Справа № 307/3422/24
Провадження № 2/307/820/24
22 вересня 2025 року м. Тячів
Тячівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого судді Бобрушко В.І., при секретарі Ком'яті Н.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Тячів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Модуль Будинок» про захист прав споживачів,
ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Брага Антон Іванович, звернувся в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Модуль Будинок» про захист прав споживачів. В позовній заяві представник зазначив, що позивач ОСОБА_1 , будучи громадянином України, який постраждав від збройної агресії російської федерації проти України, втратив все своє нерухоме майно, є внутрішньо переміщеною особою, у зв'язку з чим вирішив побудувати будинок на земельній ділянці, розташованій за адресою: Закарпатська область, Тячівський район, село Бедевля, кадастровий номер земельної ділянки: 2124480400:04:001:0132, за погодженою з відповідачем вартістю виконаних робіт, в подальшому викладеною в договорі, сума якої складає 1100000 (один мільйон сто тисяч гривень) для себе та своєї родини. Після тривалих проектних та технічних погоджень між замовником та виконавцем, був обраний оптимальний варіант та відповідачем прорахована вартість робіт, яка передбачала сплату обумовленої суми, в результаті чого відповідач мав збудувати будинок та підписати відповідні акти приймання передачі виконаних робіт. Тому, 06 вересня 2023 року, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Модуль Будинок» в особі директора Стефановича Володимира Ігоровича та клієнтом ОСОБА_1 , був укладений договір підряду №020901 із зазначенням суми 1100000 (один мільйон сто тисяч) гривень, яка фактично була сплачена за його умовами відповідачу. Умови договору станом на час подання позову відповідачем не були виконані. Відповідно до умов договору підряду №020901 відповідач ТОВ «Модуль Будинок» зобов'язався виконати істотні умови договору, які були передбачені та погоджені сторонами. Відповідач, станом на момент подачі позову, не виконав жодні істотні умови договору, не збудував та не підписав відповідні акти виконаних робіт, акти приймання передачі. Після початку повномасштабного вторгнення країни агресора відповідач мав повідомити позивача про неможливість виконання умов договору, однак цього зроблено не було. Більше того, контакту та мирного врегулювання відповідач уникає, усіляко маніпулює довірою клієнта уникаючи прямих контактів з позивачем, фактично займається фіктивною діяльністю. Також, представник позивача зазначив, що позивач ОСОБА_1 тривалий час не може отримати будинок та заселитися до нього зі своєю родиною чи отримати повернення грошових коштів, у зв'язку з чим йому завдано моральну шкоду, яку він оцінює в 50000 гривень. Враховуючи тривалий час неповернення грошових коштів, представник зазначає, що відповідач повинен повернути позивачу борг з врахуванням інфляційних втрат, які становлять 27613,21 гривень, а також сплатити пеню в сумі 349649,32 гривень. Крім того, у зв'язку з поданням даної позовної заяви, позивач сплатив адвокату 35000 гривень за надання правової допомоги.
Просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Модуль будинок» на користь ОСОБА_1 сплачену за договором підряду суму в розмірі 1100000 гривень, інфляційні витрати в розмірі 27613 гривень 21 копійку, пеню в розмірі 349649 гривень 32 копійки, 50000 гривень моральної шкоди, 35000 гривень витрат на правову допомогу.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, посилаючись на викладені в позовній заяві обставини та додатково пояснив, що всього ним було здійснено платежі на рахунок ТОВ «Модуль Будинок» на виконання умов договору підряду від 6 вересня 2023 року за №020901 в сумі 630000 гривень, при цьому відповідачем виконано робіт на суму 228716 гривень. Також підтверджує той факт, що 21 листопада 2023 року ним спочатку було поповнено власний рахунок грошовими коштами в сумі 331500 гривень згідно чеків №976 та №978, які цього ж дня в сумі 330000 гривень згідно квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки за №96 були перераховані відповідачу ТОВ «Модуль Будинок». Інша сума коштів в сумі 300000 гривень на виконання договору підряду була перерахована відповідачу гривень згідно квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки від 20 вересня 2023 року за №38. Просить позов задовольнити. На подальший розгляд справи в судове засідання не з'явився, подав суду заяву про розгляд справи в його відсутності, а тому суд в порядку ст. 223 ЦПК України розглянув справу у його відсутності на підставі наявних в справі доказів.
Представник позивача - адвокат Брага А.І. в судовому засіданні просить позов задовольнити.
Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Модуль Будинок» в судовому засіданні Міщук І.В. в судовому засіданні позовні вимоги визнала частково та пояснила, що всього коштів за договором підряду від 6 вересня 2023 року за №020901 ТОВ «Модуль Будинок» отримало від ОСОБА_1 в сумі 630000 гривень, з яких було виконано робіт на суму 228716 гривень. Також позивачу ОСОБА_1 було повернуто коштів в сумі 2284 гривні, а тому вважають, що наявна заборгованість у відповідача ТОВ «Модуль Будинок» перед позивачем ОСОБА_1 за договором підряду становить 399000 гривень, а також 12045,12 гривень інфляційних втрат, 39344,02 гривень пені, які розраховані за період з 23 березня 2024 року по 2 серпня 2024 року. Також представник зазначила, що заявлена позивачем моральна шкода в сумі 50000 гривень до задоволення не підлягає, а витрати на правову допомогу в сумі 35000 підлягають зменшенню судом. Просить позов задовольнити частково.
Дослідивши всі обставини справи, суд дійшов наступного висновку.
В судовому засіданні встановлено, що 06 вересня 2023 року між позивачем ОСОБА_1 як замовником та відповідачем ТОВ «Модульний Будинок» як підрядником було укладено договір підряду №020901, за умовами якого позивач ОСОБА_1 доручив, а відповідач ТОВ «Модульний Будинок» взяв на себе зобов'язання виконати в погоджений термін з 06 вересня 2023 року по 06 січня 2024 року (включно) монтажно-оздоблювальні роботи, у відповідності з узгодженим сторонами кошторисом (Додаток №1), який є невід'ємною частиною договору, на земельній ділянці замовника, розташованої за адресою: с. Бедевля, Тячівського району, кадастровий номер земельний ділянки: 2124480400:04:001:0132.
Пунктом 2.1 договору підряду передбачено, що перілік і вартість виконуваних робіт по даному договору визначається кошторисом робіт і складає 1 100 000 (один мільйон сто тисяч) гривень.
Відповідно до пункту 5.1 договору підряду роботи згідно з чинним договором повинні бути розпочаті з 06 вересня 2023 року та завершені до 06 січня 2024 року.
У пункті 7.1 вказаного договору вказано, що оплата вартості робіт проводиться замовником в наступному порядку, зокрема, в день підписання чинного договору замовник здійснює авансовий платіж в розмірі 30% від вартості попереднього кошториси в сумі 330 000 гривень.
Відповідно до кошторису (Додатку №1 до договору підряду від 6 вересня 2023 року №020901) визначено вартість монтажних робіт по будівництву будинку на земельній ділянці замовника, розташованої за адресою: с. Бедевля, Тячівського району, кадастровий номер земельний ділянки: 2124480400:04:001:0132, яка становить 981346 гривень.
Згідно квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки від 20 вересня 2023 року за №38 позивачем ОСОБА_1 через АТ «Ощадбанк» були перераховані відповідачу ТОВ «Модуль Будинок» грошові кошти в сумі 300000 гривень як оплата за умовами договору підряду №020901 від 6 вересня 2023 року.
Згідно квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки від 21 листопада 2023 року за №96 позивачем ОСОБА_1 через АТ «Ощадбанк» були перераховані відповідачу ТОВ «Модуль Будинок» грошові кошти в сумі 330000 гривень як оплата за умовами договору підряду №020901 від 6 вересня 2023 року.
Тобто, всього позивачем ОСОБА_1 через АТ «Ощадбанк» були перераховані відповідачу ТОВ «Модуль Будинок» грошові кошти в сумі 630000 гривень як оплата за умовами договору підряду №020901 від 6 вересня 2023 року, що не заперечили сторони в судовому засіданні.
Згідно акту №1 на монтажні роботи по будівництву будинку на земельній ділянці замовника, розташованої за адресою: с. Бедевля, Тячівського району, кадастровий номер земельний ділянки: 2124480400:04:001:0132, підписаного представником підрядника ТОВ «Модуль Будинок та замовником Єна О.І., було виконано робіт на суму 228716 гривень.
Факт виконання вказаних робіт на суму 228716 гривень підтвердили також сторони в судовому засіданні.
Відповідно до додаткової угоди від 28 грудня 2023 року №2, укладеної між ТОВ «Модуль Будинок» та ОСОБА_1 , сторони домовилися, що термін виконання робіт відповідно до договору підряду №020901 від 6 вересня 2023 року продовжується до 01 травня 2024 року включно.
Відповідно до додаткової угоди від 2 березня 2024 року за №3, укладеної між ТОВ «Модуль» та ОСОБА_1 , сторони домовилися про розірвання договору підряду №020901 від 6 вересня 2023 року та про те, що підрядник ТОВ «Модуль Будинок» має повернути замовнику ОСОБА_1 кошти в розмірі 401284 гривні в термін не пізніше 23 березня 2024 року.
01 травня 2024 року на адресу відповідача ТОВ «Модуль» позивачем ОСОБА_1 було скеровано претензію з вимогою повернути сплачені кошти, інфляційні витрати, 3% річних та пеню.
Також встановлено, що позивачу ОСОБА_1 відповідачем ТОВ «Модуль Будинок повернуто заборгованість за договором підряду №020901 від 6 вересня 2023 року в сумі 2284 гривні, що підтверджується письмовою заявою позивача ОСОБА_1 від 8 вересня 2025 року.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ч.1 ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. У ст.12 ЦПК України, говориться, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У відповідності до частин 1 та 2 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Згідно ч.1 ст.839 ЦК України підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 1 ст.846 ЦК України визначено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
Відповідно до п.7 ч.1 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів» договір - усний чи письмовий правочин між споживачем і продавцем (виконавцем) про якість, терміни, ціну та інші умови, за яких реалізується продукція.
За змістом ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Статтями 570-571 ЦК України визначено, що завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі №910/12382/17).
Згідно з ч.1 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов'язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим.
В судовому засіданні встановлено, що на виконання умов договору підряду від 6 вересня 2023 року за №020901 позивачем ОСОБА_1 було перераховано відповідачу ТОВ «Модуль Будинок» 630000 гривень, при цьому відповідачем всього виконано монтажних робіт по будівництву будинку на суму 228716 гривень та повернуто позивачу 2284 гривні коштів за вказаним договором підряду.
Судом також встановлено, що відповідачем в повному обсязі не виконано взяті на себе зобов'язання, що полягали у проведенні монтажних робіт по будівництву будинку на земельній ділянці замовника, розташованої за адресою: с. Бедевля, Тячівського району, кадастровий номер земельний ділянки: 2124480400:04:001:0132, у зв'язку з чим між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ТОВ «Модуль Будинок» згідно укладеної між ними додаткової угоди від 2 березня 2024 року №3 був розірваний договір підряду від 6 вересня 2023 року №020901, визначено суму коштів в розмірі 401284 гривні, яку відповідач повинен повернути в строк не пізніше 23 березня 2024 року, однак повернув лише 2284 гривні.
Вказані обставини під час розгляду справи підтвердили як позивач ОСОБА_1 , так і представник відповідача ТОВ «Модуль Будинок» Міщук І.В.
Жодних доказів, що відповідачем були проведені в повному обсязі монтажні роботи по будівництву будинку позивачу відповідно до умов договору чи що вказані роботи не були проведені з вини позивача, суду не надано.
Тобто, заборгованість відповідача ТОВ «Модуль Будинок» перед позивачем ОСОБА_1 за договором підряду від 6 вересня 2023 року за №020901 становить 399000 гривень.
Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У відповідності до ч.5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07 квітня 2020 року у справі N 910/4590/19 (провадження N 12-189гс19) зобов'язання зі сплати інфляційних втрат та 3% річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (пункт 43 постанови).
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах N 703/2718/16-ц (провадження N 14-241цс19) та N 646/14523/15-ц (провадження N 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі N 922/3095/18 (провадження N 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі N 902/417/18 (провадження N 12-79гс19).
За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11 квітня 2018 року у справі N 758/1303/15-ц (провадження N 14-68цс18) та від 16 травня 2018 року у справі N 686/21962/15-ц (провадження N 14-16цс18).
Тобто, правовідношення, в якому у зв'язку із фактичним закінченням строку виконання умов договору виникло зобов'язання повернути позивачу суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти), є грошовим зобов'язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3% річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу. Таких висновків дійшла ВП ВС у своїй постанові від 22.09.2020 року у справі N918/631/19.
За змістом ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Враховуючи, що починаючи з 23 березня 2024 року відповідач ТОВ «Модуль Будинок» став прострочувати перед позивачем ОСОБА_1 виконання грошового зобов'язання за договором підряду №020901 від 6 вересня 2023 року, суд приходить до висновку, що станом на 6 серпня 2024 року (дата подання позову), заборгованість відповідача ТОВ «Модуль Будинок» перед позивачем ОСОБА_1 , з врахуванням інфляційних нарахувань на суму боргу та пені за подвійною обліковою ставкою Національного банку України становить 451552 гривні 91 копійка, з яких 399000 гривень - сума попередньої оплати за договором. 12045 гривень 12 копійок - інфляційні нарахування на суму боргу, 40477 гривень 79 копійок - пеня.
При цьому, при здійсненні розрахунку інфляційних нарахувань на суму боргу враховувався сукупний індекс інфляції 103,019% (за період квітень-липень 2024 року): 399000*103,019%=411045,12 гривень (сума боргу з урахуванням інфляції), з яких інфляційні нарахування - 12045,12 гривень.
При здійсненні розрахунку пені за подвійною обліковою ставкою Національного банку України враховувалася наступні подвійні облікові ставки НБУ: 1) період розрахунку з 23.03.2024 року по 25.04.2024 року - 34 дні (розрахункова ставка) = 14,500% (облікова ставка НБУ)*2=29,000% = 399000*29,000%/100%*34/366=10749,02 гривень; 2) період розрахунку з 26.04.2024 року по 13.06.2024 року - 49 днів (розрахункова ставка) = 13,500% (облікова ставка НБУ)*2=27,000% = 399000*27,000%/100%*49/366=14422,87 гривень; ; 3) період розрахунку з 14.06.2024 року по 24.07.2024 року - 41 день (розрахункова ставка) = 13,000% (облікова ставка НБУ)*2=26,000% = 399000*26,000%/100%*41/366=11621,15 гривень; ; 4) період розрахунку з 25.07.2024 року по 06.08.2024 року - 13 днів (розрахункова ставка) = 13,000% (облікова ставка НБУ)*2=26,000% = 399000*26,000%/100%*13/366=3684,75 гривень; всього - 40477,79 гривень пені.
Щодо вимог позивача про стягнення моральної шкоди суд зазначає наступне.
Згідно з частинами першою та другою статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку зі знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Статті 4 та 22 ЗУ «Про захист прав споживачів» прямо передбачають право споживача на відшкодування моральної шкоди у правовідносинах між споживачами та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг.
При задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди (частини перша, друга статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів»).
01 вересня 2020 року ВП ВС у справі №216/3521/16-ц (провадження N 14-714цс19) прийняла постанову, в якій сформувала правовий висновок про те, що виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб'єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.
Вирішуючи спір щодо відшкодування моральної шкоди за порушення споживчого договору, суди мають враховувати, що моральна шкода за порушення цивільно-правового договору як спосіб захисту суб'єктивного цивільного права може бути компенсована і в тому разі, якщо це прямо не передбачено законом або тим чи іншим договором, і підлягає стягненню на підставі статей 16 та 23 ЦК України і статей 4 та 22 Закону України «Про захист прав споживачів» навіть у тих випадках, коли умовами договору право на компенсацію моральної шкоди не передбачено.
Вказані правові висновки викладені Верховним Судом у постановах від 23 жовтня 2019 року у справі № 210/4735/15-ц, від 11 грудня 2019 року у справі № 275/1052/17, від 10 квітня 2019 року у справі № 360/723/16-ц та від 30 вересня 2020 року у справі № 727/12721/17-ц.
Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами рівності, поміркованості, розумності, справедливості. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, а ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.
Судом установлено, що внаслідок невиконання відповідачем умов споживчого договору позивачу заподіяно моральну шкоду, яка виразилась в негативних емоціях та душевних переживаннях позивача, який тривалий час немає можливості користуватись майном, витрачає час для захисту порушеного відповідачем права в суді.
При вирішенні питання щодо відшкодування моральної шкоди, суд враховує обставини справи, характер спричинених позивачу моральних страждань та виходячи із принципу розумності, виваженості і справедливості, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути моральну шкоду у розмірі 5000 гривень.
Розмір моральної шкоди в розмірі 50000 гривень, визначений позивачем суд вважає надмірно завищеним.
Отже, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Модуль Будинок», код ЄДРПОУ - 45085655, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , заборгованість за договором підряду №020901 від 06 вересня 2023 року в розмірі 451552 (чотириста п'ятдесят одну тисячу п'ятсот п'ятдесят дві) гривні 91 копійку, з яких 399000 (триста дев'яносто дев'ять тисяч) гривень - сума попередньої оплати за договором, 12045 (дванадцять тисяч сорок п'ять) гривень 12 копійок - інфляційні нарахування на суму боргу, 40477 (сорок тисяч чотириста сімдесят сім) гривень 79 копійок - пеня, а також 5000 (п'ять тисяч) гривень заподіяної моральної шкоди, а в іншій частині позовних вимог відмовити.
Відповідно до частини першої, пункту першого частини третьої статті 133 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно частини другої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача у разі задоволення позову.
Враховуючи часткове задоволення позову, суд вважає, що судові витрати в частині сплати судового збору слід покласти на відповідача ТОВ «Модуль Будинок».
Щодо стягнення з відповідача судових витрат, понесених позивачем на оплату правничої допомоги слід зазначити наступне.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 ч.3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Пунктами 1, 2 ч.2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.
Відповідно до ч.8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить стягнути з відповідача понесені ним витрати на правову допомогу у розмірі 35 000 грн.
Представництво у суді позивача ОСОБА_1 здійснював адвокат Брага Антон Іванович на підставі договору про надання юридичних послуг №0904202401 від 09 квітня 2024 року та свідоцтва на право на заняття адвокатською діяльністю №3058 від 12 листопада 2008 року.
На підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу суду надано: квитанцію до прибуткового касового ордеру від 09 квітня 2024 року за №09/04 на суму 35000 гривень.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 137 та ч. 8 ст. 141 ЦПК України, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 року у справі №922/445/19, Верховним Судом у постановах від 02.12.2020 року у справі №317/1209/19, від 03.02.2021 року у справі №554/2586/16-ц, від 17.02.2021 року у справі №753/1203/18.
Таким чином, суд приходить до висновку, що надані стороною позивача документи є належними та достатніми доказами на підтвердження витрат, які позивач поніс на оплату професійної правничої допомоги у цій справі.
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Враховуючи вищевикладене, можна зробити висновок що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Висновки щодо підтвердження витрат, пов'язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц.
Верховний Суд у постанові від 25 липня 2023 року у справі №340/4492/22 прийшов до висновку, що наявність або відсутність заперечень процесуального опонента проти відшкодування витрат на професійну правничу допомогу має значення лише для розв'язання питання про співмірність судових витрат на правову допомогу, заявлених до відшкодування. Водночас, це не впливає на обов'язок перевіряти заявлені витрати на відповідність іншим критеріям.
З урахуванням встановлених обставин, на думку суду, у даному випадку розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 35000 гривень не відповідає критеріям обґрунтованості та пропорційності до предмета спору з урахуванням ціни позову у розумінні приписів частини 4 пункту 4 статті 137 ЦПК України, та є не співмірним з огляду на те, що предмет спору в цій справі не є складним, та не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів також не є значними, суд дійшов висновку про часткове задоволення витрат на правничу допомогу у розмірі 5000 гривень, які підлягають стягненню з ТОВ «Модуль Будинок» на користь ОСОБА_1 .
Керуючись ст.ст. ст.ст.5, 12, 81, 209, 223, 263, 265 ЦПК України,
Позов задовольнити частково.
Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Модуль Будинок», код ЄДРПОУ - 45085655, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , заборгованість за договором підряду №020901 від 06 вересня 2023 року в розмірі 451552 (чотириста п'ятдесят одну тисячу п'ятсот п'ятдесят дві) гривні 91 копійку, з яких 399000 (триста дев'яносто дев'ять тисяч) гривень - сума попередньої оплати за договором, 12045 (дванадцять тисяч сорок п'ять) гривень 12 копійок - інфляційні нарахування на суму боргу, 40477 (сорок тисяч чотириста сімдесят сім) гривень 79 копійок - пеня.
Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Модуль Будинок», код ЄДРПОУ - 45085655, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , 5000 (п'ять тисяч) гривень заподіяної моральної шкоди.
Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Модуль Будинок», код ЄДРПОУ - 45085655, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , 5000 (п'ять тисяч) гривень витрат на професійну правову допомогу.
Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Модуль Будинок», код ЄДРПОУ - 45085655, на користь держави на рахунок спеціального фонду Державного бюджету України 4565 (чотири тисячі п'ятсот шістдесят п'ять) гривень 23 копійки судового збору.
В іншій частині позовних вимог, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду в 30-денний строк з дня його проголошення (складання).
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Відомості про учасників справи:
Позивач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , мешканець АДРЕСА_1 , України.
Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Модуль Будинок», 44840, с. Мокрець Ковельського, вул. Васильчука, 22, Волинської області, код ЄДРПОУ - 45085655.
Головуючий В.І. Бобрушко