Справа № 630/941/25
Провадження № 2/630/409/25
25 вересня 2025 року м. Люботин
Люботинський міський суд Харківської області у складі:
головуючого судді Сухорукова І.М.
при секретарі Дубровій А.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування збитків в порядку регресу,
Позивач звернувся до суду із даним позовом, в якому вказав, що 06.01.2022 водій ОСОБА_2 керуючи транспортним засобом ВАЗ 2101 номерний знак НОМЕР_1 по вул. Залютинській, поблизу буд. 12А в м. Харкові скоїв зіткнення з транспортним засобом «Nissan Leaf» номерний знак НОМЕР_2 за кермом якого був ОСОБА_4 . Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Постановою Ленінського районного суду м. Харкова від 17.01.2022 року ОСОБА_2 було визнано винним у даному ДТП за ст. 124 КУпАП. Потерпілий внаслідок ДТП ОСОБА_4 звернувся до страхової компанії ПрАТ «СК'УНІКА» для виплати страхового відшкодування в розмірі 65 000 грн. 00 коп. ПрАТ «СК'УНІКА» звернулось до ПрАТ «СК «ВУСО» із заявою щодо виплати страхового відшкодування в розмірі 65 000 грн. 00 коп. Між ПрАТ «СК «ВУСО» та ОСОБА_3 було укладено поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 207194436 від 10.12.2021, предметом якого є майнові інтереси ОСОБА_3 пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням забезпеченого транспортного засобу ВАЗ 2101, номерний знак НОМЕР_1 . В зв'язку з тим, що ОСОБА_3 є пенсіонеркою, відповідальність по відшкодування шкоди покладається на винуватця ДТП в 50% співвідношенні до суми завданих збитків. 26.12.2024 між ПрАТ «СК «ВУСО» та ФОП ОСОБА_1 укладено договір № 26/12/2024 про відступлення права вимоги. Позивач просить стягнути з відповідачів солідарно завдані збитки в порядку регресу у розмірі 30 336 грн. 34 коп.
Ухвалою Люботинського міського суду Харківської області від 19.08.2025 відкрито провадження у справі та її розгляд призначено в порядку спрощеного позовного провадження.
В судове засідання представник позивача не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, надіслав на адресу суду заяву про розгляд справи у його відсутність, а також про те, що не заперечує проти винесення заочного рішення.
Відповідачі в судове засідання не з'явилися, про час та місце слухання справи повідомлялися належним чином. На адресу суду повернувся конверт з поштовим повідомленням з відміткою: «адресат відсутній за вказаною адресою», що направлявся ОСОБА_2 . На адресу суду повернувся конверт з поштовим повідомленням з відміткою: «за закінченням терміну зберігання», що направлявся ОСОБА_3 . Відзиву на позовну заяву не подано. Таким чином суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти і відповідні їм правовідносини.
Постановою Ленінського районного суду міста Харкова від 17 січня 2022р. №642/194/22, ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП. Даною постановою було встановлено, що 06.01.2022 р. о 01 год. 30 хв. водій ОСОБА_2 керуючи транспортним засобом ВАЗ 2101 номерний знак НОМЕР_1 по вул. Залютинській, поблизу буд. 12А в м. Харкові внаслідок порушення п.10.4 ПДР скоїв зіткнення з транспортним засобом «Nissan Leaf» номерний знак НОМЕР_2 . Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Згідно до матеріалів адміністративної справи, ан момент ДТП автомобілем «Nissan Leaf» номерний знак НОМЕР_2 керував ОСОБА_4 .
Згідно схеми ДТП та відповіді НПУ, власником автомобіля ВАЗ 2101 д.н. НОМЕР_3 є ОСОБА_5 , на момент ДТП автомобіль застрахований у СК «Уніка» номер поліса 207367702; власником автомобіля «Nissan Leaf» д.н. НОМЕР_2 є ОСОБА_6 , автомобіль застрахований у ПРАТ «СК «Україна» поліс 206236276.
Згідно до поліса ОСЦПВВНТЗ №207194436, ОСОБА_3 , яка є пенсіонером, забезпечила страхуванням у ПрАТ «ВУСО» автомобіль ВАЗ-2101 д.н. НОМЕР_1 на період з 11.12.2021 по 10.12.2022 року. Страхова сума на одного потерпілого за шкоду майну визначена у 130000 грн. Також, у даному полісі вказано про зменшення страхового платежу пільговику на 50%.
Згідно до поліса добровільного страхування цивільної відповідальності власника наземного транспорту №825001/4450/0000237 від 21.12.2021, ОСОБА_4 забезпечив страхуванням у ПрАТ «СК «Уніка» автомобіль ВАЗ-2101 д.н. НОМЕР_1 на період з 22.12.2021 по 21.12.2022 року.
ПрАТ «СК «Уніка» подавало до ПрАТ «СК «ВУСО» заяву №33154 про виплату страхового відшкодування на свою користь у розмрі 65000 грн (50% від вартості матеріального збитку) завданого ОСОБА_2 , що керував автомобілем ВАЗ д.н. НОМЕР_1 внаслідок ДТП 06.01.2022 з автомобілем Nissan Leaf, де вказало що, оскільки транспортний засіб винної особи було застраховано полісом ЕР/207367702, СК Уніказдійснило страхове відшкодування в розмірі 130000,00 грн
Згідно до страхового акту/наказу №00488904 від 29.11.2022, складеного ПрАТ «СК «Уніка», сумою страхового відшкодування потерпілому ОСОБА_6 щодо автомобіля Nissan Leaf д.н. НОМЕР_2 (страхова подія 06.01.2022), є 130000,00 грн і перерахування цих коштів здійснюється на рахунок ПрАТ «СК «ПЗУ «Україна». Страхувальником вказаний ОСОБА_7 на підставі поліса 207367702. Також вказано вжити заходів юридичному управлінню щодо стягнення 50% суми відшкодування у порядку регресу з ПрАТ «СК «ВУСО».
ПрАТ СК «ВУСО» 31.01.2023 склало страховий акт №2269117-1 за Полісом ОСЦПВВНТЗ №20719443 (страхувальник ОСОБА_3 ), за яким здійснило страхове відшкодування на користь ПрАТ «СК «Уніка» 60672,67 грн внаслідок страхового випадку внаслідок ДТП з вини водія ОСОБА_8 , що сталася ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дана сума перерахована платіжною інструкцією №4383 від 31.01.2023.
ПрАТ «СК «ВУСО» та ФОП ОСОБА_1 26 грудня 2024 уклали договір №26/12/2024 про відступлення права вимоги, за яким, ФОП ОСОБА_1 набув від ПрАТ «СК «ВУСО» права вимоги до Боржників. У додатку №1 до даного договору у списку боржників під номером 12 вказані страхувальник ОСОБА_3 за номером договору 207194436, боржником вказаний ОСОБА_2 , сума страхового відшкодування вказана 60672,67 грн, а сума боргу 30336,34 грн.
ФОП ОСОБА_1 направляв 26.12.2024 на адреси ОСОБА_2 та ОСОБА_3 повідомлення про відступлення до нього права вимоги, а також вимогу про відшкодування йому 30336,34 грн у порядку регресу.
За ст.3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Згідно до п.3 статті 20 Закону України «Про страхування», страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
За ст.22.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно до статті 13.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір страхового платежу за одним внутрішнім договором страхування зменшується на 50 відсотків, за умови, що страхувальником є громадянин України - учасник війни, особа з інвалідністю II групи, особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесена до I або II категорії, пенсіонер, а забезпечений транспортний засіб має робочий об'єм двигуна до 2500 сантиметрів кубічних включно та належить цьому громадянину на праві власності. Зазначена пільга надається за умови особистого керування таким транспортним засобом особою, яка належить до визначених у цьому пункті категорій громадян України, без мети надання платних послуг з перевезення пасажирів або вантажу.
Положеннями статті 38-1.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (надалі Закон № 1961-IV)передбачено, що у разі, якщо страховик здійснив страхове відшкодування за шкоду, заподіяну під час використання забезпеченого транспортного засобу, у сфері, що передбачає більше значення коригуючого коефіцієнта, ніж визначено договором страхування, чи з порушенням умов, передбачених пунктом 13.2 статті 13 цього Закону (при укладенні договору страхування із застосуванням такого пункту), то особа, відповідальна за шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, зобов'язана компенсувати страховику 50 відсотків виплаченого страхового відшкодування.
Згідно до частини 1 ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
За цих обставин, із врахуванням того, що ПрАТ «СК «ВУСО» здійснило страхову виплату за полісом №207194436 у розмірі 60672,67 грн, внаслідок спричинення шкоди водієм ОСОБА_2 застрахованого автомобілю ВАЗ 2101 д.н. НОМЕР_1 , страховик ПрАТ «СК «ВУСО» набуло право регресної вимоги за ст. 38-1.1 Закону України № 1961-IV до водія ОСОБА_2 у розмірі 50% виплаченого страхового відшкодування, тобто 30336 грн 34 коп.
Разом із цим, суд не вбачає виникнення у ПрАТ «СК «ВУСО» права регресної вимоги до страхувальника ОСОБА_3 .
Згідно до матеріалів справи, ОСОБА_3 не являється власником автомобіля ВАЗ 2101 д.н. НОМЕР_1 (за матеріалами ДТП, власником є ОСОБА_9 ). Розмір матеріальної шкоди, спричиненої внаслідок ДТП не перевищив розмір шкоди за полісом №207194436, який уклала ОСОБА_3 .
Велика палата Верховного суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) навела наступні правові висновки: відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Велика Палата Верховного Суду вважає, що покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди. А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування», шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
За цих обставин право регресної вимоги до страхувальника ОСОБА_3 є недоведеним.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 512 та ч.3 ст. 656 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.
Надані позивачем докази отримання ним права вимоги від ПрАТ «СК «ВУСО» на підставі договору про відступлення права вимоги №26/12/2024 до ОСОБА_2 є належними та допустимими, а тому є доведеним правомірність права вимоги у ФОП ОСОБА_1 на регрес не стягнення страхового відшкодування до винуватця ДТП ОСОБА_2 .
У зв'язку із викладеним позов підлягає частковому задоволенню та з відповідача ОСОБА_2 підлягає стягненню сума страхового відшкодування у розмірі 30336,34 грн.
Що стосується витрат позивача на правову допомогу, суд зазначає наступне.
Згідно ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч. 2 ст. 137 ЦПК).
На підтвердження надання правничої допомоги, позивачем надано Договір про надання правничої допомоги № 88 від 01.02.2024, укладений із адвокатом Трикозом Д.Є., ордер, додаткову угоду №1 до договору про надання правничої допомоги, а також квитанцію адвоката про отримання 12793,30 грн від ФОП ОСОБА_1 за правову допомогу відповідно до вказаного договору та додаткової угоди №1. У додатковій угоді №1 (де міститься акт приймання-передачі правової допомоги) сторони визначили, що вартість правової допомоги про стягнення збитків в порядку регресу з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 становить 12793,30 грн та витрати часу складають 6 год. 30 хв.
Відповідно до положень частини 3 ст. 141 ЦПК України: при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
У постанові Верховного Суду від 24.10.2019 у справі №905/1795/18 визначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (п. 61 постанови).
Суд враховує критерії, які застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Велика Палата Верховного Суду від 07 липня 2021 року в справі №910/12876/19.
Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу. Аналогічні висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 04.10.2021 № 640/8316/20, від 21.10.2021 у справі №420/4820/19, від 17.01.2024 у cправі №910/2158/23.
У акті приймання-передачі правової допомоги серед інших складових зазначено 3028 грн (1 година) за представництво інтересів позивача у Люботинському міському суді Харківської області, проте адвокат у судовому засіданні участі не проводив та розгляд справи проведено у спрощеному порядку без присутності сторін. Тому, витрати на 3028 грн є надуманими та не відповідають дійсності. Окрім того, дана справа розглядалася у спрощеному позовному провадженні, позов подавався безпосередньо позивачем, а не його представником. Тому, суд вважає реальними витратами на правову допомогу - підготовку позовної заяви та збирання доказів шляхом направлення адвокатських запитів. За таких обставин, суд вважає, що відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України, обгрунтованою та пропорційною сумою витрат на правову допомогу, яка була надана у даній справі є 5000 грн.
Статтею 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому суд стягує з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача понесені ним судові витрати у розмірі 1211,20 грн судового збору за подання позову та 45,42 грн судового збору за отримання копій матеріалів справи про адміністративне правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 141, 211, 247, 259, 263, 264, 273, 280-283 ЦПК України, ст.20 Закону України «Про страхування», ст.ст. 3, 13.2, 22.1, 38-1.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 512, 656, 1191 ЦК України -
Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування збитків в порядку регресу -задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт НОМЕР_4 від 04.08.2001, який зареєстрований: АДРЕСА_1 ) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_5 ) завдані збитки в порядку регресув розмірі 30336 (тридцять тисяч триста тридцять шість) грн. 34 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт НОМЕР_4 від 04.08.2001, який зареєстрований: АДРЕСА_1 ) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_5 ) судові витрати, у розмірі 1 211(одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок та 45 (сорок п'ять) гривень 42 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт НОМЕР_4 від 04.08.2001, який зареєстрований: АДРЕСА_1 ) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_6 ) витрати на правову допомогу у розмірі 5000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп.
У задоволенні решти вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до апеляційного суду Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги в тридцяти денний строк з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Сторони:
позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_6 , місце проживання: АДРЕСА_2
відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт НОМЕР_4 від 04.08.2001, місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
відповідач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_6 , місце реєстрації: АДРЕСА_3
Суддя І.М. Сухоруков