Справа № 344/16868/25
Провадження № 1-кс/344/6675/25
24 вересня 2025 року м. Івано-Франківськ
Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в рамках кримінального провадження № 12025090000000565 від 21.08.2025, -
Слідчий звернувся з вказаним клопотанням, яке погоджено з прокурором, в обґрунтування якого посилався на те, що відділом розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Івано-Франківській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025090000000565 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України.
Встановлено, що 20 серпня 2025 року приблизно о 18 годині водій ОСОБА_5 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, що значно знижує реакцію і унеможливлює належним чином оцінювати дорожню обстановку та керуючи трактором марки DONG FENG модель 244DG2 без реєстраційного номеру, разом із пасажиром ОСОБА_6 , поїхав до лісу, що біля с. Ріпне Дубівської територіальної громади Калуського району, збирати ожини.
Не маючи права на керування колісним трактором та відповідно практичних навичок керування таким типом транспортних засобів, перебуваючи в лісовому масиві урочища «Кичер», під час руху лісовою ґрунтовою дорогою, що йде на крутий підйом, ОСОБА_5 проявив неуважність, не врахував дорожню обстановку та стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух і безпечно керувати ним, не справився з керуванням і допустив перекидання трактора.
При цьому ОСОБА_5 порушив вимоги Правил дорожнього руху України, а саме: п. 2.1. а, в п. 2.3. б, 2.9. а, п. 12.1.
У результаті порушення ОСОБА_5 вказаних пунктів Правил дорожнього руху України відбулась дорожньо-транспортна пригода, унаслідок якої пасажир трактора ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження від яких на місці події настала його смерть.
У вчиненні даного кримінального правопорушення підозрюється: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якому 23.09.2025 року вручене повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 повністю підтверджується протоколом огляду місця події від 21.08.2025, протоколом допиту потерпілого ОСОБА_7 , протоколом допиту свідка ОСОБА_8 , довідкою №16601 від 01.09.2025 щодо стану сп'яніння ОСОБА_5 та іншими доказами у кримінальному провадженні у своїй сукупності.
Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 згідно ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, за вчинення якого відповідно до ч. 3 ст. 286-1 КК України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від п'яти до десяти років. Усвідомлюючи про неминучість покарання за вчинення кримінального правопорушення у виді позбавлення волі в майбутньому підозрюваний ОСОБА_5 може переховуватись від органів слідства та суду.
Застосування запобіжних заходів можливо при наявності ризиків. Ризик - це не визначена подія, яка по суті, представляє собою ймовірність отримання несприятливих для досудового слідства подій, визначених у ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених п. 1, п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме що ОСОБА_5 може:
- переховуватися від органів досудового розслідування та суду, усвідомлюючи про неминучість покарання за вчинення кримінального правопорушення у виді позбавлення волі;
- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином з метою уникнення від кримінальної відповідальності, зокрема, не з'являтись на виклики до слідчого, прокурора чи суду, чи покинути територію України.
Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.
Враховуючи викладене, застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання буде недостатнім для запобігання вказаним ризикам та забезпечення виконання завдань кримінального провадження.
До органів досудового розслідування не надходили заяви від жодних осіб про те, що вони поручаються за виконання підозрюваною, покладених на неї обов'язків у відповідності до ст. 194 КПК України і зобов'язуються, за необхідності, доставити її до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу. У зв'язку з цим вважаю, що підстав для застосування запобіжного у вигляді особистої поруки не має. Окрім цього, вказаний запобіжний захід недостатній для запобігання зазначеним ризикам.
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, а в даному випадку вважаю, що саме запобіжний захід у вигляді домашнього арешту зможе запобігти таким ризикам.
Викладене свідчить про неможливість запобігання ризикам, передбачених п. 1, п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж домашній арешт. У той же час вважаю, що застосування саме такого запобіжного заходу, буде в повній мірі обґрунтованим та достатнім. З метою недопущення зазначених ризиків, просить клопотання задовольнити.
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, посилаючись на викладені в ньому обставини, просив клопотання задовольнити.
Адвокат в судовому засіданні просила відмовити в задоволенні поданого клопотання та застосувати щодо підозрюваного запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, оскільки підозрюваний перебуває на стаціонарному лікуванні та не може знаходиться на своїм місцем проживання.
Підозрюваний в судовому засіданні підтримав думку захисника.
Заслухавши прокурора та підозрюваного, дослідивши матеріали клопотання, вважаю наступне.
Згідно з ч. 1,2 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Ч. 5 ст. 194 КПК України передбачено обов'язки, які слідчим суддею можуть бути покладені на підозрюваного.
У відповідності до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
З матеріалів клопотання вбачається, що 23.09.2025 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України
Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 286-1 КК України, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від п'яти до десяти років..
Обґрунтованість підозри у вчиненні кримінального правопорушення ОСОБА_5 повністю підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом огляду місця події від 21.08.2025, протоколом допиту потерпілого ОСОБА_7 , протоколом допиту свідка ОСОБА_8 , довідкою №16601 від 01.09.2025 щодо стану сп'яніння ОСОБА_5 та іншими доказами у кримінальному провадженні у своїй сукупності.
Обставини здійснення підозрюваною конкретних дій та доведеність її винуватості, дослідження та оцінка зібраних у справі доказів з точки зору їх належності та допустимості, потребують перевірки та оцінки у кримінальному провадженні під час судового розгляду по суті.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Враховуючи те, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю матеріалів кримінального провадження, а слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язана на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на ті дані, які були надані стороною обвинувачення, наявні всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України.
Прокурором доведено наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Європейський суд з прав людини у справі Ілійков проти Болгарії зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторно вчинення злочинів.
Оскільки ОСОБА_5 підозрюється у вчинення злочину, за яке судом може бути призначене покарання у вигляді позбавлення волі, це створює ризики переховуватися від досудового розслідування.
В той же час, прокурором жодним чином не доведено наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Вирішуючи дане клопотання враховую також вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_5 вказаного злочину, характеризуючі особу підозрюваного дані, його вік, стан здоров'я та майновий стан, міцність соціальних зв'язків, наявність постійного місця проживання, раніше не судимий.
Зі змісту ст. 131-132 КПК України встановлено, що запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.
Згідно ст. 177 КПК України метою застосування запобіжних заходів є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
У відповідності до ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Аналізуючи доводи прокурора щодо наявних ризиків, пояснення підозрюваного, не вдаючись до оцінки доказів на даній стадії кримінального провадження, слідчий суддя вважає, що під час розгляду клопотання прокурор не довів недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризиків, зазначених у клопотанні.
Крім того, згідно довідки КНП «Центральної районної лікарні Калуської міської ради Івано-Франківської області» від 24.09.2025 року №259 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходиться на стаціонарному лікуванні у відділенні нейрохірургії КНП «Калуська ЦРЛ» з 20.09.2025 р. по даний час з діагнозом: «Важка відкрита черепно-мозгова травма. Забій головного мозку важкого ступеня. Гостра субдуральна гематоми довкола лівої та конвекситальних відділів правої гемісфери головного мозку. Пневмоцефалія. Множинні переломи кісток склепіння та основи черепа із розходженням відламкі. Перелом альвеолярного відростка нижньої щелепи. Забій мяких тканин голови. Обширна підапоневротична гематома волосистої частини голови. Скальпована рана лівої скроневої ділянки із переходом на ліву вушну раковину. Параорбітальні гематоми та підконюктивальні крововиливи обох очей. Алкогольне сп?яніння».
Відповідно до ч. 1 ст. 176 КПК України більш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, яке полягає у покладенні на підозрюваного зобов'язання виконувати покладені на нього слідчим суддею обов'язки, передбачені ст. 194 цього Кодексу.
Враховуючи характеризуючи дані, стан здоров'я та процесуальну поведінку підозрюваного, з метою забезпечення виконання покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігання згаданим ризикам, вважаю, що до останнього достатньо застосувати запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання з покладенням на нього обов'язків передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України в межах строку досудового розслідування.
Керуючись ст.ст. 176-179, 194, 309 КПК України, -
Клопотання задовольнити частково.
Застосувати щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Покласти на ОСОБА_5 обов'язки:
1) прибувати до слідчого, прокурора, або суду за першою вимогою;
2) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну місця проживання та місця роботи;
3) здати на зберігання до Управління Державної міграційної служби за місцем реєстрації свій паспорт громадянина України для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України та на в'їзд в Україну.
Покладені на ОСОБА_5 обов'язки діють до 22 листопада 2025 року, включно.
Контроль за виконанням особистого зобов'язання ОСОБА_5 доручити здійснювати старшому слідчому в ОВС відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_9 .
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського Апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1