Справа № 308/8801/25
1-кс/308/5645/25
24 вересня 2025 року м. Ужгород
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах власника майна ОСОБА_4 , про скасування арешту майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудового розслідування за №12025070000000283 від 18.06.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України,-
встановив:
Адвокат ОСОБА_3 , який діє в інтересах власника майна ОСОБА_4 , просить в порядку ст. 174 КПК України скасувати арешт, накладений на транспортний засіб марки «Audi» моделі «А6», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 належить ОСОБА_4 та на який накладено арешт ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06.08.2025 по справі №308/11031/25, провадження №1-кс/308/4564/25.
В судове засідання власник майна ОСОБА_4 та її представник адвокат ОСОБА_3 не з'явились, через підсистему «Електронний суд» адвокатом ОСОБА_3 подано заяву про розгляд клопотання у його відсутності.
Прокурор, слідчий в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Прокурором ОСОБА_5 подано до суду заяву про розгляд клопотання у його відсутності, щодо задоволення клопотання заперечує повністю.
Судом на підставі частини четвертої статті 107 КПК у зв'язку із неприбуттям в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження не здійснювалося.
Дослідивши матеріали клопотання, заслухавши пояснення осіб, що з'явилися, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Заходи забезпечення кримінального провадження, зокрема арешт майна, носять у собі тимчасовий характер.
Порядок скасування арешту майна встановлюється нормами ст.174 КПК України.
Відповідно до ч.2 ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано ухвалою суду за клопотанням власника майна або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому в застосуванні цього заходу відпала потреба.
Статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Під час розгляду клопотання слідчим суддею встановлено, що Головним управлінням Національної поліції в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за №12025070000000283, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18.06.2025 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 18.06.2025.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23.06.2025 надано слідчому, який здійснює досудове розслідування, чи прокурору, який згідно витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №12025070000000283 від 18.06.2025 за ч.3 ст. 332 КК України, дозвіл на проведення обшуку транспортного засобу марки «Audi», модулі «А6», д.н.з. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_4 та перебуває в користуванні ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою виявлення, вилучення та відшукування гідрокостюмів, плаваючих засобів, БПЛА, радіостанцій, пристроїв нічного бачення, мобільного телефону, що знаходиться в користуванні ОСОБА_6 .
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06.08.2025 накладено арешт із забороною використання та розпорядження на майно, що було вилучено 23.07.2025 під час проведення обшуку, а саме на: транспортний засіб марки Audi А6 д.н.з. НОМЕР_3 , який поміщено на майданчик тимчасового тримання Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області. Як слідує із змісту цієї ухвали, метою арешту є забезпечення збереження речового доказу.
Клопотання адвоката аргументовано тим, що власник транспортного засобу ОСОБА_4 та її чоловік ОСОБА_6 не мають жодного статусу у кримінальному провадженні, вказаний транспортний засіб не являється знаряддям чи предметом вчинення кримінального правопорушення.
Варто зазначити, що в кримінальному провадженні існує два види інтересів: суспільні інтереси, на захист яких спрямована система кримінальної юстиції; особисті інтереси підозрюваного, обвинуваченого, інших учасників кримінального провадження, які мають бути гарантовано захищені від неправомірних посягань.
Забезпечення балансу цих інтересів, по суті, є одним з найважливіших завдань кримінального провадження. Так, у ст. 2 КПК зазначено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження.
Досягнути такого балансу можна лише за умови існування і дотримання певних правил, визначених у законі, які в своїй сукупності створюють систему гарантій від порушення прав особи, що опинилась у сфері дії кримінального провадження.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».
Між тим, статтею 28 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Критерії для визначення розумності строків кримінального провадження визначені ч. 3 ст. 28 КПК України, однак він має бути об'єктивно необхідним для прийняття процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.
Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "ОСОБА_5 та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).
Відповідно до ч. 3 ст. 22 КПК України слідчий суддя під час кримінального провадження не може одночасно виконувати функції державного обвинувачення, захисту і судового розгляду. Так, функції з доведення обґрунтованості поданого клопотання, наявності підстав для його задоволення процесуальним законом покладено виключно на ініціатора такого клопотання, в даному випадку - власника майна, разом з тим сторона обвинувачення у випадку не згоди з даним клопотанням зобов'язана належним чином її теж обґрунтувати. Відтак слідчий суддя розглядає клопотання на підставі тих доказів, які слідчому судді і представлені. При цьому, жоден учасник не був позбавлений можливості надати їх безпосередньо в судовому засіданні.
Слідчий суддя зазначає, що в межах кримінального провадження він вирішує лише ті питання, які винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень КПК України. Сторона обвинувачення в особі слідчого чи прокурора доказів, які б обґрунтовували необхідність подальшого збереження арештованого майна, не надала.
За відсутності даних, що виправдовували б подальше втручання держави у право заявника на мирне володіння належним йому майном, слідчий суддя дійшов висновку про відсутність підстав для збереження арешту в частині користування. У зв'язку з цим арешт майна підлягає скасуванню як такий, що втратив підстави для застосування в межах забезпечення кримінального провадження.
Разом з тим, враховуючи, що даний транспортний визнаний речовим доказом в рамках вказаного кримінального провадження, яке наданий час не розглянуто, обвинувальний акт до суду не передано /відповідні дані у матеріалах клопотання відсутні/, додаткової, повторної, комплексної, комісійної експертизи не призначено /таких відомостей прокурор не надав/, повідомлення про підозру жодній особі у вчиненні кримінального правопорушення відсутнє, прокурором не наведено підстав для необхідності подальшого застосування арешту майна в частині користування, слідчий суддя вважає за доцільне частково скасувати арешт на вищевказаний автомобіль та передати його власнику/володільцю на відповідальне зберігання до розгляду даного кримінального провадження.
Таким чином, клопотання представника власника майна про скасування арешту на майно підлягає частковому задоволенню.
Керуючись статтями 7, 16, 22, 100, 110, 169, 170-175, 309, 369-372, 376 КПК України, слідчий суддя, -
постановив:
Клопотання - задовольнити частково.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06.08.2025 по справі №308/11031/25, провадження №1-кс/308/4564/25, на автомобіль марки «Audi», моделі «А6», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 належить ОСОБА_4 , в частині заборони користування транспортним засобом.
Покласти обов'язок на ОСОБА_4 забезпечити зберігання вказаного транспортного засобу марки «Audi», моделі «А6», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , у переданому вигляді до скасування арешту майна у повному обсязі у встановленому КПК України порядку або до розгляду кримінального провадження №12025070000000283 від 18.06.2025за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України.
Попередити ОСОБА_4 про кримінальну відповідальність за ст. 388 КК України про необхідність збереження майна.
Зобов'язати ОСОБА_4 надавати безперешкодний доступ до транспортного засобу марки «Audi», моделі «А6», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , у разі необхідності проведення з використанням вказаного транспортного засобу будь - яких процесуальних, слідчих дій в даному кримінальному провадженні.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_7