Іменем України
23 вересня 2025 року м. Кропивницький
справа № 399/449/21
провадження № 22-ц/4809/1133/25
Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
Мурашка С. І. (головуючий, суддя-доповідач), Єгорової С. М., Чельник О. І.,
за участі секретаря - Бойко В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідачі - ОСОБА_2 ,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження в режимі відеоконференції у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2 на рішення Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 14 квітня 2025 року та на додаткове рішення Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 01 травня 2025 року у складі судді Шульженко В.В. і
Короткий зміст вимог позовної заяви
В серпні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 та просила:
-визнати незавершений будівництвом житловий будинок з господарськими будівлями, загальна площа 82,7 кв. м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , об'єктом спільної сумісної власності подружжя: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;
-визнати за ОСОБА_1 право власності на: - 1/2 частини незавершеного будівництвом житлового будинку з господарськими будівлями, загальна площа 82,7 кв. м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який складається з: житловий будинок - літ. «А», прибудова - літ. «а», ганок - літ. «кр», Літня кухня - літ. «Б», прибудова - літ «б», сарай - літ. «В», прибудова - літ. «в», літ. душ - літ. «З», вбиральня - літ. «Г», погріб - літ. «вх/пд», навіс - літ. «Д», навіс - літ. «Н», огорожа - літ. «№ 1», огорожа - літ. «№ 2», каналізація - літ. «кк», вимощення - літ. «І»;
-стягнути з ОСОБА_2 на свою користь судові витрати.
Позовна заява мотивована тим, що 08.04.1989 між сторонами був укладений шлюб, який рішенням Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 07.10.2020 у справі №399/758/20 розірваний та прізвище позивача змінено з « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_4 ».
08.08.1991 на підставі Договору купівлі-продажу № 153 відповідачем за спільні кошти з позивачем придбано житловий будинок, загальною площею 82,7 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який в подальшому реконструювався та ремонтувався за рахунок позивача і є об'єктом незавершеного будівництва.
Позивач зазначала, що вказаний будинок є завершеним на 100 % та придатний до його експлуатації в якості житлового будинку, підтвердженням чого є факт проживання як позивача так і відповідача у вказаному будинку.
Шлюбний договір між позивачем та відповідачем укладено не було, на підставі чого частки майна сторін відповідно до сімейного законодавства України є рівними.
Оскільки у добровільному порядку виділити 1/2 майна ОСОБА_2 відмовляється, ОСОБА_1 звернулась до суду з відповідним позовом.
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень суду першої інстанції
Рішенням Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 14 квітня 2025 року позов задоволено повністю.
Визнано незавершений будівництвом житловий будинок з господарськими будівлями, загальна площа 82,7 кв. м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , об'єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частини незавершеного будівництвом житлового будинку з господарськими будівлями, загальна площа 82,7 кв. м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який складається з: житловий будинок - літ. «А», прибудова - літ. «а», ганок - літ. «кр», Літня кухня - літ. «Б», прибудова - літ «б», сарай - літ. «В», прибудова - літ. «в», літ. душ - літ. «З», вбиральня - літ. «Г», погріб - літ. «вх/пд», навіс - літ. «Д», навіс - літ. «Н», огорожа - літ. «№ 1», огорожа - літ. «№ 2», каналізація - літ. «кк», вимощення - літ. «І».
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати, що складаються з судового збору в розмірі 1 863,13 грн, судового збору за забезпечення позову - 454 грн, та витрат, пов'язаних з розглядом справи - за проведення експертизи - 11 326,20 грн.
Роз'яснено щодо надмірно сплаченого судового збору позивач має право звернутися до суду з клопотанням про повернення сплаченого судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Рішення суду мотивовано тим, що спірний будинок є об'єктом незавершеного будівництва, ступінь готовності якого складає 100% та придатний до його експлуатації за призначенням.
Суд першої інстанції зазначив, що сторони використовували будинок за призначенням, а необхідність добудови зазначеного будинку для його повноцінної експлуатації двома власниками ідеальних часток відсутня.
З огляду на викладене, враховуючи, що придбання будинку у період шлюбу та те, що останній є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, сторонами не заперечувалося, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Додатковим рішенням Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 01 травня 2025 року заяву представника відповідача задоволено повністю.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 28 200 грн.
Додаткове рішення мотивовано тим, що надані позивачем докази підтверджують факт понесення відповідачем витрат на професійну правничу допомогу та їх розмір в сумі 28 200 грн.
Враховуючи співмірність витрат складності справи, виконаній адвокатом роботі, витраченим часом адвоката на виконання робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, суд першої інстанції прийшов до висновку про задоволення заяви представника позивача про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 28 200 грн.
Короткий зміст вимог апеляційних скарг
В апеляційних скаргах ОСОБА_2 просить скасувати рішення Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 14 квітня 2025 року та додаткове рішення Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 01 квітня 2025 року ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову та заяви про ухвалення додаткового рішення.
Апеляційні скарги мотивовані тим, що позовна вимога ОСОБА_1 про визнання житлового будинку із господарськими будівлями об'єктом спільної сумісної власності подружжя не є ефективним та належним способом захисту порушених прав, що не було враховано судом першої інстанції.
Рішення суду першої інстанції є немотивованим, а посилання суду першої інстанції на те, що постанова Верховного Суду від 23 січня 2024 року у справі № 523/14489/15-ц не підлягає застосуванню у даній справі, оскільки предмети та підстави позовів є різні, є суто формальним та помилковим.
Суд першої не надав оцінку за правилами ст. 89 ЦПК України договору купівлі-продажу від 08 серпня 1991 року, технічному паспорту від 16 червня 1980 року та технічному паспорту на будинок від 03 грудня 2019 року.
Поза увагою суду першої інстанції залишились обставини щодо складу спірного об'єкту, зокрема, щодо очевидної нетотожності того об'єкту, який суд першої інстанції подів оскаржуваним рішенням, та того об'єкту, який був придбаний за договором купівлі-продажу від 08 серпня 1991 року.
Матеріали справи не містять доказів розроблення, погодження, затвердження сторонами відповідної проектної документації та/або отримання дозвільних документів на початок будівельних робіт (будівництва) щодо спірного об'єкту.
Суд першої інстанції не звернув уваги на те, що право власності на спірний будинок в установленому законом порядку не зареєстровано за сторонами, а доказів прийняття його в експлуатацію по закінченню будівництва матеріали справи не містять.
Крім того, відповідач вважає, що додаткове рішення Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 01 травня 2025 року є незаконним, оскільки він не був повідомлений належним чином про дату, час та місце судового засідання, в якому було ухвалене додаткове рішення, що унеможливило подання клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу.
Суд першої інстанції залишив поза увагою той факт, що в позовній заяві в порядку попереднього визначення витрат на правову допомогу представником позивача адвокатом Гергель К. Л. було вказано значно меншу суму - 8 200 грн, а остаточно заявлена стороною позивача до відшкодування сума в розмірі 28 200 грн, яка є неспівмірною
Короткий зміст вимог відзиву на апеляційну скаргу
Від адвоката Гергель К. О., яка представляє інтереси ОСОБА_1 , надійшли відзиви на апеляційні скарги, в яких вона просить відмовити в задоволенні апеляційних скарг ОСОБА_2 , а рішення Онуфріївського районного суду Кіровоградського області 14 квітня 2025 року та додаткове рішення Онуфріївського районного суду Кіровоградського області 01 травня 2025 року залишити без змін.
Розгляд справи у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції
В судовому засіданні апеляційного суду, проведеного в режимі відеоконференції, представник відповідача адвокат Сьоря С. І. підтримав доводи апеляційних скарг, представник позивача адвокат Гергель К. О., заперечувала проти доводів апеляційних скарг.
Позиція апеляційного суду щодо апеляційної скарги
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.
З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.
Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції
Судом першої інстанції встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 08.04.1989, який розірвано рішенням Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 07.10.2020, після розірвання шлюбу ОСОБА_5 залишено прізвище « ОСОБА_4 ».
Із копії договору купівлі-продажу встановлено, що 08.08.1991 ОСОБА_2 купив у ОСОБА_6 житловий будинок недобудований з надвірними будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 , зареєстровано в реєстрі за № 153, на присадибній ділянці присадибних земель Павлиської селищної ради. Житловий будинок належав продавцю ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право на спадщину по закону від 08.08.1991 № 695 зареєстрованого за № 2019/11 у Павлиському відділенні Світловодського техінвентарбюро.
В провадженні Онуфріївського районного суду Кіровоградської області перебувала цивільна справа № 399/252/20 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя, в якій 27.05.2021 судом ухвалено рішення по суті спору, рішення не оскаржувалося в апеляційному порядку, набрало законної сили 06.07.2021. Сторонами у вказаній справі за первісним позовом були позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 . Предметом спору, зокрема, була 1/2 частина житлового будинку, загальна площа 82,7 кв.м., що розташований за адресою АДРЕСА_1 . В ході розгляду справи судом встановлено, що вказаний будинок, придбаний у період шлюбу сторонами та є об'єктом спільної сумісної власності подружжя. В судовому засіданні встановлено, що в період шлюбу було здійснено його будівництво і на даний час будинок знаходиться в стані незавершеного будівництва, що не заперечувалося сторонами у справі, але позивач відповідач ОСОБА_1 вимог про визнання за нею право власності на частину незавершеного будівництвом житлового будинку з господарськими будівлями не заявляла, а у відповідності до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справу в межах заявлених вимог, тому в задоволенні цієї частини позовних вимог, суд відмовив.
Із технічного паспорта на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами встановлено, що паспорт виготовлений станом на 03.12.2019 за адресою будинку по АДРЕСА_1 , за замовленням ОСОБА_2 . Встановлено, що загальна площа приміщень по домоволодінню 82,7 кв.м., з яких житлова площа 58,5 кв.м., допоміжна 24,2 кв.м.
Технічний паспорт на житловий будинок по АДРЕСА_1 від 16.06.1980 погашений 03.02.2019.
Рішенням Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 21.01.2021 у справі № 399/525/20 позов ОСОБА_2 до державного реєстратора речових прав на нерухоме майно Онуфріївської районної державної адміністрації Кіровоградської області Гришанова А. І., третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_5 про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на об'єкт житлової нерухомості задоволено.
Визнано незаконним та скасовано рішення державного реєстратора речових прав на нерухоме майно Онуфріївської районної державної адміністрації Кіровоградської області Гришанова А.І. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 18.12.2019 за № 50312915, на підставі якого державним реєстратором було проведено державну реєстрацію права власності на об'єкт житлової нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 . Скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис № 34729039 про право власності ОСОБА_2 на об'єкт житлової нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 .
Із інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 25.06.2021 № 263133107 встановлено, що у відомостях з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно наявна інформація про житловий будинок, об'єкт житлової нерухомості загальною площею 82,7 кв.м., житлова площа 58,5 кв.м., із зазначенням матеріалів стін та літерним описом, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . Земельні ділянки місця розташування: кадастровий номер 3524655400:50:016:0015, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,15 га. У реєстрі прав власності на нерухоме майно відомості про право власності відсутні.
Згідно висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 31.07.2024 № 2938/22-27 експерт виснував, керуючись вимогами нормативних документів чинними в галузі будівництва на території України, наданими замовником матеріалами та результатами візуально-інструментального методу дослідження було встановлено, що ступінь готовності незавершеного будівництвом житлового будинку з господарськими будівлями, загальною площею 82,7 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 на час проведення експертизи складає 100 %.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Частиною першою статті 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Згідно з частиною першою Прикінцевих положень Сімейного кодексу України (далі - СК України) цей Кодекс набрав чинності одночасно з набранням чинності Цивільним кодексом України, тобто з 01 січня 2004 року.
Положеннями Кодексу про шлюб та сім'ю України (далі - КпШС України), що діяв до 01 січня 2004 року та був чинний на час виникнення спірних правовідносин, визначалось, що майно, нажите подружжям за час шлюбу, є спільною сумісною власністю (частина 1 статті 22). В разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнавались рівними (частина 1 статті 28).
Статтею 16 Закону України «Про власність», який був чинний на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що майно, нажите подружжям за час шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності. Здійснення ними цього права регулюється цим Законом і Кодексом про шлюб та сім'ю України.
Конструкція вказаних норм права свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Матеріалами справи підтверджується, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 08.04.1989, який розірвано рішенням Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 07.10.2020, після розірвання шлюбу ОСОБА_5 залишено прізвище « ОСОБА_4 » (том 1 а. с. 12, 32-35).
Відповідно до копії договору купівлі-продажу від 08.08.1991 ОСОБА_2 купив у ОСОБА_6 житловий будинок недобудований з надвірними будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 , зареєстровано в реєстрі за № 153, на присадибній ділянці присадибних земель Павлиської селищної ради (том 1 а. с. 167, 169, 148).
Згідно копії технічного паспорта на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами встановлено, що паспорт виготовлений станом на 03.12.2019 за адресою будинку по АДРЕСА_1 , за замовленням ОСОБА_2 . Загальна площа приміщень по домоволодінню 82,7 кв.м., з яких житлова площа 58,5 кв.м., допоміжна 24,2 кв.м. (том 1 а. с. 24-29).
Технічний паспорт на житловий будинок по АДРЕСА_1 від 16.06.1980 погашений 03.02.2019 (том 2 а. с. 116-121).
Рішенням Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 21.01.2021 у справі №399/525/20 позов ОСОБА_2 до державного реєстратора речових прав на нерухоме майно Онуфріївської районної державної адміністрації Кіровоградської області Гришанова А. І., третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_5 про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на об'єкт житлової нерухомості задоволено.
Визнано незаконним та скасовано рішення державного реєстратора речових прав на нерухоме майно Онуфріївської районної державної адміністрації Кіровоградської області Гришанова А.І. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 18.12.2019 за № 50312915, на підставі якого державним реєстратором було проведено державну реєстрацію права власності на об'єкт житлової нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 . Скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис № 34729039 про право власності ОСОБА_2 на об'єкт житлової нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 (том 1 а. с. 37-42).
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 25.06.2021 № 263133107 у відомостях з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно наявна інформація про житловий будинок, об'єкт житлової нерухомості загальною площею 82,7 кв.м., житлова площа 58,5 кв.м., із зазначенням матеріалів стін та літерним описом, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . Земельні ділянки місця розташування: кадастровий номер 3524655400:50:016:0015, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,15 га. У реєстрі прав власності на нерухоме майно відомості про право власності відсутні (том 1 а. с. 43-44).
Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 31.07.2024 № 2938/22-27 ступінь готовності незавершеного будівництвом житлового будинку з господарськими будівлями, загальною площею 82,7 кв. м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 на час проведення експертизи складає 100 % (том 2 а. с. 205-224).
З аналізу викладеного слідує, що житловий будинок загальною площею 82,7 кв. м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , був придбаний у 1991 році як незавершений будівництвом та станом на час звернення позивача до суду із цим позовом не прийнятий в експлуатацію.
Об'єкт незавершеного будівництва - це об'єкт, на який видано дозвіл на будівництво, понесені витрати на його спорудження, але не прийнятий в експлуатацію відповідно до законодавства.
Набуття права власності на об'єкти незавершеного будівництва визначено у статті 331 ЦК України. За змістом частини другої цієї статті право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).
Отже, новостворене нерухоме майно набуває юридичного статусу житлового будинку після прийняття його до експлуатації і з моменту державної реєстрації права власності на нього. Однак до цього, не будучи житловим будинком з юридичного погляду, об'єкт незавершеного будівництва є сукупністю будівельних матеріалів, тобто речей як предметів матеріального світу, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов'язки, тому такий об'єкт є майном, яке за передбачених законом умов може належати на праві спільної сумісної власності подружжю і з дотриманням будівельних норм і правил підлягати поділу між ними.
Відповідно до вимог статей 328 та 329 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.
За змістом зазначених норм матеріального права до прийняття новоствореного нерухомого майна до експлуатації та його державної реєстрації право власності на це новостворене нерухоме майно як об'єкт цивільного обороту не виникає, у такому випадку особа є власником лише матеріалів, обладнання, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).
У разі неможливості поділу незакінченого будівництвом будинку суд може визнати право за сторонами спору на будівельні матеріали і конструктивні елементи будинку або з урахуванням конкретних обставин залишити його одній зі сторін, а іншій присудити компенсацію.
Визнаючи при цьому право власності на матеріали чи обладнання, суд у своєму рішенні має зазначити (назвати) ці матеріали чи обладнання.
Зазначене узгоджується із висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 12 квітня 2023 року у справі № 511/2303/19 (справа № 14-56цс22).
У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України, висловленого у постанові від 07 вересня 2016 року у справі № 6-47цс16, про те, що оскільки спірний об'єкт незавершеного будівництва збудований за час шлюбу за спільні кошти подружжя та є об'єктом спільної сумісної власності подружжя; будівництво його закінчено й він фактично експлуатується за своїм функціональним призначенням, але не приймається до експлуатації і право власності на нього не оформлюється з вини відповідача; позивачка позбавлена можливості здійснити вказані дії, що перешкоджає їй реалізувати своє право на поділ набутого за час шлюбу зазначеного майна, є підстави для визнання за позивачкою права на частину спірного об'єкта незавершеного будівництва.
Враховуючи, що спірне майно є незакінчений будівництвом будинок, який не зданий в експлуатацію та який не зареєстрований у встановленому законом порядку, у зв'язку з чим неможливо визнати його спільною сумісною власністю подружжя, суд приходить до висновку, що у позивача в даному випадку виникло право на частину будівельних матеріалів і виконаних робіт, вкладених у будівництво житлового будинку та господарських споруд на час припинення шлюбу, однак таких вимог позивач не заявила, а тому суд, дотримуючись принципу диспозитивності цивільного процесу, приходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції безпідставно посилався на те, що доказом завершення будівництва будинку є технічний паспорт, оскільки такий паспорт не є доказом здачі будинку в експлуатацію та його реєстрації у встановленому законом порядку. Технічний паспорт є лише одним з тих документів, що постійно застосовується при реєстрації, зміні прав власності на об'єкт нерухомості (будівлю, споруду, житловий будинок). Також він являється документом, що містить у собі основні характеристики, відомості, що характеризують об'єкт нерухомості та його складові.
Крім того, помилковими є посилання суду першої інстанції на те, що спірний будинок було збудовано до 05 серпня 1992 року, а тому, враховуючи ч. 2 статті 31 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» проведення технічної інвентаризації щодо зазначеного об'єкта нерухомості, є необов'язковим, з огляду на таке.
Особливості державної реєстрації прав на об'єкти нерухомого майна, що були закінчені будівництвом до 05 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку визначено статтею 31 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Частиною другою статті 31 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що для проведення державної реєстрації прав власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 05 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, проведення технічної інвентаризації щодо зазначених об'єктів нерухомості є необов'язковим.
Громадяни, які збудували житлові будинки до 05 серпня 1992 року, могли за умови прийняття їх в експлуатацію відповідними комісіями отримати правовстановлюючі документи на будинок, навіть якщо його споруджено самовільно (самочинно) на земельній ділянці, яка перебуває в їх законному користуванні або у приватній власності.
Разом тим, матеріали справи не містять доказів, що до 05 серпня 1992 року будівництво спірного нерухомого майна було закінчено, а тому відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин зазначеного вище законодавства.
При цьому, суд зауважує позивач не позбавлена можливості захистити своє право шляхом пред'явлення вимоги про визнання права на частину будівельних матеріалів і конструктивних елементів незавершеного будівництвом будинку або з урахуванням конкретних обставин ставити питання про залишення майна одній із сторін з одночасним присудженням компенсації.
Висновки за результатами розгляду апеляційних скарг
Суд першої інстанції, розглядаючи позовну заяву, викладеного не врахував та внаслідок неправильно наданої оцінки наявним в матеріалах справи доказам та неправильного застосування норм матеріального права дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права відповідно до п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового про відмову в задоволенні позову.
За таких обставин, апеляційні скарги ОСОБА_2 підлягають задоволенню, рішення Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 14 квітня 2025 року та додаткове рішення Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 01 травня 2025 року скасуванню з ухваленням нового про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна.
Щодо судових витрат
Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову в задоволенні позову, в порядку розподілу судових витрат, сплачений ОСОБА_2 судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 2 794 грн 70 коп підлягає стягненню на його користь з ОСОБА_1 .
Керуючись ст. ст. 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційні скарги ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 14 квітня 2025 року та додаткове рішення Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 01 травня 2025 року скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) 2 794 (дві тисячі сімсот дев'яносто чотири) грн 70 коп судового збору.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбачених ст. 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 25.09.2025.
Головуючий суддя С. І. Мурашко
Судді С. М. Єгорова
О. І. Чельник