Справа № 308/11013/25
1-кс/308/5684/25
24 вересня 2025 року м. Ужгород
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
підозрюваного - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Ужгороді клопотання старшої слідчої СВ Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області, погоджене прокурором, про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харків, Харківської області, одруженого, з неповною середньою освітою, який мешкає за адресою АДРЕСА_1 , раніше судимого, підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 152, ч. 1 ст. 162 КК України,
на розгляд слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області надійшло вищевказане клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу.
Підставою для продовження застосованого запобіжного заходу є наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які, на переконання сторони обвинувачення, не змінилися та є достатніми для тримання підозрюваного під вартою.
Заслухавши пояснення учасників процесу, всебічно та повно дослідивши фактичні обставини та докази, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення, слідчий суддя встановив таке.
Ужгородським РУП ГУНП в Закарпатській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025071030001521, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01.08.2025 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 152, ч. 1 ст. 162 КК України.
ОСОБА_4 являється підозрюваним у вказаному кримінальному провадженні.
Так, 01.08.2025 вказаного громадянина було затримано в порядку ст. 208 КПК України.
Того ж дня, тобто 01.08.2025, ОСОБА_4 було повідомлено про те, що він підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 152 КК України, а саме у вчиненні дій сексуального характеру, пов'язаних із вагінальним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій, без добровільної згоди потерпілої особи (зґвалтування).
Ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 04.08.2025 відносно підозрюваного ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
07.08.2025 ОСОБА_4 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри. Відповідно до зміненої підозри ОСОБА_4 інкриміновано вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 152, ч. 1 ст. 162 КК України.
Постановою керівника Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону від 24.09.2025 строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №12025071030001521 від 01.08.2025 продовжено до 01.11.2025 включно.
Виходячи з наявності підстав для продовження дії запобіжного заходу, слідча звернулася до слідчого судді з відповідним клопотанням, погодженим прокурором.
Слідчий суддя, вирішуючи подане клопотання сторони обвинувачення, дійшов до такого висновку.
Згідно з ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Відповідно до ч. 1 ст. 184 КПК України клопотання слідчого, прокурора про застосування запобіжного заходу повинно містити: 1) короткий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, в якому підозрюється або обвинувачується особа; 2) правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 3) виклад обставин, що дають підстави підозрювати, обвинувачувати особу у вчиненні кримінального правопорушення, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини; 4) посилання на один або кілька ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу; 5) виклад обставин, на підставі яких слідчий, прокурор дійшов висновку про наявність одного або кількох ризиків, зазначених у його клопотанні, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини; 6) обґрунтування неможливості запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів; 7) обґрунтування необхідності покладення на підозрюваного, обвинуваченого конкретних обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 194 КПК України встановлено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті (ч. 2 ст. 194 КПК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 194 КПК України слідчий суддя, суд має право зобов'язати підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого органу державної влади, визначеного слідчим суддею, судом, якщо прокурор доведе обставини, передбачені пунктом 1 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктами 2 та 3 частини першої цієї статті.
За приписами ч. 4 цитованої норми якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Таким чином, вирішуючи питання про наявність підстав для продовження строку дії запобіжного заходу, суд повинен, серед іншого, з'ясувати те, чи існують обставини, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися або з'явилися нові ризики.
Згідно зі статтею 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
У відповідності до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1)переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2)знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3)незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4)перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5)вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
У справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року зазначено, що «обґрунтована підозра» означає існування фактів або інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, крім того, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
При цьому обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ, зокрема, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Так, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
У пункті 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» зазначено, що «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок.
За таких обставин слідчий суддя на стадії досудового розслідування для вирішення питання, зокрема, щодо обґрунтованості підозри не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини особи/осіб у вчиненні кримінального правопорушення чи її відсутності, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи/осіб до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування відносно такої особи запобіжного заходу, зокрема, у вигляді тримання під вартою.
За обставин цього клопотання слідчий суддя поділяє позицію сторони обвинувачення про обґрунтованість підозри, що підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Слідчий суддя зауважує про те, що обґрунтованість підозри вже була предметом перевірки під час вирішення питання про обрання запобіжного заходу.
Слідчий суддя вказує на відсутність підстав для висновку про те, що встановлені ризики зменшилися або перестали існувати, що, у свою чергу, зумовлює необхідність у продовженні застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Так, ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ) у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Тобто ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених статтею 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої можливості здійснення обвинуваченим зазначених дій. Водночас КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому. При чому ризик кримінального провадження, як критерій застосування запобіжного заходу має прогностичний характер, спрямований на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому.
Зазначений стандарт доказування (переконання) суд використовує для перевірки наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, у цьому кримінальному провадженні.
Слідчий суддя звертає увагу на те, що санкція кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 152 КК України, передбачає допустимість застосування покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до п'яти років, тобто за правилами статті 12 КК України кримінальне правопорушення, детерміноване ч. 1 ст. 152 КК України, є нетяжким злочином.
Також слідчий суддя бере до уваги приписи ст. 178 КПК України, за якими при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1)вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2)тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3)вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4)міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5)наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6)репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7)майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8)наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9)дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10)наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11)розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12)ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
У цьому аспекті слідчий суддя бере до уваги вік підозрюваного, який являється особою 11.04.1990 року народження. Також слідчий суддя враховує наявність у підозрюваного місця реєстрації на території іншої адміністративно-територіальної одиниці. Матеріалами клопотання підтверджується, що підозрюваний раніше судимий. Крім того, слідчий суддя зауважує про відсутність у матеріалах клопотання доказів того, що станом здоров'я підозрюваного не дозволяє йому перебувати в слідчому ізоляторі під час досудового розслідування.
При обранні запобіжного заходу слідчий суддя визнав обґрунтованими посилання сторони обвинувачення про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, зважаючи на те, що показання потерпілої та свідків у цьому кримінальному провадженні мають істотне значення для встановлення обставин, що становлять предмет доказування у кримінальному провадженні. Доказів зменшення цього ризику в ході судового розгляду не встановлено.
Також слідчий суддя вказував на те, що підозрюваний обізнаний зі змістом показань показання потерпілої та свідків, знає їх анкетні дані та адреси проживання, а тому може впливати на них з метою зміни ними викриваючих показань.
Слідчий суддя враховує встановлену КПК процедуру отримання показань, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України).
Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу (частина 4 статті 95 КПК України).
За таких обставин ризик впливу на відповідних учасників кримінального провадження існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань та дослідження їх судом.
Показання у даному кримінальному провадженні мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження та можуть суттєво вплинути на становище підозрюваного, а тому наявні обґрунтовані підстави вважати, що останній наділений потенційною можливістю, в тому числі і дистанційно, через інших осіб, впливати на учасників цього кримінального провадження з метою схилити їх не давати правдиві, послідовні показання у ході досудового розслідування та/або змінити свої показання у подальшому в суді, для уникнення або мінімізації кримінальної відповідальності.
Слідчий суддя вказує про відсутність підстав для висновку про те, що ризик, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, перестав існувати, так як досудове розслідування тримає. Докази про активного сприяння органу досудового розслідування з боку підозрюваного відсутні. Протилежного слідчим суддею в ході судового розгляду не встановлено.
Також слідчий суддя погоджується з доводами клопотання про наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки підозрюваний є раніше судимим.
Понад це, слідчий суддя в ході вирішення питання про обрання запобіжного заходу встановив, що відносно підозрюваного ОСОБА_4 направлено обвинувальний акт у межах іншого кримінального провадження за ч. 4 ст. 185 КК України.
Одночасно із встановленням обставин, що зумовлюють існування зазначених ризиків, чинне законодавство зобов'язує слідчого суддю перевірити також можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу до особи.
Частина 1 ст. 176 КПК України встановлює такі альтернативні триманню під вартою запобіжні заходи: особисте зобов'язання, особиста порука, застава, домашній арешт. Найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.
Слідчий суддя вважає, що крім наявної обґрунтованої підозри, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідатиме характеру та тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а встановлені ризики є дійсними та триваючими, і вони виключають можливість обрання іншого більш м'якого запобіжного заходу щодо підозрюваного.
За правилами ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею; 4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України; 5) щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
Із урахуванням того, що інкриміноване підозрюваному кримінальне правопорушення за ч. 1 ст. 152 КК України пов'язане із застосуванням насильства, слідчий суддя доходить до переконання про необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Відповідно до ч. 1 ст. 290 КПК України підставою для завершення досудового розслідування є визнання зібраних під час досудового розслідування доказів достатніми для складання обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, про що прокурор або слідчий, за погодженням прокурора, повідомляє сторону захисту та надає їй доступ до матеріалів досудового розслідування.
За обставин цього клопотання неможливість завершення досудового розслідування до закінчення строку дії ухвали слідчого судді від 04.08.2025 зумовлена об'єктивними обставинами, зокрема, потребою в долученні висновків судових експертиз.
Отже, за результатами встановлених у судовому засіданні обставин та з урахуванням доводів, викладених у досліджуваному клопотанні, слідчий суддя вважає, що на даний час стороною обвинувачення доведено, що заявлені при обранні запобіжного заходу ризики на даний час не зменшились та наявні обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали слідчого судді.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 186, 193, 194, 196, 197, 309, 392, 395 КПК України, слідчий суддя
клопотання старшої слідчої СВ Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області, погоджене прокурором, задовольнити.
Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Строк дії ухвали визначити в межах строку досудового розслідування, тобто до 01.11.2025.
Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1