Справа № 344/8103/25
Провадження № 33/4808/614/25
Категорія ст.130 ч.1 КУпАП
Головуючий у 1 інстанції Тринчук В. В.
Суддя-доповідач Васильєв
22 вересня 2025 року м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського апеляційного суду Васильєв О.П.,
за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та її захисника адвоката Черепія О.Р.,
розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 28 липня 2025 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає по АДРЕСА_1 ,
визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено на неї стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік., -
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 керувала транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
Вказане адміністративне правопорушення вчинено за наступних обставин.
Так, 05 травня 2025 року о 18 годині 38 хвилин на перехресті вулиць Івасюка, 86 - Микитинецька - Тисменицька - Незалежності у місті Івано-Франківськ, водійка ОСОБА_1 керувала транспортним засобом марки «Toyota Camry», державний номерний знак НОМЕР_1 у стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння зі згоди водія проводився у встановленому законом порядком із застосуванням приладу «Alcotest Drager» 6810 (номер 0664), результат вказаного тесту №2016 позитивний - 0,95 % проміле алкоголю в крові, чим порушила вимоги п.2.9.а ПДР України та вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 28.07.2025 року у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Вважає зазначену постанову суду необґрунтованою та такою, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також його прав та охоронюваних законом інтересів.
Вказує, що судом першої інстанції не надано належної оцінки довідці №9 від 05.05.2025 року, виданої КНП «ПОК ЦПЗ ІФ ОР» та витягу згідно яких у ОСОБА_1 о 20 год. 35 хв. взято біоматеріал, а о 20 год. 40 хв. взято кров для дослідження, результати якого є негативними та свідчать про те, що вона не перебуває у стані сп'яніння.
Вважає, що вона вчинила всі необхідні дії, які від неї залежали для проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння та доведення невинуватості у вчиненні правопорушення.
Зокрема, вказує, що згідно витягу до вказаної довідки ОСОБА_1 вживає валеріанку, що у свою чергу могло викликати помилку результаті огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу.
На думку апелянта, судом першої інстанції не надано належної оцінки тому, що проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки було спровоковано інспектором поліції, що підтверджується відеозаписом, який був знятий на нагрудні камери працівників поліції, оскільки о вона була згідна проїхати в заклад охорони здоров'я для спростування позитивного результату огляду, однак через переживання погоджувалася зі всім, що їй пропонували. Звертає увагу на те, що у своїх поясненнях до протоколу про адміністративне правопорушення вона висловила свою незгоду з позитивним результатом огляду на стан спьяніння.
Зазначає, що їй не було запропоновано бланк пояснень, в якому вона могла б в повному обсязі викласти свої пояснення та заперечення щодо складеного протоколу.
У судовому засіданні особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та її захисник адвокат Черепій О.Р. підтримали вимоги апеляційної скарги, просили скасувати постанову Івано-франківського міського суду івано-Франківської області від 28.07.2025 року та закрити провадження у зв'язку із відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанову судді необхідно залишити без змін з наступних підстав.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що Європейський суд неодноразово вказував, що адміністративне правопорушення, санкція за вчинення якого у КУпАП передбачає адміністративний арешт, визнається кримінальним правопорушенням у розумінні Конвенції (справа "Гурепка проти України"), а позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки “право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності.
Визнання кримінально-правового змісту справи свідчить про те, що особа, яка притягається до відповідальності за вчинення такого правопорушення повинна користуватися основними гарантіями, які забезпечуються при обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, серед яких право знати, у вчиненні якого правопорушення його підозрюють або обвинувачують, бути чітко і своєчасно повідомленим про свої права та обов'язки, мати захисника, оскаржувати судові рішення в апеляційному та касаційному порядку та інші.
Апеляційний суд також неодноразово звертав увагу на недосконалість КУпАП, який було введено в дію Постановою Верховної Ради Української РСР №8074-10 від 07.12.1984 року та вказував на необхідність здійснення правосуддя, виходячи з загальних принципів здійснення судочинства, з метою забезпечення справедливої процедури і юридичної визначеності.
Крім того, апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що ЄСПЛ неодноразово зазначав, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. («Пономарьов проти України»)
Так, під час апеляційного розгляду справи, судом апеляційної інстанції у повному обсязі були реалізовані права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності щодо права скористуватись юридичною допомогою професійного захисника та були перевірені її доводи щодо невинуватості у вчиненні правопорушення, внаслідок чого було встановлено, що вони є безпідставними та повністю спростовуються сукупністю досліджених доказів.
Апеляційний суд вважає, що допущені судом першої інстанції порушення процесуального закону не можуть бути безумовною підставою для скасування судового рішення та ухвалення іншого судового рішення аналогічного за своїм змістом.
Апеляційний суд вважає, що підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції можуть бути тільки істотні порушення вимог процесуального законодавства, які перешкодили суду правильно встановити фактичні обставини та надати вірну оцінку сукупності досліджених доказів та прийти до обґрунтованого висновку про доведеність вини у вчиненні правопорушення.
Так, діючий КУпАП не містить визначення правових підстав для скасування судового рішення суду першої інстанції у зв'язку з чим при вирішанні цього питання необхідно виходити із загальних принципів здійснення судочинства.
Апеляційний суд вважає, що судове рішення суду першої інстанції підлягає обов'язковому скасуванню у тому, випадку, коли за наявності підстав для закриття провадження суд не закрив провадження по справі, або коли рішення було ухвалено незаконним складом суду.
Зокрема, підлягає обов'язковому скасуванню судове рішення у тому разі, коли вину обвинуваченого не доведено сукупністю належних та допустимих доказів по справі, коли відсутня подія правопорушення або коли в діях особи, яка притягається до відповідальності відсутній склад відповідного правопорушення.
Так, враховуючи, що в своїх доводах ОСОБА_1 та її захисник адвокат Черепій О.Б. посилаються на суд першої інстанції те, що прийшов до безпідставного висновку про доведеність вини у вчиненні правопорушення, суд апеляційної інстанції у повному обсязі перевірив вищевказані доводи та прийшов до висновку, що вони повністю спростовуються сукупністю досліджених судом доказів.
Так, зі змісту доводів ОСОБА_1 та її захисника адвоката Черепій О.Б. в суді апеляційної інстанції вбачається. що вони повністю визнають факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом марки «Toyota Camry», державний номерний знак НОМЕР_1 , однак стверджують, що остання перебувала у тверезому стані та вважають, що огляд на стан сп'яніння було проведено в порушення вимог ст.266 КУпАП, оскільки працівники поліції прийшли до безпідставного висновку про те, що вона перебуває у стані сп'яніння та не врахували, що вона перед керуванням транспортним засобом вжила незначну кількість (приблизно 20 крапель) настоянки валеріянки. Крім того, працівники поліції не забезпечили проведення огляду у медичному закладі, яким могло бути спростовано позитивний результат огляду на стан сп'яніння та доведено, що вона перебуває у тверезому стані. Крім того, суд першої інстанції не врахував, що ОСОБА_1 добровільно самостійно пройшла огляд на стан сп'яніння у медичному закладі внаслідок чого було встановлено, що вона перебуває у тверезому стані, що свідчить про безпідставність обвинувачення та незаконність судового рішення.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.
Дослідивши у повному обсязі сукупність зібраних по справі доказів та оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, з врахуванням всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Зокрема, згідно даних протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №321413 від 05.05.2025 (а.с. 1) вбачається, що 05.05.2025 року о 18 год. 38 хв. в м. Івано-Франківськ, по вул.. Івасюка,86-Микитинецька-Тисмениська-Незалежності (перехрестя) водій ОСОБА_1 керував ТЗ Тойота Кемрі д.нз. НОМЕР_2 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння. Огляд зі згоди водія проводився у встановленому законодавством порядку із застосуванням спеціального технічного приладу Алкотест Драгер 6810 (номер 0664). Результат 0,95% проміле. Тест № 2016. Від керування Тз відсторонена шляхом передачі тверезому водію, чим порушила вимоги п. 2.9а Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.
Відповідно до виписаних у статтях 254, 255, 256 КУпАП положень, протокол про адміністративне правопорушення - це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння, яке містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП, у якому крім іншого, зазначаються відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує факти неправомірних дій і розцінюється як основне джерело доказів.
В своїх судових рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував на те, що формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об'єктивного судового розгляду.
В рішенні у справі «Маттоціа проти Італії» Європейський Суд зазначив, що «обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення». Хоча ступінь «детальності» інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту.
Апеляційний суд вважає, що обвинувачення висунуте ОСОБА_1 є конкретним, оскільки зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що суть обвинувачення полягає в тому, що вона звинувачується у керуванні транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, тобто порушенні вимог п. 2.9 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Протокол складений уповноваженою особою - поліцейським взводу 1 ТОР роти 1 бат. УПП в Івано-Франківській області сержантом поліції Яворським С.В. із заповненням всіх необхідних реквізитів, встановлених ст. 256 КУпАП та підписаний уповноваженою особою та особисто ОСОБА_1 , що стверджено власноручним підписом останньої.
При цьому, з протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 була присутня при його складанні, ознайомлений із його змістом, йому були роз'яснені права та обов'язки, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП.
У графі протоколу, де передбачені пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, зазначено дослівно: з оглядом не згідна, оскільки загальний стан мого здоров'я був не задовільний, тремтіння рук було спричинено страхом. Загальний стан був нестабільним, алкоголь не вживала.
Додатково в протоколі зазначено про те, що у водія не було тимчасово вилучене посвідчення водія.
Разом з тим, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення повністю підтверджується сукупністю доказів, які містяться в матеріалах справи.
Відповідно до роздруківки приладу «Драгер Алкотест 6810», огляд ОСОБА_1 на стан сп'яніння проведений 05.05.2025 о 18:50 год. за допомогою приладу «Алкотест 6810», серійний номер ARBH-0664, дата калібрування 05.11.2024, тест №2016, результат - 0,95 проміле. Роздруківка приладу «Алкотест 6810" підписана поліцейським та особою, яка притягається до адміністративної відповідальності. (а.с. 2).
Так, відповідно до Акту огляду на стан сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів вбачається, що у зв'язку із наявністю в ОСОБА_1 ознак сп'яніння у вигляді запаху алкоголю з порожнини рота, поведінки, що не відповідає обстановці, вираженому тремтінні пальців рук, поліцейським було проведено огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціального технічного засобу Алкотест Драгер 6810 №0664 та отримано позитивний результат огляду -0,95 % проміле, з яким водій ознайомлений, що засвідчено її підписом. (а.с. 3)
Згідно даних направлення в КНП «ПОК ЦПЗ ІФ ОР» на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів у водія ОСОБА_1 виявлено ознаки алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, виражене тремтіння пальців рук. Огляд проводився за допомогою Алкотест Драгер 6810 №0664, результати позитивні - 0,95% проміле. Від огляду у медичному закладі особа, яка притягається до адміністративної відповідальності відмовилася. (а.с. 4)
Також до матеріалів справи долучені: розписка до протоколу про адміністративне правопорушення щодо передачі для керування транспортного засобу іншому водію (а.с. 5), інформація щодо посвідчення водія ОСОБА_1 (а.с. 6), копія постанови серії ЕНА №4661509 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності ч. 2 ст. 122 КУпАП (а.с. 8).
Так, відповідно до копії постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №4661509 від 05.05.2025 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу , що додатково у сукупності з іншими доказами по справі підтверджує факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом марки «Toyota Camry», державний номерний знак НОМЕР_1 , законність підстав зупинки транспортного засобу та перебування водія транспортного засобу у стані сп'яніння.
Так, відповідно до статті 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції.
Судом апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції, які долучені до протоколу про адміністративне правопорушення.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав відеозаписи належним та допустимим доказом, оскільки вони отримані у встановленому законом порядку та дозволяє повно і всебічно встановити обставини вчиненого адміністративного правопорушення. (а.с. 9).
Відеозаписом зафіксовано, як працівники поліції зупиняють транспортний засіб Toyota Camry д.н.з. НОМЕР_1 та повідомляють водія ОСОБА_1 що її зупинено у зв'язку із порушенням ПДР, а саме проїздом перехрестя на заборонений жовтий сигнал світлофору. Далі просять водія надати посвідчення водія, страховий поліс та документ про реєстрацію транспортного засобу. Після цього ОСОБА_1 показують відео записане відео реєстром службового транспортного засобу, де вона порушила ПДР. Далі водію запропонували пройти огляд на стан сп'яніння, водій погодилася. Після цього відбувся розгляд справи щодо ОСОБА_1 про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 122 КУпАП, водію ОСОБА_1 роз'яснили права, передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України та визнали винною у вчиненні даного правопорушення, вручили копію постанови. Далі ОСОБА_1 повідомили, що вбачають у неї ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, а тому у зв'язку із цим запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу Драгер. Крім того, повідомили, що ведеться відео фіксація на нагрудні бодікамеру. Відеозаписом зафіксовано як ОСОБА_1 проходить тест на сп'яніння та після першої невдалої спроби, працівники поліції надали їй новий мундштук та повідомили водія, що у разі трьох несправних спроб водій буде проходити тест на стан сп'яніння у медичному закладі. Після цього ОСОБА_1 пройшла тест, результат якого виявився позитивним та склав 0,95% проміле. Водія ОСОБА_1 повідомили, що вона перебуває в стані алкогольного сп'яніння, оскільки допустима норма до 0,2 % проміле. Працівники поліції запитали чи згідна водій із результатом та чи бажає пройти огляд у медичному закладі. Водій повідомила, що згідна із результатом, після чого її повідомили, що відносно неї буде складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП. Далі працівник поліції складає протокол про адміністративне правопорушення та інші адміністративні матеріали. Згодом ОСОБА_1 ознайомили зі складеним відносно неї протоколом про адміністративне правопорушення, роз'яснили права, передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України. Далі водій повідомила, що бажає самостійно проїхати до медичного закладу для проходження огляду та не згідна із результатами. Потім надала письмові пояснення у протоколі. Їй повідомили, що розгляд справи відбудеться в Івано-Франківському міському суді. Водій розписалася про отримання копії протоколу, ознайомлення зі своїми правами та місцем розгляду справи.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що зі змісту вищевказаного відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 не заперечувала факт керування транспортним засобом та саме як водій транспортного засобу погодилася пройти огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціального технічного засобу поліцейським на місці зупинки транспортного засобу.
Так, в матеріалах справи відсутні дані, які свідчать про те, що водій транспортного засобу не погоджувався із результатами огляду, який було проведено поліцейським за допомогою спеціального технічного засобу, а процесуальна поведінка ОСОБА_1 після проходження огляду на стан сп'яніння свідчить про те, що вона не заперечувала результати огляду та погоджувалась з ними.
Дані відеозапису повністю узгоджуються із даними акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с. 3) та направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння (а.с. 4).
Апеляційний суд вважає безпідставними посилання письмові пояснення ОСОБА_1 в протоколі про адміністративне правопорушення, як на доказ її незгоди із результатом огляду на стан сп'яніння, оскільки поведінка водія безпосередньо після проходження огляду на стан сп'яніння свідчила, що вона погоджувалась з тим, що отриманий результат є позитивним та доводила про перебування у стані алкогольного сп'яніння.
Апеляційний суд неодноразово звертав увагу на те, що незгода водія транспортного засобу із позитивним результатом проведеного огляду на стан алкогольного сп'яніння повинна бути висловлена в категоричній чіткій формі, а зі змісту поведінки водія повинно вбачатись, що він дійсно вважає, що такий результат огляду не відповідає дійсності та погоджується пройти огляд на стан сп'яніння у медичному закладі, оскільки не перебуває у стані алкогольного сп'яніння.
Разом з тим, зі змісту відеозапису та долучених до матеріалів справи доказів вбачається, що ОСОБА_1 не висловлювала незгоду з отриманим результатом огляду на стан сп'яніння та відмовилась від проходження огляду на стан сп'яніння у медичному закладі.
Апеляційний суд вважає, що вирішуючи питання щодо незгоди водія транспортного засобу із отриманим позитивним результатом огляду на стан сп'яніння поліцейським за допомогою спеціального технічного засобу, необхідно враховувати поведінку водія транспортного засобу та звертати увагу на його ставлення щодо можливості спростувати отриманий результат шляхом проведення відповідного огляду у медичному закладі.
Відмова водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння у медичному закладі, висловлена ним після отримання позитивного результату огляду поліцейським за допомогою спеціального технічного засобу, свідчить про те, що він фактично погоджується з отриманим результатом огляду.
Разом з тим, надання особою, яка притягається до адміністративної відповідальності пояснень про те, що вона не погоджується із позитивним результатом огляду на стан сп'яніння під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, за умови, що раніше вона не заперечувала проти цього результату безпосередньо після проведення такого огляду, свідчить про певну зміну психологічного ставлення до результатів огляду на стан сп'яніння та не є правовою підставою для визнання огляду на стан сп'яніння таким, що не відповідає вимогам ст.266 КУпАП.
Зокрема, зі змісту матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_1 добровільно пройшла огляд на стан сп'яніння в КНП «ПОКНЦПЗ Івано-Франківської обласної ради».
Так, відповідно до довідки №9 лікаря КНП «ПОКНЦПЗ Івано-Франківської обласної ради» ОСОБА_2 від 05.05.2025 року ОСОБА_1 пройшла огляд на стан сп'яніння, яким було встановлено, що сп'яніння не виявлено.
Разом з тим, з вищевказаної довідки вбачається, що під час огляду на стан сп'яніння лікарем медичного закладу були застосовані різні методи дослідження з метою виявлення стану сп'яніння серед яких застосування алкотестера «Драгер 5820» з певним інтервалом часу та отримання позитивних результатів, які становили відповідно 0,27 проміле ( 20.30) та 0,21 проміле (20.41) відповідно.
Апеляційний суд приймає до уваги, що вищевказаний огляд було проведено 05.05.2025 року о 20.45 тобто більше ніж через дві години з моменту встановлення підстав для його здійснення.
Так, відповідно до п. 7 Порядку направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. N 1103 саме поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав.
Відповідно до вимог ч.3 ст. 266 КУпАП огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення.
Апеляційний суд вважає, що вищевказана правова норма спрямована на своєчасне проведення огляду на стан сп'яніння з метою отримання об'єктивного результату щодо стану сп'яніння водія транспортного засобу, а тому проведення огляду поза межами встановленого законом часу не спростовує правильність висновків суду про перебування водія транспортного засобу у стані сп'яніння.
Апеляційний суд неодноразово звертав увагу на те, що користування джерелом підвищеної небезпеки покладає на водія транспортного засобу певні додаткові обов'язки, які пов'язані із необхідністю забезпечення безпечного використання транспортних засобів.
Апеляційний суд неодноразово вказував на те, що керування транспортним засобом водієм, який підозрюється в тому, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння, створює реальну небезпеку, яка може призвести до тяжких наслідків.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що у рішенні по справі "О'Галлоран та Франціє проти Сполученого Королівства" від 29.06.2007 року Європейський суд з прав людини постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди.
Апеляційний суд вважає, що відеозаписи є вичерпно інформативними, належними та допустимими доказами, отриманими у встановленому законом порядку, дозволяють повно і всебічно встановити обставини вчиненого адміністративного правопорушення.
Апеляційний суд вважає безпідставними доводи апелянта з приводу неправомірності вимоги поліцейського пройти огляд на стан сп'яніння, оскільки відповідно до національного законодавства працівник поліції самостійно на власний розсуд приходить до висновку про наявність ознак сп'яніння у водія транспортного засобу та вирішує питання щодо необхідності проходження водієм транспортного засобу огляду на стан сп'яніння.
Суд, дослідивши доводи апелянта та відеоматеріали, що містяться на оптичних дисках, встановив, що працівники поліції під час спілкування з ОСОБА_1 , виявивши в останньої ознаки алкогольного сп'яніння, діяли відповідно до приписів законодавства України, в межах своєї компетенції та виконуючи свої професійні обов'язки у відповідності до Закону України «Про Національну поліцію», а відтак обґрунтовано, на законних підставах запропонували водію пройти огляд щодо визначення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, на що останній добровільно погодився, пройшов такий огляд за допомогою спеціального технічного засобу та не заперечував правильність отриманого позитивного результату.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав відеозаписи належним та допустимим доказом, оскільки вони отримані у встановленому законом порядку та дозволяють повно і всебічно встановити обставини вчиненого адміністративного правопорушення.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що вищевказані відеозаписи було зроблено з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення.
Так, зафіксовані відеозаписом обставини, які були здійснені поліцейським за допомогою нагрудного відео реєстратора, безумовно стосуються вчиненого правопорушення, що надає можливість повно та об'єктивно дослідити їх, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку поліцейських та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Досліджений судом відеозапис має достатньо високу інформативність, позбавлений упередження і суб'єктивного ставлення, має безсторонній характер, що вимагає від суду ретельного та уважного дослідження вищевказаного доказу у сукупності із іншими доказами по справі.
Вищевказані відеозаписи у сукупності з іншими доказами по справі повністю доводять факт керування транспортним засобом водієм ОСОБА_1 , яка перебувала у стані алкогольного сп'яніння.
Доводи ОСОБА_3 про те, що на результат огляду на стан сп'яніння вплинуло вживання нею лікарського препарату (настоянки валеріани) не спростовують правильність висновку суду про доведеність винуватості у вчиненні правопорушення,який побудовано на сукупності доказів, які долучені до матеріалів провадження.
Апеляційним судом не встановлено істотних порушень Інструкції із застосуванням органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України №1026 від 18.12.2018р. які свідчать про те, що вказані відеозаписи необхідно визнати як недопустимі докази.
Апеляційний суд неодноразово звертав увагу на те, що користування джерелом підвищеної небезпеки покладає на водія транспортного засобу певні додаткові обов'язки, які пов'язані із необхідністю забезпечення безпечного використання транспортних засобів.
Право органів Національної поліції вимагати пройти у встановленому порядку медичний огляд у відповідності до п.2.5 ПДР України кореспондується із обов'язком водія не керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Апеляційний суд неодноразово вказував на те, що керування транспортним засобом водієм, який підозрюється в тому, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння, створює реальну небезпеку, яка може призвести до тяжких наслідків.
Апеляційний суд вважає, що сукупність досліджених судом доказів поза розумним сумнівом свідчить про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки вона керувала транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що вчинене ОСОБА_1 адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП , за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та створює підвищену небезпеку, як для самого водія, так і для його пасажирів та інших учасників дорожнього руху і може призвести до тяжких непоправних наслідків.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що притягнення до адміністративної відповідальності водіїв, які керують транспортним засобом у стані сп'яніння пов'язано із необхідністю створення безпечних умов для учасників дорожнього руху, збереження життя і здоров'я громадян.
Підвищення ефективності впливу на дисципліну учасників дорожнього руху забезпечується чітким визначенням правових санкцій за вчинення такого правопорушення.
Апеляційний суд вважає, що обране судом адміністративне стягнення відповідає вимогам ст. 23 КУпАП, відповідно до якої адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення та запобігання вчиненню нових правопорушень самим правопорушником та іншими особами.
При накладенні стягнення судом першої інстанції враховано характер вчиненого та його суспільну небезпеку, особу правопорушника, ступінь його вини та ставлення до вчиненого.
З огляду на наведене підстав для скасування постанови не вбачається.
Керуючись ст. 294 КУпАП,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 28 липня 2025 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення.
Суддя Івано-Франківського
апеляційного суду О.П. Васильєв