Справа № 953/6098/25
н/п 2/953/2752/25
24 вересня 2025 року Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді Шаренко С.Л.,
при секретарі - Реуцькій Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харкова цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс»» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
установив:
Позивач, ТОВ «ЕЙС», звернулось до суду з позовом, шляхом подання його через систему «Електронний суд», до відповідача, ОСОБА_1 , в якому просив стягнути з останнього на свою користь заборгованість за кредитним договором №294219901 від 26.11.2021 у розмірі 56977,40 грн, а також судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн. та 7000 грн. витрат на правову допомогу.
В обґрунтування позову зазначає, що 26.11.2021 року між ОСОБА_1 , та Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео Швидка Фінансова Допомога» було укладено кредитний договір №294219901. Так, вказаний кредитний договір був підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором №MNV2W3P6. В подальшому, після вчинених відповідачем дій, Товариством було перераховано грошові кошти в сумі 17000 грн. на банківську карту № НОМЕР_1 , що належить відповідачу. 28.11.2018 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу №28/1118/-01 відповідно до умов якого до ТОВ «Таліон Плюс» перейшли права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги. 30.10.2023 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» було укладено договір факторингу №30/1023-01, предметом якого є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги. Відповідно до реєстру прав вимоги №1 від 30.10.2023 року до Договору факторингу від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до Відповідача. 29.05.2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» було укладено договір факторингу №29/05/25-Е відповідно до умов якого до ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. Так, відповідач не виконує умови взятого на себе зобов'язання, не погашає кредит та не сплачує проценти за користування кредитом, у зв'язку із чим позивач змушений був звернутись з даним позовом до суду.
Представник позивача до судового засідання не з'явився, у позовній заяві просив проводити розгляд справи без його участі, не заперечував щодо винесення заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_1 до судового засідання не з'явився, причини неявки суду невідомі, про час дату та місце судового засідання повідомлявся належним чином.
Враховуючи, що в справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлений про місце і час судового засідання, суд розглядає справу у відсутності відповідача та згідно ч.4 ст. 223 ЦПК України постановляє заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що 26.11.2021 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео Швидка Фінансова Допомога» було укладено кредитний договір №294219901. Відповідно до умов договору Кредитодавець зобов'язується надати Позичальнику кредит у вигляді кредитної лінії в розмірі кредитного ліміту на суму 17000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов'язується повернути кредит та сплачувати проценти за користування Кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога».
Пунктами 1.3 договору встановлено, що кредитодавець надає перший транш за договором в сумі 17000 грн одразу після укладення договору, орієнтовна дата повернення якого 26.12.2021.
Згідно до умов п.2.1.1.1, 2.1.1.5 договору, кредитодавець має право: вимагати від позичальника повернення суми кредиту, процентів за користування кредитом та виконання усіх інших зобов'язань, передбачених договором; в будь-який час, в тому числі після закінчення дисконтного періоду, без згоди позичальника відступити право грошової вимоги за договором будь-якій фінансовій установі, яка відповідно до закону має право надавати кошти у позику, в тому числі на умовах фінансового кредит та/або послуги з факторингу шляхом укладення будь-якого не забороненого законом правочину, зокрема, договору факторингу.
Пунктом 2.2.2.1 договору передбачено, що позичальник зобов'язаний здійснювати повернення суми кредиту та сплату нарахованих процентів на поточний рахунок кредитодавця, що вказаний у реквізитах договору, у строку передбачені договором.
Невід'ємною частиною цього договору є правила та паспорт споживчого кредиту, що надано позичальнику до укладення договору. Уклавши цей договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватись правил, текст яких розміщений на сайті кредитодавця (п.5.1 договору).
Згідно до п.5.4 договору, сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником і кредитодавцем з приводу укладення цього договору в якості підписів сторін використовується електронний підпис одноразовим ідентифікатором відповідно до правил та ЗУ «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис.
Отже, сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Також факт укладення договору про надання споживчого кредиту та ознайомлення відповідача з правилами та умовами договору видно з копії паспорту споживчого кредиту.
ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало кошти на платіжну картку № НОМЕР_1 у розмірі, що підтверджується платіжним дорученням від 21.10.2022 у розмірі 6100 грн. В призначенні платежу, зокрема, зазначено «переказ коштів згідно договору № 3d33795e-d953-4c49-84d1-d6dff6673a12 від 26.11.2021.
Відповідач свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконав, в результаті чого утворилась заборгованість в загальному розмірі 56977,40 грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту 17000 грн.; по відсоткам за користування кредитом 39977,40 грн.
28.11.2018 укладено договір факторингу №28/1118-01, відповідно до якого, з урахуванням додаткових угод, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило на користь ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №294219901.
пунктом 2.1 вказаного договору факторингу передбачено, що згідно умов цього договору клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.
У п.п.1.3 Договору визначено, що «право вимоги» означає всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржника по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строку платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть у майбутньому.
Пунктом 1.2 Договору визначено, що перелік кредитних договорів наводиться у відповідних додатках до договору, в саме Реєстрах прав вимоги.
Право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог по формі, встановленій у відповідному додатку (п. 4.1 Договору).
Цей договір набуває чинності та всі права та обов'язки сторін за цим договором набувають повної юридичної сили з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками (за наявності її у сторони) (п. 8.1 Договору).
Як вбачається з витягу з реєстру прав вимоги №172 від 08.02.2022 року на виконання договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, укладеного між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», за значиться боржник ОСОБА_1 , кредитний договір № 294219901 від 26.11.2021.
30.10.2023 укладено договір факторингу №30/1023-01, відповідно до якого ТОВ «Таліон Плюс» відступило на користь ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 294219901 від 26.11.2021.
29.05.2025 укладено договір факторингу №29/05/25-Е, відповідно до якого ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступило на користь ТОВ «ФК «Ейс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 294219901 від 26.11.2021, тобто набуло право вимоги до відповідача за цим договором.
Із витягу з Реєстру боржників до договору факторингу №29/05/25-Е від 29.05.2025 ТОВ «ФК «Ейс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 294219901 від 26.11.2021 в загальному розмірі 56977,40 грн.
Згідно розрахунку заборгованості, ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором № 294219901 від 26.11.2021, в розмірі 56977,40 грн, з яких тіло кредиту 17000 грн, проценти 39977,40грн.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб'єктами електронного документообігу на договірних засадах.
Пунктами 5-7 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.
Стаття 11 вказаного Закону передбачає порядок укладення електронного договору.
Так, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону ;заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Інформаційна система суб'єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
За змістом статті 12цього Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
З договору кредитної лінії №294219901, укладеного між «Манівео Швидка Фінансова Допомога» вбачається, що у відповідності до вимог частини 1 статті 638 ЦК України між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлено в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатору, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.
Отже, відповідач уклав електронний договір та підписав такий у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» (електронним підписом одноразовим ідентифікатором), а тому договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина 1 статті 1077 ЦК України).
Згідно статті 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Отже, з огляду на наведені обставини та докази у справі, вбачається, що відбулася заміна кредитодавця на підставі укладених договорів факторингу та реєстрів прав вимоги, а тому до ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» перейшло право вимоги за кредитним договором №294219901 від 26.11.2021.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюється договором. Отже, припис абзацу 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.
За змістом ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У відповідності до частини 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
Як визначено ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до положень статей 77-80 ЦПК України докази мають бути належними, допустимим, достовірними та достатніми.
Статтею 79 ЦПК України передбачено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Суд вважає, що позивачем доведено суму заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №294219901 від 26.11.2021 у загальному розмірі 56977,40 грн, з огляду на погоджені сторонами умови кредитування.
Даних про те, що відповідач у добровільному порядку нараховану заборгованість за кредитним договором погасив, матеріали справи не містять.
Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення позову ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» та стягнення з відповідача на його користь заборгованості за кредитним договором №294219901 від 26.11.2021 в сумі 56977,40 грн.
Частиною 1 статті 141ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» підлягають задоволенню, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подання позову в розмірі 2422,40 грн.
Крім того, у позовній заяві ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» просив стягнути з ОСОБА_1 на його користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн.
На підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем було надано (в копіях):
Договір надання правничої допомоги №29/05/25-01 від 29.05.2025, укладений між ТОВ «ФК «Ейс» та Адвокатським бюро «Тараненко та партнери».
Додаток №1 до договору про надання правничої допомоги №29/05/25-01 від 29.05.2025 затверджено протокол погодження вартості послуг.
Додаткову угоду від 30.05.2025 №25770581661 до договору про надання правничої допомоги №29/05/25-01 від 29.05.2025
Акт прийому-передачі наданих послуг від 05.06.2025 відповідно до якого погоджено витрати на професійну допомогу, пов'язані з розглядом справи у суді першої інстанції у сумі 7 000 грн.
У ч. 3, 4 ст. 137 ЦПК України зазначено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У частині шостій вказаної статті зазначено, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц).
Зважаючи на відсутність з боку відповідача клопотань про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, апеляційний суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 гривень.
Керуючись ст. ст. 4, 5, 141, 258, 263,265, 280 ЦПК України, ст.ст. 4, 5, 526, 611, 612, 651, 1050, 1054 ЦК України, суд, -
ухвалив:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» ( код ЄДРПОУ 42986956, адреса: 02175, м. Київ, Харківське шосе, буд.19, офіс 2005) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» ( код ЄДРПОУ 42986956, адреса: 02175, м. Київ, Харківське шосе, буд.19, офіс 2005) заборгованість за кредитним договором №294219901 від 26.11.2021 у розмірі 56977,40 грн., судовий збір в сумі 2422,40 грн. та суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається через Київський районний суд м. Харкова.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя С.Л. Шаренко