Справа №303/4022/25 2/303/1421/25
ряд. стат. звіту №38
24 вересня 2025 року м. Мукачево
Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області
в особі головуючого-судді Мирошниченко Ю.М.
з участю секретаря судових засідань Лукач К.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Мукачево цивільну справу за позовом ТОВ «Таліон Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Позивач ТОВ «Таліон Плюс» звернулося до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позов мотивований тим, що 11.08.2024 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №399515880, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 13 700 гривень. Однак, відповідач ОСОБА_1 взятих на себе зобов'язань за кредитним договором не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 44 314,50 гривень. 26.11.2024 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» укладеного договір факторингу №МВ-ТП/10, відповідно до умов якого до ТОВ «Таліон плюс» перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 .
Представник позивача ТОВ «Таліон Плюс» - Дорошенко О.В. в судове засідання не з'явилася, в позовній заяві також просила провести розгляд справи без участі їхнього представника, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомив.
Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до договору кредитної лінії №399515880 від 11.08.2024 року відповідач ОСОБА_1 отримав від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» кредит у розмірі 13 700 гривень, строком на 5 років, зі сплатою 1,5 % від суми кредиту за кожний день користування кредитом.
Згідно розрахунку заборгованості станом на 11.08.2025 року заборгованість ОСОБА_2 по кредитному договору становить 44 314,50 гривень, з яких: 13 700 гривень - заборгованість за основним зобов'язанням, 30 614,50 гривень - заборгованість за нарахованими процентами.
26.11.2024 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» укладеного договір факторингу №МВ-ТП/10, відповідно до умов якого до ТОВ «Таліон плюс» перейшло право вимоги до відповідача.
Таким чином судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконав взяті на себе за кредитними договорами зобов'язання, а саме не здійснював виплату належних до сплати сум кредиту та не сплачував відсотки за користування кредитами.
Правовідносини між сторонами регулюються Цивільним кодексом України.
Відповідно до п.1 та 2 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва.
Відповідно до ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).
Згідно з пунктом шостим частини першої статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Водночас одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону).
Згідно з частиною шостою статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону визначає, яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із системного аналізу вищенаведених положень цивільного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно зі статтею 9 Закону «Про споживче кредитування» кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Цією ж правовою нормою визначено зміст вказаної інформації (умови кредиту: тип кредиту, сума кредиту, строк кредитування, мета та спосіб отримання, тип процентної ставки (фіксована, змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок її зміни, види забезпечення за кредитом, орієнтовна реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту тощо), порядок ознайомлення з нею споживача, форму надання такої інформації (паспорт споживчого кредиту) та термін її актуальності. До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця, з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту (частина друга статті 9 Закону «Про споживче кредитування»). Тобто інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (паспорт споживчого кредиту), є пропозицією до укладення кредитного договору (офертою).
Таким чином, матеріали справи містять достатньо доказів, з яких убачається, що 11.08.2024 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (правонаступником якого є ТОВ «Таліон Плюс») та ОСОБА_1 укладено електронний кредитний договір №399515880. Натомість відповідач у передбачений договором строк заборгованість не повернув, у зв'язку з чим виникла заборгованість, розмір якої становить 44 314,50 гривень.
Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з відповідачка на користь позивача підлягають стягненню 2422,40 гривень сплаченого судового збору.
Крім того, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, з-поміж іншого належать витрати на професійну правничу допомогу (частина третя статті 133 ЦПК України).
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивач надав копію договору про надання правової допомоги від 02.12.2024 року, копія акту приймання-передачі наданих послуг відповідно до Договіору про надання правової допомоги №5 від 02.12.2024 року від 30.12.2024 року, копію платіжної інструкції кредитного переказу коштів, з яких убачається, що вартість наданих адвокатом послуг становить 5 000 гривень.
Враховуючи вказане, позивачем доведено надання йому адвокатом правової допомоги.
Водночас процесуальним законодавством передбачено механізм зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката шляхом подання відповідного клопотання. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення розміру витрат на адвоката (ч. 6 ст. 137 ЦПК України).
При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).
За висновками Об'єднаної Палати Верховного Суду у справі № 922/445/19 (постанова від 03.10.2018 р.) зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи;
У справі № 755/9215/15-ц (постанова від 19.02.2020 р.) Велика Палата Верховного Суду також вказала, що суд не може за власною ініціативою зменшити витрати на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку іншої, зацікавленої сторони.
У розглядувані справі відповідач жодних заперечень щодо заяви про відшкодування судових витрат та доказів неспівмірності заявлених позивачкою витрат на правову допомогу або завищення їх розміру суду не надав.
Тож підстави для зменшення зазначених витрат з мотивів їх неспівмірності відсутні.
Керуючись ст.ст. 526, 549-552, 1054 ЦК України та ст.ст. 2, 19, 76-81, 89, 229, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,-
Позов задоволити.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Таліон Плюс» заборгованість за кредитним договором №399515880 від 11.08.2024 року у розмірі 44 314 (сорок чотири тисячі триста чотирнадцять) гривень 50 копійок.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Таліон Плюс» суму сплаченого судового збору у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Таліон Плюс» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 (п'ять тисяч) гривень.
Заочне рішення може бути переглянуте судом за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення суду може бути оскаржено до Закарпатського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс», місцезнаходження м.Чернігів, вул.Жабинського, буд.13, код ЄДРОПУ 39700642.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складено 24.09.2025 року.
Головуючий Юрій Мирошниченко