Справа №626/3497/23
Провадження № 11кп/818/100/25
25 вересня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
за участю прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Харків в режимі відеоконференції апеляційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури ОСОБА_7 на вирок Красноградського районного суду Харківської області від 08 листопада 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному 06 жовтня 2023 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №120232260800000211, за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт.Кегичівка Кегичівського району Харківської області, непрацюючого, неодруженого, не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27, ч.1 ст.358, ч.4 ст.358 КК України,
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини:
Вироком Красноградського районного суду Харківської області від 08 листопада 2023 року ОСОБА_6 засуджено:
-за ч.5 ст.27 ч.1 ст.358 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1700 гривень.
-за ч. 4 ст. 358 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень.
На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено ОСОБА_6 покарання у виді штрафу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1 700 гривень.
Цим же вироком постановлено стягнути з ОСОБА_6 на користь держави процесуальні витрати за проведення судової експертизи в сумі 1912 грн.
Ухвалено рішення щодо долі речових доказів.
Згідно з вироком суду, ОСОБА_6 визнаний винним в тому, що він на початку квітня 2023 року, замовив у невстановленої особи водійське посвідчення серійний номер НОМЕР_1 видане 05.01.2022 Центром TSC5641 на ім'я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . При цьому, ОСОБА_6 , розуміючи, що вказаний документ буде підробленим, вчинив вказане кримінальне правопорушення надавши необхідні дані, а саме: свої паспортні дані та фотографію, тим самим заздалегідь обіцяв придбати підроблений документ - водійське посвідчення. На виконання вказаної домовленості, приблизно через 3 дні після замовлення, отримав підроблене водійське посвідчення на своє ім'я, за яке заплатив грошові кошти в розмірі 5000 гривень.
Крім цього, ОСОБА_6 в невстановлені досудовим розслідуванням дату та час, діючи умисно, придбав в Інтернеті у невстановленої в ході досудового розслідування особи посвідчення водія, серійний номер НОМЕР_1 видане 05.01.2022 Центром TSC5641 на ім'я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з метою його незаконного використання пред'являючи його, під час керування транспортним засобом, співробітникам поліції у разі його зупинки та перевірки документів.
06 жовтня 2023 року, ОСОБА_6 , керуючи автомобілем марки ВА32170, д.н.з. НОМЕР_2 , на автодорозі 87 км, блокпост на в'їзді до с.Піщанка Красноградського району Харківської області, був зупинений працівниками Красноградського РВП для перевірки документів. На законну вимогу працівника ВРПП Красноградського РВП пред'явити документи, що засвідчують особу, ОСОБА_6 під час перевірки поліцейськими Красноградського РВП ГУНП в Харківській області документів, пред'явив, тобто незаконно використав завідомо підроблений документ - посвідчення водія, серія номер НОМЕР_1 видане 05.01.2022 Центром TSC5641 на ім'я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . В цей же день в період часу з 12:02 по 12:10 на автодорозі 87 км, блокпост на в'їзді до с.Піщанка Красноградського району Харківської області, було проведено огляд місця події, в ході якого у ОСОБА_6 було вилучено водійське посвідчення серійний номер НОМЕР_1 видане 05.01.2022 Центром TSC5641, яке не відповідає бланкам аналогічних документів, які знаходяться в офіційному обігу країни виробника - України. Посвідчення з серійним номер НОМЕР_1 видане 05.01.2022 Центром TSC5641 на ім'я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виготовлено комбінованим способом: друкований текст на лицьовому та зворотному боках бланку, серійний номер бланка « НОМЕР_1 », вихідні дані поліграфічного підприємства на зворотному боці бланку та індивідуальна інформація, якою персоналізований бланк, нанесені термотрансферним способом друку; всі зображення з обох боків бланку посвідчення водія (крім друкованого тексту на лицьовому та зворотному боках бланку, серійного номера бланка « НОМЕР_1 », вихідних даних поліграфічного підприємства на зворотному боці бланку та індивідуальної інформації, якою персоналізований бланк) нанесені термосублімаційним способом друку.
Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
В апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи висновків суду першої інстанції щодо доведеності обвинувачення та винуватості ОСОБА_6 , правову кваліфікацію, вважає вирок Красноградського районного суду Харківської області від 08 листопада 2023 року незаконним і необґрунтованим у зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання особі обвинуваченого та тяжкості вчиненого ним злочину внаслідок м'якості, а також неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а саме не застосуванням кримінального закону, який підлягає застосуванню призначення - додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами. Просить даний вирок скасувати в частині призначеного ОСОБА_6 покарання та ухвалити новий вирок, яким призначити обвинуваченому покарання: за ч.5 ст.27, ч.1 ст.358 КК України у виді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн. з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки; за ч.4 ст.358 КК України у виді штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначити ОСОБА_6 покарання у виді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн. з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки. В решті вирок залишити без змін.
В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що суд при призначенні покарання не в повній мірі врахував, що суспільна небезпека даної ситуації полягає не лише у підробці офіційних документів, але й у тому, що засобами підвищеної небезпеки керує особа, яка демонструє зневагу до дотримання норм дорожнього руху.
Окрім цього посилається на те, що додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами є необхідним з метою попередження спричинення такою особою шкоди здоров'ю іншим особам через порушення правил дорожнього руху в майбутньому.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримала в частині невідповідності призначеного судом покарання особі обвинуваченого та тяжкості вчиненого ним злочину внаслідок м'якості.
Обвинувачений в судовому засіданні просив прийняти рішення на розсуд суду.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримку апеляційної скарги, зваживши на доводи обвинуваченого, обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню частково за наступних підстав.
Мотиви суду
Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
З огляду на ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно з вимогами ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Як убачається з вироку суду, судовий розгляд було проведено за процедурою, передбаченою ч.2 ст.382 КПК України, з врахуванням цього суд встановив фактичні обставини кримінального провадження та відповідно кваліфікував дії ОСОБА_6 за ч.5 ст.27, ч.1 ст.358, ч.4 ст.358 КК України, а тому висновки суду щодо фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, доведення винуватості та кваліфікації його дій, які в апеляційній скарзі не оскаржуються, у відповідності з нормами ч.2 ст.394, ст.404 КПК України в апеляційному порядку не перевіряються.
Що стосується доводів апеляційної скарги прокурора про невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, колегія суддів вважає, що вони заслуговують на увагу з огляду на наступне.
За змістом апеляційної скарги прокурор, не оспорюючи призначений судом ОСОБА_6 сам вид покарання, фактично не погоджується із його розміром.
Згідно ст.50, 65 КК України, суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставин, що обтяжують та пом'якшують покарання, а також дані, які всебічно характеризують особу винного. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчинення нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Виходячи з указаної мети і принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. Тільки з врахуванням та належним аналізом усіх цих обставин у своїй сукупності буде досягнуто необхідного балансу верховенства права та справедливості при вирішенні цього питання.
Такі вимоги кореспондуються з правовими позиціями, викладеними в Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 року № 7, а також приписами, зазначеними в ч.1 ст.1 КК України, ст.2 КПК України.
Також, визначені у ст.65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (зокрема й у справі «Довженко проти України») зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
Призначаючи ОСОБА_6 за ч.5 ст.27, ч.1 ст.358, ч.4 ст.358 ч.1 ст.70 КК Україниостаточне покарання у виді штрафу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1 700 гривень, тобто фактично в мінімальних межах санкції зазначеної норми закону України про кримінальну відповідальність, суд першої інстанції послався на щире каяття з боку останнього та активне сприяння розкриттю кримінального проступку. Зазначені обставини були визнані судом як обставини, які пом'якшують покарання, та обґрунтовує саме визначені судом вид та розмір покарання обвинуваченому. Обставин, які обтяжують покарання, судом першої інстанції не встановлено.
Але з таким висновком не можна погодитися, так як він не ґрунтується на загальних засадах призначення покарання, встановлених ст.50,65 КК України, оскільки суд першої інстанції в достатній мірі не врахував ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_6 кримінального правопорушення, дані щодо особи останнього, належним чином не мотивувавши його в цій частині.
Як убачається з матеріалів провадження та встановлено судом у вироку, ОСОБА_6 вчинив дії з пособництва у підробленні офіційного документа (посвідчення водія) та отримав від невстановленої в ході досудового розслідування особи -завідомо підроблений документ, а саме посвідчення водія, за що заплатив грошові кошти, для подальшого його використання. При цьому, обвинувачений віддав перевагу незаконному способу отримання підробленого посвідчення водія, сплативши грошові кошти, замість отримання посвідчення водія у встановленому законодавством порядку, вже будучи фактично позбавленим права керування транспортними засобами на момент вчинення кримінального правопорушення. Сам він суспільно - корисливою діяльністю не займається, не працює, неодружений.
Але зазначеним обставинам судом першої інстанції не було надано належної оцінки.
На думку колегії суддів, призначене обвинуваченому ОСОБА_6 покарання фактично в мінімальних межах санкції зазначеної норми закону України про кримінальну відповідальність є необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам закону, а також засадам та меті покарання, визначеним ст.50,65 КК України, а тому вирок суду в цій частині не можна визнати законним та обґрунтованим, відповідно до вимог ст.370 КПК України, а доводи апеляційної скарги прокурора про м'якість призначеного обвинуваченому ОСОБА_6 покарання слід визнати цілком обґрунтованими.
У зв'язку з викладеним, у відповідності зі ст.414, 420 КПК України, колегія суддів вважає за необхідне вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 скасувати в частині призначеного йому покарання та ухвалити свій вирок в цій частині.
Суд апеляційної інстанції приймає до уваги, що виходячи з вказаної мети і принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. Тільки з врахуванням та належним аналізом усіх цих обставин у своїй сукупності буде досягнуто необхідного балансу верховенства права та справедливості при вирішенні цього питання.
Призначаючи ОСОБА_6 покарання, як окремо за кожне кримінальне правопорушення, так і на підставі ч.1 ст.70 КК України, колегія суддів враховує обставини, що його пом'якшують - щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального проступку, відсутність обставин, що обтяжують покарання, дані щодо особи обвинуваченого, який не судимий, не працює, суспільно - корисливою діяльністю не займається, неодружений.
Окрім цього, суспільна небезпека даної ситуації полягає не лише у підробці офіційних документів, але й у тому, що засобами підвищеної небезпеки керує особа, яка демонструє зневагу до дотримання норм дорожнього руху, про що слушно зазначає прокурор в апеляційній скарзі.
З врахуванням зазначеного, обвинуваченому ОСОБА_6 слід призначити основне покарання у виді штрафу із застосуванням положень ч.1 ст.70 КК України у розмірі, як наполягає прокурор в апеляційній скарзі (як за кожне кримінальне правопорушення, так й за їх сукупністю), яке буде відповідати загальним засадам призначення покарання, принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, є достатнім і необхідним для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Поряд з цим, не є слушними доводи прокурора про необхідність призначення ОСОБА_6 додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, виходячи з наступного.
В контексті вимог про необхідність призначення ОСОБА_6 додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, прокурор посилається на висновки Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладені в постанові від 04.09.2023 у справі 702/301/20.
У наведеній постанові Об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду дійшла висновку про те, що особі, яку визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого відповідною частиною статей 286, 286-1 КК України, суд може призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами незалежно від того, чи мала така особа на момент вчинення кримінального правопорушення отримане у передбаченому законом порядку посвідчення на право керування транспортними засобами. Суд апеляційної інстанції відмічає, що в розглядуваній Об'єднаною палатою Касаційного кримінального суду Верховного Суду ситуації особа, не маючи посвідчення водія на право керування транспортним засобом, допустила порушення Правил дорожнього руху та враховуючи наслідки, що настали, вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.286 КК України. При цьому, санкції статей 286, 286-1 КК України, окрім ч.2 ст.286 КК України, передбачають обов'язкове додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами. Санкція ч.2 ст.286 КК України визначає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.
В даному кримінальному провадженні ОСОБА_6 визнаний винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27, ч.1 ст.358, ч.4 ст.358 КК України, санкції яких, на відміну від санкції статей 286, 286-1 КК України, не передбачають призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами. Частиною 2 статті 55 КК України визначено, що позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, як додаткове покарання може бути призначене й у випадках, коли воно не передбачене в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за умови, що з урахуванням характеру кримінального правопорушення, вчиненого за посадою або у зв'язку із заняттям певною діяльністю, особи засудженого та інших обставин справи суд визнає за неможливе збереження за ним права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю. Виходячи зі змісту наведеної норми, враховуючи, що ОСОБА_6 в даному провадженні не обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення у сфері порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами, йому не ставиться в провину порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, що спричинило шкоду здоров'ю чи навіть смерть іншим особам, яке б за своїм характером вимагало необхідність призначення такого додаткового покарання, також йому не інкримінується керування в стані алкогольного сп'яніння, тому суд апеляційної інстанції не вбачає достатніх правових підстав для призначення ОСОБА_6 додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, а посилання на застосування правового висновку не є релевантним.
На підставі викладеного, керуючись ст.404, 407, 418, 420 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури ОСОБА_7 задовольнити частково.
Вирок Красноградського районного суду Харківської області від 08 листопада 2023 року щодо ОСОБА_6 в частині призначеного покарання - скасувати.
Призначити ОСОБА_6 покарання:
- за ч.5 ст.27, ч.1 ст.358 КК України у виді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень;
- за ч.4 ст.358 КК України у виді штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначити ОСОБА_6 покарання у виді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень.
В решті вирок залишити без змін.
Вирок апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, може бути оскаржений в касаційному порядку безпосередньо до Кримінального касаційного суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення.
Колегія суддів:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3