Справа № 135/1184/24
Провадження № 2-др/135/11/25
іменем України
24.09.2025 м. Ладижин
Ладижинський міський суд Вінницької області у складі: головуючого судді Нікандрової С.О., за участю секретаря судового засідання Котик В.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні питання про ухвалення додатково рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу понесених позивачем ОСОБА_1 у справі №135/1184/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - орган опіки та піклування Ладижинської міської ради Гайсинського району Вінницької області, про визначення місця проживання малолітньої дитини, та зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - орган опіки та піклування Ладижинської міської ради Гайсинського району Вінницької області, про визначення місця проживання дитини з батьком, -
Рішенням Ладижинського міського суду Вінницької області від 12.09.2025 у справі №135/1184/24, задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - орган опіки та піклування Ладижинської міської ради Гайсинського району Вінницької області, про визначення місця проживання малолітньої дитини. Визначено місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із матір'ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - орган опіки та піклування Ладижинської міської ради Гайсинського району Вінницької області, про визначення місця проживання дитини з батьком - залишений без задоволення. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1211,20 грн.
Питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу понесених позивачем ОСОБА_1 судом не вирішувалося з огляду на заяву представника позивача в судовому засіданні 12.09.2025 до закінчення судових дебатів про те, що докази сплати ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу будуть надані протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
15.09.2025 на адресу Ладижинського міського суду Вінницької області від представника позивача ОСОБА_4 - адвоката Анісімової Алли Миколаївни надійшла заява, у якій вона зазначила, що в судовому засіданні 12.09.2025 до закінчення судових дебатів було заявлено про те, що протягом п'яти днів нею будуть надані докази сплати ОСОБА_1 витратна правничу допомогу. У зв'язку з цим, просить долучити до матеріалів справи №135/1184/24 докази сплати витрат на правничу допомогу.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Анісімова А.М. не прибули, представник позивача через систему «Електронний суд» подала заяву про розгляд питання про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу в частині стягнення витрат на правничу допомогу без участі позивача та її представника, підтримують вимоги щодо стягнення судових витрат згідно актів виконаних робіт №1 від 13.09.2024 та №2 від 12.09.2025 та відповідних до них квитанцій.
Відповідач ОСОБА_2 та його представник - адвокат Шиманський В.М. в судове засідання не з'явилися, належним чином повідомлені про розгляд справи, причини неявки не повідомили, письмових клопотань про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які понесені позивачем ОСОБА_1 у справі №135/1184/25, та клопотань з процесуальних питань не подали.
Вивчивши матеріали справи в частині понесених позивачем ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до статті 246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.
Згідно частини першої статті 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду прийшла до висновку, що вимога частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні.
Пунктом 12 частини третьої статті 2 ЦПК України передбачено, що однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, в тому числі належать витрати на професійну правничу допомогу.
Як вбачається з матеріалів справи, представником позивача ОСОБА_1 у справі була адвокат Анісімова А.М., яка діяла на підставі ордеру серії АВ №1152331 та договору про надання професійної правничої допомоги №05/09-2 від 05.09.2024 (а.с.24,25).
В обґрунтування понесених позивачем ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу адвоката до позовної заяви було долучено: акт виконаних робіт №1 від 13.09.2024 до договору про надання професійної правничої допомоги №05/09-2 від 05.09.2024 та квитанцію до прибуткового касового ордеру №13/09-1-24 від 13.09.2024, за якою адвокат Анісімова А.М. прийняла від ОСОБА_1 на підставі договору про надання професійної правничої допомоги №05/09-2 від 05.09.2024 і акту виконаних робіт №1 від 13.09.2024 грошові кошти в сумі 9000 грн (а.с.25, 26).
Згідно акту виконаних робіт №1 від 13.09.2024 до договору про надання професійної правничої допомоги №05/09-2 від 05.09.2024, адвокатом виконана наступна робота: складання позовної заяви 8 годин - 6 000 грн; складання адвокатського запиту №461 від 05.09.2024 до ВП №3 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області 1 година - 1 500 грн; складання клопотання про витребування доказів 1 година - 1 500 грн, разом 9 000 грн.
Крім того, 12.09.2025 під час судового засідання представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Анісімова А.М. заявила про те, що докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу будуть подані у строки, встановлені ч.8 ст.141 ЦПК України.
15.09.2025 на адресу Ладижинського міського суду Вінницької області від представника позивача ОСОБА_4 - адвоката Анісімової Алли Миколаївни надійшла заява про долучення до матеріалів справи в порядку ч.8 ст.141 ЦПК України доказів на підтвердження позивачем ОСОБА_1 додатково витрат на професійну правничу допомогу адвоката, а саме: акту виконаних робіт №2 від 12.09.2025 до договору про надання професійної правничої допомоги №05/09-2 від 05.09.2024 та квитанцію до прибуткового касового ордеру №12/09-1 від 12.09.2025, за якою адвокат Анісімова А.М. прийняла від ОСОБА_1 на підставі договору про надання професійної правничої допомоги №05/09-2 від 05.09.2024 і акту виконаних робіт №2 від 12.09.2025 грошові кошти в сумі 13500 грн.
Згідно акту виконаних робіт №2 від 12.09.2025 до договору про надання професійної правничої допомоги №05/09-2 від 05.09.2024, адвокатом виконана наступна робота: участь адвоката в підготовчому судовому засіданні 19.11.2024 - 1500 грн; участь адвоката у підготовчому судовому засіданні 28.11.2024 - 1500 грн; складання заяви від 28.11.2024 до Ладижинського міського суду Вінницької області про ознайомлення з матеріалами справи №135/1169/24 (про розірвання шлюбу) - 500 грн; складання клопотання від 06.12.2024 до Ладижинського міського суду Вінницької області про надання копії постанови у справі №135/1377/24 - 300 грн; складання клопотання від 10.12.2024 до Ладижинського міського суду Вінницької області про приєднання до матеріалів справи доказів - 500 грн; участь адвоката в підготовчому судовому засіданні 24.12.2024 - 1500 грн; складання клопотання від 16.12.2024 до Ладижинського міського суду Вінницької області про приєднання до матеріалів справи доказів - 500 грн; участь адвоката в підготовчому судовому засіданні 24.03.2025 - 1500 грн; участь адвоката в підготовчому судовому засіданні 23.05.2025 - 1500 грн; участь адвоката в судовому засіданні 21.07.2025 - 2000 грн; участь адвоката в судовому засіданні 12.08.2025 - 2000 грн; участь адвоката в судовому засіданні 12.09.2025 - 2000 грн, всього на суму 13 500 грн.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у рішенні ЄСПЛ від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» №5076-VI від 05.07.2012 (далі - Закон №5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до статті 19 Закону №5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:
- надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Згідно частин першої та другої статті 30 Закону №5076-VI, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Вказані форми гонорару відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у пунктах 130-131 постанови від 16.11.2022 у справі №922/1964/21).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
Одночасно з цим, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 Суд зауважив, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зауважила, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц).
Із урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо (пункт 6.52 постанови Верховного Суду від 02.02.2024 у справі №910/9714/22).
У постанові Верховного Суду від 16.04.2020 у справі №727/4597/19 зроблено висновки, що профільний закон «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» не наводить форму та вимоги до документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди) адвокату, а оскільки адвокати здійснюють незалежну професійну діяльність до них не можуть бути застосовані положення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», Положення «Про форму та зміст розрахункових документів», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 21 січня 2016 року №13 та Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29 грудня 2017 року № 148, оскільки останні не визначають порядок здійснення розрахунків адвокатом зі своїм клієнтом за готівку та не поширюються на осіб, що здійснюють незалежну професійну діяльність.
У вказаній постанові Верховний Суд також зазначив, що відкриття власного рахунку не є обов'язком адвоката та одночасно доходить висновку, що адвокат може видати клієнту на його вимогу складений в довільній формі документ (квитанцію, довідку, тощо) який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта. Отже, як випливає з вищевикладеної позиції Верховного Суду, видана адвокатом квитанція, довідка або інший документ, складений у довільній формі на підтвердження отримання від клієнта готівкових коштів за надання правової допомоги разом із договором про надання правової допомоги (актами виконаних робіт тощо) є належним доказом для підтвердження витрат учасника справи на професійну правничу допомогу.
У зв'язку із дослідженими письмовими доказами на підтвердження надання позивачу правничої допомоги адвокатом Анісімовою А.М., суд констатує, що позивачем надано належні та допустимі докази на підтвердження витрат на правничу допомогу та її вартості.
Клопотань про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу відповідач не надав.
У розумінні положень частини п'ятої статті 141 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, є можливим лише на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт.
Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (аналогічні правові позиція викладені у постановах Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 11.12.2020 у справі №911/4242/15).
Проаналізувавши обсяг та склад робіт, виконаних адвокатом, складність справи, яка розглянута судом за правилами загального позовного провадження, кількість судових засідань на участю адвоката, враховуючи співмірність розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу з обсягом виконаних адвокатом робіт, суд приходить до висновку, що понесені позивачем ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу на загальну суму 22 500 гривень є обґрунтованими та на підставі п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_2 .
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 133-134, 137, 141, 246, 259, 265, 268, 270 ЦПК України, суд, -
Ухвалити додаткове рішення у цивільній справі у справі №135/1184/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - орган опіки та піклування Ладижинської міської ради Гайсинського району Вінницької області, про визначення місця проживання малолітньої дитини, та зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - орган опіки та піклування Ладижинської міської ради Гайсинського району Вінницької області, про визначення місця проживання дитини з батьком.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 22 500 (двадцять дві тисячі п'ятсот) гривень.
Додаткове рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне додаткове рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного додаткового рішення.
Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Ладижинського міського суду
Вінницької області С.О.Нікандрова