Рішення від 25.09.2025 по справі 298/894/25

Справа № 298/894/25

Номер провадження 2/298/197/25

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2025 року с-ще Великий Березний

Великоберезнянський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючої - судді Зизич В.В.,

за участю секретаря судового засідання Келешовчак І.І.,

номер справи 298/894/25,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в залі суду в с-щі Великий Березний цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів.

В обґрунтування позову позивачка зазначила, що 17 листопада 2007 року між нею та відповідачем було укладено шлюб, який зареєстровано виконкомом Ставненської сільської ради Великоберезнянського району Закарпатської області за актовим записом №10.

Вказує, що за час шлюбу у сторін народилося троє дітей: син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; та донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які проживають разом з позивачкою та перебувають на її утриманні.

Посилається, що за останні півтора року позивачка з відповідачем фактично припинила шлюбні відносини та на сьогоднішній день вони їх не підтримують. Відповідач постійно перебуває за кордоном у м.Прага Чеської Республіки і, маючи реальну можливість повернутися в Україну, такий намір не виявляє. Відповідач постійно вчиняє сварки та у нього відсутнє бажання утримувати сім'ю в спокійній та благоприємній обстановці. Вказані обставини привели до постійних конфліктів та втрати почуття поваги та любові між ними. Подальше спільне життя є неможливим. Спільне господарство не ведеться. Зважаючи на це, позивачка вважає, що їхній шлюб існує лише формально й подальше збереження сім'ї є неможливим і суперечить її інтересам та інтересам їхніх дітей. Відповідач не цікавиться здоров'ям, розвитком та умовами проживання дітей, з дітьми не спілкується та практично не надає жодної матеріальної допомоги на їх утримання.

В обґрунтування вимоги про стягнення аліментів позивачка зазначила, що їй важко самостійно забезпечити матеріальні потреби дітей, оскільки утримання та виховання дітей потребує значних матеріальних витрат, а відповідач зазначені матеріальні потреби не забезпечує в повному обсязі. Зазначає, що інших утриманців відповідач не має.

З урахуванням наведеного, позивачка просить розірвати шлюб між нею та відповідачем, стягувати з відповідача аліменти на утримання дітей у розмірі 1/2 частки з усіх видів його заробітку щомісячно.

Відповідач відзив на позовну заяву із запереченнями щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову не надав.

Ухвалою судді Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 15 липня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Сторони, будучи належним чином повідомленими про місце, час та дату розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.

Позивачка, будучи повідомленою про дату, час та місце проведення судового розгляду, в судове засідання не з'явилася. Попередньо подала заяву, в якій вона просить розглянути справу №298/894/25 за її позовом до відповідача про розірвання шлюбу та стягнення аліментів без її участі. У заяві зазначила, що позовні вимоги підтримує повністю, не заперечує проти винесення заочного рішення.

Відповідач, будучи повідомленим про дату, час та місце проведення судового розгляду, повторно в судове засідання не з'явився, відзиву на позов не подав. Про причини неявки суд не повідомив, жодних заяв від нього не надходило.

Судом надіслані повідомлення про дату, час та місце проведення судового засідання за зареєстрованою у встановленому законом порядку адресою місця проживання відповідача, що встановлена в порядку передбаченому ч.ч. 6, 7 ст.187 ЦПК України, однак поштова кореспонденція повернулася з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», іншої адреси відповідача суду не повідомлено. В силу приписів п.4 ч.8 ст. 128 ЦПК України така поштова кореспонденція вважається врученою належним чином.

Враховуючи неявку учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Суддя, з'ясувавши фактичні обставини у справі, на які позивачка посилається, як на підставу своїх вимог, дослідивши та оцінивши докази по справі, проаналізувавши норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, вважає, що позов слід задовольнити повністю, зважаючи на таке.

Із свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого 17 листопада 2007 року, судом установлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , 17 листопада 2007 року зареєстрували шлюб у виконавчому комітеті Ставненської сільської ради Великоберезнянського району Закарпатської області, про що було зроблено відповідний актовий запис №10.

Сторони мають трьох дітей - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження серія НОМЕР_2 від 8 травня 2008 року); сина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про народження серія НОМЕР_3 від 25 грудня 2009); дочку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (свідоцтво про народження серія НОМЕР_4 ).

Даними довідки №99 від 12.08.2025, виданої Ставненською сільською радою Ужгородського району Закарпатської області, громадянці ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , проживаючій за адресою АДРЕСА_1 , підтверджено те, що діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , проживають разом з нею.

Позивачка, вказуючи на наявність підстав для розірвання шлюбу та стягнення аліментів з відповідача, звернулася до суду з вказаним позовом за захистом своїх порушених прав.

Спірні правовідносини з приводу припинення шлюбу, що виникли між сторонами по справі, регулюються нормами права, які містяться в главі 11 Сімейного кодексу України (далі - СК України).

Задовольняючи позов про розірвання шлюбу, суд виходить з того, що добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Для поваги до права дружини або чоловіка на пред'явлення вимоги про розірвання шлюбу потрібен прояв другим з подружжя власної гідності, поваги до себе.

Позивачка скористалася даним правом та звернулася до суду з цим позовом, наполягає на розірванні шлюбу. Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивачка не має намір зберігати шлюб з відповідачем. Приймаючи до уваги доводи позивачки, суд вважає, що причини, що спонукають її наполягати на розірванні шлюбу є обґрунтованими і подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б її інтересам, що має істотне значення, внаслідок чого позовна вимога про розірвання шлюбу підлягає задоволенню.

Шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу, що визначено ч. 3 ст. 105 СК України.

Відповідно до вимог ч. 1 ст.110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.

Згідно з ч. 2 ст.112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Положеннями ст. 24 СК України встановлено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя (ст. 110 СК України). Оскільки позивачка наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбних відносин, що є неприпустимим.

Виходячи з аналізу наведених норм закону та встановлених судом обставин суд вважає, що сім'я сторін розпалась остаточно та подальше спільне проживання лише суперечитиме інтересам останніх, що має істотне значення.

При цьому, судом враховуються аргументи позивачки, наведені нею в позові, на підтвердження підстав для його задоволення, зокрема щодо припинення ведення спільного господарства, припинення шлюбних відносин та спільного проживання, оскільки такі знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду справи, дослідження зібраних по справі доказів, та не оспорювалися відповідачем. Крім цього, позивачка у поданій суду письмовій заяві наполягає на розірванні шлюбу.

З'ясувавши фактичні взаємини подружжя та дійсні причини позову про розірвання шлюбу, суд не вбачає підстав для зупинення провадження по справі, в зв'язку з наданням сторонам строку на примирення.

Приймається до уваги судом і та обставина, що сторони будь-якого бажання щодо примирення та збереження сім'ї не висловили, хоча мали таку можливість, зважаючи на перебування справи на розгляді в суді з липня 2025 року.

Вирішуючи вимоги позивачки про стягнення аліментів на дітей, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами з приводу виконання обов'язку утримувати дітей, регулюються главою 15 Сімейного кодексу України.

Статтею 180 СК України визначено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (ч. 3 ст. 181 СК України).

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1-) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Виходячи з аналізу наведених норм закону та встановлених судом обставин - неналежного виконання відповідачем обов'язку щодо матеріального утримання своїх дітей та відсутності домовленості між батьками щодо визначення способу виконання такого обов'язку, суд вважає, що порушене право позивачки, з якою проживають діти, підлягає захисту шляхом постановлення рішення про стягнення аліментів.

При цьому суд враховує аргументи позивачки, наведені нею на підтвердження обставин, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог, оскільки такі не спростовані відповідачем, хоча останній мав таку можливість, та підтверджені належними, допустимими та достовірними доказами в розумінні ст.ст. 77-79 ЦПК України.

Суд зауважує, що право вибору способу стягнення аліментів належить тому з батьків, разом з яким проживає дитина.

Водночас суд погоджується із запропонованим до стягнення позивачем розміром аліментів.

При визначенні розміру аліментів, які підлягають стягненню з відповідача, суд у відповідності до вимог ст. 182 СК України, бере до уваги необхідність створення для дітей такого рівня життя, який був би достатнім для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку, враховує права дітей на достатній життєвий рівень, та вважає за необхідне визначити аліменти, які підлягають стягненню з відповідача, у розмірі 1/2 частки його заробітку (доходу), але не менше 50% встановленого прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Такий розмір аліментів, на переконання суду, буде необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку неповнолітніх дітей сторін по справі і є реально можливим для сплати відповідачем.

Водночас, суд зважаючи на положення ст.182 СК України, враховує при визначені означеного вище розміру аліментів матеріальний стан позивача, відсутність відомостей щодо незадовільного матеріального стану та незадовільного стану здоров'я відповідача, а також відсутність відомостей щодо наявності у останнього зобов'язань з приводу утримання інших осіб.

Враховується судом і та обставина, що відповідач є особою працездатного віку та будь-яких доказів на підтвердження обставин щодо неможливості сплати аліментів до суду не надав.

Суд зауважує на тому, що обов'язок утримувати дітей є рівною мірою обов'язком як матері, так і батька. Причому обов'язком особистим, індивідуальним, а не солідарним. Також, суд виходить з розумності та достатності заявленого позивачем розміру стягуваних аліментів, необхідних для задоволення потреб на утримання дитини, виходячи з реальної можливості відповідача такий розмір аліментів сплачувати щомісячно, не порушуючи прав останнього.

При вирішенні вимог в частині стягнення аліментів суд застосовує норми права, які містяться в ст.ст. 141, 150, 155, 180-183 СК України та на окремі з яких вірно посилається позивачка у поданому позові.

Згідно ч. 1 ст. 191 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.

На підставі п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України рішення в частині стягнення аліментів підлягає обов'язковому негайному виконанню у межах суми платежу за один місяць.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд вважає за необхідне в порядку ст. 141 ЦПК України стягнути з відповідача на користь позивачки 1211 гривень 20 копійок судового збору, сплаченого останньою при звернені до суду з позовною вимогою про розірвання шлюбу, а також 1211 гривень 20 копійок в доход держави, зважаючи на задоволення вимоги позивачки про стягнення аліментів.

При цьому, судом враховується те, що позивачка при звернені до суду з позовною вимогою про стягнення аліментів була звільнена від сплати судового збору відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст. 12, 13, 89, 141, 263-265, 268, 430 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів - задовольнити повністю.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 17 листопада 2007 року у виконавчому комітеті Ставненської сільської ради Великоберезнянського району Закарпатської області, відповідний актовий запис № 10.

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , аліменти на утримання дітей: сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; сина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; доньки - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/2 частки заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50 % встановленого прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 26 червня 2025 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 копійок судового збору.

Стягнути з ОСОБА_2 в доход держави 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 копійок судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_6 .

Повне судове рішення складено 25 вересня 2025 року.

Суддя Зизич В.В.

Попередній документ
130497524
Наступний документ
130497526
Інформація про рішення:
№ рішення: 130497525
№ справи: 298/894/25
Дата рішення: 25.09.2025
Дата публікації: 29.09.2025
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Цивільне
Суд: Великоберезнянський районний суд Закарпатської області
Категорія справи: Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них; про розірвання шлюбу
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Виконання рішення (28.10.2025)
Дата надходження: 26.06.2025
Предмет позову: Позовна заява про розірвання шлюбу та стягнення аліментів
Розклад засідань:
14.08.2025 11:00 Великоберезнянський районний суд Закарпатської області
25.09.2025 10:00 Великоберезнянський районний суд Закарпатської області
Учасники справи:
головуючий суддя:
ЗИЗИЧ ВІКТОРІЯ ВІКТОРІВНА
суддя-доповідач:
ЗИЗИЧ ВІКТОРІЯ ВІКТОРІВНА
відповідач:
Баран Микола Михайлович
позивач:
Баран Марина Василівна