Справа № 186/228/24
Провадження номер № 2/0186/14/25
25 вересня 2025 року в м. Шахтарське Синельниківського району Дніпропетровської області Шахтарський міський суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Демиденко С.М.,
секретар судового засідання - Фадєєва Т.Б.,
за участю:
відповідача - ОСОБА_1 ,
свідка - ОСОБА_2 ,
розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя,-
Короткий зміст позовних вимог.
02 грудня 2014 року позивач ОСОБА_3 та ОСОБА_4 одружилися в місті Бангкок (Тайланд). Під час шлюбу на підставі договору купівлі продажу №968 від 07.08.2018 року вони придбали кватиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач вважає, що придбана квартира є спільним майном подружжя та він має право на поділ цього майна шляхом визнання за ним права власності на 1/2 частку квартири.
Враховуючи вищевикладене позивач просить суд визнати за ним право власності на 1/2 частку квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .
Стислий виклад позиції позивача, відповідача та пояснення свідків.
У судовому засіданні Представник позивача підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні. Додатково повідомив що позивач особисто передавав відповідачці кошти готівкою в сумі 5000 доларів США. Для укладання договору купівлі-продажу не потрібна була згода позивача, оскільки відомості про шлюб були відсутні в українському реєстрі.
Відповідач в судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Заперечує, щодо тримання коштів від позивача. Підтвердила факт укладення 02 грудня 2014 року шлюбу з ОСОБА_3 в Тайланді. Стверджує, що фактично квартира була придбана за кошти матері - ОСОБА_5 та її зятя. Чоловік гроші на придбання квартири не давав. Квартира була придбана для бабусі, яка являється переселенкою, однак оформлена на відповідачку.
Свідок ОСОБА_5 (матір відповідачки), повідомила суду, що квартира за адресою АДРЕСА_1 , була придбана за 3000 доларів США, з яких половина коштів її, а інша половина її зятя. Чоловік її доньки - ОСОБА_3 та сама ОСОБА_1 ніяких коштів не давали.
Свідок ОСОБА_2 , повідомила суду, що в 2019 році вона дійсно продавала квартиру яка розташована за адресою АДРЕСА_1 . Для оформлення квартини у нотаріуса чекали доки з закордону повернеться ОСОБА_4 . Завдаток та кошти за квартиру в сумі 3000 доларів США їй передавала у нотаріуса Новакіська С.В. Чиї це саме кошти ОСОБА_2 відомо не було.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Сторони по справі - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 одружилися, з 02 грудня 2014 року перебувають в зареєстрованому шлюбі, що підтверджується копією перекладу міжнародного свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 . Факт перебування у шлюбу також підтверджує сама відповідачка.
У період перебування у шлюбі, було придбано квартиру АДРЕСА_2 , яка відповідно до договору купівлі продажу ННХ №175786 рн. 968 від 07.08.2019 року була оформлена на ОСОБА_4 .
Відповідно до копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №362179625 від 17.01.2024 року квартира АДРЕСА_2 , перебуває в приватній власності ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу квартири ННХ № 175786 рн. 968 від 07.08.2019 року.
Норми права, застосовані судом та мотиви їх застосування.
Стаття 60 Сімейного кодексу України /далі СК України/ - майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. При тому, що не має значення за ким зареєстровано таке майно, оскільки спільна сумісна власність розповсюджується на майно і у тому випадку, коли право власності на нього майно зареєстровано лише за одним з подружжя.
Крім того, за загальним правилом застосування презумпції спільності майна подружжя, згідно зі статтею 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, і позивач не зобов'язаний доводити належність набутого за час шлюбу майна до майна подружжя. Той із подружжя, який порушує питання про спростування зазначеної презумпції, зобов'язаний довести обставини, що її спростовують.
Такий висновок суду кореспондується також з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду в постанові від 21.11.2018 року в справі № 372/504/17.
Відповідач - ОСОБА_4 , не спростувала належними та допустимими доказами презумпцію спільності майна подружжя в цій справі. Покази свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , суд вважає не належним доказом, оскільки не можна спростовувати показами свідка обставини укладення нотаріального договору.
Відповідач не довела, а суд не встановив підстав для відступу від рівності часток подружжя у праві спільної власності.
Згідно правового висновку висловлено Верховним Судом в Постанові від 15.04.2020 року у справі № 565/495/18 та Постанові Верховного Суду від 20 березня 2024 року у справі № 569/4484/22 (провадження № 61-11369св23) не виключається звернення одного із подружжя, при наявності спору, з позовом про визнання права на частку в праві спільної власності без вимог щодо поділу майна в натурі.
Враховуючи вище викладене позовні підлягають задоволенню.
Судові витрати.
У відповідності до ст.141 ЦПК України суд вирішує питання про розподіл судових витрат по справі.
Оскільки позовні вимоги задоволено в повному обсязі, суд вважає за необхідне стягнути з Відповідача на користь Позивача витрат на сплату судового збору.
Керуючись ст.ст. 12, 76-82, 89, 109, 141, 206, 258, 263, 264 ЦПК України,- суд
Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя - задовольнити.
Визначити права на частку в праві спільної сумісної власності подружжя на квартиру АДРЕСА_2 наступним шляхом:
визначити за ОСОБА_3 , право на 1/2 частку у праві власності на квартиру АДРЕСА_2 ;
визначити за ОСОБА_4 , право на 1/2 частку у праві власності на квартиру АДРЕСА_2 .
Скасувати арешт майна накладений ухвалою Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 14.02.2024 року (справа № 186/228/24 провадження №2-з/0186/8/24) на 1/2 частку квартири за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер нерухомого майна 1263080212126, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути з ОСОБА_4 , на користь ОСОБА_3 витрати на сплату судового збору в сумі 1816,80 гривень.
Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: місто Анталія, Турецька Республіка, адреса представника - ОСОБА_6 : АДРЕСА_3 .
Відповідач - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: квартира АДРЕСА_2 .
СУДДЯ С.М. ДЕМИДЕНКО