Справа № 304/1855/25 Провадження № 1-кс/304/804/2025
17 вересня 2025 року м. Перечин
Слідчий суддя Перечинського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю: детектива ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , підозрюваної ОСОБА_5 , захисника адвоката ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Перечин клопотання керівника відділу детективів Підрозділу детективів Територіального управління БЕБ у Закарпатській області ОСОБА_7 , погоджене прокурором відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_4 , про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с.Вільхівка Іршавського району, Закарпатської області, громадянки України, має вищу освіту, заміжньої, на утриманні неповнолітніх дітей не має, пенсіонера, працюючої виконуючим обов'язки директора Інституту аграрних ресурсів та регіонального розвитку Національної академії аграрних наук України, зареєстрована та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої, -
за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42021070000000142 від 16.04.2021, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.364, ч.2 ст.197-1, ч.3 ст.190, ч.5 ст.191 КК України, -
16.09.2025 року керівник відділу детективів Підрозділу детективів Територіального управління БЕБ у Закарпатській області ОСОБА_7 звернувся до слідчого судді Перечинського районного суду Закарпатської області з клопотанням, яке погоджене прокурором відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_4 , про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваної ОСОБА_9 .
У поданому клопотанні керівник відділу детективів зазначає, що підрозділом детективів Територіального управління БЕБ у Закарпатській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42021070000000142 від 16.04.2021 за підозрою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України
Керівник відділу детективів зазначає, що досудовим розслідуванням встановлено, що на виконання наказу Національної академії аграрних наук України (далі - НААН України) «Про перепідпорядкування Закарпатської державної сільськогосподарської дослідної станції та її мережі» від 27.12.2011 року № 83 та наказу НААН України від 16.12.2013 року № 173, Закарпатську державну сільськогосподарську дослідну станцію разом з Державним підприємством «Дослідне господарство Закарпатської державної сільськогосподарської дослідної станції» та Державним підприємством «Дослідне господарство агрофірма «Еліта» виведено з підпорядкування Інституту сільського господарства Карпатського регіону НААН і передано їх в безпосереднє підпорядкування НААН України.
Одночасно, наказом НААН України від 16.12.2013 №173 затверджено найменування: Закарпатська державна сільськогосподарська дослідна станція НААН України, ДП «Дослідне господарство Закарпатської державної сільськогосподарської дослідної станції» НААН України, ДП «Дослідне господарство Агрофірма «Еліта» Закарпатської державної сільськогосподарської дослідної станції НААН України.
Відповідно до постанови Президії Національної академії аграрних наук України від 12.07.2023 року №10/01 (Протокол №10) «Про відновлення статусу Інституту та зміну найменування Закарпатської державної сільськогосподарської дослідної станції НААН», керуючись Законами України «Про внесення змін до деяких законів України щодо безперебійного виробництва та постачання сільськогосподарської продукції під час воєнного стану», «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу», «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», «Про наукову і науково-технічну діяльність», Статутом НААН України визначено, що Інститут аграрних ресурсів є науковою, бюджетною установою державної форми власності з усіма майновими і немайновими правами та зобов'язаннями, рухомим і нерухомим майном, а також землею Закарпатської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України.
На виконання наказу НААН України від 02.08.2023 року № 66 «Про відновлення статусу Інституту та зміну найменування Закарпатської державної сільськогосподарської дослідної станції НААН» Закарпатську державну сільськогосподарську дослідну станцію Національної академії аграрних наук України (код ЄРДПОУ 00729391) перейменовано на Інститут аграрних ресурсів та регіонального розвитку Національної академії аграрних наук України та затверджено найменування: «Інститут аграрних ресурсів та регіонального розвитку Національної академії аграрних наук України» (далі Інститут аграрних ресурсів).
Напрямки діяльності, організаційно-правова форма, та статус Закарпатської державної сільськогосподарської дослідної станції НААН України визначено Статутом, затвердженим 16.12.2019 року, а у подальшому Інституту аграрних ресурсів визначено Статутом, затвердженим 03.08.2023 року та Статутом, затвердженим 13.12.2023 року.
Так, відповідно до пункту 1 Розділу І Статуту, Інститут аграрних ресурсів (Дослідна станція) є державною, бюджетною, неприбутковою, науковою установою.
Відповідно до пункту 3 Розділу І Статуту Інститут аграрних ресурсів перебуває у віданні НААН України, як органу управління державним майном.
Відповідно до пункту 6 Розділу ІІ Статуту, Інститут аграрних ресурсів створено з метою забезпечення проведення наукових досліджень, апробацій і впроваджень наукових розробок в галузі землеробства, рослинництва, садівництва, виноградарства, переробки сільськогосподарської продукції, тваринництва та економіки, направлених на вдосконалення наукового забезпечення розвитку агропромислового комплексу Закарпатської області, створення новітньої конкурентоспроможної науково-технічної продукції, нових видів крафтових продуктів.
Відповідно до пункту 8 Розділу ІІ Статуту основними напрямками та видами діяльності Інституту аграрних ресурсів є: активне сприяння науковим установам в роботі з проведення наукових дослідів, виробничої перевірки і впровадженню науково-технічних розробок; розроблення і науковий супровід впровадження контурно-меліоративної системи землеробства та ґрунтозахисних технологій вирощування сільськогосподарських культур в різних грунтово - кліматичних умовах України; розроблення та науковий супровід впровадження технологій в рослинництві, кормовиробництві та тваринництві стосовно фізико - географічного районування України; створення високопродуктивних порід великої рогатої худоби, свиней та вівець; розробка ресурсозберігаючих технологій одержання біологічно чистої продукції культивування рослин; наукові дослідження щодо переробки екологічно чистої продукції садівництва, виноградарства, овочівництва та тваринництва в регіоні Закарпаття; створення нових високопродуктивних сортів та гібридів кукурудзи, картоплі, овочів, пряно-ароматних культур, багаторічних трав та тютюну з високою якістю врожаю, комплексно стійких до захворювання та шкідників з урахуванням змін клімату і специфіки регіонів України; забезпечення потреби регіону насінням класу еліта зернових, зернобобових, олійних культур, картоплі, тютюну, багаторічних трав з метою своєчасного сортооновлення та сортозміни, тощо.
Згідно з пунктом 10 Розділу ІІІ Статуту Інститут аграрних ресурсів заснований на державній власності. На балансі Інституту знаходиться майно, закріплене за ним НААН України на праві оперативного управління, придбане за рахунок коштів загального або спеціального фондів Державного бюджету.
За Інститутом аграрних ресурсів закріплені земельні ділянки, які використовуються для забезпечення наукової діяльності установи та надані йому на праві постійного користування, що посвідчується у встановленому законом порядку.
У відповідності до пункту 20 Розділу IV Статуту майновий комплекс Інституту аграрних ресурсів складають усі матеріальні та нематеріальні активи, що обліковуються на балансі Інституту і передані йому НААН України на праві оперативного управління, а також придбані Інститутом аграрних ресурсів за рахунок бюджетних коштів та коштів від фінансово-господарської діяльності та/або набуті іншим шляхом, не забороненим законодавством.
Відповідно до пункту 21 Розділу IV Статуту доходи (прибутки) використовуються виключно для фінансування видатків на утримання Інституту аграрних ресурсів, реалізацію мети (цілей, завдань) напрямків діяльності, визначених Статутом.
Забороняється розподіл отриманих доходів (прибутків) або їх частини серед засновників Інституту аграрних ресурсів, працівників, членів органу управління та інших, пов'язаних з ними осіб.
Наказом НААН від 24.05.2019 року № 174-к виконувачем обов'язків директора Інституту аграрних ресурсів призначено ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до пункту 35 Розділу VІ Статуту Інституту аграрних ресурсів, на ОСОБА_5 покладено обов'язки управління діяльністю Інститутом.
Також, пунктом 38 Розділу VІ Статуту Інституту аграрних ресурсів ОСОБА_5 несе персональну відповідальність за діяльність Інституту аграрних ресурсів, складання і виконання кошторисів, збереження закріпленого за ним державного майна, створення належних соціально-економічних умов членам трудового колективу та діяльність підпорядкованих підприємств та господарств. Діючи в межах законодавства, в інтересах Інституту аграрних ресурсів, самостійно вирішує питання діяльності відповідно до статутних завдань; представляє Інститут аграрних ресурсів у всіх органах державної влади, органах місцевого самоврядування, підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності; відповідає за результати роботи; укладає договори, видає довіреності; у межах компетенції видає накази і розпорядження обов'язкові для всіх підрозділів і працівників; затверджує положення про структурні підрозділи і визначає функціональні обов'язки працівників; самостійно визначає організаційну структуру і розробляє штатний розпис; призначає своїх заступників та інші.
Таким чином, згідно ч.3 ст.18 КК України ОСОБА_5 являється службовою особою Інституту аграрних ресурсів із 24.05.2019 року наділена організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями.
Наказом Інституту аграрних ресурсів від 01.01.2024 №3-О на посаду завідувача складу призначено ОСОБА_10 та з якою укладено типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність. Таким чином, ОСОБА_10 являється особою, відповідальною за забезпечення достовірності первинного обліку прийнятих на зберігання у зерновому складі Інституту аграрних ресурсів (в селі Велика Бакта, Берегівського району, Закарпатської області) матеріальних цінностей, забезпечення їх збереження на складі, облік їх руху (переміщення), тобто являється матеріально-відповідальною особою.
Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 та Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-ІХ, з 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє по даний час. Востаннє - Указом Президента України від 17.07.2025 №478/2025 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затверджений Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 15.07.2024 № 4524-ІX, яким з 07 серпня 2025 року продовжено строк дії воєнного стану в Україні на 90 діб.
У період з грудня 2023 року по червень 2024 року, більш точної дати та часу досудовим розслідування не встановлено, у ОСОБА_5 , яка являється службовою особою Інституту аграрних ресурсів, виник умисел на розтрату чужого майна - сільськогосподарської продукції Інституту аграрних ресурсів, що являється державною власністю, шляхом зловживання своїм службовим становищем.
У вищевказаний період часу ОСОБА_5 , будучи службовою особою Інституту аграрних ресурсів, усвідомлюючи, що без залучення співучасників злочину, умисел направлений на розтрату сільськогосподарської продукції Інституту аграрних ресурсів, що являється державною власністю, реалізувати не вдасться, залучила до своєї злочинної діяльності лаборанта лабораторії наукового забезпечення інноваційного розвитку ОСОБА_10 , яку наказом від 01.01.2024 №3-О призначила завідувачем складу.
Так, ОСОБА_5 будучи службовою особою Інституту аграрних ресурсів, достовірно знала, що згідно з актом здачі-прийняття продукції від 01.12.2023, ФГ «Спадщина» передало Інституту аграрних ресурсів продукцію, вирощену у 2023 році згідно з договором № 03/04-2023 від 03.04.2023, а саме: «Соя» в кількості 160 020 кілограмів та «Просо» в кількості 154 000 кілограмів, яку поміщено на зберігання в зерновий склад Інституту аграрних ресурсів розташований за адресою: проспект Свободи, село Велика Бакта Берегівський район Закарпатська область на земельній ділянці кадастровий номер 2120483300:01:000:0042, та оприбутковано Інститутом аграрних ресурсів у формі звітності «Баланс» код рядка 1050 «Запаси» загальною балансовою вартістю на суму 1 870 035,25 гривень.
Таким чином, у період з 01.12.2023 року сільськогосподарська продукція Інституту аграрних ресурсів, що являється державною власністю, а саме: просо урожаю 2023 року у кількості 140 000 кілограмів, сої урожаю 2023 року у кількості 160 020 кілограмів загальною балансовою вартістю на суму 1 870 035,25 гривень перебувала у віданні ОСОБА_5 , як службової особи Інституту аграрних ресурсів, з 01.01.2024 також була ввірена завідувачу складом Інституту аграрних ресурсів ОСОБА_10 .
У подальшому, у період з січня по червень 2024 року, більш точної дати та часу досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_5 , будучи службовою особою, діючи умисно всупереч інтересам служби в інтересах інших осіб, за попередньою змовою групою осіб, у співучасті з завідувачем складу Інституту аграрних ресурсів ОСОБА_10 , у період дії правового режиму воєнного стану, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки, бажаючи їх настання, зловживаючи своїм службовим становищем, з корисливих мотивів в інтересах інших осіб, здійснили розтрату сільськогосподарської продукції Інституту аграрних ресурсів, що являється державною власністю, а саме: проса урожаю 2023 року у кількості 140 000 кілограмів та сої урожаю 2023 року у кількості 160 020 кілограмів загальною балансовою вартістю на суму 1870035,25 грн., шляхом видачі невстановленим особам з зернового складу розташованого за адресою: проспект Свободи, село Велика Бакта Берегівський район Закарпатська область на земельній ділянці кадастровий № 2120483300:01:000:0042, без відображення в складському та бухгалтерському обліку, що підтверджено актом ревізії Управління Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області.
Детектив вказує, що відповідно до висновку економічної експертизи документально підтверджено заподіяння шкоди державі на суму 1 870 035,25 гривень.
Та у клопотанні вказує, що ОСОБА_5 , будучи службовою особою Інституту аграрних ресурсів, умисно за попередньою змовою групою осіб, у співучасті з завідувачем складу Інституту аграрних ресурсів ОСОБА_10 , зловживаючи своїм службовим становищем, у період дії правового режиму воєнного стану, здійснила розтрату сільськогосподарської продукції (проса та сої урожаю 2023 року) Інституту аграрних ресурсів, що являється державною власністю на суму 1 870 035,25 гривень, яка перебувала у її віддані, чим завдала шкоди на вказану суму інтересам держави, що складає одну тисячу двісті тридцять п'ять неоподаткованих мінімумів доходів громадян та являється особливо великим розміром.
Правова кваліфікація вищевказаного кримінального правопорушення - ч.5 ст.191 КК України.
09.09.2025 року ОСОБА_5 , відповідно до вимог ст.ст.276-278 КПК України, вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України.
Як зазначає керівник відділу детективів у клопотанні, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованого їй кримінального правопорушення, підтверджується зібраними під час досудового розслідування у даному кримінальному провадженні доказами, зокрема: протоколом огляду реєстраційної картки юридичної особи Інституту аграрних ресурсів, протоколом обшуку зерноскладу Інституту аграрних ресурсів, актом ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Інституту аграрних ресурсів та регіонального розвитку Національної академії аграрних наук України за період із 01.10.2022 по 30.06.2024, від 31.10.2024 за №13-07-07/15, показаннями свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , поясненням ОСОБА_14 та інших, копіями документів отриманих в порядку ст.93 КПК України, протоколами слідчих (розшукових) дій, іншими матеріалами кримінального провадження.
Керівник відділу детективів вказує, що органом досудового розслідування зібрано достатньо доказів, які підтверджують існування окремих ризиків, передбачених п.п.1,2,3,4,5 ст.177 КПК України, зокрема того, що підозрювана ОСОБА_5 , з метою ухилення від кримінальної відповідальності може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; підозрювана може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення та, усвідомлюючи про неминучість покарання за вчинення даного злочину ОСОБА_5 може незаконно впливати на свідків, експерта шляхом їх підкупу, умовляння або залякування; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити вчинення кримінального правопорушення, у якому підозрюється.
Існування зазначених ризиків керівник відділу детективів обґрунтовує встановленими в ході досудового розслідування фактичними обставинами кримінального правопорушення, зокрема тим, що ОСОБА_5 усвідомлює тяжкість покарання, яке їй загрожує у разі визнання винуватою у вчиненні даного злочину, за яке йому може бути призначено покарання до 12-ти років позбавлення волі, а враховуючи, що злочин який нею було вчинено, відноситься до корупційних кримінальних правопорушень, до неї не може бути застосовано ст.75 КК України (звільнення від відбування покарання з випробуванням), а тому детектив вважає, що існує ризик переховування підозрюваної ОСОБА_5 від органу досудового розслідування, слідчого судді, суду.
Також керівник відділу детективів просить врахувати, що підозрювана ОСОБА_5 не має обмежень щодо перетину державного кордону України, в умовах військового стану не являється військово зобов'язаною, неодноразово перетинала державний кордон України (наявний паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 від 15.06.2023), та вона у будь-який час має можливість залишати місце свого перебування, у разі застосування більш м'якого запобіжного заходу, аніж утримання під вартою, та такий запобіжний захід не забезпечить її належної процесуальної поведінки, при тому, що відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно №441588734 від 31.08.2025 року, на праві приватної власності за підозрюваною житло не зареєстровано, тобто тягар утримання майна відсутній і з метою переховування від органу досудового розслідування, прокуратури та суду, а отже, на думку органу обвинувачення, існує ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, зокрема переховування підозрюваної ОСОБА_5 від органів досудового розслідування та суду.
Крім того, як вказує керівник відділу детективів у клопотанні, наразі проводяться слідчі (розшукові) дії з метою відшукання всіх необхідних речі і документів, що підтверджують вчинення злочину, а тому підозрювана ОСОБА_5 , перебуваючи на волі зможе знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення (п.2 ч.1 ст.177 КПК України).
Також зазначає, що існує ризик впливати на свідків, експерта шляхом їх підкупу, умовляння або залякування (п.3 ч.1 ст.177 КПК України). Та вказує, що такий ризик існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом, оскільки діяльність ОСОБА_5 , полягала у вчиненні дій направлених отримання не контрольованих протиправних прибутків, що вказує на наявність значного матеріального та фінансового резерву (заощаджень), для вчинення кримінального правопорушення використовувала документи, які містять недостовірні відомості, що свідчить про низький рівень соціальної свідомості та умисне нехтування нормами моралі і права.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що підозрювана особисто знайома зі свідками у вказаному кримінальному провадженні, які в подальшому будуть допитуватися безпосередньо судом, керівника відділу детективів вважає, що існує ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України, а саме можливого незаконного впливу на свідків, схиляючи їх до надання неправдивих показань, шляхом підкупу, умовляння чи залякування з метою уникнення таким чином кримінальної відповідальності. Окрім того, керівник відділу детективів просить врахувати, що свідки отримують заробітну плату та перебувають у службовій залежності від ОСОБА_5 , а тому остання має реальну можливість впливати на них.
Також керівник відділу детективів вказує у клопотанні на те, що існує ризик, передбачений п.4 ч.1 ст.177 КПК України, та підозрювана ОСОБА_5 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зокрема: наявність соціальних зав'язків ОСОБА_5 у суспільстві, у тому числі серед працівників правоохоронних органів, обізнаність про форми та методи роботи правоохоронних органів, може бути використано для перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином. Крім того, ОСОБА_5 у продовж тривалого часу, скоюючи протиправні діяння, з урахуванням роду діяльності набула значне коло знайомих на всій території України, з якими підтримує стосунки та у разі необхідності може скористатися їх допомогою щодо переховування від органів досудового розслідування та/або суду у тому числі і шляхом сприяння виїзду до тимчасово окупованої території Луганської та Донецької областей, АР Крим, з метою подальшого переховування на території інших областей та/або держав. Також з метою перешкоджання досудовому розслідуванню ОСОБА_5 зможе підшуковувати осіб, які нададуть вигідні для неї показання.
Також ОСОБА_5 може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжувати вчинення кримінального правопорушення, у якому підозрюється. На обґрунтування вказаного ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України, детектив посилається на те, що характер та спосіб вчинення злочинних дій ОСОБА_5 разом із співучасниками дають підстави вважати, що перебуваючи на волі, ОСОБА_5 може, з метою уникнення доведення її вини в інкримінованому кримінальному правопорушенні, і як наслідок неможливості призначення покарання, вчиняти інші кримінальні правопорушення, в тому числі підроблення документів тощо.
Зважаючи на характер та тяжкість вчиненого кримінального правопорушення та розмір заподіяної шкоди, а також майновий стан підозрюваної, обсяг та розмір покарання, яке може бути призначеним за вчинення кримінального правопорушення, на переконання сторони обвинувачення розмір застави, який може бути визначений при застосуванні відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою має за своїм розміром компенсувати суму розміру заподіяної злочином шкоди, а також гарантувати виконання підозрюваною процесуальних обов'язків.
З урахуванням наведеного, зважаючи, що підозрювана ОСОБА_5 може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України, та для їх запобігання, з метою забезпечення виконання підозрюваною покладених на неї процесуальних обов'язків, враховуючи наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України, а також ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрювана може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, та для їх запобігання, з метою забезпечення виконання підозрюваною покладених на неї процесуальних обов'язків, керівник відділу детективів звертається до слідчого судді з даним клопотанням, в якому просить застосувати ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою, із можливістю внесення застави в розмірі 2 000 000 гривень, який за своїм розміром має компенсувати суму розміру заподіяної злочином шкоду, а також гарантувати виконання підозрюваною процесуальних обов'язків.
В судовому засіданні детектив ОСОБА_3 та прокурор ОСОБА_4 підтримали клопотання у повному обсязі, просять задовольнити клопотання керівника відділу детективів за наведеними у ньому підставами та вважають неможливим, враховуючи суспільну небезпечність вчиненого ОСОБА_5 злочину, застосування відносно підозрюваної ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою із можливістю внесення застави в розмірі 2 000 000 гривень, розмір якої відповідає сумі заподіяної злочином шкоди.
Захисник підозрюваної ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 в судовому засіданні заперечував проти застосування відносно підзахисної запобіжного заходу у виді тримання під вартою, підтримав подані ним письмові заперечення, викладені в редакції від 17.09.2025. Захисник вважає клопотання необґрунтованим, підозру ОСОБА_5 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України, належними доказами не доведеною. Вказує, що ризики, вказані керівником відділу детективів у клопотанні, в судовому засіданні свого підтвердження не знайшли. При цьому, захисник просить врахувати дані про особу підозрюваної ОСОБА_5 , відсутність у неї судимостей, наявність стійких соціальних зв'язків, її похилий вік, має постійне місце проживання, працює в.о. директором Інституту, позитивно характеризується за місцем роботи. Захисник просить відмовити в задоволенні клопотання детектива про застосування відносно підозрюваної ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, або застосувати відносно неї більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з триманням ОСОБА_5 під вартою, а саме запобіжний захід у виді домашнього арешту у нічний час доби або у виді особистого зобов'язання з покладенням на підзахисну певних обов»язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України. Також під час розгляду слідчим суддею клопотання про обрання запобіжного заходу, захисник просить допитати свідка ОСОБА_15 , про що подав відповідне клопотання від 17.09.2025 року.
Підозрювана ОСОБА_5 підтримала позицію свого захисника та просить відмовити в задоволенні клопотання детектива про застосування відносно неї запобіжного заходу у виді тримання під вартою та обрати більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з триманням її під вартою, зобов'язується прибувати за першим викликом до слідчого, прокурора та суду.
Свідок сторони захисту ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в судовому засіданні пояснила, що з 01.01.2024 року вона працює в.о. головного бухгалтера Інституту аграрних ресурсів та регіонального розвитку Національної академії аграрних наук України. Їй відомо, що голова фермерського господарства «Спадщина» ОСОБА_16 виявив бажання викупити зерно, яке було вирощено у них. Вона склала відповідний договір купівлі-продажу, відповідно до якого виконавець ФГ «Спадщина» зобов'язався виконати сільськогосподарські роботи та передати їх результати замовнику Інституту аграрних ресурсів, а замовник зобов»язався прийняти та оплатити виконані роботи. Копію договору купівлі-продажу мали передати ОСОБА_17 для підписання. Вирощену продукцію: просо та сою було передано замовнику за Актом здачі-прийняття, однак підпису на вказаному акті та накладних ОСОБА_18 не поставив. Вона неодноразово, протягом січня-березня 2024 року телефонувала бухгалтеру ФГ «Спадщина» на ім'я ОСОБА_19 з проханням передати підписані Головою ФГ ОСОБА_20 документи, однак ці документи з підписом ОСОБА_20 , до теперішнього часу до Інституту аграрних наук не надійшли.
Вислухавши пояснення та думку детектива і прокурора в обґрунтування поданого керівником відділу детективів клопотання, які підтримали клопотання у повному обсязі та просять задовольнити за підставами, наведеними у ньому, думку підозрюваної ОСОБА_5 та її захисника - адвоката ОСОБА_6 , які заперечували проти задоволення клопотання керівника відділу детективів за підставами та обґрунтуваннями, наведеними у письмових запереченнях, вислухавши в судовому засіданні показання свідка ОСОБА_21 , заявленого стороною захисту, повно і всебічно дослідивши додані до клопотання матеріали, а також проаналізувавши докази на обґрунтування клопотання керівника відділу детективів у їх сукупності, виходячи з принципів об'єктивності, справедливості та розумності, вважаю, що клопотання керівника відділу детективів підлягає задоволенню частково, виходячи з наступних підстав.
Згідно змісту ст.ст.131-132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до положень ст.ст.177,178 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що: 1) підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (частина 1); підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом (частина 2).
Згідно з п.4 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Відповідно до положень п.п.1,2,3 ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачений статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно наданих матеріалів клопотання керівника відділу детективів та Витягу з реєстру досудових розслідування вбачається, що підрозділом детективів територіального управління БЕБ у Закарпатській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №42021070000000142 від 16.04.2021 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.364, ч.2 ст.197-1, ч.3 ст.190, ч.5 ст.191 КК України, згідно витягу з ЄРДР станом на 09.09.2025 року (а.п.13-14).
У вищевказаному кримінальному провадженні ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.5 ст.191 КК України, який, відповідно до положень ст.12 КК України, відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, санкцією якого передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від 7 до 12 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.
09.09.2025 року ОСОБА_5 вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.5 ст.191 КК України, підтверджується зібраними під час досудового розслідування у даному кримінальному провадженні доказами, зокрема: протоколом огляду реєстраційної картки юридичної особи Інституту аграрних ресурсів; протоколом обшуку зерноскладу Інституту аграрних ресурсів від 22.08.2025 року (а.с.85-94); Актом ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Інституту аграрних ресурсів та регіонального розвитку Національної академії аграрних наук України за період із 01.10.2022 по 30.06.2024, від 31.10.2024 за №13-07-07/15; показаннями свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ; поясненням ОСОБА_14 ; копіями документів, отриманих в порядку статті 93 КПК України; висновком судової економічної експертизи № СЕ-19/107-25/7904-ЕК від 01.09.2025 року, проведеної судовим експертом Закарпатського НДЕКЦ МВС України ОСОБА_22 ; висновком товарознавчої експертизи № 2102/01 від 17.03.2025 року, проведеної судовим експертом ОСОБА_23 .
При вирішення питання про застосування до підозрюваної ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчим суддею оцінено долучені учасниками судового розгляду до матеріалів клопотання докази у їх сукупності, взаємозв'язку та з точки зору достатності для прийняття рішення.
У відповідності до приписів статті 29 Конституції України та статей 176, 177, 178 КПК України, право на свободу і особисту недоторканість є одним із найбільш значущих прав людини. Слід враховувати те, що обираючи запобіжний захід - тримання під вартою, обмежуються конституційні права і свободи особи, ще до визнання її винуватою у вчиненні злочину, а запобіжний захід у виді тримання під вартою є винятковим і найбільш суворим запобіжним заходом, застосовується лише тоді, коли є всі підстави вважати, що інші менш суворі запобіжні заходи можуть не забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов'язків і належної поведінки останнього.
Відповідно до положень ст.183 КПК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, та вказаною нормою передбачені виключення, які, натомість, не стосуються обставин даного провадження.
Застосування запобіжного заходу з іншою метою не допускається.
Крім того, при судовому розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд повинен врахувати вимоги п.п.3,4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду, згідно з якими обмеження прав особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Так, в правовій позиції Європейського суду з прав людини, викладеній у рішенні від 26 червня 1991 року у справі "Летельє проти Франції", попереднє ув'язнення не повинне бути передвісником наступного покарання у виді позбавлення волі та не може бути "формою очікування" обвинувального вироку.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» № 14310/88 від 28.10.1994 року зазначив, що факти, які викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження, що є завданням наступних етапів кримінального процесу.
Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово, в тому числі у його "пілотному" рішенні від 10.02.2011 року у справі "Харченко проти України", рішенні від 29 вересня 2011 року у справі "Третьяков проти України", рішенні від 06 листопада 2008 року у справі "Єлоєв проти України" зазначав, що тримання особи під вартою у кожному випадку повинне мати безсумнівне обґрунтування, а також що за будь-яких обставин суд зобов'язаний розглянути можливість застосування менш обтяжливих альтернативних запобіжних заходів.
Тримання під вартою, за нормами ч.1 ст.183 КПК України, є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Отже, на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, слідчий суддя лише визначає, що причетність ОСОБА_5 до вчинення кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.5 ст.191 КК України, підозра у якому ОСОБА_5 повідомлена, є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.
З цього приводу слідчий суддя має у своєму розпорядженні надані керівником відділу детективів до клопотання докази у виді протоколу огляду реєстраційної картки юридичної особи Інституту аграрних ресурсів; протоколом обшуку зерноскладу Інституту аграрних ресурсів від 22.08.2025 року, Акту ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Інституту аграрних ресурсів та регіонального розвитку Національної академії аграрних наук України за період із 01.10.2022 по 30.06.2024, від 31.10.2024 року за №13-07-07/15, протоколами допиту свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , письмові пояснення ОСОБА_14 , ОСОБА_10 , висновку судового експерта Закарпатського НДЕКЦ МВС України ОСОБА_22 , яким проведено судово-економічну експертизу № СЕ-19/107-25/7904-ЕК від 01.09.2025 року; витягу з висновку товарознавчої експертизи № 2102/01 від 17.03.2025 року, проведеної судовим експертом ОСОБА_23 .
Відповідаючи на доводи сторони захисту щодо необґрунтованості пред'явленої ОСОБА_5 підозри слід зазначити, що слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише визначає, що причетність ОСОБА_5 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України, підозра у якій їй повідомлена, є вірогідною та достатньою для застосування щодо підозрюваної ОСОБА_5 обмежувального заходу.
На думку слідчого судді, доказування провини підозрюваної ОСОБА_5 є предметом розгляду наступних етапів кримінального процесу.
Враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі кримінального провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні детектива та доданих до клопотання матеріалах дані, слідчий суддя приходить для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України.
Більш того, якщо виходити з поняття «обґрунтована підозра», наведеного в п.175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», то обґрунтована підозра означає, що існують факти і інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Фактів і інформації, які свідчать про причетність ОСОБА_5 до вчинення вищевказаного кримінального правопорушення, в клопотанні керівника підрозділу детективів та доданих до нього матеріалах міститься достатньо для висновку про обґрунтованість повідомленої їй підозри.
Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28.10.1994, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.09.1990).
Перевіряючи доводи клопотання детектива щодо наявності ризиків, передбачених ст.177 КПК України, слідчий суддя приходить до переконання, що прокурором та детективом під час розгляду клопотання доведено наявність ризиків, передбачених п.п.1,2,3,5 ч.1 ст.177 КПК України.
Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваної, слідчий суддя відмічає, що ризиком не можна вважати прогнозовану подію, настання якої розглядається як цілком гарантоване.
При цьому, слідчий суддя враховує, що ризик в свою чергу не є визначеною подією, а по суті представляє ймовірність отримання несприятливих для судового провадження подій, визначених у ч.1 ст.177 КПК України.
Під час розгляду клопотання встановлено, що докази і обставини, на які посилався детектив у поданому ним клопотанні, дають достатні підстави вважати, що певні ризики існують і підтверджуються матеріалами кримінального провадження, зокрема: можливість підозрюваної ОСОБА_5 переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки ОСОБА_5 , усвідомлюючи реальність та невідворотність покарання, яке їй загрожує у разі визнання винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України, яке відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду (п.1 ч.1 ст.177 КПК України). Слідчий суддя керується презумпцією невинуватості, але разом із цим враховує можливість застосування реальної міри покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років, що дає можливість зробити висновок про те, що покарання за кримінальне правопорушення у виді позбавлення волі на такий строк може бути розцінене підозрюваною більш небезпечним, ніж переховування та втеча.
Ризиком у контексті кримінального провадження є небажані для провадження наслідки дій підозрюваної, спрямовані на створення перешкод кримінальному провадженню. Ризик стає реальним через невизначеність поведінки особи у певній ситуації, яку (поведінку) неможливо достеменно передбачити. Таким чином, у контексті кримінального провадження ризиком неправомірної процесуальної поведінки підозрюваної ОСОБА_5 необхідно вважати таку поведінку цієї особи, настання якої характеризується високим ступенем ймовірності того, що особа, у даному випадку підозрювана ОСОБА_5 , може вдатися до вчинків, які будуть перешкоджати повному та всебічному проведенню досудового розслідування чи судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Таким чином, слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваної ОСОБА_5 , має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи. Позитивна відповідь свідчить про реально існуючий ризик неправомірної поведінки підозрюваної.
Водночас, слідчий суддя констатує, що під час вирішення питання щодо застосування запобіжних заходів оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб встановити чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Слідчий суддя констатує також наявність перестороги щодо можливості впливу ОСОБА_5 на свідків у даному кримінальному провадженні, з метою надання ними завідомо неправдивих показів чи відмови від дачі показань, а тому слідчий суддя не виключає можливості вчинення спроб незаконного впливу на таких шляхом їх підкупу, умовляння або залякування (п.3 ч.1 ст.177 КПК країни), приймаючи до уваги також ті обставини, що свідки сторони обвинувачення, зокрема ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , є працівниками Інституту аграрних ресурсів та відповідно, підпорядковуються керівнику вказаного Інституту - в.о. директора, яким є ОСОБА_5 .
На теперішній час досудове розслідування у кримінальному провадженні №42021070000000142 від 16.04.2021 не завершено, та можливий вплив ОСОБА_5 на свідків обвинувачення може значно вплинути на процес доказування її вини у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення та встановлення усіх обставин причетності до інших кримінальних правопорушень, а також інших їх співучасників. Ризик впливу на свідків з метою викривлення їх показань зберігається до моменту безпосереднього їх сприйняття у судовому засіданні під час судового розгляду, оскільки ст.23 КПК України встановлює принцип безпосередності дослідження показань, за змістом якого суд досліджує докази безпосередньо і показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.
Відтак детектив обґрунтовано встановив наявність ризику незаконного впливу на свідків, про що також вказував і прокурор в судовому засіданні, з чим погоджується і слідчий суддя.
Крім того, особливість запобіжних заходів полягає в тому, що вони застосовуються не за конкретну недобросовісну поведінку обвинуваченого, а превентивно, як гарантія настання правосуддя в майбутньому. Тому для встановлення ризику впливу на свідків не є необхідним констатувати таку поведінку підозрюваного у минулому.
Також слідчий суддя вважає наявним ризик знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення (п.2 ч.1 ст.177 КПК України), а також ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України: вчинення ОСОБА_5 іншого кримінального правопорушення чи продовження вчинення кримінального правопорушення, у якому вона підозрюється.
Наявність вказаних ризиків обґрунтовується тим, що на даний час у кримінальному провадженні не проведено увесь комплекс необхідних слідчих (розшукових) та процесуальних дій, не встановлено усіх співучасників кримінального правопорушення, не вилучено усіх документів, що мають суттєве значення для досудового розслідування, у зв'язку із чим підозрювана ОСОБА_5 , зважаючи на тяжкість кримінального правопорушення та суворість покарання, яке загрожує їй у разі доведення вини, враховуючи її соціальні зв'язки, вчинятиме дії, спрямовані на знищення або спотворення доказів у даному кримінальному провадженні, збір яких на даний час досудовим розслідуванням не завершено, що значно вплине на процес доказування її вини у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення та встановлення усіх обставин причетності до інших кримінальних правопорушень, а також інших співучасників та пособників.
Окрім того, характер і спосіб вчинення інкримінованого ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України, та ті обставини, що підозрювана, перебуваючи на керівній посаді, виконуючи обов'язки директора Інституту аграрних ресурсів, з метою уникнення доведення її вини у вказаному кримінальному правопорушенні, і як наслідок неможливості призначення їй покарання, може вчиняти інші кримінальні правопорушення, в тому числі підроблення документів, тощо.
Разом із цим, ризик щодо перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином (п.4 ч.1 ст.177 КПК України), детектив обґрунтовує наявністю соціальних зв'язків ОСОБА_5 у суспільстві, у тому числі серед працівників правоохоронних органів, обізнаністю про форми та методи роботи правоохоронних органів, що може бути використано для перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином. Також, як вказує орган досудового розслідування, підозрювана ОСОБА_5 впродовж тривалого часу, скоюючи протиправні діяння з урахуванням роду діяльності, набула значне коло знайомих на всій території України, з якими підтримує стосунки та у разі необхідності може скористатися їх допомогою щодо переховування від органів досудового розслідування та/або суду у тому числі і шляхом сприяння виїзду до тимчасово окупованої території Луганської та Донецької областей, АР Крим, з метою подальшого переховування на території інших областей та/або держав. Та як вважає сторона обвинувачення, з метою перешкоджання досудовому розслідуванню ОСОБА_5 зможе підшуковувати осіб, які наддадуть вигідні для неї показання. Та підозрювана може не з'являтися на виклики, посилаючись на різні нібито форс-мажорні обставини чи поважні причини.
Разом з тим, вказаний ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, на думку слідчого судді, може полягати лише в діях, які не охоплені ризиками, передбаченими пунктами 1,2,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, однак стороною обвинувачення такі дії не були наведені в судовому засіданні для їх оцінки, а отже припущення наявності вказаного ризику в судовому засіданні не доведено та належними доказами детективом у матеріалах клопотання не підтверджено, що виключає наявність такого ризику.
З урахуванням вищевикладеного, вислухавши пояснення, доводи учасників судового розгляду, слідчий суддя вважає, що в ході розгляду даного клопотання прокурором доведено, що на теперішній час існують ризики, передбачені п.п.1,2,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: ОСОБА_5 може переховуватись від органу досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовження вчинення кримінального правопорушення, у якому підозрюється.
При цьому, слідчий суддя враховує, що ризик в свою чергу не є визначеною подією, а по суті представляє ймовірність отримання несприятливих для судового провадження подій, визначених у ч.1 ст.177 КПК України.
Ризиком у кримінальному провадженні є небажані для провадження наслідки дій підозрюваного, спрямовані на створення перешкод кримінальному провадженню. Ризик стає реальним через невизначеність поведінки особи у певній ситуації, яку (поведінку) неможливо достеменно передбачити. Таким чином, у контексті кримінального провадження ризиком неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного необхідно вважати таку поведінку цієї особи, настання якої характеризується високим ступенем ймовірності.
Відтак, слідчий суддя дійшов висновку, що прокурором в судовому засіданні доведено, а стороною захисту не спростовано, що в цьому кримінальному провадженні, з метою виконання підозрюваною покладених на неї процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам вчинити дії, передбачені п.п.1,2,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, є необхідним застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу.
Також, сукупність відомостей, які містяться в клопотанні та долучених до нього доказах дають підстави слідчому судді дійти висновку, що в даному випадку ступінь ризиків передбачених ст.177 КПК України не є такими істотними, що потребує обрання запобіжного заходу виключно у вигляді тримання під вартою, та в судовому засіданні прокурором не доведено, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти встановленим ризикам. При цьому, лише зазначення в клопотанні про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою того, що підозрювана може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, без достатнього обґрунтування, є недостатнім для обрання зазначеного детективом запобіжного заходу.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч.5 ст.176 цього Кодексу.
Крім того, слідчий суддя враховує особу підозрюваної ОСОБА_5 , а саме: відсутність у ОСОБА_5 судимостей, наявність міцних соціальних зв'язків: ОСОБА_5 заміжня, на утриманні неповнолітніх дітей та/або непрацездатних осіб не має, також суд приймає до уваги характеристику з її місця роботи від 10.09.2025 року та з якої вбачається, що ОСОБА_5 з травня 2019 року займає посаду в.о. директора Інституту аграрних ресурсів та регіонального розвитку Національної академії аграрних наук України, ОСОБА_5 має ступінь кандидата сільськогосподарських наук за спеціальністю «Селекція та насінництво», за результатами наукової діяльності є співавтором семи районованих сортів тютюну, її творчий добуток містить понад 50 наукових праць, 7 патентів та авторських свідоцтв на винахід. На посаді в.о. директора установи зарекомендувала себе як демократичний, висококваліфікований керівник, здатна організувати ефективну роботу колективу, дбати про розвиток наукового потенціалу, зміцнення матеріально-технічної бази, відзначається чесністю, принциповістю, умінням приймати виважені рішення в складних умовах, користується повагою серед колег, підлеглих та партнерів, також слідчий суддя враховує від підозрюваної ОСОБА_5 , яка має вік 62 роки, є особою непрацездатного віку (пенсіонер за віком), на обліку у нарколога, психіатра не перебуває, хронічними захворюваннями не страждає, особою з інвалідністю не являється, крім того, має постійне місце реєстрації та фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
При цьому, на думку слідчого судді, стороною обвинувачення в судовому засіданні не доведена неможливість застосування відносно ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу.
За практикою Європейського суду з прав людини суд зобов'язаний проаналізувати особисті обставини заявника докладніше та навести на користь тримання його під вартою конкретні підстави, підкріплені доказами, що узгоджується із положеннями ст.196 КПК України.
Відповідно до ч.4 ст.194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
З урахуванням наведеного, слідчий суддя дійшов висновку, що слідчим та прокурором частково доведено існування ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, як і доведено наявність обґрунтованої підозри, про яку повідомлено ОСОБА_5 09.09.2025. При цьому прокурором не доведено неможливість застосування до підозрюваної ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу для запобігання встановлених ризиків.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч.5 ст.176 цього Кодексу.
Сукупність відомостей, які містяться в клопотанні та долучених до нього доказах дають підстави слідчому судді дійти висновку, що в даному випадку ступінь ризиків, передбачених ст. 177 КПК України не є такими істотними, що потребує обрання запобіжного заходу виключно у вигляді тримання під вартою, та в судовому засіданні стороною обвинувачення не доведено, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти встановленим ризикам. При цьому, лише зазначення в клопотанні про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою того, що підозрювана може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, без їх належного та достатнього обґрунтування, є недостатнім для обрання зазначеного детективом запобіжного заходу.
Отже, слідчий суддя приходить до висновку, що застосування до підозрюваної ОСОБА_5 виняткового запобіжного заходу у виді тримання під вартою є занадто суворим та таким, що не відповідає ступеню встановлених слідчим суддею ризиків, яким можливо запобігти шляхом застосування по відношенню до ОСОБА_5 альтернативного запобіжного заходу в умовах контролю за дотриманням покладених на неї обов'язків. Та, крім того, прокурором в судовому засіданні не доведено, що перебуваючи на волі, ОСОБА_5 переховувалася від органу досудового розслідування, будь-яким чином перешкоджала кримінальному провадженню.
Крім того, враховуючи репутацію підозрюваної ОСОБА_5 , її похилий вік, незадовільний стан здоров»я з урахуванням віку, її матеріальний та сімейний стан, спосіб життя підозрюваної, яка працює, має регулярний дохід та постійне джерело прибутку у виді заробітної плати, пенсії, також доплат за науковий ступінь, займається суспільно-корисною діяльністю, крім того у підозрюваної наявні стійкі соціальні зв'язки: ОСОБА_5 заміжня, неповнолітніх дітей та/або непрацездатних осіб на її утриманні не має, за місцем роботи ОСОБА_5 зарекомендувала себе з позитивної сторони, до кримінальної відповідальності раніше не притягувалась, не судима.
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Гафа проти Мальти», було встановлено що гарантія, передбачена статтею 5 §3 Конвенції покликана забезпечити явку обвинуваченого у судовому засіданні. Тому розмір застави повинен бути встановлений з огляду на особу підозрюваного, належну йому власність, його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави або заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб стримати його від втечі. Оскільки питання, яке розглядається, є основним правом на свободу, гарантованим статтею 5, органи влади повинні докладати максимум зусиль як для встановлення належного розміру застави, так під час вирішення питання про необхідність продовження тримання під вартою. Крім того, розмір застави, має бути належним чином обґрунтовано у рішенні про визначення застави і повинна враховувати майновий стан обвинуваченого. Нездатність національних судів оцінити здатність заявника сплатити необхідну суму може викликати виявлення судом порушення. Проте обвинувачений, якого судові органи готові звільнити під заставу, повинні вірно подати достатню інформацію, яку можливо перевірити, якщо це буде необхідно, щодо суми застави, яку необхідно встановити.
Позиція Європейського суду стосовно питання обрання національними судами запобіжного заходу у вигляді застави та призначення її розміру, цілковито прослідковується в рішенні Суду у справі «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain) від 28 вересня 2010 року. У цій справі, посилаючись на пункт 3 статті 5 Конвенції, заявник стверджував, що сума застави у його справі була необґрунтовано високою та не враховувала конкретні обставини й умови його особистого життя. Суд підтвердив, що відповідно до вказаної статті Конвенції внесення застави може вимагатися лише за наявності законних підстав для затримання особи, а також те, що уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність подальшого тримання обвинуваченого під вартою. Більше того, якщо навіть сума застави визначається виходячи із характеристики особи обвинуваченого та його матеріального становища, за певних обставин є обґрунтованим врахування також і суми збитків, у заподіянні яких ця особа обвинувачується.
При визначені розміру застави, слідчий суддя враховує обставини вчинення інкримінованого ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України, існуючі ризики, дані про особу підозрюваної, розмір задокументованих на даному етапі досудового розслідування збитків, відсутність заявленого у даному кримінальному провадженні цивільного позову, а також практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загально суспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, а тому слідчий суддя вважає доцільним застосувати щодо підозрюваної ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді застави.
На думку слідчого судді, застосування відносно підозрюваної ОСОБА_5 саме запобіжного заходу у вигляді застави на даній стадії досудового розслідування у повній мірі відповідає меті його застосування, забезпеченню виконання підозрюваною покладних на неї процесуальних обов'язків та запобіганню спробам вчинити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК України. Та слідчий суддя вважає, що в судовому засіданні сторона обвинувачення не навела переконливих доводів того, що запобіжний захід у виді застави відносно ОСОБА_5 буде недостатнім та не забезпечить запобігання відповідним ризикам.
Відповідно до ч.4 ст.182 КПК розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Позиція ЄСПЛ стосовно питання обрання національними судами запобіжного заходу у виді застави та призначення її розміру цілковито прослідковується в рішенні Суду у справі «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain) від 28.09.2010 року, в якому Суд зазначає, що розмір застави має оцінюватись в першу чергу «з огляду на особу підсудного, належну йому власність, його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави або заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб стримати його від втечі».
У вказаному рішенні ЄСПЛ зазначив, що гарантії, передбачені п.3 ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод покликані забезпечити не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого підозрюваного/обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини в професійному середовищі, яке сформувало обставини для такої діяльності, з метою забезпечення ефективності даного заходу, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні.
При цьому слід зазначити, що надані органом досудового розслідування матеріали клопотання не вказують на значні фінансові можливості підозрюваної ОСОБА_5 та її сім'ї. Зазначене підтверджується роздруківкою декларацій ОСОБА_5 з офіційного сайту НАЗК, як суб'єкта декларування за звітний період 2019-2024 року (а.с.146-182), також наданими стороною захисту документами про наявність заборгованості у ОСОБА_5 перед банком АТ КБ «ПриватБанк» в сумі 85812,35 грн., залишок на кредитній картці АТ «ПУМБ» в сумі 17204 грн. станом на 30.08.2025 року, з наявним кредитним лімітом 58800,00 грн., довідкою про доходи ОСОБА_5 за основним місцем роботи в Інституті аграрних ресурсів за період з 01.09.2024 року по 01.09.2025 року в загальній сумі 300985,55 грн.
Визначаючи розмір застави, слідчий суддя враховує практику ЄСПЛ, відповідно до якої розмір застави має встановлюватися головним чином з огляду на особу обвинуваченого та ступінь впевненості, що можлива перспектива втрати застави у випадку його неявки у судове засідання буде достатнім стримуючий фактором, щоб позбавити його бажання втекти (рішення у справі «Гафа проти Мальти» (Gafа v. Malta), заява №54335/14, пункт 70, від 22 травня 2018 року).
Та слідчий суддя вважає, що розмір застави повинен відповідати тяжкості кримінального правопорушення, у вчиненні якого на даному етапі досудового розслідування підозрюється ОСОБА_5 та тим ступенем довіри щодо належної процесуальної поведінки підозрюваної.
ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України, яке відповідно до положень ст.12 КК України, відноситься до категорії особливо тяжких, а тому враховуючи положення п.3 ч.5 ст.182 КПК України розмір застави щодо неї за загальним правилом має визначатися у межах від 80 до 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З урахуванням наведеного, слідчий суддя вважає за необхідне визначити розмір застави, який буде відповідним і достатнім у даному кримінальному провадженні, а також достатнім і прийнятним з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати кримінальному провадженню.
Слідчий суддя вважає, що той розмір застави в сумі 2 000 000 гривень, який просить визначити сторона обвинувачення, є явно необґрунтованим, з огляду на суть підозри та розміру спричиненої шкоди.
Згідно приписів абз.2 ч.5 ст.182 КПК України, у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Враховуючи викладене та ті обставини, що в судовому засіданні стороною обвинувачення не доведено нездатність підозрюваної ОСОБА_5 забезпечити виконання покладених на неї обов'язків в межах п.3 ч.5 ст.182 КПК України, також органом досудового розслідування жодними належними доказами не обґрунтовано виключні випадки, які б давали підстави для визначення підозрюваній ОСОБА_5 застави у розмірі, який перевищує триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому, керуючись абз.2 ч.5 ст.182 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваній ОСОБА_5 заставу в розмірі 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 454200,00 гривень та вважає, що саме такий розмір застави здатний забезпечити виконання підозрюваною ОСОБА_5 своїх процесуальних обов'язків та буде найбільш домірним заходом на теперішній час, який збалансовує інтереси суспільства і держави та інтереси підозрюваної.
На переконання слідчого судді, перспектива втрати такого розміру застави, на даній стадії досудового розслідування, буде достатнім стримуючим фактором для підозрюваної ОСОБА_5 , щоб запобігти виникненню у неї бажання переховуватись від органу досудового розслідування, або будь-яким чином перешкоджати кримінальному провадженню.
Та слідчий суддя приходить до висновку, що належну поведінку підозрюваної ОСОБА_5 можливо забезпечити шляхом застосування до неї запобіжного заходу у вигляді застави з покладенням на підозрювану обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України. Та на думку слідчого судді, саме такий запобіжний захід здатний убезпечити негативну поведінку підозрюваної ОСОБА_5 .
Таким чином, аналізуючи вищевикладене, слідчий суддя вважає, що клопотання керівника відділу детективів Підрозділу детективів Територіального управління БЕБ у Закарпатській області ОСОБА_7 підлягає задоволенню частково та з метою забезпечення виконання підозрюваною ОСОБА_5 покладених на неї процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватись від органу досудового розслідування; знищити, сховати або спотворити речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжувати вчинення кримінального правопорушення, у якому підозрюється, тому вважаю необхідним застосувати до підозрюваної ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді застави.
Та, враховуючи особу підозрюваної ОСОБА_5 , її майновий та сімейний стан, відсутність попередніх судимостей чи відомостей про застосовані запобіжні заходи та їх можливі порушення, тяжкість покарання, що загрожує останній в разі визнання винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, про підозру у якому її повідомлено, яке відносить до категорії особливо тяжких кримінальних правопорушень, а також недоведеність прокурором п.3 ч.1 ст.194 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне відмовити в задоволенні клопотання керівника відділу детективів про застосування виняткового запобіжного заходу у виді тримання під вартою та застосувати до підозрюваної ОСОБА_5 запобіжний захід у виді застави, поклавши на підозрювану обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, які, на переконання слідчого судді забезпечать належну процесуальну поведінку підозрюваної ОСОБА_5 і зможе запобігти встановленим під час судового розгляду клопотання ризикам.
Відповідно до ч.3 ст.182 КПК України при застосуванні запобіжного заходу у вигляді застави підозрюваному, обвинуваченому роз'яснюються його обов'язки і наслідки їх невиконання, а заставодавцю - у вчиненні якого кримінального правопорушення підозрюється чи обвинувачується особа, передбачене законом покарання за його вчинення, обов'язки із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом, а також наслідки невиконання цих обов'язків.
Відповідно до ч.8 ст.182 КПК України у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 177, 178, 182, 193, 194, 196, 205, 309 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання керівника відділу детективів Підрозділу детективів Територіального управління БЕБ у Закарпатській області ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою - задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваної ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 150 (сто п'ятдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить суму 454 200 (чотириста п'ятдесят чотири тисячі двісті) гривень 00 копійок.
Застава може бути внесена як самою підозрюваною, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) протягом п'яти днів на наступний депозитний рахунок: Одержувач коштів: ТУ ДСА України в Закарпатській області; банк отримувача - Державна казначейська служба України, м.Київ; код банку (МФО) - 820172; ЄДРПОУ - 26213408; рахунок UA198201720355209001000018501, призначення платежу: застава, справа № 304/1855/25, провадження № 1-кс/304/804/2025, ухвали суду 17.09.2025, П.І.Б. платника застави).
Покласти на підозрювану ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком до 16 листопада 2025 року (включно), наступні обов'язки:
1) прибувати до слідчого (детектива), прокурора, слідчого судді, суду за викликом, на визначений ними день та час;
2) не відлучатися із населеного пункту, в якому вона проживає чи перебуває, без дозволу слідчого (детектива), прокурора, слідчого судді, судді;
3) повідомляти слідчого (детектива), прокурора, слідчого суддю, суд про зміну свого місця проживання, роботи;
4) утримуватися від спілкування зі свідками сторони обвинувачення;
5) здати на зберігання до відповідного органу міграційної служби за місцем реєстрації свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити ОСОБА_5 , що не пізніше п'яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави вона зобов'язана внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує, слідчому, прокурору, суду. Зазначені дії можуть бути здійснені пізніше п'яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави, якщо на момент їх здійснення не буде прийнято рішення про зміну запобіжного заходу.
З моменту обрання запобіжного заходу у виді застави, у тому числі до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок, підозрювана, заставодавець зобов'язані виконувати покладені на них обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у виді застави.
Роз'яснити підозрюваній ОСОБА_5 та попередити заставодавця, що в разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрювана, будучи належним чином повідомлена, не з'явиться за викликом до слідчого (детектива), прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушила інші покладені на неї при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя
Перечинського районного суду ОСОБА_24
Закарпатської області