308/10487/25
22.09.2025 м. Ужгород
Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Фазикош О.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення що надійшла з Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешк. АДРЕСА_1 , за ч.1 ст. 173-2 КУпАП,-
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №695292 від 09.07.2025 вбачається, 30.06.2025 близько 10:00 год. за адресою АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_1 вчинив сварку зі своєю співмешканкою в ході якої ображав гр. ОСОБА_2 нецензурною лайкою та погрожував фізичною розправою внаслідок чого була заподіяна шкода психологічному здоров'ю потерпілої та вчинене домашнє насильство психологічного х-ру, чим спричинила домашнє насильство, чим вчинив правопорушення передбачене ч.1 ст. 173-2 КУпАП.
У судове засідання ОСОБА_1 , не з'явився повторно, про час і місце розгляду справи належним чином повідомлений, обставини, які б свідчили про поважність причин його неявки суду невідомі. Згідно протоколу про адміністративне правопорушення йому було повідомлено про те, що розгляд справи має відбутися в Ужгородському міськрайонному суді Закарпатської області. Окрім того інформація щодо дати та часу розгляду справи розміщено на офіційному веб-сайті Судова влада України, на вебсторінці Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області за посиланням: https://ug.zk.court.gov.ua/sud0712/gromadyanam/. Згідно протоколу про адміністративне правопорушення останньому відомо про те, що розгляд справи відбудеться в Ужгородському міськрайонному суді. Електронні повістки у формі sms повідомлень було надіслано на його мобільний телефон, проте такі недоставлено з причин «Абонент тимчасово не доступний».
З огляду на те, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, будучи обізнаною про складання щодо неї протоколу про адміністративне правопорушення, не вжив заходів для явки до суду, не подала письмових заперечень проти протоколу, тому суддя вважає, що наведена поведінка учасника процесу є такою, що направлена на затягування розгляду справи, з метою спливу строку притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченого статтею 38 КУпАП.
Європейський Суд з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008 наголосив, що «сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження». Крім того, враховуючи принцип судочинства, зазначений в практиці ЄСПЛ, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суддя вважає за необхідне провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, повне, всебічне з'ясування обставин по справі. Згідно вимог ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частина 1 ст. 173-2 КУпАП передбачає відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Об'єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.
Об'єктивна сторона правопорушення виражається в умисному вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконанні захисного припису особою, стосовно якої він винесений, непроходженні корекційної програми особою, яка вчинила насильство в сім'ї (матеріальний склад).
Відповідно до Закону України "Про попередження насильства в сім'ї" насильство в сім'ї - це будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім'ї стосовно іншого члена сім'ї, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім'ї як людини та громадянина і наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному чи психічному здоров'ю.
Суб'єкт адміністративного проступку - загальний (фізична осудна особа, яка досягла 16- річного віку); особливий (особа, на яку вже було накладено адміністративне стягнення за вчинення аналогічного правопорушення - ч. 2 цієї статті).
Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу.
Згідно з п. 3 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Крім того, п.14 ч.1 ст. 1 зазначеного вище Закону визначено, що психологічне насильство - форма домашнього насильства, яка включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Відповідно до п. 17 ч.1 ст. 1 Закону, фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Суд, оцінивши всі докази в їх сукупності, вважає доведеним що в діях ОСОБА_1 , наявний склад адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення, письмовими поясненнями потерпілої ОСОБА_2 , письмовими проясненнями ОСОБА_1 та письмовими поясненнями ОСОБА_3 .
Мірою відповідальності, яка застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами є адміністративне стягнення (ст. 23 КУпАП).
При накладенні стягнення суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини та майновий стан, визнання вини, те що він вперше притягується до адміністративної відповідальності.
При накладенні адміністративного стягнення відповідно до ч. 2 ст. 33 КУпАП суд враховує характер вчинених правопорушень, особу порушника, яка відповідно до матеріалів справи, до адміністративної відповідальності не притягувався, оскільки докази на підтвердження його притягнення до адміністративної відповідальності особою, яка склала протокол про адміністративне правопорушення суду не надавалися; відсутність обставин, що пом'якшують відповідальність та відсутність обставин, що її обтяжують, - тому вважає за необхідне накласти на правопорушника адміністративне стягнення у виді штрафу у мінімальному розмірі даного виду стягнення, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, не вбачаючи підстав для накладення більш суворого стягнення, і таке стягнення на думку суду буде справедливим, необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_1 і попередження вчинення нею нових правопорушень, та відповідно до вимог ст. 40-1 КУпАП стягнути з особи, на яку накладено адміністративне стягнення.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору, у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
На підставі та керуючись ст. 9, 36, 40-1, 173-2, 245, 283, 284, 287-291 КУпАП, ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суддя,-
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП України та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 340 /триста сорок / грн..
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір на користь держави у розмірі 605 (шістсот п'ять гривень) 60 коп..
Відповідно до ч.1 ст. 307 та ч.2 ст. 308 КУпАП, штраф має бути сплачений порушником не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. При здійсненні примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу.
Постанова про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником або на неї може бути винесено протест прокурора протягом десяти днів з дня винесення постанови. Строк звернення постанови для виконання три місяці з дня винесення постанови.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду О.В.Фазикош