25 вересня 2025 року
м. Харків
справа № 615/181/24
провадження № 22-ц/818/3971/25
Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого судді Тичкової О.Ю.
суддів Мальованого Ю.М., Яцини В.Б.
учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1
Відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Валківського районного суду Харківської області від 19 травня 2025 року у складі судді Левченка А.М.
У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Валківського районного суду Харківської області з позовом до ОСОБА_2 (далі по тексту - відповідач, ОСОБА_2 ) про захист честі, гідності та ділової репутації, стягнення моральної шкоди, у якому просив суд: визнати недостовірною та такою, що порушує права ОСОБА_1 на повагу до його честі, гідності та недоторканості ділової репутації, а також такою, що завдала моральної шкоди, інформацію, розповсюджену ОСОБА_2 02.02.2024 року при працівниках Комунального підприємства “Вода» Валківської міської ради Харківської області за адресою: вул. Стадіонна, 3, м. Валки, Богодухівського району, Харківської області. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду за розповсюдження недостовірної інформації у розмірі 150 000 тис грн.
В обгрунтування позовних вимог зазначено, що з 2017 році він обіймає посаду директора Комунального підприємства “Вода» Валківської міської ради Харківської області (далі по тексту - КП “Вода» ). 02.02.2024 року ОСОБА_1 перебував на своєму робочому місці, коли приблизно о 10:00 до будівлі підприємства за адресою: АДРЕСА_1 прийшов абонент ОСОБА_2 (відповідач) з питанням щодо запровадження комерційного обліку та фінансування цих робіт. В ході спілкування з працівниками відділу збуту підприємства громадянин ОСОБА_2 почав вимагати договір, на що йому відповіли про те, що договір на послуги з водопостачання є публічним та розміщений на офіційному веб-сайті Валківської міської ради. Далі ОСОБА_2 почав вимагати друкований текст з печаткою та підписом, на що текст було роздруковано та видано. Оскільки у громадянина ОСОБА_2 було ще багато питань, позивачем було роз'яснено ОСОБА_2 право викласти такі питання у письмовому зверненні та зареєструвати його в канцелярії. Це не влаштувало відповідача ОСОБА_2 , який почав роздратовано та на підвищених тонах принижувати позивача в присутності працівників підприємства. Його вислови було чутно у всій будівлі. Відповідач висловлювався нецензурною лайкою, ображав позивача: “ти гамно та сосунок», погрожував позивачу, що “посадить його до в'язниці», обзивав “великим корупціонером» і ще дуже багато образливих слів, які принижують честь, гідність і ділову репутацію позивача.Через незаконні дії ОСОБА_2 у позивача підвищився артеріальний тиск, почало боліти серце та німіти рука. Дещо прийшовши до тями позивач був змушений звернутись за допомогою до медичного закладу. Після огляду позивача негайно направили до відділення Валківської ЦРЛ, де надали допомогу та оформили листок непрацездатності. Того ж дня, після отримання медичної допомоги позивачем було подана відповідна заява до Валківського відділення поліції № 1 Богодухівськго РВП, про що отримав талон-повідомлення ЄО № 356 про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію. Позивач зазначив, що негативна інформація була поширена відповідачем в присутності працівників КП “Вода», в якому позивач обіймає посаду директора, внаслідок чого стала відомою співробітникам підприємства, що завдало позивачу моральних страждань та призвело до розладу здоров'я.
Рішенням Валківського районного суду Харківської області від 19 травня 2025 року позовні вимоги задоволені частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди у розмірі 10 000 грн.
В іншій частині позову відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 201,87 грн.
Рішення обґрунтовано тим, що позивачем доведено поширення відповідачем щодо нього інформації образливого характеру, яка принижує його честь, гідність та ділову репутацію. Визначення розміру моральної шкоди у сумі 10 000 грн відповідає засадам розумності та справедливості. При цьому, суд враховував обставини справи та зібрані у справі докази, характер та обсяг заподіяних позивачеві моральних страждань від поширення щодо позивача інформації образливого характеру.
Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_2 , подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність, необґрунтованість рішення суду, не повне встановлення судом обставин, які мають значення для справи просив рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд не повно встановив обставини у справі та ухвалив рішення, що не відповідає дійсним обставинам у справі та вимоггам закону. Також судом порушені вимоги процесуального права щодо порядку розгляду справи по суті. А саме, зупинення провадження судом у справі мало наслідком порушення норм ст. 275 ЦПК України. Питання про виклик свідків не було вирішено ухвалою суду. Порушено норми частини 4 ст.91 ЦПК України. В судове засідання, призначене на 19.02 2024 року, прибули шестеро свідків, працівників КП «Вода» ВМР, викликаних за ініціативою судді ОСОБА_3 .. Свідки не були запрошені до судової зали для реєстрації. Після того, як свідок ОСОБА_4 розповіла, що відповідач, розмовляв із директором на підвищених тонах в допит втрутився ОСОБА_1 . За заявою від 13.02.2025 року, на ім'я судді Левченка А.М., який після самовідводу судді Токмакової А.П., одноосібно розглядав справу, розпорядився виготовити копі фіксації судових засідань: від 05.06.2024 ; від 19.06.2024 ; від 09.12.2024 , проте судове засідання від 08.01.2025 року не фіксувалося взагалі. В судовому засіданні ОСОБА_1 , принижував відповідача.Троє допитаних свідків 19.06.2024 року не підписалися під текстом присяги. Всі семеро свідків, без виключення, залежні від деспотичного впливу ОСОБА_1 . Прослухавши запис двох судових засідань від 05.06.24 та 19.06.24 , суддя Токмакова А.П. знехтувала процесуальними правами відповідача, погрожувала видаленням із зали судового засідання № 1, погрожувала доньці - ОСОБА_5 , яка допомагала відповідачу, як батьку у якого ушкоджений зір на праве око, розбиратися із текстом письмових пояснень свідків виготовлених на ім'я начальника ВП № 1 в м. Валках від 02.02.2024 року, які приєднані до позовної заяви ОСОБА_1 як письмові докази та в подальшому відхилені суддею Левченком А.П., що викладено в мотивувальній частині рішення суду від 19 травня 2025. Приєднанні документи до позовної заяви, як письмові докази, не є належними, оскільки не завірені у спосіб передбаченний законом і які не стосується суті спору. При допиті свідків в судовому засіданні 16.04.2025 року свідок ОСОБА_6 не надала суду таких електронних доказів, обмежилася тим, що заявила в суді, що ображав її директора коли із ним спілкувався в кабінеті "ІТР" 02.02.2024 року , де її не було. Фактичного підтвердження поширеної відповідачем інформації про ОСОБА_1 до матеріалів справи не було додано. Пояснення свідків від 02.02.2024 року, поданих ОСОБА_1 о 19 год. 52 хв. на ім'я начальника Відділу поліції № 1 м. Валки, разом із заявою, відкинуті суддею Левченком А.М. як неналежні докази. Підтвердження факту поширення недостовірної інформації, покладається на позивача, а не на відповідвча. Без задоволення основної вимоги немайнового характеру - визнання поширеної інформації недостовірною та її спростування не може мати місце про задоволення вимоги відшкодування моральної шкоди, яка є похідною вимогою. Тому судом порушено і норми матеріального права. Факт наявності у ОСОБА_1 моральної шкоди належнии доказами не доведений.
Відзив до суду апеляційної інстанції не надходив.
Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.
Відповідно до частини першої статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Апеляційна скарга не містить доводів про незаконність рішення суду в частині відмови у задоволені позову про визнання інформації розповсюджепної ОСОБА_2 недостовірною та такою, що порушує права ОСОБА_1 на повагу до його честі, гідності та недоторканості ділової репутації, а також такою, що завдала моральної шкоди.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до довідки Валківської міської ради Богодухівського району Харківської області від 29.04.2022 року ОСОБА_1 перебуває на посаді директора Комунального підприємства “Вода» Валківської міської ради Харківської області, яке надає послуги з водопостачання та водовідведення у десяти населених пунктах Валківської міської територіальної громади (т.1 а.с. 14).
Згідно копії відмітки в медичній книжці Валківської ЦРЛ від 01.02.2024 року на підставі направлення електронного направлення 4999-3479-0156-9403 ОСОБА_2 було діагностовано забій грудної клітини - ребер праворуч, що підтверджується роздруківкою електронного направлення 4999-3479-0156-9403 (а.с. 46-47).
05.02.2024 року ОСОБА_2 до Валківської міської ради поданий запит про доступ до публічної інформації про надання завірених копій документів: Рішення Валківської міської ради від 11.04.2023 року № 1052, рішення виконкому Валківської міської ради “Про затвердження тарифів на послуги, яке надає КП “Вода», лист-пропозицію КП “Вода», протоколи засідань робочих груп та результати голосування членів робочих груп при розгляді тарифів окремих видів послуг з водопостачання та водовідведення, ліцензію про право на надання послуг КП “Вода», рішення про укладання контракту з директором КП “Вода» (т.1 а.с. 81-82).
05.02.2024 року до КП “Вода» ОСОБА_2 подано акт-притензію, в якому відповідач просив нараховувати за спожиті послуги, надані підприємством, на підставі показань лічильника холодної води (вузла розподільного обліку), встановленого та зареєстрованого у законний спосіб, з дотриманням будівельних норм та правил, та переданих даних показників відповідальній особі. Укласти з ОСОБА_2 індивідуальний договір з підприємством. В акті-претензії також вказується, що було обстежено підвальні приміщення будинку АДРЕСА_2 та не виявлено ознак монтажу вузла комерційного обліку. До акту-претензії додано акт обстеження будинку від 02.02.2024 року по АДРЕСА_2 , складений та підписаний членами ОСББ Майське - 37. Акт складений про відсутність вузла комерційного обліку холодної води станом на момент складення - 02.02.2024 року (т.1 а.с. 71-72).
Листом КП “Вода» від 15.02.2024 року за № 38 на адресу ОСОБА_2 , було надано відповідь на акт-претензію від 05.02.2024 року, в якій вказано, що КП “Вода» не брало на себе зобов'язань щодо встановлення будь-яких приладів у підвальному приміщенні багатоквартирного будинку по АДРЕСА_2 (т.1 а.с. 77).
07.02.2024 року до КП “Вода» ОСОБА_2 подано заяву про надання інформації, в якому порушено питання про надання копій документів про місце встановлення вузла комерційного обліку холодної води, ким встановлений вузол та за який рахунок, акт приймання-передачі, відповідальних осіб, структуру діючих цін і тарифів, копію повідомлення про намір встановлення вузла комерційного обліку з реєстраційним номером та підписом особи, якій його вручено, штатну чисельність працівників. До письмового звернення додано копію квитанції за січень 2024 року по особовому рахунку ОСОБА_2 (т.1 а.с. 74-75)
Листом КП “Вода» від 15.02.2024 року за № 39 на адресу ОСОБА_2 , було надано відповідь на заяву про надання інформації від 07.02.2024 року, в якому повідомляється про встановлення вузла комерційного обліку за адресою по АДРЕСА_2 , факт виконання робіт, відсутність необхідності повідомлення споживачів про факт встановлення вузлів комерційного обліку, порядок знаття показань, порядок розподілу між споживачами обсягів спожитих послуг, штатну чисельність працівників, надіслано копії структури діючих цін/тарифів (т.1 а.с. 78-79).
Згідно заяви-приєднання до індивідуального договору про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення від 05.02.2024 року, ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 приєднався до договору про надання послуг з центрального водопостачання та централізованого водовідведення КП «Вода» Валківської міської ради (т.1 а.с.30)
Відповідно до талону-повідомлення єдиного обліку № 356 02.02.2024 року о 19:52 надійшла заява про те, що 02.02.2024 року о 10:20 за адресою: м. Валки, вул. Стадіонна, 3, 02.02.2024 року о 18:55 до ЧЧ ВП №1 Богодухівського РВП надійшла письмова заява від директора КП “Вода» ОСОБА_1 , про те, що 02.02.2024 року близько 10:20 відвідувач ОСОБА_2 прийшов на прийом до підприємства КП “Вода» в ході надання йому послуг йому не сподобалось ставлення працівників після чого ОСОБА_2 почав нецензурно висловлюватися, ображати та погрожувати ОСОБА_1 . Проводиться перевірка. Заявник: ОСОБА_1 (т.1 а.с. 16).
Відповідно до листа ВП № 1 Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області від 23.08.2024 року № 9398вс/119-73/03/20-204 на адвокатський запит адвоката Кошми О., було повідомлено, що заява громадянина ОСОБА_1 , була зареєстрована в ЄО № 356 від 02.02.2024 року та по якій було прийнято рішення про списання матеріалу до справи 23.02.2024 року. Громадянин ОСОБА_7 не надав пояснення. Дана заява не була внесена до ЄРДР (т.1 а.с.183).
Згідно довідки КНП Валківської ЦРЛ від 05.02.2024 року № 62 ОСОБА_1 перебував на лікуванні в терапевтичному відділенні КНП “Валківська ЦРЛ» з 02.02.2024 по теперішній час. Діагноз: гіпертонічна хвороба І - ІІ ступеню. Гіпертонічний криз (т.1 а.с. 19).
Відповідно до витягу з ЄРДР у кп № 12024221050000397 від 07.12.2024 року за заявою ОСОБА_2 про зловживання службовим становищем працівниками КП “Вода», було порушено кримінальне провадження за ч. 1 ст. 364 КК України (т.1 а.с. 224).
Допитана в судовому засіданні в суді першої інстанції у якості свідка ОСОБА_4 показала суду, що працює на посаді контролера КП “Вода». 02.02.2024 року свідок перебувала на робочому місці та стала свідком подій, коли ОСОБА_2 на підвищених тонах розмовляв з ОСОБА_1 . Свідок чула, як перебуваючи в коридорі ОСОБА_2 називав ОСОБА_1 “корупціонером» і “сосунком». Після цього ОСОБА_2 прийшов з ОСОБА_1 до неї в кабінет та вимагав надати договір, питав за тарифи. Начальник абонентського відділу Шевченко П.П. пояснила, шо договір наявний у відкритому доступі на веб-сайті Валківської міської ради.
Допитана в судовому засіданні в суді першої інстанції у якості свідка ОСОБА_8 показала суду, що працює на посаді контролера КП “Вода». 02.02.2024 року свідок перебувала на своєму робочому місці. Спочатку свідок чула гучну розмову, потім до кабінету увійшли ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який вимагав надати йому договір про водопостачання та водовідведення. ОСОБА_2 , було повідомлено, що договір розміщений на веб-сайті Валківської міської ради та запропоновано роздрукувати такий договір. Про що саме розмовляли ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до того, як зайшли до її кабінету, свідок не чула.
Допитана в судовому засіданні в суді першої інстанції у якості свідка ОСОБА_9 показала суду, що працює начальником відділу збуту та маркетингу КП “Вода». 02.02.2024 року до її кабінету зайшли ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , який попросив розповісти ОСОБА_2 питання, які його цікавлять по договору. Свідок, разом з іншими працівниками, які були присутні в кабінеті, розказали ОСОБА_2 про те, що договір є публічним та розміщений на сайті Валківської міської ради. ОСОБА_2 попросив надати йому роздрукований екземпляр договору. Секретар роздрукувала договір та договір був наданий ОСОБА_2 . Після чого ОСОБА_2 спитав, де перебувають інженери підприємства. ОСОБА_2 вказали, де знаходиться їх кабінет. ОСОБА_2 пішов до інженерів. Після цього до кабінету увійшов ОСОБА_1 , спитав, де зараз перебуває ОСОБА_2 . Після чого, свідок почула, як в коридорі ОСОБА_2 на підвищених тонах почав ображати ОСОБА_1 : “хто ти такий», “сосунок», “гамно». При цьому, ОСОБА_2 виражався гучно, так, що чув увесь колектив.
Допитана в судовому засіданні в суді першої інстанції у якості свідка ОСОБА_10 показала суду, що працює на посаді контролера КП “Вода». 02.02.2024 року, перебуваючи на робочому місці, свідок чула гучну розмову з кабінету директора. Через декілька хвилин до неї в кабінет зайшов абонент ОСОБА_2 , який запитав про договір, на що йому була надана відповідь, що договір перебуває у публічному доступі на веб-сайті Валківської міської ради. Також, ОСОБА_2 поцікавився з приводу комерційного лічильника. ОСОБА_2 пояснили, що дане питання він може з'ясувати у головного інженера, куди був направлений. Через декілька хвилин зайшов директор, спитав, де ОСОБА_2 . Далі, через декілька хвилин свідок почула, як ОСОБА_2 гучно, в грубій формі виражався у бік ОСОБА_1 такими словами: “сосунок», “корупціонер», “хто ти такий».
Допитана в судовому засіданні в суді першої інстанції у якості свідка ОСОБА_11 показала суду, що працює на посаді контролера КП “Вода» контролером. 02.02.2024 року в сусідньому кабінеті директора було чутно гучну розмову на підвищених тонах. Після чого до кабінету увійшли ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , який попросив надати ОСОБА_2 договір, який він просить. Начальник відділу ОСОБА_9 пояснила ОСОБА_2 , що договір наявний в публічному доступі на сайті Валківської міської ради, який був роздрукований та наданий ОСОБА_2 . В кабінеті також перебували ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_8 , ОСОБА_4 . Далі в коридорі, через відкриті двері свідок чула, як ОСОБА_2 виражався: “корупціонер», “сосунок». Цього ж дня ОСОБА_1 звернувся до лікарні, оскільки у нього підвищився тиск.
Допитаний в судовому засіданні в суді першої інстанції у якості свідка ОСОБА_12 показав суду, що працює на посаді інженера-енергетика КП “Вода». 02.02.2024 року свідок перебував на робочому місці. До кабінету свідка зайшов ОСОБА_2 , який спитав у свідка: “де відповідальний за лічильники?». Відповідального на місці не було, свідок перебував в кабінеті сам. Після цього до кабінету увійшов ОСОБА_1 та звернувся до ОСОБА_2 зі словами: “напишіть письмове звернення або заяву, ми вам відповімо». ОСОБА_2 відповів ОСОБА_1 : “хто ти такий, ти говно, сосунок». ОСОБА_1 відповів ОСОБА_2 : “зустрінемось в суді». При цьому, двері в кабінет були відкриті, ОСОБА_2 розмовляв голосно.
Допитана в судовому засіданні в суді першої інстанції у якості свідка ОСОБА_6 показала суду, що працює на посаді менеджера (управителя) з персоналу КП “Вода». 02.02.2024 року до приймальні директора КП “Вода» ОСОБА_1 увійшов ОСОБА_2 та запитав, чи директор на місці. Директор перебував на робочому місці, після чого ОСОБА_2 увійшов до його робочого кабінету. Далі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вийшли з кабінету та пішли разом до відділу збуту та маркетингу. Після цього до свідка звернулась ОСОБА_9 та попросила роздрукувати договір, який свідок роздрукувала та віднесла до кабінету ОСОБА_9 . Далі свідок почула з кабінету, як ОСОБА_2 пішов до кабінету ОСОБА_12 . Далі свідок почула крики ОСОБА_2 образливими словами, які свідку не приємно відтворювати. Через деякий час ОСОБА_2 увійшов до приймальні та попросив поставити печатку на договорі, на що свідок відповіла, що на цьому документі печатка не ставиться.
За клопотанням відповідача було проведено одночаний допит свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_9 .. Під час одночасного допиту на запитання відповідача свідок ОСОБА_9 показала суду, що до неї звернувся ОСОБА_2 надати договір. Свідок ОСОБА_9 вийшла з кабінета до свідка ОСОБА_6 для того, щоб отримати роздруківку договору. Свідок ОСОБА_6 роздрукувала договір та принесла його до кабінету ОСОБА_9 .
Допитаний в судовому засіданні в суді першої інстанції у якості свідка відповідач ОСОБА_2 показав суду, що 31.01.2024 року відповідач особисто зателефонував до КП “Вода» з метою запросити відповідальну особу для складення акту-претензії про відсутність будь-якого вузла комерційного обліку за адресою: АДРЕСА_2 . Відповідальна особа на прохання відповідача для складання акту не з'явилась. 05.02.2024 року був складений акт про відсутність вузла комерційного обліку. Крім цього, 07.02.2024 року відповідач заперечував проти поширення стосовно нього його персональних даних. Відповідачем було отримано квитанцію за січень 2024 року на суму 2665 грн 19 коп. В цій квитанції відображено, що ним використано обсяг спожитих послуг 20 кубометрів, а нараховано за 33 кубометрів. Разом із тим, намір встановлення вузла комерційного обліку з'явився лише 01.04.2024 року, про що свідчить повідомлення КП “Вода». Відповідач зазначає, що як би ним, не було вчасно складено акт-претензію, то у КП “Вода» були б підстави для стягнення в порядку наказного провадження відповідної суми боргу, яка, як зазначає відповідач, була нарахована незаконно. 02.02.2024 року в приміщенні КП “Вода» будь-яким образливими словами, які зазначені у позовній заяві, ОСОБА_2 в бік ОСОБА_1 не висловлювався. Між ними відбувся діалог, під час якого ОСОБА_1 виштовхував ОСОБА_2 з кабінету. Відповідач також зазначив, що за результатами розгляду заяви позивача до поліції на дії ОСОБА_2 відділом поліції рішень про притягнення відповідача до адміністративної відповідальності не приймалось.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
У статті 32 Конституції України визначено, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
Статтею 201 ЦК України передбачено, що, зокрема, честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, а статтями 297, 299 ЦК України передбачено право на повагу до гідності та честі, а також право на недоторканість ділової репутації.
Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи, є сукупність таких обставин: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
Поширенням інформації також є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать гідність, честь фізичної особи або ділової репутації фізичної та юридичної особи.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначити характер такої інформації та з'ясувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням, встановити факт поширення недостовірної інформації та факт того, що поширена інформація стосується саме особи позивача і що поширена інформація порушує особисті немайнові права особи позивача або перешкоджає повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право, при цьому саме позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем.
Відповідно до частини другої статті 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовностилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та їх правдивість не доводиться.
Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб'єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов'язок відшкодувати завдану моральну шкоду.
У свою чергу фактичне твердження - це логічна побудова та викладення певного факту чи групи фактів. Факт - це явище об'єктивної дійсності, конкретні життєві обставини, які склалися у певному місці та часі за певних умов. Враховуючи те, що факт, сам по собі, є категорією об'єктивною, незалежною від думок та поглядів сторонніх осіб, то його відповідність дійсності може бути перевірена та встановлена судом.
Судження - це те ж саме, що й думка, висловлення. Воно являє собою розумовий акт, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, пов'язаними із такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо, а тому воно не входить до предмета судового доказування.
У пункті 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» вказано, що позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.
Згідно з частинами першою, четвертою, шостою та сьомою статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена. Якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома, фізична особа, право якої порушено, може звернутися до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації та її спростування.
Відповідно до статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Отже, суду слід розрізняти факти та оціночні судження. Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень не можна. Що стосується оціночних суджень, цю вимогу неможливо виконати і вона є порушенням самої свободи поглядів, яка є основною складовою права, гарантованого статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Лінгенс проти Австрії»).
З огляду на обставини справи та контекст поширеної інформації, судова колегія погоджується з висновокм суду про те, що вона не містить беззаперечних тверджень про достовірні факти, а відображає суб'єктивне ставлення відповідача до особи та дій позивача. При цьому використання у мові засобів гіперболи, алегорій, сатири чи навіть брутальних форм вираження не створює підстав для кваліфікації таких висловлювань як недостовірної інформації, що принижує честь, гідність чи ділову репутацію позивача.
Враховуючи викладене, суд дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність позивачем факту розповсюдження відносино відповідача недостовірної інформації та відмовив у задоволені позову про захист честі та гідності.
Згідно ч.1 ст.188 ЦПК України, в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Під позовною вимогою розуміється матеріально-правова вимога, тобто предмет позову, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права. При цьому об'єднанню підлягають вимоги, які пов'язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги. Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача. Отже, вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких вони ґрунтуються. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Об'єднані можуть бути позовні заяви, які пов'язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного й того ж відповідача. Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі № 911/414/18, провадження № 12-231гс18).
За приписами ч. 1 ст. 188 ЦПК України похідною є та вимога, задоволення якої залежить від вирішення основної.
Оскільки у задоволенні основної вимоги про визнання інформації недостовірною відмовлено, то правові підстави для задоволення вимоги про відшкодування моральної шкоди заданої внаслідок розповсюдження такої інформації відсутні.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на зазначене апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду в частині задоволепння позову про відшкодування моральної шкоди - скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог.
Згідно з частиною тринадцятоюстатті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
У зв'язку з задоволенням апеляційної скарги ОСОБА_2 стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягає 6472 грн судового збору сплаченого при зверненні з апеляційною скаргою.
Керуючись ст.ст.367,368, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст.375,381,382-384,389 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Рішення Валківського районного суду Харківської області від 19 травня 2025 року- в частині задоволенння позову про відшкодування моральної шкоди скасувати.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в цій частині - відмовити.
В іншій чстині рішення суду залишити без змін.
Стягнути ОСОБА_1 з на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору в розмірі 6472 (шість тисяч чотириста сімдесят дві) грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішнення складений 25.09.2025.
Головуючий О. Ю. Тичкова
Судді Ю.М. Мальований
В.Б. Яцина