Справа №461/7189/25
Провадження №3/461/2548/25
25 вересня 2025 року суддя Галицького районного суду м. Львова Стрельбицький В.В., за участю представника митного органу Лубоцького Б.І., особи відносно якої складено протокол - ОСОБА_1 , розглянувши матеріали, які надійшли від Львівської митниці Державної митної служби України про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення митних правил
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, місце народження - Львів, місце роботи - не працює, місце проживання - АДРЕСА_1 , закордонний паспорт НОМЕР_1 від 25.07.2017 виданий 4614, ідентифікаційний код - НОМЕР_2 ,
за ч. 3 ст. 471 Митного кодексу України,
встановив:
10.08.2025 р., близько 22:08 год., в пункт пропуску "Нижанковичі- Мальховіце" митного поста "Нижанковичі" Львівської митниці, в напрямку «в'їзд в Україну» прибув автомобіль марки «TOYOTA» модель «HIGHLANDER» реєстраційний номер НОМЕР_3 в якому у якості водія слідував громадянин України ОСОБА_1 , обравши для слідування смугу спрощеного митного контролю «зелений коридор», чим заявив про відсутність будь-яких товарів, які підлягають обов'язковому декларуванню та оподаткуванню або які належать до категорії товарів, на переміщення яких через митний кордон України встановлені заборони чи обмеження.
У ході митного контролю автомобіля марки «TOYOTA» модель «HIGHLANDER», реєстраційний номер НОМЕР_3 , виникла підозра щодо наявності в ньому товарів, які належать до категорії товарів, що підлягають обов'язковому декларуванню та оподаткуванню. Автомобіль було переведено зі смуги спрощеного митного контролю в місце поглибленого огляду транспортних засобів та товарів, де під час проведення огляду в салоні автомобіля, в пакеті серед особистих речей, без ознак приховування, було виявлено не задекларовані лікарські засоби іноземного фабричного виробництва, а саме: 1) Таблетки з маркуванням «Tramal retard 100mg» (діюча речовина - трамадол) в кількості 57 шт.; 2) Таблетки з маркуванням «Tramal 50mg» (діюча речовина - трамадол) в кількості 28 шт.;3) Таблетки з маркуванням «Tramabene50mg» (діюча речовина - трамадол) в кількості 15 шт.; 4) Флакон з рідиною, з маркуванням «Tramabene Tropfen 30ml» (діюча речовина - трамадол) в кількості 1 шт., що згідно постанови КМУ № 770 таблиці II списку 1 відноситься до наркотичних засобів та рослин, обіг яких обмежено;5) Таблетки з маркуванням «Mogadon 5 mg» (діюча речовина - Нітразепам) в кількості 10 шт., що згідно постанови КМУ № 770 таблиці ІІІ списку 2 відноситься до психотропних речовин, обіг яких обмежено і стосовно яких допускається виключення деяких заходів контролю;6) Ампула з маркуванням «Vendal Ampullen 10 mg» (діюча речовина - Морфін) в кількості 1 шт., що згідно постанови КМУ № 770 таблиці І списку 1 відноситься до особливо небезпечні наркотичні засоби, обіг яких заборонено. Загальна кількість 110 таблеток, 1 флакон з рідиною, 1 ампула з рідиною.
Громадянин України ОСОБА_1 дозвільних документів на право переміщення через митний кордон України вказаних лікарських засобів не надав. Вищевказані медичні препарати були вилучені працівниками Самбірського РВП ГУНП України у Львівській області, що оформлено протоколом огляду місця події.
В судовому засіданні ОСОБА_1 фактів наведених у протоколі не заперечив зазначивши, що не мав умислу на вчинення правопорушення, оскільки таке вчинено ним з неуважності. Зокрема, він не зорієнтувався на митному пості при визначенні «коридору» для проходження митного контролю. Також, просив врахувати наведені у його письмових поясненнях доводи та закрити провадження у справі.
У зазначених поясненнях, окрім положень чинного законодавства, зазначив наступне.
З початку війни він тісно співпрацює з Благодійною організацією «Під захистом Марії». Неодноразово допомагав ремонтувати, перевозити за місцем призначення авто для потреб ЗСУ, передавав лікарські засоби та медичні вироби, санітарно- гігієнічні засоби, технічні засоби.
Спілкуючись із ОСОБА_2 , яка є президентом БО «Під захистом Марії», остання попросила його забрати гуманітарну допомогу з Австрії, яку передавали БО «Під захистом Марії», а саме 2 ящики вагою 20 кг ліків. Такі він мав доставити в Україну та передати БО «Військові Капелани-К». БО «Під захистом Марії» оформила акт приймання-передачі таких ліків, надала йому довіреність на перевезення таких ліків, а також мала подати електронну декларацію про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою.
10.08.2025 року, перебуваючи в пункті пропуску «Нижанковичі- Мальховіце», він не зміг визначити де і яка є смуга руху, оскільки на вказаному пункті пропуску він був вперше.
Під'їхавши до працівників митниці, він повідомив, що везе гуманітарну допомогу на яку подана електронна декларація. Декларацію подавав донор гуманітарної допомоги ОСОБА_3 . Ця декларація була зареєстрована в автоматизованій системі гуманітарної допомоги за № 24676814 від 10.08.2025 року. У декларації було вказано отримувача гуманітарної допомоги, автомобіль, який таку перевозить, найменування товарів «медикаменти» (графа 3.1.пункту 10 Декларації) 20 кг, 2 пакунки. У п. 4 декларації було вказано унікальний код гуманітарної допомоги, наданий автоматизованою системою реєстрації гуманітарної допомоги 24676814. Тобто наведена декларація була в розпорядженні працівників митниці, однак останні відмовились її оформляти.
Працівники митниці вказали, що для оформлення гуманітарних вантажів він мав їхати по «червоному коридору». Він відповів, що може стати в червоний коридор, однак працівники митниці, попросили щоб він виїхав з черги та поставив свій автомобіль в місце поглибленого огляду.
Під час огляду він показав усю гуманітарну допомогу, яку перевозив. Працівники митниці усі ліки витягнули, оглянули та частину залишили на столі, а іншу частину повернули. Оскільки він не має медичної освіти та не розбирається в діючих речовинах лікарських засобів, він не мав уявлення, що це за ліки. Після цього працівники митниці повідомили, що ті ліки, які вони залишили на столі, містять заборонені речовини, які заборонені в обігу в Україні.
З огляду на наведене, він вважає, що оскільки декларацію було подано до митного органу, підстав для притягнення його до відповідальності немає, а тому просить закрити провадження у справі.
Представник Львівської митниці Державної митної служби протокол підтримав.
Частиною 3 статті 471 МК України передбачена відповідальність за недекларування товарів (крім валютних цінностей), що підпадають під встановлені законодавством заборони та/або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території та які переміщуються громадянами.
Відповідно до ч. 2 ст. 366 МК України, канал, позначений символами зеленого кольору ("зелений коридор"), призначений для декларування шляхом вчинення дій громадянами, які переміщують через митний кордон України товари в обсягах, що не підлягають оподаткуванню митними платежами та не підпадають під встановлені законодавством заборони або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території і не підлягають письмовому декларуванню.
Згідно ч. 4-6 ст. 366 МК України, громадянин самостійно обирає відповідний канал ("зелений коридор" або "червоний коридор") для проходження митного контролю за двоканальною системою.
Початок проходження (проїзду транспортними засобами особистого користування) громадянином каналом, позначеним символами зеленого кольору ("зелений коридор"), є декларуванням шляхом вчинення дій цим громадянином про те, що переміщувані ним через митний кордон України товари не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадають під встановлені законодавством заборони та/або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території. Таке декларування свідчить про факти, що мають юридичне значення.
Громадяни, які проходять (проїжджають транспортними засобами особистого користування) через "зелений коридор", звільняються від подання письмової митної декларації. Звільнення від подання письмової митної декларації не означає звільнення від обов'язку дотримання порядку переміщення товарів через митний кордон України та від адміністративної відповідальності за порушення митних правил, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 374 МК України, товари (за винятком підакцизних), сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 1000 євро, що ввозяться громадянами на митну територію України у ручній поклажі та/або у супроводжуваному багажі через пункти пропуску через державний кордон України, відкриті для повітряного сполучення, та товари (крім підакцизних), сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 500 євро та сумарна вага яких не перевищує 50 кг, що ввозяться громадянами на митну територію України у ручній поклажі та/або у супроводжуваному багажі через інші, ніж відкриті для повітряного сполучення, пункти пропуску через державний кордон України, не підлягають письмовому декларуванню (за винятком товарів, на які відповідно до статті 197 цього Кодексу встановлено обмеження щодо переміщення громадянами через митний кордон України, і випадків, передбачених частиною другою цієї статті) та не є об'єктами оподаткування митними платежами. Товари (крім підакцизних), що ввозяться громадянами у ручній поклажі та/або у супроводжуваному багажі, сумарна фактурна вартість та/або загальна вага яких перевищують обмеження, встановлені частиною першою цієї статті, але загальна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 10000 євро, підлягають письмовому декларуванню в порядку, встановленому для громадян, з поданням документів, що видаються державними органами для здійснення митного контролю та митного оформлення таких товарів, та оподатковуються ввізним митом за ставкою 10 відсотків і податком на додану вартість за ставкою, встановленою Податковим кодексом України, в частині, що перевищує еквівалент 1000 євро (при ввезенні товарів на митну територію України через пункти пропуску через державний кордон України, відкриті для повітряного сполучення) та еквівалент 500 євро або вартість товарів, обчислена пропорційно до ваги, що перевищує 50 кг (при ввезенні через інші пункти пропуску через державний кордон України). Базою оподаткування таких товарів є частина їх сумарної фактурної вартості, що перевищує еквівалент 1000 євро (при ввезенні товарів на митну територію України через пункти пропуску через державний кордон України, відкриті для повітряного сполучення) та еквівалент 500 євро або вартість товарів, обчислена пропорційно до ваги, що перевищує 50 кг (при ввезенні через інші пункти пропуску через державний кордон України).
Відповідно до ч. 1 ст. 378 МК України, пропуск на митну територію України товарів, що класифікуються в 1-24 групах УКТ ЗЕД та ввозяться громадянами для вільного обігу, в будь-яких обсягах не дозволяється.
Постановою КМУ від 06.05.2000 р. № 770 «Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», затверджено відповідний перелік наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів .
Згідно ч. 1 ст. 196 МК України, не можуть бути пропущені через митний кордон України:
1) товари, переміщення яких через митний кордон України заборонено законом або міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або відповідно до закону чи міжнародного договору України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;
2) товари (крім товарів для власного споживання, що ввозяться громадянами в обсязі та порядку, встановлених статтями 376 і 378 цього Кодексу), на пропуск яких відповідно до закону потрібні документи державних органів, установ та організацій, уповноважених на їх видачу, - в разі відсутності таких документів;
3) товари, що переміщуються через митний кордон України з порушенням вимог цього Кодексу та інших законів України.
Завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням (ч. 1 ст. 486 МК України).
Дослідивши матеріали справи, вважаю, що у діях ОСОБА_1 наявний склад правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 471 МК України, а саме недекларування товарів (крім валютних цінностей), що підпадають під встановлені законодавством заборони та/або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території та які переміщуються громадянами, що підтверджується протоколом про порушення митних правил №1167/UA209000/2025 від 10.08.2025 року до якого ОСОБА_1 зауважень не висловив; долученими до протоколу копіями паспорта ОСОБА_1 , свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, контрольного талону; актом про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу; доповідною запискою представника митного органу щодо обставин даної справи; письмовими поясненнями ОСОБА_1 .
З наведених доказів вбачається, що вони доводять факт та порядок перетину митного кордону особою відносно якої складено протокол, обставини виявлення товару, його перелік, найменування, вартість, кількість, характеристики.
Оцінюючи заперечення ОСОБА_1 щодо підстав притягнення його до відповідальності, виходжу з наступного.
Як наведено вище, згідно ч. 4-6 ст. 366 МК України, громадянин самостійно обирає відповідний канал ("зелений коридор" або "червоний коридор") для проходження митного контролю за двоканальною системою. Початок проходження (проїзду транспортними засобами особистого користування) громадянином каналом, позначеним символами зеленого кольору ("зелений коридор"), є декларуванням шляхом вчинення дій цим громадянином про те, що переміщувані ним через митний кордон України товари не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадають під встановлені законодавством заборони та/або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території. Таке декларування свідчить про факти, що мають юридичне значення. Громадяни, які проходять (проїжджають транспортними засобами особистого користування) через "зелений коридор", звільняються від подання письмової митної декларації. Звільнення від подання письмової митної декларації не означає звільнення від обов'язку дотримання порядку переміщення товарів через митний кордон України та від адміністративної відповідальності за порушення митних правил, передбачених цим Кодексом.
Отже, оскільки ОСОБА_1 самостійно обрав коридор для проходження митного контролю тим самим він заявив про відсутність у нього товарів для декларування. Відтак, факт попередньої подачі декларації представником гуманітарної організації до митного органу не може вважатися належною підставою для закриття провадження у справі, адже за встановленою митною процедурою така декларація перевіряється під час проходження по «червоному коридору». Жодних перешкод для того аби обрати належний коридор для митного контролю у ОСОБА_1 не встановлено.
У свою чергу, ОСОБА_1 як особа яка перевозить відповідний товар (гуманітарну допомогу), повинен був переконатись у дотримання встановленої процедури та вжити заходи для виконання вимог встановлених до неї.
З огляду на наведене, судом відхиляються доводи ОСОБА_1 щодо відсутності у його діях складу інкримінованого правопорушення.
Аналізуючи наведені докази по даній справі з точки зору їх допустимості, об'єктивності та достатності, за відсутності будь-яких істотних суперечностей, приходжу до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 471 МК України доведена належним чином.
Суд вважає, що здобуті та досліджені в ході розгляду у суді даної справи докази є достатніми для ухвалення законного та об'єктивного рішення у справі та належної перевірки доводів учасників процесу, а також доказів у справі.
Відповідно до ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинено і обвинувачена особа є винною у його вчиненні.
Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об'єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб'єктивну сторону.
Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих суду доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення (у даному випадку суть правопорушення наведена у протоколі представниками митного органу) має пояснювати усі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення, тобто в даному випадку - версії представників митниці. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення (у даному випадку уповноважених представників митниці) була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за інкримінованим обвинуваченням.
Крім того, у п. 2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено згідно закону. У розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, притягнення особи до адміністративної відповідальності розцінюється як «кримінальне обвинувачення», оскільки адміністративні правопорушення та стягнення мають ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні ст. 6 Конвенції.
Зважаючи на суть правопорушення, його характер, санкцію, наведені положення можуть бути застосовані і у даній справі.
Суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Оцінюючи вищеописані зібрані по справі, досліджені та перевірені в судовому засіданні докази, суд визнає їх такими, що знаходяться у об'єктивному взаємозв'язку з інкримінованим правопорушенням, не спростовані в ході судового розгляду, передбачені як джерела доказування чинним законодавством та зібрані у відповідності процесуальними нормами, відтак вважає доведеним факт вчинення особою інкримінованого адміністративного правопорушення.
Суд приходить до висновку про те, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинено і обвинувачена особа є винною у його вчиненні, тобто вина ОСОБА_1 у цій справі доведена поза розумним сумнівом.
При вирішенні питання про відповідальність ОСОБА_1 , суд виходить з наступного.
У відповідності до ст.487 МК України, провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Обтяжуючих відповідальність ОСОБА_1 обставин судом не встановлено.
Обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_1 суд визнає активне сприяння встановленню усіх обставин адміністративного правопорушення. Так, ОСОБА_1 надав суду пояснення щодо усіх відомих йому обставин справи та надав суду докази, які долучені до матеріалів справи.
Указом № 64/2022 Президента України від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. У подальшому період воєнного стану у державі було неодноразово продовжено.
Положення Кодексу України про адміністративні правопорушення визначають наступне.
Стаття 23. Мета адміністративного стягнення
Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Стаття 22. Можливість звільнення від адміністративної відповідальності при малозначності правопорушення
При малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
Стаття 33. Загальні правила накладення стягнення за адміністративне правопорушення.
Стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.
При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису). Особливості накладення стягнення при розгляді справ без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-8 цього Кодексу.
Отже, аналіз наведених положень та тлумачення визначення адміністративного стягнення вказує на те, що це захід адекватної реакції держави на вчинення фізичною чи юридичною особою адміністративних деліктів із акцентом як на майнові (фінансові) обмеження прав, правомочностей, так й вплив на саму особу, її психіку та поведінку. Крім того, адміністративне стягнення - це засіб примусу, що застосовується від імені держави до суб'єктів адміністративного проступку, визначених винними у вчиненні адміністративного проступку.
Одним із принципів реалізації гуманістичних проявів у правовому регулюванні суспільних відносин в Україні є можливість звільнення правопорушника від юридичної відповідальності, на підставі визнання уповноваженими посадовими особами вчиненого ним протиправного діяння малозначним для суспільства.
Втручання держави у право особи на мирне володіння своїм майном повинно здійснюватися з дотриманням принципу «пропорційності» (principle of proportionality) - «справедливої рівноваги (балансу)» (fair balance) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» не означає обов'язкового досягнення соціальної справедливості у кожній конкретній справі, а передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар».
ОСОБА_1 раніше до адміністративної відповідальності не притягувався.
Разом з тим, також приймаю до уваги наступне.
В ході розгляду справи судом встановлено, що товари які перевозив ОСОБА_1 були лікарськими препаратами, які передані до України в якості гуманітарної допомоги та вони перевозились на підставі відповідного доручення благодійної організації. Більше того, з цього приводу до митного органу подано відповідну декларацію, яка не була перевірена та застосована внаслідок обрання ОСОБА_1 «зеленого коридору». Наведене істотно зменшує рівень суспільної небезпеки зазначеного вище порушення митних правил.
Також, в ході розгляду справи встановлено дані обставини характеризують ОСОБА_1 виключно з позитивної сторони, оскільки він фактично добровільно долучається до допомоги Україні в умовах невиправданої та безпідставної російської збройної агресії проти України, співпрацює з благодійною організацією у напрямку допомоги ЗСУ (ремонт та перевезення авто, передача медичних препаратів та лікарських засобів), що засвідчується наданим суду повідомленням президента Благодійної організації «Під захистом Марії».
При цьому, окрім наведених вище мотивів, суд у даній справі також враховує, що в умовах російської збройної агресії проти України, здійснюючи правосуддя від імені держави, він може в межах наданих йому дискреційних повноважень та вважає за доцільне не застосовувати до громадянина, який долучився до доставки гуманітарної допомоги Україні (хоча і не переконався належним чином у дотриманні ним правил проходження митного контролю), адміністративне стягнення, що, серед іншого наведеного вище, відповідає принципам гуманізму.
Більше того, у даному випадку, накладення адміністративного стягнення на особу, яка добровільно долучилася до перевезення гуманітарної допомоги, хоча при цьому і не дотрималася вимог митного законодавства, за переконанням суду може демотивувати інших волонтерів на здійснення заходів спрямованих на підтримку обороноздатності країни та її Збройних Сил.
Враховуючи наведені положення, доводи та мотиви, приймаючи до уваги характер вчиненого адміністративного правопорушення, відсутність даних про істотну шкоду та тяжкі наслідки від вчиненого, позитивні дані, які характеризують особу щодо якої складено протокол, суд приходить до переконання та висновку про те, що у даній конкретній справі до особи можливо застосувати положення ст. 22 КУпАП.
Згідно ч. 1 ст. 527 МК України, у справі про порушення митних правил митний орган або суд (суддя), що розглядає справу, виносить одну з таких постанов:
1) про проведення додаткової перевірки;
2) про накладення адміністративного стягнення;
3) про закриття провадження у справі.
Приймаючи до уваги наведене вище, а також те, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, враховуючи характер та фактичні обставини вчиненого правопорушення, дані про особу порушника, ступінь його вини, наслідки правопорушення, приходжу до висновку, що ОСОБА_1 слід звільнити від адміністративної відповідальності, обмежившись усним зауваженням, а провадження у справі закрити.
Керуючись ст.22 КУпАП, ст. 458, 459, 461, 471, 486, 527, 528 МК України,
постановив:
ОСОБА_1 звільнити від адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 471 Митного кодексу України, обмежившись усним зауваженням.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 471 Митного кодексу України - закрити.
Постанова може бути оскаржена упродовж десяти днів з дня її винесення.
Суддя В.В. Стрельбицький