Справа № 135/1369/25
Провадження № 3/135/519/25
іменем України
24.09.2025 м. Ладижин
Суддя Ладижинського міського суду Вінницької області Волошина Т.В., за участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, її захисника Бодачевського Р.В., розглянувши адміністративні матеріали, які надійшли з ВП №3 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , депутата VIII скликання Ладижинської міської ради Гайсинського району Вінницької області, заступника міського голови Ладижинської міської ради Гайсинського району Вінницької області,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП,
17.09.2025 поліцейським офіцером громади ВП № 3 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області капітаном поліції Дзюбенко Н.Г. було складено протокол серії ВАД № 672616 про те, що 26 червня 2025 року о 10 годині 30 хвилин ОСОБА_1 перебуваючи в м. Ладижин по вул. П Кравчика, 4 в актовому залі засідань, в присутності інших осіб висловлювалась словом «кончений», чим вчинила дрібне хуліганство, що було кваліфіковано за ст. 173 КУпАП.
Потерпілий ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання телефонограмою, в судове засідання не з'явився. У наданому повідомленні він вказав, що у зв'язку з проходженням військової служби перебуває за межами місця розгляду справи та фізично не має можливості прибути до суду. Клопотань про відкладення розгляду справи чи її розгляд у його присутності не подано.
Суд ураховує положення ст. 268 КУпАП, відповідно до яких особа, щодо якої ведеться провадження у справі про адміністративне правопорушення, має право бути присутньою при розгляді справи. Водночас реалізація цього права не є абсолютною та підлягає оцінці суду з огляду на обставини, що склалися, зокрема добросовісність поведінки особи, її повідомлення про причини неявки, відсутність заяв про необхідність відкладення розгляду справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 277 КУпАП, справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, ст. 173 КУпАП, підлягають розгляду протягом однієї доби з моменту надходження протоколу про адміністративне правопорушення до суду. Перевищення встановленого процесуального строку без наявності поважних підстав, що перешкоджають своєчасному розгляду справи, може призвести до порушення права особи на справедливий судовий розгляд у розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
З огляду на викладене та з метою дотримання вимог законодавства щодо строків розгляду справи, а також беручи до уваги добровільне повідомлення особою про неможливість з'явитися у зв'язку з військовою службою без ініціювання нею відкладення розгляду, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутності ОСОБА_2 , з дотриманням його процесуальних прав та гарантій.
У судовому засіданні особа, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, не визнала. На обґрунтування своїх заперечень зазначила, що 26 червня 2025 року з 10:00 до 11:22 вона перебувала у сесійній залі Ладижинської міської ради як депутат VIII скликання та одночасно виконувала обов'язки секретаря пленарного засідання 51-ї сесії міської ради. Про це свідчить протокол засідання, у якому чітко зафіксовано її участь у зазначеному статусі. Враховуючи характер обов'язків, пов'язаних із веденням сесії та забезпеченням її протокольного супроводу, вона не мала об'єктивної можливості залишити приміщення сесійної зали чи вести сторонні розмови у публічному просторі.
ОСОБА_1 також акцентувала, що протокол про адміністративне правопорушення містить недостовірні відомості щодо місця події. Так, замість фактичного місця проведення сесії - сесійної зали Ладижинської міської ради - в протоколі зазначено актовий зал, що не відповідає дійсності і ставить під сумнів об'єктивність викладених у ньому обставин.
Крім того, ОСОБА_1 категорично заперечила вживання нецензурної лексики на адресу будь-якої особи, зокрема військовослужбовця ОСОБА_2 , та зазначила, що ні з ким із присутніх у залі конфліктів не мала, у спілкування не вступала, образливих висловлювань не допускала, а її поведінка протягом усього засідання була офіційною та коректною.
ОСОБА_1 наголосила на тому, що її син - військовослужбовець, капітан медичної служби Збройних Сил України, який має інвалідність внаслідок участі в антитерористичній операції протягом трьох років. Вона особисто протягом багатьох років активно допомагає військовим, бере участь у гуманітарних ініціативах.
За її словами, за понад 25 років депутатської діяльності вона жодного разу не вчиняла дій, які могли б принижувати честь і гідність громадян, зокрема військовослужбовців, і завжди дотримувалася етичних стандартів публічної поведінки.
Водночас ОСОБА_1 висловила думку, що ця справа має ознаки політичної вмотивованості та використовується окремими особами як засіб тиску на неї як депутата місцевої ради, зокрема в контексті питань, пов'язаних із розподілом земельних ділянок. Вона припускає, що окремі публічні особи могли навмисно ініціювати конфліктні ситуації за участю військових для створення хибного уявлення про її поведінку та дискредитацію її репутації в громаді.
У зв'язку з викладеним, вона вважає протокол про адміністративне правопорушення безпідставним, таким, що не відповідає дійсності, а провадження - спрямованим на приниження її честі та гідності як публічної особи та громадянки України.
У судовому засіданні адвокат Бодачевський Р.В., діючи в інтересах особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, повністю підтримав її пояснення та категорично відкинув наявність у її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП.
На обґрунтування своєї позиції захисник вказав, що 26 червня 2025 року в період з 10:00 до 11:22 ОСОБА_1 у статусі депутата Ладижинської міської ради VIII скликання та заступника міського голови перебувала у сесійній залі в адміністративній будові за адресою: м. Ладижин, вул. Петра Кравчика, 4, де брала участь у пленарному засіданні 51-ї сесії Ладижинської міської ради, виконуючи функції секретаря сесії. Цей факт підтверджується офіційними документами, зокрема протоколом сесії.
Зі змісту матеріалів справи не вбачається жодних об'єктивних даних щодо порушення з її боку громадського порядку, вчинення нецензурних висловлювань в публічному місці або вчинення будь-яких інших дій, які можуть мати ознаки дрібного хуліганства. Натомість Ладижинська міська рада у своєму листі прямо зазначила, що жодних порушень громадського порядку з боку ОСОБА_1 під час сесії зафіксовано не було.
Окрему увагу адвокат звернув на неконкретність та суперечливість формулювання у протоколі № 672616 від 17.09.2025. Зокрема протокол містить посилання на місце вчинення адміністративного правопорушення - актовий зал засідань. Водночас офіційно підтверджено, що 51 сесія Ладижинської міської ради проводилася у сесійній залі, що може свідчити про недостовірність чи формальність підходу при фіксації обставин події.
Захист також наголошує на відсутності обов'язкових елементів об'єктивної сторони складу правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП. На підтвердження своїх доводів адвокат вказав, що склад цього правопорушення вимагає наявності не лише факту вживання нецензурної лайки або образливого чіпляння, а й обов'язкової публічності та грубого порушення громадського порядку. Однак, жодний із доказів у справі не підтверджує факту безпосереднього вчинення таких дій з боку ОСОБА_1 .
Ба більше, стороною обвинувачення не надано жодного достовірного доказу, який би засвідчував особу, яка виголосила спірне висловлювання. Відеофайл, долучений до справи, не містить зображення ані ОСОБА_1 , ані заявника. Контекст фрази, її адресність, авторство та навіть емоційне забарвлення - не визначені, що унеможливлює однозначну інтерпретацію цієї інформації як доказ адміністративного правопорушення.
Також адвокат звернув увагу суду на встановлену практику Європейського суду з прав людини, згідно з якою обов'язок доведення обставин, що підтверджують вчинення адміністративного правопорушення, покладається на сторону обвинувачення. Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Карелін проти Росії», суд не має права самостійно збирати чи оцінювати докази винуватості особи за відсутності належного обвинувачення. Подібні висновки також сформульовано у справі «Лучанінова проти України» та інших рішеннях.
З огляду на викладене, адвокат вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутні як об'єктивні, так і суб'єктивні ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, у зв'язку з чим провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП - у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та її захисника Бодачевського Р.В. суд приходить до такого.
Відповідно до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно з положеннями ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачена адміністративна відповідальність.
Склад адміністративного правопорушення - це встановлена адміністративним законодавством сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Цими ознаками є об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт та суб'єктивна сторона і відсутність хоча б однієї з цих ознак означає відсутність складу адміністративного правопорушення в цілому.
Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Статтею 173 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за дрібне хуліганство, тобто нецензурну лайку в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян.
Диспозиція статті 173 КУпАП України передбачає, що об'єктивну сторону складу дрібного хуліганства становлять такі альтернативні діяння: 1) нецензурна лайка в громадських місцях; 2) образливе чіпляння до громадян; 3) інші подібні дії, за умови, що кожне із цих діянь порушує громадський порядок і спокій громадян, а обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони цього правопорушення є хуліганський мотив поведінки особи, яка вчиняє зазначені вище дії.
Об'єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері охорони громадського порядку.
Громадський порядок - це обумовлена потребами суспільства система врегульованих правовими та іншими соціальними нормами відносин, що складаються у громадських місцях в процесі спілкування людей, і яка має на меті забезпечення спокійної обстановки суспільного життя, нормальних умов для праці і відпочинку людей, для діяльності державних органів, а також підприємств, установ та організацій.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, передбачає наявність діяння: нецензурну лайку в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та вчинення інших подібних дій, що як наслідок порушують громадський порядок та спокій громадян. Дрібне хуліганство характеризується умислом, тобто особа, яка вчиняє таке правопорушення, усвідомлює, що своїми діями порушує громадський порядок і спокій громадян, та бажає чи свідомо припускає прояв неповаги до суспільства.
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 17 вересня 2025 року серії ВАД № 672616, 26 червня 2025 року о 10 годині 30 хвилин ОСОБА_1 перебуваючи в м. Ладижин по вул. П. Кравчика, 4 в актовому залі засідань, в присутності інших осіб висловлювалась словом «кончений», чим вчинила дрібне хуліганство.
На підтвердження викладених у протоколі № 672616 від 17.09.2025 обставин поліцейським до матеріалів справи додано ряд документів, зокрема:
1. Протокол прийняття усної заяви про кримінальне правопорушення від 08.07.2025, складений оперуповноваженим сектору кримінальної поліції ВП №3 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області, в якому зафіксовано повідомлення ОСОБА_2 про те, що 27 червня 2025 року під час проведення 51-ї сесії Ладижинської міської ради VIII скликання, в приміщенні за адресою: м. Ладижин, вул. Петра Кравчика, 4, він виступав публічно з трибуни з питань соціального захисту військовослужбовців. У ході сесії, за його словами, у присутності інших осіб, ОСОБА_1 , заступник міського голови з питань діяльності виконавчих органів, висловилася щодо нього нецензурною лексикою «Канівець кончений», чим принизила його честь і гідність. Він просив вжити передбачених законом заходів реагування.
У протоколі міститься застереження, зроблене працівником поліції, про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про злочин, передбачену ст. 383 КК України. Також заявнику було роз'яснено права, гарантовані ст. 60 КПК України, зокрема: право на подання доказів, отримання витягу з ЄРДР, звернення з клопотаннями та інші процесуальні права.
2. Рапорт уповноваженого працівника поліції від 08.07.2025 № 3857, в якому зазначено, що 08.07.2025 до чергової частини Відділення поліції №3 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області надійшла письмова заява від ОСОБА_2 , командира взводу військової частини НОМЕР_1 . У поданій заяві викладено, що 27.06.2025, під час проведення 51-ї сесії Ладижинської міської ради VIII скликання в приміщенні за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 , заступник міського голови з питань діяльності виконавчих органів, під час виступу ОСОБА_2 публічно висловилася у його бік нецензурною лексикою «Канівець кончений».
3. Письмові пояснення ОСОБА_2 від 08.07.2025, з яких вбачається, що ОСОБА_2 , командир взводу військової частини НОМЕР_1 , повідомив, що 27.06.2025 разом з побратимами - військовослужбовцями Збройних Сил України, інвалідами війни та ветеранами - взяв участь у 51-й сесії Ладижинської міської ради VIII скликання, яка відбувалася в актовій залі. Зі слів заявника, під час сесії, з дозволу голови ради, він виголосив публічний виступ з метою обговорення питань соціального забезпечення військовослужбовців.
Після завершення сесії, заявник дізнався від знайомого про оприлюднення у соціальній мережі Facebook відеозапису сесії, де на 01 год 15 хв. 55 сек. зафіксовано, як ОСОБА_1 , заступник міського голови з питань діяльності виконавчих органів, у момент, коли заявник виголошував свій виступ, вжила у спілкуванні з третьою особою фразу: «Канівець кончений». Це висловлювання, за словами заявника, було сприйняте ним як публічне приниження його честі та гідності як військовослужбовця, що стало підставою для звернення до правоохоронних органів із заявою про вжиття відповідних заходів.
4. Рапорт від 04.07.2025, який зареєстрований в Єдиному обліку за № 3804, містить повідомлення заявника - ОСОБА_3 , військовослужбовця Збройних Сил України, про те, що 26.06.2025 у АДРЕСА_2 , під час 51-ї сесії Ладижинської міської ради, під час розмови з міським головою ОСОБА_4 (помічниця мера) вжила образливе висловлювання на адресу командира ОСОБА_2 , а саме назвала його «конченим». Заявник зазначив, що дізнався про цей факт зі запису сесії, розміщеного в соціальній мережі Facebook.
5. Реєстраційна картка звернення ОСОБА_2 , учасника бойових дій, військовослужбовця Збройних Сил України, адресована через Урядовий контактний центр до Міністерства з питань ветеранів та до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області.
Згідно з даними картки, звернення зареєстровано 06.08.2025 за № КА-19128723. У ньому заявник повідомив, що 27.06.2025 виступав на 51-й сесії Ладижинської міської ради з питань соціального забезпечення ветеранів та виділення землі. Під час його виступу, за словами заявника, заступниця міського голови ОСОБА_1 публічно висловилася у його бік нецензурною лайкою, що, на думку ОСОБА_2 , принизило його честь і гідність як військовослужбовця.
Крім того, він зазначив, що 08.07.2025 звернувся до поліції м. Ладижин із відповідною заявою, яка була зареєстрована за № 3857. Однак, станом на 06.08.2025 жодних дій зі сторони поліції вжито не було, заяви до ЄРДР не внесено. У зв'язку з цим він просив належного реагування на своє звернення.
6. Рапорт від 09.08.2025 (вх. № 4295), що свідчить про повторне звернення ОСОБА_2 із скаргою на бездіяльність органів поліції у зв'язку з відсутністю належного реагування на його первинну заяву. Заявник підтвердив викладені обставини та наголосив, що станом на 06.08.2025 жодна процесуальна дія за його зверненням не була вжита, а дані до ЄРДР не внесені.
7. Вказані вище матеріали звернення ОСОБА_2 були направлені до Управління Служби безпеки України у Вінницькій області, що підтверджується супровідним листом Відділення поліції №3 Гайсинського районного управління поліції ГУНП у Вінницькій області від 09 липня 2025 року, адресованим начальнику вказаного територіального органу СБУ.
У листі зазначено, що до поліції надійшло звернення ОСОБА_2 , командира взводу військової частини НОМЕР_1 , у якому він повідомив про публічне висловлювання образливого характеру на його адресу з боку ОСОБА_1 , заступника міського голови м. Ладижин. На думку заявника, ці висловлювання принизили його честь і гідність як військовослужбовця. Враховуючи зміст заяви, що, на думку поліції, могло свідчити про наявність ознак правопорушення, передбаченого ст. 435-1 Кримінального кодексу України матеріали були передані до Управління СБУ у Вінницькій області для вирішення питання в межах компетенції.
8. У відповідь до матеріалів справи долучено листа слідчого відділу Управління СБУ у Вінницькій області від 27.08.2025, в якому повідомляється, що слідчим підрозділом СБУ в межах законодавчої компетенції було розглянуто матеріали перевірки за зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо можливих неправомірних дій з боку заступника міського голови м. Ладижин - ОСОБА_1 . У ході аналізу зазначених матеріалів встановлено, що диспозиція статті 435-1 Кримінального кодексу України (Образа честі і гідності військовослужбовця, погроза військовослужбовцю) встановлює спеціального суб'єкта злочину - військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста під час проходження зборів.
З огляду на вказане, слідчим відділом УСБУ у Вінницькій області зроблено висновок про відсутність у перевірених матеріалах ознак кримінального правопорушення, досудове розслідування якого належить до підслідності Служби безпеки України. У зв'язку з цим матеріали були повернуті до Відділення поліції №3 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області для прийняття рішення відповідно до компетенції.
9. Рапорт від 11.09.2025, зареєстрований в Єдиному обліку за № 4797, містить інформацію про надходження до Відділення поліції №3 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області матеріалів перевірки, надісланих Управлінням Служби безпеки України у Вінницькій області.
Зазначені матеріали стосуються звернення ОСОБА_3 щодо можливих неправомірних дій заступника міського голови м. Ладижин - ОСОБА_1 . Відповідно до фабули ЄО, подія мала місце 27 серпня 2025 року о 10:00 за адресою: м. Ладижин, вул. Петра Кравчика, буд. 4 - у приміщенні, де здійснює свою діяльність Ладижинська міська рада.
10. Реєстраційна картка звернення ОСОБА_2 , учасника бойових дій, військовослужбовця Збройних Сил України, адресована через Урядовий контактний центр до Міністерства з питань ветеранів та до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області.
Згідно з даними картки, звернення зареєстровано 06.08.2025 за № КА-19128723. У ньому заявник повідомив, що 27.06.2025 виступав на 51-й сесії Ладижинської міської ради з питань соціального забезпечення ветеранів та виділення землі. Під час його виступу, за словами заявника, заступниця міського голови ОСОБА_1 публічно висловилася у його бік нецензурною лайкою, що, на думку ОСОБА_2 , принизило його честь і гідність як військовослужбовця.
Крім того, він зазначив, що 08.07.2025 звернувся до поліції м. Ладижин із відповідною заявою, яка була зареєстрована за № 3857. Однак, станом на 06.08.2025 жодних дій зі сторони поліції вжито не було, заяви до ЄРДР не внесено. У зв'язку з цим він просив належного реагування на своє звернення.
11. Також до матеріалів справи долучено два рапорти майора поліції Розлуцького О.О., заступника начальника - начальника ВП №3 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області.
У першому рапорті від 04.07.2025, складеному на підставі ст. 20 Закону України «Про звернення громадян», зазначено про необхідність продовження строку розгляду звернення громадянина ОСОБА_3 (ЄО № 3804) до 45 діб. Підставою для цього стало відсутність можливості опитати всіх учасників події, що, за змістом звернення, відбулася 26.06.2025 під час сесії Ладижинської міської ради.
В іншому рапорті від 07.07.2025 той самий посадовець повідомляє, що в ході розгляду матеріалів ЄО № 3804 ним було виявлено у соціальній мережі Facebook відеозапис 51-ї сесії Ладижинської міської ради, за посиланням https://www.facebook.com/share/v/163hARQGk5/. На відео, зафіксованому під час засідання, міститься висловлювання ОСОБА_1 щодо військовослужбовця ОСОБА_2 , який перебував у залі.
12. Письмові пояснення ОСОБА_1 , надані працівникам поліції в межах розгляду повідомлення про адміністративне правопорушення.
У своїх поясненнях ОСОБА_1 категорично заперечила свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП. Зокрема, вона зазначила, що під час 51-ї сесії Ладижинської міської ради, яка відбулася 26.06.2025, не вживала жодних образливих чи нецензурних висловлювань на адресу ОСОБА_2 , тим більше - у публічній формі чи у присутності інших осіб.
ОСОБА_1 заявила, що вважає подану заяву безпідставною та такою, що не відповідає дійсності. Вона вказала, що не має конфліктних взаємин із ОСОБА_2 і жодних дій, які могли б об'єктивно бути кваліфіковані як дрібне хуліганство, не вчиняла.
Вона також підтвердила факт своєї присутності на зазначеній сесії в офіційній якості заступника міського голови, однак заперечила наявність будь-яких висловлювань, спрямованих на приниження честі чи гідності військовослужбовців.
13. Супровідний лист начальника Відділення поліції №3 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області - підполковника поліції ОСОБА_5 , адресований міському голові Ладижинської територіальної громади ОСОБА_6 .
У листі зазначено, що у зв'язку з зверненням громадянина ОСОБА_3 від 04.07.2025, яке було зареєстровано в Єдиному обліку за № 3804, поліцією здійснюється перевірка фактів, викладених у заяві. Зокрема, йдеться про подію, що мала місце під час 51-ї сесії Ладижинської міської ради 26.06.2025, на якій, за твердженням заявника, було зафіксовано некоректне висловлювання на адресу військовослужбовця.
З огляду на викладене, поліція запросила у міського голови інформацію щодо цього випадку, а також матеріали, що підтверджують чи опитують факт некоректного висловлювання, яке нібито мало місце з боку заступника міського голови ОСОБА_1 .
14. Відповідь виконавчого комітету Ладижинської міської ради від 14.08.2025, адресовану начальнику ВП №3 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області підполковнику поліції Революку В.О.
У відповіді зазначено, що запит поліції щодо надання копій документів у зв'язку зі зверненням громадянина ОСОБА_3 від 04.07.2025 (ЄО № 3804) не може бути задоволений з огляду на вимоги чинного законодавства. Зокрема, виконавчий комітет послався на: ч. 2 ст. 19 Конституції України - обов'язок органів влади діяти у межах повноважень; п. 2 ч. 6 Положення про Національну поліцію - право поліції одержувати інформацію в порядку, встановленому законом; главу 15 КПК України, зокрема ст. 159 КПК, яка передбачає, що тимчасовий доступ до промов і документів здійснюється на підставі ухвали слідчого судді або суду.
У зв'язку з цим, виконавчий комітет відмовив у наданні копій запитуваних документів, проте висловив готовність до співпраці в рамках чинного законодавства.
15. Рапорт старшого лейтенанта поліції Котика В., дільничного офіцера поліції ВП №3 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області, адресований начальнику підрозділу підполковнику поліції Революку В.О.
Згідно з рапортом, 15.08.2025 в рамках розгляду матеріалів ЄО № 3804 від 04.07.2025, працівником поліції було здійснено телефонний дзвінок заявникам - ОСОБА_3 та ОСОБА_2 - з метою відібрання пояснень для долучення до матеріалів перевірки.
Під час розмови обидва заявники повідомили, що перебувають у Донецькій області та не мають можливості з'явитися особисто. Водночас у телефонному режимі вони підтвердили наявність претензій до заступниці міського голови Ладижинської міської ради - Бучко Л.Д., у зв'язку з висловлюванням, яке вона допустила у бік ОСОБА_2 під час його виступу на сесії міської ради 26.06.2025.
Оцінюючи належність, допустимість та достатність доказів у цій адміністративній справі, суд особливу увагу приділяє змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 672616 від 17.09.2025, складеного щодо ОСОБА_1 , на відповідність вимогам статті 256 КУпАП.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Аналізуючи наданий до суду протокол про адміністративне правопорушення, суд дійшов висновку про його невідповідність вимогам статті 256 КУпАП. Зокрема, в зазначеному документі відсутні істотні елементи складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 173 КУпАП, без яких неможливо визнати особу винною у вчиненні дрібного хуліганства.
Так, у протоколі:
- не конкретизовано об'єктивну сторону правопорушення - не зазначено, в чому саме виявилося хуліганське діяння та яка його форма;
- не визначено жодного свідка події чи особи, яка зазнала моральної чи іншої шкоди внаслідок дій особи, що притягується до відповідальності;
- не зафіксовано, чи мало місце порушення громадського порядку чи спокою громадян, як обов'язкової ознаки складу правопорушення;
- не встановлено ознак суб'єктивної сторони, а саме умислу, спрямованого на вчинення дій з метою приниження чи провокації.
Невідповідність місця події, як зазначено у протоколі («актовий зал»), фактичним даним («сесійна зала», що підтверджено документами міської ради), додатково ставить під сумнів достовірність відомостей, покладених в його основу.
Суд також звертає увагу, що відповідно до офіційних документів Ладижинської міської ради, на пленарному засіданні 51-ї сесії брало участь значна кількість осіб - як депутатів, так і запрошених. Однак, працівниками поліції не було допитано жодного учасника чи очевидця події з метою перевірки та підтвердження обставин, викладених у протоколі. Така бездіяльність ставить під сумнів повноту проведеної перевірки та добросовісність збирання доказів.
Отже, протокол про адміністративне правопорушення, поданий до суду, не містить жодного з обов'язкових елементів, які в сукупності дозволили б об'єктивно підтвердити наявність у діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 173 КУпАП.
Тому суд оцінює протокол як формально складаний, без дотримання вимог законодавства, а викладена в ньому фабула обвинувачення є загальною, неконкретною та такою, що не дає змоги здійснити належну правову кваліфікацію дій ОСОБА_1 .
Згідно зі встановленою практикою Європейського суду з прав людини (справи «Карелін проти Росії», «Малофєєва проти Росії»), суд не має права виступати стороною обвинувачення, а отже - не має повноважень на зміну фабули адміністративного правопорушення або самостійного пошуку доказів на підтвердження вини особи. У разі, якщо матеріали не містять чітко викладеного обвинувачення із посиланням на конкретні факти та докази, суд не має права продовжувати розгляд справи.
У світлі презумпції невинуватості, закріпленої у ст. 62 Конституції України, обов'язок доказування вини особи повністю покладається на орган, який склав протокол. Суд також звертає увагу, що сам собою протокол про адміністративне правопорушення, за відсутності інших доказів, не є беззаперечним доказом вини особи. Його зміст має підтверджуватись додатковими матеріалами, здобутими з дотриманням процесуального закону.
Отже, протокол серії ВАД № 672616 складено з порушенням вимог ст. 256 КУпАП, без достатнього обґрунтування об'єктивної та суб'єктивної сторони складу правопорушення. У зв'язку з цим, він не може бути покладений в основу рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Водночас за змістом ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність і достатність доказів, долучених до матеріалів справи, суд виходить із засад верховенства права, в тому числі принципів презумпції невинуватості, індивідуалізації відповідальності та недопустимості притягнення особи до відповідальності за відсутності чітких, погоджених та достатніх доказів вчинення правопорушення. У зв'язку з цим суд детально аналізує кожен із доказів у сукупності, з урахуванням їхнього взаємозв'язку, процесуального джерела, способу отримання та значення для встановлення складу правопорушення, передбаченого статтею 173 КУпАП.
До матеріалів справи додано відеофайл WhatsApp Video 2025-09-17 at 16.28.31.mp4, тривалістю 10 секунд, що містить фрагмент засідання 51-ї сесії Ладижинської міської ради від 26.06.2025. У відеозаписі зафіксовано візуально загальний план сесійної зали без конкретного фокусування на окремих учасниках події. Особа ОСОБА_2 у кадрі не присутня, як і особа ОСОБА_1 .
На 0:00:07 хронометражу відеозапису чітко фіксується вислів жіночим голосом: «кончений». Проте, в межах наданого відео відсутня будь-яка пряма вказівка ??на ту особу, до кого саме цей вислів був адресований, за яких обставин був виголошений, та ким саме - з осіб, присутніх у залі - він був вимовлений. Належність голосу конкретної особи не встановлена, а контекст, у якому вжито це слово, залишається невизначеним. Отже, відеозапис сам по собі не дозволяє встановити ані об'єктивну сторону правопорушення, ані особи правопорушника, ані обставини, що могли б підтверджувати факт порушення громадського порядку чи публічне приниження честі та гідності конкретної особи.
Крім того, суд зауважує, що пленарні засідання Ладижинської міської ради, відповідно до Регламенту ради та усталеної практики, здійснюються в режимі повної технічної фіксації (аудіо- або відеозапису), з метою забезпечення прозорості, відкритості та достовірності процесу прийняття рішень. Водночас у матеріалах справи відсутні будь-які відомості про те, що працівники поліції зверталися до виконавчого органу ради з запитом про надання офіційного запису сесії або іншим чином ініціювали витребування такого запису для перевірки змісту події. Невжиття таких дій позбавило суд можливість провести повну та неупереджену оцінку обставин справи.
Крім того, суд зазначає, що джерело походження відеофайлу, долученого до справи, є невстановленим, а отже - таким, що не гарантує його достовірність. У матеріалах справи відсутня будь-яка інформація про автора відеозапису, обставини його створення, місце і час фіксації, носій первинного збереження тощо. Правоохоронними органами не вжито жодних процесуальних заходів для перевірки автентичності цього відеозапису, в тому числі шляхом його співвіднесення з офіційною технічною фіксацією сесії або призначення відповідних технічних (судових) експертиз. Така бездіяльність ставить під сумнів допустимість цього доказу у розумінні ст. 251 КУпАП, а також не відповідає вимогам об'єктивності, повноти та законності збирання доказів у справах про адміністративні правопорушення.
У зв'язку з цим суд оцінює зазначений відеозапис як такий, що має обмежене доказове значення і самостійно не підтверджує вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП саме ОСОБА_1 .
У контексті аналізу зазначеного відеозапису суд також здійснює оцінку протоколу № 51 пленарного засідання 51-ї сесії Ладижинської міської ради VIII скликання від 26 червня 2025 року, долученого до матеріалів справи, який є офіційним документом органу місцевого самоврядування, складеним відповідно до вимог законодавства та регламенту ради. Вказаний документ містить дані щодо часу, місця проведення сесії, складу учасників, перебігу пленарного засідання, виголошених виступів, рішень, а також виключає наявність фіксації порушень регламенту, скарг або зауважень щодо поведінки учасників.
Зі змісту протоколу вбачається, що ОСОБА_1 брала участь у засіданні як депутат та виконувала функції секретаря сесії, що підтверджує її постійну присутність у сесійній залі протягом усього засідання та виконання службових обов'язків, які передбачають фіксацію перебігу сесії.
Водночас у вказаному протоколі відсутні будь-які відомості про інциденти, пов'язані з порушенням громадського порядку або публічним висловленням нецензурної лексики ОСОБА_1 на адресу інших осіб. Відсутність у протоколі відповідного запису, а також відсутність скарг або реакцій інших учасників засідання у момент виголошення відповідного виступу (заявника ОСОБА_2 ) свідчить про відсутність публічної реакції на інцидент, який мав би очевидний резонанс у залі засідання, у разі його фактичного існування в контексті порушення громадського порядку.
Суд констатує, що протоколи офіційних публічних заходів, що містять хронологію подій, перелік виступів та зауважень, можуть мати доказове значення щодо встановлення або спростування факту публічного порушення громадського порядку. Натомість відсутність в такому документі будь-якої згадки про вчинення дій, що мають ознаки адміністративного правопорушення, не може бути проігнорована судом при здійсненні всебічного та об'єктивного розгляду справи.
Отже, протокол сесії міської ради спростовує твердження про наявність у діях ОСОБА_1 публічних, агресивних або принизливих висловлювань, що є істотними елементами об'єктивної сторони складу правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП.
У матеріалах справи міститься протокол прийняття усної заяви про кримінальне правопорушення від 08.07.2025, складений оперуповноваженим сектору кримінальної поліції ВП № 3 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області, в якому зафіксовано повідомлення ОСОБА_2 про те, що 27.06.2025 під час проведення 51-ї сесії Ладижинської міської ради VIII скликання у приміщенні за адресою: м. Ладижин, вул. Петра Кравчика, 4, він виступав публічно з трибуни з питань соціального захисту військовослужбовців. За словами заявника, у присутності інших осіб ОСОБА_1 , заступник міського голови, висловилася на його адресу нецензурною лексикою, що, на його думку, принизило його честь та гідність. У зв'язку з цим ОСОБА_2 просив вжити передбачених законом заходів реагування
Крім того, у матеріалах справи містяться письмові пояснення ОСОБА_2 зі схожим змістом, у яких він посилається на відеозапис, розміщений у соціальній мережі, з фіксацією згаданого висловлювання, а також реєстраційна картка його звернення, поданого через Урядовий контактний центр.
Суд зазначає, що заява про вчинення правопорушення, як і пояснення заявника, є лише первинним повідомленням про можливий факт правопорушення, що слугувало підставою для початку перевірки, а не самостійним доказом вини. Ця позиція підтверджується сталою судовою практикою Верховного Суду, яка наголошує, що такі заяви повинні оцінюватись виключно в сукупності з іншими, належними та допустимими доказами, здобутими у законний спосіб.
Аналіз наведених матеріалів справи свідчить про повну відсутність об'єктивних доказів, які б підтверджували факт учинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення:
- відеозапис, на який посилається заявник, не містить зображення ані ОСОБА_2 , ані ОСОБА_1 , не фіксує факту безпосереднього вживання нецензурної лексики конкретною особою, адресності такого висловлювання, його контексту чи будь-якої реакції присутніх, яка б свідчила про публічне порушення порядку;
- протокол пленарного засідання 51-ї сесії Ладижинської міської ради, як офіційний документ, не містить жодних зауважень щодо порушення регламенту, інцидентів за участю ОСОБА_1 або скарг на її поведінку з боку інших учасників;
- у матеріалах справи відсутні будь-які дані про свідків події чи осіб, які б підтвердили факт вчинення адміністративного правопорушення або вказали на його суспільно небезпечний характер.
Отже, надані заявником матеріали є лише його суб'єктивним сприйняттям ситуації і не підтверджуються жодними іншими об'єктивними даними.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини та Верховного Суду України, при розгляді справ про адміністративні правопорушення, що мають потенційні негативні наслідки для особи, застосовується стандарт доказування «поза розумним сумнівом». Цей стандарт вимагає, щоб винуватість особи була доведена з такою мірою впевненості, яка усуває будь-який розумний сумнів. У такому випадку, наведені заявником документи не відповідають цьому стандарту, оскільки відсутність об'єктивних підтверджень породжує обґрунтовані сумніви у вчиненні ОСОБА_1 правопорушення.
Також суд звертає увагу на істотну неузгодженість у даті вчинення правопорушення, що міститься в заяві ОСОБА_2 та його письмових поясненнях. Зокрема, в зазначених матеріалах йдеться про подію, яка, за словами заявника, мала місце 27.06.2025. Водночас всі інші об'єктивні матеріали справи - зокрема протокол пленарного засідання № 51 Ладижинської міської ради VIII скликання, офіційні документи органу місцевого самоврядування та відеозапис - підтверджують, що засідання відбулося саме 26.06.2025. Жодних даних про проведення сесійної діяльності ради 27.06.2025 у справі не надано. Така розбіжність між заявленою в первинних матеріалах датою та фактично підтвердженою датою події додатково ставить під сумнів достовірність викладених ОСОБА_2 обставин та викликає обґрунтовані сумніви у точності його свідчень щодо часу, а відповідно - і змісту, обставин як би вчиненого правопорушення.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що наведені ОСОБА_2 матеріали мають характер первинних повідомлень, які не підтверджуються жодними іншими належними, допустимими та достовірними доказами в розумінні ст. 251 КУпАП, які не відповідають установленому законодавством стандарту доказування «поза розумним сумнівом» та не можуть бути покладені в основу рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
Надаючи оцінку рапортам та супровідним листам, долученим до протоколу про адміністративне правопорушення, суд враховує правову позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладену у постанові від 20 травня 2020 року у справі № 524/5741/16-а, відповідно до якої рапорт працівника поліції не може вважатися однозначним та достатнім доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, за відсутності інших належних і допустимих доказів, які підтверджують обставини, викладені в такому рапорті.
Отже, численні рапорти працівників поліції, що містяться в матеріалах справи, не можуть самі по собі слугувати належними доказами вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП. По суті, рапорт є внутрішнім службовим документом, яким працівник поліції інформує керівництво про встановлені ним обставини. Такий документ не є безстороннім свідченням, а відтак не може бути покладений в основу висновку про наявність у діях особи складу адміністративного правопорушення.
Наявність рапорту не звільняє уповноважену особу, яка складає протокол про адміністративне правопорушення, від обов'язку збирання належних, допустимих та достатніх доказів, які підтверджують вину особи, у тому числі і доказів на підтвердження обставин, викладених у самому рапорті. Такий обов'язок прямо передбачено частиною другою статті 251 КУпАП, згідно з якою обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
У контексті оцінки допустимості доказів суд також бере до уваги правові висновки, викладені в Рішенні Конституційного Суду України від 22.12.2010 № 23-рп/2010, відповідно до яких принцип правової держави вимагає дотримання гарантій утвердження і забезпечення прав та свобод людини (статті 1, 3, ч. 2 ст. 19 Конституції України), включаючи: індивідуальний характер юридичної відповідальності (ч. 2 ст. 61 Конституції України); заборону ґрунтувати обвинувачення на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; тлумачення всіх сумнівів щодо доведеності вини на користь особи (ч. 3 ст. 62 Конституції України); недопустимість обмеження прав та свобод людини і громадянина інакше, ніж у випадках, передбачених Конституцією (ч. 1 ст. 64 Конституції України).
Згідно з пунктом 4.1 цього ж рішення Конституційного Суду України, адміністративна відповідальність та відповідна процедура її реалізації повинні ґрунтуватися на конституційних принципах та правових презумпціях, у тому числі - презумпції невинуватості, обов'язку доведення вини обвинуваченої сторони, заборони перекладати тягар доказування на особу, яка притягається до відповідальності, та принципу правової визначеності.
Отже, оцінюючи рапорти як джерело доказів у справі, суд дійшов висновку, що вони не є належними та допустимими доказами в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки не підтверджуються іншими належними, об'єктивними та безсторонніми доказами. Відсутність підтвердження викладених в рапортах обставин унеможливлює їх використання як підстави для висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Такий підхід відповідає усталеній судовій практиці та забезпечує дотримання принципів презумпції невинуватості, правової визначеності та недопустимості притягнення особи до відповідальності на підставі припущень або формально складених службових документів без відповідного процесуального підтвердження.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відсутні підстави вважати доведеною вину ОСОБА_1 у вчинені 26 червня 2025 року адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, оскільки жодного доказу вини останнього матеріали справи не містять.
Згідно зі ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до п. 39 постанови Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі №463/1352/16-а через принцип презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06 грудня 1998 року (п. 146) ЄСПЛ, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року у справі «Коробов проти України» ЄСПЛ вказав, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом».
Відповідності до п. 43 рішення ЄСПЛ від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (з урахуванням первісного визначення принципу «поза розумним сумнівом» у справі «Авшар проти Туреччини») доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростованих презумпції, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
З огляду на встановлені під час судового розгляду обставини, за відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, суд приходить висновку, що наявними у справі доказами не доведена наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, а тому провадження у справі щодо неї підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись статтями 256, 268, 279, 285 КУпАП, суддя
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ст.173 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД № 672616 від 17 вересня 2025 року, - закрити у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення. Апеляційна скарга подається до Вінницького апеляційного суду через Ладижинський міський суд Вінницької області.
Суддя