Справа № 609/19/25
2-др/609/3/25
25 вересня 2025 року Шумський районний суд Тернопільської області
в складі головуючого судді Харлана М.В.
з участю секретаря судового засідання Семенюк О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шумськ заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Іщука Костянтина Валентиновича про компенсацію судових витрат, здійснених внаслідок необґрунтованих дій позивача,-
В провадженні Шумського районного суду Тернопільської області перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права власності та усунення перешкод в користуванні.
Ухвалою Шумського районного суду Тернопільської області від 16 вересня 2025 року позовну заяву за клопотанням представника позивача залишено без розгляду.
18 вересня 2025 року представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Іщук Костянтин Валентинович звернувся із заявою про компенсацію судових витрат, здійснених внаслідок необґрунтованих дій позивача.
В обґрунтування заяви представник зазначив, що відповідачем ОСОБА_1 понесено витрати в зв'язку із розглядом справи, що становлять 20000,00 грн.
Вказав, що внаслідок необґрунтованих дій, позивач вирішив відмовитись від позову (при цьому справа судом розглядалась неодноразово, провадження відкрито на підставі ухвали Шумського районного суду Тернопільської області ще 13.01.2025 р.), що мало наслідком залишення такого позову без розгляду. На підставі вищевикладеного просив стягнути з позивачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 вищевказаний розмір понесених ним витрат на правничу допомогу.
У клопотанні від 19.09.2025 р. представник просив розгляд заяви здійснювати за його відсутності, викладені у заяві вимоги підтримав в повному обсязі.
25 вересня 2025 року представником позивачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - адвокатом Магдич О.О. подано заперечення на заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Іщука К.В.
В обґрунтування заперечення представник позивачів вказує на те, що стороною відповідача не зазначено та не доведено, які саме необґрунтовані дії позивачів були ними здійсненні під час судового розгляду справи та в чому вони виражені, при цьому з матеріалів справи не вбачається, що сторона позивача ігнорувала судові виклики та не з'являлась в судові засідання, затягувала судовий розгляд справи чи іншим чином перешкоджала здійсненню правосуддя під час розгляду вищевказаної справи. На підставі вищевказаного просила відмовити у задоволенні заяви представника відповідача, одночасно просила розгляд заяви здійснити за її відсутності у зв'язку із зайнятістю в іншому судовому засіданні.
Судом на підставі частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК), у зв'язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши доводи заяв представників сторін, дійшов наступних висновків.
Ухвалою Шумського районного суду Тернопільської області від 16 вересня 2025 року позовну заяву ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права власності та усунення перешкод в користуванні залишено без розгляду, на підставі п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, віднесено витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною шостою статті 142 ЦПК України передбачено, що у випадках, встановлених частинами третьою - п'ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв'язку його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев'ятої статті 141 цього Кодексу.
Відповідно до ч.9 ст.141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправомірних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Системний аналіз наведених норм дає підстави вважати, що у разі залишення позову без розгляду вимоги відповідача про компенсацію здійснених ним витрат підлягають задоволенню у разі необґрунтованих дій позивача, або у випадках зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправомірних дій сторони.
Для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, відповідачу згідно з процесуальним обов'язком доказування необхідно довести, а суду встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно та пред'явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача.
Суд зауважує, що особі гарантується право на звернення до суду за захистом та право на позов. ЦПК України передбачає компенсацію здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, лише у випадку необґрунтованих дій позивача.
При цьому звернення до суду із позовом є суб'єктивним правом позивача, гарантованим статтями 55, 124 Конституції України, є безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову.
Такий правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року в справі №148/312/16-ц, від 30 червня 2022 року в справі №753/1625/21.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить з того, що положення п. 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов'язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Європейський суд з прав людини дотримується позиції, що проявляти ініціативу щодо своєчасного розгляду справи повинен саме позивач.
Сам по собі факт залишення позивачем позову без розгляду не може бути підставою для задоволення вимог відповідача про компенсацію здійснених ним витрат.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.
Залишення позову без розгляду на підставі заяви позивача - це форма закінчення розгляду справи без ухвалення рішення, при цьому суд не перевіряє підстави подання такої заяви.
Подання до суду заяви про залишення позову без розгляду не є необґрунтованими діями позивача, так як це є його диспозитивним правом, передбаченим нормами ЦПК України, яке не містить обмежень в його реалізації.
Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі №148/312/16-ц, від 28 січня 2019 року у справі №619/1146/17-ц, від 02 грудня 2020 року у справі №202/2600/15-ц, від 17 грудня 2020 року у справі №758/12381/18-ц, від 14 січня 2021 року у справі №521/3011/18, від 26 липня 2024 року у справі №736/1209/20.
Позивач, звертаючись до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права.
Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (аналогічні висновки викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 924/831/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 12.06.2020 у справі № 906/775/17, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).
Наявність порушених, не визнаних або оспорених прав позивача, за захистом яких мало місце звернення до суду, та визначення осіб, якими такі права були порушені, встановлюється судом за наслідками розгляду справи по суті на підставі наданих сторонами доказів.
Отже, подання позивачем заяви про залишення позову без розгляду без викладення мотивів вчинення даної процесуальної дії, не є необґрунтованими діями позивача, так як це є його диспозитивним правом, передбаченим нормами ЦПК України, яке не містить обмежень в його реалізації.
Відповідно до частини п'ятої статті 142 ЦПК України у разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
За змістом частини дев'ятої статті 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідач має довести, а суд має встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи під час розгляду справи по суті є необґрунтованими, чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.
Разом з тим, у заяві про стягнення з позивачів судових витрат на професійну правничу допомогу розмірі 20000,00 грн., представник відповідача не зазначив, які дії позивачів у справі №609/19/25 були необґрунтованими, що є підставою для компенсації витрат, пов'язаних з розглядом справи у зв'язку із залишенням позову без розгляду, зокрема чи діяли позивачі недобросовісно та пред'явили заздалегідь необґрунтований позов; чи систематично протидіяли правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісні позивачі мали на меті протиправну мету - порушення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивачів умисні та який ступінь їх вини й чим це підтверджується.
При цьому, посилання представника відповідача у заяві на тривалий розгляд справи, (ухвала про відкриття провадження від 13.01.2025 р.) на переконання суду не є обґрунтованою підставою для стягнення з позивачів витрат на правничу допомогу.
Окрім того, суд зауважує, що розгляд даної справи, станом на час подання заяви представника позивачів про залишення позовної заяви без розгляду, відбувався на стадії підготовчого судового засідання, у зв'язку із чим суд не заслуховував пояснення сторін, не досліджував доказів, та не давав їм оцінку, що унеможливило здійснити судом оцінку обґрунтованості чи необґрунтованості позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом
З огляду на вищевикладене, вивчивши доводи та мотиви заяви про компенсацію судових витрат, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для покладення на позивачів витрат відповідача на професійну правничу допомогу на підставі ч. 5 ст. 142 ЦПК України, оскільки представником відповідача не доведено, що такі витрати виникли внаслідок необґрунтованих дій позивачів в ході розгляду справи чи зловживання ними процесуальними правами, а тому у задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Іщука Костянтина Валентиновича про компенсацію судових витрат, слід відмовити.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 19, 131-142, 260, 352-354 ЦПК України, суд,-
У задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Іщука Костянтина Валентиновича про компенсацію судових витрат, здійснених внаслідок необґрунтованих дій позивача - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали суду безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала суду складена 25 вересня 2025 року.
Суддя: М.В. Харлан