Справа №461/1506/25
23 вересня 2025 року м.Львів.
Галицький районний суд м. Львова
в складі:
головуючого судді Юрківа О.Р.,
за участю:
секретаря судового засідання Маковської Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівської області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -
Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області про скасування постанови серії ЕНА №4033183 від 08.02.2025 року у справі про адміністративне правопорушення. Свої вимоги мотивує тим, що 08.02.2025 року інспектором Відділення поліції (Мостиська) Яворівського районного управління поліції ГУНП у Львівській області Кіцилою Н.Я. винесено постанову серії ЕНА №4033183, якою ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за порушення п. 8.4.в Правил дорожнього руху. Згідно з даною постановою, 08.02.2025 року о 15:17 год. у м. Мостиська Львівської області на площі Ринок, 43 ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Volkswagen Tiguan, д.н.з. НОМЕР_1 , не виконав вимогу дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено» та здійснив зупинку в зоні дії знаку, чим порушив п. 8.4.в Правил дорожнього руху. ОСОБА_1 вважає постанову про накладення адміністративного стягнення необґрунтованою та такою, що не відповідає нормам чинного законодавства.
Позивач зазначає, що припинення ним руху було здійснено не на стороні дії знаку 3.34, а по середині проїжджої частини дороги для уникнення аварійної ситуації, яку спричинив водій іншого
автомобіля, який виконав зупинку та/або стоянку саме в зоні дії знаку 3.34 і почав рух для виї'зду на смугу руху по якій рухався. ОСОБА_1 зазначає, що жодних світлових покажчиків повороту відповідного напрямку перед зупинкою він не вмикав, так як не вважав це зупинкою на стороні дії знаку 3.34, автомобіль під його керуванням залишався посередині проїзної частини смуги руху з працюючим двигуном, тобто він зупинився, щоб пропустити виїжджаючий зі стоянки автомобіль щоб уникнути ДТП. Позивач вважає, що це свідчить про його уважне ставлення до дорожньої обстановки. ОСОБА_1 зазначає, що після того, як автомобіль виїхав, він продовжив рух своїм автомобілем та поліцейські зупинили його автомобіль у зовсім іншому місці, ствердили, що нібито він зупинив свій автомобіль у дії знаку 3.34, що не відповідає фактичним обставинам.
Позивач стверджує, що ніяких доказів вчинення ним адміністративного позову, визначених ст. 251 КУпАП, у тому числі відеозапис чи фото поліцейський, який складав оскаржувану постанову, не надав. Тому ОСОБА_1 вважає, не маючи жодного доказу у справі, його було притягнуто до відповідальності.
Також, позивач стверджує, що поліцейським не вжито жодних дій щодо надання йому можливості реалізувати своє право на отримання правової допомоги, зокрема подавати різного роду клопотання. ОСОБА_1 вважає, що було порушено процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Окрім цього, позивач зазначає, що в постанові зазначено адресу: АДРЕСА_1 , однак за вказаною адресою відсутній знак 53.34, що підтверджується загальнодоступною інформацією з вебресурсу Карти Google. Тому просить позовні вимоги задовольнити, постанову скасувати, а справу про адміністративне правопорушення - закрити.
Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 26.02.2025 року відкрито провадження у справі.
Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 23.04.2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівської області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - залишено без розгляду.
13.05.2025 року позивачем подано апеляційну скаргу на ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 23.04.2025 року.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.06.2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено частково. Ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 23 квітня 2025 року у справі №461/1506/25 - скасовано та направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Позивач у судове засідання не з'явився, однак подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує та просить позов задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив. Клопотань про відкладення судового засідання та відзиву на позовну заяву до суду не подав.
Відповідно до ст.205 КАС України, суд вважає за можливе проводити розгляд справи у відсутності сторін, оскільки у матеріалах справи є достатньо необхідних доказів про права та обов'язки сторін, їх взаємовідносини для постановлення судом законного та об'єктивного рішення.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Судом встановлено, що постановою інспектора Відділення поліції (Мостиська) Яворівського районного управління поліції ГУНП у Львівській області Кіцили Н.Я. серії ЕНА №4033183 від 08.02.2025 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП і накладено штраф у розмірі 340, 00 грн. за те, що він 08.02.2025 року о 15:17 год. у м. Мостиська Львівської області на площі Ринок, 43, керуючи транспортним засобом Volkswagen Tiguan, д.н.з. НОМЕР_1 , не виконав вимогу дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено» та здійснив зупинку в зоні дії знаку, чим порушив п. 8.4.в Правил дорожнього руху.
Статтею 246 КУпАП передбачено, що порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.
Частиною 1 ст. 121 КУпАП передбачено відповідальність за керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів.
Відповідно до ч. 1 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух", встановлюють Правила дорожнього руху, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 N 1306.
Відповідно до п.1.1. Правил дорожнього руху, ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Статтею 14 Закону України "Про дорожній рух" визначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
У відповідності до п. 1.3 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги Правил дорожнього руху України.
Відповідно до статті 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 №3353-XII, учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Згідно з п.8.4.в. Правил дорожнього руху України заборонні знаки запроваджують або скасовують певні обмеження в русі.
Розділом 33 ПДР, зокрема у підрозділі 3 закріплено такий заборонний дорожній знак, як знак 3.34 «Зупинку заборонено».
Положеннями ст.222 КУпАП України встановлено, що органи Національної поліції розглядають справи про порушення Правил дорожнього руху.
Пунктом 11 частини 1 Статті 23 Закону України «Про національну поліцію» зазначено, що одним з основних повноважень створеної поліції України є здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до положень статті 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови.
Відповідно до ст. 280 КУпАП України, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото -і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно статті 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом. Суд не може витребувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Виходячи зі змісту розділу ІV «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» затвердженої Наказом Міністерства внутрішній справ України, від 07.11.2015, за №1395, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення. Зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення повинен відповідати статті 283 КУпАП. У справі про адміністративне правопорушення виноситься одна з таких постанов: про накладення адміністративного стягнення; про закриття справи.
Згідно з п. 9 розділу ІІІ даної інструкції, розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.
Відповідно до пункту 4 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України від 07 листопада 2015 року за № 1395 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року № 1408/27853 (далі - Інструкція № 1395) у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Згідно з п.10 розділу III вказаної Інструкції поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ч. ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову у справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення повинен відповідати статті 283 КУпАП. У справі про адміністративне правопорушення виноситься одна з таких постанов: про накладення адміністративного стягнення; про закриття справи.
Таким чином, нормами чинного законодавства передбачено спрощений порядок фіксування адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, за умов якого протокол про вчинення адміністративного правопорушення не складається, при цьому посадова особа має право винести безпосередньо постанову в справі про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
Стаття 9 КУпАП визначає адміністративне правопорушення (проступок) як протиправну, винну (умисну або необережну) дію чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Отже, висновки про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення мають бути зроблені на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з ч. 1 ст. 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою, користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження, оскаржити постанову у справі.
У відповідності до ч.1 ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
У відповідності до ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію», полiцiя може застосовувати такi превентивнi заходи, окрім іншого, як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання Правил дорожнього руху.
Суд вважає, що вирішуючи питання про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, поліцейський, який є посадовою особою та виконує посадові інструкції, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, керуючись Правилами дорожнього руху України, встановив порушення ОСОБА_1 вимог Правил дорожнього руху України та виніс законну постанову у справі про адміністративне правопорушення. Стягнення інспектором поліції застосовано без порушень, в межах статті КУпАП, за якою позивачка притягнута до адміністративної відповідальності. Постанова винесена уповноваженою особою, яка мала право розглядати справу про адміністративне правопорушення з дотриманням вимог чинного законодавства.
Позивач стверджує, що поліцейським не було дотримано процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, однак жодних належних та допустимих доказів на підтвердження даного твердження не надано. Позивачем не надано суду доказів того, що ним було оскаржено дії інспектора щодо недотримання процедури при оформленні постанови.
Таким чином, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова є обґрунтованою та правомірною, винесеною з дотримання вимог чинного законодавства.
Відтак, суд приходить висновку, що доводи позивача не спростовують доводів відповідача, суперечать доказам у справі, а у своїй сукупності свідчать про бажання позивача з формальних причин та мотивів уникнути адміністративної відповідальності за вчинене правопорушення.
Відповідно до ч.3 ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Враховуючи наведене, оскільки позивачем не надано відповідних та допустимих доказів, які б свідчили про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 121 КУпАП, притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП є правомірним, тому суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити.
У зв'язку із відмовою у задоволенні позову, судові витрати залишаються за позивачем та не підлягають стягненню з відповідача.
Керуючись ст.ст. 6, 9, 10, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст.122, 245, 251, 252, 280, 288 КУпАП, Законом України «Про Національну поліцію» суд ,-
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівської області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - відмовити за безпідставністю позовних вимог.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст судового рішення виготовлено 23.09.2025 року.
Суддя О.Р.Юрків.