Справа № 308/13763/25
1-кс/308/5640/25
22 вересня 2025 року м. Ужгород
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області - ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 , прокурора - ОСОБА_3 ,підозрюваного - ОСОБА_4 , та захисника - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Ужгород, клопотання старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого управління ГУНП в Закарпатській області старший лейтенанта поліції ОСОБА_6 , у рамках кримінального провадження, відомості про яке 25.08.2025 року внесені до ЄРДР за №42025072210000249, про застосування відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, з середньою освітою, тимчасово не працюючого, одруженого, на утриманні одна неповнолітня дитина, раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України, -
запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, -
З внесеного слідчим клопотання, яке погоджене з прокурором та доданих до нього матеріалів слідує, що відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №375-ОС від 09 квітня 2025 року старшого сержанта ОСОБА_7 (П-077160), призваного на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, та призначено на посаду інспектора прикордонної служби 2 категорії - водієм 3 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип Б) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (тип Б) НОМЕР_1 прикордонного загону.
Згідно зі статтею 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», під час проходження військової служби в НОМЕР_1 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України старший сержант ОСОБА_7 є працівником правоохоронного органу.
Відповідно до посадової інструкції інспектора прикордонної служби 2 категорії - водієм 3 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип Б) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (тип Б), серед інших пунктів, зобов'язаний, зокрема: знати обстановку на ділянці відділу; брати участь у службі з охорони державного кордону; під час проведення експлуатаційних робіт не допускати порушення режиму державного кордону, при виявленні можливих порушників державного кордону України, негайно вживати заходів щодо їх затримання; прийняття участі у несенні служби в основних прикордонних нарядах; особисто дотримуватись заходів безпечного несення служби; знати та дотримуватися правил етичної та доброчесної поведінки, змісту антикорупційних обмежень та заборон, а також відповідальність за їх порушення; дотримуватись законодавства України з питань персональних даних та встановленого Порядку обробки та захисту персональних даних в прикордонному загоні.
Наказом МВС №139 від 22.02.2021 затверджено перелік штатних посад рядового, сержантського і старшинського складу ДПСУ. Посада «інспектор прикордонної служби - водій» входить до цього переліку як військова посада, що передбачає виконання службових обов'язків у межах прикордонного контролю.
Таким чином, ОСОБА_7 , працюючи на посаді інспектора прикордонної служби 2 категорії - водієм 3 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип Б) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (тип Б) у розумінні п. 1 примітки до ст. 364 КК України, є службовою особою.
Водночас, відповідно до Указу Президента України, який затверджений Законом України №2102-IX від 24.02.2022, на території України у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України, відповідно до пункту 20 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», в Україні введено воєнний стан із 05:30 год 24.02.2022, строком на 30 діб, який надалі неодноразово продовжувався та діяв на час вчинення вищевказаного кримінального правопорушення.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань 24.02.2022 Президент України видав Указ № 69/2022 про оголошення на території України загальної мобілізації, яка проводиться протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом, строк дії якої також неодноразово продовжувався та діяв на час вчинення вищевказаного кримінального правопорушення.
Поряд з цим, під час досудового розслідування встановлено, що у невстановлений органом досудового розслідування точний час, але не пізніше 19.08.2025, та у невстановленому органом досудового розслідування місці, у достовірно невстановленої органом досудового розслідування особи виник злочинний умисел спрямований на надання неправомірної вигоди військовослужбовцю ДПС України за сприяння з боку останнього у незаконному перетині державного кордону України громадян України, яким у період дії правового режиму воєнного стану обмежено виїзд за межі території України.
Так, задля реалізації вказаної мети, 19 серпня 2025 року з військовослужбовцем ДПС України ОСОБА_7 через месенджер «Telegram» зв'язалася достовірно невстановлена органом досудового розслідування особа, яка повідомила, що наразі перебуває за межами України, та спільно із невстановленими особами здійснює організацію незаконного переправлення осіб через державний кордон України, у зв'язку із чим зазначена особа звернулася до ОСОБА_7 із пропозицією посприяти вказаній достовірно невстановленій особі в організації незаконного переправлення через державний кордон України поза офіційними пунктами пропуску осіб призовного віку, яким під час дії правового режиму воєнного стану обмежено виїзд за межі України, та які за грошову винагороду виявили бажання протиправно покинути територію України, а взамін такого сприяння такі особи будуть надавати ОСОБА_7 грошову винагороду.
Поряд з цим, ОСОБА_7 , будучи службовою особою відповідальною за виконання завдань з охорони державного кордону України на ділянці відповідальності відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип Б) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (тип Б) НОМЕР_1 прикордонного загону ДПС України, та будучи відповідальним за протидію правопорушенням, які законодавством віднесено до компетенції Державної прикордонної служби України, розуміючи незаконність зазначених дій, не бажаючи бути втягненим у протиправну діяльність та бути притягненим до кримінальної відповідальності, звернувся до правоохоронних органів та почав діяти під контролем правоохоронних органів з метою викриття злочинної діяльності зазначених достовірно невстановлених осіб.
У подальшому, 13.09.2025 року о 12 год. 26 хв., достовірно невстановлена органом досудового розслідування особа надіслала ОСОБА_7 через месенджер «Telegram» повідомлення, відповідно до змісту якого зазначена особа підшукала гр. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який виявив бажання незаконно перетнути державний кордон України, та який ( ОСОБА_4 ) повинен був безпосередньо надати ОСОБА_7 грошову винагороду у розмірі 500 доларів США у якості завдатку за сприяння з боку останнього у протиправному переправленні ОСОБА_4 через державний кордон України, та у разі успішного перетину останнім державного кордону України ОСОБА_4 повинен був надіслати поштою іншу частину неправомірної вигоди, сума якої не була обумовлена, й, окрім цього, достовірно невстановлена органом досудового розслідування особа надіслала ОСОБА_7 фотознімок закордонного паспорту гр. ОСОБА_4 .
Надалі, 15.09.2025 року, достовірно невстановлена органом досудового розслідування особа повідомила ОСОБА_7 , що гр. ОСОБА_4 прибув до міста Мукачева та поселився у готелі «Злата Прага», розташованому по вул. Миру, 60/А. 19.09.2025 року о 15 год. 30 хв., ОСОБА_7 та ОСОБА_4 зустрілись у вищевказаному готелі, де обговорили особливості незаконного переправлення ОСОБА_4 через державний кордон України, зокрема, домовились про те, що останньому потрібно бути готовим для виїзду за кордон приблизно о 20 год. 00 хв. цього ж дня, а також під час цієї розмови, гр. ОСОБА_4 повідомив, що за сприяння з боку ОСОБА_7 у протиправному переправленні ОСОБА_4 через державний кордон України останній надасть ОСОБА_7 грошову винагороду у розмірі 500 євро.
У подальшому, 19.09.2025 року близько о 20 год. 30 хв., ОСОБА_4 , продовжуючи свої злочинні спільні дії, спрямовані на надання службовій особі неправомірної вигоди, діючи за попередньою змовою групою осіб з достовірно невстановленими особами, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, знаходячись на території АЗС «WOG» №06-04 за адресою: Закарпатська область, Мукачівський район, село Павшино, вулиця Берегівська, б/н, надав ОСОБА_7 грошові кошти у розмірі 500 євро в якості неправомірної вигоди (раніше обумовленого завдатку) за сприяння з боку ОСОБА_7 у безперешкодному перетині ОСОБА_4 державного кордону України поза межами пункту пропуску, однак одразу після надання такої неправомірної вигоди ОСОБА_4 був викритий працівниками правоохоронних органів на місці вчинення злочину.
Таким чином, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України, а саме: надання службовій особі неправомірної вигоди за вчинення такою особою, в інтересах того, хто надає таку вигоду, будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища, вчинене за попередньою змовою групою осіб.
ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України, а саме надання службовій особі неправомірної вигоди, за попередньою змовою групою осіб, за вчинення такою особою, в інтересах того, хто надає таку вигоду, будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища.
19.09.2025 року ОСОБА_4 затримано у порядку ст. 208 КПК України, за фактом вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України.
20.09.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України.
Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому злочину підтверджується наступними зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме:
- протоколом огляду місця події від 19.09.2025;
- протоколами допитів свідка ОСОБА_7 від 27.08.2025 та від 19.09.2025;
- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 20.09.2025;
- іншими матеріалами кримінального провадження.
Сукупність доказів у кримінальному провадженні, зокрема огляд місця події, речові докази, які вилучені, матеріали негласних слідчих (розшукових) дій, протокол затримання особи та інші докази, наведені в клопотанні, дають підстави підозрювати ОСОБА_4 у вчиненні наведеного кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України, згідно наведених обставин.
Метою застосування запобіжного заходу у даному кримінальному провадженні є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України);
2) знищити, сховати або спотворити речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення (п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України);
3) незаконно впливати на свідків, іншого підозрюваного, у цьому ж кримінальному провадженні (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України);
4) перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином (п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України);
5) вчинення іншого кримінального правопорушення (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України).
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього кодексу.
Необхідність у застосуванні до ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою викликана тим, що наявні наступні ризики, у зв'язку з якими до нього необхідно застосувати відповідний запобіжний захід.
1) Обґрунтування наявності ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України:
ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочину, який відносяться до категорії тяжких. У разі визнання його винним у вчиненні цього злочину, йому загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на строк від чотирьох до восьми років з конфіскацією майна або без такої.
При цьому, ОСОБА_4 достовірно володіє знаннями щодо способів законного та незаконного перетину державного кордону України, а також володіє знайомствами серед осіб, які можуть допомогти йому у вказаному перетині, в тому числі поза межами пунктів пропуску через державний кордон України, серед яких можуть бути особи причетні до вчинених останнім кримінальних правопорушень, у зв'язку із чим, з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинені кримінальні правопорушення, останній може вибути за межі державного кордону України, чим унеможливить подальше проведення та закінчення досудового розслідування.
Вказані обставини, зокрема, підтверджуються показами свідків у кримінальному провадженні, які вказують, що ОСОБА_4 , підшукала особа, яка організовує незаконний перетин державного кордону України.
З огляду на викладене, ОСОБА_4 , усвідомлюючи неминучість покарання, може переховуватися від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, тобто наявний ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України.
2) Обґрунтування наявності ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України:
Під час досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_4 надав неправомірну вигоду працівнику прикордонної служби у сприянні переправлення його поза межами пункту пропуску державного кордону України.
Вказане підтверджується показами свідків у кримінальному провадженні.
У зв'язку із вищевказаним, у разі застосування більш м'якого запобіжного заходу, ОСОБА_4 самостійно, або з допомогою інших осіб, в тому числі з числа тих, хто сприяв останньому у вчиненні правопорушення, може вжити заходи щодо приховання слідів вчиненого кримінального правопорушення та уникнення кримінальної відповідальності за їх вчинення, тобто наявний ризик, передбачений п.2 ч.1 ст.177 КПК України.
3) Обґрунтування наявності ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України:
ОСОБА_4 , з метою уникнення кримінальної відповідальності, може впливати на свідків у кримінальному провадженні, зокрема на працівника прикордонної служби України, якому останній надав неправомірну вигоду.
Окрім цього у кримінальному провадженні не встановлено усіх осіб, можливо причетних до вчинення кримінального правопорушення, а відсутність належного та ефективного заходу забезпечення кримінального провадження може негативно відобразитися на результатах досудового розслідування.
Знаходячись на волі, ОСОБА_4 зможе координувати свої дії із невстановленими на даний час співучасниками злочину, що мають можливість впливати на викривлення значимих даних для кримінального провадження шляхом підкупу, погроз, тиску на учасників/сторін кримінального провадження, з метою уникнення підозрюваним кримінальної відповідальності, що є способом перешкоджання досудовому розслідуванню.
Крім того, ОСОБА_4 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим способом, зокрема, підшукуючи осіб, що можуть надати вигідні для нього неправдиві показання.
При цьому, ОСОБА_4 , перебуваючи на волі під час досудового розслідування, з урахуванням відомих йому обставин кримінального правопорушення та матеріалів кримінального провадження, зможе вступати у позапроцесуальні відносини із свідками, залякувати і схиляти їх до дачі неправдивих показань, а тому існують достатні підстави вважати на незаконний вплив на них зі сторони підозрюваного, тобто наявний ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України.
4) Обґрунтування наявності ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України:
ОСОБА_4 , користуючись умовами воєнного стану, зможе змінювати власне місце фактичного проживання, чим ускладнюватиме проведення слідчих дій з останнім, або схиляти осіб, які можуть бути причетні до вчиненого кримінального правопорушення, або були залучені до його вчинення іншим чином, щодо переховування останніми від органів досудового розслідування, зміни ними місця фактичного проживання, виїзду за межі державного кордону України, що унеможливить або ускладнить проведення з останніми слідчих дій з метою встановлення обставин кримінального правопорушення.
Вказане свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.
5) Обґрунтування наявності ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України:
ОСОБА_4 , перебуваючи на волі, може вчинити інше кримінальне правопорушення, чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, оскільки ОСОБА_4 достовірно володіє знаннями щодо способів законного та незаконного перетину державного кордону України, а також володіє знайомствами серед осіб, які можуть допомогти йому у вчиненні злочину щодо незаконного переправлення через державний корону України.
На підставі викладеного, з метою забезпечення виконання завдань досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження, слідчий просить застосувати відносно ОСОБА_4 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою терміном на 60 днів.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримав з викладених у такому підстав. Просив обрати відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Зазначив, що підозра є обґрунтованою та наявні ризики, передбачені ст.177 КПК України, зокрема: підозрюваний може впливати на свідків, може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, ухилятися від органу досудового розслідування та суду. Щодо розміру застави, то просив визначити таку у розмірі 50 прожиткових мінімумів.
Захисник підозрюваного ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечила щодо задоволення внесеного слідчим клопотання. Зазначила, що клопотання та підозра є необґрунтованими. Мала місце провокація злочину. Її підзахисний позитивно характеризується, вперше притягується до кримінальної відповідальності, має на утриманні одну неповнолітню дитину, дружина хворіє. Просила відмовити у задоволенні клопотання та застосувати відносно її підзахисного запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту або визначити мінімальний розмір застави.
Підозрюваний ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримав думку свого захисника.
Заслухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши матеріали внесеного клопотання з додатками, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Згідно положень ст.132 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. Клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться (зареєстрований) орган досудового розслідування як юридична особа.
У відповідності до ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Частиною 2 цієї статті встановлено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Крім того, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, враховуються обставини, передбачені ст.178 КПК України, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Відповідно до ч.1, п.4 ч.2 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує вимоги п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого (підозрюваного) від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Тобто, із зазначеного рішення Європейського суду з прав людини вбачається, що у справах, де особа обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, виходячи з самої тяжкості обвинувачення, попереднє ув'язнення може бути застосоване. Суд зобов'язаний врахувати всі дійсні обставини справи і за наявності підстав, вичерпний перелік яких визначений в ст.183 КПК України, застосувати винятковий вид запобіжного заходу.
Відповідно до п. «с» ч.1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Слідчим суддею враховуються вимоги пункту 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якого термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, № 182), а також пункту 1 частини 1 статті 178 Кримінального процесуального кодексу України, згідно з яким слідчий суддя при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу зобов'язаний оцінити вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення.
Водночас, слідчий суддя на вказаному етапі досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.
З матеріалів клопотання слідує, що органом досудового розслідування ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину передбаченого ч.3 ст.369 КК України, який відповідно до вимог ст. 12 КК України є тяжким злочином, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від чотирьох до восьми років, з конфіскацією майна.
Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому злочину підтверджується наступними зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом огляду місця події від 19.09.2025; протоколами допитів свідка ОСОБА_7 від 27.08.2025 та від 19.09.2025; протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 20.09.2025; іншими матеріалами кримінального провадження.
При розгляді клопотання слідчим суддею також оцінено особу підозрюваного ОСОБА_4 , який є раніше не судимим, одруженим, на утриманні має неповнолітню дитину, по місцю проживання характеризується позитивно.
Поряд з цим, суд звертає увагу на ті обставини, що у ОСОБА_4 наявні міцні соціальні зв'язки, а також те, що останній підозрюється у вчиненні тяжкого корупційного злочину, що вчинений з корисливим мотивом, який має надзвичайно високий ступінь суспільної небезпеки, наявні ризики, передбачені ст.177 КПК України, а тому підозрюваному необхідно обрати запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Враховуючи фактичні обставини вчиненого злочину, особу підозрюваного, а також тяжкість можливого покарання, слідчий суддя приходить до висновку про наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, зокрема те, що ОСОБА_4 з метою уникнення від кримінальної відповідальності може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, може незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином чи вчинити інше кримінальне правопорушення, що в свою чергу, свідчить про те, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених ч.1 ст.176 КПК України, не може запобігти доведеним під час розгляду клопотання ризикам.
Таким чином, враховуючи наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст.369 КК України, а також наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені ст.177 КПК України, слідчий суддя вважає, що до підозрюваного ОСОБА_4 з метою забезпечення виконання покладених на нього процесуальних обов'язків, слід обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
На думку суду, з огляду на вказані вище обставини, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права та свободи ОСОБА_4 .
Відповідно до вимог ч.3 ст.183 КПК України суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених названим Кодексом. Застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків; розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Для того, щоб розмір застави можна було вважати таким, що здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного слідчий суддя з урахуванням положень ст. ст. 177, 178 КПК України, повинен раціонально співставити його з доведеними у справі ризиками, даними про особу підозрюваного, тяжкістю злочину у вчиненні якого він підозрюється. При цьому, розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього, що узгоджується з роз'ясненнями викладеними у листі ВССУ 04.04.2013 № 511-550/0/4-13, а саме: «Слідчому судді необхідно враховувати майновий стан підозрюваного, обвинуваченого та не допускати встановлення такого розміру застави, як альтернативи триманню під вартою, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави.»
При постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання від вартою, слідчий суддя, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, визначаючи розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом. У п.2 ч.5 статті 182 КПК України визначено, що розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Визначаючи розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 обов'язків, передбачених КПК України, слідчий суддя враховує майновий та сімейний стан підозрюваного, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_4 підозрюється, характер кримінального правопорушення, зокрема злочин, передбачений ч.3 ст. 369 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, спосіб вчиненого злочину: вчинений з корисливих мотивів, в період війни, оцінюючи ступінь порушення загальносуспільних прав та інтересів, кількість та ступінь ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, так і дані про особу підозрюваного, у якого на утриманні є неповнолітня дитина, а тому з врахуванням висловленої у судовому засіданні думки прокурора та сторони захисту, вважає за необхідним визначити підозрюваному заставу у розмірі - 35 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 105 980 грн., оскільки саме такий розмір буде достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не буде завідомо непомірним для нього.
Відповідно до ч.7 ст.182 КПК України підозрюваний або заставодавець мають право в будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
У разі внесення застави, на ОСОБА_4 відповідно до ч.5 ст.194 КПК України, слід покласти наступні обов'язки: прибувати до слідчого, прокурора або суду на їх першу вимогу; не відлучаться із населеного пункту, в якому він фактично проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання; утриматися від спілкування з свідками по справі, здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в'їзд в Україну.
Керуючись ст. ст. 176, -178, 183, 186, 193, 194, 196, 197, 309, 310 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання слідчого задоволити.
Застосувати відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, з середньою освітою, тимчасово не працюючого, одруженого, на утриманні одна неповнолітня дитина, раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 60 (шістдесят) днів, а саме до 20 год. 52 хв., 17.11.2025 року.
Строк тримання під вартою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рахувати з моменту його фактичного затримання, а саме з 20 год. 52 хв., 19.09.2025 року.
Визначити заставу, достатню для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покладених на нього обов'язків передбачених КПК України, - в розмірі 35 (тридцяти п'яти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить - 105 980 грн.
Роз'яснити, що підозрюваний ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , або заставодавець мають право в будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
У разі внесення застави у вказаному розмірі покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора або суду на їх першу вимогу;
- не відлучаться із населеного пункту, в якому він фактично проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання;
- утриматися від спілкування з свідками по справі,
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади - ДМС у Закарпатській області свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в'їзд в Україну.
Роз'яснити заставодавцю та підозрюваному, що відповідно до ч.ч. 8,9,10 ст.182 КПК України у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. Питання про звернення застави в дохід держави вирішується слідчим суддею, судом за клопотанням прокурора або за власною ініціативою суду в судовому засіданні за участю підозрюваного, обвинуваченого, заставодавця, в порядку, передбаченому для розгляду клопотань про обрання запобіжного заходу. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 цього Кодексу.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'яти днів з дня її оголошення, а підозрюваним, який перебуває під вартою, у той же строк з моменту вручення копії ухвали.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Слідчий суддя Ужгородського
міськрайонного суду ОСОБА_1