Справа № 737/750/25
Проваждення № 2/737/326/25
25 вересня 2025 року с-ще Куликівка
Куликівський районний суд Чернігівської області у складі:
головуючого суддіКоренькова А.А.
секретаря судового засіданняЧередниченка С.О.
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні за загальними правилами позовного провадження справу № 737/750/25
за позовомОСОБА_1
до Куликівської селищної ради
третя особа, яка на заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачаприватний нотаріус Чернігівського районного нотаріального округу Чернігівської області Пономаренко Євгеній Петрович
провизнання права власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами
учасники справи та представники:не з'явились
25 серпня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_2 . За життя ОСОБА_2 залишив заповіт, яким все майно заповідав позивачу та ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивача ОСОБА_4 . До складу спадщини, яка залишилась після померлих ОСОБА_2 та ОСОБА_4 входить житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , який належав ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності. Сестра позивача ОСОБА_3 спадщину за померлою матір'ю прийняла. Рішенням Куликівського районного суду Чернігівської області від 09 жовтня 2020 року за ОСОБА_3 визнано право власності на частину вищевказаного будинку в порядку спадкування після померлої ОСОБА_4 . Позивач прийняв спадщину після померлого батька ОСОБА_2 до складу якої входить інша частина зазначеного домоволодіння. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відмовилися від прийняття спадщини на користь позивача. Проте коли позивач звернувся до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на вищевказане нерухоме майно, нотаріус відмовив їй посилаючись на те, що спадкодавець за життя не оформив відповідних правовстановлюючих документів на домоволодіння.
Просить суд визнати за нею право власності на 1/2 частину житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , в порядку спадкування після померлого ОСОБА_2 .
Ухвалою суду від 26.08.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 25.09.2025.
Позивач в судове засідання не з'явився, в позовній заяві просив справу розглядати за його відсутності.
Відповідач Куликівська селищна рада надала відзив, в якому вказує про повне визнання позову, просить справу розглянути за відсутності представника Куликівської селищної ради.
Третя особа Чернігівська районна державна нотаріальна контора надала заяву в якій просила розглядати справу без їх представника.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову, суд за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову.
Дослідивши заяви по суті справи, письмові докази надані сторонами та матеріали спадкової справи № 54/2015 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 яку надав приватний нотаріус Чернігівського районного нотаріального округу Чернігівської області Пономаренко Є.П., судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ст. 76, 81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ЦПК. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Рішенням Куликівського районного суду Чернігівської області від 09.10.2020 (справа № 737/599/20, провадження № 2/737/259/20) визнано за ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) право власності на 1/2 частину житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами АДРЕСА_1 (житловий будинок А-1, погріб з шийкою В-1, прибудова а-1, літня кухня Б-1, сарай Г-1, ґанок а1-1, а2-1, б-1) загальною площею 88,1 кв.м, житловою площею 43,1кв.м в порядку спадкування за заповітом за померлою ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 .
Згідно ч. 5 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи.
За клопотанням позивача, судом були досліджені матеріали судової справи № 737/599/20, провадження № 2/737/259/20 за позовом ОСОБА_3 до Куликівської селищної ради про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами в АДРЕСА_1 .
Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_4 перебували в зареєстрованому шлюбі з 7 серпня 1963 року (справа №737/599/20, а.с.9).
В 1965 році ОСОБА_2 та ОСОБА_4 побудували будинок АДРЕСА_1 . Згідно технічного паспорту, до вищевказаного домоволодіння входять житловий будинок (літ. А-1, а-1, а1-1, а2-1) загальною площею 88,1 кв.м., житловою площею 43,1 кв.м., сарай (літ. Г-1), погріб (літ. В-1), літня кухня (літ. Б-1, б-1) ( а.с. 14 - 16).
Майнові відносини між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на момент побудови даного житлового будинку регулювались «Кодексом законів про родину, опіку, шлюб та акти громадянського стану УРСР» від 31.05.1926 року з наступними змінами. Статтею 125 вказаного Кодексу передбачалось, що майно, набуте подружжям роботою в період зареєстрованого шлюбу, вважається таким, що належить обом членам подружжя на засадах спільної власності. З 01.01.1970 року по 01.01.2004 рік майнові відносини подружжя регулювались Кодексом про шлюб та сім'ю Української РСР, статтею 22 якого передбачалося, що майно нажите подружжям за час шлюбу визнавалось спільною сумісною власністю.
За загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (ч. 1 ст. 58 Конституції України) норми Сімейного кодексу України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто не раніше 01.01.2004 року. До сімейних відносин, які вже існували на зазначену дату, норми Сімейного кодексу України застосовуються в частині лише тих прав та обов'язків, що виникли після набрання ними чинності. Отже, правовий режим майна подружжя регулюється нормативними актами, які були чинними на момент створення або придбання такого майна.
Таким чином, житловий будинок АДРЕСА_1 належав ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності.
Відповідно до ст.ст. 370, 372 ЦК України, ст. 70 СК України у випадку виділу частки або поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 (а.с.50).
Згідно довідки виконавчого комітету Дрімайлівської сільської ради Куликівського району Чернігівської області № 525 від 17 серпня 2015 року ОСОБА_2 був постійним жителем с. Дрімайлівка Куликівського району Чернігівської області і зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . На день з ОСОБА_2 проживала дружина ОСОБА_4 , яка проживає за вищевказаною адресою до цього часу (а.с.50).
Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина до складу якої, окрім іншого, входить 1/2 частина домоволодіння по АДРЕСА_1 .
За життя ОСОБА_2 залишив заповіт, посвідчений 26 лютого 2011 року секретарем виконавчого комітету Дрімайлівської сільської ради Куликівського району, Чернігівської області, яким все своє майно заповідав сину ОСОБА_1 та дочці ОСОБА_3 ( а.с. 51).
Мати та сестра позивача відмовились від прийняття своєї частки спадкового майна, що відкрилася після смерті ОСОБА_2 (а.с. 49-55).
Позивач є сином ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 та копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 (а.с.7).
Позивач прийняла спадщину після померлого батька ОСОБА_2 , звернувшись до приватного нотаріуса Куликівського районного нотаріального округу Пономаренка Є.П. з заявою на підставі якої було заведено спадкову справу №54/2015 ( а.с.53).
У витягах з погосподарських книг Дрімайлівської сільської ради на 1991-2020 роки, вказано, що головою домогосподарства за адресою: АДРЕСА_1 , значилась ОСОБА_4 (справа №737/599/20, а.с.15-20).
За життя померлі ОСОБА_2 та ОСОБА_4 не ввели вказаний вище будинок з надвірними будівлями та спорудами в експлуатацію та не оформили правовстановлюючі документи на нього. Згідно довідки КП «Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації» від 10.06.2020 станом на 31 грудня 2012 року право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 не зареєстровано (а.с. справа №737/599/20, а.с.24).
Постановою Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів» в Чернігівській області ліквідовано Куликівський район та одночасно утворено Чернігівський район (з адміністративним центром у місті Чернігів) у складі територій, в тому числі, Куликівської селищної територіальної громади, затвердженої Кабінетом Міністрів України.
Надані судом докази суперечностей не містять та оцінюються судом як достовірні.
Згідно зі ст.ст. 55, 124 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Згідно зі ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Статтею 1217 ЦК України, визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять всі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.
Згідно ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи зазначені у заповіті. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Спадкоємець за заповітом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ст. 1268 ЦК України)
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу відповідну заяву (ст. 1269 ЦК України)
Згідно ст. 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1 липня 2004 року, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.
Згідно зі ст. 3 зазначеного Закону право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.
Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, та Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року №7/5.
Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Відповідно до п. 6 вищевказаної Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР не підлягали реєстрації будинки та домоволодіння, що розташовані в сільських населених пунктах, які адміністративно підпорядковані містам або селищам міського типу, але до них не приєднані. Тобто, якщо будинок було побудовано в сільській місцевості, він не підлягав державній реєстрації та на нього не виготовлялась документація про право власності.
Відповідно до ст.ст.25, 30, 346 ЦК України, листа Міністерства юстиції України №19- 32/319, від 21.02.2005 року, якщо у разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності на яке не проводилась і правовстановлюючий документ відсутній, питання про визначення належності цього майна попередньому власнику та наступного власника (спадкоємця) повинно вирішуватися у судовому порядку.
Таким чином, у разі відсутності державної реєстрації права власності на нерухоме майно, створене та оформлене в передбаченому законом порядку до набрання чинності Законом України від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», спадкоємці, які прийняли спадщину, мають право на оформлення спадкових прав.
Згідно п. 6 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», суди повинні мати на увазі, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п'ята статті 1268 ЦК), проте право власності на нерухоме майно у разі прийняття спадщини виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації речового права на нерухоме майно (стаття 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Разом із тим суди повинні розмежовувати право на спадщину як майнове право (об'єкт спадкування) та виникнення права власності на спадкове майно як на об'єкт нерухомого майна.
Спадкоємець має право звернутися із заявою про державну реєстрацію переходу права власності до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, після прийняття спадщини в порядку, передбаченому законом. Якщо право власності спадкодавця не було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, правовстановлюючими є документи, що підтверджують підставу для переходу права власності в порядку правонаступництва, а також документи спадкодавця, що підтверджують виникнення у нього права власності на нерухоме майно (стаття 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
Згідно п.п. 4.15, п. 4, глави 10 розділу ІІ «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно.
Відповідно до п. 3, глави 7 розділу І Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, документи, на підставі яких вчинено нотаріальну дію, та документи або копії (витяги) з них, необхідні для вчинення нотаріальної дії, обов'язково долучаються до примірника правочину, свідоцтва тощо, які залишаються у справах нотаріуса.
Позивач позбавлений можливості оформити своє право на спадщину у нотаріуса у зв'язку з відсутністю державної реєстрації права власності на спадкове нерухоме майно та у зв'язку із відсутністю у позивача документів, які підтверджують право власності на вищевказане нерухоме майно за спадкодавцем.
Визнання позову відповідачами не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.
На підставі викладеного, враховуючи, що домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , було збудоване до 05.08.1992 року, а саме 1965 році, належало ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності, за життя спадкодавці не отримали правовстановлюючі документи на домоволодіння, що позбавляє можливості позивача оформити право на спадщину у нотаріуса, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги та визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами садиби АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після померлого ОСОБА_2 .
Керуючись статтями ст. ст. 4, 12-13, 19, 81, 200, 247, 258, 259, 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд -
1.Позовну заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , який зареєстрований АДРЕСА_3 ) до Куликівської селищної ради (ЄДРПОУ 04412432, Чернігівська область, Чернігівський район, с-ще Куликівка, вул. Миру, буд. 67), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: приватний нотаріус Чернігівського районного нотаріального округу Чернігівської області Пономаренко Є.П. (Чернігівська область, Чернігівський район, с-ще Куликівка, вул. Партизанська, буд. 12) про визнання права власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами задовольнити повністю.
2. Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , який зареєстрований АДРЕСА_3 ) право власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 88,1 кв.м, житловою площею 43,1 кв.м, з надвірними будівлями та спорудами (означеними на плані технічного паспорту на будинок літерами: житловий будинок літ.А-1, а-1, а1-1, а2-1; сарай літ. Г-1; погріб літ. В-1, літня кухня літ. Б-1, б-1) в порядку спадкування за заповітом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .
3. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
4. Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
5. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
6. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
7. Повний текст рішення складений 25 вересня 2025 року.
Суддя Андрій КОРЕНЬКОВ