Єдиний унікальний номер №943/425/25
Провадження № 2/943/828/2025
15 вересня 2025 року м.Буськ, Львівська область
Буський районний суд Львівської області в складі:
головуючої-судді Шендрікової Г.О.,
за участю секретаря судового засідання Ладиги С.В.
за участю позивача ОСОБА_1
за участю представника позивача адвоката Гринди І.І.
за участю відповідачки ОСОБА_2
за участю представника органу опіки та піклування Красненської селищної ради Золочівського району Львівської області Купльовської Х.В.
за участю третьої особи ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Буську цивільну справу за первинним позовом представника позивача адвоката Гринди І.І., яка діє в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: орган опіки та піклування Красненської селищної ради, ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав,
Представник позивача адвокат Гринда І.І., яка діє в інтересах ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: орган опіки та піклування Красненської селищної ради, ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав.
Позов мотивує тим, що між сторонами 18.01.2014 року зареєстровано шлюб у Задвір'янській сільській раді Буського району Львівської області. ІНФОРМАЦІЯ_1 у шлюбі народилася донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у шлюбі народився син ОСОБА_5 . Мамою дітей є відповідачка ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвами про народження дітей. Рішенням Буського районного суду Львівської області від 16 лютого 2021 року визнано недійсним шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 18 січня 2014 року, про що Задвір'янською сільскою радою Буського району Львівської області, складений актовий запис № 1. На даний час діти проживають разом з позивачем та його мамою. З моменту визнання шлюбу недійсним відповідачка жодного разу не бачила дітей, жодної допомоги та уваги їм не надавала. Вона не телефонує дітям, не турбується про них і не цікавиться ними, ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків відносно них. Не бере участь у вихованні дітей, не сплачує аліментів, не піклується про їх здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, не допомагає їм у навчанні у школі. Відповідачка самоусунулася від реалізації своїх батьківських прав, життям та здоров'ям дітей не цікавиться протягом тривалого періоду часу, участь у їх вихованні та розвитку не приймає. Дані факти в сукупності свідчать про свідоме ухилення відповідачки від батьківських обов'язків по вихованню дітей, які мають негативний характер для самих дітей, відповідно позивач вимушений звернутися до суду із позовом про позбавлення відповідачки батьківських прав відносно дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Фактично відповідачка, як мама існує лише як запис у свідоцтві про народження. Просить суд позов задоволити.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні повністю підтримав заявлені позовні вимоги із наведених вище мотивів.
Представник позивача адвокат Гринда І.І. в судовому засіданні позов підтримала повністю, дала пояснення аналогічні позовній заяві.
Відповідачка ОСОБА_2 в судовому засіданні позов визнала повністю, одна не надала жодного пояснення суду, відмовилась суду будь що пояснити.
Представник органу опіки та піклування Красненської селищної ради в судовому засіданні підтримала висновок наданий 06.06.2025 року. Звернула увагу суду на те, що під час засідання органу опіки і піклування була заслухана думка дітей, де діти зазначили в категоричній формі, що з мамою вони спілкуватись не мають бажання.
Третя особа ОСОБА_3 в судовому засіданні позов підтримала повністю.
Заслухавши доводи сторін, дослідивши матеріали та з'ясувавши дійсні обставини справи, перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення, виходячи із таких мотивів.
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 виданого 09 липня 2014 року виконавчим комітетом Задвір'янської сільської ради Буського району Львівської області ОСОБА_4 , народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запи № 17, батьками дитини зазначено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 виданого 14 червня 2016 року виконавчим комітетом Задвір'янської сільської ради Буського району Львівської області ОСОБА_5 , народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , актовий запи № 15, батьками дитини зазначено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Згідно статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як передбачено частиною першою статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Під час розгляду справи по суті були допитані ряд свідків, які були заявлені представником позивача.
Свідок ОСОБА_3 суду повідомила, що вона є рідною матір'ю позивачу і бабусей двом онукам ОСОБА_6 і ОСОБА_7 . В лютому 2025 року сина призвали до лав ЗСУ і вона повністю опіку над двома дітьми взяла на себе, про що є відповіднє рішення. 02 червня 2019 року матір дітей ОСОБА_8 пішла з хати і не повернулась. Таке траплялось час від часу, однак вона прикладала зусилля для повернення своєї невістки. В останнє, 02 червня 2019 року, коли вона знайшла невістку і просила повернутись до дітей, невістка їй сказала: «хто ти така, щоб мені вказувати». Після цього вона невістку не бачила і весь тягар піклування за дітьми ліг на неї та її сина ОСОБА_9 . Внуків вона дуже любить. Діти коли були маленькими, то ще час від часу запитували про маму, а згодом забули маму і більше не запитували. Між проживанням мами дітей і там, де вони проживають відстань всього у 7 кілометрів.
Свідок ОСОБА_10 суду повідомила, що проживає в с. Полоничі і є двоюрідною сестрою ОСОБА_11 . Її син, який загинув під час виконання бойового завдання, приходився хресним батьком ОСОБА_7 . Оскільки вони є родиною, то і свята святкують разом, то біля дітей мами не було, була бабця ОСОБА_12 і тьоті, рідні сестри ОСОБА_9 . У вересня 2019 року вона випадково зустріла маму дітей ОСОБА_13 , які нагадала, що у неї все ж таки є діти, за яким потрібен нагляд, бо все ж таки вона мама. ОСОБА_13 їй відповіла: « Діти виростуть - самі прийдуть до мами. Сторона батька для дітей робить все, а сторона мами - нічого. Коли у 2016 році хрестили ОСОБА_7 , то зі сторони матері нікого з рідних не було.
Свідок ОСОБА_14 суду повідомила, що вона рідною сестрою ОСОБА_9 позивачеві і рідною тіткою дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . Вона постійно допомагає з дітьми. Купує їм подарунки на свята, ходить до школи на святкові заходи. Батько постійно біля дітей. Все, що необхідно купує батько.
Свідок ОСОБА_1 суду повідомила, що вона є хресною мамою ОСОБА_6 . 02 червня 2019 року мама дітей пішла і не повернулась. 14 листопада 2014 року ОСОБА_6 була маленькою, то попала в лікарню з сильними висипаннями на тілі, то мама ОСОБА_13 відмовилась з дитиною бути в лікарні, то в лікарні лежала вона з дитиною цілих два тижні. Ніхто ніяких перешкод мамі у спілкуванні з дітьми не чинить, вона не хоче сама. Діти від неї відвикли і навіть не згадують. Для них бабця, то більше мама.
Свідок ОСОБА_15 суду повідомила, що вона є сусідкою. ОСОБА_13 , мама дітей, не приїжджала до дітей, її взагалі не видно, все залишила на бабу. Діти за маму навіть не запитують. Діти приходять до неї і вони є слухняними. До першого класу випроваджувала баба, мами поруч не було.
Згідно із частиною 4 статті 19 Сімейного кодексу України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.
СК України, зокрема ст. 164 визначені підстави з яких можуть бути позбавлені батьки судом батьківських прав. Однією з підстав, якою і керувався позивач при зверненні до суду, є ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини батьками.
Відповідно до ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки і піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла 14 років.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.
Судом встановлено, що малолітній ОСОБА_4 виповнилось 11 років малолітньому ОСОБА_5 виповнилося 9 років, з урахуванням думки сторін, суд прийшов до висновку про заслуховування думки малолітніх дітей, оскільки в силу вимог СК, неповнолітній має право висловити свою думку стосовно даного спору. Думка дітей заслуховувалась у присутності представника органу опіки і піклування.
ОСОБА_4 та ОСОБА_5 суду повідомили, що їм відомо яка справа розглядається, і вони в категоричній формі висловилися, що не хочуть бути з мамою, хочуть проживати з бабусею та батьком, а мама для них «тьотя». Діти застосовують термін «мама-тьотя». В значення вкладають, що це «мама», яка їх народила і про це їм повідомила бабуся і тато, а «тьотя» - це абсолютно чужа для них людина. Коли мама їх відвідувала, а це була субота напередодні судового засідання в суді, то принесла печиво і цукерки, вона не запитувала ні про школу, ні про уроки, а цікавилась лише телефоном їх тата. Всі речі до школи, одяг купує їм тато.
Відповідно до ч. 5, 6 ст. 19 СК України орган опіки і піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Згідно висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Красненської селищної ради про доцільність позбавлення батьківських прав № 1195 від 04 червня 2025 року, який був представлений в розпорядження суду, убачається, що під час розгляду питання про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_8 , щодо малолітніх ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 було встановлено, що діти проживають разом з ОСОБА_3 . Відтак, орган опіки та піклування виконавчого комітету Красненської селищної ради вважає за доцільне позбавити ОСОБА_16 батьківських прав по відношенню до малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Як роз'яснив Пленум ВСУ у своїй Постанові № 3 від 30.03.2007 року у п. 15 позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і грунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці.
Відповідно ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов'язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Відповідно до ст. ст. 3, 6 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини; держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини.
11 липня 2017 року Європейським Судом з прав людини було винесено рішення у справі «М.С. проти України», у якому суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати, зокрема, два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є не благодійним.
В рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» встановлено, що вирішуючи справи про позбавлення батьківських прав, суд зобов'язаний дотримуватися вимог ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема, судове рішення має бути побудоване на з'ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.
В п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30.03.2007р. "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" зазначено, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає змогу зробити висновок, що ухилення від виконання обов'язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення й розвитку; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до дитини та її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти тощо.
Відповідно до ч. 3 ст. 166 СК України при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов'язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.
Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Правовий висновок про те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків, викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 29 липня 2021 року в справі №686/16892/20, від 03 серпня 2022 року в справі №306/7/20, від 07 грудня 2022 року в справі №562/2695/20, від 11 січня 2023 року в справі №461/7447/17, від 06 вересня 2023 року в справі №545/560/21.
У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейський суд з прав людини наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (п. 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (п. 58).
За загальним правилом, доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків, які можуть бути підставою позбавлення останньої батьківських прав, покладено на позивача. Водночас, якщо з моменту проживання дитини з одним із батьків пройшов значний період часу, інтереси дитини в такому разі можуть превалювати над інтересом того з батьків, який бажає відновити сімейні відносини зі своєю дитиною.
Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 19 лютого 2025 року в справі №147/277/24. Крім того, у вказаній постанові Суд виснував, що біологічний батько добровільно пішов з життя своєї дитини, не спілкується з дитиною, не виявляє інтересу до дитини та її внутрішнього світу, не сприяє створенню умов для отримання нею освіти. І це триває протягом близько п'яти років. Тривала розлука мала наслідком розрив психоемоційних зв'язків між батьком та донькою. Біологічний батько послідовно заявляє про те, що позбавлення його батьківських прав відповідає інтересам дитини, а він не має наміру приймати участі у вихованні дитини. Водночас дитина, враховуючи її вік, за цей час адаптувалася до відносин у сім'ї з новим чоловіком матері, почувається комфортно у ній. Вказані обставини дають підстави для висновку про наявність підстав, передбачених статтею 164 СК України, для позбавлення відповідача батьківських прав, з огляду на його свідоме ухилення від виконання батьківських обов'язків щодо виховання доньки. Слід звернути увагу, що відповідно до частини першої статті 168 СК України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду із заявою про надання їм права на побачення з дитиною, а згідно з частинами першою-другою статті 169 СК України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав; поновлення батьківських прав неможливе, якщо дитина була усиновлена і усиновлення не скасоване або не визнане недійсним судом. Колегія суддів враховує, що відповідно до пункту 50 Керівних принципів Комітету Міністрів Ради Європи щодо судочинства, дружнього дитині, до всіх процесуальних дій, у яких беруть участь діти, має застосовуватись принцип невідкладності задля отримання швидкої відповіді і якнайкращого захисту інтересів дитини, з повагою принципу верховенства права.
Відтак, аналізуючи наявні у справі докази, які безспірно свідчать про те, що відповідачка ухилилася від виконання своїх батьківських обов'язків, не піклується про фізичний і духовний розвиток своїх дітей, не займається їх вихованням та матеріальним забезпеченням дітей, систематично ухиляється від виконання своїх обов'язків щодо догляду за дітьми, що є підставою для позбавлення її батьківських прав щодо малолітніх дітей.
Відповідно до ч. 3 ст. 166 СК України при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов'язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.
За таких обставин, суд вважає, що заявлений позов про позбавлення батьківських прав відповідачки щодо її малолітніх дітей підлягає до задоволення.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 12, 141, 258, 259, 265 ЦПК України ст.ст. 164-166 СК України, суд,-
Позов представника позивача адвоката Гринди І.І., яка діє в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: орган опіки та піклування Красненської селищної ради, ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав - задовольнити повністю.
Позбавити ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , жительки та зареєстрованої АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , батьківських прав відносно доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 та сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Стягувати з ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , жительки та зареєстрованої АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстрованого та проживаючого АДРЕСА_2 аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 та сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 в розмірі 1/3 частини її заробітку, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму, для дитини відповідного віку.
Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено: 25.09.2025 року.
Суддя: Г. О. Шендрікова