Справа №127/16335/21
Провадження №1-кп/127/644/21
24 вересня 2025 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області
в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченої ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в приміщені суду в м. Вінниці, кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, відомості про яке внесено 03 травня 2021 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021025040000243,-
У провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.
Згідно обвинувального акту, ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що вона, маючи ряд не знятих та не погашених судимостей, в тому числі за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185 КК України, за вироком Бахмацького районного суду в Чернігівської області від 22.01.2018, близько 19 год. 30 хв., 02.05.2021, перебуваючи в приміщенні магазину «АТБ» Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет», який розташований за адресою: м. Вінниця, вул. Коцюбинського, буд. 4, помітила на одній із полиць жіночі кросівки китайського виробництва сірого кольору з артикульним номером «SL20200834», після чого у ОСОБА_4 виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна.
Реалізуючи свій злочинний умисел ОСОБА_4 , діючи умисно, таємно, повторно, з метою власного незаконного збагачення, з корисливих спонукань, розуміючи протиправність своїх дій та настання суспільно небезпечних наслідків, шляхом вільного доступу, впевнившись, що за її діями ніхто не спостерігає, взяла із полиці магазину жіночі кросівки китайського виробництва сірого кольору з артикульним номером «SL20200834», які в подальшому помістила під свою куртку в яку була одягнена.
Згідно висновку експерта № 3169/21-21 від 03.06.2021 року встановлено, що ринкова вартість жіночих кросівок китайського виробництва з артикульним номером «SL20200834» на момент вчинення кримінального правопорушення, тобто 02.05.2021, становила 349,00 грн.
У подальшому, ОСОБА_4 вийшла з приміщення магазину з викраденим майном, не оплативши його вартість, чим завдала ТОВ «АТБ-маркет» магазину «АТБ» матеріальної шкоди на загальну суму 349,00 гривень.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 заявила клопотання в якому просила суд кримінальне провадження щодо ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 185 КК України, відомості про яке внесено 03.05.2021 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021025040000243, закрити на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КК України, у зв'язку із втратою чинності законом, який встановлює кримінальну протиправність діяння.
Так, згідно ч. 3 ст. 479-2 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, суд зупиняє судовий розгляд і запитує згоду обвинуваченого на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої статті 284 цього Кодексу.
Судом роз'яснено обвинуваченій ОСОБА_4 , що вона вправі заперечувати щодо закриття провадження з зазначеної підстави та роз'яснено положення ч. 3 ст. 479-2 КПК України, згідно із якими суд має право закрити кримінальне провадження на цій підставі виключно якщо обвинувачений проти цього не заперечує. Також судом роз'яснено обвинуваченому положення ч. 1,3 ст. 479-2 КПК України, згідно із якими за відсутності згоди обвинуваченого, суд здійснює судове провадження щодо діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, у загальному порядку, передбаченому цим Кодексом, та в разі, якщо судом буде встановлено вчинення обвинуваченим діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, суд має постановити ухвалу про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 1-2 частини другої статті 284 цього Кодексу, а якщо судом не буде встановлено, що обвинуваченим вчинено діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, суд ухвалить виправдувальний вирок.
Обвинувачена ОСОБА_4 у судовому засіданні зазначив, що положення ст. 479-2 КПК України її зрозумілі, а також право на загальний порядок судового розгляду. Обвинувачений надав добровільну згоду на закриття кримінального провадження з підстав, визначених п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КК України.
Заслухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши обвинувальний акт з додатками та долучені сторонами документи, суд дійшов висновку про обґрунтованість клопотання з наступних підстав.
Так, відповідно до обвинувального акту ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.
Частиною 1 статті 2 КК України визначено, підставою для кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.
09.08.2024 набрав чинності Закон України від 18.07.2024 № 3886-IX «Про внесення зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких посилень відповідальності за дрібне викрадення чужого майна».
Вказаним Законом внесені зміни до статті 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення, згідно з якими дрібним викраденням чужого майна вважається крадіжка, шахрайство, привласнення чи розтрата, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
При цьому положення ч. 3 ст. 3 КК України визначають, що зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до положень статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
Згідно із ч. 2 ст. 4 КК України злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.
Частиною 1 ст. 5 КК України визначено, що закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Пунктом 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України визначено, що кримінальне провадження закривається в разі, якщо втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Ухвала про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, постановляється судом з урахуванням особливостей, визначених статтею 479-2 цього Кодексу.
Як вже зазначалось, суд роз'яснив обвинуваченому положення ст. 479-2 КПК України, його право не надавати згоду на закриття кримінального провадження з підстав, визначених п.4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, наявність в нього права за судовий розгляд на загальних підставах, в ході якого сторона обвинувачення буде зобов'язана довести обґрунтованість обвинувачення, а обвинувачений буде мати всю сукупність прав, визначених Конституцією та КПК України. Судом роз'яснено обвинуваченому суть поняття «декриміналізація діяння», відмінність між закриттям з підстав декриміналізації та за відсутності події кримінального правопорушення, відмінність такого виду судового рішення від виправдувального вироку.
Обвинувачений надав суду добровільну згоду на закриття, зазначивши, що вказані положення йому зрозумілі.
Також при вирішенні клопотання, судом враховано правову позицію ОП ВС від 07.10.2024 з вказаного питання. Так, Верховний Суд визначив, що ч. 2 ст. 51 КУпАП встановлено, що відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою статті 51 цього Кодексу, настає, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (НМДГ). Отже, особа, яка вчинила дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, підлягає адміністративній відповідальності у випадку, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становила від 0,5 до 2 НМДГ.
Як зазначив Верховний Суд, кримінальна відповідальність настає у випадку, якщо розмір такого майна перевищує розмір, установлений статтею 51 КУпАП, а саме 2 НМДГ.
Положеннями ч. 1 ст. 3 КК України встановлено, що законодавство України про кримінальну відповідальність становить КК, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. При цьому зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення (частина шоста статті 3 КК України).
Згідно з пунктом 5 Підрозділу 1 Перехідних положень Податкового кодексу України (далі - ПК) визначено, що у разі, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.
Відповідно до підпункту 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV ПК з урахуванням норм абзацу першого підпункту 169.4.1 пункту 169.4 цієї статті платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного від одного роботодавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку.
Тобто розмір податкової соціальної пільги в розумінні пункту 5 Підрозділу 1 Перехідних положень ПК дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.
Згідно з частиною першою статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на один місяць працездатних осіб з 1 січня 2021 року становив 2270 грн. Отже, розмір податкової соціальної пільги у 2021 році для кримінально-правової кваліфікації становив 1135 грн.
Отже, для вирішення питання щодо наявності в діях ОСОБА_4 складу кримінального правопорушення або ж складу адміністративного правопорушення необхідно визначити, чи перевищує вартість майна, що стало предметом посягання, 2 НМДГ, тобто 2270 грн.
Згідно із обвинувальним актом ОСОБА_4 обвинувачується у вчинені 02.05.2021 - таємного викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненій повторно, та спричинила ТОВ «ВТБ-маркет» матеріальної шкоди на загальну суму 349 грн. Тобто, вартість майна є меншою за розмір, з якого настає кримінальна відповідальність, а саме 2270 грн.
Таким чином, наявність згоди обвинуваченої ОСОБА_4 в сукупності з наведеними нормами Конституції та КК України, висновками ОП ВС у наведеній вище постанові, є підставою для закриття кримінального провадження у зв'язку з втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Вирішуючи питання щодо судових витрат у справі, суд керується вимогами ст. 124, 126 КПК України і постановою Верховного Суду від 07.10.2021, якою зроблено висновок щодо застосування норм права із зазначеного питання ( справа №584/800/20).
Так, Верховний Суд зазначив, що закриття провадження у зв'язку з декриміналізацією статті кримінального закону, за якою обвинувачувалась особа, є реабілітуючою обставиною, а тому процесуальні витрати мають бути віднесені на рахунок держави.
Питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 284, 371, 479-2 КПК України, суд-
Клопотання прокурора ОСОБА_3 , задовольнити.
Кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, відомості про яке внесено 03 травня 2021 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021025040000243 - закрити, на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КК України, у зв'язку із втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Судові витрати у кримінальному провадженні №12021025040000243, за проведення експертизи, що становить 343 грн. 22 коп., віднести на рахунок держави.
Речові докази у кримінальному провадженні, а саме: жіночі кросівки SL20200834, які передано на відповідальне зберігання адміністратору магазину «АТД-маркет», що за адресою: м. Вінниця, просп. Коцюбинського, 4, повернути за належністю ТОВ «АТБ-маркет».
Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.
Суддя: