Справа № 383/1429/24
Номер провадження 2/383/92/25
18 вересня 2025 року Бобринецький районний суд Кіровоградської області у складі:
головуючої судді - Адаменко І.М.,
за участю:
секретаря судового засідання - Зербул С.В.,
розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в місті Бобринець Кіровоградської області в залі судових засідань Бобринецького районного суду Кіровоградської області справу №383/1429/24 за позовною ОСОБА_1 до Бобринецької міської ради Кіровоградської області про визнання права власності за набувальною давністю,-
Позивач ОСОБА_1 , через свого представника, адвоката Балюру С.В. звернулася до суду з позовом, в подальшому уточнивши його, про визнання права власності за набувальною давністю.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що 22 травня 2007 року позивач придбала житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 у ОСОБА_2 , сплативши за нього 3000,00 доларів США, що підтверджується розпискою. 11 жовтня 2007 року ОСОБА_2 уповноважила її вести всі справи з оформлення спадкових прав на її майно, надавши їй довіреність, посвідчену приватним нотаріусом Бобринецького районного нотаріального округу Кіровоградської області від 11.10.2007 року, з терміном дії три роки, для подальшого укладення з нею та посвідчення його нотаріально, але через деякий час вона дізналась, що ОСОБА_2 померла і представництво за довіреністю припинилося внаслідок смерті особи, яка видавала довіреність. Вказує, що починаючи з листопада 2007 року вона зареєструвалася та проживає у вказаному житловому будинку понад 15 років, та яким користується по даний час й добросовісно та безперервно володіє ним, та утримує його в належному стані, робить ремонти, а тому вважає, що набула право власності на це майно за набувальною давністю.
Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 20.11.2024 року суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 18.02.2025 року задоволено клопотання представника позивача про витребування письмових доказів.
Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 03.04.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 28.04.2025 року задоволено клопотання представника позивача про витребування письмових доказів.
Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 14.05.2025 року залучено ОСОБА_3 до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, проте в судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Олександрійським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Олександрійському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) 09.08.2025 року (а.с.215).
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, до суду заяв чи клопотань не подала.
Представник позивача адвокат Балюра С.В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав зазначених у позові, який просила задовольнити. В подальшому подала заяву про розгляд справи за відсутності сторони позивача (а.с.223).
Представник відповідача Бобринецької міської ради Кропивницького району Кіровоградської області в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлявся належним чином, до суду від представника відповідача надійшов відзив, який обґрунтований тим, що Бобринецька міська рада повідомляє про відсутність спору з позивачем, однак враховуючи правову позицію визначену у положеннях п.13 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» особа, яка заявляє про даність володіння і вважає, що у неї всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, відповідачем при зверненні до суду з позовною заявою є орган, повноважний управляти майном відповідної територіальної громади. Враховуючи, що позивачем дотримано всі передумови, які передбачені ст.344 ЦК України, відповідач не заперечує проти задоволення позовної заяви позивача. Також представником надано до суду заяву про розгляд справи за відсутності сторони відповідача (а.с.33-41).
Суд, враховуючи пояснення представника позивача, свідків, дослідивши зібрані в судовому засіданні докази та оцінивши їх у відповідності до ст.89 ЦПК України вважає, що позовні вимоги необґрунтовані, а тому відмовляє в їх задоволенні виходячи з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст.ст. 12, 13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності.
Частиною 3 статті 12 ЦПК України та частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до положень статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Судом встановлено, що 05 жовтня 1982 року ОСОБА_2 та ОСОБА_4 придбали у ОСОБА_5 житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу від 05.10.1982 року, посвідченим державним нотаріусом Бобринецької державної нотаріальної контори Білорус Н.В., зареєстрований в реєстрі за №1141 (а.с.9-10). На підставі вказаного договору, право власності на зазначене домоволодіння зареєстровано за ОСОБА_2 та ОСОБА_4 у Бобринецькій дільниці Кіровоградського БТІ 13.01.2003 року за №1160/7
Із заповіту, посвідченого державним нотаріусом Бобринецької державної нотаріальної контори Вороненко Л.В. від 12.06.2003 року, зареєстрованого в реєстрі №939, вбачається, що ОСОБА_4 заповів ОСОБА_2 все своє майно, яке до дня його смерті виявляється йому належним, у чому б воно не полягало і де б воно не знаходилося (а.с.11 зворот).
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , актовий запис №137, видане Управлінням юстиції Кіровоградської області, Україна від 11.08.2003 року (а.с.12).
Частиною 1 статті 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом ( ст.1217 ЦК України).
Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї ( ч.1,2,3 ст.1268 ЦК України).
Частиною 1 статті 1297 визначено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов'язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.
Пунктом 1 частини 1 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" право власності та право довірчої власності як спосіб забезпечення виконання зобов'язання на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, право довірчої власності як спосіб забезпечення виконання зобов'язання на майбутній об'єкт нерухомості підлягає державній реєстрації.
Відповідно рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 15.05.2007 року у справі №2-0-36/2007 р. позовні вимоги Прокурора Бобринецького району в інтересах ОСОБА_2 до Бобринецької міської ради про визначення розміру частки у спільній сумісній власності задоволено. Визначено, що частка ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 у будинку АДРЕСА_1 становить частину. Рішення суду набрало законної сили 05.06.2007 року (а.с.122-125).
Також вказаним рішенням встановлено фактичні обставини прийняття ОСОБА_2 спадщини після смерті чоловіка ОСОБА_4 , оскільки вони постійно проживали разом однією сім'єю.
З архівної довідки від 14.11.2024 року вбачається, що власниками житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 за архівними даними реєстрових книг Обласного комунального підприємства «Кіровоградське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації» станом до 01.01.2013 року є ОСОБА_2 та ОСОБА_4 - ціле (приватна спільна сумісна), на підставі договору купівлі - продажу від 05.10.1982 року за №1141 посвідчений Бобринецькою державною нотаріальною конторою, реєстрова книга №7, запис №1160 (а.с.14-15).
Відповідно змісту розписки від 22.05.2007 року ОСОБА_2 взяла у ОСОБА_1 кошти за будинок по АДРЕСА_1 в сумі 3000 доларів США в присутності свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (а.с.11).
11 жовтня 2007 року ОСОБА_2 уповноважила ОСОБА_1 вести всі справи по оформленню її спадкових прав на майно, що залишилося після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується довіреністю від 11.10.2007 року, посвідченою державним нотаріусом Бобринецького районного нотаріального округу Кіровоградської області Вороненко Л.В., зареєстрованою в реєстрі за №1136 (а.с.19).
ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 померла, місце смерті: України, Кіровоградська область, м.Олександрія, що підтверджується Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію смерті від 21.02.2025 року за №00049631767 (а.с.108).
Із заповіту, посвідченого приватним нотаріусом Олександрійського міського нотаріального округу Чернишовим С.С. від 15.09.2011 року, зареєстрованого в реєстрі за №930 вбачається, що ОСОБА_2 заповіла ОСОБА_3 належну їй земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Бобринецької міської ради Кіровоградської області, площею 4,72 га, кадастровий №3520810100:02:001:0239 на належить їй на підставі Державного акту ІІІ-КР 042701 (а.с.166 зворот).
З матеріалів спадкової справи №35/2012, яка заведена 19 вересня 2012 року до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 , вбачається, що її дочка, ОСОБА_3 , звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, як за законом так і за заповітом (а.с.160-183) та відповідно 20.09.2012 року отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом на вказану земельну ділянку, виданим приватним нотаріусом Олександрійського міського нотаріального округу Чернишовим С.С., спадкоємцем на підставі спадкової справи №35/2012, зареєстрованим в реєстрі за №1234.
З інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) №81068966 від 06.05.2025 року та Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) №31745016 від 22.05.2024 року встановлено, що свідоцтво про право на спадщину за номером у спадковому реєстрі 53415869 на час розгляду справи є чинними (а.с.159, 179).
Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстр прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна за №393704830 від 05.09.2024 року встановлено, що за адресою АДРЕСА_1 відомості про реєстрацію права власності відсутні (а.с.73).
Також в судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Олександрійським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Олександрійському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) 09.08.2025 року (а.с.215). Проте інформацію та докази про відсутність у неї спадкоємців сторона позивача не надала.
Позивачем на підтвердження факту, що вона з 2007 року володіє нерухомим майном, а саме житловим будинком за адресою: АДРЕСА_1 надано копію паспорта громадянина України серія НОМЕР_3 виданого Бобринецьким РВ УМВС України в Кіровоградській області від 11.07.1996 року, Витяг з реєстру територіальної громади від 30.08.2024 року за №2024/010406607, з яких вбачається, що вона з 28 листопада 2007 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.6-8), також даний факт підтверджується викопіровкою домової книги за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.65-69).
Згідно довідки виданої АТ «Укртелеком» Дніпропетровська філія від 27.01.2025 року за №132-ВИХ-DP-12К420-2024, встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 по особовому рахунку НОМЕР_4 АТ «Укртелеком» надано послуги зв'язку за номером телефону ( НОМЕР_5 з 08.04.2008 року, послуги Інтернет за технологією ADSL ІНФОРМАЦІЯ_5 з 30.10.2010 року (а.с.70). Даний факт також підтверджується Випискою з оборотної відомості по абоненту ор НОМЕР_4 за період з 09.2012 по 11.2019 (а.с.71-72).
З довідки №3 від 27.01.2025 року, виданої ТОВ «Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія», вбачається, що ОСОБА_1 є абонентом за особовим рахунком № НОМЕР_6 за адресою: АДРЕСА_1 та за період з 01.01.2024 року по 01.02.2025 рік нею було спожито та оплачено послугу електропостачання (а.с.74), даний факт також підтверджується копіями квитанцій про оплату електроенергії АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (а.с.78-81).
З довідки Бобринецької міської ради Кіровоградської області від 20 березня 2012 року за №1600 вбачається, що ОСОБА_1 , 1972 року народження, мешкає на території АДРЕСА_1 (а.с.75).
З договору №161 від 01.10.2008 року між ОСОБА_1 та КП Бобринецької міської ради «Комунальник» в особі директора Волошин Олександра Олександровича за адресою: Кіровоградська область, м.Бобринець, вул.Калініна, 128 вбачається, що позивачкою укладено договір про вивезення твердих побутових відходів за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.76), також даний факт підтверджується довідкою КП Бобринецької міської ради «Комунальник» від 27.01.2025 року за №28 (а.с.77).
В судовому засіданні допитано свідка ОСОБА_8 , яка суду показала, що їй відомо про те, що ОСОБА_2 продавала свій будинок за адресою: АДРЕСА_1 , який придбала ОСОБА_1 . Після заселення у вказаний будинок, ОСОБА_1 в будинку робила поточні ремонти, поставили паркан, також тримала господарство та обробляла город. Також з заявницею проживали її дві доньки.
В судовому засіданні допитано свідка ОСОБА_9 , яка суду показала, що зі слів ОСОБА_2 , вона за життя продала свій будинок за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_1 , яка разом з дітьми там проживає та утримує домоволодіння.
В судовому засіданні допитано свідка ОСОБА_6 , яка суду показала, що її знайома ОСОБА_2 звернулася до неї та запропонувала бути свідком при продажі будинку за адресою: АДРЕСА_1 , який та продала ОСОБА_1 , про отримання коштів була складена розписка.
Відповідно до частини першої статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ч. 1,2 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно з положеннями частин першої та четвертої статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.
Отже, при зверненні до суду з вимогами про визнання за набувальною давністю права власності на нерухоме майно позивач має довести факт існування такого нерухомого майна; відкритість та безперервність володіння ним без правової підстави; добросовісність заволодіння майном; факт володіння спірним майном протягом строку, який складає не менше десяти років.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17 (провадження № 12-291гс18) наведено такі висновки.
Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 ЦК України, а саме: наявність суб'єкта, здатного набути у власність певний об'єкт; законність об'єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).
Так, набути право власності на майно за набувальною давністю може будь-який учасник цивільних правовідносин, якими за змістом статті 2 ЦК України є фізичні особи та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.
Проте, не будь-який об'єкт може бути предметом такого набуття права власності. Право власності за набувальною давністю можна набути виключно на майно, не вилучене із цивільного обороту, тобто об'єкт володіння має бути законним.
Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб'єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.
Звідси, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.
Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у тому числі і про підстави для визнання договору про його відчуження недійсним), то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном.
Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об'єкт давнісного володіння не повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю якщо воно має такий правовий режим, тобто є об'єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.
Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов'язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.
Давнісне володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю. При цьому втрата не зі своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності в разі повернення майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування (абзац 2 частини третьої статті 344 ЦК України); не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є правонаступником іншого володільця, адже в такому випадку ця особа може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК України). Також не перериває набувальної давності здійснення володільцем фактичного розпорядження майном у вигляді передання його в тимчасове користування іншій особі.
Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений у ЦК України строк, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи. Для нерухомого майна такий строк складає десять років.
Також для набуття права власності на майно за набувальною давністю закон не повинен обмежувати чи забороняти таке набуття. При цьому, право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається виключно за рішенням суду.
Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних вище умов у сукупності.
Відсутність добросовісності в позивача під час заволодіння ним спірним майном звільняє від потреби аналізувати інші умови набуття права власності за набувальною давністю, передбачені статтею 344 ЦК України.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у справі №462/1720/21, (провадження №61-7977св22) від 10.01.2023 року.
У постанові Верховного Суду від 26 травня 2021 року у справі № 214/3083/18 (провадження № 61-4186св21) вказано, що враховуючи положення частин першої та третьої статті 1277 ЦК України, слід дійти висновку, що у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а нерухоме майно - за його місцезнаходженням, у встановленому вказаною статтею порядку.
З огляду на викладене, за набувальною давністю може бути визнано право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно, а також на майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.
Окрім того, аналогічний правовий висновок щодо правильності застосування положень ст. 344 ЦК України, зробив Верховний Суд у постановах від 26 травня 2021 року у справі № 214/3083/18 (провадження № 61-4186св21), від 24 червня 2021 року у справі № 219/49/20 (провадження № 61-2924св21), від 23 вересня 2021 року.
Враховуючи встановлені судом обставини свідчать про те, що власником будинку, який є предметом спору, за адресою: АДРЕСА_1 та на який позивач просить визнати право власності за набувальною давністю, була ОСОБА_2 , яка 1/2 його частки набула за договором купівлі-продажу, а іншу 1/2 частки успадкувала після смерті свого чоловіка, та мала спадкоємця, та з якими позивачка, у разі укладення договору купівлі-продажу вказаного будинку, мала можливість оформити своє право власності, проте цим не скористалася, таким чином не можна вважати володіння позивачем вказаним будинком, який залишився після смерті ОСОБА_2 , добросовісним. Не спростовує цього висновку і той факт, що спадкоємець ОСОБА_3 померла до звернення позивача з позовом до суду, оскільки остання також може мати спадкоємців.
Показання свідків та доводи позивача, про те, що вона більше десяти років добросовісно, відкрито та безперервно володіє спірним майном, робила ремонти у вказаному будинку, сплачувала комунальні послуги, та має всі підстави для набуття права власності на нього за правилами статті 344 ЦК України, не заслуговують уваги, оскільки позивач здійснювала це за власною ініціативною, яка не є умовою набуття права власності.
Сам по собі факт користування позивачем будинком та проведення ремонтних робіт у ньому не є підставою для виникнення у нього права власності за набувальною давністю. За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем, і у витребуванні якого його власнику було відмовлено, проте у даному випадку зазначене у позові нерухоме майно має власника.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволені позовних вимог, оскільки позивач не є добросовісним набувачем, а відкритість і безперервність користування спірним майном не є достатніми підставами для набуття права власності на нього за правилами статті 344 ЦК України.
Враховуючи вимоги ч.1 ст.141 ЦПК України та відмову в задоволенні позову, судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 10, 12, 13, 76, 81, 89, 137,141, 247, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -
ОСОБА_1 в задоволені позову до Бобринецької міської ради Кіровоградської області про визнання права власності за набувальною давністю відмовити повністю.
Судові витрати у справі покласти на позивача ОСОБА_1 .
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Кропивницького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , паспорт НОМЕР_3 виданий Бобринецьким РВ УМВС України в Кіровоградській області від 11.07.1996 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_2 .
Відповідач: Бобринецька міська рада Кропивницького району Кіровоградської області, ЄДРПОУ 04055239, місцезнаходження: вул. Незалежності, 80, м. Бобринець Кіровоградської області, п.і. 27200.
Повне рішення суду складено 25.09.2025 року.
Суддя І. М. Адаменко