Справа № 138/1733/25
Провадження №:1-кп/138/191/25
25 вересня 2025 року м. Могилів-Подільський
Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області в складі:
головуючого: судді ОСОБА_1 ,
з участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Могилів-Подільського міськрайонного суду у режимі відеоконференції з використанням захисником власних технічних засобів кримінальне провадження № 12025020000000474 від 21.03.2025 по обвинуваченню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Могилів-Подільський Вінницької області, зареєстрованого по АДРЕСА_1 , мешканця АДРЕСА_2 , не одруженого, із середньою освітою, не працюючого, паспорт НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , в силу ст. 89 КК України не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, -
ОСОБА_4 , розуміючи те, що у зв'язку із повномасштабним вторгненням 24.02.2022 російської федерації на територію України та на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони Президент України підписав Указ №64/2022»Про введення воєнного стану в Україні» із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, дію якого неодноразово продовжено.
Пунктом 3 Указу передбачено, окрім іншого, що у зв'язку з введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватись конституційні права й свободи людини та громадянина, передбачені ст. 33 Конституції України.
Відповідно до «Правил перетинання державного кордону громадянами України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 №57, виїзд чоловіків призовного віку за межі України в умовах воєнного стану, за деякими винятками, не дозволяється.
Так, ОСОБА_4 , володіючи інформацією про способи та порядок здійснення охорони державного кордону України, при цьому усвідомлюючи існування обмежень щодо виїзду за кордон громадян України чоловічої статі призовного віку на період дії воєнного стану, діючи з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, організував незаконне переправлення громадян України через державний кордон України.
Зокрема, ОСОБА_4 , діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою з невстановленими досудовим розслідуванням особами, матеріали відносно яких виділено в окреме кримінальне провадження, у невстановлені досудовим розслідуванням дату та час, але не пізніше 21.03.2025, у ході телефонної бесіди повідомив ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який в подальшому, відповідно до його заяви, був залучений працівниками правоохоронних органів до конфіденційного співробітництва, про можливість незаконного переправлення через державний кордон України осіб, які тимчасово обмежені у праві на виїзд за кордон на період дії воєнного стану, за грошову винагороду в сумі 10000 доларів США, та надав йому вказівку підшукати особу, яка бажає незаконно перетнути державний кордон України.
Так, працівниками поліції було залучено до конфіденційного співробітництва ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , як особу яка бажає скористатися послугами ОСОБА_4 з незаконного переправлення через державний кордон України. Після цього, ОСОБА_6 повідомив ОСОБА_4 , що підшукав особу, яка бажає незаконно перетнути державний кордон України.
У подальшому, 28.03.2025 о 14 годині 05 хвилин ОСОБА_7 та ОСОБА_6 зустрілись із ОСОБА_4 біля траси в смт. Вендичани Могилів-Подільського району Вінницької області. У ході зустрічі ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_7 про можливість та спосіб здійснення його переправлення через державний кордон України, а саме про те, що ОСОБА_7 буде переправлятись через державний кордон України незаконно, через річку Дністер, що знаходиться у м. Могилів-Подільський Вінницької області, на територію Республіки Молдова. У визначену дату та час ОСОБА_4 буде організовано його доставку з смт. Вендичани до м. Могилів-Подільський в обхід блок-постів - до будинку, який знаходиться біля кордону України, де протікає річка Дністер, з якого в подальшому уночі, за вказівкою ОСОБА_4 він у попередньо придбаному ним гідрокостюмі, здійснить незаконний перетин кордону України вплав та вбрід.
За дану незаконну послугу ОСОБА_7 повинен надати йому грошові кошти у сумі 10000 доларів США, з яких він має надати половину суми - 5000 доларів США завчасно, та 5000 доларів США - безпосередньо вже на березі річки Дністер.
У подальшому ОСОБА_4 , діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою з невстановленими досудовим розслідуванням особами, матеріали відносно яких виділено в окреме кримінальне провадження, 0 19 годині 16 хвилин 02.04.2025 в ході телефонної бесіди повідомив ОСОБА_7 про необхідність його прибуття до смт. Вендичани Могилів-Подільського району Вінницької області з метою подальшої організації його незаконного переправлення через державний кордон України на територію Республіки Молдова.
Після цього ОСОБА_7 , який діяв під контролем працівників правоохоронних органів у ході спеціального слідчого експерименту, на виконання вказівки ОСОБА_4 , 03.04.2025 прибув до закладу харчування «Бістро», що знаходиться за адресою: Вінницька область, Могилів-Подільський район, смт. Вендичани, 47Ж, куди також 03.04.2025 приблизно о 17 годині 00 хвилин прибув ОСОБА_4 , та під час зустрічі із ОСОБА_7 надав йому інструкції щодо подальших дій з його незаконного переправлення через державний кордон України на територію Республіки Молдова та висунув вимогу надання за ці послуги грошової винагороди у сумі 10500 доларів США, частину з яких у сумі 5000 доларів США він має надати одразу, а іншу частину у сумі 5500 доларів США - на березі річки Дністер, безпосередньо перед його незаконним переправленням через державний кордон України на територію Республіки Молдова.
Після виконання зазначеної вказівки та надання ОСОБА_7 частини грошових коштів у сумі 5000 доларів США ОСОБА_4 , останнього було затримано працівниками правоохоронних органів.
Таким чином, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 332 КК України - організація незаконного переправленню осіб через державний кордон України, вчинене за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення не визнав та пояснив, що знає ОСОБА_6 вже кілька десятиліть. В лютому 2025 року вони говорили в компанії про випадок невдалого перетину державного кордону якимись людьми і його здивувала велика сума грошей, яку люди готові давати за організацію незаконного перетину кордону. Потім він знову при зустрічі з ОСОБА_6 запитав у нього, де беруться такі люди, які готові платити ці кошти, бо хотів з них брати гроші без реальної їх переправи через кордон. ОСОБА_6 йому сказав, що є така людина і готова за 10 тисяч доларів переправитись та звів його з ОСОБА_7 у смт. Вендичани Могилів-Подільського району, де обвинувачений вигадував різні історії про знайомих прикордонників, гідрокостюми, оскільки реальної можливості переправляти людей через кордон у нього не було. Розмови обвинуваченого по телефону, які фіксувались правоохоронцями, були з різними людьми з питань його працевлаштування, зокрема з ОСОБА_8 , прізвище якого він не знає і номер телефону не пам'ятає. Він просив ОСОБА_8 підігравати йому в його вигадках, в тому числі і в ході розмов по телефону. Під час розмови з ОСОБА_8 віч-на-віч він теж говорив про вигадані речі. З ОСОБА_9 він спілкувався стосовно особистих перевезень ОСОБА_7 в об'їзд блок-посту. Він хотів, щоб вона провезла його аби виманити у нього гроші. Це було після першої зустрічі з ОСОБА_7 та ОСОБА_6 . За це він їй обіцяв винагороду ніби 1000 гривень. З суми 10 тисяч доларів США ОСОБА_6 мав отримати одну тисячу доларів США, як він визначив.
Свідок ОСОБА_7 в судовому засідання повідомив, що кілька місяців тому ОСОБА_6 познайомив його з ОСОБА_4 , який пропонував організувати його незаконне переправлення через кордон за винагороду. Свідок діяв під контролем правоохоронців за добровільною згодою. З ОСОБА_4 було дві зустрічі, які фіксувались на технічні засоби. Мети реально перетнути кордон він не мав, хотів викрити ОСОБА_4 . І до того, і після того брав участь у викритті аналогічних правопорушників. У нього склалась думка, що ОСОБА_4 має реальну можливість вчинити цей злочин. З ОСОБА_6 познайомився за кілька місяців до цього через інтернет як з військовослужбовцем, оскільки займається благодійною діяльністю, в тому числі зустрічався з ним. Про те, що ОСОБА_6 співпрацював з СБУ він йому спочатку не казав.
Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні повідомив, що був засуджений і три роки як звільнився по відбуттю покарання. З ОСОБА_4 знайомий з дитинства, а з ОСОБА_7 познайомився не так давно. ОСОБА_4 запропонував йому заробляти на людях, яких потрібно незаконно переправляти через кордон навесні 2025 року. Після цього свідок звернувся до ОСОБА_7 , бо той, як і він, хотів викривати таких правопорушників. На той час ОСОБА_6 служив в ЗСУ і його принципова позиція пов'язана саме з цим, бо він є учасником бойових дій. Раніше він не чув, щоб ОСОБА_4 займався незаконним переправленням осіб. До СБУ звернувся саме ОСОБА_6 . Він знав, що ОСОБА_4 раніше судимий, працює на меблевій фабриці, має зв'язки на кордоні з прикордонниками. Він з ОСОБА_7 та ОСОБА_4 зустрілись перший раз втрьох, а потім свідок вже не брав участь у спілкуванні з ОСОБА_4 і жодного фінансового зиску з цієї події не мав і не планував мати.
Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні повідомила, що ОСОБА_4 знає, але стосунків з ним практично не підтримує. Є представником фірми «Олга-Тор». ОСОБА_4 проживав в орендованій квартирі ОСОБА_10 , у якої вона придбала автомобіль, сплачуючи за нього частинами. 03.04.2025 вона була в смт. Вендичани, бо мала на прохання ОСОБА_4 підвезти його та його знайомого в с. Немія Могилів-Подільського району в об'їзд блок-поста. Він обіцяв їй компенсувати цю послугу. Її номер телефону НОМЕР_3 .
Незважаючи на невизнання вини ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого саме ч. 3 ст. 332 КК України, оскільки останній стверджував про мету отримання коштів у ОСОБА_7 без його подальшого незаконного переправлення через кордон, вина останнього у вчиненні даного кримінального правопорушення, підтверджується показами свідків та наступними дослідженими та перевіреними в судовому засіданні доказами:
- повідомленням заступника начальника УСБУ у Вінницькій області від 20.03.2025 про вчинення кримінального правопорушення, відповідно до якого ОСОБА_4 та інші невстановлені особи в умовах воєнного стану, з метою власного збагачення, зорганізувалися в групу з чітким розподілом ролей кожного учасника для налагодження механізму переправлення осіб через державний кордон та за свої послуги вимагають грошові кошти в розмірі 10000 доларів США (а.с. 69-70 т. 1);
- протоколом за результатами проведення негласної (слідчої) розшукової дії за кримінальним провадженням №12025020000000474 від 31.03.2025, а саме аудіо-, відео контролю відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яким зафіксовано розмови, що відбувались 28.03.2025 в смт. Вендичани Могилів-Подільського району Вінницької області між ОСОБА_7 , ОСОБА_6 та ОСОБА_4 про організацію незаконного перетину державного кордону (а.с. 74-82 т. 1);
- протоколом огляду, ідентифікації та вручення грошових коштів від 03.04.2025, відповідно до якого ОСОБА_7 передано імітаційні грошові кошти, які були виготовлені для проведення негласних слідчих (розшукових) дій з метою отримання фактичних даних про осіб, які незаконно переправляють осіб призовного віку через державний кордон України, в загальній сумі 9900 доларів, грошовими купюрами номіналом по 100 доларів зразка 2006 року в кількості 99 штук з однаковим номерним знаком НОМЕР_4 . Крім того, ОСОБА_7 надано особисті кошти в загальній сумі 100 доларів грошовою купюрою номіналом 100 доларів зразка 2006 року в кількості 1 штука з номерним знаком НОМЕР_5 (а.с. 89-93 т. 1);
- заявою ОСОБА_7 від 03.04.2025, відповідно до якої останній надав особисті кошти в загальній сумі 100 доларів грошовою купюрою номіналом 100 доларів зразка 2006 року в кількості 1 штука з номерним знаком НОМЕР_5 для подальшого їх використання у кримінальному провадженні № 12025020000000474 від 21.03.2025, з метою подальшої передачі фігурантам кримінального провадження (а.с. 94 т. 1);
- протоколом за результатами проведення контролю за вчиненням злочину особою в кримінальному провадженні № 12025020000000474 від 21.03.2025, відповідно до якого 03.04.2025 приблизно о 13 год. 35 хв. ОСОБА_7 провів телефонну розмову з ОСОБА_4 , під час якої вони домовилися про зустріч у смт. Вендичани Могилів-Подільського району Вінницької області біля кафе «Бістро» при дорозі. В подальшому ОСОБА_7 прибув до смт. Вендичани на зустріч, яка відбулась приблизно о 17 год. 25 хв. між ОСОБА_7 та ОСОБА_4 у раніше зазначеному місці. Близько 18 год. 27 хв., перебуваючи в кафе «Бістро» в смт. Вендичани Могилів-Подільського району Вінницької області, за вказівкою ОСОБА_4 , ОСОБА_7 поклав грощові кошти у розмірі 5000 доларів США до особистої сумки ОСОБА_4 . В подальшому, приблизно о 18 год. 32 хв. біля кафе «Бістро» в смт. Вендичани Могилів-Подільського району Вінницької області ОСОБА_4 було затримано співробітниками «КОРД» та УСБУ у Вінницькій області. Після закінчення проведення слідчих дій громадянин ОСОБА_11 особисто видав імітаційні засоби у сумі 5000 доларів США грошовими купюрами номіналом 100 доларів США кількості 50 штук з номерним знаком « НОМЕР_6 B» кожна, які не були використані в ході проведення контролю за вчиненням злочину (а.с. 95-96 т. 1);
- протоколом проведення негласної (слідчої) розшукової дії за кримінальним провадження № 12025020000000474 від 21.03.2025, яким зафіксовано розмови між ОСОБА_7 та ОСОБА_4 03.04.2025 біля кафе «Бістро» в смт. Вендичани Могилів-Подільського району Вінницької області про організацію незаконного перетину державного кордону (а.с. 97-104 т. 1);
- протоколом обшуку від 03.04.2025, відповідно до якого проведено обшук по АДРЕСА_2 , в ході якого виявлено та вилучено планшет марки «Blackview Tab8» ІМЕІ1: НОМЕР_7 , ІМЕІ2: НОМЕР_8 без сім-карти із флеш-носієм, який поміщено до спецпакету НПУ ГСУ № 7299460; банківські карти Ощадбанку № НОМЕР_9 , Райфайзенбанку № НОМЕР_10 та НОМЕР_11 ; коробку від стартового пакету «ВФ «Україна»» абонентський номер НОМЕР_12 , тримач для сім-карти, сім-карту без ідентифікаційних ознак; два блокноти із чорновими записами та листок паперу із чорновими записами, які поміщено до спецпакету НПУ WAR 2091642 (а.с. 108-115 т. 1);
- протоколом огляду речей і документів від 11.04.2025, відповідно до якого оглянуто планшет обвинуваченого марки «Blackview Tab8» та встановлено, що в планшеті відсутня сім-карта, однак в додатку «Telegram» зареєстрований акаунт на ім'я « ОСОБА_12 » за номером « НОМЕР_13 ». В ході огляду контактів додатку виявлено контактні дані абонента під назвою «Макс», який зареєстрований за номером « НОМЕР_14 », а також чат з вказаним абонентом (скріншоти містяться у фототаблиці). В ході огляду даних чату виявлено текстові повідомлення, які мають значення у кримінальному провадженні та імовірно стосуються організації незаконного перетину державного кордону (а.с. 118-120 т. 1);
- аналітичною довідкою про опрацювання інформації про зв'язок операторів ПрАТ «Київстар» та ТОВ «Лайфселл» в ході досудового розслідування кримінального провадження № 12025020000000474 від 21.03.2025 про з'єднання абонентських номерів НОМЕР_15 , НОМЕР_16 , НОМЕР_17 , НОМЕР_18 , НОМЕР_19 за період часу з 0:00 год. 01.01.2025 по 0:00 год. 28.04.2025, якою зафіксовано мобільні термінали, в яких працювали вказані абонентські номери, вибірка їх контактів та перелік базових станцій покриття абонентських номерів (а.с. 121-141 т. 1);
- протоколом затримання ОСОБА_4 від 03.04.2025, відповідно до якого останнього затримано 03.04.2025 о 18 год. 35 хв. та в ході обшуку виявлено та вилучено мобільний телефон телефон марки «Nokia» ІМЕІ1: НОМЕР_20 , ІМЕІ2: НОМЕР_21 із сім-картою НОМЕР_19 ; грошові кошти номіналом 100 доларів США у сумі 4900 із серійним номером KL 83664885 BL 12 та 100 доларів США однією купюрою з серійним номером KB 39075692 С В2 (а.с. 142-144 т. 1);
- протоколом обшуку від 03.04.2025, відповідно до якого було проведено обшук по АДРЕСА_3 в автомобілі марки «Volkswagen Golf», д.н.з. НОМЕР_22 , де виявлено та вилучено мобільний телефон марки «Samsung A54» ІМЕІ1: НОМЕР_23 , ІМЕІ2: НОМЕР_24 з номерами НОМЕР_25 та НОМЕР_26 ; мобільний телефон маки «Fold 4» ІМЕІ1: НОМЕР_27 , ІМЕІ2: НОМЕР_28 з номерами НОМЕР_3 та НОМЕР_29 (а.с. 215-220 т. 1);
- протоколом за результатами проведення негласної (слідчої) розшукової дії за кримінальним провадженням № 12025020000000474 від 21.03.2025, а саме зняття інформації з електронних комунікаційних мереж, під час якої зафіксовано телефонні розмови про організацію незаконного перетину державного кордону між ОСОБА_7 та ОСОБА_4 (телефонували один одному), які відбувались 02.04.2025, 03.04.2025 (а.с. 221-225 т. 1);
- протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії за кримінальним провадженням № 12025020000000474 від 21.03.2025, а саме зняття інформації з електронних комунікаційних мереж, під час якої зафіксовано телефонні розмови про організацію незаконного перетину державного кордону між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , а також між ОСОБА_4 та чоловіком, між ОСОБА_4 та жінкою (телефонували один одному), які відбувались 02.04.2025, 03.04.2025 (а.с. 226-234 т. 1).
Відповідно до ч. 1 ст. 11 КК України кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом кримінального правопорушення.
Кримінальна відповідальність за ч. 3 ст. 332 КК України настає за незаконне переправлення осіб через державний кордон України, зокрема, вчинене організованою групою або з корисливих мотивів.
З об'єктивної сторони це кримінальне правопорушення може проявлятися у чотирьох формах: 1) незаконне переправлення осіб через державний кордон України, 2) організація незаконного переправлення осіб через державний кордон України, 3) керівництво незаконним переправленням осіб через державний кордон України, 4) сприяння незаконному переправленню осіб через державний кордон України порадами, вказівками, наданням засобів або усуненням перешкод.
Організація - це дії, які виявляються в розробці планів, визначенні місця, часу незаконного переправлення, пошуку співучасників, створенні організованої групи, її фінансуванні, озброєнні тощо.
Сприяння - це будь-яке діяння, що допомагає здійснити незаконне переправлення. Закон дає вичерпний перелік засобів сприяння: порадами, вказівками, наданням засобів або усуненням перешкод.
Сприяння порадами чи вказівками полягає в наданні особам інформації щодо найбільш зручних маршрутів руху до державного кордону, місця і часу його незаконного перетинання та інших обставин, які є необхідними для реалізації намірів на незаконне перетинання кордону.
Керівництво - це активна діяльність щодо забезпечення самого переправлення під час його вчинення: надання відповідних настанов, проведення інструктажу щодо виконання тих чи інших дій, їх координація, забезпечення їх прикриття, віддання певних команд, розстановка учасників, розподіл їх обов'язків тощо.
Під корисливим мотивом треба розуміти випадки, коли винний, здійснюючи незаконне переправлення через державний кордон України, мав на меті одержати у зв'язку з цим протиправні матеріальні блага для себе або інших осіб, одержати чи зберегти певні майнові права, уникнути матеріальних витрат чи обов'язків або досягти іншої матеріальної вигоди.
Щодо кримінальної відповідальності за ст. 190 КК України, то положення закону про кримінальну відповідальність визначають шахрайство як заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою, де обман і зловживання довірою передбачені у ст. 190 КК України як самостійні (альтернативні) способи вчинення шахрайства.
Обман як спосіб шахрайства полягає в повідомленні неправдивих відомостей (активний обман) або у приховуванні відомостей про обставини, повідомлення яких мало б суттєве значення для рішення про передачу майна або права на майно (пасивний обман). Обманом є введення людини в оману або підтримка вже наявної омани шляхом впливу на її психіку з метою змусити останню виконати певні дії в інтересах того, хто обманює.
У свою чергу обман у намірах полягає у тому, що під час отримання майна з умовою виконання якого-небудь зобов'язання винна особа ще в момент заволодіння цим майном має на меті його привласнити, не виконуючи зобов'язання.
Повідомлення неправдивих відомостей або замовчування відомостей є особливими видами інформаційного впливу на психіку особи з метою змусити останню виконати певні дії в інтересах того, хто обманює, який призводить до того, що особа перекручено сприймає дійсність, а отже, здійснює процес мислення на ґрунті омани, що й обумовлює зовні добровільне волевиявлення особи, яка володіє майном, на передачу майна чи права на нього винному, а отже і наступне фактичне протиправне заволодіння тим чужим майном або набуття права на таке.
Заволодінням установлюється панування над річчю, що і є результатом застосованого обману потерпілого, якого в такий спосіб зовні добровільно спонукають передати винуватому майно чи право на майно, фактичним наслідком чого є заподіяння матеріальної шкоди.
У свою чергу суб'єктивна сторона складу кримінальних правопорушень, передбачених як ч. 3 ст. 332, так і ч. 1 ст. 190 КК України характеризується такими юридичними ознаками, як прямий умисел, корисливі мотив і мета (за ч. 2 ст. 24 КК прямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання).
Спрямовуюча функція мотиву полягає в постановці суб'єктом мети кримінального правопорушення і визначенні шляху її досягнення. Мета кримінального правопорушення - це результат, якого намагається досягти суб'єкт під час вчинення правопорушення, керуючись певним мотивом; суб'єктивний образ бажаного результату дії чи бездіяльності, тобто ідеальна в думках модель майбутнього кінцевого результату, до якого прагне суб'єкт кримінального правопорушення.
Мета кримінального правопорушення підпорядкована мотиву. Саме на основі мотиву, керуючись ним, суб'єкт ставить собі мету, досягненню якої він підкорює своє діяння.
Для кваліфікації діяння за елементами складу необхідно встановити відповідність (тотожність, ідентичність) між мотивом і метою, якими фактично керувався або переслідував суб'єкт кримінального правопорушення та законодавчому закріпленні цих ознак у кримінально-правовій нормі.
У такому разі потрібно встановити домінуючий мотив, який і буде покладено в основу кваліфікації кримінального правопорушення.
У випадках, коли винна особа, вчиняючи правопорушення, керувалася мотивом, який є характерний для декількох статей особливої частини КК, то належить з'ясовувати, який із них був домінуючим, і кваліфікувати дії за тією частиною статті КК, якою визначено відповідальність за вчинення правопорушення з такого мотиву.
Суб'єктивна сторона дозволяє розмежувати суміжні кримінальні правопорушення, відмежувати їх від інших правопорушень та від діяння, яке не є кримінально караним.
Установлення ознак суб'єктивної сторони допомагає правильно розкрити інші елементи складу кримінального правопорушення.
Ретельне дослідження фактичних обставин вчиненого особою діяння забезпечить можливість правильно оцінити суб'єктивну сторону (вину, мотив та мету) конкретного складу кримінального правопорушення.
Зміст прямого умислу утворюють два моменти - інтелектуальний і вольовий.
Інтелектуальний визначається усвідомленням суспільно небезпечного характеру вчиненого діяння і передбачення суспільно небезпечних наслідків, у той час як вольовий - бажанням настання суспільно небезпечних наслідків, що передбачаються винною особою.
У цьому провадженні важливим для правильної кваліфікації кримінального правопорушення є і встановлення умислу засудженого, чи був він спрямований на об'єкт посягання - грошові кошти (чуже майно) шляхом шахрайства чи на отримання грошових коштів за незаконне переправлення особи через державний кордон України.
Залежно від спрямованості і ступеня конкретизації бажаних наслідків умисел розмежовується на визначений (конкретизований) і невизначений (неконкретизований). Визначений умисел характеризується чіткою конкретизацією наслідків діяння в передбаченні винного. Суб'єкт передбачає конкретні наслідки і бажає їх або свідомо допускає.
Визначений умисел в одних випадках може бути простим, коли винний передбачає і бажає настання одного конкретизованого наслідку, досягнення визначеної мети, або альтернативним, коли особа передбачає і однаково бажає або свідомо допускає настання одного з двох чи більше, але індивідуально визначених наслідків.
Вчиняючи шахрайство, винна особа цілком усвідомлює: суспільну небезпечність самого діяння, тобто фактичну сторону діяння та його суспільне значення; об'єкт і предмет кримінального правопорушення, цінність матеріальних благ і інших предметів спеціального призначення; спосіб вчинення правопорушення, той факт, що свідомо вводить потерпілого в оману шляхом обману чи зловживання довірою, що останній лише зовнішньо добровільно передає їй предмет кримінального правопорушення, тоді як фактично ця воля потерпілого є фіктивною; факт заволодіння майном, правом на майно чи предметами спеціального призначення.
Таким чином, об'єктивна та суб'єктивна сторона шахрайства як конкретного акту вольової поведінки суб'єкта кримінального правопорушення перебувають у тісному взаємозв'язку і взаємообумовленості. Вчинюване шляхом обману чи зловживання довірою заволодіння майном, правом на майно, предметами спеціального призначення є свідомим та вольовим діянням, яке обумовлено потребами, інтересами винної особи, прагненням досягнення конкретного результату свідомо вибраним шляхом.
До такого висновку зокрема дійшов Верховний Суд у постанові від 10.03.2025 у справі № 466/5535/23 (провадження № 51-4623км24).
Сторона захисту стверджувала про відсутність в діях ОСОБА_4 умислу на незаконне переправлення осіб через державний кордон і те, що останній став жертвою провокації правоохоронців, на що, на думку захисту, вказує той факт, що ОСОБА_7 , як особа, яка діяла у співробітництві з останніми під час допиту в судовому засіданні не міг навіть назвати суму винагороди, яку з нього вимагав ОСОБА_4 за організацію йому незаконного перетину державного кордону, а сам ОСОБА_4 лише скористався можливістю заробітку на довірливості останнього, без мети його незаконного переправлення через державний кордон. Крім того, захисник звернула увагу на те, що свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_6 раніше неодноразово притягались як до адміністративної, так і до кримінальної відповідальності, таким чином перебували в полі зору правоохоронців та були залучені до провокації ОСОБА_4 для вчинення ним кримінального правопорушення. Також захисник просила визнати ухвалу слідчого судді Вінницького апеляційного суду від 26.03.2025 про надання дозволу на проведення негласної слідчої (розшукової) дії відносно ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , а також похідні від неї письмові докази недопустимими, оскільки така ухвала не відкривалась стороні захисту під час досудового розслідування, що є порушенням ст. 290 КПК України. Також сторона захисту зазначила, що ОСОБА_4 на час вчинення кримінального правопорушення офіційно працював, не має зв'язків серед працівників прикордонної служби, за місцем проживання характеризується позитивно, разом з тим доказів працевлаштування останнього надати суду не спромоглась.
В ході судового розгляду судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Вінницького апеляційного суду від 26.03.2025 (а.с. 5-7 т. 2) надано дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії відносно: 1) ОСОБА_4 , шляхом зняття інформації з електронних комунікаційних мереж, а саме з абонентського номера НОМЕР_13 ; установлення місцезнаходження радіообладнання (радіоелектронного засобу), а саме мобільного терміналу з абонентським номером НОМЕР_13 ; зняття інформації з електронних інформаційних систем, а саме з абонентського номера НОМЕР_13 ; аудіо-, відео контролю вказаної особи; спостереження за вказаною особою; 2) ОСОБА_6 , шляхом зняття інформації з електронних комунікаційних мереж, а саме з абонентського номера НОМЕР_30 ; установлення місцезнаходження радіообладнання (радіоелектронного засобу), а саме мобільного терміналу з абонентським номером НОМЕР_30 ; зняття інформації з електронних інформаційних систем, а саме з абонентського номера НОМЕР_30 ; аудіо-, відео контролю вказаної особи; спостереження за вказаною особою; 3) ОСОБА_7 , шляхом зняття інформації з електронних комунікаційних мереж, а саме з абонентського номера НОМЕР_31 ; установлення місцезнаходження радіообладнання (радіоелектронного засобу), а саме мобільного терміналу з абонентським номером НОМЕР_31 ; зняття інформації з електронних інформаційних систем, а саме з абонентського номера НОМЕР_31 ; аудіо-, відео контролю вказаної особи; спостереження за вказаною особою. Крім того, постановою прокурора відділу Вінницької обласної прокуратури ОСОБА_13 від 03.04.2025 про проведення контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту (а.с. 83-86 т.1) з метою отримання злочинної діяльності ОСОБА_4 , а також інших невстановлених осіб, які можуть діяти за попередньою. змовою з ним, призначено проведення негласної слідчої (розшукової) дії - контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту, шляхом передачі грошових коштів у розмірі 10000 доларів США через ОСОБА_7 або ОСОБА_14 .
Відповідно до протоколу за результатами проведення негласної (слідчої) розшукової дії від 31.03.2025 за кримінальним провадженням №12025020000000474 від 21.03.2025, а саме аудіо-, відеоконтролю відносно ОСОБА_7 (а.с. 74-82 т. 1), зафіксовано розмови останнього з ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , які відбувались 28.03.2025 в смт. Вендичани Могилів-Подільського району Вінницької області, в ході яких ОСОБА_4 повідомляв ОСОБА_7 порядок перетину кордону в Республіку Молдова, зокрема про необхідність мати гідрокостюм, оскільки перетин буде відбуватись через річку Дністер, подальші дії після перетину, те, що він співпрацює з начальником зміни серед прикордонників, який організує півгодинний коридор для безперешкодного перетину кордону, якого звати « ОСОБА_15 », речі, які з собою потрібно брати, вартість оплати такої послуги та розподіл грошей.
Згідно протоколу за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 05.05.2025 за кримінальним провадженням № 12025020000000474 від 21.03.2025, а саме зняття інформації з електронних комунікаційних мереж, зокрема з абонентського номера НОМЕР_13 , стосовно ОСОБА_4 (а.с. 226-233 т. 1), зафіксовано розмови останнього, які відбувались 02.04.2025 та 03.04.2025 з ОСОБА_7 (вхідні та вихідні виклики), а також 03.04.2025 з жінкою (номери НОМЕР_3 , НОМЕР_25 ) та чоловіком (номери НОМЕР_32 , НОМЕР_33 ) (вхідні та вихідні дзвінки). В ході розмові з жінкою ОСОБА_4 , після розмов з ОСОБА_7 , який був на шляху до смт. Вендичани, обговорював з нею провезення останнього маршрутом, «де не літають дрони». Також, в ході розмов з чоловіком, до якого ОСОБА_4 звертався як до « ОСОБА_16 », під час того, як ОСОБА_7 був на шляху до смт. Вендичани, останні обговорювали розподіл винагороди за перетин державного кордону, зокрема і «за ту сторону», отримання матрацу, порядок перетину кордону.
Відповідно до протоколу за результатами проведення негласної (розшукової) дії від 09.04.2025 за кримінальним провадженням № 12025020000000474 від 21.03.2025, а саме аудіо-, відеоконтролю ОСОБА_7 (а.с. 97-104 т. 1), зафіксовано розмови між ним та ОСОБА_4 , які відбувались 03.04.2025 біля кафе «Бістро» в смт. Вендичани Могилів-Подільського району Вінницької області, в ході яких останній повідомляв ОСОБА_7 про порядок оплати вартості послуг, саму вартість послуги з перетину кордону, а також момент передачі цих коштів ОСОБА_7 ОСОБА_4 .
Отже, як убачається з матеріалів справи та як встановлено в ході судового розгляду, умисел ОСОБА_4 був спрямований на отримання грошових коштів саме за організацію незаконного переправлення особи через державний кордон України, а твердження обвинуваченого про намір лише отримати грошові кошти з шахрайською метою є способом пом'якшити свою відповідальність і спростовуються показаннями свідків та матеріалами справи.
З приводу доводів сторони захисту щодо провокації злочину суд виходить з наступного.
Верховний Суд неодноразово зауважував, що практикою ЄСПЛ визначено аспекти (критерії) відмежування провокації злочину від допустимої поведінки правоохоронних органів (справа «Банніков проти Російської Федерації» (заява № 18757/06, рішення від 04.11.2010 року, § 37-65); справа «Матановіч проти Хорватії» (заява № 2742/12, рішення від 04.04.2017, § 123-135); «Раманаускас проти Литви» (заява № 55146/14, рішення від 20.02.2018, § 54-62). Провокація має місце тоді, коли працівники правоохоронних органів або особи, які діють за їхніми вказівками, не обмежуються пасивним розслідуванням, а з метою отримання доказів і порушення кримінальної справи впливають на суб'єкта, схиляючи його до вчинення злочину, який в іншому випадку не був би вчинений. При цьому під пасивним розслідуванням розуміється відсутність будь-яких активних дій, які би спонукали особу вчинити злочин.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 18.02.2025 у справі № 495/263/17 (провадження № 51-6360км23) підбурювання з боку правоохоронних органів має місце тоді, коли працівники цих органів або особи, які діють за їхніми вказівками, не обмежуються пасивним розслідуванням, а схиляють особу до вчинення злочину, який без такого впливу не був би вчинений. Для встановлення того, чи мало місце з боку правоохоронних органів спонукання особи до вчинення злочину, мають прийматися до уваги, наприклад, прояв ініціативи у контактах з особою, повторні пропозиції попри початкову відмову особи, наполегливі нагадування тощо.
Жодна з таких обставин сама по собі не може бути визначальною для висновку про наявність або відсутність провокації, і лише оцінивши всі фактичні і юридичні аспекти події в сукупності, суди можуть зробити висновок, чи була поведінка агентів такою, що спонукала особу до дій, які та не вчинила б без їх втручання.
Мотиви, з яких особа погоджується на конфіденційне співробітництво з органами правопорядку, самі по собі не мають значення для з'ясування питання, чи спонукали дії такої особи та/або органу розслідування, під контролем якого вона діяла, до вчинення злочину.
Згідно з практикою ЄСПЛ застосування особливих методів ведення слідства - зокрема, агентурних методів - саме по собі не може порушувати право особи на справедливий суд. Ризик провокації з боку працівників правоохоронних органів, викликаний указаними методами, означає, що їх використання повинно бути суворо регламентованим. Для застосування цих методів у правоохоронних органів мають бути докази на підтвердження аргументу про схильність особи до вчинення злочину.
При цьому, згідно з рекомендаціями ЄСПЛ з метою перевірки дотримання права на справедливий судовий розгляд у випадку використання таємних агентів Суд насамперед перевіряє, чи влаштовувались пастки (те, що зазвичай називається матеріальним критерієм провокації»), і якщо так, то чи міг заявник у національному суді скористатися цим для свого захисту «процесуальний критерій провокації» (п.п. 37, 54 рішення у справі «Баннікова проти Росії» від 04.11.2010, заява № 18757/06).
Суд визначає пастку як ситуацію, коли задіяні агенти - працівники органів правопорядку або особи, що діють на їх прохання - не обмежуються суто пасивними спостереженнями протиправної діяльності, а здійснюють на особу, за котрою стежать, певний вплив, провокуючи її скоїти правопорушення, яке би вона в іншому випадку не вчинила, з метою зафіксувати його, тобто отримати доказ і розпочати кримінальне переслідування.
Для того, щоб встановити, чи було розслідування «суто пасивним» слід вивчити мотиви, що виправдовували операцію проникнення і поведінку державних органів, які її здійснювали. Зокрема, Суд встановлює, чи були об'єктивні сумніви у тому, що заявника втягнули у злочинну діяльність або схилили скоїти кримінальне правопорушення.
Перевіривши доводи сторони захисту щодо провокації злочину з урахуванням зазначених критеріїв, суд дійшов висновку, що встановлені обставини свідчать про відсутність ознак підбурювання обвинуваченого до вчинення злочину.
Так, як повідомив свідок ОСОБА_6 , і в судовому засіданні підтвердив сам обвинувачений ОСОБА_4 , саме останній виступив ініціатором звернення до свідка з метою пошуку осіб, для організації незаконного перетину ними державного кордону для заробітку на таких особах, що і стало підставою для звернення свідка ОСОБА_6 до СБУ для викриття незаконної діяльності обвинуваченого, та початку досудового розслідування.
Крім того, з досліджених протоколів НСРД вбачається, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не здійснювали жодного впливу на ОСОБА_4 , провокуючи того яким-небудь чином, а сам обвинувачений в ході зафіксованих розмов з останніми активно підтримував розмову та повідомляв деталі незаконного переправлення ОСОБА_7 через державний кордон України, контакти зазначених осіб відбувалися за обопільною згодою, що свідчить про відсутність у конкретній ситуації провокації злочину з боку правоохоронних органів.
Також, як зазначив Верховний Суд у постанові № 303/7389/23 від 14.01.2025 чинне законодавство не встановлює обмежень щодо неможливості залучення до конфіденційного співробітництва осіб, які раніше притягувалися до адміністративної чи кримінальної відповідальності.
Таким чином, проведені у цій справі негласні слідчі (розшукові) дії не призвели до підбурювання через призму прецедентної практики ЄСПЛ стосовно п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Щодо визнання ухвали слідчого судді Вінницького апеляційного суду від 26.03.2025 про надання дозволу на проведення негласної слідчої (розшукової) дії відносно ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , а також похідних від неї письмових доказів недопустимими, у зв'язку з не відкриттям останніх стороні захисту під час досудового розслідування, суд зазначає наступне.
Згідно положень ст. 290 КПК України, визнавши зібрані під час досудового розслідування докази достатніми для складання обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурор або слідчий за його дорученням зобов'язаний повідомити підозрюваному, його захиснику, законному представнику та захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування. Прокурор або слідчий за його дорученням зобов'язаний надати доступ до матеріалів досудового розслідування, які є в його розпорядженні, у тому числі будь-які докази, які самі по собі або в сукупності з іншими доказами можуть бути використані для доведення невинуватості або меншого ступеня винуватості обвинуваченого, або сприяти пом'якшенню покарання. Прокурор або слідчий за його дорученням зобов'язаний надати доступ та можливість скопіювати або відобразити відповідним чином будь-які речові докази або їх частини, документи або копії з них, а також надати доступ до приміщення або місця, якщо вони знаходяться у володінні або під контролем держави, і прокурор має намір використати відомості, що містяться в них, як докази у суді. Якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів відповідно до положень цієї статті, суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази.
Згідно наявної в матеріалах справи ухвали слідчого судді Вінницького апеляційного суду від 26.03.2025 (а.с. 5-7 т. 2), якою надано дозвіл на проведення негласних слідчих (розшукових) дій відносно ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , останньою задоволено клопотання слідчого, погодженого прокурором (а.с. 70-73 т. 1), та надано дозвіл на проведення негласних слідчих (розшукових) дій.
Обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12025020000000474 від 21.03.2025 по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України складено та затверджено 25.06.2025.
Згідно листа голови Вінницького апеляційного суду від 09.07.2025 № 34/152/2025, адресованого заступнику керівника Вінницької обласної прокуратури, 08.07.2025 експертною комісією з питань таємниць Вінницького апеляційного суду розглянуто та задоволено клопотання заступника керівника Вінницької обласної прокуратури від 23.06.2025 № 09/2-1779т про розсекречення матеріальних носіїв інформації у кримінальному провадженні № 12025020000000474 від 21.03.2025. Рішенням експертної комісії з питань таємниць Вінницького апеляційного суду скасовано грифи секретності ухвал слідчого судді Вінницького апеляційного суду від 26.03.2025 № 0-996-т, від 24.04.2025 № 0-1299т, і надано матеріальним носіям інформації реквізит «Розсекречено». Попередній гриф секретності вказаних матеріальних носіїв інформації «Таємно», одночасно надіслано вказані ухвали про дозвіл на проведення негласних слідчих (розшукових) дій у кримінальному провадженні № 12025020000000474 від 21.03.2025 для використання в доказуванні під час судового розгляду.
Таким чином сторона обвинувачення вжила всіх заходів для розсекречення вказаних документів, звернувшись із таким клопотанням до Вінницького апеляційного суду до затвердження обвинувального акту, проте їх розсекречення відбувалось пізніше. Разом з тим, як зазначила прокурор, після розсекречення вказана ухвала відкривалась стороні захисту, факт чого захисник та обвинувачений в судовому засіданні не заперечували, відтак підстави визнавати вказану ухвалу Вінницького апеляційного суду та похідні від неї письмові докази в суду відсутні.
Виходячи з вищекладеного, надані стороною обвинувачення і досліджені безпосередньо в суді докази підтверджують обставини, що підлягають доказуванню, ними встановлено подію кримінального правопорушення, винуватість обвинуваченого та інші обставини зазначені у ст. 91 КПК України, та вони зібрані у порядку, встановленому ст. 93 КПК України, жодних обставин, передбачених ст. 87 КПК України, з якими закон пов'язує недопустимість доказів як таких, що отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, судом не встановлено, у зв'язку з чим відсутні підстави для визнання цих доказів недопустимими.
За таких обставин, проаналізувавши та об'єктивно оцінивши досліджені у судовому засіданні, відповідно до вимог ст. ст. 85, 94 КПК України, вказані докази, надані сторонами кримінального провадження, в їх сукупності, враховуючи їх логічність, послідовність та узгодженість між собою, суд повно та всебічно з'ясував та встановив під час судового розгляду обставини вчинення кримінального правопорушення та прийшов до висновку, що ОСОБА_4 вчинив тяжкий злочин, передбачений ч. 3 ст. 332 КК України, а саме організація незаконного переправленню осіб через державний кордон України, вчинене за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів.
Практика Європейського суду з прав людини, зокрема рішення від 08.02.2001 у справі «Берктай проти Туреччини», рішення від 07.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії», показує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумцій.
Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобіганню вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Виходячи з указаної мети і принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання має бути співмірним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує обставини справи, ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, особу винного, його процесуальну поведінку в ході судового провадження та обставини, що обтяжують і пом'якшують покарання.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 332 КК України, є тяжким злочином.
Обвинувачений ОСОБА_4 раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, однак в силу ст. 89 КК України не судимий, офіційно не працює, не одружений, за місцем проживання характеризується посередньо, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, знаходився під профілактичним наркологічним спостереженням в КНП «ЦТЗ «Соціотерапія» з 05.01.2011 по 20.01.2012 з діагнозом: розлади психіки та поведінки внаслідок вживання опіоїдів зі шкідливими наслідками.
Обставин, що пом'якшують покарання ОСОБА_4 судом не встановлено.
Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_4 судом не встановлено.
На підставі викладеного, враховуючи те, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, суд вважає, що виправлення і перевиховання останнього неможливе в умовах без ізоляції від суспільства, що дає підстави суду призначити йому покарання, в межах санкції ч. 3 ст. 332 КК України.
Згідно ч. 4 ст. 174 КПК України слід скасувати арешт, накладений на речові докази, долю яких слід вирішити згідно вимог ст. 96-1-96-2 КК України та ст. 100 КПК України.
Керуючись ст. 12, 63, 65-67, 72, 96-1, 96-2, ч. 3 ст. 332 КК України, ст. 100, 174, 182, 368-370, 374-376 КПК України, суд, -
ОСОБА_4 визнати винуватим за ч. 3 ст. 332 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років з позбавленням права обіймати посади у органах Державної прикордонної служби України, пов'язані зі здійсненням прикордонного контролю, на строк 2 (два) роки з конфіскацією майна.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_4 в строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення з 03.04.2025 по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з дня набрання вироком законної сили.
Запобіжний захід у виді тримання під вартою залишити ОСОБА_4 до вступу вироку в законну силу.
Скасувати арешти, накладені ухвалами слідчих суддів Вінницького міського суду від 08.04.2025 на:
-мобільний телефон марки «Nokia» ІМЕІ1: НОМЕР_20 , ІМЕІ2: НОМЕР_21 із сім-картою мобільного оператора з номером НОМЕР_19 , який згідно квитанції №790 від 25.06.2025 знаходиться в кімнаті зберігання речових доказів СУ ГУНП у Вінницькій області, конфіскувавши його в дохід держави;
-імітаційні грошові кошти в сумі 4900 доларів США, а саме 49 купюр із серійним номером KL 83664885 B L12 номіналом по 100 доларів США, які згідно квитанції № 790 від 25.06.2025 знаходяться в кімнаті зберігання речових доказів СУ ГУНП у Вінницькій області, знищивши їх:
-грошові кошти 1 купюрою в 100 доларів США із серійним номером КВ 39075692С В2, яка належить ОСОБА_7 та згідно квитанції № 790 від 25.06.2025 знаходиться в кімнаті зберігання речових доказів СУ ГУНП у Вінницькій області, повернувши їх останньому;
-мобільний телефон марки «Samsung A54» ІМЕІ1: НОМЕР_23 , ІМЕІ2: НОМЕР_24 з номерами НОМЕР_25 та НОМЕР_26 , який належить ОСОБА_17 та згідно квитанції № 790 від 25.06.2025 знаходиться в кімнаті зберігання речових доказів СУ ГУНП у Вінницькій області, повернувши його останній;
- мобільний телефон маки «Fold 4» ІМЕІ1: НОМЕР_27 , ІМЕІ2: НОМЕР_28 з номерами НОМЕР_3 та НОМЕР_29 , який належить ОСОБА_9 та згідно квитанції № 790 від 25.06.2025 знаходиться в кімнаті зберігання речових доказів СУ ГУНП у Вінницькій області, повернувши його останній;
-планшет марки «Blackview Tab8» ІМЕІ1: НОМЕР_7 , ІМЕІ2: НОМЕР_8 без сім-карти із флеш-носієм, який належить ОСОБА_4 та згідно квитанції №790 від 25.06.2025 знаходиться в кімнаті зберігання речових доказів СУ ГУНП у Вінницькій області, конфіскувавши його в дохід держави;
-банківські карти № НОМЕР_9 , НОМЕР_10 , НОМЕР_11 ; коробку від стартового пакету «ВФ «Україна»» абонентський номер НОМЕР_12 , тримач для сім-карти, сім-карта без ідентифікаційних ознак; два блокноти із чорновими записами та листок паперу із чорновими записами, які згідно квитанції № 790 від 25.06.2025 знаходяться в кімнаті зберігання речових доказів СУ ГУНП у Вінницькій області, повернувши їх ОСОБА_4 .
Роз'яснити учасникам судового провадження, що вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення і набирає законної сили після закінчення вказаного строку, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Роз'яснити учасникам судового провадження право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору, та надіслати захиснику.
Суддя ОСОБА_1