Справа № 645/3275/25
Провадження № 2/645/2006/25
іменем України
25 вересня 2025 року м. Харків
Немишлянський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді Федорової О.В.,
за участю секретаря судового засідання Федоровської Д.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом:
Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут"
до ОСОБА_1
про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію, -
ПрАТ «Харківенергозбут» звернулось до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства заборгованість за електричну енергію за період з 01.01.2022 року по 01.03.2025 року в загальному розмірі 27485,04 грн., відшкодувати судові витрати.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що відповідач є побутовим споживачем електричної енергії, що постачає ПрАТ «Харківенергозбут» та власником квартири АДРЕСА_1 . Враховуючи, що за адресою: АДРЕСА_2 , фактично спожито електричну енергію, Договір вважається укладеним на умовах типового договору та комерційної пропозиції, що розміщена на сайті, з відповідачем, дані про якого передані від попереднього постачальника АТ «Харківобленерго». За період з 01.01.2022 року по 01.03.2025 року утворилася заборгованість за спожиту електроенергію в сумі 27485,04 грн., яку сторона позивача просить суд стягнути з відповідачки на свою користь. Крім того просили стягнути сплачений судовий збір в розмірі 3028,00 грн. та витрати на отримання інформації з Державного реєстру речових прав у розмірі 41,00 грн.
Ухвалою Немишлянського районного суду м. Харкова від 23 травня 2025 року відкрито провадження по справі та призначено її до розгляду в судове засідання порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Рух справи висвітлено у відповідних ухвалах.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином. В матеріалах справи міститься заява уповноваженого представника позивача Желізняк А.С. про розгляд справи без її участі, в якій вона позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила суд їх задовольнити, не заперечувала проти винесення заочного рішення по справі.
Частиною 3 ст.211ЦПК України передбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась своєчасно та належним чином в порядку ст. 128 ЦПК України, шляхом направлення судових повісток за адресою знаходження майна. Причини неявки відповідач суду не повідомляв, будь-яких заяв та клопотань від відповідача не надходило, в установлений ч. 7ст. 178 ЦПК України строк відповідач не подав до суду відзив на позовну заяву.
У зв'язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Оскільки відповідач своїм процесуальним правом участі у судовому засіданні не скористався, відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин не надав, заяв та клопотань від відповідачки не надходило, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності відповідача за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.
Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Згідно вимогам ст. ст. 223, 280-281 ЦПК України, вважає можливим провести заочний розгляд справи, проти чого не заперечував представник позивача.
Дослідивши надані стороною позивача і долучені до матеріалів справи письмові докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України).
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26 жовтня 2018 року № 1268 затверджено «Методичні рекомендації щодо передачі даних побутових та малих непобутових споживачів постачальнику електричної енергії, на якого відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» покладається виконання функції», де у додатку 3 визначено Перелік постачальників універсальних послуг на закріпленій території, відповідно до якого з 01 січня 2019 року постачальником універсальних послуг на території Харківської області визначено Приватне акціонерне товариство «Харківенергозбут».
Відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 19 червня 2018 року № 505 «Про видачу ліцензій з постачання електричної енергії споживачу ТОВ «ЕНЕРГОГАЗРЕЗЕРВ», ТОВ «ОДЕСЕНЕРГОТРЕЙД» та ПРАТ«ХАРКІВЕНЕРГОЗБУТ» Приватному акціонерному товариству «Харківенергозбут» (код ЄДРПОУ 42206328) видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу.
Отже, Приватне акціонерне товариство «Харківенергозбут», як постачальник універсальних послуг, здійснює постачання електричної енергії з 01 січня 2019 року у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, та на умовах договору постачання універсальних послуг.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності а нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 424391687 від 28.04.2025 року ОСОБА_1 належить на праві приватної власності квартира, у будинку за адресою: АДРЕСА_2 . /а.с. 11/.
Відносини між побутовими споживачами та енергопостачальниками регулюються Законом України «Про ринок електричної енергії», «Правилами роздрібного ринку електричної енергії», затвердженими Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14 березня 2018 року № 312.
Згідно з частиною 4 статті 63 Закону України «Про ринок електричної енергії» постачальник універсальних послуг здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, та на умовах договору постачання універсальних послуг. Договір про постачання універсальних послуг є публічним договором приєднання та розробляється постачальником універсальної послуги на підставі типового договору, форма якого затверджується Регулятором. Постачальник універсальних послуг розміщує договір постачання універсальних послуг на своєму офіційному веб-сайті.
Крім того, частиною 1 статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено перелік житлово-комунальних послуг, зокрема, пунктом 2 вказаної норми права визначено, що до житлово-комунальних послуг належать послуги з постачання та розподілу електричної енергії.
Відповідно до пункту 7 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14 березня 2018 року № 312 «Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії» (далі Правила роздрібного ринку електричної енергії) договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладається шляхом приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого в засобах масової інформації та на веб-сайті постачальника, шляхом оплати рахунка, отриманого від постачальника універсальної послуги, або фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії (за умов надання рахунку постачальником універсальної послуги), або підписання заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.
Власник електричних мереж юридична або фізична особа, якій на праві власності або користування належать електроустановки, призначені для розподілу електричної енергії, або юридична особа, якій на праві власності або користування належать електроустановки, призначені для передачі електричної енергії; - договір про постачання електричної енергії споживачу домовленість двох сторін (електропостачальник і споживач), що є документом певної форми, яка передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником за вільними цінами; - об'єкт побутового споживача - житловий будинок (частина будинку), квартира або будівля, які розміщені за однією адресою та належать одній фізичній особі або декільком фізичним особам на правах власності або користування (пункт 1 Правил роздрібного ринку електричної енергії).
Пунктом 1.2.15 глави 1.2 розділу I наведених Правил роздрібного ринку електричної енергії визначено, що укладення, внесення змін, продовження строку дії чи розірвання будь-якого із договорів, передбаченого цими правилами, здійснюється відповідно до вимог законодавства та цих правил. Для договорів, які укладаються шляхом приєднання до умов договору, укладення договору можливе шляхом підписання заяв-приєднань, оплати виставленого рахунку, споживання будь-якого обсягу електричної енергії (за умови відсутності направлених заперечень щодо договірних умов в цілому чи частково) через особистий кабінет в електронній формі (в установленому законодавством порядку).
На роздрібному ринку не допускається споживання (використання) електричної енергії споживачем без укладення відповідно до цих правил договору з електропостачальником та інших договорів, передбачених цими Правилами.
Електропостачальники зобов'язані повідомляти оператора системи розподілу (передачі) про укладення та припинення договору із споживачем в установленому цими Правилами порядку.
При переході права власності (користування) на об'єкт до нового власника (користувача) переходять права та обов'язки за договорами, укладеними відповідно до цих Правил.
Відповідно до пункту 2.1.5 глави 2.1 розділу II Правил роздрібного ринку електричної енергії договір споживача про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії є публічним договором приєднання та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України на основі типового договору, що є додатком 3 до цих Правил.
Оператор системи розподілу зобов'язаний на головній сторінці свого веб-сайту, а також у друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності, та у власних центрах обслуговування споживачів розмістити редакцію договору про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії та роз'яснення щодо укладення та приєднання споживача до договору споживача про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії.
Договір споживача про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії за ініціативою споживача або оператора системи відповідно до визначених цими Правилами випадків, як правило, укладається шляхом приєднання споживача за заявою-приєднанням до розробленого оператором системи розподілу договору на умовах складеного оператором системи розподілу паспорта точки розподілу/передачі.
У разі незгоди споживача приєднуватися до умов договору про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії споживач не має права використовувати електричну енергію із системи розподілу/передачі та має подати оператору системи письмову заяву про припинення розподілу/передачі електричної енергії на його об'єкт.
Фактом приєднання споживача до умов договору споживача про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір споживача про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії, зокрема повернення (надання) підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка оператора системи та/або документально підтверджене споживання електричної енергії (пункт 2.1.7 Правил роздрібного ринку електричної енергії).
Отже, Договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії виключно побутовим та малим побутовим споживачам постачальником універсальних послуг та укладається сторонами з урахуванням приписів статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання споживача до цього договору. Умови цього договору є однаковим для усіх споживачів та обов'язковими для виконання усіма учасниками роздрібного ринку.
Типовий договір постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, комерційна пропозиція, копія ліцензії на провадження відповідної діяльності та копії інших документів Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» розміщені на офіційному сайті товариства для публічного доступу: zbutenergo.kharkov.ua.
Абзацом 5 пункту 13 розділу ХVІІ Перехідних положень Закону України «Про ринок електричної енергії» встановлено, що фактом приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної заяви про приєднання, оплата рахунка постачальника універсальної послуги та/або факт споживання електричної енергії.
Передача постачальнику універсальних послуг персональних даних побутових та малих непобутових споживачів під час здійснення заходів з відокремлення оператора системи розподілу не потребує отримання згоди та повідомлення таких споживачів про передачу персональних даних і вважається такою, що здійснена в загальносуспільних інтересах з метою забезпечення постачання електричної енергії споживачам (абзац 10 пункту 13 розділу ХVІІ Перехідних положень Закону України «Про ринок електричної енергії»).
Відповідно до розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачкою фактично споживалась електрична енергія за вищевказаною адресою, а тому договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг вважається укладеним на умовах типового договору та комерційної пропозиції, що розміщені на сайті позивача.
Отже, приєднавшись до договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 01 січня 2019 року, які надаються Приватним акціонерним товариством «Харківенергозбут» за адресою: АДРЕСА_2 , відповідачка взяла на себе договірні зобов'язання, зокрема здійснювати оплату вартості електричної енергії.
Також суд вважає за необхідне зазначити, що відсутність укладеного з позивачем договору про надання послуг, не свідчить про відсутність між сторонами договірних зобов'язань та не звільняє споживача від сплати за надані житлово-комунальні послуги.
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц та від 06 листопада 2019 року у справі № 642/2858/16.
Договір укладений на умовах, які розроблені електропостачальником та опубліковані на офіційному вебсайті Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут».
Відповідно до пункту 2.1 Договору, постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
Ціна (тариф) на електричну енергію має зазначатися постачальником у рахунках на оплату спожитої електричної енергії за цим договором, у тому числі у разі її зміни (пункт 5.7 Договору).
Згідно пункту 5.8 Договору, розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.
Відповідно до пункту 6.2 Договору, споживач зобов'язується, зокрема, забезпечувати своєчасну та повну оплату споживчої електричної енергії відповідно до умов цього договору та пов'язаних з постачанням електричної енергії послуг згідно з умовами даного договору.
За невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством (пункт 9.1 Договору).
Як вже зазначалося, у відповідності до пункту 2 частини 1 статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать послуги з постачання та розподілу електричної енергії.
Пунктом 5 частини 2 статті 7 Законом України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Індивідуальний споживач фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (пункт 6 частини 1 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
При вирішенні спірних правовідносин суд виходить з того, що у відповідності до приписів статті 317 та частини 4 статті 319 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Власність зобов'язує.
За змістом статті 322 Цивільного кодексу України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За змістом статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо) (частина 1 статті 633 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Положеннями статті 714 Цивільного кодексу України регламентовано, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено право споживача на отримання вчасно та відповідної якості житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо кореспондує визначений пунктом 5 частини 2 статті 7 наведеного Закону обов'язок споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору (частина 1 статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність письмово оформленого договору з позивачем не позбавляє відповідача обов'язку оплачувати надані йому послуги.
Наведене узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, що викладений у постанові від 20 вересня 2018 року у справі № 14-280цс18.
Відповідно частини 3 статті 58 Закону України «Про ринок електричної енергії» споживач зобов'язаний, зокрема, сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.
Приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України регламентовано, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною 1 статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Як визначено у статтях 610 та 614 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
При цьому, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України).
Крім того, слід зазначити, що за змістом частини 1 статті 901 та частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Зобов'язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов'язанням.
Таким чином, правовідношення, у якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто у якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов'язанням.
Частина 1 статті 77 Закону України «Про ринок електричної енергії» обумовлює, що учасники ринку, які порушили нормативно-правові акти, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, несуть відповідальність згідно із законом.
Верховний Суд України в своїй постанові від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15 зазначив, що у частині 1 статті 19 Закону «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини 1 статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 вказаного Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Верховний Суд погоджується з тим, що відсутність укладеного договору з постачальником не звільняє відповідача від обов'язку оплачувати надані йому послуги. Поряд із цим вказаний обов'язок виникає лише у разі отримання споживачем певних послуг. Отже, питання щодо фактичного користування житлово-комунальними послугами входить до предмета доказування у справі та має істотне значення для її правильного вирішення.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 14.02.2018 року у справі № 462/6393/15-ц.
Відповідно до статті 46 Закону України «Про ринок електричної енергії» оператор системи розподілу, зокрема, забезпечує комерційний облік відповідно до цього Закону, правил, ринку та кодексу комерційного обліку, інших нормативно-правових актів та нормативних документів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.
Пунктом 2.3.11 глави 2.3 розділу II Правил роздрібного ринку електричної енергії установлено, що комерційний облік на роздрібному ринку електричної енергії організовується адміністратором комерційного обліку та здійснюється постачальниками послуг комерційного обліку відповідно до вимог Закону України «Про ринок електричної енергії», Кодексу комерційного обліку та цих правил.
Постачальник послуг комерційного обліку забезпечує зняття показів засобів вимірювальної техніки відповідно до Кодексу комерційного обліку (пункт 2.3.14 глави 2.3 розділу II Правил роздрібного ринку електричної енергії).
Принципи організації комерційного обліку електричної енергії на ринку електричної енергії України, права та обов'язки сторін стосовно організації комерційного обліку електричної енергії та отримання точних і достовірних даних комерційного обліку для здійснення комерційних розрахунків визначаються Кодексом комерційного обліку електричної енергії, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14 березня 2018 року № 311 (далі Кодекс комерційного обліку електричної енергії).
У відповідності до підпункту 6.1 пункту 6 Розділу XIII «Перехідні положення» Кодексу комерційного обліку електричної енергії, обсяги спожитої електричної енергії визначаються за розрахунковий період, який становить один місяць. Зчитування показів лічильника провадиться постачальником послуг комерційного обліку та/або оператором мережі, та/або споживачем щомісяця відповідно до умов договору.
Як свідчать матеріали справи, позивач свої зобов'язання за договором виконує в повному обсязі та постачає (продає) відповідачу електричну енергію. Натомість, відповідач, всупереч пункту 1 частини 3 статті 58 Закону України «Про ринок електричної енергії», пункту 5.5.5 глави 5.5розділу V Правил роздрібного ринку електричної енергії, а також умовам укладеного між сторонами договору, не виконує належним чином свої зобов'язання за договором, не оплачуючи спожиті послуги у повному обсязі.
Відповідно до довідки про заборгованість за послуги з постачання електричної енергії перед Приватним акціонерним товариством «Харківенергозбут» за період з 01.01.2022 року по 01.03.2025 року, заборгованість за надані послуги з постачання електричної енергії за адресою: АДРЕСА_2 , становить 27485,04 грн.
Правильність розрахунку суми заборгованості з оплати електричної енергії не викликає у суду сумнівів та відповідачем не оспорювалась, також, будь-яких заперечень щодо правильності нарахованого розміру заборгованості за спожиту електроенергію, а також доказів, які це підтверджують, ОСОБА_1 не надано.
Таким чином, на час розгляду даного спору суду не надано достовірних доказів сплати відповідачкою заборгованості, що виникла перед позивачем за спожиту електроенергію.
Аналізуючи встановлені на підставі таких доказів фактичні обставини правовідносин сторін в контексті викладених вище норм законодавства, суд приходить до висновку, що в ході розгляду справи підтверджено заявлені Приватним акціонерним товариством «Харківенергозбут» факти існування між сторонами договірних правовідносин, предметом яких є постачання позивачем, як постачальником універсальної послуги, за адресою нерухомого майна відповідача (об'єкта споживача) електричної енергії в обсязі/кількості, необхідних відповідачу, як споживачу, а також підтверджено споживання такої електричної енергії (наданої позивачем послуги) відповідачем лише із частковою її оплатою, що призвело в кінцевому рахунку до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості з оплати універсальної послуги з постачання електричної енергії на вказану у позові суму та за вказаний у позові період. За таких обставин позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» є обґрунтованими та доведеними, а отже такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут», суд відповідно до пункту 6 частини 1 статті 264 Цивільного процесуального кодексу України вважає за необхідне вирішити питання щодо розподілу між сторонами справи судових витрат.
Згідно з платіжною інструкцією №62883 від 30 квітня 2024 року при пред'явленні позову до суду позивач сплатив судовий збір в сумі 3028,00 гривень.
У прохальній частині позовної заяви Приватне акціонерне товариство «Харківенергозбут» просить суд повернути йому 605,60 гривень, як суму надміру зарахованого судового збору відповідно до платіжної інструкції № 62883. В обґрунтування заявленого клопотання посилається, що позовну заяву подано в електронному вигляді через електронний кабінет у підсистемі «Електронний суд», відтак сума сплаченого судового збору складає 2422,40 грн, а не 3028,00 грн, як було сплачено позивачем.
За правилами ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
За подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою, ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Водночас, положеннями частини 3 вказаної статті встановлено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Відтак, сума судового збору, яку мав сплатити позивач Приватне акціонерне товариство «Харківенергозбут» при пред'явленні вказаного позову до суду через підсистему «Електронний суд» становить 2 422,40 гривень.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
З огляду на викладене, беручи до уваги наявне в матеріалах справи клопотання позивача про повернення надмірно сплаченого судового збору, суд дійшов висновку про повернення з Державного бюджету України Приватному акціонерному товариству «Харківенергозбут» 605,60 грн судового збору, сплаченого відповідно до платіжної інструкції №62883 від 30 квітня 2024 року.
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а саме судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в сумі 2 422,40 гривень.
Окрім цьому, для підготовки позову для встановлення власника домоволодіння позивачем була отримана інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, за що Приватним акціонерним товариством «Харківенергозбут» сплачено 41,00 грн. відповідно до квитанції №SW_PBKFIZF000_EP_0 від 28.04.2025 року. Зазначені витрати підлягають відшкодуванню, оскільки позивачем доведено їх необхідність та доцільність для розгляду цієї справи.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 76, 81, 82, 247, 259, 263-265, 280, 281, 282, 284 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» заборгованість за спожиту електричну енергію, яка утворилась за адресою: АДРЕСА_2 , за період з 01.01.2022 року по 01.03.2025 року в розмірі 27485,04 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» судові витрати, що складаються з судового збору у розмірі 2422,40 грн. та витрат з отримання інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у розмірі 41,00 грн.
Зобов'язати ГУДКСУ у Харківській області повернути Приватному акціонерному товариству «Харківенергозбут» надміру сплачений судовий збір у сумі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок, згідно з платіжною інструкцією №62883 від 30 квітня 2024 року.
Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог ст.ст. 284-285 ЦПК України.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Учасники справи:
позивач - Приватне акціонерне товариство «Харківенергозбут», код ЄДРПОУ 42206328, юридична адреса: м. Харків, вул. Гоголя, 10.
відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса знаходження майна: АДРЕСА_2 .
Повний текст заочного рішення складено та підписано 25.09.2025 року.
Суддя О.В. Федорова