Єдиний унікальний номер справи 185/2861/25
Провадження № 1-кп/185/920/25
25 вересня 2025 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участі секретаря ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в період воєнного стану кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025041370000028 від 28 січня 2025 року, за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Ставище Ставищенського району Київської області, громадянина України, із вищою освітою, одруженого, має на утриманні двох малолітніх дітей - ОСОБА_4 , 2014 року народження, ОСОБА_5 , 2016 року народження, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , який проходить військову службу за призивом за мобілізацією в Збройних Силах України, на посаді - «бойовий медик», у військовому званні - «молодший сержант», 2 механізованого взводу 1 механізованої роти в/ч НОМЕР_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 349 КК України,
за участю:
прокурорів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
ОСОБА_8
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_9 ,
потерпілої ОСОБА_10 ,
ОСОБА_3 , який є військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та проходячи її на посаді бойового медика у військовій частині НОМЕР_1 , у військовому званні - «молодший сержант», який не був затриманий в порядку ст.208 КПК України та без відповідного рішення суду, примусово був доставлений і перебував у розташуванні ІНФОРМАЦІЯ_2 ), розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , куди був доставлений 31 грудня 2024 року після самовільного залишення місця тимчасового розташування підрозділу 1 механізованої роти військової частини.
04 січня 2025 року, приблизно о 14 год. 55 хв. (більш точний час під час розслідування не встановлений), ОСОБА_3 , під час перебування в коридорі третього поверху житлового корпусу військовослужбовців, що прибувають на адміністративно - господарчу територію, побачив молодшого сержанта ОСОБА_10 - санітарного інструктора медичного пункту ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка, виконуючи свої функціональні обов'язки, прямувала до одного з військовослужбовців для надання необхідної медичної допомоги. Намагаючись залишити місце свого тимчасового перебування , ОСОБА_3 дістав із рукава свого одягу канцелярський ніж, який заздалегідь взяв в житловій кімнаті військових та вирішив використовувати його в якості знаряддя злочину, та, усвідомлюючи свою фізичну перевагу перед жінкою, здійснив напад на санітарного інструктора медичного пункту ОСОБА_10 , підійшовши ззаду та схопив її руками: однією рукою обхопив грудну клітку, а другою - приставив ніж до шиї, тим самим обмеживши вільний рух та пересування ОСОБА_10 . Погрожуючи застосуванням канцелярського ножа, лезо якого частково відкрив і приставив до шиї жінки, бажаючи підкорити поведінку інших осіб (працівників ІНФОРМАЦІЯ_2 , які побачили протиправні дії чоловіка) своїм вимогам, під загрозою спричинення смерті ОСОБА_10 , ОСОБА_3 , з метою спонукання адміністрації ІНФОРМАЦІЯ_2 забезпечити йому вихід за межі території, висловив вимоги не наближатися до нього, не чинити опору його запланованим діям та надати можливість виходу з житлового корпусу та з території ІНФОРМАЦІЯ_2 за його межі.
Утримуючи в якості заручника санітарного інструктора медичного пункту ОСОБА_10 , ОСОБА_3 приблизно о 15 год. (більш точний час під час розслідування не встановлений) 04 січня 2025 року прослідував до контрольно-пропускного пункту адміністративної будівлі, де вимагав від відповідальних осіб відчинити йому металеві двері (ґрати) із дистанційним керуванням. У разі невиконання вимог, продовжуючи тримати лезо канцелярського ножа біля шиї ОСОБА_10 , погрожував вбити останню, яку утримував в якості заручниці.
Задля збереження життя та незавдання шкоди здоров'ю ОСОБА_10 , за командою оперативного чергового ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_11 , одні металеві двері із дистанційним керування контрольно-пропускного пункту адміністративної будівлі було відчинено помічником чергового по контрольно-пропускному пункту ОСОБА_12 , а в подальшому, завдяки зусиллям інших працівників відділу Військової служби правопорядку, шляхом проведення переконливих бесід припинення протиправної поведінки, ОСОБА_3 припинив погрожувати канцелярським ножем ОСОБА_10 , відпустив від себе жінку, припинивши застосування фізичної сили, після чого приблизно о 15 год. 10 хв. (більш точний час під час розслідування не встановлений) 04 січня 2025 року ОСОБА_3 був затриманий працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Дії ОСОБА_3 кваліфікуються, за ст. 349 КК України, як захоплення та тримання як заручника працівника правоохоронного органу з метою спонукання службової особи вчинити або утриматися від вчинення будь-якої дії як умови звільнення заручника.
Обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення визнав повністю, однак зазначив, що його діями загрозу життю потерпілій не було. Підтвердив, що обставини, зазначені в обвинувальному акті, відповідають тим, що мали місце. Пояснив, що він, з початку війни добровільно пішов на війну бойовим медиком. 15 лютого 2024 року він самовільно залишив військову частину та поїхав додому де пробув там 9 місяців. 31 грудня 2024 року о 22.00 він приїхав до своєї знайомої у м. Павлоград і був затриманий працівниками поліції, які відвезли його до ІНФОРМАЦІЯ_3 , де тримали без будь-яких правових підстав. 04 січня 2025 року він вирішив вийти з території гауптвахти , у казармі зустрів ОСОБА_10 , яка служила медиком. Він взяв зі столу канцелярський ніж, іншою рукою притиснув до себе потерпілу та приставив їй до шиї ніж, але притримував лезо канцелярського ножа своїм пальцем, щоб не порізати шию ОСОБА_10 , Він мав намір лише вийти за територію гауптвахти і не завдав би ОСОБА_10 шкоди здоров'ю . Утримуючи заручницю, він пройшов до КПП , вимагав, щоб відчинили грати, але потім зрозумів, що його не випустять і відпустив потерпілу.
Винність обвинуваченого ОСОБА_3 підтверджується сукупністю доказів, які містяться у матеріалах кримінального провадження та безпосередньо досліджені у судовому засіданні.
В судовому засіданні потерпіла ОСОБА_10 пояснила, що проходить службу у ІНФОРМАЦІЯ_4 на посаді санітарного інструктора. 04 січня 2025 року приблизно о 14.30 год. вона надавала медичну допомогу військовому в приміщенні для перебування тимчасово затриманих. ОСОБА_3 був у неї за спиною і раптом схопив її за шию, а іншою рукою в області грудної клітини, приставив до горла якийсь холодний предмет. ОСОБА_3 вимагав, щоб йому відчинили двері, працівники гауптвахти виконали його вимогу і вони разом спустилися сходами, вийшли за двері та пішли в сторону КПП. Бурківський весь цей час тримав її, казав що він судово-медичний експерт і що він її поріже. Вона злякалася, кричала і плакала. На вимогу ОСОБА_3 оперативний черговий наказав відчинити перші двері, військовослужбовці ВСП наставили зброю і вели переговори з ОСОБА_3 . Біля других дверей ОСОБА_3 відпустив її.
Свідок ОСОБА_13 пояснив суду, що 04 січня 2025 року він був на чергуванні у ІНФОРМАЦІЯ_4 . Був виклик медика у приміщення, де перебувають затримані військові , і після того , як зайшла медик , він почув крик і побачив, що затриманий ОСОБА_3 притиснув до себе медика ОСОБА_10 , тримав біля її шиї канцелярський ніж з витягнутим на пів сантиметри лезом і погрожував перерізати їй горло. На вимогу ОСОБА_3 він відкрив двері і ОСОБА_3 з медиком пішли до КПП.
Свідок ОСОБА_14 зазначив під час його допиту судом, що у січні 2025 року в приміщенні, де перебувають затримані військові, під час надання медичної допомоги військовослужбовцю, який утримується на гауптвахті, ОСОБА_3 захватив заручником санітарного інструктора ОСОБА_15 , тримав біля її шиї ніж і вимагав відчинити двері.
Свідок ОСОБА_16 пояснив в судовому засіданні, що 04 січня 2025 року він ніс службу в наряді гауптвахти ІНФОРМАЦІЯ_3 і почув по рації команду «до зброї». На КПП ОСОБА_3 утримував санітарного інструктора ОСОБА_15 , притискав до її шиї предмет, схожий на ніж , погрожуючи порізати дівчину, вимагав випустити його за територію гауптвахти. ОСОБА_10 була налякана і кричала. Після перемовин ОСОБА_3 відпустив медика.
Свідок ОСОБА_17 пояснив суду, що 04 січня 2025 року він перебував на посту КПП гауптвахти ІНФОРМАЦІЯ_3 і бачив ОСОБА_3 , який утримував заручника - медика ОСОБА_10 . У останньої була істерика , вона кричала. ОСОБА_3 вимагав випустити його за територію гауптвахти.
Свідок ОСОБА_11 зазначив під час допиту в судовому засіданні, що 04 січня 2025 року він заступив на добове чергування по ІНФОРМАЦІЯ_4 . Близько 15.00 год. він побачив у вікно, що затриманий військовослужбовець ОСОБА_3 утримує за шию медика ОСОБА_10 . Він подав команду «до зброї» , вийшов до КПП і почав перемовини з ОСОБА_3 . Останній вимагав відчинити грати і випустити його, а він намагався заспокоїти ОСОБА_3 , вів з ним перемовини. ОСОБА_3 погрожував завдати заручниці - ОСОБА_10 шкоду і він наказав відчинити перші заґратовані двері. ОСОБА_3 з заручницею пройшли до ділянки на КПП між заґратованими дверима і він побачив , що ОСОБА_3 тримає канцелярський ніж. Через деякий час ОСОБА_3 відпустив ОСОБА_10 .
Вина обвинуваченого ОСОБА_3 у фактично скоєному також повністю підтверджується письмовими доказами, які безпосередньо були досліджені під час судового розгляду.
Згідно протоколу проведення слідчого експерименту 22 січня 2025 року відтворені події скоєння злочину ОСОБА_3 . Останній показав і пояснив обставини захоплення заручниці - медика ОСОБА_10 , щоб спонукати військовослужбовців ІНФОРМАЦІЯ_2 дати змогу безперешкодно покинути територію гауптвахти.
В судовому засіданні було переглянуто відеозапис вказаної слідчої дії . Під час перегляду суд переконався в добровільності свідчень ОСОБА_3 , який докладно розповів обставини скоєного ним злочину, захоплення заручниці - медика ОСОБА_10 і мету захоплення - примусити адміністрацію і військовослужбовців ВСП дати йому змогу безперешкодно покинути територію режимної установи - гауптвахти.
Відповідно до протоколу огляду документа , 16 січня 2025 року , переглянуто відеофайл під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_5 », де зафіксовано подію 04 грудня 2025 року під час якої по території гауптвахти ВСП рухається чоловік, який утримує дівчину у військовому одязі.
Суд переглянув в судовому засіданні додаток до вказаного протоколу - DVD-диск з записом події , яка сталася 04 грудня 2025 року на території гауптвахти ВСП. На відео зафіксовано чоловіка високого зросту в цивільному одязі, який лівою рукою притиснув до себе спереду жінку, одягнену у військову форму, а праву руку чоловік тримає біля шиї жінки. Вони рухаються через майданчик і проходять через хвіртку.
Протоколом огляду документа , 15 січня 2025 року , оглянуто файл під назвою «04.01.25 - кпп» на DVD-диску .
Під час дослідження вказаного доказу в судовому засіданні судом переглянуто вказаний відеозапис , де зображено приміщення з металевими дверями у вигляді решіток. Чоловік, одягнений у цивільний одяг, утримує жінку у військовому одязі. Чути чоловічий голос: « Зараз відкриємо. Заспокойся. Не метушися. Відпусти її.» Кричить жінка : « Пожалуйста! Відкривайте ці двері! Господі!» Чути голоси чоловіків : «Відпусти її! Заспокойся!» Жінка знову кричить: « Хто-небудь, відкрийте вже ці двері! Аааа!» Чутно чоловічі голоси : « Все! Відкриваємо! Відкривайте!» Знову чуть голос жінки : «Відпусти, будь ласка! Відпусти! » Далі на зображенні чоловік, вдягнений у цивільний одяг, утримуючи лівою рукою перед собою жінку, проходить через перші відчинені двері і залишається на ділянці між дверима. Його права рука знаходиться на рівні шиї жінки. В цей час на екрані з'являються чоловіки у військовому одязі зі зброєю в руках. Далі чоловік у військовому одязі веде перемовини і говорить : «Ти зараз робиш собі гірше ». Чоловік у цивільному одязі, який утримує жінку качає головою і промовляє « Дай я вийду!» «Я зараз вийду і все! Я прошу вийти! Я відпущу її одразу! Даю слово!» Жінка промовляє «Будь ласка» . Військовий чоловік, який перебуває з іншої сторони голосно промовляє « Ти не вийдеш звідси! Це ж молоденька дівчинка. Уяви , що це твоя донька! Ти не вийдеш звідси, тебе завалять!» В цей момент чоловік, який утримує жінку, опускає руки і жінка, яка ним утримувалася, відбігає в сторону. Військові затримують чоловіка і кладуть на підлогу.
Згідно протоколу проведення слідчого експерименту 09 січня 2025 року потерпіла ОСОБА_10 відтворила події захоплення її 04 січня 2025 року ОСОБА_3 . Вона розповіла, що зайшла в приміщення для перебування тимчасово затриманих надати медичну допомогу військовому . ОСОБА_3 був у неї за спиною і раптом схопив її за шию, а іншою рукою в області грудної клітини, приставив до горла якийсь холодний предмет. ОСОБА_3 вимагав, щоб йому відчинили двері, працівники гауптвахти виконали його вимогу і вони разом спустилися сходами, вийшли за двері та пішли в сторону КПП. Бурківський весь цей час тримав її, казав що він судово-медичний експерт і що він її поріже. Вона злякалася, кричала і плакала. На вимогу ОСОБА_3 оперативний черговий наказав відчинити перші двері, військовослужбовці ВСП наставили зброю і вели переговори з ОСОБА_3 . Біля других дверей ОСОБА_3 відпустив її.
Протоколом огляду місця події від 09 січня 2025 року з фототаблицями до нього, зафіксовано загальний вигляд будівлі для тимчасово затриманих військовослужбовців, внутрішні приміщення, коридори, кімната, в якій ОСОБА_3 взяв ОСОБА_10 заручницею.
Згідно протоколу огляду місця події від 04 січня 2025 року з фототаблицями до нього, оглянуто загальний вигляд будівлі і приміщення гауптвахти по АДРЕСА_3 , ніж канцелярський, який ОСОБА_3 використав при захопленні заручниці ОСОБА_10 .
Відповідно повідомлення командира військової частини НОМЕР_1 від 13.02.25 року, ОСОБА_3 з 16 грудня 2024 року рахується як самовільно залишивший військову частину.
Наказом № 30 від 30.01.24 року ОСОБА_3 , молодшого сержанта і бойового медика зараховано в списки особового складу військової частини НОМЕР_1 .
Наказом № 46 від 15.02.24 року ОСОБА_3 вважається таким, що в умовах воєнного стану самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 .
Наказом № 350 від 15.12.24 року ОСОБА_3 , який повернувся після СЗЧ, відновлено грошові виплати у військовій частини НОМЕР_1 .
Наказом № 351 від 16.02.24 року молодший сержант ОСОБА_3 вважається таким, що в умовах воєнного стану самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 .
Відповідно до копії військового квитка НОМЕР_2 ОСОБА_3 є військовозобов'язаним і перебуває на посаді бойового медика взводу військової частини НОМЕР_1 .
Згідно витягу з наказу № 21 від 21.01.24 року молодшого сержанта ОСОБА_10 зараховано до списку особового складу ІНФОРМАЦІЯ_2 на посаду санітарного інструктора медичного пункту.
Відповідно до Функціональних обов'язків санітарного інструктора ІНФОРМАЦІЯ_2 , санітарний інструктор надає медичну допомогу військовослужбовцям у відділі ВСП. На нього розповсюджуються права і обов'язки, визначені в ст. 7 Закону України «Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України» , ст.ст.18-25 Статуту внутрішньої служби ЗСУ.
З Книги обліку осіб, які прибувають на адміністративно-господарчу територію ІНФОРМАЦІЯ_2 , вбачається, що ОСОБА_3 прибув 31.12.24 року о 21.35 год.
Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта № 110-к від 07 березня 2025 року ОСОБА_3 в період часу, до якого відноситься інкриміноване йому діяння, не виявляв і в теперішний час не виявляє будь-яких психічних розладів. За своїм психічним станом в теперішній час він може усвідомлювати свої дії і керувати нами. Застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.
Ці докази суд визнає допустимими і належними, достовірними і достатніми, оскільки у відповідності до ст.ст. 84-86 КПК України прямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а також є такими, що отримані у порядку, встановленому Конституцією та КПК України.
Під час судового розгляду даного кримінального провадження були встановлені та підтверджені об'єктивні обставини вчинення обвинуваченим ОСОБА_3 інкримінованого злочину, перебіг обставин вчинення зазначеного злочину, ступінь реалізації злочинних намірів обвинуваченого та наслідки їх вчинення.
Аналізуючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд прийшов до переконання, що своїми діями обвинувачений ОСОБА_3 вчинив інкриміновані йому кримінальні правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті, його винуватість доведена повністю та його дії правильно кваліфіковані за ст.349 КК України і вину обвинуваченого у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень, суд вважає доведеною.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують Європейську конвенцію з прав та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. В своєму рішенні «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року Європейський суд з прав людини зазначає, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення вини «поза розумним сумнівом». Така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.
Оцінюючи в сукупності досліджені докази винуватості обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, суд приходить до висновку, що винність ОСОБА_3 доведена «поза розумним сумнівом», оскільки наведені у вироку докази винуватості обвинуваченого є очевидними і безсумнівними.
Згідно ст.1 Міжнародної конвенції про боротьбу з захопленням заложників, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 18 грудня 1979 р., до якої Україна приєдналась 08.05.1987, - будь-яка особа, яка захоплює або утримує іншу особу й погрожує вбити, завдати пошкодження або продовжувати утримувати іншу особу (називається «заручник») для того, щоб примусити третю сторону, а саме: державу, міжнародну міжурядову організацію, будь-яку фізичну, юридичну особу або групу осіб, - здійснити чи утриматись від здійснення будь-якого акту як прямої, так і опосередкованої умови для звільнення заручника.
В даному кримінальному правопорушенні, що інкримінується ОСОБА_3 , заручником є працівник правоохоронного органу - санітарний інструктор ІНФОРМАЦІЯ_2 молодший сержант ОСОБА_10 , яку ОСОБА_3 захопив і утримував проти її волі та всупереч її бажанню тримав як засіб добитися задоволення своїх вимог - вийти за межі території гауптвахти. Вказані дії ОСОБА_3 скоїв з прямим умислом та спеціальною метою, яку він переслідував і яка є обов'язковою ознакою складу цього злочину - спонукання військовослужбовців ІНФОРМАЦІЯ_6 надати йому можливість для безперешкодного залишення гауптвахти як умову звільнення заручника - ОСОБА_10 . Тобто, ОСОБА_3 пов'язував звільнення заручника ОСОБА_10 із задоволенням своїх вимог, які він висуває військовослужбовцям гауптвахти .
За правилами кримінального закону покарання, призначене особі за вчинений злочин, має бути законним і справедливим. Законність покарання означає, що його має бути призначено особі відповідно до вимог цього закону, а справедливість покарання визначається принципом його домірності, тобто необхідності його визначення судом саме у тому виді й розмірі, яке з врахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, даних про особу винного та обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання, буде необхідним та достатнім для її виправлення й попередження нових злочинів.
За правилами ст. 65 КК України суд призначає покарання за вчинений злочин відповідно до Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
При призначенні ОСОБА_3 покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного: раніше не судимий, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, під наглядом у лікаря-нарколога, лікаря-психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується посередньо, за місцем проходження служби - негативно, вчинив кримінальне правопорушення, яке згідно ст. 12 КК України, відноситься до категорії особливо тяжкого злочину.
Обставиною, що пом'якшує покарання згідно ст. 66 КК України є щире каяття і повне визнання вини.
Обставини, що обтяжують покарання згідно ст. 67 КК України відсутні.
Суд приходить до висновку, що обставина, яка пом'якшує покарання обвинуваченого не є винятковою і не знижує істотним чином міру тяжкості скоєного кримінального правопорушення, не зменшує його суспільну небезпеку до рівня, що виходить за межі покарання, що виключає застосування до обвинуваченого ст. 69 КК України - призначення більш м'якого покарання, ніж передбаченого законом.
Таким чином, покарання ОСОБА_3 слід призначити в межах санкції статті, за якою він обвинувачується у вигляді позбавлення волі, так як зухвалість і тяжкість вчиненого ним злочину доводять неможливість його виправлення , на даний час, без ізоляції від суспільства.
Саме таке покарання, на думку суду, буде необхідним і достатнім для попередження вчинення нових кримінальних правопорушень та досягнення самої мети покарання, згідно ст. 50 КК України.
Застосований запобіжний захід стосовно обвинуваченому ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили не підлягає змінам.
Строк обчислення покарання обвинуваченому ОСОБА_3 слід рахувати з 25 вересня 2025 року, зарахувавши в строк покарання у вигляді позбавлення волі строк попереднього ув'язнення за період з 31 грудня 2024 року (дня затримання) по 25 вересня 2025 року, з розрахунку - один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.
Процесуальні витрати відсутні.
Питання про речові докази вирішується на підставі ст. 100 КПК України.
Керуючись ст. ст. 368-370, 373, 374 КПК України, суд , -
ОСОБА_3 визнати винним за ст. 349 КК України та призначити йому покарання у вигляді восьми років позбавлення волі .
Строк обчислення покарання ОСОБА_3 рахувати з 25 вересня 2025 року.
Зарахувати ОСОБА_3 в строк покарання у вигляді позбавлення волі строк попереднього ув'язнення за період з 31 грудня 2024 року (дня затримання) по 25 вересня 2025 року, з розрахунку - один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили залишити обрану - тримання під вартою.
Речові докази: канцелярський ніж, який упакований в картонну коробку з паперовою стрічкою, який зберігається в камері схову Павлоградському РВП ГУНП в Дніпропетровській області, за квитанцією № 0011206 - знищити.
Вирок може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти діб з дня його проголошення, а за відсутності апеляційної скарги вирок набуває законної сили.
Вирок може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти діб з дня його проголошення, а за відсутності апеляційної скарги вирок набуває законної сили.
Суддя ОСОБА_1