договору. Процентна ставка за користування кредитом відповідно до п.1.2 кредитного договору, складає у розмірі 3,5% від суми кредиту за кожен день користування (1277,5%). Строк надання кредиту відповідно до п. 1.3. Кредитного договору становить 365 днів.
Відповідно до п.1.3. періодичність платежів зі сплати процентів ставлять кожні 30 днів, що відображено в додатку №1 до кредитного договору.
Відповідно до п.п. 2.4.1. кредитного договору, позичальник зобов'язується у встановлений строк повернути кредит та сплатити проценти за його користування.
Згідно п. 4.2 кредитного договору, нарахування процентів за кредитним договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються щоденно, з дня його надання позичальнику (дня перерахування грошових коштів на електронний платіжний засіб позичальника), до дня повернення суми кредиту, визначеної у пункту 1.1. кредитного договору (зарахування грошових коштів на поточний рахунок Товариства, зазначений у пункті 8 цього договору) включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом. Тобто, у межах строку кредитування відповідач зобов'язаний сплачувати позивачу проценти періодичними платежами кожні 30 днів.
Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором, проценти за користування кредитом нараховувалися за відсотковою ставкою в розмірі 3,5% у період з 15.11.2023 по 14.11.2024 року. Загальна сума нарахованих відсотків становить 63 875, 00 грн.
Ураховуючи викладені обставини, колегія суддів доходить висновку, що спірний договір укладено в електронному вигляді з використанням електронного підпису, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», при укладенні цього договору сторони договору досягли згоди щодо всіх його істотних умов та у сторін, відповідно до приписів статті 11 ЦК України, виникли права та обов'язки, які витікають із кредитного договору.
Колегія суддів вважає, що з урахуванням встановлених обставин справи та досліджених доказів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про укладання ОСОБА_1 та ТОВ СК «Процент» кредитного договору та невиконання позичальником своїх зобов'язань щодо повернення отриманих коштів та наявності в неї боргових зобов'язань перед ТОВ СК «Процент» та стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту в розмірі 5 000,00 грн.
Однак, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про стягнення з ОСОБА_1 63 875,00 грн простроченої заборгованості по нарахованим та не сплаченим процентам з огляду на таке.
Статтею 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року, що набрав чинності 24 грудня 2023 року, доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» пунктом 5, яким встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.
Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Отже, наведені норми, які регулюють питання споживчого кредитування, передбачають, що починаючи з 24 грудня 2023 року по 21 квітня 2024 року - розмір процентної ставки за користування кредитом не може перевищувати 2,5% від суми кредиту за кожен день, з 22 квітня 2024 року по 19 серпня 2024 року - розмір процентної ставки за користування кредитом не може перевищувати 1,5% від суми кредиту за кожен день, з 20 серпня 2024 року по 30 жовтня 2024 року - розмір процентної ставки за користування кредитом не може перевищувати 1% від суми кредиту за кожен день.
Розмір і порядок нарахування процентів за користування кредитом визначаються сторонами, однак вони повинні узгоджуватися із нормами Закону.
Кредитний договір №1446-1111-1 від 27.10.2023 року укладений строком 365 днів. Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року набрав чинності 24 грудня 2023 року. Тобто даний кредитний договір діяв після набрання чинності цим Законом.
З урахуванням викладеного, колегія суддів доходить висновку, що до даних правовідносин застосовується зазначений вище закон.
Відповідно до п. 1.2 кредитного договору №2342-1647-1 від 15.11.2023 року процентна ставка становить 3,5%, отже з 15 листопада 2023 року до 24 грудня 2024 року (до набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року), застосовується процентна ставка за користування кредитом, яка визначено умовами кредитного договору №2342-1647-1 від 15.11.2023 року, а саме 39 днів * 5 000 грн * 3,5% = 6 825 грн.
Починаючи з 24 грудня 2023 року по 21 квітня 2024 року - розмір процентної ставки за користування кредитом не може перевищувати 2,5% від суми кредиту за кожен день - 120 днів *(5000 гривень * 2,5%) і становить 15 000 гривень.
Починаючи з 22 квітня 2024 року по 19 серпня 2024 року - 120 днів *(5000 гривень * 1,5%) і становить 9 000 гривень.
Починаючи з 20 серпня 2024 року по 14 листопада 2024 року - 85 днів *(5000 гривень * 1 %) і становить 4 250 гривень.
Загальний розмір відсотків за користування кредитом в межах строку договору становить 37 075 гривні.
Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув, помилково не застосував до даних правовідносин Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року та безпідставно стягнув з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Процент» вказану позивачем заборгованість в повному обсязі, що суперечить положенням Закону України «Про споживче кредитування».
Таким чином, системний аналіз матеріалів справи, зокрема, виписка по вказаному рахунку за період з 15.11.2023-20.11.2023 в сукупності з іншими доказами, дають підстави для висновку, що позивачем надані суду належні та допустимі докази, а саме первинні бухгалтерські документи щодо надання кредитних коштів, отримання таких коштів відповідачем за кредитним договором №2342-1647-1 від 15.11.2023 року.
Відповідачкою не надано до суду належних і допустимих доказів того, що відповідні кредитні кошти не були нею отримані.
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України).
Відповідно до ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Оскільки, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити частково, рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 16 червня 2025 року змінити в частині розміру заборгованость за нарахованими процентами, зменшивши їх розмір з 63 875,00 грн до 35 075,00 грн.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
З урахуванням вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України, згідно якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з огляду на зміну рішення суду першої інстанції в бік зменшення визначеної до стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості з 68 875 грн до 40 075 грн, що становить 58,2 % від заявленої суми позову, суд апеляційної інстанції зменшує стягнуту суму судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції з держави на користь позивача з 2 422,40 грн до 1 409,85 грн.
Оскільки апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню (на 41,8%), при поданні апеляційної скарги відповідачкою сплачено судовий збір у розмірі 4 542,00 грн, то з позивача на користь ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір в розмірі 1898,60 грн за розгляд справи судом апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Отже, слід провести взаємозалік судових витрат у справі та стягнути з ТОВ «ФК «Процент» на користь ОСОБА_1 витрати у сумі 488,75 грн (1 898,60 - 1 409,85).
Відповідно до положень частини першої, пунктів 1,4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частин першої-третьої статті 137 ЦК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
В позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача витрати на оплату послуг з професійної правничої допомоги адвоката у розмірі 10 000 грн.
В апеляційній скарзі скаржник зазначає про неспівмірність витрат на правову допомогу зі складністю справи, сумою заборгованості, часом, витраченим на виконання робіт, обсягом виконаних робіт та ціною позову.
Проте з матеріалів справи вбачається, що в суді першої інстанції відповідачкою не було подано заперечення щодо розміру витрат на правничу допомогу.
У постанові Верховного суду від 21 травня 2025 року у справі № 369/10615/19 зазначено «Касаційний суд акцентує увагу, що у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 137 ЦПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності відповідного заперечення іншої сторони, яка вказує на неспівмірність витрат та наводить відповідне обґрунтування, за потреби - з наданням доказів невідповідності заявлених витрат цим критеріям.»
Суд першої інстанції з урахуванням викладеного, обґрунтовано стягнув частково витрати на правничу допомогу у розмірі 4 000 грн, відтак підстав для зміни судового рішення в цій частині апеляційним судом не встановлено.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Процент» просить стягнути з ОСОБА_1 на його користь понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 грн, однак до відзиву представником позивача не додано акт приймання-передачі послуг з правничої допомоги та платіжну інструкцію про сплату витрат на правовому допомогу, а тому колегія суддів приходить до висновку про відмову у стягненні таких витрат на користь позивача.
Керуючись ст. 141, 367, 368, 374, 376 ч. 1 п. 4, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 16 червня 2025 року змінити, зменшивши визначений до стягнення ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» розмір заборгованості за процентами з 63 875 грн до 35 075 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» на користь ОСОБА_1 судовий збір пропорційно до задоволених вимог за подання позовної заяви та апеляційної скарги в розмірі 488,75 грн.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню у касаційному порядку не підлягає за винятками, передбаченими частиною 3 статті 389 ЦПК України.
Суддя-доповідач: В.П. Рибчинський
Судді: В.В. Оніщук
В.В. Сопрун