Справа № 445/1460/25
Провадження № 1-кп/445/319/25
25 вересня 2025 року Золочівський районний суд Львівської області в складі :
головуючого судді ОСОБА_1
секретаря судових засідань ОСОБА_2
з участю прокурора ОСОБА_3
з участю захисника ОСОБА_4
з участю обвинуваченого ОСОБА_5 , потерпілої ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Золочеві Львівської області кримінальне провадження внесено до ЄРДР №12025142450000028 від 17.04.2025 відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; місце народження- м. Глиняни (Золочівський район, Львівська область); українця, громадянина України, неодруженого, з середньою спеціальною освітою, має на утриманні трьох малолітніх дітей, раніше судимий: 08.07.2019 Золочівським районним судом Львівської області за ч.1 ст.126 КК України до громадських робіт на строк 150 годин (відбув 13.11.2019); 28.12.2019 Золочівським районним судом Львівської області за ст.126-1 КК України до обмеження волі на строк 1 рік 6 місяців з іспитовим строком 1 рік; 20.04.2021 Львівським апеляційним судом за ч.1 ст.125 КК України (зі застосуванням ст.71 КК України) до обмеження волі на строк 1 рік 6 місяців 20 днів (відбув 05.05.2022); 09.07.2024 Золочівським районним судом Львівської області за ч.1 ст.125, ч. 1 ст. 126 та ст. 126-1 КК України (зі застосуванням ч. 1 ст.70 КК України) до обмеження волі на строк 1 рік (відбув 21.11.2024); 21.11.2024 Львівським апеляційним судом було змінено вирок Золочівського районного суду Львівської області, на підставі ч. 5 ст. 72, п. 1 ч.1 ст. 72 КК України КК України, зарахувати строк покарання у вигляді обмеження волі строк попереднього ув'язнення з 19.02.2024 року до набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні обмеження волі; місце реєстрації та проживання- АДРЕСА_1 ),
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.126-1 КК України,-
ОСОБА_7 , вироком Золочівського районного суду Львівської області від 9 липня 2024 року (справа №445/1441/23; набрав законної сили 21 листопада 2024 року) був засуджений за ч.1 ст.125, ч. 1 ст. 126 та ст. 126-1 КК України (зі застосуванням ч. 1 ст.70 КК України) до обмеження волі на строк 1 рік (відбув 21.11.2024). Однак ОСОБА_5 після віддбуття призначеного судом продовжив свою кримінально-протиправну діяльність у формі домашнього насильства проти своєї співмешканки ОСОБА_6
ОСОБА_5 близько о 16 год. 11 квітня 2025 року, перебуваючи за місцем свого проживання, під час раптово виниклого конфлікту з метою завдання шкоди здоров'ю своїй співмешканці ОСОБА_6 , незважаючи на присутність спільної малолітньої доньки ОСОБА_8 , умисно завдав декілька ударів кулаками по грудній клітці та один удар ногою в праве коліно ОСОБА_6 .
Внаслідок цих дій ОСОБА_5 заподіяв ОСОБА_6 два синці на передньо-зовнішній поверхні нижньої третини правого стегна і передньо-внутрішній поверхні правого колінного суглобу, які відповідно до висновку судово-медичної експертизи №09/2025 від 17 квітня 2025 року є легкими тілесними ушкодженнями.
На подружжя відповідно до п.1 ч.2 ст.3 Закону України «Про запобігання і протидію домашньому насильству» поширюється дія законодавства про запобігання і протидію домашньому насильству незалежно від факту їхнього спільного проживання.
ОСОБА_5 , обвинувачується у скоєнні домашнього насильства, а саме умисного систематичного вчинення психологічного, економічного та фізичного насильства щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах, що призводить до психологічних страждань, емоційної залежності та погіршення якості життя потерпілої, завданню економічної шкоди та спричинення потерпілій легкої тяжкості тілесних ушкоджень, тобто у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст.126-1 КК України.
У судовому засіданні ОСОБА_9 свою вину в інкримінованому йому діяні визнав повністю, вказав, що в нього були постійні конфлікти із співмешканкою.Свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень визнав повністю, пояснив, що все вказане в обвинувальному акті відповідає дійсності. У скоєному щиро розкаявся та просив суворо не карати, застосувати до нього мінімальний строк обмеження волі один рік, оскільки в нього на утриманні троє неповнолітніх дітей., висноки для себе зробив та обіцяє більтше такого не вчиняти.
Потерпіла ОСОБА_6 в судовому засідані щодо міри покарання поклалась на розсуд суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України інші докази кримінального провадження судом не досліджувались. Суд визнав недоцільним дослідження інших доказів, оскільки обвинувачений в судовому засіданні не оспорював факту вчинення кримінальних правопорушень, при вищезазначених обставинах.
Учасники судового провадження проти цього не заперечували. Фактичні обставини справи є доведеними, суд вважає їх доведеними та визнає недоцільним дослідження інших доказів відносно фактичних обставин, які ніким не оспорюються. До таких фактичних обставин відносяться дата, час, місце, спосіб вчинення кримінального правопорушення, винуватість, мотиви, розмір заподіяної шкоди, а також інші обставини провадження, які визнані учасниками судового провадження та ними не оспорюються. Судом з'ясовано, чи правильно учасники судового провадження розуміють зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також їм роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Таким чином, суд вважає доведеним факт вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, а тому його дії вірно кваліфіковано органом досудового розслідування за ст.126-1 КК України.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд, згідно з вимогами ст.ст.65 67 КК України та розясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання». А тому суд дотримується принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, маючи на увазі, що покарання засудженого має на меті його виправлення, перевиховання та соціальну реабілітацію, запобігання вчиненню нових злочинів.
Обставинами, які пом"якшують покарання обвинуваченого, є щире каяття в ході розгляду справи.Обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого є скоєння кримінального правопорушення у присутності дитини.
Обираючи покарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (проступку), фактичні обставини справи, особу обвинуваченого, який за місцем реєстрації та проживання характеризується посередньо, на психіатричному та наркологічному обліках не перебуває, має на утриманні трьох малолітніх дітей, слід визначити покарання в межах санції відповідних статей у виді обмеження волі.
Цивільний позов у справі не заявлявся.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.349, 369-376 КПК України, суд,
ОСОБА_5 , визнати винуватим в скоєнні кримінального правопорушення за ст.126-1 КК України та призначити йому покарання один рік обмеження волі.
Строк відбуття покарання рахувати з моменту взяття під варту, тобто з 02 травня 2025 року.
На підставі ч.1. ч.5 ст.72 КК України зарахувати ОСОБА_5 у строк покарання у виді обмеження волі, строк попереднього ув"язнення- перебування під вартою з 02.05.2025. до набрання вироком законної сили, у співвідношенні один день попереднього увязнення за два дні обмеження волі.
Запобіжний захід ОСОБА_5 залишити без змін тримання під вартою, до вступу вироку в законну силу.
Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Золочівський районний суд Львівської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.
Відповідно до ч.6 ст. 376 КПК України копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченим та прокурору, інші учасники судового провадження копію вироку мають право отримати в суді.
Суддя ОСОБА_1